Загадки на всі смаки

Про матеріал

Збірник містить загадки, які розміщені за певними категоріями. Буде корисним вчителям початкових класів та вихователям

Перегляд файлу

ЗАГАДКИ

НА ВСІ СМАКИ

Збірка упорядкована Рашкевич Н.В.

ЗМІСТ

Дикі тварини _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1

Дикі птахи _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 9

Домашні тварини _ _ _ _ _ _ _ _ _ 17

Домашні птахи _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 21

Комахи _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 23

Риби _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ 27

Рептилії _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _29

Овочі _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 30

Фрукти _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 33

Ягоди _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _35

Явища природи _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 37

Пори року _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 47

Місяці _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 50

Гриби _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 52

Квіти _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 55

Дерева _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _62

Транспорт _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 64

Іграшки _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 67

Їжа _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 68

Одяг _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 70

Взуття _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 71

Житло _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _72

Будова тіла _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 74

Професії _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 76

Казкові герої _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 77

Засоби зв’язку _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 80

Інструменти _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 81

Побутова техніка_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 82

Меблі _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 82

Предмети побуту _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 83

Посуд _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 86

Шкільні речі _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 87

Спортивний інвентар _ _ _ _ _ _ _ _ 91

Музичні інструменти _ _ _ _ _ _ _ _ 92

Країни _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 93

Дикі тварини

Сама мала, шубка пухка,

З гілки на гілку стрибає, шишки й горішки збирає.

(БІЛКА)

В неї хатка гарна й тиха, взимку повненька горіхів,

В лісі любить вона жити, відгадайте, хто це, діти?

(БІЛКА)

Я веселий звірок, плиг із гілки на дубок,

Так стрибаю аж літаю, хвіст мені допомагає.

(БІЛКА)

Червонясту шубку має, по гілках вона стрибає,

Хоч сама мала на зріст та пухнастий має хвіст,

Як намисто оченята. Хто це? Спробуй відгадати.

(БІЛКА)

Скаче вогник по гілках, зайчик з хатки ох та ах,

Мовила до зайця гілка: «То не вогник скаче …»

(БІЛКА)

Рудий м’ячик спритно скаче з гілочки на гілку,

- То не м’ячик, кажуть діти, ми впізнали …

(БІЛКА)

Хоч мала сама на зріст, та великий маю хвіст,

Як намисто оченята, хто я, спробуй відгадати.

(БІЛКА)

Пухова руденька шуба із сосни плига на дуба,

Хвіст у неї, як мітла, а на зріст сама мала.

(БІЛКА)

Бігли діти повз ялинку і побачили хатинку,
Лісова пустунка там оселилась — і діткам
Чемно лапку подавала, ківш грибів подарувала,
А тоді — себе назвала.
(БІЛКА)

Майстер гарний має хист, він умить збудує міст,

Без сокири й молотка і без жодного гвіздка.

(БОБЕР)

Звір цей часу не марнує, новий дім собі будує,

Гілки він перегризає, вправно стіни укладає.

(БОБЕР)

На ставку зробили дім і живуть сім'єю в нім.
Хвіст широкий, як лопатка, у малого ...
(БОБРЕНЯТКА)

Влітку медом ласував, досхочу малини мав,

А як впав глибокий сніг, позіхнув і спати ліг.

Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни. (ВЕДМІДЬ)

Взимку ляже спати, дядько волохатий,

Лиш тоді устане, як весна настане.

(ВЕДМІДЬ)

Влітку любить полювати, а узимку – в лігві спати,

Як зачує він весну, прокидається від сну.

(ВЕДМІДЬ)

Влітку ходить-бродить лісом, все трощить важка нога,

Взимку він, накрившись хмизом, у барлогу спать ляга.

(ВЕДМІДЬ)

Наладнали санки, ми готувались до зими,

Маєм лижі й ковзани, будем їздить до весни.

А один дивак, одначе, зроду ще зими не бачив,

Бо узимку вічно спить, а зоветься він …

(ВЕДМІДЬ)

В літню днину у ярузі він реве, лама гілля,

Ну а взимку у берлозі міцно спить, як немовля.

(ВЕДМІДЬ)

Хоч у нього шуба є, а як холод настає,

Він не їсть тоді й не п’є,

Він не ходить, не гуляє, а у лігво спать лягає.

(ВЕДМІДЬ)

Навіть в спеку, відчайдуха, не скидає він кожуха,

Взимку ж холоду боїться, лізе у барлогу гріться.

(ВЕДМІДЬ)

Буркотливий, вайлуватий, ходить лісом дід лахматий,

Одягнувся в кожушину, мед шукає і малину,

Літом любить полювати, а зимою – міцно спати.

(ВЕДМІДЬ)

Ліс обійшов, поїв весь мед, в барлогу ліг і спить…
А мед він любить, не секрет, на те він і …
(ВЕДМІДЬ)

Живу я там де вічний лід, люблю я рибу на обід,

В кожусі білому завжди, виходжу часто я з води,

Умію плавати й пірнати, як мене, малята, звати?

(БІЛИЙ ВЕДМІДЬ)

Сідають на нього усі із мішками,

Вік свій ходить він із клунками.

(ВЕРБЛЮД)

Ходить диво по рівнині, дві гори несе на спині.
(ВЕРБЛЮД)

Сірий, зубастий, по полю блукає, ягняток шукає.

(ВОВК)

Вдалині посеред ночі засвітились хижі очі,

Мов жаринки спалахнули, жахом на усіх війнули.

Як полинув спів протяжний, навіть місяць зблід відважний.

То ж чиї блискучі очі всіх лякають серед ночі?

(ВОВК)

Сірий злющий і голодний у зимові дні холодні

Пісню тягне, знай, свою, з завірюхою: - у-у-у.

(ВОВК)

Гострі зуби, сильні лапи дуже схожий на собаку,
І полює дуже ловко, що, впізнали, друзі, ... ?
(ВОВК)

Хижий звір живе в ліску в сіро-жовтім кожушку,

На деревах його хата, хто з вас зможе відгадати?

(ЄНОТ)

Хвостик в смужку, волохатий, не сердитий, не пихатий,

Любить все на світі знати, все ретельно полоскати,

Ні, малята, це на котик, називається …

(ЄНОТИК)

Є у лісі звір пухнастий, а у нього хвіст смугастий,

Миє часто свій животик, називається …

(ЄНОТИК)

Є сестричка в їжака і колюча, і прудка,

Як тваринку називають, хто з вас, діти, відгадає.

(ЄХИДНА)

Ні, це зовсім не їжак, хоч на спині голки видно,

Не комаха і не птах, цю істоту звуть …

(ЄХИДНА)

Тупу-тупу-тупу! Хто це там в степу?

Став, як стовпчик, свистить, як хлопчик,

Гілочка – хрусь, він у нірку – шусь.

(ХОВРАХ)

Дуже товсті ноги маю, ледве їх переставляю,

Сам високий я на зріст, замість носа в мене хвіст.

(СЛОН)

Боїться звір гілок моїх, гнізд не роблять ноги в них,

В гілках сила й краса моя, скажіть швидко, хто ж я?

(ОЛЕНЬ)

Що, скажіть за диво це: стрів я в лісі деревце,

Ходить біга по траві, а росте на голові.

(ОЛЕНЬ)

На голові його корона з гілля, копитця топчуть буйне зілля.
На спинці плямки білі, наче день, звірятко звати це ...
(ОЛЕНЬ)

Гострий носик вона має, слід хвостом все замітає,

Та й полює тишком-нишком, то на зайця, то на мишку.

(ЛИСИЦЯ)

В темнім лісі проживає, довгий хвіст пухнастий має,

Їй на місці не сидиться, а зовуть її …

(ЛИСИЦЯ)

Прийшла кума із довгим віником на бесіду з нашим півником,

Схопила півня на обід і замела метою слід.

(ЛИСИЦЯ)

Я – руда і ти – руда, я з хвостом, ти без хвоста,

Я – звірятко, ти – грибок, а ім’я одне на двох.

(ЛИСИЦЯ)

Хвіст пухнастий, шуба золотиста,

В лісі живе, в селі курей краде.

(ЛИСИЦЯ)

Якось я лісочком брів, звіра дивного зустрів,

Головою звір трясе, на ній дерево несе,

Що за диво? Де взялось? Чудо-звір цей, мабуть …

(ЛОСЬ)

Хто у Африці живе, цілий день банан гризе?

Дражнить всіх мале звірятко, хто це, діти? …

(МАВПЕНЯТКО)

На дереві грається, угору піднімається, на хвості гойдається,

Зветься це звірятко веселе …

(МАВПЕНЯТКО)

Що за звір он на ліані, дуже любить він банани,

І кокоси. Й ананаси, ще й показує гримаси.

(МАВПА)

Пошкребуся тут і там, кішці спокою не дам,

Зледачіли б кішки без малої …

(МИШКИ)

Кулька-малявка шастає під лавку.

Крихти підбирає, від кота втікає.

(МИША)

З поміж інших тварин всяк його впіймає,

Із усіх один лиш він ріг на носі має.

(НОСОРІГ)

Безліч їжі поїдає, він – великий, кожен знає,

На олень він і не бик, в теплім краї жити звик,

Є на носі в нього ріг. Хто це, друзі? …

(НОСОРІГ)

Довгу шию має він і тому такий смішний,

В плямочках у нього шкіра, до всього йому є діло. (ЖИРАФ)

Він ходить голову задерши і не тому, що гордий граф,

І не тому, що гордий норов, а лиш тому, що він …

(ЖИРАФ)

Дуже довга в нього шия, ще й плямиста, як у змія,

Через це через паркан заглядає наче кран.

(ЖИРАФ)

Така велика й довгошия і вища за найбільшу шафу,

Така розумна і красива у зоопарку є …

(ЖИРАФА)

Очі гарні. Пишні вії. Має дуже довгу шию.
Добре це, бо зручно їсти із дерев зелене листя.
(ЖИРАФ)

Я великий кіт плямистий, хутро в мене завжди чисте,

Кіз з’їдаю кілька пар, називаюсь я …

(ГЕПАРД)

Я лиш евкаліпт жую, іншого я не люблю,

І кажу своїй дитині: «Ти сиди на моїй спині».

(КОАЛА)

В полі, в лісі, навкруги скрізь у мене вороги,

Часом лізу я у шкоду, їм капусту на городах.

(ЗАЄЦЬ)

Взимку біленький, влітку сіренький,

Довгі вуха має, швидко в ліс стрибає.

(ЗАЄЦЬ)

Довгі вуха, куций хвіст, невеликий сам на зріст,

На городі побував, там капусту пожував.

(ЗАЄЦЬ)

Я вухастий ваш дружок, в мене сірий кожушок,

Куций хвостик, довгі вуха, я усіх-усіх боюся.

(ЗАЄЦЬ)

Влітку носить сіру шубу, взимку білого кожуха,

Має з тріщиною губу, куций хвостик, довгі вуха.

(ЗАЄЦЬ)

Боюсь я вовка і лисиці, боюсь мисливської рушниці,

Тому від страху перед ними я сплю з відкритими очима.

(ЗАЄЦЬ)

Всіх на світі я боюсь, в полі, в лісі, навкруги,

Скрізь у мене вороги. Часом лізу я у шкоду,

Їм капусту по городах, моркву, ріпу й буряки. Відгадай, хто я такий?

(ЗАЄЦЬ)

Він із казки, він із пісні, зуби в нього, мов залізні,

Капустину він гризе, зветься звір на букву «З».

(ЗАЄЦЬ)

Пара довгих вушок, сіренький кожушок,

Скорий побігайчик, як він зветься? …

(ЗАЙЧИК)

У біленькім кожушку непомітний на сніжку,

Тільки вухами пряде, чи де хижий вовк не йде.

(ЗАЄЦЬ)

Довгі ноги cкік та скік… Ми погнались – він утік…
(ЗАЄЦЬ)

Чапа й тихо пхинька із голочок скринька,

Обтикана грибочками й зеленими листочками.

(ЇЖАК)

Загорнулась в клубочок ціла купа колючок,

Лис підбіг, голки понюхав, потім довго носа чухав.

(ЇЖАК)

В тихе надвечір’я, з саду на подвір’я

Котиться колютина в яблука закутана.

(ЇЖАК)

Дивний звірок, круглий, мов клубок,

Голки стирчать, хочеш узять?

(ЇЖАК)

У кубельце листя носить, стріне вас – ховає носик,

Кожушок із голочок, хто скажіть це? …

(ЇЖАЧОК)

В лісі є кравець чудовий, звірам шиє він обнови:

Для ведмедя – кожушки, для лисички – сорочки,

Для куничок – рукавички, а для білочок – спіднички,

Зайцю – валянки на лапки, а для вовка – теплу шапку,

І собі пошив піджак. Хто кравець такий? …

(ЇЖАК)

Подивіться у лісок, диба круглий козубок,

В нім і яблука, й грибочки, і ліщинові листочки.

Біля дому зупинився і гарненько обтрусився,

Тільки замість козубка ми зустріли …

(ЇЖАЧКА)

Їх, голочок, багато в мене, колють, знаю достеменно,

А дітей я не колю, часом молочко в них п’ю,

Осінь тільки-но, до лісу – кину бігать, в схов залізу.

(ЇЖАК)

Гостроносий і малий, сірий, тихий і незлий,

Вдень ховається, вночі йде шукать собі харчі,

Весь з тоненьких голочок. Як він зветься? …

(ЇЖАЧОК)

Хто це ходить по ліску у колючім кожушку?

Миттю згорнеться в клубок і стане купа голок,

Ані вовк, ані лисиця геть не можуть підступиться.

(ЇЖАК)

В нього скільки голочок, як у небі зірочок,

А не має, бідний, нитки, не пошиє шапки, свитки,

Рукавиць і чобіток, сів і плаче …

(ЇЖАЧОК)

Загубив ось хтось клубок повен гостреньких голок,

Може в білочки-кравчині ненароком випав з скрині?

Чи у зайчика-шевця сталась вранці згуба ця?

Що за диво? У клубочка гострий носик, темні очка,

Тільки хвостик малий має. Хто з вас це звірятко знає?

(ЇЖАК)

Лиш торкнись до колючок він згорнеться у клубок,

Не вгадаєте ніяк? Підказати вам? Це …

(ЇЖАК)

В мене шубка з колючок, в мене сіра спинка,

Ніс, як чорний п’ятачок, очі – намистинки.

(ЇЖАК)

Вдень я сплю, а прийде ніч, отоді вже – інша річ!
Я виходжу полювати – стережись, мишва хвостата!
Не злічу вже, скільки штук за життя я з’їв гадюк.
Я колючий, мов будяк, а зовуть мене …
(ЇЖАК)

В темнім лісі проживає, дуже довгі голки має,

Не їжак і не ялинка, не рожева то шипшинка,

Здогадаємося враз перед нами …

(ДИКОБРАЗ)

Є у нього хвіст гачок, ніс такий, як п’ятачок,

Він у лісі проживає, смачні жолуді вживає.

(ДИКИЙ КАБАН)

Має він великі ікла і густу щетину,

Любить ритися в болоті та ще й зве родину.

(ДИКИЙ КАБАН)

Він ікластий і сердитий, дуже любить землю рити.
Жолуді весь час шукає й малюків смугастих має.
(КАБАН)

Миші ці удень дрімають, а ночами – скрізь літають,

Здогадались, хто вони? Так, це звісно …

(КАЖАНИ)

Його домівка – океан, зі спини в нього б’є фонтан.

(КИТ)

Екскаватор у землі хату риє справно,

Носом, лапами працює і виходить славно.

Шуба в нього чорна-чорна і в роботі він моторний.

(КРІТ)

Одяг багатий, сам сліпуватий,

В норі без віконця не бачить сонця.

(КРІТ)

Зверху – гірка, знизу – нірка. Де тут двері, де кватирка?

Ще й в оселі темнота. Це хатинка для …

(КРОТА)

Цей дивак не хоче спати, в нього лапки, як лопати,

Під землею ходить-бродить, корінець бува знаходить,

Мерзлота і темнота не завада для …

(КРОТА)

Хто це землю вигортає, мов купини навертає?
То підземний хід риє, риє…
(КРІТ)

Довгі вуса має, а не кіт. Бивні є , та на слона не схожий.
Є плавці у нього, та не кит. Хто це, діти? Здогадались?..
(МОРЖИК)

Серед трав хто любить жить, з вітром навперейми мчить,

Мрію все життя плекає, що на морі побуває.

Бо чому ж то, наопашку, одягла рябу тільняжку.

(ЗЕБРА)

Грізний погляд, буйна грива, дужий, спритний, гордівливий,

Заричить – усяк змовкає, бо він цар, це кожен знає.

(ЛЕВ)

Дикі птахи

Прилетіли гості, сіли на помості,

Без сокири, без лопати поробили собі хати.

(ПТАХИ)

Увесь день відпочиває, і не видно, і не чути,

Уночі гукає, мов розбишака лютий,

Він полювати любить, коли всім іншим спиться,

Його бояться люди, а він – людей боїться.

(ПУГАЧ)

Пташка невеличка, в неї білі щічки,

Сірі лапки, чорна шапка, фартушок жовтенький,

Голосок тоненький. Та ця ж пташка невеличка називається …

(СИНИЧКА)

Загорілися замети, загорілися, чи ба, загорілась і верба,

Це на нашому дворі дружно скачуть …

(СНІГУРІ)

Груди в нього, мов калина, любить їсти горобину.

(СНІГУР)

Птах оцей червоногрудий не злякається застуди,

Як сніги впадуть – умить із Сибіру прилетить.

(СНІГУР)

Крізь зимові заметілі в наш сад птахи прилетіли,

Та такі червоногруді, ніби яблука повсюди,

Хтось розсипав у дворі, звуться птахи …

(СНІГУРІ)

У блакитнім піджаку в блакитній сорочці

По зимовому садку гуляють, як гості.

(СНІГУРІ)

Не стулить ні на мить очей, вночі полює на мишей,

Зате удень відпочива, ні, це не кішка, це …

(СОВА)

Що воно за дивна птиця світла денного боїться,

Дзьоб – гачок, великі очі і не спиться їй щоночі.

Ху-ху-ху! – кричить-співа. Відгадали? Це …

(СОВА)

Уночі гуляє, а вдень – спочиває,

Має круглі очі, бачить серед ночі.

(СОВА)

Лісом в темряві літає, «Ху-гу, ху-гу», - промовляє.
Велетенська голова. Здогадались? Це …
(СОВА)

Птах удень в дуплі проспить, а вночі – як ненасить.
Ой, вухаста голова! Тихо, мишки! Це ж - …
(СОВА)

Сам вечірньої години заховався в кущ калини,

Та на дудочку одну грає пісню чарівну.

(СОЛОВЕЙ)

В мене є великий хист, я співаю, як артист,

Спів мій радісний усюди дуже люблять слухать люди.

(СОЛОВЕЙ)

Ми пішли до гаю вдвох, я й сестра Даринка,

А в саду тім тьох та тьох та іще так дзвінко.

Що за співанки? Чиї? Це співають …

(СОЛОВ’Ї)

Хто це Весняночці-Весні в гаї тьохкає пісні?

Хто це гарно так співає, що аж серце завмирає.

