«З Україною в серці»

Киїнська ОЗЗСО І-ІІ ст. ім. Костянтина Светенка

«З Україною в серці»

(Сценарій виховного заходу)

Підготувала::

 вчитель біології Целік В.ІІ

2021

«З Україною в серці»

(Сценарій виховного заходу)

Відео « Ми Українці  - патріоти України та української культури»

Ведуча 1:    Україна… Це слово з глибокою пошаною і гордістю вимовляє кожний українець, в цьому слові духовна близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і героїчної історії.

Ведуча 2:    Тисячі літ живе народ наш на плодючій, прекрасній землі. Розметаний по широких степах, між могутніми ріками й лісами, єдиний, дужий і добрий до всього живого, до сонця, зірок, вітрів і роси.

Ведуча 1. Щасливі ми, що народились на такій чудовій, багатій, мальовничій землі –у  нашій Україні!

Ведуча 2:    Нема життя без України, бо Україна – це  мати,  яку не обирають, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Ведуча 1:  Україна вступила в ІІІ  тисячоліття як цивілізована й багата держава. Великі і складні завдання покладаються на кожного її громадянина. А громадяни України – це ти і я, це люди, які живуть в Україні, є патріотами своєї Вітчизни, працюють в ім’я її розвитку.

(Виходить учениця читає вірш)

                  Я – УКРАЇНКА
Я – українка!   
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я – українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я – українка!

Ведуча 2: Україна! Скільки глибини у цьому мелодійному слові... Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса річок, сині очі озер та ставків. Безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, карпатські верховини і донбаські простори - все це наша Україна!

Ведуча 1:  Велика і прекрасна наша земля! Вона змінюється, вічно оновлюється. Погляньте навколо: вітерець грайливо пестить ніжні коси беріз, в блакитному небі пропливають легенькі хмарки, золота осінь у теплих обіймах тримає наш край.

Ведуча 2: Диво дивне – народна пісня! Яку владну силу таїть вона в собі! Через усі

             злигодні й поневіряння несе вона свої первісні чари, свою нев’янучу   молодість. Народна пісня – це душа народу, його історія.

Ведуча 1: У рідному краї  небо безкрає, потоки, потоки, мов струни течуть.

У рідному краї  серце співає, лелеки здалека нам пісню несуть.

Ведуча2: Українці дуже багаті, може, найбагатші поміж усіма слов'янами, різнобарвними піснями. Їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі. Піснярі не мудрують, складаючи їх; наша пісня виростає сама, як квіти на полях зелених.

Ведуча 1: Яскраве народне мистецтво українців, виплекане на народних традиціях,  славиться на весь світ. Кожна значна подія в житті громади чи родини ставала святом, окрасою якого були інструментальна музика, пісні, танці.

Ведуча 2: Танець несе у собі народні традиції минувшини і вбирає в себе ритми, пластику, емоції сьогодення.

Ведуча 1: Краю мій рідний, земле моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними.

Ведуча 2. Із золотими китичками хмелю та соняшниками і мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним пісню прийми від нас, бо одна ти, як життя

Ведуча 1: Ми горді, що народилися і живемо на чудовій, багатій, щедрій землі      українській. Це земля наших предків. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які сьогодні відроджуються.

Ведуча 2: Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні.

 Ведуча 1: Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками будемо підносити  культуру, своїми досягненнями славити її. Бути гідними своїх предків, берегти  волю і незалежність України, поважати свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Ведуча 2.   Хоча б яку ти вибрав із доріг,

Хоча б якими ти пішов шляхами,

Та через терни горя й біди

Ти повертаєшся на Україну.

Спіши до неї крізь літа,

Шануй, люби, не дай тужити,

Бо лиш вона – і рідна, і свята –

З тобою вічно буде жити - Україна!

Ведуча 2:  На цьому наш захід завершено.

Ведуча 1:  На все добре. До побачення.