21 квітня о 15:00Вебінар: Як організувати дистанційний урок «на 12 балів»

Загадки. Світ живої природи. 1-4 класи/ Упорядник Кондратюк В.О.

Про матеріал

У збірнику вміщено народні та авторські загадки про рослини і тварини. Всі загадки систематизовано по розділах. Для зручного користування збіркою в кінці складено алфавітний покажчик слів-відгадок.

Збірник може бути використаний при підготовці до проведення уроків природознавства, екологічних заходів вчителями початкових класів, вихователями груп продовженого дня, учнями.

Перегляд файлу

    УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Світ живої природи

 

                    Загадки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 Чернігів, 2018

Рецензенти:

Йовенко А.М., методист МЦ управління освіти Чернігівської міської ради;

Ольчедаєвська В.М., методист МЦ управління освіти Чернігівської міської ради.

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото: Маслак О.О.

 

Світ живої природи. Загадки / Упорядник   Кондратюк В.О.–  Чернігів, 2018

 

 

      У збірнику вміщено народні та авторські загадки про рослини і тварини. Всі загадки систематизовано по розділах. Для зручного користування збіркою в кінці складено алфавітний покажчик слів-відгадок.

      Збірник  може бути використаний при підготовці до  проведення  уроків природознавства, екологічних  заходів  вчителями початкових класів, вихователями груп продовженого дня, учнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дві донечки такої вроди

Хто бачив їх хоч одну мить

Не міг забути й розлюбить.

Тож вирішила мудра Мати

В придане їм дарунки дати…

Мрійливій Флорі – світ рослин.

А жвавій Фауні    світ тварин.

 

 

 

         СВІТ РОСЛИН

 

Дикорослі дерева і кущі

Стоїть дівка серед поля,

В чорні цятки біла льоля.

Довгі коси розпустила,

Їх заплести їй не сила. (Береза)

 

Маю плаття зелененьке,

Гнучкі, ніжні віти

Білу кору, стан тоненький.

Як я звуся, діти? (Береза)

 

В білій одежині цілий рік ходила,

Навесні зелений волос розпустила,

Кучері вмивала чистою росою,

Гай розвеселяла білою красою. (Береза)

 

Білокрила, наче птах,

І оспівана в піснях.

Дрібне листячко на ній.

Що й казати — гарна всім. (Береза)

 

 

Край шляху білявка стоїть молода,

Її прикрашає зелена фата. (Берізка)

 

Стрімко вибігли на гору,

Дві подружки білокорі.

Дощик їм полоще кіски.

Цих подружок звуть ...(берізки).

 

Плаче красуня над річкою:

Пов'язала б коси стрічкою,

 Та вітер весь час налітає

Та коси мої розплітає. (Верба)

 

Заблудилась в верболозі,

Дні і ночі ронить сльози. (Верба плакуча)

 

Котики-воркотики — гості весняні.

Всілися рядком на ламкій ... (вербі)

Посідали на вербичку

Сірі братики й сестрички —

Перші вісники весни ...

Відгадайте, хто вони. (Вербові котики)

 

На узліссі в колючках

Бородатенький дідок.

Навіть взимку на гілках

Безліч має ягідок.

Хто подумає як слід,

Відгадає, що то... (глід)

 

Росло, виросло,

Із кожуха вилізло,

По руках покотилося,

На зубах опинилося. (Горіх)

 

Сам маленький, а шуба дерев'яна. (Горіх)

 

Висить відерце, а у ньому серце. (Горіх)

 

Ти мене не обминай,

А скоріше відчиняй.

Не дивись, що кам'яний —

Розіб'єш, а я смачний.

Недарма кладуть в пиріг.

Упізнав? Та я ж … (горіх).

 

Костяна сорочка,

Зелен кожушок,

Не вони, а зерня

Ваблять діточок. (Горіх)

 

У зеленім кожушку,

В костяній сорочечці

Я росту собі в ліску,

Всім зірвати хочеться. (Горіх)

 

Весною зеленіла,

Влітку загоріла,

Червоні корали

Восени наділа. (Горобина)

 

Восени намистом рясним

Вона віти прикрашала.

Як весна-красна настала, —

Ягідок уже не стало.

Без окраси залишилась ти,

Красуне, не даремно.

Взимку пташок годувала

Намистинками, напевно. (Горобина)

 

 

Вони вдягаються тоді,

Коли теплінь приходить.

А роздягаються тоді,

Коли теплінь відходить. (Дерева)

 

Хоч стоять вони весь час,

Від дощу чи від спекоти

Захистять, врятують нас.

Не лягають спать ніколи,

На ногах вони одвік.

Не бояться плину рік,

Ні завій, ні вітру реву,

Хто ж вони такі? (Дерева)

 

В них багато є роботи,

Хоч стоять вони весь час.

Від дощу чи від спекоти

Захистять, врятують нас.

Не лягають спать ніколи,

На ногах вони одвік.

Не бояться плину рік,

Ні завій, ні вітру реву,

Хто ж вони такі?... (Дерева)

 

На літо одягається,

А на зиму одежі цурається. (Дерево)

 

Навесні веселить,

Влітку холодить,

Восени годує,

Взимку гріє. (Дерево)

 

Всі пани скинули жупани.

А одна пані в зеленім жупані.

                                         (Листяні дерева, ялинка)

Живе один батько,

Тисячі синів має,

Усім шапки справляє,

А собі не має. (Дуб і жолуді)

 

Батько тисячу синів має,

Кожному шапочку справляє. (Дуб і  жолуді))

 

Гарне дерево, міцне.

Листя різьблене, рясне.

На гілочках крислатих

Буде жолудів багато. (Дуб)

 

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Вдивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)

 

Стоїть дід над водою

З білою бородою,

Тільки сонечко пригріє -

Борода почервоніє. (Калина)

 

За хатиною в садочку

У зеленому віночку,

У червоному намисті

Дівчинонька чепуриться.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти.

За намисто кожен — смик.

Та й укине на язик. (Калина)

 

Весною зацвіла,

Влітку загоріла.

Червоні коралі

Восени наділа. (Калина)

Не дівка, а червоні стрічки носить. (Калина)

 

Навесні цвітуть, мов свічі,

Заглядають сонцю в вічі.

А під осінь ті свічки

Вдягнуть з голок кожушки. (Каштан)

 

Я — зелений їжачок,

Маю безліч колючок,

Одяг трісне — не заплачу,

Бо тоді я — просто м'ячик. (Каштан)

 

Мій зелений піджачок,

Весь пошитий з колючок,

Тільки що мені робить —

Я росту, а він тріщить?

І дарма, якщо порву —

То й без нього проживу. (Каштан)

 

На дереві гойдається.

Жупан колючий має,

На літо одягає,

А восени скидає. (Каштан)

 

На гілках стоять

Сто свічок,

Без вогню горять. (Суцвіття каштанів)

 

Ні сучок, ні листок,

А на дереві росте. (Кора)

 

Викупана в сонечку,

Стоїть собі донечка.

Бджоли сонячний медок

Дістають з її квіток. (Липа)

 

 

Влітку рясним цвітом покриваюсь я,

Пахощі солодкі чути вже здаля.

Але поки квітну, часу не втрачай,

З моїх квіток взимку можна пити чай. (Липа)

 

У зеленім кожушку,

В кістяній сорочці

Я росту собі в ліску,

Всім зірвати хочеться. (Ліщина)

 

Росло, росло та й виросло,

Із гніздечка вилізло.

Кругленьке, маленьке,

На чолі лисеньке. (Ліщина)

 

Хвойні — це моя рідня,

На них схожа тільки влітку я,

А як осінь настає —

Скидаю вбрання своє. (Модрина)

 

Ніхто її не лякає.

А вся тремтить. (Осика)

 

Що за диво, за краса?!

На галявині зросла.

Шишок безліч, всі маленькі,

І не довгі, а кругленькі. (Сосна)

 

Довга-довга і худенька,

Знизу ширша, вверх гостренька,

Тягне вгору руки-віти.

Що це, відгадайте, діти! (Тополя)

 

 

 

Дуже прості в мене квіти,

Але ніжні, запашні.

Люблять бджоли їх і діти —Колючки їм не страшні.

Восени ж як скину листя,

Ягідками приберусь.

Кожна гілка, як в намисті

Я... (шипшиною) зовусь.

 

Зимою і літом

Однакові цвітом. (Ялина, сосна)

 

Голки в мене коротенькі

І колючі, хоч маленькі.

Всім знайомі ці гілки,

На них довгі шишки, мов свічки. (Ялина)

 

Я — дерево-красень, а звуть мене ... (ясен).

 

Трави і квіти

 

Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив —

Його не займає. (Барвінок)

 

Не бачили, щоб жовкнув він,

Зелений і взимі,

Улітку рясно стелиться

Низенько по землі;

Цупкі зелені хрещики

На кінчику стебла

І синій цвіт, і цілий світ,

І океан тепла.

Хто він? (Барвінок)

 

Блакитні квітки, як джерельця,

А кожна по п'ять пелюсток

Розлогі хрещаті стебельця

Відразу з кількох гілочок.

І взимку він теж зеленіє.

Народ його любить завжди.

От хто ж відгадати воліє,

Ключ загадки скраю знайди!.. (Барвінок)

 

Зубів не має, а кусає. (Будяк)

 

Синьоока чарівниця

Часто в полі вертиться.

Де вінки вона спліта —

Там рідкі ростуть жита. (Волошка)

 

Як кошички, сині квіти

Пишаються серед жита. (Волошки)

 

Із зеленого вівса

Цілі дні і ночі,

Дивляться у небеса

Темно-сині очі. (Волошки)

 

На просторах поля золотого

Сині зірочки тремтять.

Мов шматочок неба голубого,

Виграють, виблискують, горять. (Волошки)

 

Хоч і схожий він на дзвоник,

Та тихесенько стоїть

Скільки б я не колихала,

Він не дзеленчить. (Дзвіночок)

 

 

Хто з вас, діти, нас не знає?

Ми у лісі проживаєм,

Дзвоном сонце зустрічаєм,

Маєм гарні сині очки,

Називаємось... (дзвіночки).

 

Червона та кисла

На болоті звисла. (Журавлина)

 

Яскраві пелюстки

І запах пречудовий.

І хочеться усім

Побачити їх знову.  (Квіти)

 

Вона цвіте в травневі дні

Між великим листом.

Виснуть квіточки дрібні

Запашним намистом. (Конвалія)

 

Нанизались на стеблинки

Білосніжні намистинки.

Гарна й запашна трава,

Ця красуня лісова! (Конвалія)

 

Поле вбралося в обнову,

Сукню одягло бузкову,

І над нею залюбки

Цілий день гудуть бджілки.

Пречудово в літню днину

Зацвітає...  (конюшина).

 

Де ніжки косулі чи лося ступали,

Копитця сліди на землі залишали.

І виросла в місцях тих травиця,

У неї листочки — неначе копитця. (Копитняк)

 

Не гаряча, а пече —

Хто торкнеться — утече.

Дуже злюча ця трава.

Це, малята, ... (кропива).

 

Не дерево, а листя має.

Її усякий обминає.

Лиш доторкнеться до долонь,

То припече, немов огонь. (Кропива)

 

Стоїть при дорозі

На одній нозі,

Хто її зрушить,

Плакати мусить.(Кропива)

 

На собі відчув я сам:

Жалить, хоч і не оса,

Хоч холодна, а пече,

Всяк від неї утече. (Кропива)

 

Хто її знає, той обминає:

Як не вберегтися, можна обпектися! (Кропива)

 

Цвіли все літо коло хати

Золоточубі сонценята,

Та ось уранці де й поділись —

Мов парашути, розлетілись. (Кульбаба)

 

Сонечко в траві зійшло,

Усміхнулось, розцвіло,

Потім стало біле-біле

І за вітром полетіло. (Кульбаба)

 

Сонце луг поцілувало —

Все довкола жовтим стало.

Дуже сонечко пригріло —

Жовта фарба побіліла.

Літній вітерець повіяв —

Білий килимок розвіяв. (Кульбаба)

 

Стала на поляні

В жовтім сарафані.

Підросте — всміхнеться,

Для всіх вітрів вбереться

В платтячко біленьке,

Пишне та легеньке. (Кульбаба)

 

Хто у шапці золотій

У траві стоїть густій

І привітно всім кива?

Раптом вітер налетить,

Потолочить все — і вмить

Вже без шапки голова! (Кульбаба)

 

Горів в траві росистій

Ліхтарик золотистий.

Світив — і враз потух:

Перетворився в пух. (Кульбаба)

 

Стоять красуні на воді,

Вінки в них білі й золоті. (Латаття)

 

Глянь, яка красунечка

Посеред ріки

Розпустила весело

Білі пелюстки.

