Диспут “Про красу у житті людини”

Диспут “Про красу у житті людини ”

Мет: Формувати у учнів прагнення до пізнання і розуміння прекрасного в житті і у мистецтві.

Спрямувати учнів до бажання навчитись розуміти мову мистецтва.

Виховувати у дітей естетичний смак.

Потреба краси і творчості, що її втілює, нерозлучна з людиною, і без неї людина, мабуть, не схотіла б жити на світі.

Ф. М. Достоєвський.

Учитель: Ми часто кажемо: це красиве, це прекрасне. І кажемо так про дуже різні речі. Прекрасне велике місто з його гамірними вулицями, високими будинками і безперервним рухом машин, але прекрасне й маленьке село , згублене серед лісів та полів. Прекрасна розумна , добра людина і прекрасна мудра , цікава книжка Прекрасними можуть бути вистава, кінофільм , картина талановитого художника .

Яка красива природа будь-якої пори року! Взимку - це сніг, шо вкриває землю і не тільки забарвлює все в білий колір, а й іскриться , виграє , блищить на сонці ...А які красиві на тлі білого снігу чорні силуети дерев , гілки яких творять химерний візерунок , чи зелені ялини, що здаються чорними⁰ на снігу ! А який надзвичайно красивий сніг, що,  здається, летить, кружляє, пливе в повітрі...

Учениця ’.Все потонуло в сніжній білизні,

Стоять дерева тихо, як в обнові,

Так тихо ,що аж страшне тут мені

Зітхнуть незручно чи промовить слово.

Скрізь тихо.

На деревах - білизна,

Із кожною секундою ясніше

Стає мені, що сніг - це письмена.

Яких не прочитать мені у тиші.

2-й учень: А влітку дерева вкриваються зеленим листям , і на різних деревах листочки найрізноманітнішої форми. Порізане листя у клена і тільки обведені невеличкими зубчиками лисочки берези, голки ялини і лапаті , розложисті листки каштана , який навесні в час цвітіння викидає маленькі , строгі , ніби прикрашені білими свічками , ялинки- квіти .

Потім , коли настає осінь , листя змінить свої барви , буде то світле , то яскраво-жовте , червоне , малинове . Осінній вітер позриває листочки з дерев і вкриє землю строкатим барвистим килимом, який шурхотить під ногами .В повітрі стоятиме запах свіжості , легких заморозків і зів’ялого листя . І все це оголені дерева , барвистий килим листя по землі , тонкі запахи осіннього повітря - сповнює душу бадьорістю і сумом , створює відчуття захоплення і смутку .

3-ій учень: Снігу, що тане, латки сивенькії,

Дощик дрібненький, холодний вітерець,

Проліски в рідній травиці тоненькії –

Се була провесна, щастя вінець?

Небо глибокеє, сонце ласкавеє ,

Пурпур і злото на листі в гаю,

Пізніх троянд процвітання яскравеє,

Осінь віщує - чи то ж і мою?

Леся Українка

Поезія , картини природи , намальовані художниками, звуки музики, мелодійні рядки віршів... Але ж це лише одна із граней прекрасного. А скільки їх усього!

Досі ми говорили про прекрасне в природі. А тепер поглянемо на іншу природу , на ту , яку людина створила своєю працею. Скільки тут прекрасного!

Конструктор створить новий тип машини- зручний, легкий , економічний , зовні красивий і наслідок його праці - назвуть прекрасним. Математик оригінально і просто розв’яже складну задачу, робітник виточить деталь, хірург зробить операцію і врятує людину- все це прекрасно. Прекрасні витвори людських рук оточують нас усюди . В посуді , в одязі , в обладнанні кімнати є і може бути краса. Тут нас захоплюють витонченість форм , неповторність барв . І в кожному витворі ніби зберігається тепло рук майстра , що створив усе це для нас.

Світ прекрасного лежить перед нами .

Як безпомилково ми вирізняємо з усього , що нас оточує , саме те, що здається нам красивим ! Ось пройшла вулицею вродлива струнка дівчина , і всі погляди - до неї. Ми дивимося на неї , милуємося і потім довго ще лишаємося під враженням якогось радісного і приємного почуття. Що ж сталося ? Ми зустріли Красу.

Світлий сонет

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

В сімнадцять гарних, неповторних літ!

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Вона ридає, але все як слід.

Вона росте ще, завтра буде вишенька.

