ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ МІЖ ДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ ТА ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ

 

 

 

 

Матеріали конференції

 

 

 

 

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  НАСТУПНОСТІ

МІЖ ДОШКІЛЬНИМ НАВЧАЛЬНИМ  ЗАКЛАДОМ   ТА  ПОЧАТКОВОЮ  ШКОЛОЮ

ШЛЯХОМ  РЕАЛІЗАЦІЇ   ПРОГРАМИ  «ВПЕВНЕНИЙ СТАРТ»

 

 

 

 

 

 

                                                                                           Матеріали

                                                                                            вчителя початкових класів

                                                                                        ЗОШ І, ІІ ступеня

                                                                                       с. Мстишин

Довгополюк Наталії Сергіївни

 

 

 

 

 

 

 

 

2013

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  НАСТУПНОСТІ   МІЖ ДОШКІЛЬНИМ

 НАВЧАЛЬНИМ  ЗАКЛАДОМ   ТА  ПОЧАТКОВОЮ  ШКОЛОЮ

ШЛЯХОМ  РЕАЛІЗАЦІЇ   ПРОГРАМИ  “ВПЕВНЕНИЙ СТАРТ»

 

 Нехай, ставши учнем, дитина продовжує

робити сьогодні те, що робила вчора.

 Нехай нове з'являється в її житті поступово

 і не збентежує лавиною переживань.

 В.О. Сухомлинський

 

     Характерною ознакою сучасних змін у системі української освіти є її реформування на засадах неперервності. Основними напрямами цього процесу є реалізація його в контексті особистісно орієнтованої освітньої парадигми, спрямованість на виконання державних освітніх стандартів і забезпечення наступності між окремими ланками освіти.

     Під неперервною освітою розуміють  «систему неперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального потенціалу як найвищої цінності нації»; яка відкриває можливості для досягнення цілісності й наступності в навчанні й вихованні, перетворення освіти у «процес, що триває все життя».

     Наступність як педагогічна категорія характеризується багатофункціональністю та в дидактиці трактується як:

• принцип дидактики, у відповідності з яким знання, уміння й навички повинні формуватись у певному порядку; коли кожен наступний елемент навчального матеріалу взаємопов'язується з попереднім, опирається на нього й готує до засвоєння нового;
• установлення зв'язку, послідовності, системності та правильного співвідношення у розміщенні частини навчального матеріалу на різних етапах його вивчення;
• зв'язок та узгодженість у використанні методів, прийомів, форм і засобів навчання;
• зв'язок етапів навчального процесу.

       Проблема наступності між початковою ланкою школи та старшою групою дитячого садка завжди була актуальною і належить до числа найважливіших і бере свої витоки з далекого минулого.

     Я. А. Коменський та Й.-Г. Песталоцці надавали їй неабиякого значення. У книзі «Велика дидактика» Я. А. Коменський звертав увагу на те, що з самого початку слід дати основи загальної освіти, тобто розподілити навчальний матеріал так, щоб наступні заняття не вносили нічого нового, а являли собою лише деякий розвиток здобутих знань в їх подробицях. Він вважав, що все, що відбувається у природі, має свої ступені і кожний з цих окремих ступенів потребує для себе певного часу й не тільки часу, а й поступовості, і не тільки поступовості, а й незмінного їх порядку. «...Усе наступне повинне спиратися на попереднє. Усе, що зв'язане між собою, повинне бути зв'язане постійно... Природа безупинно йде вперед, ніколи не спиняється, ніколи не береться за нове, кидаючи почате, але продовжує почате раніше, розширяє його й доводить до кінця. Усі заняття повинні організовуватись так, щоб наступне завжди ґрунтувалося на попередньому, а попереднє зміцнювалося наступним... Усе повинне вестись у нерозривній послідовності так, щоб усе сьогоднішнє закріпляло вчорашнє і прокладало шлях завтрашньому...».

     Й.-Г. Песталоцці вбачав наступність у розвитку природи: «Приведи у своїй свідомості всі по суті взаємопов'язані між собою предмети саме в той зв'язок, в якому вони дійсно знаходяться у природі. У кожній галузі розмісти знання у такий послідовний ряд, щоб кожне наступне поняття включало в себе маленьке, майже непомітне доповнення, яке стало незабутнім, глибоко вкоріненим попереднім знанням».

