З досвіду роботи "Використання активних методів навчання у початкових класах"

 

 

 

Інноваційні технології – основа особистісно зорієнтованого навчання

 

З досвіду роботи

вчителя початкових

класів Фуштей І. С.

 

 

 

                                         

 

Вступ

 

        Нова школа – школа творчості та успіху. Пріоритетним завданням освітнього процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчого та інтелектуального потенціалу особистості, яка могла б гідно представити себе, свою націю, свій народ у світовій цивілізації. У сучасних складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, працює людина  інтелектуальна, творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нових ідей, задумів, підходів та рішень. Завдання вчителя – дати можливість виявити, розвинути інтелектуальні та творчі сили дитини, яка в майбутньому має бути успішною.

    Кожна людина, тим паче юна, потребує до себе індивідуального підходу, пробудження і розвиток закладених в ній талантів, якщо ми мріємо сформувати творчу особистість. Чим більше в нашій країні буде творців, тим більше у нас буде щасливих людей і тим швидше кращим і багатшим стане наше суспільство.

       Зважаючи на окреслені пріоритети, обрала тему самоосвіти «Інноваційні технології – основа особистісно зорієнтованого навчання».

    Провідна ідея досвіду полягає у тому, щоб освітній процес відбувався за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують із приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Навчання з використанням активних методів  передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва та взаємодії.

 Цінність досвіду полягає в тому, що  під час використання інноваційних  технологій учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення. Використання таких методів дає можливість  передати знання,а також усвідомити цінність інших людей; зростає розумова активність,  допитливість та вміння надавати підтримку іншим.

       Новизна ідеї полягає в розробці методики формування творчих компетентностей засобами інноваційних технологій з метою їх подальшої адаптації в соціумі, реалізації творчих здібностей особистості, здатної до пошуку, пізнавального інтересу, самостійності, толерантності.

Працюючи над проблемною темою, виокремлюю пріоритетні завдання, які передбачають використання впливу інноваційних технологій у всебічному розвитку кожної дитини з урахуванням її інтелектуальних та творчих якостей:

•                   формування в учнів засобами інноваційних технологій потреби грамотно спілкуватися, переконувати, вести дискусію;
•                   читати, осмислювати та інтерпретувати духовний потенціал художньої літератури, реалізувати його у власному житті;
•                   виховання активної творчої особистості, здатної до толерантної оцінки дійсності;
•                   розвиток творчих та комунікативних здібностей учнів, читацької полемічної культури, уміння аргументовано доводити свою думку;
•                   розробка ситуативних, дискурсивних, редакторських та ораторських завдань, забезпечення системної роботи з розвитку стійкого пізнавального інтересу та самостійності учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технології реалізації педагогічної ідеї

 

 

Скажіть мені  і я забуду,

Покажіть і я запам’ятаю,

Дайте  можливість обговорити і я зрозумію,

Дайте  можливість навчити іншого

І я прийду до досконалості.

                                                Конфуцій.

             Головна мета освіти на сучасному етапі – створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, як громадянина України. Саме особистісно зорієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних та безпечних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів (додаток 1)

           Особистісно зорієнтовний підхід у навчанні спирається на такі основні положення:

1. Учень завжди є суб’єктом, а не об’єктом навчання.
2. Основна мета навчання, окрім засвоєння учнем необхідних знань, умінь та навичок - розвиток особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.

Визнання особистості дитини з самого початку її свідомого життя дуже важливе , однак на це часто – густо звертають надзвичайно мало уваги у вихованні. Для повноцінного особитісного розвитку дитині необхідно надати можливість розгортати свою самостійність. З чим приходить дитина до школи? Які вони – маленькі діти?

Навіть у перший святковий день 1- го вересня неважко помітити, які вони різні ці дівчатка і хлопчики. Одні боязко туляться до рідних, розгубившись у незвичній обстановці, інші досить впевнено почувають себе у новому оточені. Як же різняться їхні самопочуття: несміливі, сором’язливі ніяковіють, в той час, як їхні ровесники впевнені у собі й у тому, що саме у них найкращі квіти, найкращий рюкзак, найбільш симпатична добра вчителька.

        Кожна дитина – це не тільки індивідуальний характер, а передусім певний характер, особистість, розвиток якої в школі істотною мірою зумовлюється становлення її на попередньому етапі, отже усією історією дошкільного дитинства.