(СОЛОВЕЙ)

В лісі на зеленій гілці ніби грав хтось на сопілці.
Підійшов поближче я я побачив…
(СОЛОВ’Я)

Чапає по болоту в червоних він чоботах,

Як угледять його жабки, то дають від нього драпки.

(ЛЕЛЕКА)

Майстер цей з’явився рано, на даху помандрував,

І без цегли і без крана собі дім побудував.

(ЛЕЛЕКА)

Що за диво? Що за птах? Наганяє жабам жах.

На одній нозі дрімає і на хаті гніздо має.

(ЛЕЛЕКА)

Птах великий і красивий, трохи чорний, трохи білий,

Гострий дзьоб, тоненькі ноги, вернувсь з далекої дороги.

(ЛЕЛЕКА)

У червоних чобітках в білому халаті,

Він весною прилетів і сидить на хаті.

(ЛЕЛЕКА)

Відлітають за моря у краї далекі

На будинках гнізда в’ють, звуть же їх …

(ЛЕЛЕКИ)

Які ноги, такий ніс, по болоту ходить скрізь,

На хаті гніздо має. Жабкам рахунок знає.

(ЛЕЛЕКА)

Дивний ключ у небі лине, не залізний, а пташиний,

Цим ключем в осінній млі відлітають …

(ЖУРАВЛІ)

Прохолоди чиста просинь – на поріг ступає осінь,

Вдаль від рідної землі відлітають …

(ЖУРАВЛІ)

Довгі ноги, довгий ніс, прилетів – обід приніс,

Смачних жабеняток для своїх маляток.

(ЛЕЛЕКА)

Крізь буйні долини, крізь мертвий пісок,

З чужої країни вернувся посол,

Стоїть він чиновний на стрісі у нас,

В чоботях червоних усім на показ.

(ЛЕЛЕКА)

Я великий гарний птах, біле пір’я маю,

І неначе той літак високо літаю,

На воді я в’ю гніздо, хоч й літаю в небі,

Здогадається будь хто, зовуть мене …

(ЛЕБІДЬ)

Понад хмарами літає, пильно здобич виглядає

Як побачить її – вмить, камінцем униз летить.

(ОРЕЛ)

На скелі він будує дім і не боїться жити в нім,

Два великі є крила у могутнього …

(ОРЛА)

Птах поважно походжає, у хвості квітник ховає,

Як розпустить він хвоста, наче ружа розцвіта.

(ПАВИЧ)

Птах поважно походжає, у хвості квітник ховає.
Як розпустить він хвоста – наче ружа зацвіла.
(ПАВИЧ)

У морі купався, сухеньким зостався,

Під дзьобом – торбина, в торбині – рибина.

(ПЕЛІКАН)

Не дзвінок і не сопілка, й колотушка не така,

В полі чуєш її тільки, як подружок виклика.

(ПЕРЕПІЛКА)

Відкладає птах яєчка, не лякає вітер, сніг,

А прокинеться малеча – шишок вистачить на всіх.

Лиш ворона «кар-кар-кар»: - ну й дивак оцей …

(ШИШКАР)

У садочку понад тином я зробив йому хатину,

Він навколо обдивився, засміявсь і поселився.

(ШПАК)

Зранку пташечка співає, сад й гайочок звеселяє.
У дуплі живе цей птах. Підкажу тобі… Це - …
(ШПАК)

Що за пташечка, скажіть? Навесні до нас летить,

Хто свистіти вміє так? Це лише маленький …

(ШПАК)

Першим я приніс весну, розбудив усе від сну,

І співаю під вікном, люди звуть мене …

(ШПАКОМ)

Біла латка, чорна латка по дереву скаче.

(СОРОКА)

Має славу торохтілки і відомої злодійки,

Там де з’явиться – умить тиша в зарослі біжить,

Хто це? Що воно таке? Хто скрекоче «скре-ке-ке».

(СОРОКА)

Чорно-біла, метушлива, голосно стрекоче,
Мабуть, злодійка-пташина знов щось вкрасти хоче,
Чи люстерко, чи намисто — на це в неї вдосталь хисту,
Ох і пройда ж ти нівроку, хитра злодійка ...
(СОРОКА)
Тут і там вона літає, на хвості плітки збирає,

Що довідається – все враз по лісу рознесе.

(СОРОКА)

Балакуча ця вертуха! Ліс її щоденно слуха -
Довгохвоста, білобока … Ну й плетуха! Це - …
(СОРОКА)

Хто це у садку скрекоче, всі новини знати хоче?
Це хитренька, білобока, з чорним хвостиком …
(СОРОКА)

Як веселка кольорова, має здібності до мови.
Слово пташці цій скажуть, вона його повторить вмить.
(ПАПУГА)

Пір’я – вбраннячко розкішне: золоте, барвисте, пишне.
Ходить гордо, наче пан, дивний красень, птах - …
(ФАЗАН)

Ллється вечоровий спів поміж парків та полів,
Звеселяє сад й лісок голосистий птах …
(ЮРОК)

В теплім краї проживає, міцні довгі ноги має,

Є і крила, хоч не летить, але швидко він біжить.

(СТРАУС)

Хоч і гарні крила маю та все ж в небі не літаю,

Більше сили є в ногах. Відгадай, що це за птах? (СТРАУС)

На довжелезних двох ногах по зоопарку ходить птах,

Та не слід його лякати. Хто це, спробуй відгадати?

(СТРАУС)

Морячок наш чорно-білий, ловить рибу дуже вміло,

Схожий трішечки на діжку, має крила, має ніжки,

Між крижин відважно плава, обганяє пароплави,

То ж ви знаєте. Що він називається …

(ПІНГВІН)

Довгоногий птах крилатий, його легко упізнати,

Він рожеве пір’я має, бо рачків він споживає.

(ФЛАМІНГО)

Дивний птах з рожевим пір’ям, ніби мальва на подвір’ї,

На ногах тонких та рівних, має назву птах …

(ФЛАМІНГО)

Ноги довгі, мов жердина, чванькувата ця пташина,

Нові чоботи убрала, по болоту почвалала.

(ЧАПЛЯ)

Кораблик на хвилях спокійно гойдався,

Вітрила розправив і в небо подався.

(ЧАПЛЯ)

На колір – сірувата, на вдачу – хитрувата,

«Кар!» гукає, курчат лякає.

(ВОРОНА)

Чорна, як вар, кричить «Кар»

(ВОРОНА)

Дзоб міцний і гарні крила, чорний хвіст, жилетка сіра,
Чи присяде, чи летить, - «Кар, кар, кар!» - усе кричить.
(ВОРОНА)

На колір – сірувата, на вдачу – хитрувата.
«Кар-р-р», - гукає, курчат лякає.
(ВОРОНА)

-Кар- кар-кар, - згори злетіло, аж осика затремтіла,

Пісня лине без угаву. Хто співає? Звісно …

(ГАВА)

Глухуватим птахом, певно, називають недаремно.

Він на півня трохи схожий, та співати так не може.

(ГЛУХАР)

Надворі хатинка, солом’яний дах, живе там малесенький птах.

Із сонечком разом встає пташеня, цвірінькає з іншими кожного дня.

Хто відгадає, той – молодець. Сіренька пташка це …

(ГОРОБЕЦЬ)

Сіра шубка із пір’їн, на морозі жвавий він.
Не орел цей стрибунець. Хто це, діти? - …
(ГОРОБЕЦЬ)

Він маленький молодець, в нього сірий комірець,

Він плигає і літає ще й пшениченьку збирає,

Задавака-молодець. Ви впізнали? …

(ГОРОБЕЦЬ)

Я ловлю комах, жучків, їм маленьких черв’ячків,

В теплий край я не літаю, під стріхою хату маю.

(ГОРОБЕЦЬ)

Навіть в лютий морозець не вгаває молодець,

Цілий день цвірінька, скаче, радий зимоньці неначе.

(ГОРОБЕЦЬ)

Копошаться собі в стрісі, почубляться й на горісі,

Покупаються в калюжі, як немає, то й в пилюзі.

Завжди птахи ці веселі біля кожної оселі,

І у лісі, і у полі пташичок оцих доволі.

(ГОРОБЕЦЬ)

За вікном сніжок, піднялася віхола,

Але бачу я пташок, що сидять під стріхою.

Чив-чив-чив, чив-чив-чив, хто співати їх навчив.

Сірі пташенята ці, то, звичайно, …

(ГОРОБЦІ)

Маленький хлопчик в сірій свитині,

По дворах стрибає, крихти збирає.

(ГОРОБЕЦЬ)

Тук-тук-тук, тук-тук-тук, лине лісом перегук,

Телеграми всім завзято відправляє з пошти …

(ДЯТЕЛ)

День і ніч я стукаю, всі дерева слухаю.

(ДЯТЕЛ)

Відгадайте, діти, хто має дзьобик-долото,

Ним комах з кори виймає, про здоров’я лісу дбає.

(ДЯТЕЛ)

Вірно людям я служу, їм дерева стережу,

Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників ним добуваю.

(ДЯТЕЛ)

Невеличка сніжно-біла, що її в небесну шир

Люди радісно пускають сповістити всіх про мир.

(ГОЛУБ)

Вгорі тремтить сіренька пташка, пісні співає голосні,

Та жаль, що тільки навесні.

(ЖАЙВОРОНОК)

Сіла пташка на суку, завела своє «ку-ку»,

Стрепенулись їжачок, заєць і козулі, всіх збудив той голосок – пісенька …

(ЗОЗУЛІ)

Хто гнізда свого немає, яйця іншим підкидає,

Та у лісі, в холодку, все кує «ку-ку, ку-ку».

(ЗОЗУЛЯ)

Швидко скрізь цей птах літає, безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує, тільки в нас він не зимує.

(ЛАСТІВКА)

Чорні блискавки літають, на льоту комах хапають,

Перед сильною грозою б’ють у сполох над водою.

(ЛАСТІВКИ)

Мов вербові котики жовті у них ротики,

У кубеличку сидять, то дрімають, то пищать.

(ЛАСТІВ’ЯТА)

Маленька, чорненька, співає, щебече,
Під стріхою з глини зліпила гніздечко,
Роздвоєний хвостик, як ножички, має.
Що це за пташина? Хто пташку цю знає?
(ЛАСТІВКА)

Спереду шильце. Ззаду вильце,
Швидко скрізь цей птах літає,
Безліч мошок поїдає, за вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує.
(ЛАСТІВКА)
Птах розправив дужі крила, білі крила – мов вітрила.
- Гляньте-но, - кричить матрос, - там, у небі …
(АЛЬБАТРОС)

Вони бувають сизі, білі, воркують, в парку проживають.
Вважають їх птахами миру, на щастя в небо випускають.
І линуть в сині голубій птахи чудові — ...
(ГОЛУБИ)

Дзьоб великий та міцний, голос сильний і гучний,
Має пір’ячко барвисте, темно-синє, золотисте.
Кажуть, дятлу він рідня, любить ягоди й банан
Цей строкатий птах ..
(ТУКАН)

Тук-тук-тук! Так-так-так! І комашка, і черв'як,
І личинка — біла спинка, і жучок-короїд —
Мій сніданок, мій обід.
(ДЯТЕЛ)

Пташечка маленька, жвава, легкокрила,
У садочок взимку зрання прилетіла.
Тенькає завзято пташка невеличка.
Як цю гостю звати, знаєте?
(СИНИЧКА)

Яка у нашім лісі є відстала учениця!
Вона усе життя своє співати в півня вчиться.
Вчить його пісеньку вона, все зубрить рано й пізно,
Але чомусь і досі зна Лиш половину пісні.
                                                                                                         (ЗОЗУЛЯ)
Нахвалялась птиця чорна: « Я весела, я моторна,
Довгий дзьоб та довгий хвіст, я й співати маю хист.
Я прекрасна, я вродлива, приязна, розумна, мила.
От якби ж то ще корона…» Нахвалялася …
                                                                                                       (ВОРОНА)
Довгошиїй, довгоногий, мчить, як вітер, край дороги,
Тільки куряви здіймає. Птах, однак, цей не літає.
Має голову маленьку, вкриту пухом, всю чорненьку.
Схожий пух на діадему… Познайомтесь: цей птах …
                                                                                                                      (ЕМУ)

Домашні тварини

Це який дивак знадвору носить здобич у комору

Не на спині у мішку, а сховавши за щоку.

(ХОМ’ЯК)

Їжу в щоках він ховає, першим сонце зустрічає,

Нам горбку як стовпчик вкляк товстий дядечко …

(ХОМ’ЯК)

Коротенькі ноги, завитками роги,

Шерсть м’яка і густа, курдюк замість хвоста.

(БАРАН)

Хто в гарячий день на лузі випасається в кожусі.

(БАРАН)

За горами, за долами ходить свита і кожух.

(ВІВЦЯ)

І мала і кучерява, і тихенька і ласкава.

Песик її стереже, баба доїть і стриже.

Має брата баранця, називається…

(ВІВЦЯ)

По лужку на полонині, все мандрує в кожушині.

Навіть влітку одяганку не лиша вона на ганку.

(ВІВЦЯ)

Стоїть, тремтить, попавши на сніжок,

І щулиться од вітру. От смішна!

Адже новий вовняний кожушок

Навиворіт нацупила вона.

(ВІВЦЯ)

Голодна – мукає, сита – жує, дітям молоко дає.

(КОРОВА)

Спереду – рогач, на хвості – квач,

Огрядна, боката. Молоком багата.

(КОРОВА)

Мале забавненьке воно, у дворі гуляє,

Або підійде під вікно, хлібця дожидає.

Буває з двору, як чкурне, шукать його робота,

Або дивується воно, що перед ним ворота.

(ТЕЛЯ)

Сірий, та не вовк, довговухий, та не заєць,

З копитами, та не кінь.

(ОСЕЛ)

Ой, великий упертюх цей сіренький капловух,

Кличе «І-я» до ясел, називається …. (ОСЕЛ)

Хто має п’ятачок не зажатий в кулачок,

На ногах його копитця, їсть і п’є він із коритця.

(ПОРОСЯ)

Перемурзану тваринку ти впізнаєш за хвилинку,

Довге рильце, хвіст гачком, ніс – рожевим п’ятачком.

(ПОРОСЯ)

Хоч нічого не згубила, а весь час чогось шука,

Все довкола перерила, угадайте, хто така?

(СВИНЯ)

Рожевеньке та пухкеньке, наче діжечка кругленьке,

Є на рильці п’ятачок, замість хвостика – гачок,

Візьмеш в руки, хоч на мить, як скажене верещить,

Краще не чіпайте, хто це, відгадайте?

(ПОРОСЯ)

Собою не птиця, співать – не співає,

А хто до хазяїна йде – знати дає.

(СОБАКА)

Полюбляє він ковбаску, розгризає маслаки,

І отримує він ласку від хазяйської руки.

Якщо друга захищає про життя своє не дбає,

Хто твій вірний помічник, хто сміливий захистник?

(СОБАКА)

І в морі не купаються й нема у них щетинки,

А все ж називаються вони морські …

(СВИНКИ)

Задавака волохатий, ще й рогатий, бородатий,

Він травицю скуб та хап, здогадались, хто це? …

(ЦАП)

З бородою народився та ніколи не голився.

(ЦАП)

Не дід, а з бородою, не віл, а з рогами, не корова, а доїться.

(КОЗА)

Біла копиця йде води напиться, хвицяє ногами, буцає рогами,

Бородою трясе, молоко несе, смакує лозою, зветься…

(КОЗОЮ)

Звірята рогаті та ще й бородаті,

Ходять пастись в лози. Хто це, діти?

(КОЗИ)

Ходить по травиці гарна молодиця,

В неї тонкі ніжки, в неї високі ріжки,

А додому йде важка, бо несе нам молока. (КОЗА)

Має прудкі ніжки, наставля грізно ріжки

На великого собаку, той сховався з переляку.

Має дуже прудкі ніжки, наставляє грізно ріжки.

А дасти ви їй травиці, кухлик свіжої водиці –

Молочком вас пригостить. Хто вона, ану скажіть?

(КОЗА)

Миє ревно чепуруха носик, лапки, хвостик, вуха,

Ну, а молочка захоче, замуркоче-замуркоче.

(КІТ)

Має вуса, пишний хвіст і погану звичку –

Спершу смачно він поїсть, потім вмиє личко.

(КІТ)

Хто з хвостиком і з вушками, в кого лапки з подушками,

Як ступа ніхто не чує, тихо крадучись, полює,

І маленькі сірі мишки утікають геть від …

(КІШКИ)

Коло бабусі сидить у кожусі,

Проти печі гріється, без водички миється.

(КІТ)

Що за звірятко, пухнасте й м’якеньке,

В молоці купає лапки риженькі.

(КОШЕНЯ)

Попід ліжко у куточок покотивсь малий клубочок,

Враз з’явились очі, ротик, не клубочок це, а …

(КОТИК)

Що в пісні тій, ніхто не зна, і ми про це тут не напишем,

Ми тільки знаєм, що вона не довподови мишам.

(КІТ)

Як захоче їсти часом, то канючить «М’яса, м’яса»,

Миє шубку волохату – ждіть гостей у вашу хату.

За вушком почухайте – пісню послухайте,

Хоч ледачкуватий трішки, та страшний він є для мишки,

Й пацюків порозганяє. Тож назвіть, хто його знає.

(КІТ)

У клубок скотившись , няв, між клубками ниток спав,

Я йому погладив спинку хай співає воркотинку.

(КІТ)

Чотири - біжать, двоє – стирчать,

Двоє бачать – дорогу значать, сімсот поганяє, хто відгадає?

(КІНЬ)

Я – великий, я – красивий, як біжу я в’ється грива,

Хвіст у мене довгий-довгий, він у мене, як шовковий.

(КІНЬ)

Стоїть в стайні вівса просить і на собі хлопців носить.

(КІНЬ)

Хто це любить морквину, хто хрустить капустину,

Хто це білий, наче сіль, ні, не заєць, зветься …

(КРІЛЬ)

Домашні птахи

Ходить по городу, великого роду, ноги, як лопати, а сліду не знати.

(ГУСКА)

Чапає Марфута в чоботи узута,

За нею марфутята в червоних чоботятах.

А як всі купаються – ніхто не роззувається.

(ГУСКА й ГУСЕНЯТА)

По лужку він важно ходить, із води сухим виходить,

Носить червоні чобітки, дарує гарні подушки.

(ГУСКА)

Хто сердитий спозаранку на подвір’ї біля ганку?

- Ой, булди- булди-булдик, - з півнем свариться …

(ІНДИК)

Він надується, як бочка і заквокче, наче квочка,

То сердито заклекоче, налякати діток хоче,

Ніс висить, немов патик, відгадай, хто це? …

(ІНДИК)

Величезний на зріст, пишним віялом хвіст.
До колін борода. Що за горда хода!
По усьому двору розтання дітвору.
Порозгонив і зник. Був це, діти …
(ІНДИК)

Інтерв’ю він нам давав, белькотав, розповідав,

Про ім’я своє сказав, довгим носом всім кивав,

Так надувся молодик, ледь не луснув цей …

(ІНДИК)

У воді купається, водою обмивається,

А вона до неї ніяк не чіпляється.

(КАЧКА)

У воді купалася, сухою зосталася.