     Значення наступності в навчанні та вихованні дітей визначав К. Д. Ушинський. Необхідні умови організації навчання дітей педагог визначав як встановлення зв'язку між методами та змістом навчання в дошкільній і шкільній ланках освіти, новими й раніше здобутими знаннями. Суть сказаного можна простежити на прикладі навчання дітей початковій лічбі, запропонованого К. Ушинським. За ним, при навчанні не слід поспішати, а йти далі не інакше, як цілком опанувавши попереднє; опанувавши що-небудь, ніколи не залишати його без постійного застосування на практиці.

      С. Русова визначила перше педагогічне дидактичне правило, яке розкриває один із шляхів реалізації наступності: «Завжди нове давати у зв'язку зі старим, але треба бути обережним, бо є ризик, що старе - погано усвідомлене; щоб не доводилося ґрунтувати шкільне навчання на занадто вбогому фундаменті неясних думок».

     Послідовниця К. Ушинського, Є. Тіхєєва вирішувала проблему наступності через встановлення зв'язків між методами та прийомами навчання у дошкільному закладі та школі, а також тими знаннями, якими діти опановують у цих суміжних ланках освіти. Між дошкільним закладом і школою, наголошувала вона, повинен існувати міцний внутрішній та зовнішній зв'язок.

     А. Симонович наголошувала на необхідності встановлення зв'язку між дошкільним закладом, школою та сім'єю. Вона підкреслювала, що дошкільний заклад здійснює загальний розвиток дітей, а школа, ґрунтуючись на ньому, його продовжує.  Не  допускала  ігнорування підготовчим навчанням і вихованням і Є. Водовозова, наголошуючи на необхідності розпочинати їх ще з раннього дитинства.

     Наступність як засіб розв'язання багатьох навчально-виховних проблем розглядав В. Сухомлинський. Одну з умов вирішення проблеми наступності він вбачав у організації відповідної роботи педагогів дошкільного закладу і школи, вказуючи: «За рік, який передує навчанню у школі, необхідно педагогу пізнати кожну дитину, вивчити індивідуальні особливості її сприймання мислення і розумової праці». «При цьому, - стверджує В. Сухомлинський, - залишається невирішеним питання: коли найбільш доцільно починати навчання грамоті - тоді, коли дитина сіла за парту та стала учнем 1-го класу, чи, може бути, трохи раніше, у дошкільні роки». Щодо змісту наступності, він дотримувався наступної думки: «...Школа не повинна вносити різкого перелому у життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує сьогодні робити те, що робила вчора. Нехай нове з'являється в її житті поступово й не приголомшує нових вражень».

     Наступність, як факт визначав Л. Венгер. На основі результатів свого дослідження, він виділив два напрями, в яких розкривається значення поняття «наступність»:

• по-перше, у тому, до досягнення попереднього етапу необхідне для початкового формування нових видів практичної і пізнавальної діяльності, у контексті яких тільки й може сформуватись наступний ступінь;
• по-друге, у тому, що володіння кожним новим типом засобів здійснення перцептивних дій не може бути здійснене без використання засобів, якими дитина оволоділа з попереднього ступеня.

     Характер наступності в індивідуальній історії розумового розвитку дитини досліджував Г. Костюк, який довів, що в цій сфері, як і у всякій історії, попередні її ступені внутрішньо пов'язані з наступними, їх зміна носить характер наступності та незворотності. На необхідності наступності навчання зауважував Б. Бабанський, висловлюючись стосовно принципу систематичності та послідовності, який вимагає, щоби знання, уміння та навички формувались у системі, у відповідному порядку, коли кожен елемент навчального матеріалу логічно пов'язується з іншими, наступне опирається на попереднє, готує до засвоєння нового.

     Проблему наступності вирішувала Г Люблінська. Цю категорію вона визначала як певний тип зв'язків, які існують між тими завданнями, змістом, методами, над якими працюють педагоги на суміжних етапах (сходинах) єдиного процесу та виховання дітей. Г. Люблінська виділила ряд умов, при яких може бути реалізована наступність у роботі педагогів дошкільного закладу та школи: «Тільки тоді, коли робота на нижній сходинці (наприклад, у дошкільному закладі) буде спрямована на такий розвиток, який би відповідав тим вимогам, які будуть пред'явлені до цих же дітей на наступних сходинах навчання (у 1-2-х класах школи), а вчителі цієї вищої ланки (учителі молодших класів) будуть опиратися й орієнтуватися на той матеріал, який дітьми засвоєний, і той досвід, який ними набутий на попередній сходинці їхнього життя та на досягнутий ними (в дошкільному закладі) рівень розвитку, - тільки за таких умов буде досягнута наступність у роботі педагогів дошкільного закладу і школи». Виконання цих вимог, на думку Г. Люблінської, необхідне для забезпечення того «безкризового» процесу розвитку дитини, який виключає тяжку для дитини ломку їх уявлень, понять і навичок, при переході як із дошкільного закладу у школу, так і з початкової школи в середні класи, як із ясел у дошкільний заклад, так і зі школи в технікуми чи вищий навчальний заклад.