       Свою роботу в початкових класах вчитель починає з того, що вивчає рівень наявних у них знань про навколишній світ, умінь читати і розв’язувати прості арифметичні задачі, дотримуватись правил співжиття в колективі. І вже з перших днів вчитель приступає до справи значно складнішої – вивчення кожного учня, як індивідуальність із його внутрішнім світом, уподобаннями, певними уявленнями про себе та свої можливості.

        Сучасною наукою і практикою доведено величезне значення початкового періоду у навчанні школярів не тільки для успішного оволодіння ними у майбутньому, а й для формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Впровадження технологій особистісно зорієнтованого навчання є актуальним питанням і для мене.  У центрі моїх зусиль – інтереси школяра, тому технологія підготовки і проведення уроку має змінюватися: головними дійовими особами на ньому мають бути окремі діти, групи і клас у цілому. Вчитель невидимий диригент, який вчасно вміє почути, помітити, допомогти, підтримати кожного, залучити до співпраці. На мою думку, що лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Адже діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями, міркувати. А добитися цього можна лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. Тому, я на своїх уроках використовую активні методи навчання. До них належать дидактичні ігри, ігрові ситуації, завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно – пошукового характеру, нестандартні завдання ( складання казок, віршів, задач), а також інтерактивні вправи.

На початковому етапі їх впровадження потребують більше вимог до вчителя, щоб підготувати зміст навчального матеріалу, види діяльності учнів, готувати завдання на вибір, організовувати різні форми роботи на уроці, враховуючи обсяг навчального матеріалу, рівень складності за навальними можливостями учнів, міру своєї допомоги їм, вміння відчувати дитину на уроці і поза ним. Уроки  з використанням активних методів навчання – це цінний досвід, простір для творчості вчителя і учнів.

Інноваційні технології потребують певних змін у житті всього класі, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Взявши за основу своєї діяльності, активні методи навчання впроваджую ці методи через систему уроків, створюючи сприятливі умови для розвитку кожної дитини. Мене турбує проблема, як не допустити відставання слабших дітей і водночас не стримувати темпу зростання сильних учнів. В своїй роботі керуюсь такими правилами:

1. Кожній дитині, навіть найслабшій, дати міцні знання.
2. У кожній дитині бачити неповторну особистість, індивідуальність.
3. Кожну хвилину перебування дитини в класі перетворити для неї на радість.

   У початкових класах обов’язково потрібна диференціація, так як діти приходять до школи з різним рівнем підготовки. Так, на уроках математики для сильних учнів використовую картки де потрібно розв’язати самостійно задачу, а слабші розв’язують разом. Використовую дидактичні ігри, які активізують діяльність дітей. Діти у ігровій формі розв’язують приклади, складають речення.

Також на своїх уроках використовую інтерактивні методи. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації діяльності, яка має на меті створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Мета інтерактивних методів навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують із приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

   Під час використання інтерактивних методів учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення. На мою думку, призначення таких методів полягає в тому, щоб, по – перше, передати знання, по – друге, усвідомити цінність інших людей. Має воно і свої завдання: розв’язання навчальних поведінкових завдань; надання підтримки іншим членам групи.

    Власний досвід переконує в тому, що починати з поступового використання технології – і вчителеві  та учням треба звикнути до них.

    Спочатку я проводжу з учнями особливе організаційне заняття і розробляємо разом з ними правила роботи в класі.. Налаштовую дітей на сумлінну підготовку. Використовую спочатку прості інтерактивні технології:

• робота в парах;
• робота в малих групах;
• мозковий штурм;
• «асоціативний кущ».

    Такі заняття проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що настає розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроку.

     На одному уроці можна використовувати одну – дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Я добираю до уроку такі вправи, які б дали учням «ключ» до засвоєння теми. Під час цих вправ даю учням подумати над завданням, щоб вони виконували вдумливо, а не механічно.

     Для здійснення контролю за ходом навчання попередньо добре готуюся:

• глибоко вивчаю і обмірковую матеріал, у тому числі і додатковий: різноманітні тести, приклади, завдання для груп;
• ретельно планую і розробляю урок: вивчаю ролі, готую питання;
• заохочую учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем;
• оголошую очікувальні результати(мету) заняття і критерії оцінювання роботи учнів;
• передбачаю різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштовую їх до знань, підтримувати дисципліну необхідну для нормальної роботи.

У своїй роботі керуюсь таким кредом навчання:

Те що я чую, я забуваю,

Те що я чую і бачу, я трохи пам’ятаю.

Те що я бачу, чую і обговорюю починаю розуміти.

