З практики формувального оцінювання

Виступ на педраді на тему:

«Сучасні підходи до оцінювання, його функції та завдання, які застосовую та впроваджую на уроках зарубіжної літератури»

 Готуючись до педагогічної ради, хотілося б знайти такий вступний ресурс, який би підвів до висвітлення цього питання. Тож на думку спав епізод грудневої (2021 р.) телепередачі «Діти проти зірок» і її конкурс «крокодил». Його суть полягає в тому, що один з учасників стає спиною до екрану, а двоє інших розташовуються навпроти в нішах. На екрані з’являється слово, двоє учасників тільки за допомогою рухів показують це слово, а перший повинен вгадати, про що йде мова. І позаяк «зіркам» було грати досить складно (мало слів вгадали), хотілося подивитися, як з цим завданням справляться діти. Щось у них було вдало, щось – не зовсім, і от на екрані висвітлилось нове слово «зарядка». Спостерігаючи за дітьми, перші декілька секунд я взагалі не могла зрозуміти, що вони показують, потім – прояснилося. Цей момент не міг пройти повз ведучого Сергія Притулу, який резонно зауважив, що діти його покоління на слово «зарядка» почали б показувати рухи типу, «руки вгору – в сторони», «нахил тулуба вправо-вліво». Діти ж сучасного покоління, побачивши слово на екрані, почали показувати зарядний пристрій до гаджета, причому обоє. Тож ти, як людина з життєвим досвідом, усвідомлюєш той факт, що світосприйняття дітей покоління «альфа» абсолютно відмінне від твого світосприйняття, а як учитель – ще й маєш знайти ті сторони дотичності, які будуть дітям зрозумілими, легкими й водночас -  ефективними складниками уроку.

У 5–7 класах (за програмою МОН України з поправками 2017 р) в учнів мають бути сформовані основні вміння й навички роботи з художнім твором, початкові уявлення про творчість  письменників, окремі жанри, елементи змісту і форми, їхній взаємозв’язок і т.д.

 Коли перед нами постало завдання впровадження формувального оцінювання, то звичайно я не могла не замислитися над тим, як десяток сторінок держстандарту з вимог оцінювання знань і вмінь учнів з предмету зарубіжної літератури вкласти в короткий, а головне зрозумілий і той, який легко запам’ятається, алгоритм для учнів, тим паче, що навчаю «живчиків» 6-7-х класів. В пошуках рішення даної проблеми, я вирішила створити «ФОРМУЛУ ОЦІНЮВАННЯ» або «ФОРМУЛУ УСПІХУ», звичайно ж з «подачі» дітей.

 Тож, прийшовши на урок, і оголосивши мету 10-ти хвилинної організаційної, мотиваційної роботи, я поставила перед учнями прості питання, типу: «З якою метою (навіщо) ми ходимо до школи?» Відразу посипався ряд відповідей, «правильних» відповідей: здобувати знання …. навчатися… вміти читати-писати…мати друзів…виховувати в собі…, щоб знайти гарну роботу, підтримувати батьків… і т.д., і т.п.

Наступне завдання полягало в тому, щоб з цього ряду думок і коментарів визначити три ключові дієслова, в теперішньому часі недоконаного виду. Пауза була секундною, і знову посипалося: «знати, вчити, читати, вміти, писати» і т.і. Але щоб чітко сформулювати складники формули, почала писати на дошці, дитячі думки скеровуючи в потрібне русло: (я ходжу до школи не дарма, бо за період навчання, я…) ЗНАЮ      ВМІЮ     МАЮ

• Згодні з такими дієсловами? (Так!) Давайте спробуємо поставити між ними знаки: хоч розділові, хоч математичні (зв’язки з предметами!).

Хтось запропонував коми, хтось знак +. (Викликаний до дошки ставив свої пропозиції, діти ж відразу коментували й шукали альтернативний і правильний, на їх думку, варіант). Зупинилися на: Знаю + вмію = маю. (Прокоментували, що дійсно в сумі знання і вміння дають той результат, який і сформує особистість кожного).

Це і є та формула, яку я задумала як алгоритм формувального оцінювання. Переходимо до її складників. Діти записують до зошитів число, тему уроку, потім формулу і починаємо її «наповнювати». Це забирає буквально 2-3 хв організаційного моменту уроку.

Розпочинаємо з «маю». Пропоную кожному учневі поставити собі той бал, на який він розраховує, чи переконаний, що знає, чи хотів би мати (якщо це урок засвоєння нових знань чи нової теми). Питати про виставлений бал у дітей доцільно тоді, коли дозволяє вид уроку чи є база знань з вивченої теми. Звичайно, що оцінки низького рівня на літературі (якщо це не самостійна робота) не розглядаються. Починаємо жартувати, що «прийшов на урок – вже 1, знаєш на який й ім’я вчителя – вже 2, а якщо ще й приніс підручник-зошит – то всі 3 бали».

Далі. Що потрібно «знати», щоб отримати цей бал? Знову діти дають свої пропозиції, виділяємо й записуємо (кожний для себе) головні: знати (прочитати) текст твору, знати головних героїв, сюжет і т.і. Але вже тут ти сам націлюєш дітей на ті аспекти, які необхідні для виконання програми і її вимог оцінювання: якщо прочитали твір, без чого неможливо знання про нього? (Автора, впізнання його в плеяді письменників, зв’язок з Україною і т.п.)

Що потрібно «вміти», щоб отримати той визначений для себе бал? (Переказувати, читати… ускладнюєш: аналізувати, оцінювати, характеризувати, вирішувати проблемні питання…і т.д.( див. програму МОН) і знову до «маю» не тільки той бал, який визначив, а й виховувати ключові компетентності особистості, які ставить перед тобою предмет зарубіжної літератури.

Ця проста й водночас насичена «формула успіху» вдала до застосування й на будь-яких видах контролю. Наприклад, для контрольної роботи (6 кл) діти створюють інтерактивну вправу «сонечко». До речі, ініціативу одного, якщо погоджуються, записують до сонечка. На дошці пише ініціатор, можливо два-три. Скільки потрібно стрілочок  - не відомо, бо іноді ініціатива може дати перевагу в кількості. Головне, щоб відзначили всі «вимоги» формули.

Отже,   ЗНАЮ + ВМІЮ = МАЮ.

                                                       Знаю тему                               10 б

Правильно оформляю роботу                                       Виконую ВСІ завдання

Відповіді даю повні                                                                        Пишу охайно й розбірливо

Працюю самостійно

 (академічна  доброчесність!)                                                  Перевіряю написане

І, хочеться відзначити, що, перевіряючи контрольну, не можна було не відмітити і охайніше виконання, і прагнення записати повні відповіді, і виконання всіх завдань, і самостійність роботи.

На мою думку, варто створені схеми вимог до основних форм робіт, які застосовуєш і оцінюєш на уроці, малювати на палітурках робочого зошита, щоб діти швидко могли зорієтуватися, підглянути, згадати…

Досить вдало можна використати запис формули й для підведення підсумків уроку (рефлексії): - що нового дізналися? (знаю) – чого навчився на уроці? (вмію)

Отже, формувальне оцінювання, на мою думку, стимулює учнів до активної і продуктивнішої роботи, визначає їх навчальні пріоритети й дійсно стає ефективним складником  освітнього процесу.