     На думку   З. Борисової,  О. Киричука,  Д. Ніколенка, проблема наступності у роботі дитячого садка і школи є комплексною.  У ній можна виділити  такі  напрямки:

• анатомо-фізіологічний   
•   психолого-педагогічний      
• педагогічно-організаційний

     Анатомо-фізіологічний аспект базується на  врахуванні особливостей розвитку нервової, серцево-судинної, кістково-м’язової систем дошкільників та молодших школярів;  відповідній організації навчально-виховного процесу.

     Психолого-педагогічний   опирається на врахування у початковій школі рівня сформованості розумової, моральної, фізичної, естетичної культури дошкільників; особливості становлення когнітивної, емоційно-мотиваційної, вольової сфер особистості.

    Педагогічно-організаційний виділяє узгодження завдань і змісту програмного матеріалу; узгодження методів, організаційних форм, кінцевих результатів діяльності дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку; готовність педагогічних працівників до забезпечення наступності; організація спільних форм діяльності дошкільників і учнів.

     Сьогодні забезпечення наступності між ДНЗ та початковою школою відбувається через збагачення змістового компонента  і знаходить своє відображення у державних стандартах і програмах відповідних галузей.

     На виконання Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти» була впроваджена  Програма розвитку дітей старшого   дошкільного   віку    «Впевнений старт»    ( наказом    МОН    України    від

23. 11 2010р.).

     Програма окреслює той рівень розвитку особистості, загальної компетентності дитини, що визначає її готовність до подальшого шкільного навчання.

     Мета Програми –  забезпечити рівні стартові  можливості для всіх дітей старшого дошкільного віку – майбутніх першокласників.

      Програма «Впевнений старт» відповідає запитам практиків і враховує кращі на сьогодні теоретичні та методичні рекомендації спеціалістів із дошкільної освіти й психологів. Вона пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми і націлює батьків і педагогів на особистісний розвиток вихованців із акцентом на ігровій діяльності. Програма складається з п'яти великих розділів («Фізичний розвиток», «Пізнавальний розвиток», «Мовленнєвий розвиток», «Художньо-естетичний розвиток», «Ігрова діяльність»), у кожному з яких окреслюються ключові освітні завдання, подаються поради батькам щодо організації спільного буття дорослих із дітьми та визначаються відповідні показники розвитку майбутніх школярів. Саме сім'ю програма «Впевнений старт» визначає як основну соціальну інституцію, відповідальну за підготовку дітей до набуття життєвої компетенції. У додатку наведено орієнтовний режим організації життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку, форми роботи з дітьми за кожним розділом, середні показники нервово-психічного розвитку дітей 5-6 років та практичні поради батькам і педагогам щодо виявлення здібностей дитини.

      Щодо фізичного розвитку,  Програма орієнтує на об'єднання зусиль педагогів і сім'ї насамперед у справі збереження й зміцнення здоров'я дітей, формування культурно-гігієнічних навичок, виховання любові до організованої рухової діяльності, наполегливості й витримки при досягненні мети, прагнення до якісного виконання вправ і дотримання правил під час тренування або колективної гри.

Показники фізичного розвитку дитини

• має уявлення про здоровий спосіб життя, орієнтується в озна­ках здоров’я, знає основні способи його зміцнення та правила поведінки при захворюванні;
• дотримує норм особистої гігієни, правильного харчування та розпорядку дня;
• розуміє потребу загартовування, охоче бере участь у загарто­вувальних процедурах;
• знає та дотримує правил безпечного перебування вдома, на вулиці, у природних умовах тощо;
• має уявлення про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях;
• виявляє потребу в активній руховій діяльності;
• проявляє інтерес до результатів рухової діяльності; отримує фізичне та естетичне задоволення від чіткого виконання ру­хових дій;
• дотримує певної дистанції під час виконання загальнорозви­вальних вправ, шикувань, добре орієнтується у просторі;
• утримує рівновагу, стежить за положенням свого тіла під час виконання різноманітних вправ;
• ходить вільно, тримаючись прямо, природно рухає руками;
• бігає легко, ритмічно, з різною швидкістю, поєднує біг із подо­ланням перешкод;
• впевнено стрибає з місця, відштовхуючись обома ногами і зма­хуючи руками, м’яко приземлюється;
• лазить по гімнастичній стінці (драбині) у навперемінний спо­сіб, не пропускаючи щаблів; володіє лазінням по канату в до­вільний спосіб; успішно пролізає в обруч прямо, лівим та пра­вим боком; підлізає під дугу;
• підкидає і ловить м’яч, відбиває його від підлоги, поєднує за­мах з енергійним кидком предмета;
• знає та дотримує правил під час рухливих ігор;
• із задоволенням катається на велосипеді, самокаті, санчатах;
• ходить на лижах, ковзає по крижаних доріжках і плескаєть­ся у воді;
• знає спрощені правила ігор спортивного характеру (бадмінтон, городки, футбол, хокей, баскетбол, боулінґ);
• має власні спортивні уподобання, улюблених спортсменів.