(КАЧКА)

Жовтенькі клубочки, легенькі, мов вата,

Бігають за квочкою, а хто це? …

(КУРЧАТА)

Попищали, попищали, дружно просо подзьобали,

І до матері стрибочком жовті збіглися клубочки,

Заховались під крило, наче їх і не було.

(КУРЧАТА)

Що за птиця, людей не боїться,

Не літа високо, тільки каже: «ко-ко».

(КУРКА)

Дивиться на землю, як зерно клює,

Дивиться на небо, як водичку п’є. (КУРКА)

І пастух він, і співак, вранці розбудить – мастак,

Цей будильник в гарнім пір’ї, командир всього подвір’я.

(ПІВЕНЬ)

Стоїть будильник на подвір’ї та чомусь він весь у пір’ї,

Будить сонце, сад, ріку: куку-ріку, куку-ріку!.

(ПІВЕНЬ)

У хазяйстві я госопар, воджу череду пташок,
Вранці рано вас розбуджу – дасте проса кушільок.
(ПІВЕНЬ)

Має гарний він жупан, ходить гарно, наче пан,

Стереже свою родину, наче матінка дитину.

(ПІВЕНЬ)

Шия довга, хвіст зелений, борода – як маків цвіт,

Ходить птиця по садку і співа: «куку-ріку».

(ПІВЕНЬ)

З білого каменю, з жовтого воску,

Вийшов співак і пустив поголоску.

(ПІВЕНЬ)

Двійчаста борода, розкотиста хода,

Іде, як цар до трону, на голові корона.

(ПІВЕНЬ)

Комахи

На птиця крила має, все літає і співає:

-Я медок вам ношу, не чіпайте, бо вкушу.

(БДЖОЛА)

У вишневому садочку чути пісеньку таку:

-Джи-джи-джи! – на весь садок, нам нектар, а вам медок.

Аж тремтить довкола гілка, тут медок збирає …

(БДЖІЛКА)

У малий Микита захотів зірвати квітку,

А вона його вкусила. Що за квітка то була, то не квітка, а …

(БДЖОЛА)

Я труд поважаю, все літо літаю у поле, до гаю.

Збираю медок із різних квіток, кого не злюблю, то жалом вжалю.

(БДЖОЛА)

Серед літа біля липки виграють сопілки, скрипки,

То не скрипки, не сопілки, то медок збирають …

(БДЖІЛКИ)

Із одним вікном хатина, роботяща в нім родина,

По квітках усе літають, мед духмяний здобувають.

(БДЖОЛИ і ВУЛИК)

У малесенькій хатині замість вікон є щілина,

Не для звіра, не для птаха, для завзятої комахи.

Що має довгий хоботок і збирає ним медок.

(БДЖОЛИ і ВУЛИК)

То що за диво-літаки сідають в лузі на квітки?
Не спочивають з далини, а вантажі беруть вони.

В саду старому під селом у них є свій аеродром.
І літаки – за летом лет – везуть туди солодкий мед.
(БДЖОЛИ)

Ти солодке полюбляєшь? Ну тоді про мене знаєш!
Я над квітами літаю, друзів медом пригощаю.
Не велика й не мала, а зовуть мене ...
(БДЖОЛА)

Засвітився на травинці вогник, ніби маячок.
Це з ліхтариком на спинці спочиває ...
(СВІТЛЯЧОК)
Вертоліт такий маленький сів на квітку золотеньку.
Усміхнулася кульбабка: — завітала в гості...
(БАБКА)

Хто літає над лужком наче вертоліт,
За пальне поп'є нектар й знову у політ?
(БАБКА)

Над водою вертольотики все літають взад-вперед,
І від легкого їх дотику не схитнеться очерет.
Що за дивні вертольотики — не гуркочуть, не гудуть
І самі себе без льотчиків понад озером ведуть?!
(БАБКА)

Хто літає над лужком, наче вертоліт,

За горюче п’є нектар й знову у політ.

(БАБКА)

Чорний, а не крук, рогатий, а не віл, шість ніг без копит.

(ЖУК)

Летить - виє, сяде – землю риє,

Чорне тіло, чорний вус, ніби справжній сажотрус.

(ЖУК)

Хоч не олень – роги має, і не птиця, а літає.
Чорний-чорний, а не крук, Це малий, моторний ...
(ЖУК)

По травичці він стрибає і сюркоче, і співає,
Заливається, як дзвоник, називають його ...
(КОНИК)

Ця комашка-розумашка і працює дуже важко.
В земляну свою хатинку тягне довгу соломинку.
(МУРАШКА)

Летить – пищить, сяде – мовчить,

Хто його вб’є, свою кров проллє.

(КОМАР)

Неведимка-вереда, все дзвенить та набрида,

Як з’являється цей гість, скрізь лунає «лясь» та «трісь».

(КОМАР)

Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця,

Голос тоненький, а ніс довгенький.

(КОМАР)

Гадав маленький Слава, то — квіточка яскрава.
Хотів зірвати квітку,   вона ж — угору, дітки.
                                                                                                     (МЕТЕЛИК)

Що то за гість, ніжок має шість,

Аж чотири крильця має, по квітках собі літає.

Не бджола, ні джмелик, зветься він …

(МЕТЕЛИК)

Живе лише улітку він, шовкові крила має,

Із квіточки на квіточку він весело літає.

(МЕТЕЛИК)

На дорозі летить квітка, пелюстки згортає,

Я хотів її впіймати, а вона тікає. (МЕТЕЛИК)

Спала квітка, тут проснулась, спати більш не захотіла.

Шевельнулась, стрепенулась , звилась вверх і полетіла.

(МЕТЕЛИК)

Тіло як у черв’ячка, вуса наче у жучка,
Крила гарні, кольорові, наче квіточки казкові.
(МЕТЕЛИК)

Є у лісі хата, в ній кімнат багато,

Тут живе отара дружних санітарів.

(МУРАХА)

У лісі гуртом ми трудились невтомно,

Зводимо будинок з соснових хвоїнок.

(МУРАХИ)

Стежкою, де лісу буйні шати, трудівничок вертається до хати,

Його й не видно від землі малого, а тягне більше від себе самого.

(МУРАХА)

Жовте тіло в чорну смужку, жалить боляче ця мушка.

(ОСА)

Довгоногий хитрунець сплів химерний ятірець,

Ятірець легкий, як пух, не для рибок, а для мух.

(ПАВУК)

Сидить у куточку і тче сорочку.

(ПАВУК)

Ану, хто з дітей вгадає, що за звір ніг вісім має?
Снує з ниток тонкі сіті, щоб мушки в них ловити?
(ПАВУК)

Моя затишна хатинка – непомітна павутинка,

Гляньте, скільки ниточок, а господар - …

(ПАВУЧОК)

У бабине літо легке срібне сито,
Не руками ткане, летить ось над нами.
Що ж це, дитинко? Це - …
(ПАВУТИНКА)

На стелі в куточку висить сито не руками звито.

(ПАВУТИНА)

Хто над нами догори ногами.

(МУХА)

Прилетіла цокотуха, щось торочить понад вухом.

(МУХА)

Літом – летіло, зимою – засіло, літо прийшло – знов ожило.

(МУХА)

Як дзижчу я в літній день, чуло кожне вухо.
Залітаю в кожен дім, знають всі мене, я ...
(МУХА)

Край дороги, по обніжку, йде тваринка - тонконіжка,
Одна ніжка, п’ята ніжка… Там іде…
(СОРОКОНІЖКА)

Біжить щеня щодуху – вкусило щось за вухо.
Щеня перелякалось, за кущик заховалось.
Сидить і вухо чуха. Щеня вкусила …

                                                                                                       (МУХА)
   Сам чорен, та не ворон, є роги, та не бик, шість ніг без копит.
                                                                                          (РОГАТИЙ ЖУК)

Всюди проживають, по шість ножок моють,
Можуть мати й крила. Але це – не пташки.
Дітки, відгадали? Звісно, це - …
(КОМАШКИ)

Що за жучок це – яскравий, моторний, спинка червона у крапочку чорну,
Сам симпатичний, хоча і маленький, гарний на вроду він та веселенький.
(СОНЕЧКО)

Навесні старий садок вкрив барвистий килимок,
І над вишнями в гіллі загули, мов дзвін…
(ДЖМЕЛІ)

Його пожива – це листочки, домівка – деревце чи кущ.
З’являється що травня точно поважний, симпатичний …
(ХРУЩ)

Риби

До життя я маю хватку, скрізь ношу з собою хатку,

Як від хатки відіб’юся, комусь в зуби попадуся.

(РАВЛИК)

Що це за будинок ходить без доріжки,

Схожий на клубочок, а під дахом ріжки.

(РАВЛИК)

Спішить додому – не спішу, нащо спішить по пустому,

Свій дім я при собі ношу, тому я завжди вдома.

(РАВЛИК)

У ставку найбільша злюка, це зубаста хитра …

(ЩУКА)

Упіймав Івасик рибу, але витягнути мука,

Бо сердита і велика на гачок спіймалась …

(ЩУКА)

Ось загрались малюки, попливли в усі боки,

Риба-мама метушилась: - он чудовисько з’явилось!

Всі до мене! Хто тне слуха, проковтне одразу …

(ЩУКА)

Має крила – не літає, має рот – не розмовляє,

Можеш вудкою спіймати і загадку розгадати.

(РИБА)

Крила має – не літає, ніг не має, а гуляє,

По землі не ходить і людей не знає.

(РИБА)

Швець не швець, кравець не кравець,

Тримає в роті щетину, а в руках ножиці.

(РАК)

Має клешні й довгі вуса, я і сам його боюся,

Він щипає, мов гусак, та не риба це, а …

(РАК)

Роками сусіди оці живуть у ставку, у ріці,

Занадто крикливі одні, а інші якраз мовчазні.

(РИБИ і ЖАБИ)

Кажуть люта, кажуть злюка, в морі хитра, як зміюка,

Всіх маленьких риб ковтає, хто з малят цю рибу знає?

(АКУЛА)

Ось вона яка розбійниця морська,

Всіх би проковтнула зажерлива …

(АКУЛА)

Що за хатка – дивина, з скла прозорого вона,

Табунцями, як у річці, рибки плещуться в водичці.

(АКВАРІУМ)

У зеленому жакеті репетує в очереті,

Хоч і плавати мастак, а не риба і не рак.

(ЖАБА)

У воді сидить охоче, та не риба і не рак,

Виставля булькаті очі і співає: «Ква-ква-квак».

(ЖАБА)

Живе вона у річці синій, та не щука це, атож,

Підкажу вам, це рибина, а зовуть цю рибу …

(ЙОРЖ)

Стас закинув вудку в річку, піймав рибку невеличку,

Та пустив її з руки, бо колючі плавники.

(ЙОРЖ)

Рептилії

По траві повзе змія, налякався добре я,

Від гадюки біг чимдуж, а то виявився …

(ВУЖ)

Люблю причаїтись, на сонці погрітись,

Від людей сховатися, а люди - боятися.

(ЗМІЯ)

Хто відрощує хвоста? Хто таку тварину знає:

Губить хвіст, коли втікає, не шукає й не пита,

Хто знайшов її хвоста, бо секрет для себе має,

Хвіст швиденько відростає.

(ЯЩІРКА)

Гострі зуби у кота, відкусив її хвоста,

А вона йому за те: «Завтра хвіст мій відросте».

(ЯЩІРКА)

Скачуть на болоті зелененькі лапки,
Квакають завзято веселенькі ...
                                                                                                  (ЖАБКИ)
Я в траві без ніг повзу, жабок і зайців ловлю.
Я не лагідна й не добра, я велика чорна ...
                                                                                                      ( КОБРА)
Господар по стежці повзе, на собі хатинку везе.
Друзі кличуть його Павлик, звісно, це рогатий ...
                                                                                                             (РАВЛИК)

Овочі

Овоч цей зелений був, згодом колір цей забув,

В синій одяг він прибрався, тому й «синеньким» назвався.

(БАКЛАЖАН)

Я кругленький хлопчик, як у мишки хвостик,

Червоненький я на вроду, хочу в борщик я з городу.

(БУРЯК)

Хоч і цукровим звуть мене та від дощів я не розмок,

Солодкий дуже я на смак, люди звуть мене …

(БУРЯК)

Як у цирку акробати лізуть вгору по канату,

Так і він, без рук, без ніг всі тички обвити зміг.

(ГОРОХ)

Без рук, без ніг, а в’ється на батіг

(ГОРОХ)

Розкололась тісна хатка на дві половинки,

І посипалось в долоньку намисто-дробинки.

(ГОРОХ)

Сидить баба, одягнулась в сто сорочок загорнулась,

Ціле літо достигає, до нас в борщик поспішає.

(КАПУСТА)

У нашої Іванки на вибір одяганки, й свитини, й сорочини,

Й тоненькі спідничини, як почнеш усі знімати, можна гору наскладати.

(КАПУСТА)

Вузлувата й листувата, а достигне – головата,

На нозі стоїть одній, сто сорочинок на ній.

(КАПУСТА)

Ген із поля до села в кухню тітонька прийшла,

На підлозі сіла – хрусь, я сама не роздягнусь,

Стали тітку роздягали і зняли хусток із п’ять,

Фартухи, кожух каптан, аж залишився качан.

(КАПУСТА)

Сидить вона на городі вся в латках,

Латка на латці, та ніколи голки не було.

(КАПУСТА)

Була дитиною – не знала пелюшок,

А старою стала – сто пелюшок мала.

(КАПУСТА)

Хто голівку свою влітку закриває,

І по двадцять хусточок на голівці має.

(КАПУСТА)

Під землею птиця гніздо звела і яєць нанесла.

(КАРТОПЛЯ)

Хто ховає під кущі наші супи і борщі.

(КАРТОПЛЯ)

Я росла в темниці темній, як зросла – взяли в світлиці,

З мене шкуру всі деруть, мене варять, мене труть,

Пирога з мене печуть, відгадайте, хто я є, чи ви знаєте мене?

(КАРТОПЛЯ)

Никозиста, шишкувата, а прийде на стіл вона,

Скажуть весело дівчата: «Ну й розсипчаста, смачна».

(КАРТОПЛЯ)

І печуть мене і варять, і їдять і хвалять, бо я добра.

(КАРТОПЛЯ)

Сидить пані у світлиці, молода, червонолиця,

Хто до неї завітає – вітамінами вгощає.

(МОРКВА)

Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі.

(МОРКВА)

Зелені брусочки прив’язані шнурочком,

По грядці розповзлися, соком налилися.

(ОГІРКИ)

А що то за коні в полі на припоні: довгасті, голчасті,

Зеленої масті, нікого не возять, лиш солі просять.

(ОГІРКИ)

Хвостиком прив’язаний довгий і зелений,

Гарбузові він синочок, дуже добрий …

(ОГІРОЧОК)

Добрий зелений, добрий солоний,

Добрий і сирий, хто він такий?

(ОГІРОК)

Що у нашому городі стає першим у пригоді,

Виростає щодоби, як у лісі ті гриби.

(ОГІРОК)

Він зеленим їжачком заховався під лиском,

Як у рот потрапив – вмить смачно на зубах хрумтить.

(ОГІРОК)

На городі він росте, має листячко густе,

Хвостик схожий на шнурок, це зелений …

(ОГІРОК)

Я червоний, я гіркий, відгадай, хто я такий.

(ПЕРЕЦЬ)

Червоненькі кругляшки почіплялись на гілки,

Позбираю всі підряд буде добрий з них салат.

(ПОМІДОР)

Він на гілочці висів, він на сонці червонів,

Не розбійник, не шахрай, та соромиться, аж вкрай.

(ПОМІДОР)

Корінець пекучий дуже, та усім потрібен він,

Ти здогадуєшся, друже, ця рослина зветься …

(ХРІН)

Приправа ця до страв корисна, хоча самого складно з’їсти,

З очей враз сльози пустить він такий оце пекучий …

(ХРІН)

З цих зелених маленьких листочків, мама зварить смачний дуже борщик,

Ми смачненьких листочків нарвем, усі їх називають …

(ЩАВЛЕМ)

Щоки розові, ніс білий, сиджу в темниці цілий день,

І сорочка зелена, вся на сонечку вона.

(РЕДЬКА)

Мишка червона з білим хвостом.

В нірці сидить під зеленим листом.

(РЕДЬКА)

Що то за голова, що лиш зуби й борода.

(ЧАСНИК)

Зубчики у нього ніжні, всі дрібненькі, дуже цінні,

Хто щодня його вживає. Той хвороб весь рік немає.

(ЧАСНИК)

Сидить Марушка в семи кожушках,

Хто на неї гляне, той і заплаче.

(ЦИБУЛЯ)

Як на неї подивився, то й сльозами умився.

(ЦИБУЛЯ)

Шкір має сім, а сльози випускає всім.

(ЦИБУЛЯ)

Часто в супі уживають приємний смак вона має,

Кропу подружка – духмяна …

(ПЕТРУШКА)

Овоч цей зростає влітку, зовні схожий він на квітку,

І смак має кабачковий, кабачка він брат чудовий.

(ПАТІСОН)

Стоїть собі літечком на городі тіточка,
Світлокоса, білочуба, а на ній зелена шуба.
(КУКУРУДЗА)

Білі зуби маю та нікого не ковтаю,

Довгі коси маю та не заплітаю.

(КУКУРУДЗА)

Фрукти

Ці фрукти вітамінами багаті бажані гості в кожній хаті,

Насолода для дитини соковиті …

(АПЕЛЬСИНИ)

Чубчик в нього зелененький, ну, а плід увесь руденький,

З Африки прибув до нас цей заморський …

(АНАНАС)

Вона на дереві росте, достигне – сонце золоте,

Шкірка в нього міцненька, а серединка терпкенька.

(ХУРМА)

Фрукт цей ніби картоплина, ніжна в нього середина,

Вся яскраво-зелененька, соковита і смачненька.

(КІВІ)

Фрукт цей ніби сонце зазирає у віконце,

Стиглий жовтенький, дуже смачненький.

(АБРИКОС)

На деревах пожовтіли солоденькі кульки спілі,

Діти люблять їх та оси, ці смачненькі …

(АБРИКОСИ)

Вони у садочку ростуть під листочком,

Довгі та синенькі, дуже замашненькі.

(СЛИВИ)

Поміж листя оксамиту дозрівають серед літа,

Мов сережки червоненькі, дрібні ягідки смачненькі.

(ВИШНІ)

Маленькі плоди, мов сережки повисли,

Червоні – солодкі, зелені – ще кислі.

(ВИШНІ)

Червоненька і смачненька, дуже з вигляду гарненька,

І боки у неї пишні, влітку смачно їсти …

(ВИШНІ)

За хатинкою в садочку, у зеленому віночку

Та в червоних намистинах стоїть дівка молода,

І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти,

За намисто кожен – смик, та й укине на язик.

(ВИШНЯ)

Червоний колір, солодко-кислий смак,

Кам’яне серце, чому це так?

(ВИШНІ)

Ти мене не обминай, а скоріше відчиняй,

Не дивись, що кам’яний, розіб’єш, а я смачний.

Не дарма кладуть в пиріг. Упізнав? Та я ж …

(ГОРІХ)

У своїй фортеці заховався я, треба відгадати вам моє ім’я,

Може здогадались, справа неважка, тільки як зробити це без молотка.

