Зацвіла верба - весна прийшла

Орлівщинська гімназія

Піщанської сільської ради

Конспект занять з мовленнєвого розвитку та культури спілкування

Тема : Зацвіла верба – весна прийшла

                                                             Вихователь: Морковкіна  Олена Михайлівна

Мета: продовжувати знайомити дітей із символами українського народу за допомогою різних фольклорних жанрів. Ознайомити дітей з українською казкою – легендою про вербу. Продовжувати розвивати  зв’язне мовлення, заохочувати малят брати участь у бесіді, розвивати пізнавальний інтерес до живої природи, довкілля рідного краю, пробуджувати інтерес до традицій. Виховувати естетичні почуття, прищеплювати любов до народного слова, дитячої поезій.

Обладнання: гілочка квітучої верби, кошик з лози , відео  - казка.

   Хід заняття

1. Привітання

 - Доброго  ранку, доброго дня!

   Треба вітатися чемно щодня,

   Усмішку людям усім посилати,

   Доброго ранку щиро бажати.

Загадка.

Іде до нас красуня мила,

Та, що зимоньку змінила

Розтопила скрізь сніжок,

Кличе з вирію пташок

Всіх пробуджує від сну

Ми діждалися ( весну)

2. Мотивація

 - З кожним днем ми все сильніше відчуваємо прихід весни. Сонечко світить яскравіше, дні стають довшими. Розквітли перші весняні квіти: підсніжники проліски, ряст, медунки. Прилітають з вирію перелітні птахи.

   Радіють приходу весни не тільки люди, а й дерева,  рослини ,звірі, птахи.

В садах, лісах та скверах чути  веселе щебетання пташок.( спираючись на розповідь вихователя , діти дають відповіді на запитання та підтримують розповідь)

3. Сюрпризний момент.

 - Ой,  хтось стукає у віконце! Дивіться , діти, пташка прилетіла та поклала на віконце гілочку .  Малята , подивіться, можливо хтось з вас знає, що це за гілочка?( відповідь дітей). Так , це вербові котики. Як ви думаєте, за що пташка її подарувала? ( діти висловлюють свої думки). Вірно, за те, що ми з вами цілу зиму підгодовували пташок і допомагали їм пережити зиму. А чим же ви підгодовували пташок? ( відповіді дітей). Напевно пташка віддячила нам таким чудовим подарунком.

Цю гілочку називають вербовими котиками тому, що її цвіт пухнастий, гладенький, м'якенький – ніби справжні кошенятка причаїлися на гілочці. Так цвіте верба. В народі говорять: « Зацвіла верба – весна прийшла».

Верба росте на березі річок, озер, струмків, тому так і говорять « Де вербиця, там водиця».

Вербу ще називають цілющою рослиною. Кожен рік напередодні Великодня, люди несуть гілочки верби до церкви , де і освячують її. Освячена верба захищає наші будинки і дарує здоров'я.

Гілочки верби ще називають лозою. З лози плетуть різноманітні кошики.

4 . Дидактична гра

«Весняне  лагідне слівце»

Діти за зразком утворюють від названих слів зменшувально –пестливу форму.

Весна – веснонька, струмок – струмочок,

Вітер  - вітерець, дерево –деревце,

гілка – гілочка, брунька  - брунечка,

лист – листочок, трава – травичка,

квітка – квіточка, хмара – хмаронька,

дощ – дощик, верба – вербичка, сонце  - сонечко.

Фізкультхвилинка

Сонце лагідно лоскоче,

Це погратись воно хоче,

руки в гору підняли

і зробили раз, два, три.

Ми до сонця потяглися

За промінчики взялися

Важко, важко  - не дістати

Треба трішки пострибати.

Вітер гілочки гойдає

На всі боки нагинає

Ми долоньками махаєм

Любо весну зустрічаєм.

Слухання казки   - легенди

Чому гілочку верби називають вербовими котиками

Сталося це ранньої весни, коли поля та ліси, сади й городи ще були вкриті снігом. Але сонечко вперто поверталося кожного ранку, аби подарувати крихту тепла змерзлій землі. Одного дня, коли дерева вже відчули подих весни, прокинулися у своїх ліжечках і маленькі пухнасті котики. Вони солодко потягувалися, вигинали спинки і мружили оченята.
Коли це - Тук-тук! - почулося за вікном. "Ой, що там таке?" - стрепенулися котики.
І тут сталося дивовижне! По хатинці забігали зайчики! Та не прості, а Сонячні! Вони стрибали з ліжечка на ліжечко і лоскотали котиків: то за ніс вхоплять, то за хвостика смикнуть, то за вушко потягнуть.
- Прокидайтеся, соні! - галасували Сонячні зайчики, - Весна надворі! Ходімо гратися до річки!
- Ну добре, добре! - замахали лапками котики, - Вже йдемо!
І весела пухнаста ватага вирушила до річки. Поспішають Сонячні зайчата. Виблискує сніг під м'якенькими лапками. Ось уже і річка поряд, а біля неї самотня верба похилилася, дрімає ще, чекає на справжнє тепло. Та хіба ж тут подрімаєш? Такий галас зчинили котики і зайчики! Бігають, стрибають, перекидаються один через одного, та аж заливаються сміхом!
Радіє Сонечко, дарує своє тепло землі. Стала прокидатися стара верба. Навіть злежаний сніг біля її стовбура почав танути, та все швидше й швидше! І ось уже задзвеніли струмочки, заспівали дзвінкими голосочками.
- Ой! - злякалися котики, кумедно переставляючи лапки, - Мокро! Холодно!
І неначе по команді, прожогом вискочили на вербу! Вчепилися кігтиками за вербові гілки, міцно тримаються. Як не кликали їх Сонячні зайченята - не хочуть котики злазити.
- Е, ні, - казали вони, - хвостики забрудняться, лапки змокнуть! Нам і тут добре!
Зашуміла стара верба:
- Залиште їх, нехай собі сидять. І ви, зайченята, сідайте, моїх гілочок на всіх вистачить.
- Дякуємо, - відповіли Сонячні зайчики, - та нас вже Сонечко кличе. Бувайте, Вербові котики! До завтра!
Відтоді гілочки верби стали  називатися Вербовими котиками. І щовесни пробуджують їх від сну веселі друзі, Сонячні зайчики. А стара верба радіє пухнастій компанії - весело разом весну зустрічати.

Підсумок заняття.

-         Чи сподобалася вам казка?

-         Чим прикрасила себе вербичка?

-         Що нового ви дізналися на нашому занятті?

Молодці , дітки, ми сьогодні гарно і весело провели наше заняття. Дякую за увагу.