 

 

     Пізнавальний розвиток забезпечується завданнями, необхідними для підтримання й розвитку пізнавальних процесів — сприйняття, пам'яті, уваги, уяви, мислення — і розумових  операцій — аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, класифікації. Пізнавальні вправи згруповані за напрямками: «У світі природи», «У світі людей», «У світі предметів», «У світі чисел і цифр», «У світі форм і величин», «У світі простору і часу». Із пізнавальним розвитком невід'ємно пов'язаний мовленнєвий — процес мислення неможливий без збагачення лексичного запасу, розвитку уяви й культури мовлення, формування граматичної правильності мовлення. Але особливу роль у мовленнєвому розвитку відіграють комунікативні навички — вміння спілкуватися й доводити свою думку іншим.

 

Показники загально-пізнавального розвитку дитини

• має уявлення про природне довкілля тієї місцевості, де про­живає;
• розпізнає 3–5 (і більше) видів дерев, кущів, трав’янистих рос­лин, грибів; кімнатних рослин; ягід, овочів, фруктів; лікар­ських рослин; знає їх назву, будову рослин, умови і місце зростання, розуміє значення у природі та в житті людини;
• розпізнає тварин своєї місцевості: свійських і диких. Має уяв­лення про звірів, птахів (перелітні, осілі), безхребетних (чер­ви, молюски, раки, павуки, комахи), прісноводних та акварі­умних риб, земноводних, плазунів; знає назву, будову і спосіб їхнього життя, цікаві особливості поведінки, значення тварин у природі та в житті людини;
• має уявлення про окремих представників тваринного та рос­линного світу інших географічних зон Землі;
• знає, які види водойм (річки, озера, моря) є у місцевості, де проживає, їх назву, значення у природі та в житті людини;
• володіє елементарними правилами природокористування, без­печної поведінки в природі тощо;
• розуміє і може пояснити значення повітря, води, ґрунтів у природі та в житті людини;
• має елементарні уявлення про світлові та електричні явища природи;
• чітко розрізняє пори року та їх послідовність, може розпові­сти про їх характерні ознаки, про відповідні сезонні зміни в природі, житті тваринного світу та діяльності людини;
• орієнтується на глобусі, мапі, розрізняє водний простір (океа­ни) і сушу (материки);
• має елементарні уявлення про космос: компоненти видимо­го космосу (Місяць, зорі, Сонце), невидимого (деякі планети, комети, сузір’я); засоби дослідження космосу людиною (те­лескопи, станції, космічні кораблі); класифікує предмети найближчого оточення (посуд, одяг, взуття, меблі, іграшки, побутова техніка, продукти харчуван­ня тощо), знає їх назву, функціональне призначення/значен­ня та способи дії/використання; називає різні види транспор­ту, споруд, розрізняє різні види житла;
• має знання про способи виробництва предметів побуту (старо­винні, сучасні, рукотворні, промислові предмети) та сирови­ну/матеріали, з яких вони виготовлені (дерево, глина, скло, метал, папір, тканина, шкіра, пластик, хутро тощо);
• розрізняє соціальні середовища (сім’я, родина, рід, дошкіль­ний навчальний заклад, школа, місто, село, країна), розуміє взаємозалежність між окремою людиною та її близьким і да­леким соціальним довкіллям;
• розуміє поняття: рідні, близькі, знайомі, чужі; молодші, од­нолітки, старші, дорослі, старі; володіє культурою взаємин з різними категоріями людей;
• знає назву міста/села, країни, в якій мешкає, та столиці; на­зиває і шанує державні символи (Герб, Гімн, Прапор);
• розповідає про сімейні свята, бере активну участь у їх підго­товці, дотримує сімейних традицій;
• має уявлення про інші нації та народи, знає назви 2-3 країн. Прихильно ставиться до людей інших національностей. Про­являє миролюбність, толерантність;
• має сформовані вміння і навички найбільш доступних і необ­хідних для розвитку соціального досвіду видів праці. Прояв­ляє інтерес до різних професій, що пов’язані із космосом (космонавти, астронавти, астрономи);