(ГОРІХ)

Дозрівав на гілочці, ласують ним білочки,

Люблять хлопчики й дівчата ці смачні хрусткі зернята.

(ГОРІХ)

У міцній хатині сидить по зернині,

Спробуй-но, дістати – будеш ласувати.

(ГОРІХ)

Влітку в садочку зріє під листочком,

Восени, набравшись соком, стане враз червонобоким.

(ЯБЛУКО)

Зеленим – на дереві висить, а червоним – падає.

(ЯБЛУКО)

Саме з кулачок, червоний бочок,

Торкнешся пальцем – гладеньке, а відкусиш – солоденьке.

(ЯБЛУКО)

Весною – цвіт, восени – пліт,

На гілочці гойдається, червонобоким називається.

(ЯБЛУКО)

Цей довгенький фрукт чарівний, солоденький і поживний,

Він на пальмі достигав, поки жовтим весь не став.

(БАНАН)

Я – кислий, був зелений, доспів і пожовтів,

З теплих країв до чаю до вас я прилетів.

(ЛИМОН)

Я – солодкий. Ріс на півдні, як сонечко в листі.

Оранжевий, кругленький, подобаюсь маленьким.

(МАНДАРИН)

Фрукт цей схожий на горнятко, має безліч він зерняткок,

Червоненьких, солоденьких, соковитих і смачненьких.

(ГРАНАТ)

Ягоди

Ягідки чорненькі стеляться низенько, малині родина лісова …

(ОЖИНА)

Намистинки зелененькі, дрібні ягідки смачненькі,

Протягни до нього ручки – покусаються колючки.

(ОЖИНА)

У зеленому лісочку під мереживним листочком,

Червоніє невеличка спіла ягідка …

(СУНИЧКА)

Росте вона в лісочку, має червону сорочку, хто йде, той поклониться.

(СУНИЦЯ)

Червона, солодка, пахуча, росте низько до землі близько.

(ПОЛУНИЦЯ)

Рвали ягідки малята, годі їх тепер впізнати,

Лиш блищать очиці, бо їли …

(ЧОРНИЦІ)

Росте густо на городі, залишає слід у роті,

І на пальцях, і на щічках ці круглесенькі …

(ЧОРНИЦІ)

У вінку зеленолистім, у червоному намисті,

Видивляється у воду на свою хорошу вроду.

(КАЛИНА)

Панянка малесенька сховалась в холодок,

Сукенка червона, біленький пеньок.

(МАЛИНА)

Всім вона смакує, від хвороб лікує.

Зростає рясненько ягідка червоненька.

(МАЛИНА)

Любить сонце, чисту воду, п’є її з водопроводу,

Не стрибає і не скаче, хоч і круглий, ніби м’ячик.

Не гіркий. І не солоний, а солодкий і червоний,

Як же зветься той товстун, здогадалися - …

(КАВУН)

Круглий, як сонце, смугастий, бокатий,

Дуже солодкий і трохи хвостатий.

(КАВУН)

Проти сонечка я грію черевце смугасте повне,

І по трошки червонію, із середини, не з зовні.

(КАВУН)

Круглий, як м’яч, зелений, як трава,

Червоний, як кров, солодкий, як мед.

(КАВУН)

Зелений кіт виліз на пліт, сидів, сидів, аж порудів,

Хвіст унизу миші гризуть, зліз би, та де. Як упаде,

Здригнеться світ, то що ж це за кіт?

(ГАРБУЗ)

На годі в холодочку сидить м’яч на ланцюжку,

Утекти б на моріжок, не пускає ланцюжок.

(ГАРБУЗ)

Лежить прив’язаний на полі, але не кінь і не коза,

Виходить з нього смачна каша, якщо додати молока.

(ГАРБУЗ)

Закотився під пліт, в борозні дрімає,

Свій смугастий живіт сонцю підставляє.

(ГАРБУЗ)

Золота голова велика, важка,

Золота голова відпочить лягла,

Голова велика, тільки шия тонка.

(ГАРБУЗ)

Під проміннячком зростала, наливалась соком,

І тому смачною стала панна жовтобока.

(ДИНЯ)

Я на сонці сонцем сяю, родичів багато маю,

Гарбузову господиню усі знають, бо це …

(ДИНЯ)

Сама жовта і цукриста я красуня золотиста.

(ДИНЯ)

Солодка жовта соковита, дощем і росами умита,

В городі, наче господиня, така поважна тітка …

(ДИНЯ)

Запах, колір – все відмінне, посміхнешся неодмінно.
Як серединку кусати, скривить так, що й не впізнати.
(ЛИМОН)

Кавунчики дрібненькі, смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися і кущиком назвалися.
(АГРУС)

Явища та об’єкти природи

По два боки від ріки стоять браття близнюки,

Кожен бачить свого брата, годі лиш його обняти.

(БЕРЕГИ)

Один - біжить, другий – лежить, третій кланяється.

(БЕРЕГ, РІЧКА, ОЧЕРЕТ)

За селом була вона, всі блискуча, чарівна,

Взимку по її боках діти їдуть на санках.

(РІЧКА)

То зорі несе, то сонце несе, поспішає і біжить і на місці лежить.

(РІЧКА)

Синя стрічка блищить, щось тихенько гомонить,

І біжить собі, біжить, не зупиниться й на мить.

(РІЧКА)

Між берегів текла, текла, мороз зміцнів – під скло лягла.

(РІЧКА)

Тече, тече – не витече, біжить, біжить – не вибіжить.

(РІЧКА)

Тільки дощик прошумів над лужком, над лісом,

Хтось у небі рушничок вишитий повісив.

(ВЕСЕЛКА)

Поясок ясний зіткала, небеса підперезала,

Після дощику з’явилась, різнобарвно заіскрилась.

(ВЕСЕЛКА)

Червоне коромисло через річку повисло.

(ВЕСЕЛКА)

Дивувались довго ми – збудували міст громи,

Та по ньому я і ти не зумієм перейти.

(ВЕСЕЛКА)

Хтось у лузі біля річки розгубив барвисті стрічки,

Дощик вгледів, підібрав, небеса підперезав.

(ВЕСЕЛКА)

Без крил і двигуна летить, він може лиха наробить,

А може й порятунком стати, хмаринки дощові пригнати,

Легенько похитати віти, впізнали хто це, справді…

(ВІТЕР)

Літає часто він довкола, дерев багато поламав,

Але ніхто, ніде й ніколи, його не бачив, не тримав.

(ВІТЕР)

Летить коник басує, полем-долом пустує,

Ніхто його не впіймає і ніхто не загнуздає.

(ВІТЕР)

Росте вона додолу головою, росте вона холодною зимою,

А тільки сонечко засяє вона заплаче й помирає.

(БУРУЛЬКА)

Відома звіку рідина, усяк її вживає,

Буває хмарою вона й сніжинкою буває.

(ВОДА)

Буває хмаркою вона, пушинкою буває,

Бува, як скло крихка й тверда, звичайна, підкажіть …

(ВОДА)

Якщо руки ваші в ваксі, якщо на ніс сіли клякси,
Хто тоді ваш перший друг, змиє бруд з лиця і рук?
(ВОДА)

Прийшов до нас гість, бубликів не їсть,

А у пічці без упину за поліном їсть поліно.

(ВОГОНЬ)

З лісу він котився з ревом, їв кущі, траву дерева,

А коли напивсь води, стих і згаснув назавжди.

(ВОГОНЬ)

Що за диво – із хмарини вниз спадають горошини.

(ГРАД)

Налетів горох, застукав: торох-торох…

Посипались квасолини на поля і на долини,

Зелен ліс, весняний сад, відгадали, що це …

(ГРАД)

Сидить дід за подушками і стріляє галушками.

(ГРАД)

З небесної діжки крижані горішки
На землю упали, шкоди нам завдали.
(ГРАД)

Не ставок і не ріка, мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто, що воно за дивне місце?
(БОЛОТО)

Два брати рідні:одного всі бачать, але не чують

А другого всі чують, але не бачать.

(ГРІМ і БЛИСКАВКА)

Жили братик і сестриця: люди бачили дівицю,

А про брата тільки чули. Хто ж ці незнайомці були?

(ГРІМ і БЛИСКАВКА)

Хто стріляв вночі з гармати, не дає вночі поспати,

Ляжу вдень і серед дня він стріля – не до спання,

Аж підстрибує весь дім, хто стріля з гармати?...

(ГРІМ)

Щось у небі синім - блим! Розкотився в небі грім
Та гуркоче вдалині. Що за дивні ці вогні?
(БЛИСКАВКА)

Поміж хмарами на возі хтось порожні бочки носить,

А дорога кам’яниста, чути аж до краю міста.

(ГРІМ)

Біг кінь білобокий через Дунай глибокий,

Як упав – заіржав, увесь світ задрижав.

(ГРІМ)

Нашуміла, нагріла, все промила і пішла,

І сади, і городи все навкруг геть полила.

(ГРОЗА)

Дивний гість прийшов на ганок ще й замовив на сніданок

Темряви і трохи ночі, як поїв – розплющив очі.

(ДЕНЬ)

Звечора вмирає, а вранці – оживає.

(ДЕНЬ)

Вони не схожі на обличчя, різниця завжди є у них:

Він завше всіх до праці кличе, вона до сну скликає всіх.

(ДЕНЬ і НІЧ)

Нечутною ходою великий білий бик,

Підійде під віконце та рогом в шибку – штрик,

І стуку не наробить, і шибку не поб’є,

А тільки стане видно у хаті все, як є.

(ДЕНЬ)

Сіла дівчина спочити на краю села,

Розчесала довгі коси, чорні, як смола,

В них засяяли зорини, як же звати ту дівчину?

(НІЧ)

Чорне сукно лізе у вікно.

(НІЧ)

Махнула птиця крилом – накрила півсвіту чорним рядном.

(НІЧ)

Вечір серпанком землю вкриває, навколо все стихло, усе засинає.
Вечір веде за собою сестричку... Місячну, зоряну панночку...
(НІЧКУ)

Тихо-тихо підкрадалась, до сусіда приглядалась,

Як помітив гостю – враз, посірів і зовсім згас.

(НІЧ і ДЕНЬ)

У матусі темна сукня, тато весь із срібла,

Мають діточок, як маку: більшеньких і дрібних.

(НІЧ, МІСЯЦЬ, ЗОРІ)

Він найпершим прокидається, чепуриться, умивається,

Вийде з терема хутенько, привітає землю-неньку.

Є така в нього турбота – всіх підняти до роботи.

(РАНОК)

Завітав до тітки-ночі, позіхнув, розплющив очі,

Всіх скликає на сніданок, прокидайтеся, це …

(РАНОК)

Рогалик, рогалик – золоті ріжки,

Хмарці сів на плечі – звісив з хмарки ніжки.

(МІСЯЦЬ)

Буває кругленьким, з ріжками буває,

Вночі його видно, а вдень він – зникає.

(МІСЯЦЬ)

В синім небі світлячки – не дістать до них рукою,

А найбільший світлячок витягнувся дугою.

(МІСЯЦЬ і ЗОРІ)

Тисячу овець, а між ними один баранець.

(МІСЯЦЬ і ЗОРІ)

В синьому мішечку – золотих гудзиків багато.

(ЗОРЯНЕ НЕБО)

Вечором цвітуть, ранком в’януть.
Вдень сплять, вночі пробуджуються.
(ЗОРІ)
Був він серпанком тоненьким, згодом він блюдечком став кругленьким,

Золоте – сховалось, срібне – показалось.

(МІСЯЦЬ і СОНЦЕ)

Блакитна хустина, жовтий клубок,

По хустинці качається – людям усміхається.

(НЕБО і СОНЦЕ)

Два відерця золотих на коромислі однім,

Та ніхто не може їх занести одразу в дім,

Дві відерця, як озерця – уповні,

А на денці, а на денці – ночі й дні.

(МІСЯЦЬ і СОНЦЕ)

У синьому морі линуть човни, але веслярів не мають вони,

Їх вітер жене туди і сюди по синьому морі, що без води,

Угору поглянь – побачиш їх сам, що море з човном і справді є там.

(НЕБО і ХМАРИ)

Спробуй, друже, відгадати, що за стрій у небесах:
Чи клубки пухкої вати, чи то пір’я з крупних птах,
Чи біжить овець отара? Ні, пливуть це білі …
(ХМАРИ)

Дивну силу воно має, з-під землі свій страх долає,

Непримітне й невеличке поїть ріки і кринички. (ДЖЕРЕЛО)

В’ється-плине річечка, як срібляста стрічечка,

Починалась річка ці із малого….

(ДЖЕРЕЛЬЦЯ)

Іноді лагідний, часом лютує, часто на вікнах його впізнаєм,

Сильний він стане, квіти малює, слабшає – сльози течуть ручаєм.

(МОРОЗ)

Узори вишиває без голки і без нитки, улітку спочиває, а взимку – дуже рідко,

Шкода, що ці узори на сонці тануть скоро.

(МОРОЗ)

Посеред зими, не літа, на шибках розквітли квіти,

Хто ж той вправний садівник, що так дбає про квітник.

(МОРОЗ)

Що то, що то за маляр, неабиякий штукар?

Попід вікнами мандрує, сріблом шибки розмалює,

А минеться зима, глянь – і маляра нема.

(МОРОЗ)

Зроду рук своїх немає, а узори вишиває.

(МОРОЗ)

Без рук, без олівця, малює без кінця.

(МОРОЗ)

Зоря-зоряниця – молода дівиця, гуляти ходила – сльозу зронила,

Місяць бачив – не підняв, сонце бачило – підняло.

(РОСА)

Вранці хтось в садку бродив і намисто розгубив,

Потім сонечко гуляло – намистинки ті зібрало.

(РОСА)

Ну й блискучі намистинки біля нашої хатинки,

Глянь, яка чудова кожна – а збирати їх не можна.

(РОСА)

Торох-торох, розсипавсь горох, стало світати – нічого збирати.

(РОСА)

Увечері спускається, вночі собі лежить,

А вранці піднімається у сонячну блакить.

(РОСА)

Поведе тебе лісами і полями, і степами,

Ще й до хати приведе, на порозі пропаде.

(СТЕЖКА)

Загубив хтось стрічечку від струмка до річечки.

(СТЕЖКА)

До хати йде, а в хату – не заходить.

(СТЕЖКА)

Гуси пір’я розгубили – все подвір’я стало біле,

А коли набив подушку – потекла вода з-під вушка. (СНІГ)

З голубого вулика вилетіли бджоли,

Білим вкрили вулиці і хати, і поле.

А на яблуні старій сів одразу цілий рій.

(СНІГ)

Як до рук його беру, він кричить мені: - Помру!

Як тримаю на вогні, він кричить ще дужче: - Ні!

І тікає за поріг. Не живе у хаті …

(СНІГ)

Біла баба мовчки йшла, за собою міх тягла,

Розв’язався в баби міх, полетів додолу …

(СНІГ)

Як борошно, він білий-білий, здається світ укрився цілий,

Все падає, все нароста, на села сиплеться й міста,

На гори, на ліси, на ниви, пухнастий, білий. блискотливий,

Лягає він усім до ніг, цей килим зветься білий …

(СНІГ)

Біле, як сорочка, пухнасте, як квочка,

Крил немає, а скрізь літає.

(СНІГ)

В небі хмара пролітала, білий сніг порозсипала,

Він на землю гарно ліг, називають його …

(СНІГ)

Я падаю на ваші хати, я білий-білий волохатий,

Я прилипаю вам до ніг і називаюсь просто …

(СНІГ)

Ішов без доріг, де йшов, там і ліг,

Лежав до весни, а потім побіг.

(СНІГ)

І не борошно, а білий, і не вата, а м’який, і як дзеркало блискучий

Покриваю гори й кручі, застеляє землю вкрай, щоб був гарний урожай,

Що це, друже, відгадай?

(СНІГ)

Ніжна зірка біла-біла, на долоню теплу сіла,

А як сіла, то й розтала – голуба водичка стала.

(СНІЖИНКА)

На дерева і на шлях з неба пада тьма комах,

Вітер їх жене із двору, а вони – то вниз, то вгору.

(СНІЖИНКА)

Зірка сніжно біла на рукав мені злетіла,

Поки ніс її сюди – стала краплею води.

(СНІЖИНКА)

Взимку вкрили ми навкруг – ліс, дорогу, поле й луг,

А як сонце припече, ми струмочком потечем. (СНІЖИНКА)

Коли всі квіти зів’яли на чорну землю ми упали,

Накришили килимом пухнастим іще мереживом сріблястим,

Милуйтесь нами, любі діти, адже не гірші ми за квіти.

(СНІЖИНКА)

З хмари всі ми вилітаєм, і в танку своїм кружляєм,

Білим все стає довкола, білий ліс і біле поле,

Ми холодні, мов льодинки, називають їх …

(СНІЖИНКА)

З хмари вилітають, падають – не тануть,

Вкрили килимом сліпучим ліс і поле, навіть кручі.

Тут пролежать до весни, відгадайте, хто вони?

(СНІЖИНКА)

Прилетіла біла мушка й на долоні вашій сіла,

Ви в ту ж мить її впізнали, коли глядь – вона розтала.

(СНІЖИНКА)

Влітку першим прокидається, із землею вітається,

Ну, а взимку – не спішить, треба і йому спочить.

(СОНЦЕ)

Все від нього навкруги набирається снаги,

Тільки ранок настає, виглянь у віконце,

Всім воно життя дає – променисте …

(СОНЦЕ)

Ой, котилось коло, коло-покотьоло,

Всіх ласкаво гріло, цілий день світило,

А під вечір коло дуже натомилось –

Спати покотилось ген за видноколо.

(СОНЦЕ)

Із-за лісу, з-за пралісу небо підняло завісу,

Звідти вийшла красна пава, пишна, гарна, величава,

А тоді пішла до хати свого брата погукати.

(СОНЦЕ і МІСЯЦЬ)

Хто однаково всіх любить,всіх однаково голубить,

Кожен скоса тільки гляне, а обняти не дістане.

(СОНЦЕ)

Дивиться здалека вогняне око,
Усюди, де буває, поглядом зігріває.
(СОНЦЕ)

Як сонечка нема – мене шукать дарма,

Як сонечко сія, завжди з тобою я,

Стрибаєш ти чи йдеш, стрибаю. Йду я теж.

(ТІНЬ)

Я мітлою мів – не вимів, я водою лив – не вилив,

Звечоріло – і нема, лиш трудився я дарма. (ТІНЬ)

Як сонечко виходить – слід-у-слід за мною ходить,

Я іду – вона іде, сонце зникне –пропаде.

(ТІНЬ)

По соломі ходить, а не шелестить.
(ТІНЬ)

Вдень вікно розбивається, а вночі вставляється.

(ОПОЛОНКА)

Пасе ялівець сто білих овець, пасе-випасає з батіжком гуляє.

(ТУМАН)

Йшов хлопчина через ліс – молоко в цеберку ніс,

Хлюпнув трішки молока – зникли поле, ліс, ріка.

(ТУМАН)

Заховав дідусь в мішок річку, поле і гайок,

Сонце із-за хмар пробилось – діду млосно враз зробилось,

Кинув далі той мішок та й чкурнув собі в гайок.