Коли я бачу, чую, обговорюю і роблю,

Я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим,

Я стаю майстром.

 

    Уроки з використанням активних методів я практикую з першого класу. Починаючи з початкових класів, маю приділяти особливу увагу розвитку пізнавальних інтересів, тому що саме в цих класах формуються основні інтелектуальні вміння необхідні для оволодінням курсом загальноосвітньої школи. Працюючи в початкових класах, я помітила, що загальний інтерес до школи у дітей послаблюється, коли вони зустрічаються з першими труднощами, бачать успіх своїх товаришів і свої невдачі. Тому стараюсь уроки зробити цікавими. Насамперед, спочатку потрібно гарно настроїти дітей на роботу. Тому один з видів роботи обираю такий:

• Дітки, а який у вас настрій?
• А для того щоб гарний настрій потрібно потрудитися. Посміхніться один одному. Щоб урок пройшов цікаво всі беремося до справи.

    Також, у початкових класах, доцільно зробити початок уроку, який би нагадував казку. Це допомагає учням у ігровій формі здобувати необхідні знання.

    Серед інтерактивних методів навчання використовую побудову «асоціативного куща». Визначаю тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Фіксую відповіді у вигляді «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань. Так, на уроках української мови у 1 класі під час вивчення написання букви, згадуємо на що схожа літера, з яких елементів складається, а коли все згадали, вивчаємо віршик про цю літеру, пишемо у повітрі і тільки тоді починаємо писати у зошиті. На уроках читання, на дошці прикріплюється літера яку вивчаємо, а тоді згадуємо голосні які вивчили і складаємо склади. На уроках математики, під час вивчення теми «Нумерація чисел у межах 10» виникає проблема активізації класу щоразу, коли вводиться нове число. Побудова «асоціативного куща» доцільне при вивчені числа і цифри 7. Діти згадують де їм зустрічається слово «сім».

 

 

 

 

       Сім нот                                                                         білосніжка і сім

 гномів

 

 

 

 Сім

 

 

 

 

                  Сім кольорів

 веселки вовк і

 сім днів                                  семеро козенят

 тижня

 

 

Перед очима дітей виникає «кущ» з ілюстрацій. Розглядаючи їх, діти бачать як одержали число 7. До 6 козенят прибігло ще 1. При розв’язанні задач теж добре використовувати побудову «асоціативного куща. Працюючи над нею, ми встановлюємо зв’язок між даними і шуканими величинами.  На уроках «Я і Україна» , під час вивчення теми «Птахи взимку», дітям дається завдання згадати всіх птахів, яких вони бачили зимою. Перед дітьми створюється уявний «кущ» і після цього ми робимо висновок, що ці птахи називаються зимуючі. У 2 класі знання дітей більш розширені, тому і створення «кущів» легше. На уроках читання при вивчені розділу українські народні казки ставиться запитання, які казки ви знаєте. Діти згадують всі казки які вони знають, а після цього повідомляється тему уроку.

     Починаючи з початкових класів, навчаю дітей самостійно шукати відповідь і в цьому мені теж допомагають активні методи. Учні отримують завдання заздалегідь.

1.  Інформаційна група дає відомості різних назв птаха, беручи інформацію з тематичного словника.

2.  Фольклорна група підготувала розповіді з наро­дознавства, зокрема легенду про те, як чоловік став буслом.

3.  Художники намалювали цього птаха на оселі господаря.

4. Літературознавці підготували відомості з додат­кової літератури, в якій розповідається про лелек.

5.  Читці — вміння виразно читати вірші про ле­лек.

6.  Екологи - Закон з Конституції України (ст. 66) про охорону природи та занесення цього птаха до Червоної книги України.

7.  Аналітики підсумовують сказане, роблять вис­новки про ставлення людей до цього птаха.

8.  Секретар фіксує найцікавіші думки.

Така робота дає змогу залучити всіх дітей до роботи, враховуючи їх вподобання та смаки. Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знан­ня, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння.

   Важливо навчити дітей працювати не тільки самостійно, а й у парах. Це перший крок до роботи у малих групах. Робота в парах, на перших порах, дає дуже великі плоди. Діти вчаться спілкуватися один з одним, вчаться слухати. Такий метод я використовую на всіх уроках. Зокрема, на уроках української мови у 2 класі діти складають речення за схемами. На уроках математики – робота з геометричним матеріалом. Отримуючи завдання, скласти сніговичка, складають від меншого числа до більшого, при цьому порівнюють фігури за розміром та числа. Парна робота є « містком» до роботи в групах. Робота в групах – це модель організації навчання у малих групах, об’єднаних спільною навчальною метою.