А над нею сонечко

Й синява ясна,

Пурхають метелики

Білі, як вона.

Може, їй з метеликом

Високо в блакить

Теж злетіти хочеться —

Та не полетить!...

Бо її не випустить

Чорна глибина,

Бо вона прив'язана

Коренем до дна... (Латаття)

 

Летіли птахи зелені,

Сіли спочити на клені.

По десять птахів на кожну вітку.

Сіли весною,

Сидять улітку.

А прийде осінь —

Запалить крони.

Птахи зелені

Стануть червоними.

Зірвуться з віток

У мжичці сірій —

Полинуть з вітром

В кленовий вирій. (Листя)

 

Стебельце — шорстка драбинка,

У серединці — чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний ... (мак)

Запалали в чистім полі

Квіти гарні, всі червоні.

То палає влітку так

Польовий червоний ... (мак).

 

Стоїть півень на току

В червоному ковпаку. (Мак)

 

Навесні –

Як вогник цвів,

Потім з квітки

Хату звів.

В хаті виросло

За літо

Сотні

Зерняточок-діток. (Мак)

 

В житечку зеленім —

Факели вогненні.

Цілий день собі горять,

З сонечком лягають спать. (Маки)

 

Ні сучечок, ні листочок,

А на дереві росте.  (Мох)

 

Кинь листок в гарячу воду —

Ніс відчує прохолоду! (М'ята)

 

Стоїть дід над водою,

Трясе бородою. (Очерет)

 

Діжечка на діжечці,

Діжечка на діжечці,

А зверху китичка. (Очерет)

 

Перші квіти проростають

З цибулиночок малих,

Стоїть дід над водою,

Кожну весну зустрічають,

Розпізнайте, діти, їх.

Я той сніг колю «голками»

Зелененькими листками,

Білу квітку вивільняю —

В ноги березню схиляю. (Підсніжник)

 

 

 

Тільки вчора теплий вітер

Вість приніс нам від весни,

А сьогодні дивні квіти

Крізь замети проросли. (Підсніжники)

 

Росту при дорозі,

Подорожнім стаю у пригоді. (Подорожник)

 

Має він круглі великі листки.

Як зацвіте, випускає «свічки»,

В них насінники поспіють невдовзі.

Всюди росте ця трава при дорозі.

Вітер несе насінники малі —

Подорожує трава по землі. (Подорожник)

 

Я  найперша квітка в гаю,

Синім цвітом зацвітаю,

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку. (Пролісок)

 

Не їжачки вони,

А все ж колючі,

Причіпливі такі,

Що просто жах.

Ішов хлопчина

Поміж них по кручі,—

Штанці й сорочка,—

Гляньте, в... (реп'яхах)

 

Цап ішов у день осінній

Через поле навпрошки.

Коли глип — на бадилині

Примостились їжаки!

— Ме-ке-ке!

— Ме-ке-ке!

Ме, а що воно таке?

Ме, мені воно до смаку,

Хоч колюче — не м'яке!

Цап похрумав бадилину

І потупцяв навпрошки.

А на бороду цапину

Начіплялись їжаки!

- Ми-ки-ки! Ми-ки-ки!

Може, це не їжаки!?

- Ой, хто цапові підкаже,

Що ж він з'їв усе-таки?! (Реп'яхи)

 

Квітка гарненька,

Із сонечком схожа —

Пелюстки біленькі,

Серединка жовта. (Ромашка)

 

Я на сонце дуже схожа —

Золотиста, ніжна, гожа.

Я щоранку розквітаю,

Промінцями всіх вітаю.

Відгадати вам не важко,

Що за квітка я? ...  (Ромашка)

 

На стрункій високій ніжці,

Біля річки на лужку,

У хустинці-білосніжці

Стрів я квіточку таку:

Ясним оком жовтуватим

Усміхалася мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала:— Ні! (Ромашка)

 

Біленька корзинка,

а дно золотисте.

В корзинці – росинка

Та сонечко чисте. (Ромашка)

 

Що на луках розцвіло,

Ніби сонечко зійшло?

Тільки я не розумію:

Чом те сонечко не гріє? (Ромашка)

 

Виросли на лузі сестрички маленькі,

Очки — золотії, а вії— біленькі. (Ромашки)

 

Дивляться сестрички так,

Немов живії:

Жовті в них очички,

Білі у них вії.

Хто вони? (Ромашки)

 

Я на інших геть не схожий:

Кучерявий та пригожий.

Постелю під голе віття

Фіолетові суцвіття. (Ряст)

 

Що за квітка така?

І від неї дрімота.

А сама не спить,

Весняним цвітом всіх манить. (Сон-трава)

 

Сестри всі зазеленіли,

Як прийшла весна.

Влітку враз зачервоніли —

Час збирання настава. (Суниці)

 

Росте вона в лісочку.

Має червону сорочку.

Хто йде, той поклониться. (Суниця)

 

 

 

Червона, солодка, пахуча,

Росте низько,

До землі близько. (Суниця)

 

У зеленому лісочку

Під мережаним листочком

Червоніє невеличка

Спіла ягідка... (суничка)

 

Що за квіточка пахуча:

І червона, і колюча. (Троянда)

 

Під листом на кожній гілці

Діточки малі сидять.

Хто їх почне збирати,

Тому вони рот і руки

Будуть малювати. (Чорниця)

 

Гриби

 

Хто сидить на білій ніжці

Біля шляху під листочком?

Встала шапка з-під трави,

Та немає голови. (Гриб)

 

Стоїть при дорозі на одній нозі.

Шапочку має, та нікого не вітає. (Гриб)

 

Прокладав собі доріжку, -

Піднімав голівку й ніжку.

На підмогу дощ пролився,—

Він водою підкріпився.

З-під куща все глип та глип,

Як на світ з'явився... (гриб)

 

 

В теплий дощик народився,

Парасолькою накрився,

Може б, з лісу пострибав,

Якби другу ногу мав. (Гриб)

 

Вам про дивне диво

Розкажу правдиво.

Що малі звірята

Не могли впізнати?

Пробігала лиска.

- Величенька миска!

Пролітала сойка.

- Гарна парасолька!

А їжак міркує:

- Як ніхто не чує? Парасолька свіжа,

Наче справжня їжа! (Гриб)

 

З головою, та безносий,

Невидющий, безголосий

На одній нозі панич —

Не озветься, і не клич! (Гриб)

 

Під хвоєю ховаються,

Чи листям укриваються,

Шапки не знімають,

Дощику чекають. (Гриб)

 

В мене ніжка одна —

Чобітка не маю,

І хоч я без голови,—

Шапку одягаю. (Гриб)

 

Росте собі у лісочку,

У лісочку в холодочку.

Капелюх на собі має,

Та ніколи не знімає. (Гриб)

 

Маленький, чепурненький

Крізь землю пройшов,

Червону шапочку знайшов. (Гриб)

 

Всі ми в шапочках-брилях

Заховались під кущі,

Бо як вийдемо на шлях —

Враз опинимось в борщі.

І великі, і малі. (Гриби)

 

Повдягалися в брилі,

І дощу ці одноніжки

Не бояться анітрішки.

Ліс — улюблений їх край.

А як звуться — відгадай. (Гриби)

 

Ми блискучі і слизькі,

Ми маленькі … (маслюки).

 

На лісовій галявці

Хизується Андрійко —

Червоний капелюх,

Білі цяточки. (Мухомор)

 

Шапка червона, біла нога,

Злий і підступний, як Баба Яга,

Щоб не зазнали від нього біди,

В кошик ніколи його не клади. (Мухомор)

 

Погожим деньочком

Ростуть під пеньочком.

Мають довгі ніжки,

Та не ходять пішки. (Опеньки)

 

 

Поховались за пеньки

Довгоногі хлопчаки

У картузиках руденьких,

Називаються... (опеньки).

 

Садовина і городина

 

Жовте, соковите,

На дерев'янку надіте.

Маленькі плоди,

Мов сережки повисли.

Червоні — солодкі,

Зелені — ще кислі. (Абрикос)

 

Мов їжак, колючий,

Солодкий та пахучий.

Ягідку зірвеш —

Руку обдереш. (Аґрус)

 

Червоний Макар

 По полю скакав,

 Та й в борщ попав. (Буряк)

 

Стоїть півень на грядках

У червоних чобітках. (Буряк)

 

Я червоний добрячок,

Солоденький мій бочок.

З мене вийде борщ і квас,

Пригощу я ним і вас. (Буряк)

 

Я кругленький хлопчик,

Як у мишки — хвостик,

Червоненький я на вроду,

Хочу в борщик із городу. (Буряк)

 

Хоч і цукровим звуть мене,

Та від дощів я не розм'як.

Солодкий дуже я на смак,

І звуть усі мене ...  (буряк).

 

Товстий Гнат,

При землі не знать.

Сам червоний,

А чуб зелений. (Буряк)

 

За хатиною в садочку,

У зеленому віночку

Та в червоних намистах

Стала пава молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти:

За   намисто   кожен — смик!

Та й укине на язик.  (Вишня)

Червоний колір, чудовий смак,

Кам'яне серце. Чому то так?(Вишня)

 

Маленькі плоди, мов сережки повисли.

Червоні – солодкі, зелені – ще кислі. (Вишні)

Червоненька і смачненька,

Дуже з вигляду гарненька,

І боки у неї пишні.

Влітку смачно їсти … (вишні).

 

Ліз Мартин через тин,

Сам переліз, а голову на тину залишив. (Гарбуз)

 

На хвилиночку у гості

Я б до друзів покотився,

Та прив'язаний за хвостик

З того дня, як народився. (Гарбуз)

Жовтобокий карапуз

Йшов городом та й загруз,

Бо насіння стільки має,

Що аж боки розпирає. (Гарбуз)

 

Зелений кіт виліз на пліт.

Сидів, сидів — аж порудів.

Хвіст унизу миші гризуть.

Зліз би, та де! Як упаде —

Здригнеться світ. Що ж то за кіт? (Гарбуз)

 

Без вікон, без дверей,

Повна хата людей. (Гарбуз)

 

Не кінь, не віл, а прив'язаний. (Гарбуз)

 

Стоять коні на припоні,

Не їдять, не п'ють,

А все гладшими стають. (Гарбузи)

 

Розкололася хатинка

На дві половинки,

І посипались у жменьку

Зелені дробинки. (Горох)

 

Без рук, без ніг, а по тичині в'ється. (Горох)

 

Коли був я молодий,

Набрався лиха і біди.

Всяк любив мене, кусав,

Коли мимо йшов, щипав.

А коли я став старим.

Хтось окропом обварив. (Горох)

 

У зеленому стручку

Густо, наче в кулачку,

Дружно братики зростали

І тому біди не знали.

Восени, під вечорок,

Раптом луснув той стручок.

З нього братики-плоди    Пострибали хто куди. (Горох)

 

Бджілкам  - взяток, діткам – каша.

Корівкам поживна паша.  (Гречка)

 

Я на сонці сонцем сяю.

Родичів багато маю.

Гарбузову господиню

Усі знають. Хто я?.. (Диня)

 

Сама жовта і цукриста,

Я красуня золотиста. (Диня)

 

Що у полі половіє, коли вітер віє? (Жито)

 

Круглий, та не місяць,

Зелений, та не діброва,

З хвостом , та не миша,

Всередині червоненький

Та ще й солоденький. (Кавун)

 

Круглий, як куля,

Зелений, як трава,

Червоний, як кров,

Солодкий, як мед. (Кавун)

 

Круглий, як сонце.

Смугастий, бокатий,

Дуже солодкий

І трішки хвостатий. (Кавун)

 

У зеленій оболонці

А всередині, як сонце. (Кавун)

 

Проти сонечка я грію

Черевце смугасте, повне.

І потрошку червонію —

Із середини, не ззовні. (Кавун)

 

Не гіркий і не солоний,

А солодкий і червоний,

Як же зветься цей товстун?

Здогадалися?... (Кавун)

 

Зверху каптан оксамиту  зеленого,

А всередині — атласу червоного,

З сотнею зерняток кольору чорного,

Смаку солодкого і неповторного. (Кавун)

 

Була дитиною — не знала пелюшок,

А старою стала — сто пелюшок мала. (Капуста)

 

Ген із поля до села

В кухню тітонька прийшла.

На підлозі сіла — хрусь: —

Я сама не роздягнусь!

Стали тітку роздягать —

І зняли хусток із п'ять,

Ще й кожух, фартух, каптан...

Аж залишився... качан!

Як же зветься тітка тлуста?