 

 

Показники логіко-математичного розвитку

• уміє лічити в межах першого десятка, використовуючи різні види лічби (кількісна, порядкова, у прямому та зворотному порядку, від заданого числа тощо);
• знає числа від 0 до 9, співвідносить їх з певною кількістю предметів, елементів множин;
• має уявлення про склад числа з одиниць та двох менших (у межах 10), визначає суміжні числа;
• установлює числову рівність, нерівність, визначає відношення “на скільки більше?”, “на скільки менше?”, “порівну”, “стіль­ки само”;
• знає знаки “плюс” (+), “мінус” (–), “дорівнює” (=), співвідно­сить їх з діями додавання і віднімання;
• усно виконує прості обчислення, розв’язує логічні задачі;
• користується початковими логічними прийомами, вживає у мовленні сполучники: і, чи, якщо .., то”;
• порівнює предмети за висотою, масою, шириною, довжиною, товщиною, загальною величиною, здійснює класифікацію за цими ознаками тощо;
• володіє знаннями про основні одиниці вимірювання різних величин: довжини (сантиметр, метр), маси (кілограм), об’єму (літр); має навички вимірювання умовною міркою;
• розпізнає геометричні фігури, знає їх назви, властивості (пло­щинні: круг, овал, трикутник, квадрат, прямокутник, багато­кутник; об’ємні: куля, куб, циліндр, конус); знаходить подібні форми у навколишніх предметах, малює / складає предмети з різних геометричних фігур або знаходить фігури у заданому малюнку, візерунку тощо;
• орієнтується в розташуванні предметів у просторі (вгорі, вни­зу, ліворуч, праворуч, попереду, позаду, посередині тощо), визначає відстань, вживаючи поняття: далеко – близько, по­руч – далі;
• уміє визначати розташування предметів відносно себе і будь-якого предмета, розміщувати предмети на площині (на столі, підлозі, майданчику, в зошиті та ін.);
• розрізняє та правильно вживає часові поняття: сьогодні, за­втра, вчора, зараз, згодом, раніше, пізніше;
• має уявлення про часові одиниці: хвилина, година, доба (час­тини доби – ранок, день, вечір, ніч), тиждень (назви днів тиж­ня та їх послідовність), місяць (назви 12 місяців), рік (пори року – весна, літо, осінь, зима);
• орієнтується у часі за допомогою годинника (в межах години за циферблатом) та календаря;
• застосовує логіко-математичні вміння у повсякденному житті: вміє набрати номер телефону служб порятунку, користується пультом телевізора, аудіо-відеотехніки; знає свій вік, вік тата, мами та інших членів родини, знає дату свого народження, адресу і номер квартири.

     До мовленнєвого розвитку також належать вправи, що готують руку до письма й навчають дитину елементів грамоти. І природно, що мовленнєвий розвиток нерозривно пов'язаний зі спілкуванням, із книжкою, знанням письменників та їх творів, привчанням дітей до акуратного поводження з друкованими екземплярами, підтриманням інтересу до самостійного перегляду, читання книжок, розігрування, ілюстрування та ліплення за мотивами та під враженням творів.

 

Показники мовленнєвого розвитку дитини

• володіє правильною звуковимовою;
• регулює дихання і темп у процесі мовлення;
• володіє силою, висотою, тембром голосу;
• розуміє значення мовлення для людини;
• ефективно спілкується рідною мовою;
• розрізняє рідну й чужу мови; виявляє інтерес до них;
• має збалансований словниковий запас із кожної сфери жит­тєдіяльності;
• розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення;
• веде діалог невимушено, підтримує розмову на запропоновану тему;
• дотримує мовленнєвого етикету у спілкуванні;
• самостійно складає монологічні висловлювання різних типів;
• отримує задоволення від читання (дорослим та власного);
• вільно переказує знайомі літературні твори, зміст побачено­го, розповідає напам’ять невеликі віршовані твори, відгадує і складає загадки;
• має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як оди­ниці мовлення, виокремлює їх із мовленнєвого потоку;
• має навички звукового аналізу простих слів;
• цікавиться читанням, робить спроби читати;
• правильно сидить за столом, тримає олівець і ручку;
• орієнтується на сторінці книжки, альбому, зошита, в межах клітинки та ліній у зошитах з лінованою основою;
• координує рухи очей і кисті руки та впевнено рухається по площині, вздовж рядка під час виконання графічних завдань.

