З досвіду роботи учителя

Міністерство освіти і науки України

Управляння освіти і науки

Київської міської державниї адміністрації

Києво-Печерський ліцей №171 «Лідер»

 

Жуковська

 Наталія Миколаївна

Робота над проетом як засіб формування самостійності учнів

 

Київ

 

Автобіографія

 

Я, Жуковська Наталія Миколаївна, народилася 22 серпня 1958 року в Казахстані, місто Актюбінськ (Актобе).

В 1965 році пішла в 1 клас середньої школи №10, де закінчила 8 класів.

З 1973 по 1977 роки навчалась в Актюбінському педагогічному училищі., яке  закінчила з відзнакою.

З 1977 по 1981 роки – Актюбінському педагогічному інституті, яке закінчила з відзнакою.

З 1999 по 2002 рік – Київський університет імені Гринченка (з відзнакою).

З 1981 року по 1988 рік проходила стажирування і  навчалась в аспірантурі НІІ психології України.

З 1988 року працюю в ліцеї №171 «Лідер» до 2001 року вчителем російської мови та літератури, а зараз вчителем зарубіжної літератури.

Одружена. Чоловік -  Жуковський Володимир Олександрович, пенсіонер, інвалід 2 групи.

Дочка – Шмиговата Марія Володимирівна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Педагогічні  роздуми

Мета уроків зарубіжної літератури - становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної та соціальної компетенції на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами практичної і пізнавальної діяльності. Провідною ідеєю освіти на сучасному етапі в українській державі є гуманізація, адже гуманітарна освіта є засобом і сферою формування державного етносу, розвитку особистості як найвищої цінності суспільства. Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну і пошукову діяльність. Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і тому ми намагаємось дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати. У викладанні зарубіжної літератури мене приваблює передусім емоційно-естетичний спектр вражень, що спалахує в учнівському гурті. Викликати ці враження можна лише завдяки вивченню художніх творів у нерозривній єдності змісту і форми. Власне, мистецтво слова не піддається аналізові, якщо цією єдністю знехтувати. А там, де виникає в дитини естетична насолода від вивчення художнього твору, неодмінно спрацьовує вплив самої психологічної атмосфери, що сприяє вихованню характеру. Тому наше завдання полягає в тому, щоб прищепити молоді вміння отримувати естетичну насолоду від аналізу художнього твору.

 Здатність сприймати конкретні художні твори , оцінка цих торів на основі власних почуттів, особисті читацькі інтереси, естетичний смак взагалі становить цілісно-орієнтаційний аспект читацької культури. Тому ставлю за мету формування складових читацької культури, а саме:

- зацікавити учнів читанням;

- розвивати цей інтерес до постійної потреби в читанні;

- навчити добирати літературу, враховуючи вікові та особисті інтереси;

- створити належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

- організувати сімейне читання, що завжди було в традиціях українського народу;

- використовувати ігрові елементи під час вивчення тем курсу;

- забезпечити певні знання з теорії та історії літератури, літературної критики;

- формувати навички аналізу художнього твору;

- організовувати дослідницьку та самостійну роботу учнів;

- розвивати їхнє усне та письмове мовлення;

- використовувати бібліотечні уроки з метою залучення до книги;

- працювати над удосконаленням естетичного смаку школярів під час позакласної роботи.

Під час підготовки до кожного уроку ставлю перед собою запитання: що є першочерговим у вивченні літературного твору – з’ясування певного літературного факту чи розгляд цього факту як однієї зі сходинок до середньої літературної освіти. Відповідь на питання – аналіз художнього твору як багатоаспектного, неоднозначного явища та цілісної і самодостатньої одиниці мистецтва слова. Предметом аналізу має бути форма твору, тобто те, за допомогою яких засобів і прийомів митець втілює у життя власну естетичну, філософську, ідейну концепцію. Наприклад, при вивченні творчості Петрарки намагаємось дати відповідь, чому саме форму сонету вибрав автор для оспівування свого кохання.

Важливою ланкою навчально-виховного процесу є перевірка знань учнів. Цьому питанню присвячено чимало фундаментальних досліджень, проте і на сьогодні воно недостатньо вивчене й теоретично обґрунтоване, особливо в’язку з 12-бальною системою.

Впровадження тематичної системи обліку знань і навичок учнів ставить перед учителем завдання поряд з традиційними формами перевірки ширше практикувати й тестові письмові форми контролю, особливо при великій наповненості класу. Вони доцільні передусім тому, що дають змогу за короткий час провести письмове опитування всіх учнів класу.

За своїм характером тестові завдання з зарубіжної літератури можна поділити на дві групи. Перша – завдання з кількома відповідями, з яких треба вибрати правильну. Наведемо приклад:

1. Споруда, навколо якої розгортаються події роману:

а) собор Святої Марії;

б) Святого Йосипа;

в) Паризької Богоматері;

г) монастиря Всіх святих

      2.   П‘єр Гренгуар – це:

                  а) поет;

                  б) художник;

                   в)король;

                   г) артист.