(ТУМАН)

Не дід – а сивий, не спить – а стелиться,

Вкриває землю й океан, а зовуть його …

(ТУМАН)

Уночі понад водою білий дим пливе рікою.
Тільки сонечко засяє – білий дим кудись тікає.
(ТУМАН)

Без рук, без крил, без ніг, а вгору піднімається.

(ДИМ)

Вилітає з труби джин сивий волохатий,

Мчить у небо швидко він, спробуй наздогнати.

(ДИМ)

Довга Настя простяглася, якби встала – до неба дістала.

(ДОРОГА)

Добігла стрічка аж до річки, а далі скок та на мосток,

І знай вона собі біжить, куди вам шлях лежить.

(ДОРОГА)

Лежить верба посеред села, розпустила гілля у кожне подвір’я.

(ДОРОГА)

Щоб мені кудись дійти, треба всю її пройти.
Бере початок від порога далека чи близька…
(ДОРОГА)

Любі всім: тобі й мені. Вдень гуляють на вікні
І купаються у річці діти сонця - …
(ПРОМІНЦІ)

У річці купався, у хмарці сховався,

Від блискавки-грому полинув додому,

На землю спустився на сто крапель розбився. (ДОЩ)

Сонце вкрилось хмарами, хтось невидимий в імлі

Небо срібними нитками пришиває до землі.

(ДОЩ)

Він скрізь – у полі і в саду, а в дім не попаде,

І я тоді лиш з дому йду, коли він вже не йде.

(ДОЩ)

Гарно-гарно зачастив і всю землю напоїв.

(ДОЩ)

Коли нема – чекають, коли прийду – тікають.

(ДОЩ)

В небі вітер пастух отари заганя в тісні кошари,

Із овець тче нитки шовкові на поля, на сади, на діброви.

(ДОЩ)

Цілу ніч гуляє в полі по широкому роздоллі,

Білі гори намете й спочивать собі іде.

(ЗАВІРЮХА)

І у місті, і у полі нагулялася доволі,

Не давала снігу спати – примусила танцювати.

(ЗАВІРЮХА)

Весь світ годую, а сама не їм.

(ЗЕМЛЯ)

Хто за рік чотири рази переодягається.

(ЗЕМЛЯ)

Мене різали, топтали і товкли й перевертали,

Мужньо я усе стерпіла – врожаями відплатила.

(ЗЕМЛЯ)

Океани й континенти, гори й ліс, міста й поля,

Це, малюк, твоя планета, називається …

(ЗЕМЛЯ)

Є сорочка в неї біла, поносила – не схотіла,

Є сорочка в неї чорна, також скинула учора,

У зелену вбралась нині, а вже тягне жовту з скрині,

Вередлива, як маля, як же звать її? …

(ЗЕМЛЯ)

Заблукала таємниця і себе шука сама,

У дуплі, в старій криниці, але там її нема,

Тільки голос повертає звідусіль назад …

(ЛУНА)

Як мовчать – вона німа, як кричать – кричить й вона,

Мов папуга за всіма все повторює …

(ЛУНА)

І в горах невидима, і в лісі невловима,

Я кричу – вона мовчить, я мовчу – вона кричить,

Поверта мені назад всі кінцівки слів підряд.

(ЛУНА)

На зимові віти сіли білі квіти.

(ІНІЙ)

В нас узимку білим цвітом сад зацвів, неначе літом.

(ІНІЙ)

Стоїть корито, повне води налите.
(СТАВОК)

Вчора ще у річці плескалась водичка,

Як з’явився сивий дід, то зробив з водички …

(ЛІД)

Прозорий, мов скло, та не вставиш у вікно.

(ЛІД)

Пори року

Голі поля, мокне земля, дощ поливає, коли це буває?

(ВОСЕНИ)

Жовте листячко летить, під ногами шелестить,

Сонце вже не припікає, коли діти це буває?

(ВОСЕНИ)

В зеленім лісі побував якийсь художник і поволі

Дерева всі перефарбував у золотисто-жовтий колір.

-Ти хто такий, я здивувавсь. – чому тебе не бачив досі,

-Ти подивися, хтось сказав, - і ти тоді побачиш …

(ОСІНЬ)

У садках, лісах блукає, в жовтий одяг всіх вдягає,

Золотисту стелить постіль, жде сестричку білу в гості.

(ОСІНЬ)

Коли це буває, що клен запалає?

А приходив морозець та повіяв вітерець,

Весь вогонь на землю впав, зовсім клен без листя став.

(ВОСЕНИ)

Що за дівчина блукає, із дерев листки скидає,

Птахів в вирій відправляє, у садках врожай збирає.

(ОСІНЬ)

Прийшла дівчина до хати, узялась хазяйнувати,

Вправно скриню відмикала, в жовту свиту ліс убрала.

(ОСІНЬ)

Хто наткав полотна аж від лісу до вікна,

І сміється задається: - ось такенна ширина.

(ЗИМА)

Прийшла до нас бабуся у білому кожусі, поля причепурила,

Пухнастим снігом вкрила. Вгадайте, хто вона, бабуся чарівна.

(ЗИМА)

А за нашим за селом ходить баба з помелом,

Як махне уліво-вправо вкриє цукром білим вкриє трави,

Помахає над ставком і вода в ній стане склом.

Обійшла і ліс і поле, побілила все навколо: білі липи, білі клени,

Лиш червоні щічки в мене. Біла баба та сама називається …

(ЗИМА)

Кружляє ніжно білий пух, міняє зайчик свій кожух,

Вдягає лиска рукавички, співає весело синичка,

Ведмідь в барлозі вже дріма, яка пора скажіть?...

(ЗИМА)

Стало біло навкруги, я розтрушую сніги,

Наганяю холоди , води сковує в льоди,

В дружбі з дітьми я всіма, здогадались, я … (ЗИМА)

Диво-сани налетіли, скакуни в тих санях білі,

В санях тих сидить цариця білокоса, білолиця,

Рукавом махає, сріблом все вкриває.

(ЗИМА)

Сніг на полях, лід на річках, віхола гуляє, коли це буває?

(ЗИМА)

Є весела, яснолиця дивна в сонечка сестриця,

Роботящу вдачу має, землю зерном засіває,

Заквітчала луг, діброву,

Відгадайте, хто вона, ну, звичайно, це …

(ВЕСНА)

Привітанням журавля я пробуджую поля,

Небеса і ручаї, я заквітчую гаї.

(ВЕСНА)

Де вона проходить там травичка сходить.

Квіти розцвітають, солов’ї співають.

(ВЕСНА)

Все у зелені довкола: пасовисько, ліс і поле,

Мчать струмочки до ріки, ліплять гнізда ластівки,

І в сороки новина – сповіщає всіх вона – наближається …

(ВЕСНА)

Зійшли сніги, шумить вода, земля вже квіти викида,

Буяє травка молода, все мертве оживає, коли це буває?

(ВЕСНА)

Тане сніжок, квітне лужок, день прибуває, коли це буває?

(ВЕСНА)

Теплий довгий-довгий день, повна миска черешень,

Достигає жовтий колос, демонструє коник голос,

І суничка дозріває, коли ж усе буває?

(ЛІТОМ)

Теплий дощик пройшов, в полі дозріває жито,

Море квітів я знайшов, це прийшло до всіх нас …

(ЛІТО)

Зрілі вишні у садочку і суничку у ліску,

Теплі дні, барвисті квіти нам дарує тепле …

(ЛІТО)

Сонце пече, липа цвіте, жито поспіває коли це буває?

(ЛІТОМ)

В небі ластівка летить, з вітром листя шелестить,

Сонце світить, спека, половіє жито, яка пора?...

(ЛІТО)

Покупались, загоріли, наловили низку пліток.
В лісі ягоди дозріли – прилетіло в гості…

                                                                                                                (ЛІТО)
Пасмалилися носи, загоріли щічки.
Ми щодня тепер усі ходимо до річки.
Коли це буває?                                                                                  (ВЛІТКУ)

Полунички й вишні зрілі у садку.
Бджоли раді цвіту на луку барвисті квіти.
Нам дарує щедре …                                                                                 (ЛІТО)

У садках — смачна малина, аґрус, яблука, ожина.
Фрукти й зелень соковита — це смачні дарунки...
(ЛІТО)
Хто це лісом зараз ходить? – Розмаїття ягід родить,
Тепло. Раді всі звірята. А в пташок – вже пташенята.
(ЛІТО)
Сонечко яскраве цілий день палає,
На травиці в гаї цілий день ми граєм.

Раді всі малята цілий день купатись,
Веселиться й грати, на сонці засмагати.

Як пора ця зветься, коли все сміється
І відпочиває? Коли ж це буває?
(ВЛІТКУ)

Місяці

У південний край землі відлітають журавлі,

Знов шкільний лункий дзвінок нас покличе на урок,

Як цей місяць звати прошу відгадати.

(ВЕРЕСЕНЬ)

Ой скажіть хто у садочку так забарвив всі листочки,

Хто це пензлем золотим гай зробив весь чарівним.

(ЖОВТЕНЬ)

Кличуть нас ліси, поля, сади дозбирати осені плоди,

Із дерев спадає листя жовте, то землею ходить місяць …

(ЖОВТЕНЬ)

Замів стежини чисто, зиму чекає місто,

Все листя обтрусив підряд, який це місяць?...

(ЛИСТОПАД)

Капле з неба, дахів, стріх дощ холодний, перший сніг,

Почорнів без листя сад, що за місяць?...

(ЛИСТОПАД)

Вже морози розгулялися навколо,

Та в будинки ми не пустим лютий холод,

Снігурі зібралися на збори-віче,

Це який настав зимовий місяць? …

(СІЧЕНЬ)

Холод нам несе мороку, у турботах лине будень,

Цей останній місяць року зветься як, впізнали?...

(ГРУДЕНЬ)

Аж тріщить мороз літає,сніжна віхола пустує,

А ставок у лід закутий, що за місяць, діти, …

(ЛЮТИЙ)

Їде літо на коні і несе гарячі дні,

Зацвіли пахучі липи, як цей місяць зветься?

(ЛИПЕНЬ)

Вирують бджоли і гудуть над білим цвітом липи,

Який же місяць надворі, та ж скаже кожен…

(ЛИПЕНЬ)

Дозрівають у садах суниці, спіють у садочках полуниці,

Ягоди я жменями збираю, хто фарбує їх, а я не знаю.

(ЧЕРВЕНЬ)

Як настав цей літній місяць все росте у нас навколо,

Ягідки почервоніли, спіє в лісі щедрий колос.

(ЧЕРВЕНЬ)

Вже пташки вернулись у наш край, про весну співають поле й гай,

Ніжаться на сонці трави й квіти, вже настав, ласкавий місяць . ..

(КВІТЕНЬ)

Ще вітер зимовий з дощем загуде,

Ще сніг острівками заблищить де-не-де,

Береза сережки свої розпускає,

Чи ви здогадались, коли це буває?

(БЕРЕЗЕНЬ)

А в цім місяці підряд маємо багато свят,

Зеленіють буйно трави, то іде веселий …

(ТРАВЕНЬ)

Три брати ідуть по світу від зими назустріч літу,

Перший пройде – тане лід, другий пройде – всюди слід,

Третій пройде – укрива землю шовкова трава,

Нерозлучні три брати, не стрічався з ними ти?

(БЕРЕЗЕНЬ, КВІТЕНЬ, ТРАВЕНЬ)

Гриби

Є шапка – нема голови, є нога – нема черевика.
(ГРИБ)

У теплий дощик народився, парасолькою накрився.
(ГРИБ)

Стоїть хлопчик під пеньком накрив голову брильком.
(ГРИБ)

Хоч капелюх має, та нікому його не здіймає.
(ГРИБ)

Є капелюх, але не має голови, є нога, але нема черевика.
(ГРИБ)

Маленький, чепурненький, крізь землю пройшов,
Червону шапочку знайшов.
(ГРИБ)

Стоїть при дорозі на одній нозі
І шапочку має, та нікого не вітає.
(ГРИБ)

Під дубочком народився, парасолькою накрився,
Може, з лісу б пострибав, якби другу ногу мав.
(ГРИБ)

Без голови, а ногу маю:
Бриля на неї одягаю.
(ГРИБ)

В мене ніжка одна — чобітка не маю,
І хоч я без голови,— шапку одягаю.
(ГРИБ)

Росте собі у лісочку, у лісочку в холодочку.
Капелюх на собі має, та ніколи не знімає.
(ГРИБ)

Всі ми в шапочках-брилях заховались під кущі,
Бо, як вийдемо на шлях, враз опинимось в борщі!
(ГРИБИ)

Серед зелені з’явився, капелюшком накрився,
Став на горбок, попросився в козубок.
Що це, діти? Це - ...
(ГРИБОК)

Хто це в лісі під листочком за ніч виріс швидко,

У кого одна нога, з трави шапку видно.

(ГРИБ)

В лісі буває і капелюшок має,

На одній нозі стоїть і чекає поки візьмуть його на обід.

(ГРИБ)

Людину, звіра, муху, - кого б він не стрічав, -
Ні разу капелюха, одначе не знімав.
А хто на нього подивився – той йому зразу уклонився.
(ГРИБ)

Лиш нога та голова, ані рук, ні ніг нема.
Щоб на нього подивитись треба низько уклонитись.
(ГРИБ)

Хто в гайку біля доріжки тут стоїть серед трави?
Без чобіт – єдина ніжка, капелюх – без голови.
Мабуть, хоче в козубок симпатичний цей …
(ГРИБОК)

Всі ми в шапочках брилях заховалися в кущі,

Бо, як вийдемо на шлях, то опинимось в борщі.

(ГРИБИ)

Хто сидить на білій ніжці біля шляху під листком,

Встала шапка з-під трави та немає голови.

(ГРИБ)

Ці стрункі грибочки зайняли пеньочки.
Шапки в них кругленькі. Кличуть їх ….
(ОПЕНЬКИ) Ніжки тоненькі. Шиї, мов цівки.
Круглі голівки. І на пні, й коло пня
Нас велика рідня.
(ОПЕНЬКИ)

І високі, і тонкі, шапочки темненькі,
Виростають на пеньках купами ...
(ОПЕНЬКИ)

Довкола пеньочків вмостились грибочки,

Більші та маленькі, а звуться …

(ОПЕНЬКИ)

Поховались під пеньки хлопчаки-лісовики,

У картузиках руденьких називаються …

(ОПЕНЬКИ)

Вдяг він шапку червоненьку (не стареньку, а новеньку),
Ще й сметанкою покрапав, щоб ніхто його не хапав.
(МУХОМОР) Вийшов красень на стежину, вдягся в білу одежину,
Капелюх червоний взяв - всіх навколо налякав!
(МУХОМОР)

В лісі виросли сестрички, овті та смачні...
(ЛИСИЧКИ)

Виросли гриби прекрасні — капелюшки в них, мов в маслі.
І збирають грибники маслянисті ...
(МАСЛЮКИ)

Шапка коричнева, ніжка міцна, гриб цей найкращий, і кожен це зна,
Тому бажає усякий грибник в лісі великий знайти ...
(БОРОВИК)

Капелюхи в них яскраві: жовті, сірі, зеленаві,
Зачекайте, любі, трішки, — я зберу вас, ...
(СИРОЇЖКИ)

Вам про дивне диво розкажу правдиво.
Що малі звірята не могли впізнати?
Пробігала лиска. — Величенька миска!
Пролітала сойка. — Гарна парасолька!
А їжак міркує: — Як ніхто не чує?
Парасолька свіжа, наче справжня їжа!
(ГРИБ)

Квіти

У зеленім картузі на одній стоїть нозі.
Коло вуха китиця щирим злотом світиться.
Звичка в нього є ота: він головку поверта
В бік, де сонце котиться, родичем доводиться
(СОНЯШНИК)

Золотисте ситечко покотилось в літечко.
Загляда в віконечко, наче справжнє сонечко
(СОНЯШНИК)

Заглянуло до нас в віконце нп високій ніжці сонце.

(СОНЯШНИК)

До сонця я підхожий і сонце я люблю,

До сонця повертаю голівоньку свою,

Стою стрункий високий в зелених шатах я,

У золотім убрання голівонька моя.

(СОНЯШНИК)

Стоїть палиця, на палиці хатка, в хатці сто людей.

(СОНЯШНИК)

Кди сонечко звертає, він голівку повертає,

Дозрівають у теплі його дітоньки малі.

(СОНЯШНИК)

На городі в нас росте сонце ясне золоте.

Жовте око, жовті вії, та чомусь воно не гріє.

(СОНЯШНИК)

В полі жовті промінчата шелестять, немов зайчата,
А вусаті ж їхні віти! Що це, друзі? Мабуть…
(ЖИТО)

Стоїть при дорозі на одній нозі, хто її зрушить — плакати мусить
(КРОПИВА)

Не оса, а жало має, не вогонь, а обпікає,
Коли йдете в ліс гуляти, обминіть її, малята.
(КРОПИВА)
весною перша прокидається, а злюща, жалиться й кусається,

Як добре кип’ятком ошпариш – зелений борщ із неї звариш.

(КРОПИВА)

Перший раз цвіла — жовтою була,
Як дозріла—побіліла, схопилася, полетіла
Знову десь рости й жовто зацвісти
(КУЛЬБАБА)

Сонечко в травах зійшло, усміхнулось, розцвіло,
Потім стало біле-біле і за вітром полетіло
(КУЛЬБАБА)

56
Квітка сонячна, красива, стане згодом сива-сива,
Вітерець її подмуха - стане миттю сивим пухом.
(КУЛЬБАБА)
Хто у шапці золотій у траві росте густій і привітно всім кива,

Раптом вітер налетить, потолочить все і вмить вже без шапки голова.

(КУЛЬБАБА)
Цвіли все літо коло хати золоточубі сонценята,

Та у ранці де й поділись, мов парашути розлетілись.

(КУЛЬБАБА)

Встала на поляні в жовтім сарафані,

Підросте – всміхнеться, для вітрів вбереться,

В платтячко біленьке пишне та легеньке.

(КУЛЬБАБА)

Я найперша зацвітаю синім цвітом серед гаю,
Відгадайте, що за квітка, бо мене не стане влітку
(ПРОЛІСОК)

Ще в долині сніг біліє юна квіточка синіє,

З проталини на горбочку визира блакитне очко,

Як розкрилася вона, то настала вже весна.

(ПРОЛІСОК)

Стоїть тичка, на тичці—капличка
А всередині повно людей
(МАК)

Стоїть паличка, на паличці булавочка,

А в тій булавочці людей не перелічиш.

(МАК)

В житечку зеленім факели вогненні.

Цілий день палають, з сонцем спать лягають.