  Методику застосування групової форми навчання молодших школярів впроваджую поетапно.

I  є т а п — привчаю дітей співпрацювати у фрон­тальній навчальній діяльності з використанням таких прийомів:

а) для оцінювання своєї відповіді учень сам приз­начає "вчителя";

б) у випадку виникнення труднощів під час відпо­віді, учень сам викликає собі помічника;

в)  вводяться прийоми безсловесного спілкування: позначки "+" - згоден;"-" - не згоден;"!" - хочу дода­ти, "?" — не зрозумів; використовуються жести, міміка;

г) використовуються дидактичні ігри, які розвива­ють уміння слухати одне одного;

ґ) після кожної групової роботи обов'язково обго­ворювати з учнями успіхи виконаної діяльності.

Коли учні засвоїли прийоми та правила колектив­ної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.

II є т а п — переходити до систематичного викорис­товування на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують у важливості кооперації людей для досягнення ними найкращого результату:

— залучення батьків учнів для наведення яскравих життєвих прикладів;

— аналіз успішно проведених конкурсів, вікторин, учнівських свят і подорожей на уроці;

—  використання завдань, які дають змогу учням на власному досвіді переконатися у користі їхньої спільної роботи.

Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб од­на група учнів працювала індивідуально, а друга - па­рами. Всім дітям запропонувати подібні завдання — розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали інші учні. Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше;

—  поступове ускладнення змісту навчальних зав­дань, перехід від репродуктивних завдань до творчих, проблемно - пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відоме учням з невідомим, що заохочує дітей до вза­ємодії один з одним.

   Особливо важко працювати у групах в 1 класі. В класі гамірно, діти не вміють говорити пошепки, безперестанку сперечаються. Але якщо їх вчити працювати поетапно, воно дає свої плоди. Саме в груповій роботі діти навчаються спілкуватися, слабші діти спочатку тільки слухали, а потім і самі висловлювали свої думки. Так, під час підсумкового уроку по темі «Українські народні казки» клас ділиться на групи. Всі отримують схожі завдання: записати головних героїв, короткий зміст і намалювати казку. Після виконаної роботи, лідери груп захищають свої роботи. Працюючи в групах, діти навчаються слухати один одного. Самі обирають лідера, слідкують за часом. На уроках математики дітям пропонується ялинка, яку потрібно прикрасити іграшками. На ялинці написані відповіді, а на іграшках – приклади. На уроках української мови учні отримують завдання : скласти речення з розсипаних слів, але ще потрібно скласти речення розповідне, питальне і спонукальне.

Отже, поступовість залучення молодших школя­рів до спільної діяльності в малих групах буде ефек­тивною, якщо її організовувати систематично.  Саме цю форму роботи використовую для узагаль­нення вивченого матеріалу, для актуалізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Особливо цінним у роботі групи вважаю те, що учні мають можливість брати на себе різні ролі.

    Важливу роль активні методи відіграють слабших і сильних учнів. Щоб дати міцні знання слабшим учням використовую індивідуальні картки. Для сильніших учнів використовую більш складні завдання. Даю їм завдання скласти розповідь за малюнком, скласти задачу за даними числами. Такі різнорівневі завдання дають змогу підтягнути слабших, але при цьому стимулювати роботу сильніших. Велику увагу приділяю. Щоб діти відповідали не одним cловом, а давали повну відповідь на запитання, не боялися висловлювати свою думку, так розвивається мовлення.

     Використовую активні методи, щоб навчити учнів цінувати книгу, відчувати у ній щоденну потребу. Книги відкривають перед дітьми складний світ життєвих явищ, вчать розуміти і правильно оцінювати їх. «Читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе» - стверджував В. О. Сухомлинський. «Читання – це найкраще навчання» - стверджував О. С. Пушкін. Усе життя людина звертається до книг по досвід, знання, мудрі поради. В цьому мені допомагають уроки позакласного читання. Щоб навчити дитину любити книгу часто використовую ілюстрації казок. Проводжу уроки – ранки, вікторини. Це допомагає залучити дітей до роботи.

