"З вірою, надією та любов'ю..." (історія села Антонівка Скадовського району, Херсонської області)

«З вірою, надією та любов’ю…»

(історія села Антонівка Скадовського району, Херсонської області)

Чорна І.В. викладач  історії

Скадовського технікуму ДВНЗ ХДАУ

 «Люблять Батьківщину не за те,

що вона велика а за те, що своя»

 Сенека

В наш час в Україні краєзнавству належить  важливу роль у вихованні молоді, бо воно є скарбницею народної пам’яті, повноцінним капіталом, який допомагає формувати  духовні цінності та національну свідомість підростаючого покоління.                                                                                                                                             Загальновідомо, що виховання людини починається у рідному домі, у рідному краю. Для людини рідний край цікавий саме тому, що він є рідний. До нього виявляються почуття, бо він – частка рідної сили, яку особистість зберігає протягом усього життя.                                                                                                                                             На теренах України більше 30 тисяч міст і сіл. Назвичайно славетною своїм історичним минулим, неповторною і благодатною землею є Південний край України. Населені пункти, які і люди, мають свою життєву історію, історію, яка є неповторною за своїм колоритом, зі своїми радощами і печалями. Вона манить у минуле, кличе сучасників доторкнутися до своєї спадщини предків, пробуджує інтерес до незвіданих пластів життя рідного народу.                                                                       Зрозуміти сучасне не можна без знання історії рідного краю. Завжди треба пам’ятати, що історія не десь за морями – океанами й навіть не у великих містах, а тут у невеличкому селі, де ви народилися.                                                                                                                Історико-краєзнавчий нарис про рідне село – це данина шани і пам’яті до всіх односельців, які тут жили і живуть.                                                                                                                              Актуальність теми зумовлюється необхідністю молодого покоління достеменно знати історію рідного краю.                                                                                                                              Об’єкт дослідження – с. Антонівка Скадовського району.                                                                      Предмет дослідження – історія створення та розвитку села у період з ХІХ століття до сьогодення; аналізуються окремі періоди: встановлення радянської влади, період колективізації та боротьби з німецько-фашистськими загарбниками, відбудову та період незалежності; особливості побуту, звичаї та традиції місцевого населення.                                                                                                                                                                        Рідний край. Золота чарівна сторона. Починається від батьківського порога, стежинки, тополі стрункої біля воріт, барвінку, який ніжно стелиться в садочку. Не маємо права ми не знати, не пам’ятати, не вивчати, не шанувати своєї землі. Ми просто потонемо в моральній неповноцінності, духовній неспроможності.                             Антонівка. Це барвисте вишиття на тілі України, мережане світлими і темними нитками, як життя народу. Як у минулому, так і тепер Антонівка – невелике село, що розташоване за 5 км від районного центру. Площа становить 24,018 км. Підпорядковано Антонівській сільській раді.                                                                       Роком заснування села вважається перша письмова згадка, яка датована 1893 роком.                                                                                                                                                                                       Назва села походить від імені колишнього власника села поміщика румунського походження Антона Людвиговича Диминитру, в якого Сергій Скадовський  у 1893 році купив економію.                                                                                                                              На початку ХХ ст. економія «Антонівка» складала  5524 десятини землі. У 1916 році тут проживало 147 осіб. Не оминули Антонівку  події російської революції 1917 року. У квітні в економії створили робітничий комітет, який займався конфіскацією хліба. Трагічні події громадянської війни 1918 – 1920 років закінчилися встановленням радянської влади. В 1921 році в Антонівці виник один з перших на Херсонщині радгосп «Червона зірка», землі якого використовувалися як пасовище.  У 1926 році в радгоспі створено Конезавод – 90, який вирощував коней. Коней готували наїзники на іподромі, який розташовувався на території сучасної МТФ.                                                                                                   В 30 – ті роки радгосп спеціалізувався               на вирощуванні бавовни. У 1930 році на землях колишнього хутора Куліди було створено дослідну станцію бавовництва, яка проіснувала до 1954 року.                                                                                     Прийшов 1933 рік – рік страшного голоду в Україні. Старожилка села Мудра Марія Семенівна, яка працювала в райкомі машиністкою, свідчить що голод торкнувся і Антонівки. Вона згадує як               озброєні загони ходили по хатах та забирали зерно. Від масово смерті людей врятувало море, в якому люди ловили рибу та рачків.                                                                                                                                                                                      Ніч з 21 на 22 червня 1941 року. Темінь. Тиша. Але тиша тривожна. Грім. Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж. Крики поранених. Плач жінок і дітей. Стогін самої землі. Війна, яка не оминула і наше степове село, зайшла до кожної хати, до кожної родини. Село було окуповане гітлерівцями 13 вересня 1941 року. Окупаційний «новий порядок» був встановлений за допомогою розстрілів в урочищі Цукури. Було введено комендантську годину а село огороджене колючим дротом. За час свого «господарювання» окупанти катували мирних жителів, заганяли на каторжні роботи. В’язнями німецьких концтаборів були мешканці Антонівки: Авілова Н.П., Гладуш Т.І., Денисенко В.А., Додунова М.П., Панченко Т.Г. Мої односельці пішли добровольцями на фронт. Вони воювали і гинули в імя своєї Батьківщини. За доблесть і відвагу нагороджені орденами і медалями. Це Гутиря Микола Якович, Дацюк Микола Петрович, Смольницький Дмитро Павлович, Нетребенко Володимир Григорович, Кузовлєв Георгій Павлович, Рильченко Марія Петрівна, Кравченко Іван Макарович, Клименко Іван Романович, Півторадний Микола Іванович, Кіряхно Леонід Сидорович, Карнаухова Тамара Іллівна, Ткачук Василь Захарович, Рибкін Володимир Михайлович, Рябенький Валентин Григорович.                                                                                                  З грудня 1942 року розпочинається звільнення території України від нацистів. Населені пункти Скадовщини були звільнені 2 листопада 1943 року воїнами 88 Гвардійського стрілецького полку, який входив до складу 33 Гвардійської дивізії 2 Гвардійської армії. 864 дні рідне село перебувало під гнітом нацистів. У важких умовах: життя у безводному степу, погане харчування, злиденний побут, мешканці почали відбудовувати село.                                                                       За ініціативи маршала  С. Будьонного у 1945 році і за розпорядженням наркому радгоспів відновлено конезавод №90. Першим директором було призначено Сушицького Павла Івановича. На завод були завезені коні орловської та англійської порід, побудовані конюшні, іподром, ветеринарна клініка. У 1949 році директором радгоспу призначено Панаскіна Г.І. за керівництва якого почалося будування житла для спеціалістів, відкрито курси шоферів, закладено фруктовий сад.                                                                                                                                                                         У 1953 році коне завод було реорганізовано у «Вівцезавод – 90», директором якого у 1960 році став Ткачук Василь Захарович. З Дніпропетровщини було заведено               500 вівцематок тонкорудної породи.                                                                                                   31 липня 1958 року рішенням виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих №717 селище радгоспу «Скадовський – 90» перейменовано на село Антонівка.                                                                                                                У 1961 році у таврійський степ прийшла дніпровська вода Краснознам’янської зрошувальної системи. Це внесло суттєві зміни і структуру посівних площ. У 1962 році на землях колишнього хутора Куліди створено станцію рисосіяння,  а в 1964 році засновано навчальний заклад для підготовки агрономів і гідротехніків. Почалася розбудова села. Протягом 1966-1974 рр. здано в експлуатацію навчальний корпус технікуму на 600 чоловік, гуртожиток для студентів, лабораторії, 2 сорокаквартирних будинків для викладачів та спеціалістів.