     Художньо-естетичний розвиток дитини забезпечується в образотворчій, музичній та театралізованій діяльності.

Показники художньо-естетичного розвитку

• емоційно сприймає художні твори, запам’ятовує і впізнає знайомі репродукції картин, ілюстрації; самостійно визначає художньо-виразні засоби;
• обирає за бажанням різні матеріали для ліплення, малювання, аплікації, конструювання, техніку виконання, поєднує різні техніки;
• за допомогою художніх засобів виразності створює власні образи в малюнку, ліпленні, аплікації, використовує багато­планові просторові взаємовідношення об’єктів у композиції за власним бажанням, дає вмотивовану оцінку результатам;
• ліпить і поєднує у невеличкі скульптурні групи декілька фігурок, створює образи за мотивами казок, свят, народних іграшок;
• уміє виконувати предметну і сюжетну, декоративну апліка­цію, володіє способами силуетного, симетричного вирізування, наклеювання;
• бере активну участь у колективній образотворчій діяльнос­ті, планує свою діяльність, погоджує власні задуми з діями однолітків, використовує свої роботи в оформленні інтер’єру групи, кімнати;
• виявляє емоційну чуттєвість до гарної музики, прагнення слу­хати музику, називає улюблені музичні твори;
• проявляє любов до української музики, колискової, хороводу, гри, пісні, танцю, інтерес до музичного, танцювального мис­тецтв, позитивно ставиться до музики інших народів, окремих творів, жанрів, видів музичної діяльності;
• сприймає твір цілісно, переймається емоціями і почуттями, вираженими в музиці;
• цікавиться музикою, охоче співає, танцює, грає на музичних інструментах, музично виразно діє, творчо проявляє себе в завданнях продуктивного спрямування (комбінує, імпровізує, вигадує тощо);
• уміє співпрацювати з дітьми та дорослими під час музичної діяльності, співвідносить своє музичне виконавство з виконав­ством інших, радіє особистим і колективним музичним успі­хам на заняттях, під час розваг, свят;
• виявляє емоції під час програвання ролі та перегляду театра­лізованої вистави;
• співпереживає персонажам, розуміє зміст дійства;
• має уявлення про театр як вираження життєвих ситуацій в акторській грі;
• уміє театралізувати творчу сюжетно-рольову гру, вигадує казку, добирає засоби для її театральної реалізації, обирає методи самовираження в діях під музичний супровід.

     Ігрову діяльність дошкільників можна з успіхом організувати, долучаючи розвивальні комплекти у вигляді тематичних наборів лото та логічного доміно. Особливо сприяють розвитку логічного та просторового мислення ігри-головоломки: «Колумбове яйце», «Танграм», «Піфагор» тощо. Театралізована діяльність, яка цілком відповідає віковим психологічним особливостям дошкільників — потребі у рольових іграх, може здійснюватися за допомогою музичних казок або вистав за мотивами віршованих творів.

Показники сформованості ігрових умінь

• виявляє інтерес до ігрової діяльності, радіє можливості гра­ти;
• орієнтується у різних видах ігор (сюжетно-рольові, конструкторсько-будівельні, театралізовані, дидактичні, рухливі, інте­лектуальні, народні), знає їх характерні особливості, із задо­воленням грає в них;
• відтворює свої уявлення про навколишній світ та ставлення до подій, людей, предметів і явищ у різних іграх; творчо ві­дображає в них діяльність та взаємини дорослих, реальні та уявні події;
• здатна урізноманітнювати ігровий сюжет (відображати в ньо­му події з власного життя, життя людей з найближчого ото­чення, суспільні події);
• вносить зміни у перебіг уже знайомої гри з правилами (усклад­нення, варіації основних дій і правил, збільшення або змен­шення кількості гравців, заміна ігрової атрибутики);
• виявляє самостійність у виборі гри, раціонально використовує предметно-ігрове середовище для реалізації ігрових задумів;
• використовує в іграх різноманітні іграшки, предмети-замінники, атрибути, різні матеріали відповідно до призна­чення, змісту; виготовляє за потреби їх власноруч, проявляє винахідливість та практичність;
• передає особливості взятої на себе ролі, добре типізує та інди­відуалізує, використовуючи при цьому різні засоби виразнос­ті; приймає ігрові правила і дотримує їх;
• із задоволенням грається разом з дітьми або дорослими, вміє налагоджувати партнерські взаємини, проявляє товарись­кість, толерантність, зважає на думку інших; радіє спільному успіхові; дотримує норм та етикету спілкування;
• має власні ігрові уподобання, значний перелік найулюблені­ших сюжетів, тем ігор та коло друзів по грі.

