З досвіду роботи "Шляхи підвищення розвиваючої спрямованості уроків фізичної культури. Формування в учнів навичок самостійних занять фізичними вправами"

ВСТУП

 

З досвіду роботи в запропонованій темі розроблена спроба розкрити зміст шляхів підвищення розвиваючої спрямованості уроків фізичної культури та формування в учнів навичок самостійних занять фізичними вправами. Дана курсова робота містить основний матеріал фізичного виховання, яким повинні оволодіти як учні школи, так і вчителі всіх класів та в певній мірі – класні керівники.

В роботі закладені теоретико-методичні відомості та практичні рекомендації з виховання у дітей необхідних фізичних якостей і життєво важливих рухових умінь і навичок. Виховуються найсприятливіші вікові та анатомо-фізіологічні періоди розвитку організму школярів; розвивається значення занять фізичними вправами для здоров’я учнів; розвиваються основні фізичні якості та рухові здібності; формування вміння та навички активного відпочинку; формування знань, вмінь і навички дотримання особистої гігієни, загартування організму, профілактики захворювань, запобігати травматизму, дотримання техніки безпеки; розвиваються вміння та навички використання фізичних вправ для запобігання порушення постави, зняття втоми учнів.

В роботі розкриваються характерні риси та поняття самостійних занять фізичними вправами, їх добровільність, необов’язковість їх відвідування школярами. Тому організатори цих занять повинні турбуватися про те, щоб викликати інтерес до них. Це досягається в першу чергу їх емоційністю, що є також важливою їх рисою, високим рівнем оволодіння вчителем методами і прийомами проведення занять, їх організації. Також розкривається завдання та форми самостійних занять фізичними вправами та підготовка учнів до самостійних занять фізичними вправами. Вироблення вмінь і навичок працювати самостійно. А шляхами підвищення розвиваючої спрямованості уроків фізичної культури є залучення школярів до: гімнастики до занять, фізкультхвилинки та фізкультпаузи, ігри та фізичні ігри на великих перервах, спортивна година в групах продовженого дня.

Актуальність досвіду роботи з обраних тем полягає в тому, що у нашій країні фізична культура і спорт – один з головних засобів виховання здорових людей, готових до високопродуктивної праці. Бо шкільні роки – є відповідальним періодом закладання фундаментальних знань, зростання і загартування організму, розвитку моторики учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ - І.  Шляхи підвищення розвиваючої спрямованості уроків фізичної культури

 

 Кожен з нас, мабуть, хоче знати, як фізичні вправи впливають на розвиток органів і систем організму, як визначити фізичний розвиток і контролювати фізичний стан свого здоров’я, як розвивати силу, спритність, швидкість, гнучкість і витривалість, як вдосконалювати ці фізичні якості. Заняття фізичними вправами позитивно впливають на наш організм – поліпшують діяльність і узгодженість нервової, серцево-судинної і дихальної системи, змінюють м’язеву систему, поліпшують обмін речовин. Внаслідок цього поліпшується працездатність організму і його опірність впливу зовнішнього середовища.

 Оздоровчий вплив фізичних вправ на наш організм буде значнішим, якщо ми розумно поєднаємо заняття ними, дотримуючись правильного режиму життя й використовуючи засоби загартування (водні процедури, сонячні й повітряні ванни). Регулярні заняття фізичними вправами і спортом позначаються й на зовнішності: ми станемо стрункішими, бадьорими, енергійними. У нас будуть невимушені і плавні рухи, красива постава. Ми станемо спритнішими, сильнішими, краще будемо орієнтуватися в процесі, вдосконалимо відчуття рівноваги й координацію, збільшимо кількість, швидкість рухів, розів’ємо витривалість.

 Тому шляхами підвищення розвиваючої спрямованості уроків фізичної культури є залучення школярів до: гімнастики до занять, фізкультхвилинки і фізкультпаузи, ігри та фізичні ігри на великих перервах, спортивна година в групах продовженого дня.

 

 

 

 

 

Гімнастика до занять

 

 Гімнастика до занять є найбільш складовою формою. Однак при дотриманні всіх необхідних організаційних і методичних умов, труднощів можна уникнути. До таких умов відносяться:

• глибоке розуміння значущості гімнастики педагогами;
• узгодження з батьками необхідності більш раднішого приходу дітей в школу;
• підготовка всіх педагогів школи до уміння особисто виконувати гімнастику, керувати її виконанням і контролювати її;
• попереднє розучування вправ учнями на уроках;
• підготовка місць занять на повітрі і в приміщенні;
• підготовка активу учнів, інструкторів із числа старшокласників;
• особиста зацікавленість кожного учня в зарядці і розуміння різниці завдань вправ ранкової гімнастики і гімнастики до занять.

Тільки після вирішення цих питань можна приступати до організації даної форми занять.

Гімнастика до занять вирішує наступні специфічні завдання: організовує учнів на початку навчального дня, підвищує працездатність учнів на перших уроках, загартовує організм, запобігає порушенню постави.

Організація проведення гімнастики до занять включає: визначення місць кожному класу і окремому учню на спортивному майданчику і в приміщенні (але не в класі) на випадок несприятливої погоди . Загальне керівництво гімнастикою до занять здійснює черговий вчитель, кожним класом – фізорг та інструктор. Класні керівники та вчителі фізичної культури контролюють і застосовують заходи, які сприяють якісному виконанню вправ.

Проводять гімнастику по групам класів (1-3, 4-6, 7-8, 9-11) або в кожному класі окремо.

Комплекс вправ є основою гімнастики до занять, але вони можуть доповнюватись вправами, які сприяють вирішенню конкретних завдань, що стоять перед школою в певні періоди. Наприклад, підготовка всіх школярів до масового кросу, конкурсу стройової підготовки та ін..