Здогадалися?.. (Капуста)

 

Сидить баба, одягнулась,

В сто сорочок загорнулась,

Ціле літо достигає,

До нас в борщик поспішає. (Капуста)

Вузлувата і листата,

А доспіє — головата

На нозі стоїть одній,

Сто сорочечок на ній. (Капуста)

 

Хто голівоньку свою

Влітку накриває?

Аж по двадцять хустин

На голівці має. (Капуста)

 

Як дитиною буваю,

Пелюшок тоді не маю,

Постарію, мов бабуся,

В сто пелюшок одягнуся. (Капуста)

 

Сорок сорочок,

Сорок торочок,

Всі одягає —

Не застібає. (Капуста)

 

Латка на латці.

Без голки зшиті. (Капуста)

 

Сидить баба на грядках,

Вся закутана в хустках. (Капуста)

 

Що копали із землі,

Жарили, варили.

Потім в попелі спекли

Їли та хвалили? (Картопля)

 

Хто ховає під кущі

Наші супи і борщі? (Картопля)

 

Я росла в темній темниці,

Як зросла, взяли в світлиці.

З мене шкуру всі деруть,

Мене варять, мене труть.

Пироги з мене печуть.

Відгадайте, хто ж я є?

Чи ви знаєте мене? (Картопля)

 

Неприваблива, шишкувата,

А як прийде на стіл вона,

Скажуть весело хлоп'ята:

- Ну й розсипчаста, смачна.(Картопля)

 

Без рук, без ніг, а в'ється на батіг. (Квасоля)

 

Не стелюсь я спати долі,

А деруся вгору я. (Квасоля)

 

Що то за твір, що не чоловік,

Не звір, а має вуса? (Колосок)

 

Білі зуби маю, та усі ховаю.

Довгі коси маю, та не заплітаю. (Кукурудза)

 

На городі молода

Пишні коси розпліта,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки. (Кукурудза)

 

Висока, мов гай, вона в полі зростає,

А листя, мов гілля, додолу згинає.

Важка. Під плодами аж в землю погрузла,

Цариця полів — золота... (кукурудза)

 

Ізвіку боса, простоволоса,

Лиш тільки зубки

Ховає в шубки. (Кукурудза)

 

Хоч зубів багато має,

Та нікого не кусає. ( Кукурудза)

 

В чистім полі він росте,

На високих ніжках,

В зелених панчішках,

Квіточки блакитні,

Мов оченьки привітні.(Льон)

 

Били мене, рвали,

На шматки порвали,

У воді мочили,

По траві валяли.

Одну половину

З кашею поїли,

Другу половину

На плечі наділи. (Льон)

 

Тонкий, високий,

Блакитноокий,

В полі зростає,

Нас одягає. (Льон)

 

Біля нашої криниці

Проживає дивна птиця.

Довгоноса, довгошия

Зверху кіска, знизу спис.

Що за овоч в мене ріс? (Морква)

 

Червоний ніс у землю вріс. (Морква)

 

Коса надворі, а панна в коморі. (Морква)

 

В земляній сиджу коморі

А коса моя надворі. (Морква)

 

Є рослина в нас така,

Що від неї кінь скака. (Овес)

 

Народився зелененький,

Був шорсткий, гладенький.

Та й улігся під листком

Догори кривим хвостом. (Огірок)

 

Хвостиком прив'язаний,

Довгий і зелений,

Гарбузові він синок,

Дуже добрий ... (огірок)

 

Що у нашому городі

Стає першим у пригоді,

Виростає щодоби

Як у лісі ті гриби? (Огірки)

 

А що то за коні

В полі на припоні:

Довгасті, голчасті,

Зеленої масті,

Нікого не возять,

Лише солі просять? (Огірки)

 

Мов червоний ніс,

На городі зріс,

В борщі скупався,

У рот заховався,

Язика припік,

В борщ назад утік. (Перець)

 

Я червоний, я гіркий.

Відгадайте, хто такий? (Перець)

 

 

Моє тіло під землею,

Кучерики — понад нею.

Любить мене кожна юшка.

Називаюсь я ...  (петрушка).

 

Узимку біле, навесні чорне,

Влітку зелене, восени стрижене. (Поле)

 

Де зсапано, де сполото

По вибалках, по пагорках,

Цвіте воно, як золото,

Плоди на нім, мов яблука. (Помідор)

 

Круглий, червоний, добрий солоний,

Добрий сирий — хто він такий? (Помідор)

 

Червоне личко,  зелена стрічка.  (Помідор)

 

На гіллястій стеблині

Що комірка — по зернині.

Буде віник, буде паша,

Буде діткам добра каша. (Просо)

 

Зеленіє поле наше —

Там росте пшоняна каша! (Просо)

 

В кожнім колосі зерно

Світиться янтарно,

Бо трудились на селі

Люди всі ударно.

Наче сонце, на столі

Свіжа паляниця...

То на славу уродила

Золота... (пшениця)

 

 

Маю жовтий вусок,

Запальний колосок.

Буде з мене мука

Й паляниця м'яка. (Пшениця)

 

Море безкрає золотом грає,

Котить поволі хвилі шовкові.  (Пшеничний лан)

 

Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть

І до столу подають. (Редиска)

 

Під дубком звилась клубком,

 Та ще й з хвостиком. (Редиска)

 

 Чупринка зелена, голівка червона,

 А хвостик білий. (Редиска)

 

Кругла, а не сонце,

Біла, а не борошно,

З хвостиком, а не миша. (Редька)

 

Тут всі ростуть, як кажуть, душа в душу:

Малина, абрикоси, виноград,

Горіхи, сливи, яблуні та груші ...

А все це разом зветься просто ...(сад).

 

Голуба накидка,

Хвостик—наче нитка;

Є в ній щось смачнюще,

Є в ній щось твердюще;

В жовту тінь зваблива

Заховалась… (слива).

 

 

І солодкі, і корисні

Чорні грона в мене,

А червоні — дуже кислі,

Бо іще зелені. (Смородина)

 

                   Тисяча братів одним поясом підперезані. (Сніп)

 

Заглядає у віконечко

Зрощене з зерняток сонечко. (Соняшник)

 

На городі нога стоїть,

На нозі голова висить.

Куди сонечко повернеться,

Туди голова нахилиться. (Соняшник)

 

На сонечко я схожий,

І сонце я люблю.

До сонця повертаю

Голівоньку свою. (Соняшник)

 

У земельку кину

Маленьку зернину.

Влітку під віконечком

Буде в мене сонечко. (Соняшник)

 

Хлопець Мартин

Позирає через тин.

Каже дівка Гапка:

— В тебе гарна шапка!

Ще ж і жовта китиця

Проти сонця світиться!

Та прилетять горобці,

Буде тобі, як вівці

Від сірого вовка! —

Що то за примовка? (Соняшник)

 

До сонця я підхожий

І сонце я люблю,

За сонцем повертаю

Голівоньку свою.

Стою стрункий, високий,

В зелених шатах я.

І золотом уквітчана

Голівонька моя.

На кожному городі

Ви бачите мене,

І всі, напевно, їли

Насіннячко смачне. (Соняшник)

 

На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте.

Жовте око, жовті вії.

Та чомусь воно... не гріє. (Соняшник)

 

Вранці умивається

Срібною росою.

Й до сонця повертається

Своєю головою. (Соняшник)

 

У зеленім картузі

На одній стоїть нозі.

Коло вуха китиця,

Золотом він світиться.

Звичка гарна, отака:

Він голівку поверта

Вбік, де сонце котиться,—

Родичем доводиться. (Соняшник)

 

Корінець пекучий дуже,

Та усім потрібен він.

Ти здогадуєшся, друже?

Ця рослина зветься ...  (хрін).

Як зростав — у землю ліз.

Хто дістав — утерсь від сліз. (Хрін)

 

Я гірка і завжди свіжа,

Всім подобаюсь. Одначе

Хто мене ножем уріже,

Неодмінно сам заплаче.  (Цибуля)

 

Сидить Марушка

В семи кожушках,

Хто її роздягає,

Той сльози проливає. (Цибуля)

 

В кожній господі я у великій пригоді,

А хто мене роздягати візьметься,

Той слізьми заллється.    (Цибуля)

 

Йшла пані з-за гір,

Несла на собі сім шкір,

Як її роздягали,

То над нею ридали. (Цибуля)

 

Хоч на городі виростаю,

Та норов дуже скверний маю

Куди не прийду,

Всіх до сліз доведу. (Цибуля)

 

Як не віриш — перевір:

На мені дванадцять шкір!

А гризнеш — в сльозах покинеш,

Бо я звуся ... (цибулина).

 

Що за зуби у лушпинні,

Повсідались на стеблині,

А з-під низу борода

До землі їх припина. (Часник)

 

А я, братці, ой сердитий,

Припікаю язичок.

Я вбиваю всі мікроби,

бережу вас від хвороб. (Часник)

 

Що то за голова, що лиш зуби і борода? (Часник)

 

Цю кислу зелень молоду

В зелений борщ я покладу. (Щавель)

 

З цих зелених маленьких листочків

Мама зварить смачний дуже борщик.

Ми зелених листочків нарвем,

Їх усі називають ...  (щавлем).

 

Одне — рум'яне,

Друге — зелене лице у мене.

Влітку і взимку

Ковтають слинку

Всі через мене.

Хто я? (Яблуко)

 

На «я» напинається,

На «я» кінчається,

У саду росте,

На ній плоди є. (Яблуня)

 

Мов ліхтарики-жарини

Хтось повісив на стеблини.

Як жаринки не горять —

Їх зривають і їдять. (Ягоди)

 

Не чоловік, не звір,

А має вуса. (Ячмінь)

 

                     СВІТ ТВАРИН   

 

                         Дикі звірі

 

Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає.

Хоч мала сама на зріст,

Та великий має хвіст.

Як намисто, оченята.

Хто це? Спробуй відгадати. (Білка)

 

В неї хатка гарна, тиха,

Взимку повненька горіхів.

В лісі любить вона жити.

Відгадайте: хто це, діти? (Білка)

 

Сама мала, шубка пухка,

З гілки на гілку стрибає,

Шишки, горішки збирає. (Білка)

 

Пухова руденька шуба

Із сосни стриба на дуба.

Хвіст у неї, як мітла,

А сама на зріст мала.

Очі сяють, як намисто,

Мов дві цяточки вогнисті.

В неї хата гарна тиха,

Взимку повненька горіхів.

В лісі любить вона жити,

Відгадайте, хто це, діти? (Білка)

 

Віхтик полум'я неначе,

По деревах жваво скаче

І малятам на потіху

Просто з рук бере горіхи! (Білка)

Звірок зубастий, волохатий,

З хвостом широким, як лопата,

Кору на дереві обдер.

Він зветься річковий … (бобер).

 

Цікава дуже ця тварина,

їсть різну зелень, деревину.

Він риє нори, а ходи

Завжди виводить до води.

На мілині будує греблі,

Хатки, з гілок, лаштує «меблі».

Колись зимової пори

Ці «меблі» гризтимуть … (бобри).

 

Досить дивний хижачок,

їсть молюски і комахи,

Може вполювати птаха.

Полюбляє і насіння,

Кукурудзу, груші, дині.

Цілу зиму хижачок

Спить, звалившись на бочок.

Нори навесні лаштує,

Чистить їх і ремонтує,

Щоб було, де взимку спати,

Влітку вдень, — відпочивати. (Борсук)

 

Живу в норі.

У теплому кублі.

Щоб зайти до хатки,

Витираю лапки. (Борсук)

 

Живу я там, де вічний лід.

Ловлю я рибу на обід.

В кожусі білому завжди

Виходжу часто я з води.

 

Умію плавати й пірнати...

А як мене, малята, звати? (Ведмідь білий)

 

Взимку ляже спати

Дядько волохатий.

Лиш тоді устане.

Як весна настане. (Ведмідь)

 

Взимку ляже спати

Дядько волохатий,

Лиш тоді устане,

Як весна настане. (Ведмідь)

 

В хату з осені лягає.

Спить спокійно ночі й дні.

Хоч будильника не має,

Сам проснеться навесні. (Ведмідь)

 

Влітку любить полювати,

А зимою — в лігві спати.

Як зачує він весну,

Прокидається від  сну. (Ведмідь)

 

Влітку ходить, бродить лісом.

Все трощить важка нога.

Взимку він, накрившись хмизом,

У барлозі спать ляга. (Ведмідь)

 

Влітку медом ласував,

Досхочу малини мав.

А як впав глибокий сніг,

Він поспати трохи ліг. (Ведмідь)

 

Хоч у нього шуба є,

Та як холод настає,

Він не їсть тоді, не п'є,

І не ходить, не гуляє,

А у лігво залягає. (Ведмідь)

 

У моїм садку буває

Дуже-дуже  дивний  гість:

Слив дозрілих не зриває,

А малину їсть та їсть.