Але печаль приходить завчасу.

Це ще не сльози—це квітуча вишенька,

Що на світанку струшує росу.

Вона в житті зіткнулась з неприємністю:

Хлопчина їй не відповів взаємністю.

І то чому: бо любить іншу дівчину,

А вірність має душу неподільчиву.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця,

Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

Учень: Але хто нас учив розуміти, бачити і відчувати красу? Хто пояснив нам ця людина красива, а ця—ні?

Звідки у нас почуття краси? Чому ми так радіємо зустрічі з нею?

Учень: Виявляється назвати, перелічити прекрасне набагато легше, ніж зрозуміти, що ж таке прекрасне, ніж відповісти на питання, чому те або інше нам подобається. Скільки  людей пробували відповісти на це питання , стільки й було різних відповідей ! Як зараз у нас з вами . Одні вважають , що люди мають особливу властивість бачити світ прекрасного , а сам по собі цей світ ніякий - ні прекрасний , ні потворний , ні гарний , ні поганий ; тим чи іншим робимо його ми, люди , прекрасне в нас самих . Інші міркують інакше : люди тут ні до чого , краса - в самій природі, в самих предметах , у неї свої закони і свої правила : те , що гармонійне , пропорційне , симетричне,те й прекрасне. Треті кажуть, що збагнути природу прекрасного взагалі неможливо. Прекрасне є, і ми його відчуваємо, але звідки воно і чому

викликає такі глибокі почутя, нам зрозуміти не дано, І, нарешті, є люди, які думають,що краса для людини зайва,вона нічого не дає .

Учитель: Щоб відповісти на питання, що таке краса і чому люди люблять красиве, ще раз пригадаймо, що ми називали, прелічуючи прекрасне.Природу і творіння людських рук, паслідки розумової праці і твори мистецтва,саму людину—які різні явища визначили ми одним і тим самим поняттям!

Але при всій їх відомості, у них є спільне:вони справді існують, почуття прекрасного викликають у нас явища самого життя.

Учень: М.Г. Чернишевський говорив, що “прекрасне—це життя. “Але прекрасне, що є в самій дійсності , сприймає тільки людина . А чому ми так любимо його ?

Світ який - мереживо казкове !..

Світ який - ні краю, ні кінця!

Зорі, трави , мрево світанкове,

Магія коханого лиця .

Світе мій , гучний , мільйоноокий,

Пристрасний , зубрунений, німий,

Ніжний і ласкавий , і жорстокий,

Дай мені свій простір і неспокій,

Сонцем душу жадібно налий !..

Василь Симоненко

Учень: Прекрасне викликає в нас найсвітліші, найвідрадніші відчуття, воно підносить сили, захоплює нас. Прекрасне пов’язане з життєстверджежням. « Почуття , викликане в людині, прекрасним, - писав Чернишевський , - світла радість , схожа на ту, якою сповнює нас присутність любої нам істоти . Ми безкорисливо любимо прекрасне , милуємося , радіємо йому , як радіємо любій нам людині “ .

Де ж узялося це незвичайне , властиве лише людині почуття , з яким у кожного пов’язане уявлення про щось радісне , світле , звідки ж воно в нас?

Які щасливі очі у казок !

Я прокидаюсь , серце калатає,

Зима стоїть персидська, як бузок,

І жоден птах її не хилитає.

Мої палаци , вежі крижані ,

Я в першу мить не знаю навіть, де я-

Чи там , в дитинстві, чи де у сні,

Чи в Ірпені, чи в царстві Берендея .

Я в першу мить не знаю , що це-я,

Сосновий світ здивовано вивчаю.

Я прокидаюсь . І твоє ім’я

Наповнить душу сонцем і печаллю.

Ліна Костенко

Учень: Всі люди люди люблять прекрасне, всі захоплюються ним. І спільні для людства трудові процеси породили почуття прекрасного. І, здавалося б, усі люди повинні однаково відчувати і розуміти красу , адже виникає вона на основі об’єктивних властивостей дійсності І виробляється в людини у процесі праці.

Самі на себе дивляться ліси,

Розгубленні од власної краси.

Немов пройшов незримий Левітан –

То там торкнув їх пензликом, то там.

Осінній вітер од гуляв, затих.

Стоїть берізонька - як в іскрах золотих.