Організований вхід в школу після зарядки здійснюється по класах, починаючи з першого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фізкультхвилинки і фізкультпаузи

 

 Фізкультхвилинки та фізкультпаузи спрямовані на вирішення одного й того ж завдання: повернути стомленій дитині працездатність, увагу, зняти м’язеву та розумову втому, запобігти порушенню постави.

 Організація фізкультхвилинок включає підготовку приміщення (провітрювання) та учнів, які для виконання вправ виходять із за парти, послаблюють ремені, комірці. Фізкультхвилинки проводять в 1-8 класах на кожному уроці при виникненні перших ознак втоми та (порушення уваги, зниження активності). В старших класах фізкультхвилинки проводяться тільки під час занять в навчально-виробничих майстернях по типу виробничої гімнастики.

 При проведенні фізкультхвилинок потрібно дотримуватися певних методичних вимог:

1. забезпечити їх тривалість до 2,5 хв. , кількість вправ 3-4 , кількість повторень кожної вправи 4-6 разів;
2. окремо вправи проводяться для рук і шиї можуть виконуватися сидячи;
3. заняття повинні проводитися педагогом або спеціально підготовленими учнями;
4. комплекс має включати вправи для м’язів шиї, рук, кистей, тулуба, ніг (типу прогнувшись,  нахилів, присідань, ходьби на носках на місці з високим підніманням колін та ін..);
5. проводити комплекс з високою інтенсивністю і малими інтервалами для відпочинку;
6. міняти комплекси не раніше одного разу на тиждень.

Фізкультурні паузи проводяться в групах продовженого дня і в домашніх умовах учнями середніх і старших класів протягом 10-15 хв. через 45-60 хв. навчальної роботи. Крім загально розвиваючих вправ, в паузах включають біг на місці, стрибки, рухливі ігри, домашні завдання з фізкультури. Фізкультпаузи можуть проводитися в залежності від обставин в залі, на майданчику, в домашніх умовах самостійно невеликими групами або індивідуально.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ігри і фізичні вправи на великих перервах

 

Фізичні вправи і рухливі ігри на великих перервах є важливим засобом активного відпочинку, зміцнення здоров’я, відновлення працездатності, підвищення продуктивності наступної роботи школярів. Тому великі перерви рекомендовано продовжувати до 45 хв.

В організованій, рухливій великій перерві беруть участь всі вчителі та учні школи. Вчитель фізичної культури є відповідальним за  її організацію розташування класів і груп учнів, забезпечення їх інвентарем, розподіл активу учнів (суддів, інструкторів) для організації і суддівства ігор, естафет. Під час перерв повинні чергувати медпрацівники школи.

В негоду заняття проводяться в залах, коридорах і класних кімнатах, що повинно бути зазначено в графіку, з сприятливої погоди великі перерви організовуються на відкритому повітрі з метою загартування і оздоровлення організму дітей. Займатися учні можуть в щоденній формі але змінивши взуття. Заняття слід припинити за 5-6 хв. до початку наступного уроку.

Для забезпечення правильності методики проведення фізичних вправ на перервах потрібно дотримуватися деяких вимог, зокрема – не дублювати методику уроку. Тут не повинно бути заорганізованості, примушення до обов’язкового виконання певних вправ. Навпаки, слід заохочувати ініціативу і бажання самостійно підбирати засоби, прийоми рішення.

На заняттях великої  перерви використовується матеріал навчальної програми кожного класу. Перевага віддається вправам та іграм, які викликають найбільший інтерес учнів. Наприклад, старшокласники залюбки виконують кидки м’яча в баскетбольний кошик, удари по футбольних воротах, вправи з гантелями.

 

 

 

Спортивна година в групах продовженого дня

 

Спортивна година проводиться в групах продовженого дня на відкритому повітрі з метою загартування й активного відпочинку школярів. Заняття під час спортивної години сприяють психічній розрядці, протидіють розвитку надмірної втоми, підвищують розумову працездатність учнів. Спортивна година сприяє також вихованню інтересів і потреб в  самостійних заняттях фізичними вправами, формування вміння організовано грати в колективі ровесників, проводити прості ігри з невеликою групою товаришів.

Організовує і проводить спортивну годину з групою продовженого дня вихователь під загальним методичним керівництвом вчителя фізичної культури.

Спортивна година проводиться в довільній, невимушеній обстановці і носить ігровий характер. Проте заняття чітко організовується. Після шикування учням повідомляють завдання, проводиться розминка. Розминка може проводитись у вигляді естафет або рухливих ігор, які включають ходьбу, біг, подоланням перешкод, танцювальні та підвідні вправи. Тривалість розминки 10-12 хв. Далі при тривалості всього заняття 60 хв. приблизно 25-30 хв. відводиться на роботу під керівництвом вихователя (інструктора), 15-20 хв. – на самостійну роботу і 5-8 хв. – на завершення у вигляді ігор низької інтенсивності.

Один раз в тиждень організовуються змагання на першість груп і між ними. Змагаються діти, як правило, з основних вправ, передбачених програмою фізичного виховання для їхньої вікової групи.

Дуже важливо в організації спортивної години добитися тісної взаємодії вчителя фізичної культури  і вихователів груп продовженого дня. З цією метою створюються методичні об’єднання вчителів, на яких систематично розглядаються питання методики фізичного виховання школярів. Вчителі також обов’язково відвідують уроки фізичної культури, що дає їм можливість визначити стан здоров’я і рівень фізичної підготовленості школярів, ознайомитися із навчальним матеріалом певного класу, його домашніми завданнями, ходом підготовки до наступних змагань.