Слід тягнувся  за  горбочок,

Де лиш пасіка стоїть.

Хто ж занадився в садочок?

Угадайте... Хто? (Ведмідь)

 

Ліс обійшов, поїв весь мед,

В барлогу ліг і спить...

А мед він любить, не секрет,

На те ж він і... (ведмідь).

 

Я шукаю мед, малину,

Рибку сам собі ловлю,

Влітку й миті не спочину,

А зайде зима, то сплю. (Ведмідь)

 

Буркотливий,  вайлуватий,

Ходить лісом дід кудлатий; Одягнувся в кожушину,

Мед шукає та ожину.

Літом любить полювати,

А узимку — в лігві спати.

Як зачує він весну —

Прокидається від сну. (Ведмідь)

 

Холодати в лісі стало,

Осінь пізня вже настала.

Влаштував собі барліг,

Спати там на зиму ліг.

Літо й осінь він старався —

Досхочу він наїдався.

Мед, малину, груші їв,

Рибу та мишей ловив.

Наїдавсь на повний ротик.

Бач, який товстий животик!

І тепер аж до весни

Будуть снитись гарні сни! (Ведмідь)

 

Літом наїдається,

Зимою висипається. (Ведмідь)

 

Народився у пустині.

Де піски і дуже жарко,

Має два горби на спині

І живе у зоопарку. (Верблюд)

 

Горбатий міст на чотирьох ногах стоїть. (Верблюд)

 

Ходить диво по рівнині,

Дві гори несе на спині. (Верблюд)

 

Вік свій ходить з клумаками,

Та ще й сідають на нього

З мішками. (Верблюд)

 

Вона — водяний хижак,

Її їжа — риба, рак.

Вона знає своє діло!

Має видовжене тіло,

Вона спритна і швидка,

Дуже гарна і гнучка.

У норі глибокій днює,

А вночі вона полює.

Ловить рибу у воді.

А з приходом холодів

 

Ті водойми вибирає,

Де вода не замерзає. (Видра)

 

Звір цей — водяний хижак.

Стережіться, риби й рак!

Звір цей — спритний і швидкий,

Дуже гарний і гнучкий.(Видра)

 

Сірий, зубастий,

По полю блукає,

Ягнят шукає. (Вовк)

 

Сам собі в пітьмі світить,

Щоб   з'їсти,   кого   помітить. (Вовк)

 

Ходить хмуро між дубами,

Хижо клацає зубами.

Весь, як є, — жорстока лють,

Очі так її і ллють.

Зачаївся ось, примовк,

Грізний звір цей, звісно, ...  (вовк).

 

Я голодний, я холодний,

Ледве плентаюсь сюди.

Поховались в лісі звірі:

Дуже страшаться зими.

Хоч би мишечку хвостату,

Хоч би кісточку яку!

Може, знайду козенятко,

Що відбилось від гурту? (Вовк)

 

На зайців вони завжди полюють,

На птахів, гризунів, на косулю.

Лютий ворог усім з давніх пір

Цей жорстокий, страшний сірий звір.

У Карпатах, в дрімучому лісі,

А також у степах, на Поліссі,

Здавна селяться ці хижаки

Із родини собачих — … ( вовки).

 

Є у лісі хитрий звір,

Не куниця і не тхір

Он сховався у дуплі,

Та й сидить собі в теплі. (Єнот)

 

Ні, це зовсім не їжак,

Хоч на тілі голки видно,

 

Не комаха і не птах.

Цю тварину звуть … (єхидна)

 

Дуже довга в нього шия,

Ще й смугаста, як у змія.

Через це через паркан

Заглядає, ніби кран. (Жирафа)

 

Така велика, довгошия,

І вища за найбільшу шафу,

Така розумна і красива

У зоопарку є ... (жирафа).

 

Влітку носить сіру шубу,

Взимку — білого кожуха.

Має з тріщиною губу,

Косі очі й довгі вуха. (Заєць)

 

Боюсь я вовка і лисиці,

Боюсь мисливської рушниці,

Тому від страху перед ними

Я сплю з відкритими очима. (Заєць)

 

 

Гляньте, гляньте, що таке —

Сіре та вухате,

Полохливе та метке

Вийшло погуляти?

Між кущами поплигав,

Став на задні лапки,

Бруньки,кору обгриза,

Риє в снігу хатку.

Чи хто скрипне, чи гукне —

Він уже злякався,

Як мотнеться, як скакне,

То й ген-ген подався!

Починає тоді мчать,

Як машина, швидко,—

Тільки вуха й маячать,

А хвоста не видко!

Та вам його не догнать —

Він побіг далеко,

Попробуйте відгадать —

Це, їй-право, легко. (Заєць)

 

Не ходжу я, а скакаю,

Бо нерівні ноги маю.

Через поле навмання

Перегнав би я коня.

Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

В полі, в лісі, навкруги —

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте, хто такий? (Заєць)

 

 

 

Я свою стареньку свитку

Одягаю тільки влітку.

А зима прийде — знімаю:

Кожушок біленький маю. (Заєць)

 

Косооке і вухате,

І немає в нього хати,

Тож ночує під кущем,

Мокне хвостик під дощем,

Не сховати й сіру спинку...

Принесіть йому морквинку

Чи шматок капустки дайте!

Хто вухань той? Відгадайте! (Заєць)

 

Він із казки,

Він із пісні,

В нього зубки,

Як залізні.

Капустину

Він гризе.

Зветься звір

На букву «Зе». (Заєць)

 

Я маленький, я вухатий,

Попелястий, волохатий,

Я стрибаю, я тікаю,

Дуже куций хвостик маю. (Заєць)

 

Звірок маленький,

Взимку біленький,

Влітку сіренький,

По полю стриб-стриб,

По снігу тик-тик. (Заєць)

 

Швиденько бігає, кружляє,

Під кущиком дрімає.

Полохливий дуже.

Впізнай його, друже? (Заєць)

 

Зимою в білому, як сніг.

А літом в сірому гуляє.

Вловить його ніхто не міг,

Тому, що ноги довгі має.

Великі вуха, косий зір.

Як називається цей звір? (Заєць)

 

Як холодом повіє

Осінняя пора,

То значить: нову шубку Приміряти пора.

Була вона сіренька,

Тепер біліє вся,

То білі ті ворсинки

Природа нам дала.

Щоб бути непомітним

На білому сніжку,

Щоб вовк, а чи лисичка

Не вгледіли в ліску.

Там погризу кори я,

Там капустини шмат,

А там десь і морквини,

Що загубив підряд в ці дні

Малий хлопчина, 

Щоб годувать кролят. (Заєць)

 

Довгі вуха, куций хвіст,

Невеличкий сам на зріст.

На городі побував,

Там капустки пожував.

Довгі лапки: скік та скік,

Ми погнались, а він втік. (Заєць)

 

В лісі, в полі, навкруги –

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

Їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки,

Відгадайте, хто такий? (Заєць)

 

В полі, в лісі проживають,

А хаток своїх не мають

Довговухі стрибунці.

Сірі й білі є … (зайці).

 

Зимня шубка в них густіша,

Навіть в сірого — світліша,

Зовсім біла в біляка —

Гарна, тепла і м'яка!

Взимку від лисиць тікають,

Їстоньки собі шукають:

Обгризають верболіз,

Кору кленів і беріз.

Пара довгих вушок,

Сіренький кожушок.

Сірий побігайчик,

А зоветься... (зайчик)

 

Пара довгих вушок,

Сіренький кожушок.

Скорий побігайчик,

А зоветься … (зайчик)

 

На малюнку в Тимоша

І не кінь, і не лоша.

Чорно-білі смуги має.

Хто його впізнає? (Зебра)

 

 

Хоч і не служили в моряках,

А в моряцьких тільниках. (Зебри)

 

Я в мишачі нори лажу,

Я мишей ловлю відразу,

Хоч скажу вам: я не кіт,

І не щур я, і не кріт,

Не підступниця-злодійка,

Я звичайна... (землерийка).

 

Трохи схожий на реп’ях,

Тільки не чіпляється,

А відразу у кущах

Від людей ховається. (Їжак)

 

Їсть кисличку і суничку,

Жовтий гриб узяв на шпичку.

А коли злякається,

Клубочком згортається. (Їжак)

 

По садочку біг голкатий,

Я хотів його спіймати,

Він злякався, «Фр-р!» сказав

І клубком колючим став. (Їжак)

 

І не зайчик, і не котик,

Хоч м'який його животик.

Не сосна і не ялинка,

Хоч колюча в нього спинка.

Носить грушку чи грибочок,

Вмить згортається в клубочок,

Підставля колючу спинку...

Хто впізнає цю тваринку? (Їжак)

 

Повзун повзе — сімсот голок везе. (Їжак)

 

Дивний звірок,

Круглий, мов клубок,

Голки стирчать,

Спробуй узять. (Їжак)

 

В лісі є кравець чудовий,

Шиє звірам він обнови.

Для ведмедів — кожушки,

Для лисичок — сорочки,

Для куничок — рукавички,

А для білочок — спіднички.

Зайцю — валянки на лапки,

А для вовка — теплу шапку.

І собі пошив піджак.

Хто кравець такий? (Їжак)

 

Котиться клубочок

Зовсім без ниточок.

Замість ниточок —

Триста голочок. (Їжак)

 

В мене шубка із колючок,

В мене сіра спинка,

Ніс, як чорний п'ятачок,

Очі — намистинки. (Їжак)

 

Дивний звірок:

Круглий, мов клубок,

Голки стирчать —

Спробуй узять. (Їжак)

 

Бачу — м'ячик котиться,

Побавитись хочеться.

Як побавивсь тим м'ячем,

То заливсь гірким плачем. (Їжак)

 

По лісі стежинкою

дівчина йшла

і раптом клубочок

на стежці знайшла.

Хотіла торкнутись —

ой, що ж то за жах!

Цей сірий клубочок

увесь в колючках!

Дівча від клубочка

відскочило вбік,

а він ворухнувсь,

розгорнувсь

та й утік!...

Ну, хто догадається —

що ж то було?

Який це клубочок

дівчатко знайшло? (Їжак)

 

То зів'ється у клубок,

То розправить спинку,

Ніс — як чорний п'ятачок,

Очі — намистинки. (Їжак)

 

Що за звір у тиху нічку

Понанизує кислички

На свою колючу спину

І несе собі в хатину,

Що ген-ген біля ріки,

Де берізки та дубки...

А на ньому піджачок,

Тканий з гострих голочок,

Звір відомий... (Їжачок)

 

Хоч не шию я ніколи,

Та голок маю доволі. (Їжачок)

 

Гостроносий і малий,

Сірий, тихий і не злий,

Вдень ховається. Вночі

Йде шукать собі харчі,

Весь із тонких голочок.

Як він зветься?.. (Їжачок)

 

Гостроносий і малий,

Сірий, тихий і незлий.

Вдень ховається.

Вночі йде шукать собі харчі.

Весь із тонких голочок.

Як він зветься? (Їжачок)

 

Як звернеться у клубок –

Ні голівки, ні лапок.

На нім повно колючок,

Він зоветься … (їжачок).

 

Має він великі ікла

І густу щетину.

Любить ритися в болоті,

Та ще й зве родину. (Кабан)

 

Мале — смугасте,

Старе — зубасте, ікласте.

По землі ходить,

А неба не бачить. (Кабан)

 

- Хро-хро-хро!

Я дуже сильний звір.

А вдачу маю злу,

І здобич хутко роздеру,

Коли мене поранять,

А чи в капкан заманять.

Коли ж знайду я дуб чи бук,

То вже ласую тут.

Жолуді — мої харчі,

Ще й букові смачні

Горішки я вживаю,

І навіть корінці, картопельку

І інші овочі з полів я вириваю. (Кабан)

 

Кіт за мною не полює,

Та все ж я — невдаха,

Бо назвали мене миша,

Я ж лечу, мов птаха. (Кажан)

 

Крила птаха, носик мишки.

Хто я? Поміркуйте трішки. (Кажан)

 

Борознить океан,

З голови б'є фонтан. (Кит)

 

Під землею риє нірки,

А над ними робить гірки. (Кріт)

 

Маленький горбатенький

Все поле перерив. (Кріт)

 

Зробив діру, вирив нору,

Сонце сяє, а він не знає. (Кріт)

 

Це робітник невеликий,

Скрізь копає без мотики.

В землі ходи вигрібає,

Всякі черви поїдає. (Кріт)

 

Зверху гірка. Знизу нірка.

Де тут двері? Де кватирка?

Ще й в оселі темнота.

Це хатина для ...  (крота).

Цей дивак не хоче спати,

В нього лапки мов лопати.