Ліна Костенко

Учень: Прекрасне є в самій дійсності , але сприймати його здатна тільки людина . І , звичайно, індивідуальні погляди , смаки людини , ступінь її культури , рівень її розвитку - все це позначається на сприйнятті нею прекрасного .

Та поряд з тим є щось спільне , що визначає погляди людей на дійсність і ту оцінку , яку люди дають прекрасному.

Учень: У наш час ми захоплюємося красою і довершеністю розвинених форм людського тіла , але все більше й більше звертаємо увагу на духовну красу . Наше мистецтво шукає і прагне створити образ людини духовно прекрасної , бо з цим, насамперед , пов’язане наше уявлення про людську красу.

Ніхто не відхиляє зовнішньої краси людей . їм просто пощастило , що зони красиві , та необхідно розуміти інакше. Краса, дана людині природою , - її безкорисливий дар, людина нічого не зробила для того щоб її дістати . Радій , будь щасливий з того , що ти красивий Але цього мало . Людина повинна прагнути стати прекрасною Людиною .

Учень: Прекрасне - це дуже красиве , найкрасивіше . Вживається це поняття для оцінки якогось предмета чи явища в цілому .А красиве- поняття трохи вужче і використовується для характеристики певних сторін і окремих властивостей .Наприклад , людина, красива зовні , не обов’язково прекрасна душею , і навпаки , чудова людина не обов’язково буває красива .Над цим слід замислитись , бо краса має таку владу над людиною ,що часом нам здається ніби ознакою, міткою добра та інших прекрасних людських якостей .

Учень: Проте в житті все складніше. Є багато прекрасних людей, самовідданих, здатних на самопожертву заради інших, заради великої ідеї.

Ці люди далеко не завжди красиві, хоча, звичайно, є серед них і такі. Красивих і красиве ми любимо і помічаємо, а прекрасне, не пов’язане із зовнішньою красою, помічаємо далеко не завжди.

Учень: Мистецтво допомагає бачити, зрозуміти і полюбити кожну прекрасну людину незалежно від зовнішності. Ми звикли до того, щоб героїні кінофільмів чи спектаклів вродливі. Краса допомагає легше сприймати той ідеал, який вони утверджують, робить доступнішим його розуміннями говоримо про красу природи, чи пробуємо визначити уявлення про людську красу, чи йдеться про здатність виявити духовну красу людини... Але ,як на вашу думку, чи можна погодитись з тим, що “мистецтво відтворює тільки красиве, і тільки прекрасні явища життя удостоюються- того, щоб потрапити в мистецтво“?

Учень: Буває краса помітна, яскрава, буває інша, яка не приваблює своєю яскравістю, бездоганністю форм, але, не дивлячись на це, здатна справити враження дійсно прекрасного і деколи навіть затьмарити собою те, що яскраве і привабливе. Краса різноманітна, як і саме життя. Треба розвивати свій смак, вчитися бачити прекрасне і в самому житті, і, особливо,  у мистецтві.

Мистецтво може не лише виховувати смаки окремих людей , показуючи їм прекрасне ,якого вони не помітили в житті, Мистецтво часто підмічає і розкриває людям такі прекрасні явища , що досі їм здавалися незначними, а то й некрасивими.

Учень: Вечірнє сонце, дякую за день,

Вечірнє сонце , дякую за втому.

За тих лісів просвітлений

Едем І за волошку в житті золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

І за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть.

За те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх,

За те , що можу, і за те , що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

Котрі нічим не осквернили душу.

Ліна Костенко

Учень: Ми робили спробу дати визначення багатьом поняттям, які пов’зані з мистецтвом та наукою про нього - естетикою. Ми ставили один одному питання і намагалися дати на кожне з них відповідь, шукаючи її в самому мистецтві. Ми знайшли різницю між красивим і прекрасним.

Отже, мистецтво - велике, справжнє мистецтво - може навчити людей бачити, любити і розуміти прекрасне не тільки в ньому самому, а й у житті. Воно помічає прекрасне в самій дійсності; некрасиве і потворне, розкриваючи його сутність, перетворює на художньо прекрасне; непомітну красу життя робить зримою. А, взявши справді прекрасне і перетворивши його на витвір мистецтва, лишає жити у віках.

Учитель: “Краса врятує світ “, дійсно, це так. Краса навколо нас, вона поряд, але чи кожен здатен помічати її, бачити, і, можливо, й творити, сам?