(МАК)

Запалали в чистім полі, наче галстуки червоні.
То палає в полі так польовий червоний...
(МАК)

Стебельце – шорстка дробинка, у серединці – чорна вуглинка,
Пелюстки блискучі, як лак. Це квітує червоний…
(МАК)
Взимку голо тут було, навесні вогнем цвіло.
Навесні вогнем цвіло, влітку виросло село!
Аж сто хат, аж сто хат на кілочках стоять.
Хати щастям багаті — по сто діток у хаті.
По сто діток скрізь було. Отаке зросло село!
(МАК)

Червона кожушинка, всередині вітамінка. —
Хто хоче зірвати, той поколеться
(ШИПШИНА)

Стережуть колючки їй цвіт весняний запашний,
А осінньої години - червонясті намистини.
(ШИПШИНА)
на стежку похилилася, пишалася хвалилася,

І цвіт і плід мій гожий втішає перехожих,

Я дуже вітамінна, зовуть мене …

(ШИПШИНА)
В біле плаття убравшись, стояла.
А потім плаття зникло, згубилося, пропало.
Лиш ґудзики тримались на ниточках все літо,
Щоб наче ті вуглинки на сонці почорніти
(ЧЕРЕМХА)

Знають мене луг і води, і криниці, й огороди,
І дівчина мене знає — в косу радо заплітає.
Сніг потане — я радію, розвиваюсь, зеленію:
В нічку зоряну, весняну соловейків колихаю.
Одягаюсь білим цвітом, наливаюсь теплим літом.
Осінь холодом повіє — я шаріюсь — червонію.
Знають мене луг і води,і криниці, й огороди,
І дівчина мене знає — в косу пишну заплітає,
Діти, певне, мене знають, швидко загадку вгадають,
Бо нема тої людини,щоб не відала...
(КАЛИНИ)

Стоїть півень над водою з червоною бородою.
Хто йде — за борідку щипне.
(КАЛИНА)

У вінку зеленолистім, у червоному намисті
Видивляється у воду на свою хорошу вроду
(КАЛИНА)

Із зеленої сорочки, що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх? Відгадай!
(КОНВАЛІЇ)

Дрібненькі дзвіночкі, наче воскові,

Нанизано рядочком на довгому стеблі.

(КОНВАЛІЯ)

На стеблі, як намисто вряд дрібненькі квіточки висять.

(КОНВАЛІЯ)

Із перлин разочок, зелений листочок.
Аромат духмяний тішить ліс весняний. (КОНВАЛІЯ)

Дзвіночки в лісі ніжні-ніжні, немов сніжинки білосніжні,

В зеленім листі спочивають, п’янкий, духмяний запах мають.

(КОНВАЛІЯ)

Жовтенька голівонька, біленька хустинонька,
Що я за квітонька?
(РОМАШКА)

Росте ця лікувальна квітка, опріч лісів, іще в полях.
Аби її добути влітку, малі й дорослі знають шлях.
Шовково коси пломеніють, коли настоєм їх помиють.
А що, скажіть, за квітка, діти?
(РОМАШКА)

Наче сонце, серединка, пелюстків біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка, що звуть квіточку ...
(РОМАШКА)
Стоять в полі сестрички: жовті очка, білі повічки
(РОМАШКИ)

У зеленім листі виросли дівчата, вії у них білі, золоті очата.

(РОМАШКА)

Я на сонце дужа схожа золотиста ніжна гожа,

Я щоранку розквітаю, промінцями всіх вітаю,

Відгадати всім неважко, що за квітка я?...

(РОМАШКА)

У воді родяться, на воді красуються,
У воду дивляться
(БІЛІ ЛІЛІЇ)

Стоять красуні на воді, вінки в них білі й золоті
(ЛІЛЕЇ)

Одяглась у біле плаття, примостилась на лататті,
Задивилася у воду на свою дівочу вроду.
(ЛІЛЕЯ)
Я дзвіночок, а не дзвоню, замість звуків — запах роню
(ДЗВІНОЧКИ)

Квіточки маленькі — суконьки синенькі.
Радо сонечко вітають,  ніжним співом зустрічають.
— Добрий день, комашки, і жучки, й мурашки,
З добрим ранком, коники, — радо дзвонять...
                                                                                                     (ДЗВОНИКИ)

Хто з вас, діти, вас не знає, ми у лісі проживаєм,

Дзвоном сонце зустрічаєм, маєм гарні сині очі, називаємся …

(ДЗВІНОЧКИ)

Хоч і схожий він на дзвоник та тихесенько стоїть,

Скільки б я не колихала, але він не задзвенить.

(ДЗВОНИК)

Били мене, били, на шматки порвали, у воді мочили, по траві валяли.
Одну половину з кашею поїли, другу половину — на плечі наділи.
(ЛЬОН)

На полі був я синенький, край води був я біленький,
Опинився в човнику швиденькім, потім під ножиком гостреньким.
(ЛЬОН)

За селом синіє море, синє-синє неозоре,

То не казка і не сон, а зацвів у полі …

(ЛЬОН)

За лісом, за пралісом синьоокий вогонь горить.
(БАРВІНОК)

Лист зелений не пропав, а під снігом задрімав,
Щоб у синю сукенчину одягнуть весняну днину.
(БАРВІНОК)
Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив, а його не зачепив.

(БАРВІНОК)

Синьоока чарівниця часто в полі в нас вертиться.
Де вінки вона спліта — пшениці ростуть й жита.
(ВОЛОШКА)

На просторах поля золотого сині зірочки тремтять,

Мов шматочки неба голубого виграють, виблискують, горять.

(ВОЛОШКИ)

Сині зірочки пухнасті виглядають з жита,

Мов веселі оченята, як їх не любити.

(ВОЛОШКИ)

Із зеленого вівса цілі дні і ночі,

Дивляться у небеса темно-сині очі.

(ВОЛОШКИ)

Блакитні оченята із жита виглядають.
Хоч квіточки ці люблять, та з поля виганяють.
(ВОЛОШКИ)

У матінки – квіточки лиш блакитні діточки.
З жита виглядають, літечко вітають.
(ВОЛОШКИ)

Навесні я сіяла насіннячко, доглядало квіти тепле літечко.
Восени на святі любій мамі подарую я червоні...
(МАЛЬВИ)

Росте біля криниці всіх квіточок цариця.
Як до тебе горнеться, то боляче колеться.
Й біля огорожі розцвітають...
(РОЖІ)

На кущах в саду росте, запах солодкий, наче мед,

Та нерідко ллються сльози, як руками рвати …

(РОЗИ)

Що за квіточка пахуча і червона і пахуча.

(ТРОЯНДА)

Хоч і з гілками колючими, зате з квітками пахучими.

(ТРОЯНДА)

В квітнику у мене виріс синьоокий, пишний ...
(ІРИС)

Посадила в квітнику квітку ніжну та струнку.
Жовті ніжні пелюстки, зеленесенькі листки.
В квітнику у мене зріс гордий красень... Це —
(НАРЦИС)

На квітник погляньте, діти, там козак стоїть між квітів.
Весь червоний – гордий пан. Не козак це, а ...
(ТЮЛЬПАН)

Із малої цибулини виріс весняної днини,

До нарциса привітався та на грядці запишався.

(ТЮЛЬПАН)

Має гарні жовті вічка й фіолетову спідничку,

Запах ніжний і духмяний наповняє ліс весняний.

(ФІАЛКА)

Маю п’ять пелюсток різнокольорових,

І напівкруглий зелений листочок,

Серединка в мене жовтеньке,

А личко не кругле, а трошки довгеньке.

(ФІАЛКА)

Фіолетові фіранки у світлиці та на ґанку.
Фіолетові малята весну люблять зустрічати.
(ФІАЛКИ)
Дуже скромна і тендітна, серед квітів непримітна.
Та якщо в руці пом’яти, то умить впізнаєш...
(М’ЯТУ)

Чудова квіточка така з чорними брівками морга.

(ЧОРНОБРИВЦІ)

Маю жовтий вусок, запашний поясок,

Буде з мене мука й паляниця м’яка.

(ПШЕНИЦЯ)

Взимку спала, влітку встала, в міху відпочивала,

В млині – танцювала, всіх нагодувала.

(ПШЕНИЦЯ)

На засніженій лужайці ходить хлопець в білій шапці.

(ПІДСНІЖНИК)

Тільки вчора теплий вітер вість приніс нам від весни,

А сьогодні дивні квіти крізь замети проросли.

(ПІДСНІЖНИК)

З-під снігу зявився, прокинувсь від сну, усіх запросив зустрічати весну.

(ПІДСНІЖНИК)

Я на інших геть не схожий, кучерявий і пригожий,

Постелю під голе віття фіолетове суцвіття.

(РЯСТ)

Яскраві пелюстки і запах пречудовий,

І хочеться усім побачити їх знову.

(КВІТИ)

Навесні вона в теплі проростає з-під землі,

Має трунок, має вроду і дарує насолоду.

(КВІТКА)

Поле вбралося в обнову, сукню одягло бузкову,

І над нею залюбки цілий день гудуть бджілки,

Пречудово в літню днину розквітає …

(КОНЮШИНА)

Дерева

Одягну квітучу шапку, стану схожа на кульбабку,

Бджоли із моїх квіток радо братимуть медок.

(ЛИПА)

Що за дерево, чий цвіт пахне медом на весь світ?
(ЛИПА)
Серед літа, мов пір’їнки, стиха падають сніжинки.
Під віконечком у Олі цвітом вкрилися …
(ТОПОЛІ)

Довга-довга і худенька, знизу – ширша, вверх гостренька,

Тягне вгору руки-віти, що це відгадайте. Діти?

(ТОПОЛЯ)

Хто, скажіть всі, будь-ласка мені, почепив на гіллі ліхтарі,

В ясний день і вночі там висять, білим цвітом, як світлом горять,

Час мине і згорять ліхтарі, дивний плід замість них угорі,

На горіхи схожі плоди та колючі вдягли кожухи.

(КАШТАН)

Навесні цвітуть, мов свічі, заглядають сонцю в вічі,

А під осінь ті свічки повдягали кожушки.

(КАШТАН)

На дереві гойдається, жупан колючий має,

На літо одягається, а восени скидає. (КАШТАН)

Взимку чорний і сумний, навесні він гомінкий,

Влітку щедрий і зелений, восени жовтобагряний.

(ЛІС)

На «я» починається, на «я» кінчається,

В саду росте на ній плоди є.

( ЯБЛУНЯ)

Одягла кожушок від зелених колючок,

В різні пори року стоїть в нім нівроку.

(ЯЛИНА)

Зелененьку сукню маю і ніколи не знімаю,

Один єдиний раз на рік зірками прикрашаю.

(ЯЛИНА)

Лиш раз на рік вона приходить в гості з лісу і для нас,

Вбрання барвисте одягає, багато іграшок, прикрас,

Уся іскриться і сіяє така висока і струнка,

А нумо з вас, хто відгадає, ота принцеса хто така?

(ЯЛИНА)

Це дерево, мов їжачок, вбрання у нього з колючок,

Воно стріча щороку нас гірляндами рясними,

Веселим сяєвом прикрас, цукерками смачними,

Та всюди – в місті і в селі нсуть дорослі, ждуть малі,

У кожному будинку прикрашену …

(ЯЛИНКУ)

Влітку взимку вбрання одне та кличуть діти завжди мене,

Щоб на свято до них прийшла, подарунків багато принесла.

(ЯЛИНА)

І маленькі і старенькі влітку, взимку, навесні

Всюди вдягнені гарненько у зелені шати всі.

(ЯЛИНКИ)

Білосніжні китиці серед гілля світяться,

Їх духмяний запах, друзі, розливався по окрузі.

(АКАЦІЯ)

Ніщо не літало, ніщо не злякало,

А вся затремтіла, а вся задрижала,

(ОСИКА)

Що за дивна звичка в нашої Марічки,

Влітку пишні шати люблять одягати.

Восени під ноги почина скидати.

(ДЕРЕВО)

Чим більше кілець, тим старше жилець.

(ДЕРЕВО)

Весною веселить, улітку холодить, восени годує.

(САД)

Навесні прокидається, з сонечком обнімається,

Та зелені шати нумо приміряти.

(ДЕРЕВО)

Батько тисячі синів має кожному шапку справляє.

(ДУБ і ЖОЛУДІ)

Гарне дерево міцне, листя різьблене рясне,

А на гілочках крислатих буде жолудів багато.

(ДУБ)

В білому сарафані стала на поляні,

Синички прилетіли, на косічки сіли.

(БЕРЕЗИ)

Стоїть Устя в серед поля в чорні цятки біла льоля,

Довгі коси розпустила, їх заплести їй несила.

(БЕРЕЗИ)

Стрімко вибігли на гору дві подружки білокорі,

Дощик їм полоще кіски, цих подружок звуть …

(БЕРІЗКИ)

Блищать у мене віти, як срібло на морозі,

І навесні п’ють люди мої прозорі сльози.

(БЕРЕЗИ)

Транспорт

В синім небі путь моя, вище всіх літаю я,

Маю крила, хоч не птах, люди звуть мене …

(ЛІТАК)

Гуде, як бджола, летить, як стріла,

Крила хоч має, але не літає.

(ЛІТАК)

Тріскотить, а не коник, летить, а не птах, везе, а не кінь.

(ЛІТАК)

Маленькі будиночки по місту летять,

Дівчатка і хлопчики в будиночках сидять.

(ТРАМВАЙ)

Ну й кінь! Як біжить, то навкруг земля дрижить,

Дим у ніздрі вилітає, очі світять здалини,

Ціле селище тягає, а попробуй дожени.

(ПАРОВОЗ)

Полотно, а не доріжка, кінь біжить – сороко ніжка.

(ПОТЯГ)

Він по рейках вдалеч мчить ще й фурчить, шипить, сичить.

(ПОТЯГ)

Ухопився він за дріт, покотився у світ,

Повіз близняток цілий десяток.

(ЕЛЕКТРОПОТЯГ)

Що це? Що це? Всі кричать, парасольки он летять.

(ПАРАШУТИ)

Ні сани, ні віз, а їде без коліс, їде, їде – нема сліду.

(ЧОВЕН)

Ні корабель, ні човен, ні паруса, ні весла, а пливе й не тоне.

(ПЛІТ)

Два брати спереду біжать, за ними ще два женуться,

Біжать, ніяк не доженуть, об землю спересердя б’ються.

(КОЛЕСА)

У річці зав’яз під пояс якраз, по спині їздять туди й сюди,

Вози, машини і поїзди.

(МІСТ)

Над глибокою рукою вигнув спину він дугою,

Всі по ньому їдуть, всі по ньому йдуть,

А з собою не беруть.

(МІСТ)

Стало на краю вулиці опудало з трьома очима на одній нозі.

(СВІТЛОФОР)

Різні скельця є у мене: червоне, жовте і зелене,

Можу ними я сказати – «йти», «стояти», «зачекати». (СВІТЛОФОР)

З місця зрушити невзмозі, бо на варті при дорозі,

Я стою щодня щоночі, хоч і має скляні очі.

(СВІТЛОФОР)

На будові працівник сам вантаж скидати звик.

(САМОСКИД)

Ось така загадка вам: все робити любить сам,

Розвантажує вантаж, ну, а дім його – гараж.

(САМОСКИД)

Забурчу,забурчу і у небо полечу.

(ВЕРТОЛІТ)

І рот каміння набирає без усяких перешкод,

Будувати помагає довгу греблю і завод.

(ЕКСКАВАТОР)

Не спортсмен, не чоловік, а на лижах цілий вік,

Землю риє, а не звір, він у праці богатир.

(ЕКСКАВАТОР)

Тонну ґрунту він підняв і на самоскид поклав.

(ЕКСКАВАТОР)

Засвистіла, полетіла, хвіст вогненний залишила.

(РАКЕТА)

Загадковий сяє Марс, може хтось живе там?

Понесе до Марсу нас стріла, мов …

(РАКЕТА)

Пливе на просторі, але не на морі,

Кораблем зоветься, навколо зір в’ється.

(КОСМІЧНИЙ КОРАБЕЛЬ)

Не місяць не зірка, а в просторі синім навколо Землі літає.

(СУПУТНИК)

По полю бродить, зерно молотить, жне, косить, хоч хліба не просить.

(КОМБАЙН)

Прийшов, сказав: «Облиште серп, він не потрібен вам тепер,

Я сам пожну і змолочу, вам за підмогу заплачу.»

(КОМБАЙН)

Там за селом, де тополі, оре землю в чистім полі,

А в гарячу косовицю косить травку-луговицю.

(ТРАКТОР)

Що за диво? Кінь залізний, гумові підкови,

Не годують його сіном, поять лиш бензином.

(ТРАКТОР)

Металевий кінь у полі пасеться, де пройде, там земля ореться.

(ТРАКТОР)

Із залізного коня з під копит летить стерня,

П’є солярку і бензин, оре він за клином клин. (ТРАКТОР)

Іде полем силач добувати людям калач.
(ТРАКТОР)

Гострозубий крокодил, по всім полю походив,

Де були його сліди, зеленіють там ряди.

(СІВАЛКА)

Ходить полем з краю в край, ріже чорний урожай.

(ПЛУГ)

Залізний ніс в землю вріс, риє, копає, на сонечку сяю.

(ПРУГ)

Двоє ніг у швидкого коня, має він одне око і роги,

Я катаюсь на ньому щодня, хоч і добре натомлюю ноги.

(ВЕЛОСИПЕД)

Ухоплю його за роги, розжену колеса-ноги,

Ріжки знизу покручу і додому полечу.

(ВЕЛОСИПЕД)

Що за коник є у мене металевий і зелений,

Є сідельце й віжки в нього і колеса, а не ноги.

(ВЕЛОСИПЕД)

Я не авто і не віз, без керма, без коліс, а везе охоче,

Кого вгору, кого вниз, хто куди захоче.

(ЛІФТ)

Хутко мчить, бо поспішає, пасажирів підбирає,

І хвилинка у хвилинку їх доставить на зупинку.

(АВТОБУС)

Будинок дивний знаєш ти, людей чимало там завжди,

Та він на місці не стоїть, а по дорозі все біжить.

(АВТОБУС)

От так чудо із чудес: простягнувся до небес
І працює поміж хмар. Що це? Будівельний …
(КРАН)

Знизу вгору, потім вниз xудо-віз мене привіз.
Без руля і без коліс nягне вгору – потім вниз.
(ЕСКАЛАТОР)

Є у мого татка на колесах хатка.
Возить хатка невеличка нас на дачу і до річки.
(МАШИНА)

Спішить, сурмить: - Дорогу дай!
Моргає синім оком. Примчиться швидко і біда
Людей обійде боком.
(ПОЖЕЖНА МАШИНА)

Іграшки

В небі високо між хмар на мотузці він літав.
За мотузку потягну та на землю поверну.
(ПОВІТРЯНИЙ ЗМІЙ)

На одній нозі танцюю, зовсім я не байдикую.
Ти мене лиш накрути – та в таночок знов пусти.
(ДЗИГА)

Моторна сестричка, кольорова спідничка,

По підлозі кружляє, нас звеселяє.

(ДЗИГА)

Можу довго по доріжці на одній крутитись ніжці,

А спинюся хоч на мить зражу ляжу відпочить.

(ДЗИГА)

Б’ють мене старі й малі у повітрі й на землі,

Та від цього не вмираю, тільки весело стрибаю.

(М’ЯЧ)

Круглий гарний і легенький, високо літає,

Діти йому дуже раді, бо ним кожен грає.

(М’ЯЧ)

Б’ють – не плаче, вгору скаче, і ніхто йому одначе,

Не сказав хоч раз «пробач», бо на те і є він…

(М’ЯЧ)

Хоч буваю часто битий, але зовсім не сердитий,

Я стрибаю, веселюся, чи вгадаєте, як звуся.