Він під снігом ходить, бродить,

Корінець, бува, знаходить.

Мерзлота і темнота не завада для ... (крота).

 

Пазуристий він, гривастий,

Як збирається напасти.

Рявкне — ох і лютий рев!

Відгадали? Так, це ...  (лев).

 

Живе у лісі  хижий,   дикий,

Душить кури та індики. (Лис)

 

Ніч. Село. Незваний гість.

Хижі очі, довгий хвіст.

У курник цей гість заліз,

Півня вкрав

І в ліс поніс...

Хто в селі був, діти?... (Лис)

 

Прийшла вона

Із довгим віником

На бесіду із півником.

Схопила півня на обід,

Та й замела мітлою слід. (Лисиця)

 

Гостроносенька, хвостата

Ця тваринка рудувата.

Хутро в неї гарно, пишне,

Особливо хвіст розкішний!

На зайців вона полює,

Бідолашних нюхом чує!

Мишу й птаха може з'їсти,

Може і в курник залізти! (Лисиця)

 

Ходить свашка із мітлою,

Заміта до лісу слід,

Де недавньою порою

Тут відбувсь її обід. (Лисиця)

 

Я руда, низького зросту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа

В них таке смачненьке м'ясо...

А зовуть мене... (лисиця)

 

Вона руденька, ще й хитренька,

Не велика й не маленька.

Вона— вовчику сестричка,

А зовуть її ... (лисичка).

 

Гарний, дужий, довгоногий.

Мов корону, носить роги.

Та вона така важка —

Не втечеш від хижака!

Взимку скинув роги — й ось —

До весни безрогий ...  (лось).

 

Хто у Африці живе,

Цілий день банан жує?

Дражнить всіх мале звірятко.

Хто це, діти? (Мавпенятко)

 

На дереві все грається,

Угору піднімається,

Кривляється, чіпляється,

На хвостику гойдається.

І зветься це малятко

Веселе ... (мавпенятко).

 

 

Сіреньке, маленьке,

А хвостик — як шило. (Миша)

 

Сіреньке, маленьке,

Хоч якого кота з місця стягне. (Миша)

 

Кулька-малявка, шастає під лавку.

Крихти підбирає, від кота втікає. (Миша)

 

Хто в підлозі вигриз ніші?

Хто хлібець на кухні крише?

Хто від кішки розумніший?

Не тхори, не лиси — ... (миші)

 

Не олень він і не бик,

В краях теплих жити звик.

Є на носі в нього ріг.

Хто ж це, друзі?.. (Носоріг).

 

З-поміж інших тварин

Всяк його впізнає;

Із усіх тільки він

Ріг на носі має. (Носоріг)

 

Коля Олі якось мовить:

- Кішка ця мишей не ловить.

Очі — хитро світяться.

На хвостику — китиця. (Рись)

 

Дуже товсті ноги маю,

Ледве їх переставляю,

Сам високий я на зріст,

Замість рота в мене хвіст. (Слон)

 

В нори воду заливають.

Пастки різні наставляють. (Ховрах)

 

Сірий в крапочку гризун,

Соковитих трав ласун.

А шкідливий — просто страх!

Відгадали? Це...(ховрах)

 

Всім відомий цей гризун,

Соковитих трав ласун.

Селиться на полі часто.

Так за літо розжирів —

З апетитом трави їв!

На полях, на цілині,

На великій глибині

Риє нори особливі.

Дуже цей звірок шкідливий.

Коли холод надворі,

Спить … (ховрах) в своїй норі.

 

Це який дивак знадвору

Носить здобич у «комору»

Не на спині у мішку,

А сховавши за щоку?  (Хом 'як)

 

Дикі птахи

 

На колір — сірувата,

На вдачу — хитрувата.

«Кар-р-р,» —  гукає,

Курчат лякає.    (Ворона)

 

Невеличкий, сніжно-білий,

Що його в небесну шир

Люди радісно пускають

Сповіщати всіх про мир.

Кожний цього птаха знає,

Його назву відгадає. (Голуб)

Невеличка — сніжно-біла

Що її в небесну шир

Люди радісно пускають

Сповіщати всіх про мир.

Кожний з нас цю пташку знає,

Її назву відгадає. (Голуб)

 

Маленький хлопчик

У сірій свитинці

По дворах стрибає,

Крихти збирає. (Горобець)

 

Я весь день ловлю жучків,

Їм комашок, черв'ячків,

Зимувать не відлітаю,

Під стріхою проживаю.

Цвінь-цвірінь! Молодець.

Я бувалий ... (горобець)

 

На дворі хатинка, солом'яний дах.

Живе там малесенький птах.

Із сонечком разом встає пташеня,

Цвірінькає з іншими кожного дня.

Хто відгадає — той молодець.

Сіренька пташка — це ... ( горобець)

 

Чів-чів-чів!

Я нікуди не втікаю

І ніде не відлітаю.

Все живу біля оселі

Чи то в місті, чи в селі,

Завжди щось знайду собі:

Крихту хліба чи зерняток,

Десь розсипане пшоно,

Недоїдений шматочок

Булки, сира — так воно! (Горобець)

Він маленький молодець,

В нього бурий комірець.

Він не плаває — літає,

Він пшениченьку збирає.

Задавака-молодець!

Ви впізнали? (Горобець)

 

Маленький, сіренький,

На соняшник сів,

Надзьобався добре

Й далі полетів. (Горобець)

 

За вікном сніжок,

Піднялася віхола,

Але бачу я пташок,

Що сидять під стріхою:

Чив-чив-чив, чив-чив-чив.

Хто співати їх навчив?

Сірі пташенята ці —

То, звичайно, ... (горобці).

 

Він увесь чорний,

Дуже моторний,

Завжди кричить «крак!»

Здогадались? Це ж ... (грак).

 

Найчорніший  з  усіх  птахів,

Чистить ріллю від черв'яків. (Грак)

 

— Кар-кар-кар! —

З гори злетіло,

Аж осика затремтіла.

Пісня лине без угаву.

Хто співає? Звісно, ... (ґава)

 

 

Відгадайте, діти, хто

Має носик-долото,

Ним комах з кори виймає,

Про здоров'я лісу дбає? (Дятел)

 

Цілий день працюю в гаї:

Діловито дзьобом б'ю.

Я не цвяхи забиваю —

Я комашок дістаю! (Дятел)

 

Тук-тук-тук! Так-так-так!

І комашка,

І черв'як,

І личинка —

Біла спинка,

І жучок-короїд —

Мій сніданок,

Мій обід. (Дятел)

 

Тук-тук-тік!

Це я — ваш друг.

Швидко прилетів до вас

Відпочити хоч на час,

Бо багато справ ще маю,

А тоді лечу до гаю:

Треба дуже поспішати,

Хворих всіх на облік взяти,

А тоді всіх шкідників

Повитягую з дубів,

З буків, ялин і соснини.

Й так працюю я щоднини

Без неділь і вихідних,

Чи то взимку, чи весною,

Бо без праці я не звик. (Дятел)

 

 

Вірно людям я служу,

Їм дерева стережу,

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним добуваю. (Дятел)

 

В капелюшку червоненькім,

Зріст він має чималенький.

Дзьобом стука по гілках.

Що будує дивний птах?

А нічого не будує,

Просто дерево лікує,

Виколупує комах,

Як же зветься лікар-птах? (Дятел)

 

Хто на дереві над нами:

- Туки-туки-тук?

Прибиває щось гвіздками:

- Туки-туки-тук!

Наполегливо працює:

- Туки-туки-тук!

Хоч нічого й не майструє:

- Туки-туки-тук!

Робить він корисну справу:

- Туки-туки-тук!

Ще й одягнений яскраво:

- Туки-туки-тук! (Дятел)

 

Угорі тремтить сіренька цятка

І пісні співає голосні.

Та жаль, що тільки навесні!

Називайте без відмовок:

Звуть цю пташку... (жайворонок).

 

Високо в небі він літає,

І в повітрі зависає,

 

Він співа, коли летить,

На землі він лиш мовчить. (Жайворонок)

 

Дивний ключ у небі лине:

Не залізний, а пташиний.

Цим ключем в осінній млі

Відлітають...    (журавлі).

 

Сіла пташка на дубку,

Завела своє «ку-ку»!

Стрепенулись їжачок,

Заєць і козулі.

Всіх збудив той голосок,

Пісенька ...  (зозулі).

 

Пташка ця у лісі проживає,

Усім своє ім'я називає. (Зозуля)

 

Кожен цю пташину знає.

Пташка ця гнізда не має,

А кладе свої яєчка

У чужі вона гніздечка.

Штук до двадцяти за літо!

Швидко підростають діти,

І їх «названі батьки»

Часто менші завбільшки!

Пташка  гусінь поїдає,

На зиму в вирій відлітає. (Зозуля)

 

За будинком, у садку,

Чую я щодня: «Ку-ку!»

Хто між листячком зеленим

Там ховається від мене? (Зозуля)

 

 

 

Хто гнізда свого не має,

Яйця іншим підкладає

Та у лісі в холодку

Все кує: ку-ку, ку-ку? (Зозуля)

 

З лісу в ліс перелітає,

Де не сяде — там співає,

І кладе яєчка

У чужі гніздечка. (Зозуля)

 

До нас на літо прилітає,

Яскраво-жовте пір'я має,

Гніздо на дереві будує,

Діток комахами годує.

Слід пташку цю охороняти.

Красуню … (іволгою)  звати.

 

У болоті плаче, а з болота не вилазить. (Кулик)

 

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

 

Що це ще за чудеса?

Подивись, яка краса!

Птахи дивляться у воду

На свою чудову вроду,

Легко змахують крильми,

Ніби перший сніг зими,

Шиї довгі і гнучкі,

Що за красені такі?  (Лебеді)

 

Мов знак запитання ожив,

Повільно озером поплив.

 

Умить піднявсь — летить у небі

Ширококрилий білий... (лебідь)

 

Майстер цей з'явився рано,

На даху помудрував,

І без цегли, і без крана

Дім собі побудував. (Лелека)

 

Птах великий і красивий,

Чорний або сніжно-білий,

Гострий дзьоб, тоненькі ноги,

Вернувсь з далекої дороги. (Лелека)

 

Дивна птаха чорно-біла

У гніздо на хату сіла,

Довгим дзьобом знай торкоче,

Ніби щось сказати хоче.

— Де ж це ти була?

— Далеко!

— А як звуть тебе?..(Лелека)

 

Він мостить гнізда на дахах,

У теплий край літа далеко.

Як зветься той цікавий птах?

Ану, скажіть хутчіш!.. (Лелека)

 

У червоних чобітках,

В білому халаті,

Він весною прилетів

І сидить на хаті. (Лелека)

 

Які ноги — такий ніс,

По болоту ходить скрізь.

На хатині хату має

І жабкам рахунок знає. (Лелека)

 

Відлітають за моря,

У краї далекі,

На будинках гнізда в'ють

Звуть же їх ... (лелеки).

 

Попід хмарами літає

І на землю поглядає,

Як побачить він зайчиська,

Враз ухопить в пазуриська. (Орел)

 

На скелі він будує дім,

І не боїться жити в нім.

Два могутнії крила

У господаря ... (орла).

 

Понад садом, понад гаєм Спритно птах оцей шугає,

Ос хапає на обід,

А зоветься... (осоїд)

 

У морі купався,

Сухеньким зостався.

Під дзьобом — торбинка,

У дзьобі — рибинка. (Пелікан)

 

Рожевий птах дзьобатий,

Під дзьобом — шкіряний мішок

Для риби: треба ж годувати

Своїх дітей, малих пташок.

Стараються рибалки-мами:

Чекають риби малюки.

Чимало (кілька кілограмів!)

Вмістити можуть ті мішки. (Пелікан)

 

 

 

Не дзвінок і не сопілка,

Й колотушка не така.

В полі чуєш її тільки,

Як подружок виклика. (Перепілка)

 

Морячок наш чорно-білий

Ловить рибу дуже вміло.

Схожий трішечки на діжку,

Має крильця, має ніжки.

Між крижин відважно плава,

Обганяє пароплави.

Тож ви знаєте, що він

Називається ... (пінгвін).

 

Двічі народжується, а раз помирає. (Птах)

 

Прилетіли гості,

Сіли на помості,

Без сокири, без лопати

Поробили собі хати. (Птахи)

 

Великий нічний хижий птах.

Селиться у лісі, у горах, в ярах.

Птах цей осіло живе цілий рік.

Їсть гризунів він шкідливих.

Лякає людей своїм «співом». (Пугач)

 

Пташечка невеличка,

В неї білі щічки,

Сірі лапки, чорна шапка,

Фартушок жовтенький,

Голосок тоненький.