В свою чергу вчитель фізичної культури відвідує заняття спортивної години і надає при потребі методичну допомогу вихователям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ - ІІ.  Формування в учнів самостійних занять фізичними вправами

 

Поняття, риси та функції самостійних занять фізичними вправами

 

Поняття самостійних занять фізичними вправами – це свідома, систематична праця особи над собою, спрямована на формування і удосконалення позитивних та усунення негативних якостей.

Кожного з нас від народження природа наділила нас фізичними якостями – силою, швидкістю, спритністю, гнучкістю і витривалістю. Проте ці якості розвинені не рівномірно. Тому самостійні фізичні вправи допомагають розвивати їх.

Гімнастичні, легкоатлетичні, ігрові та інші вправи, які ми виконуємо на уроках фізичної культури, на тренуваннях, повторюємо виконуючи домашні завдання з фізичної культури, сприяють розвиткові фізичних якостей, вправи по різному впливають на розвиток кожної з них. Отже, для гармонійного вдосконалення всіх фізичних якостей необхідно вести систематичну цілеспрямовану роботу. Треба пам’ятати, що будь-яка фізична вправа впливає на організм комплексно, розвиваючи одразу кілька фізичних якостей. Тому для самостійних занять треба добирати такі вправи, які б мали переважний вплив на виховання необхідної фізичної якості. Звичайно, під час виконання фізичних завдань з гімнастики, або легкої атлетики для розвитку якостей краще виконувати гімнастичні, або легкоатлетичні вправи. Проте, повторюючи ігрові та спеціальні вправи для розвитку сили чи спритності, доцільно використовувати також гімнастичні, або легкоатлетичні вправи.

Характерними рисами самостійних занять фізичними вправами є їх добровільність, необов’язковість їх відвідування школярами. Тому організатори цих занять повинні турбуватися про те, щоб викликати в учнів інтерес до них. Це досягається в першу чергу їх емоційністю, що є також важливою їх рисою, високим рівнем володіння вчителем методами і прийомами проведення занять, їх організації.

Головною функцією самостійних форм занять фізичними вправами є забезпечення безперервності процесу фізичного виховання, створення найкращих умов для виховання звички до систематичних занять, сприяння впровадження фізичної культури, знань, умінь і навичок, придбаних на уроці, в побут школярів. В самостійних заняттях закріплюються і вдосконалюються засвоєні на уроках фізичні вправи, набуті знання.

Всі форми об’єднують загальні цілі і завдання. Кожна з них, сприяючи вирішенню загальних завдань, вирішує і специфічні. Тому головне завдання, яке висувається основними напрямками реформи загальноосвітньої школи, заключається в необхідності організації щоденних занять фізичними вправами для усіх учнів шляхом строгого виконання фізкультурно-оздоровчих заходів в режимі дня, широкого залучення школярів до занять в спортивних секціях і гуртках, впровадження додаткових і факультативних занять з фізичного виховання, створивши для цього необхідні умови.

Фізичне виховання в режимі навчального дня організовується, як правило, в складі класу під керівництвом класовода або класного керівника при допомозі інструкторів і під спостереженням вчителя фізичної культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання і форми самостійних занять фізичними вправами

 

Обов’язкові заняття з фізичного виховання в навчальних закладах не завжди спроможні поповнити дефіцит рухової активності учнів, забезпечити відновлення їх розумової працездатності, запобігти захворюванням, що розвиваються на фоні хронічної втоми. Вирішенню цього завдання сприяють самостійні заняття учнів фізичними вправами протягом тижня. Самостійні заняття фізичною культурою та спортом допомагають ліквідувати недоліки їх рухової діяльності, сприяють більш активному засвоєнню навчальної програми та задачі контрольних нормативів. Ці заняття надають можливість оволодіти цілим рядом нових рухових умінь та навичок, які непередбачені програмою з фізичного виховання, розширити діапазон рухових дій, підвищити спортивну майстерність.

Організація самостійних занять учнів передбачає: підвищення рівня теоретичних знань щодо фізичної культури і спорту; підготовку до виконання нормативів з програми фізичного виховання, професійну підготовленість, удосконалення рухових умінь та навичок, що були засвоєні на обов’язкових заняттях. Під час проведення самостійних занять підвищується не тільки рівень фізичної підготовленості учнів, але й розвиваються такі моральні якості, як працьовитість та дисциплінованість тощо.

 До основних форм самостійних занять відносять:

• ранкову гігієнічну гімнастику (РГГ) ;
• фізичні вправи протягом навчального дня.

Ранкова гігієнічна гімнастика

Зважаючи на ту обставину, що РГГ має особливе значення під час переходу організму людини від стану сну до бадьорості, здатності підвищення тонусу нервової та м’язевої системи, працездатності, її потрібно виконувати кожного дня всім учням.

Завдання ранкової гігієнічної гімнастики є стимулювання ряду фізіологічних функцій організму, які, звичайно, під час сну трохи послаблюються, загальмовуються. Це, насамперед, стосується діяльності серцево-судинної і дихальної систем. У результаті проведення РГГ швидко підвищується загальний тонус організму, пожвавлюється діяльність серцево-судинної системи, внаслідок чого ліквідуються вогнища застійної, депонованої крові, зокрема, у черевній порожнині. Посилюється функція дихання: збільшується його глибина, поліпшується легенева вентиляція. Покращується також і діяльність шлунково-кишкового тракту, нирок, поліпшуються процеси обміну речовин тощо.