    Не тільки навчання є основним завданням школи. Велике завдання яке стоїть перед школою і які вона не може вирішити без постійної підтримки батьків, постійно вимагають гармонійної єдності сімейного і шкільного виховання. Співдружність школи і сім’ї – це головна вимога сьогодення. Працюю над формуванням класу - родини. Вважаю, що клас – родина має продовження, розширення та поглиблення сімейного виховання де в тісному контакті працюють вчителі і батьки. В класі - родині учень вже не просто учень, а дитина, яка реагує на все через позитивні емоції добра, любові, людяності. У створенні класу – родини уже з 1- го вересня розпочала використовувати активні методи виховання. Дуже важливе знайомство дітей на першому уроці. До школи приходять діти, які вже знайомі між собою, разом ходили до садочка, батьки друзі. Але в класі є такі діти, які виховувалися дома. Тому, щоб їм було легше познайомитися проводила знайомство «Я особистість». Всі діти стають колом і по черзі розповідають про себе ( ім’я, своє захоплення, що люблять). Після діляться всі на групи за спільними уподобаннями. Вони малювали себе, а потім загальний малюнок. Всі малюнки вивішувалися на дошку, охоплювалися стрічкою і вже називались одна шкільна родина. Кожного року 1 вересня ми святкуємо день народження нашого класу.

     Особливо знати мікроклімат класу. З цією метою проводила соціометрію. Під час цієї роботи я багато дізналася про своїх дітей ( їх симпатії і антипатії). Після всього  робила висновки, кого з ким посадити. Кому більше приділити уваги.

     Таку ж  роботу проводжу з батьками. Необхідною умовою  ефективного залучення батьків до освітнього процесу , створення позитивної атмосфери взаємодії є знайомство. Для знайомства дорослих, проводжу вправу «Вервечка імен». Батьки називають своє ім’я та ім’я сусіда.

     Найтісніший зв’язок сім’ї та школи – це батьківські збори. Батьківські збори використовую для вирішення загальних питань, а з приводу успішності, поведінки проводжу індивідуальні зустрічі. Для кращого знання сім’ї на батьківських зборах використовую різноманітні тести.

      Жодне свято, жоден позакласний західне не проводиться без участі батьків. Ці заходи сприяють встановленню гарних стосунків між вчителем і родинами дітей, а це сприяє підвищенню рівня знань і вихованості дітей.

      Шкільне життя переконує педагогів на кожному кроці у тому, що дружніми, як правило, бувають ті класи, в яких переважна частина батьків активно допомагають вчителю захопити дітей класними справами, виявляти причини, які заважають тому чи іншому учневі успішно навчатися. Педагогічна спілка вчителя і батьків – могутня виховна сила. Я розумію, навіть віддаючи всю себе своїм вихованцям, я не зумію охопити і розв’язати ті завдання, які життя ставить перед школою.

       Учитель завжди має пам’ятати слова В. О. Сухомлинського «Основна причина відставання у навчанні поганий стан здоров’я». Турбота про здоров’я дітей – це найважливіша праця вчителя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якими діти народжуються, це ні від кого не залежить. Але, щоб кожна дитина досягла максимального рівня розвитку своїх нахилів і здібностей і знайшла заняття до душі, і своє місце в житті, стала людиною, яка гарно проживе своє життя – це залежить від нас дорослих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Результативність  досвіду

 

 

      Методи та прийоми розвитку творчих здібностей учнів дійсно мають великий потенціал, реалізацію яких можна безпосередньо пов'язати з формуванням основних життєвих умінь учнів.

   У результаті навчання за технологією особистісно зорієнтованого навчання учні:

поліпшують навчальні результати;

•                   усвідомлюють позитивне ставлення до ефективної співпраці з метою розв’язання складних проблем;
•                   набувають умінь висловлювати та обговорювати власні ідеї, формулювати їх, позбуваються страху перед аудиторією;
•                   набувають вищої самооцінки, упевненості у власних силах;
•                   не бояться відповідальності за прийняття рішень, вчаться бачити альтернативу.

     Результативність та правильність обраного напрямку в моїй роботі чітко ілюструють діаграми моніторингу навчальних досягнень учнів, участі дітей у Всеукраїнських конкурсах.

   Досягнення мети - це довгий та всеосяжний процес. Але я переконана: допомогти дитині розвинутись у багатогранну особистість, сприяти її саморозвитку та самореалізації можливо. Для цього лише треба твердо йти обраним шляхом. Вважаю, що кращі мої уроки попереду. І це не дає мені зупинитись, а спонукає працювати над собою, підвищувати свій фаховий рівень, тому що дорогу подолає той, хто йде, або, як говорили мудрі, те, що зернятком брав - колоском поверни. Адже іти вперед значить втратити душевний спокій, а залишитися на місці значить втратити себе. Я обираю перше.