Та ж ця пташка невеличка

Називається ... (синичка).

 

 

Над річкою вербичка,

На гілці рукавичка.

В тій хаті-рукавичці

Живеться славно птичці. (Синиця-ремез)

 

Швидко скрізь вона літає,

Літом комашню збирає,

А як прийде вже зима,

То прилетить до вікна

І у шибку ту-ку, ту-ку, ту —

Повісь сала на сучку. (Синиця)

 

Цікава пташина у нас проживає.

Животик жовтенький ця пташечка має.

За море у теплі краї не літає,

А з нами зимує, для нас співає. (Синиця)

 

Хто то буде?

Хто такий?

Спить, повірте,

Навпаки.

День для нас —

Для нього ніч.

Що за птах?

Ну, звісно,... (сич).

Птах оцей червоногрудий

Не злякається застуди.

Як сніги впадуть — умить

Із Сибіру прилетить. (Снігур)

 

Хай я пташка-невеличка,

Є у мене, друзі, звичка –

Як почнуться холоди,

З півночі спішу сюди. (Снігур)

 

 

У блакитнім кожушку,

В рожевій сорочці,

В нас зимою у садку

Гуляють як гості. (Снігурі)

 

Крізь зимові заметілі

В сад наш птахи прилетіли.

Та такі червоногруді,

Ніби яблука повсюди

Хтось розсипав у дворі.

Звуться птахи... (снігурі).

 

Не стулить ні на мить очей

Вночі полює на мишей,

Зате удень відпочива,

Ні, це не кішка, це ... (сова).

 

Уночі гуляє,

А вдень спочиває,

Має круглі очі,

Бачить серед ночі. (Сова)

 

Що воно за дивна птиця —

Світла денного боїться.

Дзьоб гачком, великі очі,

І не спиться їй щоночі.

- Ху-ху-ху! — кричить вона.

Відгадали? Це... (сова).

 

Поночі літає,

Удень засипає

Кругла голова,

Зоветься... (сова).

 

Проясніло небо скраю:

Сходить сонце із-за гаю.

Час би всім пташкам вставати,

А ось ці — лягають спати.

Сплять спокійно — аж до ночі,

А вночі літать охочі!.. (Сови)

 

То стрекоче, а то кряче,

То занявкає, як кішка.

Ви, напевно, здогадались –

Це, звичайно, пересмішка,

Вона в лісі навіть ойка,

А зовуть цю пташку … (сойка)

 

Сам вечірньої години

Заховався в кущ калини

Та на дудочку одну

Грає пісню чарівну. (Соловей)

 

Невеличка скромна пташка,

З нею стрітись дуже важко.

Та чарує всіх людей

Гарним співом... (соловей)

 

Ну хто співця весни не знає?

Закривши очі, він співає,

Та пісня радісна й дзвінка,

Скажи, як звати співака? (Соловей)

 

Хто співа, сховавшись в листі,

Тішить птахів і людей?

То маленький, голосистий

Невгамовний... (соловей).

 

В мене є великий хист,

Я співаю, як артист.

Спів мій радісний усюди

Дуже люблять слухать люди. (Соловей)

Маленький, сіренький,

По гаях літає, гарно співає. (Соловей)

 

Біла латка, чорна латка, по дереву скаче.(Сорока)

 

Дивний птах з рожевим пір'ям,

Наче мальва на подвір'ї,

На ногах тонких та рівних.

Має назву птах ... (фламінго).

 

Білі груди, чорні крильця —

Дуже гарна пташка!

Чорний чубчик на голівці.

Їсть вона комашки.

Роздається її крик

Поблизу озер і рік.

На землі, в маленькій ямці,

Відкладає яйця … (чайка)

 

Відкладає птах яєчка,

Не лякає вітер, сніг,

А проклюнеться малеча —

Шишок вистачить для всіх!

Лиш ворона «кар!» та «кар!»:

- Ну й дивак оцей ... (шишкар).

 

По ялинках він стрибає,

Дзьобом зернятка виймає,

Голоском своїм речистим

«Кльо! Кльо! Кльо!» -

співа зі свистом. (Шишкар)

 

Озира зимовий ліс,

На морозі чистить ніс.

Для коханих пташеняток

У гніздечку у цей час —

Пуху, шишок і зерняток

На всю зиму він припас. (Шишкар)

 

Всі птахи, як птахи,

А ці диваки:

Мають дзьоб, як два гачки,

І виводять молодняк

Серед лютої зими. (Шишкарі)

 

У садочку понад тином

Я зробив йому хатину.

Він навколо обдивився,

Засміявся й оселився. (Шпак)

 

Гриць дивується, питає,

Що за пташка так співає?

Як горобчик, цвірінчить,

Мов сорока, скрекотить,

А ще, інколи, бува,

Що кричить, немов сова!

Хто ж виспівує отак?

Та то ж так співає ... (шпак).

 

Перший я приніс весну,

Розбудив усе від сну.

І співаю під вікном.

Люди звуть мене ... (шпаком).

 

Весна іде. розтанув сніг.

Струмочок весело побіг...

Налютувався лютий, годі!

Уже на нашому городі

Знялися вгору дві жердини

І з ними разом дві хатини.

А в ті хатини залюбки

Вселились чорні два...! (шпаки)

Комахи і павуки

 

Над водою вертольотчики

Все літають взад-вперед,

І від легкого їх дотику

Не схитнеться очерет.

Що за дивні вертольотики —

Не гуркочуть, не гудуть

І самі себе, без льотчиків,

Понад озером ведуть?! (Бабка)

 

Не муляр,

А комори мурує. (Бджілка)

 

У вишневому садку

Чути пісеньку таку:

— Джи-джи-джи, — на весь садок,

Нам нектар, а вам медок.

Аж тремтить довкола гілка,

Тут медок збирає ... (бджілка).

 

До квіточки лечу

Лечу — дзижчу.

Дум-дзум, жу-жу!—

Як звуть, не скажу. (Бджола)

 

Хто літає та співає:

— Я медок вам ношу,

Не чіпайте, бо вкушу. (Бджола)

 

Навесні, а також влітку

Облітає кожну квітку,

А за те їй од квіток

У дарунок є медок. (Бджола)

 

 

Сидить дівка в темниці,

В'яже мереживо без петель. (Бджола)

 

У садку малий Микитка

Захотів зірвати квітку,

А вона його вкусила.

Що за квітка це була?

Це не квітка, а ... (бджола)

 

Я труд поважаю,

Все літо літаю

У поле, до гаю,

Збираю медок

Із різних квіток.

Кого не злюблю,

Того жалом колю. (Бджола)

 

Наче птиця, крила має,

Все літає та співає:

— Я медок вам наношу,

Не чіпайте, бо вкушу! (Бджола)

 

Біля гаю хатку маю,

День у день я вилітаю.

Жде на мене праця влітку.

Легко лину над лужком

І годую всіх медком. (Бджола)

 

Літає комашечка по полю,

Весь день турбується, не їсть,

Шануючи трудящу долю

Собі і людям на користь.

На квітках ласощі збирає, Потрошку у зобок кладе,

У темну хатоньку ховає,

Веселу пісеньку веде. (Бджола)

Зимою спить,

Літом бринить,

Понад садом літає,

Солодку росу збирає. (Бджола)

 

Бігати не вміє, а літає,

Дуже працю поважає,

В кожну квітку залетить,

А зимою в хатці спить. (Бджола)

 

Ця комаха — трудівниця,

Їй без діла не сидиться.

Все над квітами літає,

Цілий день медок збирає. (Бджола)

 

Із одним вікном хатина,

Роботяща в ній родина.

По квітках усі літають,

Мед пахучий добувають. (Бджоли)

 

На вогні мокне,

У воді сохне. (Бджолиний віск)

 

Цей дім на ніжках,

Внизу віконце,

Дім багатоквартирний,

Лише зверху мирний. (Бджолиний вулик)

 

Стоїть завод у полі.

Який? А це секрет.

Працюють в ньому бджоли —

Виготовляють мед. (Бджолиний вулик)

 

Коло вуха завірюха,

А у вусі ярмарок.

 

Обминуть його зумій,

В нім живе ... (бджолиний рій)

 

На капусті я вродився і капустою живився,

На капусті я умер, але знов ожив тепер.

Тільки вже не той я став, що в капусті плазував:

Не плазую, а літаю, бо прегарні крила маю.

(Білан капустяний)

 

На капустині я вродився

І капустиною живився.

На капустині я умер,

Та ізнов ожив тепер.

Тільки вже не той я став,

Що в капусті плазував:

Не плазую, а літаю,

Бо прегарні крильця маю. (Білан капустяний)

 

Метелик біленький.

На вигляд гарненький.

На капусту він сідає,

Там личинки відкладає.

Геть погризли качани... (капустяні білани).

 

Де ялина і сосна,

Цих жуків там тьма.

Їхні дітки у корі

Роблять ходи чималі,

А батьки сидять вгорі

На розлогому гіллі,

Вусами кивають,

Яйця відкладають. (Вусач)

 

В кожну квітку заглядає

Волохатий цей товстун,

 

Все гуде, медок шукає.

Він справжнісінький ласун! (Джміль)

 

Я крилатий, я пухнастий,

Золотистий і смугастий.

Над лужком танок веду,

Дзвінко, весело гуду. (Джміль)

 

Летить — виє,

Сіло — землю риє;

Чорне тіло,

Чорний вус,

Ніби справжній сажотрус. (Жук)

 

Має роги, та не бик,

Шість ніг  без копит. (Жук)

 

Летить — дзижчить.

Впаде — повзе і землю гризе. (Жук)

 

Ніс довгий,

Голос тонкий,

Хто його вб'є,

Свою кров проллє. (Комар)

 

Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця,

Голос тоненький, а ніс довгенький.

Хто його уб'є, той свою кров проллє. (Комар)

 

Летить — пищить, сяде — мовчить.

Хто його вб'є, — свою кров проллє. (Комар)

 

Яка це тварина: самої не видно,

а пісню чути? (Комар)

 

 

Ні рак, ні риба,

Ні звір, ні птиця:

Голос тоненький,

А ніс довгенький.

Хто його вб'є,

Той свою кров проллє. (Комар)

 

Не звір, не птиця,

А хвіст — як спиця. (Комар)

 

Жуки головаті по лісах літали,

Як на листок сіли, відразу ж і з'їли. (Листоїд)

 

Як я літаю,

То спокою не маю:

Ви за мною бігаєте.

А як моє чадо

До вас лізти радо,

Ви його об землю кидаєте.

Отак бува в літі.

Де ж правда в світі? (Метелик, гусінь)

 

Що то є за гість:

Ніжок має шість.

Аж чотири крильця має,

По квітках собі літає.

Ні бджола, ні джмелик —

Зоветься... (метелик)

 

Удень спить,

А як ніч настане,

На вогонь летить. (Метелик)

 

Гадав маленький Слава,

То — квіточка яскрава.

 

Хотів зірвати квітку,

Вона ж — угору, дітки. (Метелик)

 

Аж чотири крильця має,

По квітках собі літає.

Що то є за гість: ніжок має шість,

Не бджола, не джмелик —

Зветься він... (метелик).

 

На дорозі лежить квітка,

Пелюстки згортає.

Я хотів її підняти,

А вона літає.(Метелик)

 

На поляні в лісі

У високій хаті

Проживають дружно

Звірі рудуваті. (Мурашки)

 

От трудяги, так трудяги!

Всі працюють, ділові!

Дуже дружні ці комахи —

Санітари лісові. (Мурашки)

 

Є у лісі хата,

В ній кімнат багато.

Тут живе отара

Добрих санітарів.

Ти цю хату не чіпай —

Санітарам спокій дай. (Мурашки)

 

У лісі гуртом ми

Трудимось невтомно:

Зводимо будинок

З соснових хвоїнок.(Мурашки)

 

 

Цілий день літає,

Всім набридає,

А вечір настане —

Тоді перестане. (Муха)

 

Не мотор, а шумить.

Не пілот, а летить.

Не змія, а жалить. (Оса)

 

В цілім світі, в цілім світі

Я плету найтонші сіті.

Ними часто без жалю

їх по закутках ловлю. (Павук, мухи)

 

Є кумедний рибалка на світі:

Він ні вдень, ні вночі не дріма —

Все життя він вив'язує сіті,

А вузлів на тих сітях нема.

Та цікавіше інше, малята, —

Розставляє він сіті оці

По куточках комори чи хати,

А не в морі, ставку чи ріці! (Павук)

 

Без рук, без верстата

Вміє добре ткати.