Ранкова гігієнічна гімнастика – це комплекс фізичних вправ, характер яких та форма проведення різноманітні й залежать від мети занять. Якщо розглядати РГГ як засіб підняття функціональних можливостей організму, що були знижені під час сну, то достатньо виконувати її протягом 10-15 хв., застосовуючи прості вправи, які не викликають відчуття втоми.

Загальний принцип побудови комплексу полягає в тому, щоб забезпечити участь основних м’язових групп в русі, що в свою чергу активно впливає на роботу внутрішніх органів. У комплекс РГГ потрібно також включати вправи як на дихання, так і на гнучкість. Потрібно уникати виконання вправ статичного характеру, із значним обтяженням, на витривалість (наприклад, тривалий біг до втоми).

Складання комплексу РГГ включає ряд послідовних етапів. Передусім визначають його загальну тривалість відповідно до фізичної підготовленості й рухових можливостей учнів. Найбільш оптимальною є тривалість 10-15 хв.

Далі визначається зміст і послідовність виконання вправ:

1.  На початку виконання вправ – легка ходьба, біг підтюпцем упродовж 2-3 хв., вправи на «потягування» з глибоким диханням. При цьому важливо слідкувати за поставою. Після виконання попередніх вправ посилюється дихання, зігрівається тіло, активізується діяльність кардіореспіраторної системи, підвищується загальний обмін речовин і створюються умови до виконання наступних вправ.

2.  Наступний етап полягає у виконання вправ для м’язів шиї, плечового поясу і рук. Це впливає для зміцнення м’язів верхніх кінцівок і плечового пояса, покращення рухливості суглобів.

3.  Далі потрібно виконувати вправи для м’язів тулуба і ніг. Це призводить до збільшення еластичності й рухливості хребта, зміцнення м’язів тулуба, покращення умов для діяльності внутрішніх органів, а також зміцнення м’язів та збільшення рухливості нижніх кінцівок.

До вправ 2 і 3 пунктів додаються силові вправи без обтяження або з невеликими обтяженнями для м’язів рук, тулуба і ніг (згинання та розгинання рук в упорі лежачи, вправи з легкими гантелями, з еспандером, резиновими амортизаторами).

4.  Четверта серія вправ виконується на розвиток гнучкості з положення стоячи, сидячи та лежачи. Вони сприяють збільшенню еластичності, гнучкості та спритності.

5.  Легкі стрибки та підстрибування, махові рухи, що виконують в середньому або швидкому темпі з рівномірним диханням, посилюють загальний обмін речовин, зміцнюють м’язи та суглоби ніг, покращують кругообіг. Тривалість цих вправ 20-30 с.

6.  У заключній частині комплексу застосовують вправи, спрямовані на розслаблення м’язів, заспокоєння дихання, що в свою чергу, призводить до заспокоєння організму, досягнення психічної та фізичної рівноваги.

Складаючи і виконуючи комплекси РГГ, слід звернути увагу на те, що  фізіологічне навантаження на організм слід підвищувати поступово, з максимумом у середині і поступовим зниженням у другій половині комплексу.

Збільшення і зменшення навантаження повинно бути хвилеподібним. Кожну вправу слід починати виконувати в повільному темпі з малою амплітудою рухів, поступово збільшуючи їх до середніх величин.

На кожному занятті, виконуючи вправи, учні повинні отримувати оптимальне навантаження. Це, значною мірою, залежить від кількості повторень і темпу виконання вправ. Між серіями з 2-3 вправ виконуються вправи на розслаблення або в повільному темпі. Шляхом зміни темпу і ступенем м’язового напруження можна дозувати фізичне навантаження і визначати основний характер роботи (силовий, швидкісний, швідкісно-силовий).

Загальна кількість вправ, що входять до комплексу РГГ не повинна перевищувати 10-12 вправ. Доцільно через кожні 7 – 10 днів доповнювати комплекс, використовуючи нові вправи, змінюючи вихідні положення, враховуючи ступінь фізичної підготовленості дитини. Під час виконання РГГ, необхідно особливу увагу звертати на правильне дихання. Вдих і видих рекомендується поєднувати з рухами. Дихати слід через  ніс або одночасно через ніс та рот.

Основною умовою позитивного впливу занять РГГ на організм є їх системність. У процесі регулярного виконання фізичних вправ виробляються умовні рефлексивні або певні рухові навички, а потім динамічний стереотип. Тривалі перерви призводять до втрати вироблених рухових навичок. У цьому випадку і відновлення занять рекомендується розпочинати з найпростіших вправ комплексу.

Слід пам’ятати, що протягом часу,  відведеного на РГГ, недоцільно вирішувати багато завдань. Найбільш раціонально на одному занятті використовувати вправи з невеликими навантаженнями, до яких додається координація рухів, гнучкість та розслаблення.

 

 

Фізичні вправи впродовж навчального дня

Під час навчання та виконання домашніх завдань учні зазнають значних психоемоційних навантажень, а тривала робота за столом змушує великі м’язеві групи знаходитися під впливом статичного навантаження. Тривале нервово-емоційне напруження в умовах гіподинамії призводить до зниження інтенсивності загального та периферичного кровообігу. Погіршується кровопостачання головного мозку, розвивається перевтома, знижується розумова працездатність. Певною мірою профілактикою цього стану є фізичні вправи (фізкультпаузи), які потрібно проводити через кожні 1,5-2 год, тривалістю 5-6 хв. Виконання цих вправ надає удвічі більш стимулюючий ефект  щодо покращення розумової працездатності, ніж пасивний відпочинок, що триває у два рази більше.