70 – 80-і роки ХХ ст.. відзначилися розширенням господарства, частина отриманих прибутків йшла на облаштування інфраструктури села: у 1976 році збудовано восьмирічну школу, у 1983 році – новий дитячий садок, у 1985 році – Будинок культури. Успіхи села були досягнуті завдяки сумлінній праці трудівників, професійному керівництву радгоспу та дослідної станції. Про останніх антонівці дотепер згадують з теплотою: це Панаскін Гаврило Іванович, Ткачук Василь Захарович, Ванцовський Анатолій Антонович. Під їхнім керівництвом зростало господарство і розвивалося село.                                                                                    У 1991 році селище стало центром сільської ради. Рада складається з 16 депутатів та голови. Сільський голова – Мараховський Олександр Михайлович.               Село газифіковане, збережено комунальне господарство: з 1992 р. працює комунальне підприємство «Антонівка». На території сільської ради відкрито дві церкви: Греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці та церква Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви, збудовані на кошти радгоспу, громади та приватних спонсорів. У селі діє сільська лікарська амбулаторія, працюють торгівельні заклади, спортивний майданчик, спортивні зали, є відділення зв’язку.                                                                                                                                                          Сучасна Антонівка асоціюється з Інститутом рису Національної академії аграрних наук України, який є єдиною в Україні провідною науково-дослідною установою спеціалізованою на культурі рису. З 2006 року Інститутом рису керує кандидат сількогосподарських наук Дудченко Володимир Вікторович, спеціаліст з розробки системи інтегрованого захисту рису від хвороб. Він очолює Асоціацію «Виробники рису» України. Книга рекордів України в 2016 році зафіксувала унікальне творіння херсонських аграріїв – гігантський герб, посіяний з чорного рису на полі, довжина якого 24,7 метра, а ширина – 16,4 метри. Також селекціонери Інституту рису під керівництвом кандидата сільськогосподарських наук Дмитра Шпака серед зеленого поля висіяли чорним рисом портрет Шевченка. Площа зображення становить 1360 м.                                                                                                  Видатні постаті села.                                                                                                                              

Використана література:

1. Довідник. Херсонська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 липня 1976 року. Сімферополь, 1977 р.
2. История городов и сел. Украинской ССР. Херсонская область. Харьков. 1983 г.
3. Лиховид О.М. «Легенди Скадовського краю». – Скадовськ, 2003.
4. Лиховид О.М. «Скадовський край». – Скадовськ, 2012.
5. Тимошенко В.В. Скадовськ. Сторінки історії – 1894-1994 рр. Скадовськ, 1994.
6. Тимошенко В.В. Мій рідний край. – Скадовськ, 1993.