(М’ЯЧ)

В руці він тріпоче, як вогник крилатий,

Із ним я охоче буваю на святі.

(ПРАПОРЕЦЬ)

Хоч і їсть лише повітря, поправляється на мить,

Як наїсця, то без вітру аж за вітром полетить.

(ПОВІТРЯНА КУЛЯ)

Дерев’яна розписна, зверху, нібито, одна,

Та лукавинка на личку, в ній заховані сестрички,

Нумо поміркуймо трошки, все це іграшка …

(МАТРЬОШКА)

З виду, ніби, невеличка, в ній – молодшенькі сестрички,

У собі сестер ховає, як звуть лялечку, хто знає.

(МАТРЬОШКА)

Люблять мене, поважають, та б’ють, коли грають.

(БАРАБАН)

Їжа

В розмальованій хустині, солоденька всередині.
Коли нею почастують, діти тішаться, ласують.
(ЦУКЕРКА)

Дуже люблять всі діти його, бо смачне і солодке воно.
І у ротику тане само. Здогадалися? Це …
(ЕСКІМО)

Солоденьке, як медок, холодненьке, як льодок.

(МОРОЗИВО)

Живим зерном народжений, живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком я сходжу на столі.
(ХЛІБ)

В кожнім місті і селі головний я на столі.
(ХЛІБ)

Хоч не солодкий, а дуже смачний, хоч і дешевий, проте дорогий,

Сядем обідать – він на столі, люблять його дорослі й малі.

(ХЛІБ)

Народився у землі, зарум’янився в вогні,

І з’явився на столі до борщу тобі й мені.

(ХЛІБ)

Виріс у полі на добрій землі місце найкраще зайняв на столі.

(ХЛІБ)

Духмяна, ситна і пухка, вона на стіл лягла щоднини,

Смачна румяна й запашна, а називається …

(ХЛІБИНА)

В землю кидалося, в повітрі розгулялося,

В печі гартувалося, запахом всіх манить.

(ХЛІБ)

Хата мною багата, людям брат я і друг,

І коли я є вже в хаті, буде й пісня навкруг.

(ХЛІБ)

Без коріння росте, сил набирається,

Наче дівчина-виданниця пишається,

З ним на щастя на добро віншують,

У пояс йому уклоняються й тричі цілують.

(КОРОВАЙ)

І поживне і смачне, біле пінне запашне,

Залюбки малята п’ють, здоровенькими ростуть.

(МОЛОКО)

До дітей на кожне свято в гості просять завітати.

Бо солодкий і смачний, здогадайтесь, хто такий?

(ТОРТ)

Соняшникова запашна, улюблена дітьми всіма,

Солодка і смачна така, а називається …

(ХАЛВА)

Білий, а не сніг, твердий, а не камінь, солодкий, а не мед.

(ЦУКОР)

Солодкий білий, як сніг, в пошані у всіх, в рот попав, там і розтав.

(ЦУКОР)

Що за дивне створіння, виростає без коріння,

І немає зовсім цвіту, а всьому потрібне світу,

Хоч родилось із води, пропаде, як кинь туди.

(СІЛЬ)

Є і кріп, і бараболя, м'ясо, морква і квасоля,

Цибулина і петрушка, от смачна в нас буде …

(ЮШКА)

Кричала курка: - куд-кудак, я знесла щось немов кулак.

(ЯЙЦЕ)

Розколеш лід – візьмеш срібло, розколиш срібло – візьмеш золото.

(ЯЙЦЕ)

Маленьке кругленьке зі столу упало,

Нема таких ковалів, що його скували.

(ЯЙЦЕ)

Місили, місили, ліпили, ліпили, а потім хіп, та в окріп,

А вже на останку в масло і сметанку,

Хто зуміє відгадати - того будем частувати.

(ВАРЕНИКИ)

Як навколо об’їси, серединки не проси,

Ми такі гостинці – дірка всерединці.

(БУБЛИК)

Наче айсберг на столі, крем солодкий угорі,

По тарілці він пливе, називається …

(ЖЕЛЕ )

І рожевий він і білий, наче фрукт великий спілий,

Назва схожа на кефір, зветься тістечко …

(ЗЕФІР)

Щоб узимку ласувати влітку вишень ми нарвем,

Полуниць, суниць багато і смачний зготуєм …

(ДЖЕМ)

Я солодкий і м’якенький, виноградом був колись,

Назови мене швиденько, та гляди – не помились,

Радо мною ти смакуєш, мій малесенький ласун,

Мною друзів почастуєш. Здогадався, я …

(ІЗЮМ )

Є і чорна і червона, і поживна ж бо яка,

Зветься цей продукт чудовий не інакше, як … (ІКРА)

Одяг

П’ять братів живуть у хаті, кожен має по кімнаті.

(РУКАВИЦЯ)

Плету хлівець на четверо овець, а на п’яту окремо.

(РУКАВИЦЯ)

Невеличкі дві хатинки в них м’які і теплі спинки,

По п’ять братиків малих прожива в хатинках тих.

(РУКАВИЦІ)

Кожушок п’ять ріжків має, п’ять братів туди влізає,

У деньок морозний ьтам, тепло й затишно братам.

(РУКАВИЦІ)

Витирають залюбки ноги, руки малюки,

Витирають щічки Павлик і Марічка.

(РУШНИК)

Взимку голову зігріє, це вона чудово вміє,

Ціле літо спочиває, бо роботи геть немає.

(ШАПКА)

Верхи сідаю – на кого не знаю, а знайомого бачу – донизу скачу.

(ШАПКА)

З черевиками дружу, з босою ногою,

Якщо йдуть вони кудитсь – беруть із собою.

(ШКАРПЕТКИ)

Що то за сорочка – рукави нівроку,

І чомусь на ноги вдягли ту сорочку.

(ШТАНИ)

Не ступивши із порога вже знайшов аж дві дороги,

Подивись – обидві рівні, по одній на кожну ногу.

(ШТАНИ)

Взуття

Вдень завзяті та проворні – можеш бігати, стрибати,

А вночі ми безпорадні, бо лягають ноги спати.

(ЧЕРЕВИКИ)

Сидять два коти, в них чотири хвости.

(ЧЕРЕВИКИ)

Два брати-вусатики, в них жовтенькі сорочки,

Стоять в кутку ці братики, повисували язички.

(ЧЕРЕВИКИ)

В ясний день сидим ми вдома,

Якщо дощ – у нас робота, топать-шльопать по болотах.

(РОЗИНОВІ ЧОБОТИ )

Житло

Стіни й дах із скла у мене. Хоч зима стоїть на дворі,
А у мене є зелені огірки і помідори.
Не палац я, не світлиця, а просто собі…
(ТЕПЛИЦЯ)
У дворі лежить у кучі. Якщо хочеш – можеш брати
І фортецю будувати. Тільки воду мусиш мати.
(ПІСОК)

Ні дощами, ні снігами за сто років не розмить.
Але хлопці – хулігани можуть м’ячиком розбить.
(ВІКНО)

Поле склянне, а межі дерев’яні.

(ВІКНО)

І у місті і по селах в кожній стрінеться оселі,

В дім воно впускає сонце, ну звичайно. Це …

(ВІКОНЦЕ)

Що за струмінь-водоспад? В спеку кожен йому радий;
В нашім парку – гарний, гожий – веселить він перехожих.
В’ються вгору води потоки, краплі бризкають нівроку…
Знають Юля та Роман, ця загадка про…
(ФОНТАН)

Де у полі квітне гречка, стоїть хатка невеличка.
Ти зустрінеш там родину, що працює без упину.
(ВУЛИК)

Хоч не літак, а крилатий, без крил не може працювати.
(ВІТРЯК)

Тітка на даху стоїть розвісивши вуха,

Від супутників сигнали і день і ніч слуха.

(АНТЕНА)

В сінях рипають і ходять, а до хати не заходять.

(ДВЕРІ)

Стоять на дорозі, усім заважають,

Хто йде, той штовхне, а з дороги не прийме.

(ДВЕРІ)

Чи хто заходить, чи виходить, той перший руку нам дає,

Ми стоїмо завжди при вході, нас в домі завжди кілька є.

(ДВЕРІ)

Впускають в кімнату людей хоч коли,

Хоча в ній ні разу самі не були.

(ДВЕРІ)

Серед двору – діжа, у проваллі – око, схочеш – нап’єшся.

(КРИНИЦЯ)

Идить на даху найвище всіх і димом дихає. (ДИМАР)

Хто самий перший йде у дім і всі хвостом ідуть за ним.

(КЛЮЧ)

Нова зачіска у Олі. Петруся, Галинки, Колі,

Всі охайні, дуже гарні, бо були у …

(ПЕРУКАРНІ)

Запитав орел шуліки: - Де дістати можна ліки?

- Цей будинок недалеко, називається …

(АПТЕКА)

Що взимку надворі замерзає, а в хаті ні.

(ШИБКА)

Племена, що вік кочують, без Цеглинки дім будують,

Як же зветься їх оселя, що з жердин стіни та стеля.

Повсть в негоду укриває, від негоди захищає.

(ЮРТА)

Вона – душа у кожній хаті, живе тоді, коли вогонь палає.

На хліб із нею ми багаті, теплом вона нас зігріває.

(ПІЧ)

Залюбки вогонь ковтає, хліб духмяний випікає,

Варить кашу і куліш, ну, звичайно, наша …

(ПІЧ)

Він нам несе тепло і світло, нема щедріш його на світі,

До сіл і по містах всі ходять по дротах.

(ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ)

Золота бджілка вечором в дім влетіла, весь дім освітила.

(ЛАМПОЧКА)

Сто один брат, всі в один ряд поруч зв’язані стоять.

(ТИН)

Що то за гірка, що не крок, то дівка.

(ДРАБИНА)

На дереві під вікном висить хатка із дашком,

Поспіша туди пташина, поклювати насінину.

(ГОДІВНИЧКА)

Будова тіла

Сопе, хропе, часом чхає, сюди-туди зазирає;
На морозі замерзає, бо одежини не має.
(НІС )

Між двох світил, я посередині – один.

(НІС)

Тридцять двоє козаків все молотять без ціпів,

Лиш цукерку показати – зникне вмить, годі шукати.

(ЗУБИ)

Два ряди сорочок, а між ними фартушок.

(ЗУБИ і ЯЗИК)

За стіною кістяною сидить дядько з бородою,

Хоч казочок розкаже, оповідачок навяже,.

Коли їсть, тоді мовчить, треба ж і йому спочить.

(ЗУБИ і ЯЗИК)

Лежить колода посеред болота, не сохне, не гниє, що воно є?

(ЯЗИК)

Завжди в роті, а не проковтнеш.

(ЯЗИК)

По лісочку ходимо, по стежині бродимо,

По травичці тупаєм, по кімнаті гупаєм.

(НОГИ)

Усе життя одна одну доганяють, а догнати не можуть.

(НОГИ)

Два брати через дорогу живуть, а один одного не бачать.

(ОЧІ)

Два віконця маєм, добре про них дбаєм,

Обидва близько себе, як зорі до неба.

(ОЧІ)

Круглі та горбаті, краями волохаті,

По боках біленькі, посередині – темненькі,

Як приходить біда, то тече з них вода.

(ОЧІ)

Були собі брати і обоє Кіндрати,

Через дорогу жили, а в гості не ходили.

(ОЧІ)

П’ять братів близнюків: один - товстенький,

Другий – маленький, третій – виский, а два інші – збоку.

(ПАЛЬЦІ)

П’ять братів, п’ять силачів, хоч і здаються малими,

Можеш все робити ними: і писати, і рубати, хто вони умій вгадати.

(ПАЛЬЦІ)

Вміють все робити, варто тільки захотіти. (РУКИ)

Дві матері по п’ять синів мають.

(РУКИ і ПАЛЬЦІ)

Без насіння виростає і міцне коріння має.
Ним їмо і хліб, і суп. Що це буде, дітки?
(ЗУБ)

Як тільки під ковдру залізу в його потрапляю полон,

Дивлюся, немов телевізор, цікавий з пригодами …

(СОН)

Не золото, а найдорожче.

(ЖИТТЯ)

Жирафа довгу ъъ маэ, а в змыъ ъъ зовсым немаэ.

(ШИЯ)

Професії

В пору літню і осінню, навесні, як прийде час,

Косять жнуть вони і сіють, орють лан для всіх для нас.

(ХЛІБОРОБИ)

Телеграми і листи він нам можить принести.

І газети і журнали, щоб про все ми прочитали,

Ой, важка у нього ноша, хто він, діти? …

(ЛИСТОНОША)

Ой не любим ми хворіти, і ліжку цілий день лежать,

То ж ці люди мусять вміти усіх хворих лікувать.

(ЛІКАРІ)

Хто усе на світі знає, хто студентів научає,

Голова, як той процесор, ну, звичайно, це …

(ПРОФЕСОР)

Грузовими, легковими і великими й малими,

Возять нас завжди і всюди ці потрібні дуже люди.

(ВОДІЇ)

В школі ми ідем уранці, зошити несемо в ранці,

Там найкращі на землі всього навчать нас …

(ВЧИТЕЛІ)

Із волоссям дати раду, зачіску зробить до ладу,

Вміють все, що попроси майстри з салону краси.

(ПЕРУКАРІ)

Налісники, борщі, котлети, торти, бульйони і рулети,

Наварять смачно і спечуть і нагодують досхочу.

(ПОВАРІ)

Гарні теплі рукавичку, шуби, шапки і спіднички,

І штанці, і піджаки шиє дітям залюбки.

(ШВАЧКА)

Де живуть у горах хмари випасаються отари,

Поміркуйте, постарайтесь, хто пасе їх здогадайтесь.

(ЧАБАН)

Він усіх фотографує, фотографії друкує,

Як ми можем називати цю професію, малята.

(ФОТОГРАФ)

Ковзани спорцмен узяв і усіх зачарував,

Він до цього має хист, бо спорцмен цей …

(ФІГУРИСТ)

Казкові герої

Завжди кажу я тільки правду, в житті ні разу не брехав,

І можу добру дать пораду процілу купу добрих вправ,

Як білого впіймать ведмедя, як зшить коня з двох половин,

Як на ядрі злітать далеко, ану вгадай, що за один.

(БАРОН МЮНХАУЗЕН)

Одну лиш пісню знає, як від баби втікти зміг,

По лісу я гуляю з головою та без ніг.

(КОЛОБОК)

Ой, набридло на віконці все на сонечку сидіть,

Я візьму і покочуся, щоб побачити весь світ.

(КОЛОБОК)

Така я біла і холодна, у світі кращої нема,

А подруга моя холодна і люта крижана зима,

Люблю маленьких діток красти, щоб слугами мені були.

І хочу, щоб не знали щастя всі люди на усій землі.

(СНІГОВА КОРОЛЕВА)

Біля мене людям жарко, хоч не дихай і мовчи,

Зеленій, як ліс і парки і хвоста не волочи.

Я не злий, я дуже довгий, тільки дихаю вогнем,

Смілий рицарю та дужий не рубай мене мечем.

(ЗМІЙ ГОРИНОВИЧ)

А я хоробрий лицар, нікого не боюсь,

Своєю булавою із нечистю я б’юсь.

Хоч невеличкий ростом, зате великий рід,

Я родом з горошини, а цар Горох – мій дід.

(КОТИГОРОШКО)

Я звір, що носить людський одяг,

Підкови, шпори, аж дзвенять,

«Яке цабе! На задніх лапах ходить» .

Нахабні миші в слід йому кричать.

(КІТ у ЧОБОТЯХ)

Я може й не красуня, зате багато вмію,

Варю, копаю, шию, перу, прасую, мию…

Не мріяла про принца, та раптом сталось чудо.

Хоч черевик згубила – принцесою я буду.

(ПОПЕЛЮШКА)

А я літати вмію, хоч і немаю крил,

А ще люблю цукерки й без свічок пироги,

Жартун, пустун, насмішник – мої це імена,

І баночку варення я вип’ю вмить до дна.

(КАРЛСОН)

Допоможе він пташкам і маленьким павучкам,

Всіх звірят лікує вмить добрий лікар …

(АЙБОЛИТЬ)

Ця казкова баба трішечки нахаба,

Кістяна внеї нога, а зовуть її …

(ЯГА)

До школи прямує хлопчик деревяний,

Відома ця казка тобі, чи не так,

В пригодах який побував цей хлопчак.

(БУРАТІНО)

Вигнав дід козу із хати, та й пішла вона блукати,

В зайця хату відібрала, всі козу ту виганяли,

Рак козуню ущипнув, зайцю хату повернув.

(КОЗА-ДЕРЕЗА)

Ой, веселий і смішний, любить мед він запашний,

Волохатий з ніг до віх ведмежатко …

(ВІННІ ПУХ)

Лежить він на печі, галушки їсть і калачі,

І піч його везе сама, дарма, що коней з ним нема.

(ЄМЕЛЯ)

В неї дивна таємниця: закохалася у принца,

На човні він плив на морі, поглядаючи на зорі.

(РУСАЛОЧКА)

Хто така: полем йшла і копієчку знайшла,

Запросила в гості всіх і на чай, і на пиріг.

(МУХА ЦОКОТУХА)

Мудрий в казочки кінець, а хто слухав молодець,

Тут не мишку вихваляють – спільну працю величають.

(РІПКА)

У цікавій казці цій пес із вовком мали дружбу,

Один одному вони зіслужили добру службу.

(СІРКО)

Були мишки-ледащиці, не брались і до водиці,

Півник – гарний голосок, що за казка - …

(КОЛОСОК)

Загубили в полі горщик, та не зварий в ньому борщик,

Бо звірята в нім жили, та ведмідь все розвалив.

(ТЕРЕМОК)

Ходить дід в кожусі сивім, дихає на ліс і ниви,

Стало білим все довкола, місно спить під снігом поле,

Він холодний, мов той лід, відгадайте, що за дід?

(ДІД МОРОЗ)

Маленьке сіреньке біди наробило,

Щось біле кругленьке хвостиком розбило,

Сумує і плаче бабуся, дідусь витирає сльозу.

(КУРОЧКА РЯБА)

Старенька бабуся у лісі жила,

Гостинці для неї онука несла,

Хто дівчинку цю по дорозі зустрів,

Як казка ця зветься, хто б відповів.

(ЧЕРВОНА ШАПОЧКА)

Засоби зв’язку

Співає соловей в одному місці, а весь світ чує.

(РАДІО)

Без язика живе, не їсть, не п’є, а говорить і співає.

(РАДІО)

У кімнаті у куточку на стіні сіра скринька

На шнурочку все розказує мені.

(РАДІО)

Невеличке без’язике, не п’є, не їсть, а здаля приносить вість.

(РАДІО)

Ми хоч і не крилаті, летим у міста й села,

І несем для вас малята звістки щирі і веселі.

(ЛИСТИ)

Через поле і лісок подається голосок,

Він біжить по проводам – скажеш тут, а чути там.

(ТЕЛЕФОН)

Скринька, вертушка, шнур і одне вушко.

(ТЕЛЕФОН)

От так дім, одне вікно, цілий день в вікні кіно.

(ТЕЛЕВІЗОР)

Що за дім, що за дім, що дверей немає в нім,

А якщо немає там дверей, звідки скільки там людей?