      Забезпечення наступності між ДНЗ та початковою школою шляхом реалізації  програми «Впевнений старт»  не можлива без  тісної взаємодії між дошкільним та загальноосвітнім навчальними закладами і потребує розроблення відповідних схем взаємодії.

 

 

Орієнтовна схема взаємодії між дошкільним та загальноосвітнім навчальним закладом:

• складання плану спільних заходів відповідно завдань, що необхідно вирішити на тому чи іншому етапі роботи;

• проведення круглих столів за участю адміністрацій і методичних служб навчальних закладів, батьків дітей майбутніх першокласників;

• затвердження спільного плану заходів на методичних об'єднаннях вчителів початкової школи і вихователів дошкільних навчальних закладів.

 

Основні напрямки методичної роботи із забезпечення взаємодії:

1) взаємовідвідування відкритих занять у дошкільних навчальних закладах і уроків у початковій школі;

2) анкетування педагогів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з питань всебічного розвитку особистості дитини;

 3) проведення Днів відкритих дверей в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах для батьків дітей старшого дошкільного віку, вихователів дошкільних навчальних закладів та вчителів початкової школи;

4) участь у спільних педагогічних радах, семінарах-практикумах, круглих столах, конференціях, консультаціях, тематичних виставках тощо;

 5) спільні методичні об'єднання творчих груп вихователів дошкільних навчальних закладів і вчителів початкової школи;

6) залучення педагогів дошкільного навчального закладу і початкової школи до участі в спільних педагогічних проектах, розробки методичних рекомендацій і порад;

7) взаємообмін накопиченим педагогічним досвідом між вихователями дітей старшого дошкільного віку та вчителями початкової школи з цікавих проблемних питань реалізації наступності;

8) самоосвіта педагогів дошкільного навчального закладу і початкової школи, підвищення фахової майстерності;

9) взаємодія педагогів дошкільних закладів і вчителів початкових класів щодо здійснення наступності за трьома напрямами: інформаційно-просвітницьким, методичним і практичним.

     Інформаційно-просвітницький аспект, або аспект педагогічної освіти, передбачає ознайомлення педагогів дошкільної та початкової ланок загальної середньої освіти з явищем наступності, його специфікою як педагогічного феномену, завданнями здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, шляхами її реалізації.

     Практичний аспект співробітництва між дошкільними закладами та початковою школою виражається, з одного боку, у попередньому знайомстві вчителів зі своїми майбутніми учнями, а з іншого у кураторстві вихователем своїх колишніх вихованців - першокласників.

     Методичний аспект передбачає ознайомлення освітян зі змістом, методами та формами навчально-виховної роботи в дошкільних навчальних закладах та початковій школі;

10) розроблення індивідуальних, колективних та нетрадиційних форм методичної роботи у підвищенні рівня компетентності педагогів у вирішенні проблеми наступності  ігрових форм навчальної діяльності дошкільників і учнів початкових класів.

 

Робота з дітьми старшого дошкільного віку

 та учнями початкових класів включає:

• проведення екскурсій у загальноосвітній навчальний заклад;

• організацію спільних виставок дитячих робіт, вернісажів, конкурсів тощо у дошкільному та загальноосвітньому навчальному закладі;

• відвідування театралізованих вистав, музеїв у дошкільному і загальноосвітньому навчальному закладі;

• відвідування дітьми старшого дошкільного віку святкової лінійки 1 вересня, присвяченої Дню знань, свята "Прощання з Букварем" та інших заходів у загальноосвітньому навчальному закладі;

• спільну участь школярів і дошкільників у проектній діяльності, тощо.

 

Робота з батьками передбачає:

• зустрічі вчителів початкової школи з батьками вихованців старших дошкільних груп на батьківських зборах;

• проведення Інтернет-зборів для батьків майбутніх першокласників;

• анкетування батьків майбутніх першокласників з питань підготовки дітей до школи;

• організацію роботи "педагогічної вітальні" для батьків вихованців старшого дошкільного віку з питань підготовки дітей до школи;

• організацію Днів відкритих дверей для батьків у загальноосвітньому навчальному закладі;

• організацію роботи Батьківських клубів та інших форм взаємодії.