Фізкультпауза містить у собі 4-6 вправ для тих м’язових груп, навантаження яких підлягали найбільшому статичному напруженню (м’язи рук, шиї, плечового пояса, тулуба, таза). Ці вправи потрібно виконувати у добре провітреному приміщенні або на свіжому повітрі. Послідовність і методика виконання вправ, що входять до фізкультпаузи та ж сама, що й при виконанні ранкової гігієнічної гімнастики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготовка учнів до самостійних занять фізичними вправами. Вироблення вмінь і навичок працювати самостійно.

 

Розраховувати на успіх впровадження самостійних занять у побут учнів можна, лише озброївши їх спеціальними вміннями. При цьому вміння поряд зі знаннями повинні формуватися на кожному уроці.

Учені вважають самостійною таку діяльність, у процесі якої учень, знаючи її кінцеву мету, сам ставить перед собою завдання, розв'язання яких веде до досягнення цієї мети, сам добирає необхідні засоби і способи дій, сам кон­тролює їхню правильність. Мабуть, на таку самостійну діяльність здатні тільки старшокласники. Проте, щоби випускники школи вміли самостійно займатися фізичними вправами і любили це робити, вчитель повинен розпочати відповідну роботі якомога раніше. Це спонукає його будувати належним чином навчання (у напрямі посилення інструктивної функції уроку). Для цього обов'язково дотримуйтеся двох умов. По-перше, грамотно організовуйте свої уроки. По-друге, весь час ніби повторюйте: "Дивіться, як це робиться", "Ось чому я роблю так", "А як можна ще?", тобто розкривайте технологію навчального процесу, роблячи її доступною кожному учневі.

За традиційного способу проведення уроку в школі, його методичне забезпечення залишається практично поза увагою і не усвідомлюється учнями, їхня увага поглинається руховими діями. Якщо такий стан міг протягом тривалого часу задовільняти школу, розв'язання завдань фізичного виховання на сучасному етапі потребує постійного звернення уваги учнів на те, які завдання вирішуються за допомогою того чи іншого прийому. Тут треба активізувати і думки, і дії школярів. Доцільно підводити дітей до усвідомлення мети будь-якої вправи, визначати шляхи її опанування, спонукувати до порівняння, узагальнення. І робити це не від випадку до випадку, а систематично.

Проілюструємо цю тезу елементарним прикладом. Дітей навчили "розминати" плечовий пояс, застосовуючи дві вправи: колові рухи руками з положення "руки до плечей" і ривкові рухи руками назад із положення "руки перед грудьми". На наступних уроках учитель підводить дітей до "відкриття" нових вправ для плечових суглобів. Потім називає лише групу м'язів або суглоби, котрі треба підготувати до роботи, а діти самі вирішують, які для цього підійдуть вправи Далі подається оцінка ефективності різних вправ для певних ситуацій Врешті-решт, визначаються вимоги до виконання запропонованих вправ. Наприклад під час тренування м'язів черевного пресу обов'язково використовуються три вправи піднімання тулуба зафіксувавши ноги, піднімання ніг, одночасне (зустрічне) піднімання ніг і тулуба.  При цьому, піднімаючи тулуб, не варто намагатися сісти а скоріше "згорнути" торс до тазу, як згортають килим, якщо проробка пресу  йде за нерухомої верхньої частини (підйом ніг у висі), то м'язи пресу працюють на обертання тазу вперед.  Важливо зосередитися на обертанні тазу, а не прагнути піднести ноги, які виконують лише роль обтяження для руху тазу.  Для розуміння механізму цього руху і його усвідомлення доцільно пропонувати дітям підіймати ноги з пальцями вище голови у висі на гімнастичній стінці. Виконуючи піднімання ніг і тулуба з поворотами, слід прагнути привести різнойменне плече до коліна або навпаки .

Під час уроків на простих прикладах розповідайте дітям, як відбувається їхнє навчання, як вони просуваються до певного вміння навички спочатку рухова дія переважно не вдається і тут діти за допомогою вчителя пробують визначити, чому не можуть виконати рухову дію, порівнюють свої невмілі виконання дій і з тим, як це робить учитель або їхні товариші.  Педагог допомагає учням побачити власні помилки  діти повторюють вправу, і вона починає вдаватись.  Унаслідок багаторазового повторення вправа виконується правильно. Так поступово учні заглиблюються у процес навчання вже в початкових класах.

Доцільно навчити школярів готувати себе до наступної фізичної роботи, розминатись.  Для цього в підготовчій частині уроку визначається спрямування вправ, що пропонуються до виконання, як вони впливають на організм . Обговорюється питання і про те, що різними вправами можна досягти одного і того ж ефекту. Такий аналіз здійснюється поки що в найзагальніших рисах і в старших класах буде деталізуватись.

Зміст роботи щодо формування вміння самостійно займатися фізичними вправами підкажуть учителеві самі учні.  Якщо діти починають самостійно займатися, то в них у їхніх батьків виникає безліч питань, які допоможуть учителеві вносити відповідні корективи у зміст уроків, їхню організацію і методику проведення.  Може скластися враження, що за такої методики навчання, коли учням поставлено завдання, які потребують творчої думки й осмислення власних дій, знижується щільність уроків , цього не відбувається річ у тому, що на велику частину питань і завдань учителя учні відповідають не стільки словами, скільки діями. Проте необхідно постійно відчувати чи готові учні до сприйняття тієї або іншої інформації. Для цього в учнів варто сформувати переконання якщо вчитель говорить, то його треба уважно слухати, і ми обов'язково довідаємося про щось цікаве, важливе, корисне .