(ТЕЛЕВІЗОР)

Хто казкову силу має притягає мов магнітом,

З ним, як з кольоровим дивом можуть і дорослі й діти,

Не виходячи з кімнати цілим світом мандрувати.

(ТЕЛЕВІЗОР)

Дивну скриньку носить Коля, з неї чути голос Олі,

Коля скаже лиш: «Привіт». «Здрастуй» - чує він в отвіт.

(МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН)

Натискаєш кнопки на самій коробці,

Загуділо і за мить – можеш з другом говорить.

(МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН)

Інструменти

Зуби залізні цілий ліс розгризли.

(ПИЛКИ)

Дві дзвінкі стрункі сестриці в’яжуть діткам рукавиці.

(СПИЦІ)

Без голови, а в шапці, одна нога і та без сапога.

(ЦВЯХ)

Товстий тонкого поб’є, тонкий що-небуть приб’є.

(МОЛОТОК і ЦВЯХ)

Я в полі виросла, до вас у гості прийшла,

По двору поплигала і під лавку упала.

(МІТЛА)

Держиться подружка за моє вушко,

Стежкою одною все біжить за мною.

(ГОЛКА і НИТКА) Вміє вишивати, шити, може ґудзики пришити,
Та без одягу донині рукодільниця – кравчиня.
(ГОЛКА)

Я блискуча і гостренька, маю вушко я гарненьке,

За собою несу довгу-довгу косу.

(ГОЛКА)

І доладний і гриватий горбоконик-малючок,

По всій хаті їхдив-шастав та й сховався у куток.

(ВІНИК)

Цього діда мусиш знати, він стоїть десь під стіною.
Кожен день твою кімнату підмітає бородою.
(ВІНИК)

Невеликий спритний майстер, сам худий, а головатий,

А береться до роботи – чути зразу на всі боки.

(МОЛОТОК)

Вклоняється. Вклоняється, прийде додому – простягається.

(СОКИРА)

Побутова техніка

Ось загадка, так загадка: де поїде стане гладко,

Тільки пальцем не торкай, обпечешся – так і знай,

А щоб взять мене тобі маю ручку на горбі.

(ПРАСКА)

Є у нас у хаті робот має він великий хобот,

Він навкруг всю пиль вдихає та не хворіє і не чхає.

(ПИЛОСОС)

Білий шкаф купили ми, а в нім трішечки зими,

Назавжди усю цю зиму привезли із магазину.

(ХОЛОДИЛЬНИК)

Меблі

Ноги є, а не ходжу, спина є, а не лежу,

І сидіння є, а сам мушу вік стояти,

А скажіть, чи вдасться вам, хто я відгадати?

(СТІЛЕЦЬ)

Чотири брати одним поясом підперезані,

Під одним капелюхом стоять.

(СТІЛ)

З головою він накритий, несуть йому їсти й пити,

Та він страви не вживає, все хтось інший поїдає.

(СТІЛ)

Є і ніжки,є і спинка, та не хлопчик і не дівчинка.

(ЛІЖКО)

У лісі зростав, у столяра побував,
В кімнаті оселився, полотном укрився.
(СТІЛ)

Предмети побуту

Як запалять, то горить, як горить, то плаче.
Обережненько гасіть, бо впече у пальчик!
(СВІЧКА)

Вогняний у мене ротик, язичок у нього – гнотик.

(СВІЧКА)

Він вогонь в собі тримає і танцює гопака,

І завжди спортивні ігри олімпійські відкрива.

(ФАКЕЛ)

Шепчу я веселі сни, тільки ти скоріш засни.
Всі кладуть мене під вушко, бо на те я і …
(ПОДУШКА)

Я господарка всіх снів, про дельфінів,

Ви лягайте і на вушко вам нашепче снів …

(ПОДУШКА)

Туди – ріг, сюди – ріг, серединка, мов пиріг,

А сама набита пухом, під моїм вмостилась вухом.

(ПОДУШКА)

Не звір, а з рогами, не птиця, а з пір’ям, не людина, а в одязі.

(ПОДУШКА)

Анітрішки не пустун цей маленький веселун,

Він невпинно цокотить, справно час нам миготить.

(ГОДИННИК)

Він добрий друг людей, не спить в свята і в будень,

І день іде, і ніч іде, а як попросиш – збудить.

(ГОДИННИК)

Ніг немає, а ходжу, рота немає, а скажу,

Коли обідати, коли спати, коли роботу починати.

(ГОДИННИК)

Цока, цока на стіні, «Не спізнись» , гука мені.

(ОКУЛЯРИ)

Він замок відкривати може, він закрутить легко гайку,

Чарівник вам допоможе, відгадайте цю загадку.

(КЛЮЧ)

На порозі сторожа, з нею вітається кожен, як хоче зайти.

(РУЧКА на ДВЕРЯХ)

Дерев’яні хлопці лежать у коробці.
Коли з нами граються, то вогнем займаються.
(СІРНИКИ)

Лежать у порядку деревяні малятка,

Білі здорові, всі чорноголові.

(СІРНИКИ)

Чистить курточку, штанці, чобітки і сап’янці…
Дуже працьовита тітка. Здогадались, хто це?
(ЩІТКА)

Хто приходить, той до неї підходить,
Кидає на зуб свій кожух. А коли спекота,
То нема роботи.
(ВІШАЛКА)

В роздягальні я служу, на собі пальто держу.

(ВІШАЛКА)

У пароплава на борту я висну в будь-яку погоду,

А тільки зявимось в порту, я першим кинуся у воду.

(ЯКІР)

Іде верхи, а ногами – за вухами.

(ОКУЛЯРИ)

Свіох очей немаю, а іншим бачити допомагаю.

(ОКУЛЯРИ)

Що за хатка – дивина? З скла прозорого вона.
Табунцями, як у річці, рибки плещуться в водичці.
(АКВАРІУМ)

Ледь помітний він, маленький… То квадратний, то кругленький…
Як його ти відірвеш, то штани не застібнеш…
(ҐУДЗИК)

Він прикраса кожній блузці, цей малий і гарний …

(ГУДЗИК)

Ой, порізала пальчик Олена і у друзів скільки турбот,

І промили ранку гарненько, і залили у ранку ту …

(ЙОД)

Знизу клин зверху млин.
Тече вода а їй не біда.
(ПАРАСОЛЬКА)

Мав спочатку я клинець, розгорнувсь і став млинець,

Дощ іде, дзюрчить вода, під млинцем я. не біда.

(ПАРАСОЛЬКА)

Хоч я і страшнуватий, ось палиця в руці,
Та як мені прогнати від проса горобців?
(ОПУДАЛО)

Колечко у колечко і сплелася вуздечка.

(ЛАНЦЮГ)

Чорна собачка скрутилась, лежить.

Не гавкає, не кусає, а в дім не пускає.

(ЗАМОК)

Мию, мию без жалю, мию там де брудно,

аале митись не люблю, бо від того худну.

(МИЛО)

Не сонце, не місяць, а світить ясно

(ЛАМПА)

Який є такий покаже і без слів про все розкаже.

(ДЗЕРКАЛО)

Круглий, як м’яч, хвостик має, а за нього не піднімеш.

(КЛУБОК)

Покочуся за поміст, залишився довгий хвіст,

Хто за хвіст хапне, не зупинить мене.

(КЛУБОК)

Зубата щука іде через ліс, зубів багато, а нічого не їсть.

(РОСЧОСКА)

Посуд

Грушка – не груш

ка, вушка та дужка,
Порожнє бриньчить, повне – мовчить.
(ВІДРО)

Сріблясте, дзвінке, сміливе, метке, стрибає в криниці,

Несе водичку в дім на радість усім.

(ВІДРО)

Неначе паровоз, гуде, шумить, кипить, і пара йде,
Смачний заварює нам чай. Хто ж він такий? От відгадай.
(ЧАЙНИК)

На вогні щоденно спить, носом уві сні свистить.

(ЧАЙНИК)

Розкажу вам про такого, що слугує нам в житті,

В носі решето у нього, та ще й лазня в животі,

Візьмеш – диха паровинням, на голівці гуля,

А рука одна на спині, та й вона кривуля.

(ЧАЙНИК)

Він холодний ніц не значить, як змія сичить гарячий,

Засвистить і так щодня, вся збирається рідня,

А схолоне – на вогні знов виспівує пісні.

(ЧАЙНИК)

То холодним, то гарячий ми його у домі бачим,

І співаю я від жару, і пускаю з носа пару.

(ЧАЙНИК)

За те, що я працюю справно мене людина любить кожна,

Туди несу смачні я страви, назад – вертаюся порожня.

(ЛОЖКА)

Кінь худий допавсь до води, пив собі, пив,

Поки спрагу зігнав,

Озеро випив до самого дна.

(ЛОЖКА і МИСКА)

Гострим він завжди буває, все смачне нам нарізає.

(НІЖ)

Мурзаний і пузатий таке сказав коню:

«Візьми мене, неси мене і кинь серед вогню».

(ГОРЩИК і РОГАЧ)

У землі мене копали, відкопали – потоптали,

Потім втрапив на кружала, силу й міць узяв від жару,

Працював – всіх годував.

(ГОРЩИК)

Біля тіла вухо, а голови немає.

(КАСТРУЛЯ)

Шкільні речі

Невелика деревина, із графіту середина,
Всім потрібна, щоб писати, в розфарбовках малювати.
(ОЛІВЕЦЬ) Настрибаюсь вволю по чистому полю.
Правда, трішки ніс стешу, як малюю чи пишу.
(ОЛІВЕЦЬ)

Довгі палички кругленькі: сині, жовті, червоненькі,

По папері походили, кольори свої лишили,

Звуться палички оці кольорові …

(ОЛІВЦІ)

Є у мене деревинка, в ній – дуплиста серцевинка,

Вліз у дірку хвацький писар, вічно пише і мовчить,

Тільки хвіст з дупла стирчить.

(ОЛІВЕЦЬ)

Всяк школяр його шанує, бо він пише і малює,

Хто цей славний молодець? Це, звичайно, …

(ОЛІВЕЦЬ)

На сторінках букваря тридцять три богатиря.
(ЛІТЕРИ)

По білому полю комашки гуляли,

Про різні речі нам розказали.

(ЛІТЕРИ)

Біла грядка, чорні зернятка, посяіла попорядку,

Та й маю загадку. Хто зернятка знає, той відгадає.

(ЛІТЕРИ)

Чорні криві від роду німі, а стануть поряд – враз заговорять.

(ЛІТЕРИ)

Чорні птахи вилітали, біле поле засівали,

Що посіяли – узнаєш, коли книжку прочитаєш.

(ЛІТЕРИ)

Палички і закарлючки на папері пише ручка,

Щоби правильно писати, треба всіх їх пам’ятати,

В алфавіті тридцять три, їх зі мною повтори.

(ЛІТЕРИ)

Коли хочеш ти читати, то повинен мене знати,

А коли мене не знаєш, то нічого не вгадаєш.

(БУКВА)
Хутко стрибне на папір, і, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово. Ось і рішення готове.
Вправно пише у руці, бачать всі старання ці.
(РУЧКА)

Виводить букви і слова така цікава штучка,

В руці виблискує здаля нова гарненька ...

(РУЧКА)

Хутко стрибне на папір, і хоч вір, а хоч не вір,

Враз напише нове слово, ось і речення готове,

Впрано пише у руці, бачать всі старання ці.

(РУЧКА)

Книжечки маленькі, аркуші біленькі.
В них ми вчимося писати, і складати, й віднімати.
(ЗОШИТ)

Ніде не купиш, на вагах не зважиш,
Сам здобуваєш, у комору складаєш.
(ЗНАННЯ)

На базарі їх не купиш, на дорозі не знайдеш,

І не зважиш на терезах, і ціни не підбереш.

(ЗНАННЯ)

На уроках, в книгах, в школі почерпнеш ти їх доволі,

І назавжди у житті стануть друзями побі.

(ЗНАННЯ)

Я без сторін і без кутів, як звуся, відгадай.
І на малюнках дітлахів у сонечку впізнай.
(КРУГ)

Маю я три сторони і три кути, чи мене назвати зможеш ти?

(ТРИКУТНИК)

Олівці Петрусь узяв, швидко щось намалював,

Хоч крути, а хоч верти – має тільки три кути.

(ТРИКУТНИК)

Він не круг і не квадрат, і не прямокутник,

Має тільки три кути, звуть його …

(ТРИКУТНИК)

Він давно знайомий мій, кожен кут у нім прямий,

Всі чотири сторони однієї довжини.

(КВАДРАТ)

В мене ось такі кути, вони схожі, як брати,

І чотири сторони однієї довжини,

Отже, треба нам, малята. Усе знати про …

(КВАДРАТА)

На квадрат я дуже схожий, маю теж чотири сторони.

Тільки дві з них протилежні однакової довжини, а сусідні – різні.

(ПРЯМОКУТНИК)

Не стоїть і не стрибає жодного кута немає.

(КРУГ)

Має він вершину, має і основу, а якщо покотиться – то по колу знову.

(КОНУС)

Не дерево, а з листочками, не сорочка, а сшита,

Не поле, а засіяне.

(КНИГА)

Язика немає, а розуму навчає.

(КНИГА)

Дуже я потрібна всім і дорослим і малим,

Всіх я розуму учу, а сама завжди мовчу.

(КНИГА)

Паперовий кораблик щодня перевозить у трюмах знання,

Після плавлення цей корабель повертається в рідний портфель.

(ЗНАННЯ)

Їдуть братці верхи на конячці, не кусає кінь удило,

П’є не воду, а чорнило, за рядком рядок іде.

(ПАЛЬЦІ і ПЕРО)

Є чарівник у школі в нас, ану впізнайте, хто він.

Озветься – тиша йде у клас, озветься ще раз – гомін.

Щоб не спізнитись на урок нам голос подає …

(ДЗВІНОК)

Голубка біла в хату залетіла, що навколо бачила, все розказала.

(ГАЗЕТА)

Біла білка плиг та плиг по білому полю.

(КРЕЙДА)

Разом стіл я і стілець, хто вгадає – молодець.

(ПАРТА)

Невеличка хатка там живуть малятка,

Ми їх гостроносих у портфелі носим.

(ПЕНАЛ)

Чистенькі віконця сміються до сонця,

Діточки довкола, наша люба …

(ШКОЛА) Вчить читать і рахувать, і писати, і співать,

Хоче всіх дітей довкола наша люба, гарна ...

(ШКОЛА)

Входять до неї сліпими, а виходять зрячими.

(ШКОЛА)

Малювати можна нею будинки хмари і поля,

Зелену затишну оселю, високі гори і моря,

Зачарувати можна нею, така вона чудова й гарна,

Чи знаєш, як зовуть цю фею, звичайна акварельна …

(ФАРБА)

Ось до класу всіх скликає голосистий наш дзвінок,

І ми радо поспішаєм не в садок, а на …

(УРОК)

Бігаю туди-сюди, всіх рятую від біди,

Там де помилки і бруд мною на папері труть.

(ГУМКА)

А у мене є торбинка зошитам й книжкам хатинка,

Ще й пенал туди кладу, як до школи я іду.

(РАНЕЦЬ)

Погуляю вволю по чистому полю,

Полуляю, пострибаю, закарлючки полишаю,

Хто їх розпізнає – слово прочитає.

(ПАПІР, РУЧКА, ЛІТЕРИ)

Майстер викував уміло двіа однакові ножі,

Дуже зустрічі зраділи, обнялись, а роз’єднати

Їх ніхто уже не зміг, підкажіть, як називати почали відтоді їх?

(НОЖИЦІ)

Хто це вранці йде до школи перший раз у перший клас,

Знає всіх гравців футболу, грає сам у вільний час,

Він іде з портфелем зручним, називають його …

(УЧНЕМ)

Я без діла не лежу, кого хочете здружу,

Щоб жили у мирі скло, пластмаса й шкіра,

Целофан, хутро й бетон, пінопласт, папір, картон,

Всіх здружу я крім людей. Зрозуміли хто я ? ..

(КЛЕЙ)

А з нею діти починають буквар читати з ранніх літ,

Екзамен перший свій складають, то ж треба знати їх, як слід.

(АБЕТКА)

Цю найпершу в школі книжку знає будь-який школяр,

До усіх книжок стежинку прокладає наш …

(БУКВАР)

Спортивний інвентар

Прив’яжемо – підуть, відв’яжемо – залишаться.

(ЛИЖІ)

Дві дощечки, дві сестрички везуть мене із гори.

(ЛИЖІ)

Влітку у темниці знудились сестриці,

Лише випав сніг лапатий вмить побігли погуляти.

(ЛИЖІ)

Влітку відпочивають, а взимку дітей катають.

(САНКИ)

В зимову веселу пору ми найкращі друзі дітвори,

Возять діти нас на гору, ми – веземо їх згори.

(САНКИ)

Мчать по сніжку із двору, задерши рильця вгору.

(САНКИ)

Все літо стояли, зими чекали,

Діждались пори – помчали згори.

(САНКИ)

Ллється річка – ми лежим, лід на річці – ми біжим.

(КОВЗАНИ)

Крешуть лід, ріжуть лід – залишають дивний слід,

А які швидкі вони, що це, діти? …

(КОВЗАНИ)

Музичні інструменти

Сам із вільхи та із дуба, в роті – чорні й білі зуби,

До зубів торкнись – готово! Ти почуєш спів чудовий.

(РОЯЛЬ)

Хто з нею добре знається – до того,

А хто не влад її бере, вона аж по душі дере.

(СКРИПКА)

Десь у гаї народилась, а у хаті опинилась,

Була німа і нежива, тепер говорить і співа.

(СОПІЛКА)

Є деревце – не полінце, шість дірочок маю, весело співаю.

(СОПІЛКА)

В лісі вирізана, гладенько витесана,

Співала заливалася, як називалася.

(СОПІЛКА)

Люблять мене поважають, але б’ють, коли грають.

(БАРАБАН)

Хоч порожній я і голий, маю голос я некволий,

Усім дітям у строю, я команду подаю.

(БАРАБАН)

Сам пустий, голос густий, дріб вибиває – дітей збирає.

(БАРАБАН)

То товстіша, то – худіша, на коліні плаче,

А хто чує, не бідує, веселиться, скаче.

(ГАРМОШКА)

Країни

На Нілу берегах величних стоїть країна з давніх літ,

Там фараонів тайна вічна живе в гробницях пірамід.

(ЄГИПЕТ)

Мандрував йог без упину, бо шукав свою країну,

Ви йому допоможіть, звідкіля він – підкажіть.

(ІНДІЯ)

Красивий щедрий рідний край і мова наша солов’їна,

Люби, шануй, оберігай усе, що зветься …

(УКРАЇНА)

Цвітуть сади, Дніпро шумить і мова ллється солов’їна,

І жайвір лине у блакить, усе це зветься …

(УКРАЇНА)

Країну я шукаю, що схожа на коня,

Усім вона гукає: «Я – поні, поні - я»

(ЯПОНІЯ)

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Рашкевич Наталія

Пов’язані теми

Дошкільна освіта, Інші матеріали

Додано

15 квітня

Переглядів

28157

Оцінка розробки

Відгуки відсутні