 

Робота психологічної служби (при наявності посади практичного психолога) включає:

• здійснення єдиного медико-психолого-педагогічного контролю за динамікою розвитку дітей;

• дослідження рівня готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі, аналіз їхнього процесу адаптації вже у ролі учнів 1 класу;

• застосування корекційно-розвивальних методів у роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку при наявності певних проблем.

     Зміст конкретних дій (теми педрад, круглих столів, семінарів-практикумів, спільних методичних об'єднань тощо) має бути зазначено в річних планах роботи та планах спільної роботи дошкільногоі загальноосвітнього навчального закладу.

     Виконаний аналіз проблеми  дозволяє зробити наступні висновки:

- в сучасних умовах у зв'язку з актуальністю питань, пов'язаних з реалізацією ідей неперервної освіти, переходом до навчання дітей з шестирічного віку, завдання забезпечення наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти  є теоретично і практично важливим;

- в практиці масової освіти панує функціональний підхід до розв'язання завдань наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, який  викликає серйозні негативні наслідки  і призводить  до недооцінки самоцінності дошкільного та молодшого шкільного віку, що є найважливішими періодами розвитку особистості;

- проблему наступності можна розв`язати лише за умов реалізації єдиної лінії загального розвитку дитини на етапах дошкільної та початкової  шкільної ланки (дієвий приклад –  Програма розвитку дітей саршого дошкільного віку «Впевнений старт») ;

- є доцільним запровадження ділового співробітництва між педагогами дошкільних закладів і вчителями початкових класів з питань здійснення наступності.   Найважливіше завдання співпраці в контексті завдань освітнього сьогодення - забезпечення єдиної лінії психічного розвитку дитини-дошкільника і молодшого школяра - визначають зміст і форми співробітництва дошкільного закладу та початкової школи;

- творча співдружність педагогів і батьків учнів початкових класів  сприяє успішному подоланню молодим громадянином не тільки навчальних, а й життєвих труднощів.

- існує   об'єктивна  необхідність у подальшому дослідженні всього комплексу питань,

які  стосуються  реалізації  принципу    наступності   в   навчанні дітей дошкільного та

молодшого шкільного віку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція), наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, від 22.05.2012 р. № 615.
2. Богуш А., Вектор наступності Державних стандартів дошкільної та початкової освіти// Дошкільне виховання. – 2012. – № 7.
3. Бурова А., Долинна О. Проблемні питання дошкільної освіти // Дошкільне виховання. – 2009. – № 7.
4. Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 р., Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 629.
5. Державний стандарт початкової загальної освіти, постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 № 462.
6. Діти і соціум: особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: Монографія / А.М.Богуш, Л.О.Варяниця, Н.В.Гавриш, та ін.; Наук. ред. А.М.Богуш; За заг. ред. Н.В.Гавриш. – Луганськ: Альма-матер, 2006. – 368 с.
7. Закон України «Про дошкільну освіту», наказ МОНУ від 12.03.2003 р.

      № 305

8. Інструктивно-методичні рекомендації від 21.05.12 № 1/9 - 388 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту «Про організацію роботи в дошкільних навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році».
9. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (Системний підхід). – К.: Стилос, 2000. – 336 с.
10. Кузьменко В. Пріоритети оновлення // Дошкільне виховання. - 2010.
11. Лист МОН № 1/9-455 від 03.07.09 року «Планування роботи в дошкільних навчальних закладах».
12. Наступність у навчально-виховній роботі дитячого садка і школи / За ред. 3. Н. Борисової. — К., 1985.
13.  Обов'язкова освіта дітей старшого дошкільного віку: форми здобуття, організація і зміст роботи. Збірник методичних матеріалів / [авт.-упоряд.:

О. П. Долинна, А. П. Бурова, О. В. Низковська, Т. П. Носачова]. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 480 с.

14. «Організація освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах у 2009 – 2010 навчальному році» № 1/9–393
15. Положення про методичний кабінет дошкільного навчального закладу

( наказ Міністерства освіти і науки України від 09.11.2010 № 1070).

16. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», наказ МОН України від 23.11.2010 року № 1111.
17. «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» (наказ МОНУ від 17.12.2008 р. № 1/9–811).
18. Раннє дитинство // Дитячий садок, №11(299), березень, 2005.
19. Савченко О. Я. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти // Дошкільне виховання. — 2000. — № 11.
20. Шапар В.Д. Психологічний тлумачний словник. – Х.: Прапор, 2004. – 640 с.