А коли натче —

Здобич не втече. (Павук)

 

У коморі чи у хаті

З ниточок легких, як пух,

Він сплітає дивний ятір,

Щоб ловити в нього мух. (Павук)

 

Ану, хто з дітей вгадає,

Що за звір ніг вісім має?

Снує з ниток тонкі сіті,

Щоб мушки у них ловити? (Павук)

 

Хто це сплів химерні сіті,

Розіп'яв на верховітті? Кажуть:

  • Майстер-самоук

Звичайнісінький... (павук)

 

Що за дивні рибаки:

Ставлять сіті на гілки,

В  травах сіті розставляють,

Нишком здобичі чекають. (Павуки)

 

Моя затишна хатина —

Непомітна павутина.

Гляньте, скільки ниточок!

А господар — ... (павучок).

 

На стелі в куточку

Висить сито,

Не руками звито. (Павутина)

 

По садах літала,

На листочках яйця розкладала.

Як з них дітки повиходять,

Всі плоди пошкодять. (Плодожерка)

 

У городі в нас біда —

Налетіла комашня,

Все руйнує, все псує,

Із рослини соки п'є

Та ти друже не журись!

Візьми попелом трусни,

 

І не буде вже біди.

Як же зветься ця біда?... (Попелиця)

 

Комаха ця — мала, дрібна,

Рослини всі псує вона.

Як мак, обліплює стебло,

Велике дуже робить зло! (Попелиця)

 

У гаю вогонь мигтить,

Всю ніч пень вогнем горить,

А настане білий день,—

Не обсмалений той пень. (Світлячки)

 

Я іскринка-голубинка,

Золота у мене спинка.

Хоч не зірка, не ліхтар

Сяю в темряві, як жар. (Світлячок)

 

Я комашка, я жучок,

А на спині сім крапок.

Я червоні крила маю

Попелицю скрізь збираю. (Сонечко)

 

Жучок крапчастий, червоненький,

Корисний дуже, хоч маленький.

На полі бажаний він гість:

Шкідливу попелицю їсть. (Сонечко)

 

Навесні цей жук руденький

Любить зелень молоденьку,

А залізе в землю як —

Ненажерливий черв'як! (Хрущ)

 

Він вправи добре знає,

Ночами навіть грає.

 

Не маючи ні нот, ні струн,

Нас веселить малий ... (цвіркун)

Риби, земноводні, плазуни та інші

 

Ось вона яка —

Розбійниця морська!

Усіх би проковтнула

Зажерлива ... (акула).

 

Є у морі-океані

Риба люта і страшна,

На заваді хто їй стане,

Із кістками з'їсть вона.

Краще з нею не сваритись,

Ніж у шлунку опинитись.

Вона зла, мов Каракула.

Як же звуть її?.. (Акула)

 

В морі синім проживає,

То пливе, то походжає.

Має він аж вісім ніг.

Як же зветься?.. (Восьминіг).

 

Тоненьке, вузеньке, по землі в'ється,

Як батіг, довге, але зовсім не б'ється.

Людини боїться, молоко вживає.

У лісі їх багато — мабуть, кожен знає. (Вуж)

 

Золотистий мотузочок,

Як потрапив ти в лісочок?

Хоч нікого не кусає,

Хто не йде, його минає. (Вуж)

 

По траві повзла змія.

Налякався добре я.

Від гадюки біг чимдуж,

А то виявився ... (вуж).

 

Люблю причаїтись,

На сонці погрітись,

Від людей сховаться,

А люди бояться. (Гадюка)

 

Он у лісі на сонечку

Срібна палка лежить:

Хто йде — той мине,

Ніхто в руки не візьме. (Гадюка)

 

Хто то: у воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає,

Хвіст відпадає? (Жаба)

 

Тірлі-тірлі-тірлі-бом!

Хто це скаче бережком?

Скаче прудко по лужку

У зеленім жупанку.

Ще й співає:  

— Ква-ква-ква!

В мене мудра голова:

Де б не здибав, де б не стрів

Довгоногих комарів,

Я їх зразу — язиком!

Тірлі-тірлі-тірлі-бом!

Тірлі-тірлі-тірлі-бас! —

Ось і загадка для вас. (Жаба)

 

У зеленому жакеті

Репетує в очереті.

Хоч і плавати мастак,

А не риба і не рак. (Жаба)

 

На болоті проживає,

Цілий день пісні співає.

Все зелене це малятко.

Воно зветься ... (жабенятко).

 

Роками сусіди оці

Живуть у ставку і в ріці.

Сміливі й крикливі одні,

А другі — завжди мовчазні.  (Жаби, риби)

 

В'ється вірьовка, на кінці голівка. (Змія)

 

Живе вона у річці синій,

Та не щука це, атож

Я підкажу вам: це рибина,

Ну, а звуть цю рибу ... (йорж).

 

Його у наших річках досить,

Окрім того, в озерах — теж.

Руками просто не візьмеш —

Жорсткий на спині гребінь носить. (Йорж)

 

Родич рака, ходить боком, живе у морі. (Краб)

 

Що це за будинок

Ходить без доріжки,

Схожий він на колобок,

А під дахом ріжки? (Равлик)

 

А скажіть, чи всім відомо,

Хто завжди і скрізь удома?

Хто гостей до себе жде,

А хоч сам у гості йде.

Не баран, хоч має ріжки,

І мандрує тільки пішки... (Равлик)

 

Не козлик, а рогатий.

Повільний, вайлуватий.

 

Він на спині носить дім

І ховається у нім. (Равлик)

 

Він дуже любить мандрувати,

А щоб було де ночувати,

Тягає хатку на собі.

Знайомий, друже, він тобі? (Равлик)

 

Хто  на  собі  хатку  носить? (Равлик)

 

Ішла Улита,

Черепком сповита,

Безрука, безнога,

Чотирирога. (Равлик)

 

Щоб не загинути в біді,

Тримає ножиці в воді. (Рак)

 

Має клешні й довгі вуса.

Я і сам його боюся:

Він щипає, мов гусак,

Ну, а звуть щипаку ... (рак).

 

У воді вона живе,

Не має дзьоба, а клює. (Риба)

 

Голова є, а шиї немає;

Очі є, а брів немає;

Рот є, а мовчить;

Без ніг, а далеко ходить. (Риба)

 

Водою їхали пани,

Убрані в срібні жупани —

Лата на латі,

Панам радіють у кожній хаті. (Риби)

 

У воді — жива, на суші — мертва. (Риба)

 

На дні, де темно,

Й мулу по коліно,

Лежить вусатеє поліно. (Сом)

 

Викохав наш батько вуса —

На півметра в боки в'ються!

Випливає з-під коряги —

Скільки шику та поваги!

А за ним його хлоп'ята —

Ціла гвардія вусата!

Крутять вуса залюбки

Навіть діти-малюки!

Батько гляне, вуса смикне,

Задоволено кахикне: —

От герої в нашій хаті —

Всі ж бо змалечку вусаті!.. (Соми)

 

Дивний крихітний автобус

По піску кудись поліз.

А він ходить так повільно,

Через те, що без коліс. (Черепаха)

 

Тваринка ця усім відома.

Не йде ніколи вона з дому.

Гуляє, їсть і спить в хатині,

Бо ця хатиночка на спині. ( Черепаха)

 

Костяну сорочку маю

І ніколи не знімаю,—

У сорочку-костомаху

Я ховаюся від страху. (Черепаха)

 

 

У воді плаває, по землі ходить,

А з хатини не виходить. (Черепаха)

 

Живе спокійно, не спішить,

Вона ніколи не біжить,

Під панциром без страху

Гуляє ... (черепаха).

 

Упіймав Івасик рибку,

Але витягнути — мука!

Бо сердита і велика

На гачок зловилась ... (щука).

 

Полосата, зубаста,

По воді шугає,

Рибок шукає. (Щука)

 

Я на тілі смуги маю,

Здобич в глибині водойм шукаю,

Хижими зубами клац —

Стережись мене, карась. (Щука)

 

Хто таку тварину знає:

Губить хвіст, коли втікає,

Не шукає й не питає,

Бо в запасі інший має. (Ящірка)

 

Я — в'юнка, прудка, луската,

Щілка, нірка — моя хата,

І коли хтось нападає,

Раптом хвіст свій залишаю

Кажеш знаєш? Молодець!

Акровіршику кінець! (Ящірка)

 

 

 

Свійські тварини

 

Коротенькі ноги,

Завитками роги,

Шерсть м'яка та густа

І курдюк замість хвоста. (Баран)

 

Закручені роги має

По горах він все стрибає,

А як його пострижеш,

Буде вовна, буде шерсть. (Баран)

 

Сіра, та не вовк,

Довгаста, та не заєць,

З копитами, та не кінь. (Вівця)

 

І мала, і кучерява,

І тихенька, і ласкава.

Песик її стереже,

Баба доїть і стриже.

Має брата баранця,

Називається... (вівця)

 

Стоїть, тремтить, попавши на сніжок,

І щулиться од вітру.

От смішна!

Адже новий вовняний кожушок

Навиворіт нацупила вона! (Вівця)

 

Я великий, я красивий,

Як біжу я — в'ється грива.

Копитами — туп, туп, туп,

По камінню цок, цок, цок.

Хвіст у мене довгий-довгий,

Гарно в'ється, як шовковий. (Кінь)

 

Стоїть в стайні,

Вівса просить;

І на собі

Хлопців носить. (Кінь)

 

Один усю роботу робить,

Другий господаря молоком поїть,

Третій хату стереже. (Кінь, корова, собака)

 

Невеличкий він на зріст,

Має вуса, має хвіст.

На сосисках знається,

Лапкою вмивається. (Кіт)

 

Губить він живії душі;

На печі він спить в кожусі. (Кіт)

 

У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі.

Біля пічки гріється,

Без водички миється. (Кіт)

 

Насторожений весь час,

Чуткі вуха має,

А в морози люті, злі

Все на піч лягає. (Кіт)

 

Має вуса, пишний хвіст

І негарну звичку:

Спершу добре він поїсть,

Потім — вмиє личко. (Кіт)

 

Крок ступне, хвостом махне —

І не дише в нірці миша...

Тихо-тихо ходить лихо. (Кіт)

 

Давно відомий він тобі:

Коли на сонечку дрімає,

Він колискову сам собі

Під ніс тихесенько співає.

Що в пісні тій — ніхто не зна,

І ми про це тут не напишем.

Ми тільки знаєм, що вона

Не до вподоби мишам! (Кіт)

 

Як захоче їсти часом,

То й канючить: «М'я-яса, м'я-яса!»

Миє шубку волохатик —

Ждіть гостей у вашу хату.

За вушком почухайте,

Пісеньку послухайте.

Хоч ледаркуватий трішки,

Та страшний він є для мишки

Й пацюків порозганяє...

Тож назвіть його, хто знає! (Кіт)

 

У клубок скотившись, НЯВ

Між клубками ниток спав.

Я йому погладив спинку.

 Хай співає вуркотинку. (Кіт)

 

Гострі кігті має—

В подушки ховає.

Лазить все на плотик,

А зоветься... (котик)

 

Шерсть гладенька

І м'якенька,

Спинка гнеться,

Хвостик в'ється —

Тільки лапки

Цап-парапки! (Котик)

В нього ніс в сметані й ротик.

Відгадайте: хто це? (Котик)

 

Має дуже прудкі ніжки,

Наставляє грізно ріжки

На великого собаку.

Той сховався з переляку.

А дасте ви їй травиці,

Кухлик чистої водиці —

Молочком вас пригостить.

Хто вона? А ну скажіть! (Коза)

 

Куцохвоста і рогата,

Молоко щодня дає,

 Влітку, як не прив'язати,

Деревце гризе-псує.

Винищить, немов гроза,

А вона лише... (коза).

 

З рогами, а не бик,

Доять, а не корова,

Кору здирає,

А кошиків не плете. (Коза)

 

Не корівка, а рогата,

Бородата, ще й вухата.

Вимовляє: «Ме-ке-ке!».

Слід додати ще й таке:

Так же само, як корова,

Молочко дає чудове.

Молочко це – справжні ліки,

П’ють його малі й великі,

Щоб здоров’я краще мати…

Але ж, як твариу звати? (Коза)

 

 

Не дід, а з бородою,

Не бик, а з рогами,

Не корова, а доїться. (Коза)

 

Куций хвіст, але не заєць,

Хоч не бик, а роги є.

Хто тварину цю не знає?!

Молоко вона дає. (Коза)

 

Біла копиця йде води напитися,

Хвицає ногами, буцає рогами,

Бородою трясе, молоко несе,

Ласує лозою, зветься ... (козою).

 

Звірята рогаті,

Та ще й бородаті,

Ходять пастись у лози

Хто? Вгадайте!.. (Кози)

 

З бородою, та не дід,

З рогами, та не бик,

З пухом, та не птах. (Козел)

 

З бородою народився,

Та ніколи не голився. (Козлик)

 

Коли напасеться,

В коморі знайдеться

Молока коновка.