 Друга група тестів вимагає відповіді на питання чи закінчення речення.

1. Гайавата – це …
2. «Пісню про Гайавату» написав …

Особливо мене приваблює працювати з учнями в позаурочний час. Це може бути гурток початківців-акторів, робота над проектами, участь в конкурсах. Одним з таких конкурсів є конкурс «Україна в Європі», в якому брали участь мої учні. Перше місце в міському етапі посіла Омельянчик Д. В своїй роботі «Що таке європейське суспільство і чи потрібне воно нам?» вона писала:

 

 

Готуємось до написання роботи МАНу

 

Головна мета проведення конкурсів МАН в школі – дати учневі можливість спробувати свої сили у певній галузі знань.
         Мотивація: вироблення умінь і навичок, які знадобляться під час навчання у вузі; призове місце у конкурсі МАН – можливість вступу до вузу поза конкурсом. Якщо робота МАН відбувається не разово в школі, а проводяться заняття у районному центрі, то це ще й цікаве спілкування.

В основі вибору напрямку повинна лежати зацікавленість учня.
Мета роботи – формування інтелектуальних умінь (аналіз, синтез, порівняння, оцінка тощо); вироблення дослідницьких умінь (вибрати тему; укласти бібліографію; опрацювати наукову літературу; проаналізувати її, систематизувати результати; визначити коло питань для аналізу; написати роботу; оцінити її тощо); формування комунікативних компетентностей.
          Система повинна включати:

•                   ознайомлення з особливостями наукової діяльності;
•                   оволодіння алгоритмом написання наукової роботи;
•                   вироблення умінь працювати з бібліографічними матеріалами;
•                   практикування в аналізі літературознавчих джерел;
•                   аналіз текстів художніх творів.

Наукова робота – це самостійно виконане наукове дослідження тієї чи іншої проблеми, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результати власного пошуку, власні висновки. Її якість може бути визначена за такими критеріями:

•                   актуальність;
•                   складність, науковість, повнота розкриття теми;
•                   аргументованість висновків;
•                   елемент творчості;
•                   стиль, грамотність.

а) вибір теми:

•                   урахування зацікавлень, сил і здібностей учня;
•                   актуальність;
•                   новизна;
•                   достатність фактичного матеріалу (особливо для краєзнавчих тем);
•                   “виграшність”.

б) формулювання теми (просто, коротко й оригінально. Одним реченням, хоча може бути й підзаголовок);

в) алгоритм роботи над темою:

1.               Укладання бібліографії («концепт» пункту: «що вже написано про це?»). Бажано на окремих аркушах (це зручно), хоча можна й загальним списком.
2.               Робота з текстами художніх творів (перше прочитання).
   Нотуються враження, думки.
3.               Опрацювання літературознавчих джерел. Мета: з’ясувати, що вже зроблено з обраної теми, аби визначити, «а що ж маю Я зробити?».
   Зокрема, слід знайти відповіді на запитання про що пишуть? Як? Які аспекти виділяють? тощо.
   Літературознавчі джерела конспектуються на окремих аркушах, записи роблять з одного боку – так за потреби їх можна буде порізати і згрупувати за розділами тощо.
4.               Систематизація літературознавчого матеріалу, визначення поля власних досліджень (тобто чітко сформулювати питання, відповідь на яке і стане розкриттям теми).
5.               Повторне опрацювання літературознавчих джерел (уже під кутом зору пошуків визначеного матеріалу, що стане опорою в науковому дослідженні).
6.               Повторне прочитання текстів уже з погляду вибраних наукових поглядів.
7.               Поява начерків плану майбутньої роботи.

•                   Самостійність повинна бути головним принципом роботи: наївно думати, що члени журі та експерти, які здебільшого є науковцями зі стажем і мають значний досвід роботи з розвідками юних науковців, не знають головних джерел списування і не виявлять їх. Хиба реферативності часто виявляється, коли в роботі відсутні новизна та авторський внесок, натомість вони заміняються «наскубаними» з різних, хай навіть авторитетних джерел цитатами.
•                   Логічність викладу, плавність переходу від одного питання до іншого.

 

 

 

 

 

 

Стаття до збірки «Краса і сила рідної мови» учениці 9-В класу Денисової Катерини

Рідне слово – страж гідності людини

(культура мовлення сучасної молоді)

В своїй виставі ми намагалися показати актуальність нашої  роботи, яка  називається Рідне слово – страж гідності людини (культура мовлення сучасної молоді)

Синів і дочок багатьох народів

Я зустрічав, які перетинали

Гірські й морські кордони і на подив

Багато бачили, багато знали.

Я їх питав із щирою душею:

- Яку ви любите найбільшу мову?-

 І всі відповідали: - Ту, що нею

Співала рідна мати колискову.

Багато слів сказано і написано пpо Батьківщину, багато подвигів звитяжних і мирних здійснено в її ім'я. Але це пpо ту, загальну Батьківщину: Батьківщину-кpаїну, Батьківщину-наpод. Це пpо неї якийсь дотепник сказав: "Моя Батьківщина там, де мені добpе". За неї вмиpають, її пpославляють пpацею, оспівують в поезіях і піснях. І pазом з тим її кидають заpади кpащих місць, пpо неї забувають коли міняють гpомадянство, а знаходяться й такі, які зовсім цуpаються свого pоду-племені.