У цьому плані повчальний досвід роботи вчителя з Одещини В. Радзвіла .   У нього все починається на уроці, й усі відкриття для себе учні роблять саме на уроці. Сенс кожного уроку завжди  виховання самостійності забезпечується мудрим співвідношенням репродуктивної і творчої діяльності учнів. Педагог учить дітей користуватися навчальними картками вже з першого класу. Сприяє самостійності використання вчителем тестів-орієнтирів. Так, наприклад, учениці дев'ятого класу знають, що для виконання нормативу зі стрибків у довжину їм треба за хвилину зробити   30 стрибків через скакалку .

 

Учитель вважає, що наш предмет — це не тільки робота над фізичним удосконаленням особи, а й над її інтелектуальним розвитком. Це діяльна область формування особи, тобто дається повний простір для самостійної роботи, створюються умови для самовиховання, яке має велике значення в розвитку позитивних якостей учнів Адже самовиховання — це свідома, систематична праця особи над собою, спрямована на формування й удосконалення позитивних та усунення негативних якостей відповідно до вимог суспільства.

Виховання і самовиховання тісно пов'язані, з рештою, без виховання не буває самовиховання, і цінність виховання полягає в його трансформації у самовиховання.  Водночас, не варто забувати, що самовиховання починається лише з того моменту, коли учень досягнув належного рівня морально-психологічної зрілості.

Про можливість дітей уже з 7-8-річного віку самостійно і свідомо дотримуватися певних правил під час загартування й фізичного самовдосконалення свідчать і рекомендації "Дєтки" П Іванова. Спочатку вирішальну роль відіграє приклад батьків, а далі й дорослі можуть учитись у них .

Сучасна філософія оздоровлення американської нації утверджувалась у США протягом більш як 200-літньоі історії цієї держави.  В основі її концепції — особиста зацікавленість кожного американця у зміцненні власного здоров'я. Тому не випадково серед завдань у галузі фізичної підготовки американських дітей головними є два: 1) навчити дітей визначати рівень своєї фізичної підготовленості та планувати необхідні комплекси спортивних вправ для її вдосконалення,            2) виявити фактори мотивації дітей до занять фізичними вправами І реалізувати їх

Дотримуючись поступовості у формуванні вмінь самостійно займатися фізичними вправами, вчитель повинен звернути увагу на низку моментів :

1. Пропонувати вправи для самостійного виконання можна лише після того, як вони засвоєні на уроці у присутності вчителя. До свідомості школярів треба довести, що досягти помітних результатів вони можуть лише за умови тривалих і наполегливих тренувань. Підтримати інтерес до виконання вправ допоможе постановка проміжних завдань. Важливо поступово, за допомогою різноманітних стимулюючих прийомів, переводити учнів з орієнтації на результат до орієнтації на процес діяльності, прищеплювати їм потребу займатись не тільки задля досягнення конкретної мети, а й для задоволення.

2. Щоб самостійно виконувати вправи з метою вдосконалення або розвитку фізичних якостей, учень повинен уміти контролювати власні дії та оцінювати правильність їх виконання. Як навчити цього учнів? На уроці широко використовуйте прийоми самоконтролю. Не поспішайте самі оцінити правильність виконання, — доцільно залучати до цього учнів, використовувати предметні орієнтири, орієнтири-стимули. Далі варто привчити дітей до оцінки виконання вправ товаришами, вказуючи на помилки. Так закладаються основи вмінь оцінювати і контролювати дії як у тих, хто виконує, так і в тих, хто оцінює.

Корисно запропонувати учням на основі аналізу і порівняння власних м'язових відчуттів визначити різницю в ефективності впливу конкретної фізичної вправи (під час зміни варіантів її виконання). Наприклад, згинання і розгинання рук в упорі лежачи за постановки рук у різних спробах на різну відстань, із різним положенням кисті, із розміщенням ніг на різну висоту, різним кутом згинання в кульшових суглобах.

На конкретних прикладах показуйте учням, що порушення ними вимог до техніки вправи фактично анулює ефект її виконання.

Треба навчити всіх дітей оцінювати результати своєї самостійної роботи шляхом зіставлення досягнутого результату і запропонованого завдання. Низька оцінка діяльності повинна націлити учня й учителя на пошук причин невдачі і внесення коректив у подальшу роботу.

3. Центральним моментом навчання самостійно займатися фізичними вправами треба вважати набуття вмінь і навичок в організації та методиці самостійної діяльності. Для цього учнів залучають до раціональ­ного розміщення приладів, роздачі та збору інвентаря і т.д. У ході уроку вчитель коментує доцільність запропонованого порядку виконання вправ, способів організації дітей. Далі вони залучаються до самостійного добору вправ. Уже в молодших класах учителі дають кожному завдання: підібрати оптимальну для себе вагу обтяження для силової підготовки. Час від часу ці завдання повторюються, виходячи з нового рівня розвитку сили дитини. Далі учні визначають оптимальну кількість повторень вправи, темп рухів, довжину відрізків, тривалість виконання завдань.

Про досвід формування в учнів уміння здійснювати самостійну діяльність із засвоєння програмового навчального матеріалу розказує на сторінках журналу "Физическая культура в школе" вчителька з м. Виборга Є. Коломислова (1996, № 1,С. 14-16).

4. На початку кожного навчального року перевіряється вміння учнів визначати й оцінювати показники пульсу, а також інших прийомів самоконтролю. Необхідні для кожного класу дані уточнюються, доповнюються.

Самоконтроль — це систематичні самостійні спостереження за зміною стану свого здоров'я, фізичного розвитку та функціональної готовності організму в процесі занять фізичними вправами. Дані самоконтролю використовуються учнями й учителем фізичної культури з метою регулювання тренувальних навантажень, а також об'єктивної оцінки змін фізичного розвитку учня.