Мова — це вираження культури і знань людини, її патріотизму, мудрості, її поглядів і переконань, її приналежності до певної нації, народу, держави... От, що таке — мова. Заговорила людина і відразу чуєш, хто вона: італієць, грузин, француз, англієць, болгарин, поляк, чех або словак... Чуєш як вона висловлює свої думки, як багато різноманітних слів вживає у мові і відразу знаєш, що людина освічена, розумна, знаюча, мудра... Бачиш, як бережно, з якою ніжністю і любов’ю ставиться вона до рідної мови і бачиш — це справжній патріот своєї Батьківщини, свого народу... От, що таке — мова!

У кожного народу вона своя. У вірмен — вірменська, португальців — португальська, в іспанців — іспанська, у грузинів — грузинська... А у нас, українців дуже гарна, співуча і ніжна — українська мова. Сама чарівна українська земля народила таку чудову і барвисту, багату мову. Варто придивитись до природи рідного краю, до ніжних сонячних світанків, до сивих туманів понад лугами, до веселкових барв лугів навесні, до квітучих садів і полів, щоб збагнути, що саме така мова повинна жити серед цієї незбагненної земної краси. А мова наша і справді багата, співуча, натхненна і світанкова... Нею можна про все розповісти, все повідомити, нею можна мріяти і малювати будь-які картини природи, бо на кожне явище, на кожне почуття є відповідні слова, та й не одне, а по декілька, щоб краще розкрити думки і мрії. Наша мова дуже гарна, багата, світла. Але її треба вчити, щоб добре нею розмовляти, щоб відчути серцем її красу і багатство, щоб зрозуміти її неповторність і ніжність, мелодійність і багатство кольорів. Це наша рідна українська мова, дана нам цією землею, цим світом, у якому нам випало щастя жити.

Рідне слово – страж гідності людини. Що означає воно для кожного з нас – про це йдеться у невеликій поезії В. Соколова:

Навчила гарно, дуже гарно мати

Малого соловейчика співати.

Аж раптом він зачув – з нового тижня

Шпачина мова більш престижна.

Отак відтоді і не стало чути

У лісовім концерті співака,

Бо й соловейком перестав він бути,

А не доріс талантом до шпака.

Як тут не замислитись над тим, ким робить нас рідне слово. На який суспільний щабель стаємо, коли байдужіємо до нього? Чи можемо в такому разі претендувати на повагу інших до себе?

Ми повинні гарно  розмовляти, щоб висловлювати свої думки чітко і точно, щоб виразити свої почуття, щоб бути освіченою грамотною людиною, щоб нами гордилася наша Україна, яку ми любимо, бо ми патріоти своєї держави, як і ті славні козаки, які колись жили в Україні і захищали свою землю, боронили її від ворогів, бо ми — українці, живемо на цій землі і наша рідна Батьківщина — Україна. Ми нащадки своїх батьків, дідів і прадідів, гордих і сміливих козаченьків, які народилися і жили тут, розмовляли своєю барвінковою мовою, боронили свою рідну землю, захищали дорогий серцю край, а зараз лежать у цій землі. Ми — українці, кому ж як не нам захищати свій край, говорити рідною українською мовою, яка стала державною, нести її у цей чарівний і дивовижний світ і гордитися нею, красивою, неповторною, чарівною українською мовою. Ми — патріоти. А мова — це ознака нації, держави. Загине мова — загине і сам народ.

Але часто-густо ми чуємо помилки. Спробуємо виправити деякі.

На вєточкє сидів соловей і весело співав веселу пісеньку. ( На гілочці сидів соловейко і весело щебетав радісну пісеньку).

•                   Я живу у великому городі, де є много школ, заводов, фабрик. (Я мешкаю (проживаю) у великому місті, де є багато шкіл, заводів, фабрик).
•                   На празнику було багато воздушних шаріків, цвіточків, разноцвєтних лєнт. (На святі було багато повітряних кульок, квіточок, різнокольорових стрічок).
•                   Ми розположились на берегу моря, де розположено кілька домов отдиха. (Ми розмістились на березі моря, де розташовані кілька будинків відпочинку).
•                   У вихідні ми ходили на прогулку в парк і катались на качелях. (У вихідні дні ми ходили на прогулянку в парк і катались на гойдалках).
•                   На синьом небі пропливали пушисті тучки. (На синьому небі пропливали пухнасті хмарки).

У своїй мові потрібно вживати крилаті вислови, народні прислів’я та приказки, щоб мова була багатою, насиченою, колоритною. І ні в якому разі не вживати слів-паразитів, несловникових слів. Це дуже погано, адже від тих слів мова стає засміченою, страшною, яка, навіть, здоров’ю людини шкодить. Краса вашої мови залежить тільки від вас, від вашого старання.