Доцільно навчити школярів користуватися вимірювальною апаратурою (динамометром, вагою, секундоміром, ростоміром, спірометром тощо), починаючи з молодших класів. Доступ до такої апаратури повинні мати всі учні у спеціально обладнаному кутку залу.

  Дані самоконтролю поділяються на суб'єктивні (самопочуття, сон, апетит, працездатність, бажання займатись фізичними вправами, болі та ін.) й об'єктивні (зміст тренування, вага, ріст, ЖЕЛ, динамометрія, ЧСС тощо).

Учні можуть вести щоденник самоконтролю. Різні варіанти таких щоденників наводяться в навчально-методичній літературі та періодичній пресі.

Дані самоконтролю допомагають оцінити ефективність самостійної роботи і за необхідності внести в неї відповідні корективи.

5. Учні ІХ-ХІ класів вже зупиняють свій вибір на певному колі професій. Завдання вчителя — спрямувати їхню самостійну роботу не тільки на всебічний розвиток, а й на професійний зміст їхніх занять.

На уроках учні також озброюються вмінням виконувати виробничу гімнастику в навчальних майстернях, у процесі розумової діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Комплекс вправ ранкової гімнастики

 

1.  Ходьба, легкий біг 30-40 с., ходьба 20 с.
2. В. п. – о. с.; руки зігнуті до плечей. На рахунок 1-2- праву руку в гору; 3-4- ліву руку в гору; 5-6—праву руку до плеча, 7-8- ліву руку до плеча. Виконувати з ходьбою на місці.
3. В. п. – о. с..; руки на поясі. На рахунок 1-2- навприсядки, руки в низ, у сторони; 3-4- в. п. (4-7 разів).
4. В. п. – стійка, ноги нарізно, руки за голову. На рахунок 1-2 – навприсядки, з поворотом в право, руки в сторони; 3-4 – в. п.; 5-6 – навприсядки, з поворотом вліво, руки в сторони; 7 – 8 – в. п. (4-6 разів).
5. В. п. – о. с. на рахунок 1-2- два нахили в право; ліву руку в гору, праву в низ, вздовж тулуба; 3-4- два нахили ліворуч, праворуч руки в гору, ліву в низ, уздовж тулуба (4-6 разів).
6. В. п. – сидячи на підлозі, руки на поясі, ноги разом, носки відтягнуті. На рахунок 1-2 зігнути ноги, 3-4 – в. п. (5-7 разів).
7. В. п. – лежачи на спині, руки в гору. На рахунок, 1-4 – підігнуті зігнуті в колінах ноги до грудей, руками взятися за гомілку; 5-8 – в. п. – розслабитися (4-6 разів).
8. В. п. – лежачи на спині – «їзда на велосипеді» (по 8 разів).
9. В. п. – лежачи на спині, руки вздовж тулуба.  На рахунок 1-2 сісти, руки  на пояс; 3-4 – в. п. (6-8 разів).
10. В. п. – присівши на всій стопі, руки взяти за гомілку. На рахунок 1 – випрямити ноги, торкнутися чолом колін; 2 – в. п. (6-8 разів).
11. В. п. – о. с. На рахунок 1 – стрибок на правій нозі, ліва нога в перед – в гору, оплеск рукою під лівою ногою; 2 – в. п.; 3 – стрибок на лівій нозі, права – вперед, угору, оплеск під правою ногою; 4 – в. п. (6-8 разів).
12. Легкий біг і ходьба 20 с. Руки дугами вперед – угору, в сторони, вдих; руки через сторони у в. п.., видих (4-6 разів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План самоосвіти вчителя фізичної культури

Матвійчука Володимира Леонідовича

на 2014 – 2015 навчальний рік

 

Районна виховна проблема:

«Створення системи виховного впливу, яка сприяє духовному становленню особистості учня, створює умови для його самореалізації у різних видах творчої праці, задоволення потреб та інтересів».

Проблема, над якою працює педагогічний колектив загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 1 м. Корець:

«Формування ціннісних ставлень особистості шляхом упровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес».

Проблема над якою я працюю:

«Шляхи підвищення розвиваючої спрямованості уроків фізичної культури. Формування в учнів навичок самостійних занять фізичними вправами»

1. Опрацювати програму з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів 5 – 11 класів.
2. Знати теоретичні основи особистісно-орієнтовного підходу в навчанні.
3. Опрацювати передові методики викладання фізичної культури за (С.І. Операйло, В.М. Єрмолова, Л.І. Іванова та ін..).
4. Оволодіти прийомами планування та організації власної праці і праці школярів.
5. Вчитися слідкувати з учнями на суб’єктивній основі.
6. Самоконтроль, самоперевірка ефективної власної діяльності.
7. Віднайти всі доступні джерела інформації стосовно даної проблеми.
8. Навчитися застосовувати в практиці в процесі взаємодії з учнями результати діагностичних досліджень. Особливостей їх розвитку з метою створення адекватних умов для їх самореалізації.
9. З метою вивчення передового педагогічного досвіду відвідувати уроки вчителів методистів школи, району.
10. Брати участь шкільного методичного об’єднання.
11. Підвищувати свій загальний рівень шляхом опрацювання методичної преси.
12. Аналіз досвіду, впровадження цієї теми в практику.
13. Підготувати звіт про самоосвітню роботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Я дійшов висновку, що самостійні заняття фізичними вправами мають позитивний вплив на організм – поліпшують діяльність і узгодженість нервової, серцево-судинної і дихальної систем, зміцнюють м’язеву систему, поліпшують обмін речовин. Внаслідок цього поліпшується працездатність організму і його опірність впливув зовнішнього середовища.

Під час виконання фізичних вправ у роботі бере участь увесь організм в цілому. Регулярні заняття фізичною культурою сприяють тренуванню серця, воно стає витривалішим, фізичні вправи сприяють розвиткові та зміцненню органів дихання. Регулярні заняття фізичними вправами і спортом зміцнюють кістки та зв’язки, поліпшують рухливість у суглобах, збільшують амплітуду рухів. У процесі виконання рухів також посилюється обмін речовин, активізується діяльність органів виділення.

Також треба зазначити, що фізична культура – це не тільки різноманітні фізичні вправи,такі, як біг, стрибки, плавання, ігри, гімнастика тощо. Це правильний режим дня, певні правила особистої та громадської гігієни, загартування організму, навички найпростішого контролю за своїм самопочуттям.

Дійшовши висновку з даної теми, я помітив, якщо діти починають самостійно займатися, то у їх батьків виникають безліч питань, які допомагають учителеві вносити відповідні корективи у зміст уроків, їхню організацію і методику проведення.

Я вважаю, що наш предмет – це не тільки робота над фізичним удосконаленням особи, а й над її інтелектуальним розвитком. Це діяльна область формування особи, тобто дається повний простір для самостійної роботи, створює умови для самовиховання, яке має велике значення в розвитку позитивних якостей учнів. Адже самостійні заняття – це свідома, систематична праця особи над собою, спрямована на формування і удосконалення позитивних та усунення негативних якостей особистості.

В своїй практиці я розповідаю, як навчити цього учнів. На уроці широко використовую прийоми самоконтролю. Не поспішайте самі оцінити правильність виконання, - доцільно залучати до цього учнів, використовувати предметні орієнтири, орієнтири стимули. Далі варто привчити дітей до оцінки виконання вправ товаришами, вказуючи на помилки. Так закладаються основи вміння оцінювати і контролювати дії як у тих, хто виконує, так і в тих, хто оцінює. Тому треба навчити всіх дітей оцінювати результат своєї самостійної роботи шляхом зіставлення досягнутого результату і запропонованого завдання. Учні 9 -11 класів вже зупиняють свій вибір на певному колі професій. Завдання вчителя – спрямувати їхню самостійну роботу не тільки на всебічний розвиток, а й на професійний зміст їхніх занять.

Після детального вивчення даних тем, Я дійшов висновку, що кожен свідомий школяр повинен:

• додержуватись правильного режиму дня;
• регулярно відвідувати уроки з фізичної культури та старанно виконувати всі нормативи згідно до навчальної програми;
• займатися гімнастикою до заняття;
• брати участь у рухливих іграх на великих перервах;
• займатися спортом на дозвіллі;
• правильно дозувати вправи дивлячись на стан свого здоров’я

У наші дні кожен розуміє, що рух – це життя, радість та здоров’я. Так твердять учені всього світу. Це доводить і практика.

 

 

 

 

Література 

 

1. Физическая культура в школе. — 1991. — № 1 — С. 19; № 5. —

С. 20.

2. Астахов А.Й. Ждет нас большая работа // Физическая культура в школе. — 1989.—№3.

3. Физическая культура в школе. — 1987. — № 2.

4. Физическая культура в школе. — 1991. — № 6.

5. Валин В. Самостоятельность как свойство личности // Физическая культура в школе. — 1992. — № 2, 3, 4. — С. 10.

6. Мякушева Т.М. Развивая Самостоятельность // Физическая культура в школе.— 1991.—№6. —С. 19.

7. Рославлев В. По ступеням опьіта й мастерства // Физическая культура в школе. — 1995. — № 5. — С. 22.

8. Трещалин В.Ф. Формируя навьїки самостоятельности // Физическая культура в школе. — 1993. — № 3. — С. 20; 1994. — № 1. — С. 28;

1994. — № 5. — С. 44; 1994. — № 6. — С. 25; 1995. — № 3. — С. 34;

1995.—№6. —С. ЗО.

9. Чирков С.И. Вьіход — самостоятельньїе занятия // Физическая культура в школе. — 1991. —№7. —С. 12.

10. Шаулин В.Н. Подготовка младших школьников к самостоятельной де-ятельности // Физическая культура в школе. — 1991. — № 4,5. — С. 16.

11. Шаулин В.Н. Обучение двигательньїм действиям с позиций гуманиза-ции // Физическая культура в школе. — 1994. — № 3. — С. 8.

12. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів  Частина 2 – Тернопіль 2002.

13.  Шиян Б.В., Папуша В.Г., Приступа  Є.Н., Теорія фізичного виховання. – Львів: ЛОНМІО, 1996. С. 4 – 8.

Зміст

 

   Вступ

  Розділ  І.  Шляхи підвищення розвиваючої спрямованості уроків фізичної культури

1.        Гімнастика до заняття
2.        Фізкультхвилинки та фізкультпаузи
3.        Ігри і фізичні вправи на великих перервах
4.        Спортивна година в групах продовженого дня

Розділ ІІ.  Формування в учнів навичок самостійних занять фізичними вправами

1.        Поняття, риси та функції
2.        Завдання та форми
3.        Підготовка учнів до самостійних занять фізичними вправами. Вироблення вмінь та навичок працювати самостійно

Висновки

Додатки

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шляхи підвищення розвиваючої спрямованості уроків фізичної культури. Формування в учнів навичок самостійних занять фізичними вправами

 

 

 

 

 

                                        Виконав Матвійчук Володимир Леонідович

              Кваліфікаційна категорія  І

                                                      Місце роботи. фах  Корецька ЗШ І-ІІІ ступенів №1,

            вчитель фізичної культури

 

 

 

 

 

 

Рівне – 2021 р.