А хто дасть?.. (Корівка)

 

Іде в поле - як дощечка,

А із поля - як бочечка. (Корова)

 

Голодна — мукає, сита – жує,

Всім дітям молоко дає. (Корова)

Серед двора стоїть копа:

Спереду вила, ззаду — мітла. (Корова)

 

Два штики на голові.

Спить у теплому хліві,

Влітку йде на пасовисько,

Помахайлом довгим хвиська.(Корова)

 

Скаче двором ІГОГО —

Не боюся я його,  

Бо воно спокійно й мило

З рук моїх травичку їло. (Лоша)

 

Сірий, та не вовк,

Довгоухий, та не заєць,

З копитами, та не кінь. (Осел)

 

Ой, великий упертюх

Сей сіренький клаповух.

Кличе «і-я» до ясел,

Називається... (осел)

 

Хто має п'ятачок,

Не зажатий в кулачок?

На ногах в нього копитця,

Їсть і п'є він із коритця. (Порося)

 

Рожевеньке та жирненьке,

Наче діжечка, кругленьке,

Є на рильці п'ятачок,

Замість хвостика — гачок.

Візьмеш в руки хоч на мить —

Мов скажене, верещить.

Краще не чіпайте,

Хто це? Відгадайте! (Порося)

 

Хвіст крючком, ніс п'ятачком. (Свиня)

 

Повновида діжка

На чотирьох ніжках.

Ззаду — шило чи гачок,

А спереду — п'ятачок. (Свиня)

 

А ото що за тварина?

Їй багно, немов перина.

Ляже в нього і дріма,

Рохка, стогне… сил нема.

І ніде, ні в яку пору

Не подивиться угору …(Свиня)

 

Співати не вміє, а голос в нього є,

Мову розуміє, лапу подає. (Собака)

 

Гавкає, кусає, а в дім не пускає. (Собака)

 

Полюбляє він ковбаску,

Розгризає маслаки,

І отримує він ласку

Від хазяйської руки.

Якщо друга захищає,

Про життя своє не дбає.

Хто твій вірний помічник?

Хто сміливий захисник? (Собака)

 

Він стояв, хвостом махав.

- Хто такий? - питаю.

- Гав!

І з.тих пір, усім скажу,

Я із ГАВОМ тим дружу. (Собака)

 

Вдень мовчить,

Вночі гарчить,

 

Хто до господаря йде,

Знати дає. (Собака)

 

Мале, забавненьке воно:

У дворі гуляє;

Або підійде під вікно,

Хлібця дожидає.

Буває, з двору як чкурне,

Шукать його — робота!

Або дивується воно,

Що перед ним ворота. (Теля)

 

Свійські птахи

 

Білий, як сніг,

Надутий, як міх,

Лопатами ходить,

А рогом їсть. (Гусак)

 

Крилатий горластий,

Червоні ласти. (Гусак)

 

Має ноги, як лопати,

Гордовитий та пихатий:

Неабиякого роду!

Довгошиїй, любить воду. (Гусак)

 

Ходить по городу

Великого роду,

Ноги як лопати,

А сліду не знати. (Гусак)

 

Надметься, потужиться

Почне горлати,

По-смішному лопотати. (Індик)

Хто сердитий спозаранку

На подвір'ї біля ґанку? —

Ой, булди, булди, булдик, —

З півнем свариться ... (індик).

 

Крильця має, але не літає,

Змалечку водичку полюбляє. (Каченя)

 

Перевальцем «чапки-чапки»

Йдуть подвір'ям жовті лапки.

А на лапках пливе човен,

Сірим пір'ячком він повен.

«Плюх» — пірнає у калюжу,

Бо купатись любить дуже.

«Кря-кря!» — кряче, мов сміється.

Як веселий човник зветься? (Каченя)

 

Плавала, купалася, сухою зосталася.(Качка)

 

Дуже симпатична пані

У пуховому жупані.

В одязі купалася,

А суха зосталася! (Качка)

 

Сіренька пташка

У воді купалася

І сухою зосталася. (Качка)

 

Сидить птах

На білих горах

Із мертвого живого дожидає. (Квочка на яйцях)

 

У пуховому халаті

Ходить пані коло хати.

А як сяде до гніздечка,

Почастує нас яєчком. (Курка)

Невелика щебетушка,

Заріж її — буде юшка. (Курка)

 

Дивиться на землю, як зерно клює,

Дивиться на небо, як водичку п'є. (Курка)

 

Кругом бочки бігають клубочки.

(Курка з курчатами)

Золоті клубочки

Обліпили квочку. (Курчата)

 

Попищали, попищали,

Дружно просо подзьобали —

І до матері стрибочком

Жовті збіглися клубочки.

Заховались під крило,

Наче їх і не було. (Курчата)

 

Наче сонячні клубочки

Хтось розсипав білі квочки.

Хто це там пищить, малята?

Здогадалися?... (Курчата)

 

Двічі родився,

У школі не вчився,

А години знає. (Півень)

 

Не князівської породи,

А ходить в короні,

Не їздок, а із шпорами,

Не сторож, а рано будить. (Півень)

 

Шия жовта, хвіст зелений,

Борода, як маків цвіт,

Ходить птиця по садку

І співа: «Ку-ку-рі-ку!». (Півень)

Сторожем не служить,

А всіх рано будить. (Півень)

 

По подвір'ї ходить птах

Молодець так молодець!

Має шпори й гребінець.

Гребінцем тим не чесався

І на конях не катався,

Та без шпор і гребінця

Не було б і молодця! (Півень)

 

Хто гучніш за всіх співає,

Кольоровий одяг має,

Ще й червоний гребінець?

Хто найперший молодець?

В нього гарний пишний хвіст,

Він до бійок має хист,

Тільки вийде на подвір'я, —

Вмить летить вороже пір'я. (Півень)

 

іПо двору усеньке літо

Ходить дивний КУКУРІКУ.

Він червоний гребінь носить

І на мене оком косить. (Півень)

 

Хто це у селі щоранку

На паркані, чи на ґанку

На всю вулицю гукає,

Всіх до праці закликає? (Півень)

 

Ми, сурмачі-музики,

Не боїмось шуліки;

А шуліка з-за копи,

А музики під снопи. (Півні)

 

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Базарницька І. Від А до Я. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2004.
  2. Будна Н.О., Походжай Н.Я., Шост Н.Б. Уроки навчання               грамоти. 1 клас. — Тернопіль: Богдан, 2004.

     3.  Бутрім В.Л. Курс «Я і Україна»: цікава дидактика. Х.:   Основа, 2004.

     4. Вернісаж пір року. Збірка творів про природу/ Упор.          Н. Г. Шарагова.  - Тернопіль: Мандрівець, 2006.                           

     5.  Волошин О. М. Цікаві завдання з природознавства.  З (2) клас. — Тернопіль: Підруч­ники і посібники, 1997.

     6. Друзь З. В.Пізнавальні завдання з ознайомлення з  навко-лишнім світом у 1—2 класах.— К.: Рад. шк., 1990.

     7. Ємець А., Шапка О. Літературні загадки в початковій школі.— X.: Основа, 2006.

     8. Карнаух П. Цікавинки на уроках навчання грамоти. — Тернопіль; Підручники і посібники, 2002.

     9. Куріпта В.І. Сценарії позакласних заходів для 1-4 класів.— X.: Основа, 2006 .

   10. Макарова С. Щоб ротик був слухняний. Логопедичний практикум. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005.

   11.  Підгірянка Марійка. Учись, маленький!: Вірші, казки, п'єси,   загадки: Для дошк. та мол. шк. віку — К.: Веселка, 1994.

   12.  Плохий 3. П. Свійські тварини.— К.:  Мистецтво,   1981.

   13. Сапун Г., Пачашинська М. Уроки навчання грамоти (письмо та розвиток мовлення). — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.

   14. Сапун Г., Пачашинська М. Уроки навчання грамоти (читання). — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.

   16. Тарасенко Г.С. Паросток. Методика гуманістичного вихо-вання молодших школярів засобами природи. 1-4 класи.       Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2003.

   17. Федотова В.Б. Вчимося читати швидше.—  Луганськ: Янтар, 2000.

   18. Чарівна скринька /   Упор. Л.Є. Ярешко    Чернігів: Деснянська правда, 1993.

            АЛФАВІТНИЙ  ПОКАЖЧИК СЛІВ-ВІДГАДОК

 

Абрикос – 23                                     гадюка - 83

аґрус – 23                                           гарбуз – 24, 25                                 

акула – 82                                          глід - 4                                       

бабка – 72                                          голуб – 57, 58 

баран – 88                                          горіх – 4, 5

барвінок – 10, 11                               горобець – 58, 59

бджілка, бджола – 72, 73, 74            горобина - 5

бджолиний віск – 74                         горох – 25, 26

бджолиний вулик – 74 грак - 59

бджолиний рій – 74 гречка - 26

білан капустяний – 75 гриб – 20, 21

береза – 3 гусак - 95

берізка – 4 ґава - 59

білка – 38                                           джміль – 75, 76

бобер – 39       дзвіночок – 11, 12

борсук – 39                                        дерева – 6

будяк – 11                                          дерево – 6                    

буряк – 23                                          диня – 26  

ведмідь білий – 39                            дуб – 7

ведмідь бурий – 40, 41, 42               дятел – 60, 61

верба – 4                                            єнот – 44

верблюд – 42                                     єхидна – 44

вербові котики – 4                            жаба, жабенятко – 83

видра – 42, 43                                                  жайворонок – 61

вишня – 24                                         жирафа – 44

вівця – 88                                           жито – 26

вовк – 43, 44                                                    журавлина – 12

волошка – 11                                     журавлі – 62

ворона – 57                                        жук – 76

восьминіг – 82                                   заєць – 44-47

вуж – 82                                             зайчик – 48

  вусач – 75                                          зебра – 48, 49

 

 

землерийка – 49                                 кропива – 13

змія – 84                                             кукурудза – 29, 30

зозуля – 62, 63                                   кулик – 63  

іволга – 63                                          кульбаба – 13, 14

індик – 95                                           курка – 96, 97

їжак – 49, 50, 51                                 курчата – 97 

їжачок – 51, 52                                   ластівка – 63

йорж – 84                                           латаття – 14, 15

кабан – 52                                           лебеді – 63

кавун – 26, 27                                    лев – 54

кажан – 53                                          лелека – 64, 65

калина – 7, 8                                       липа – 8, 9

капуста – 27, 28                                 лис – 54

картопля – 28, 29                               лисиця – 54, 55

каченя – 96                                         лисичка - 55

качка – 96                                           листоїд – 77

каштан – 8                                          листя – 15

квасоля – 29                                       ліщина – 9

квіти – 12                                           лось – 55

квочка – 96                                        лоша – 93

кит – 53                                              льон – 30

кінь – 88, 89                              мавпенятко – 55

кіт – 89, 90                                         мак – 15, 16

коза – 91, 92                                      маслюки – 21

козел – 92                                          метелик , гусінь – 77, 78

козлик – 92                                        миша – 56

колосок – 29                                      модрина – 9

комар – 76, 77                                   морква – 30

конвалія – 12                                     мох – 16

конюшина – 12                           мурашки – 78

копитняк – 12                                    муха – 79

кора – 8                                              мухомор – 21

корова – 89, 92, 93                            м’ята – 16

котик – 90, 91                                    носоріг – 56

краб – 84                                            овес – 31

кріт – 53, 54                           ….      огірки – 31

опеньки – 22, 23                                ряст – 19

орел – 65                                            сад – 33

оса – 79                                              свиня – 94

осел – 93                                            світлячок – 81

осика – 9                                            синичка – 66

осоїд – 65                                           синиця – 67

очерет – 16                                        синиця-ремез – 67

павук – 79, 80                                    слива – 33

павутина – 80                                    слон – 56

пелікан – 65                                       смородина – 34

перепілка – 66                                   снігур – 67, 68

перець – 31                                        сніп – 34

петрушка – 32                                   собака – 89, 94

півень – 97, 98                                   сова – 68

підсніжник – 16, 17                           сойка – 69

пінгвін – 66                                        соловей – 69, 70 

плодожерка – 80                                сонечко – 81

подорожник – 17                               сом – 86 

поле – 32                                            сон-трава – 19

помідор – 32                                      соняшник – 34, 35

попелиця – 80, 81                              сорока – 70

порося – 93                                        сосна – 9, 10

пролісок – 17                                     суниця – 19, 20

просо – 32                                          теля – 95

птах, птахи – 66                                тополя – 9

пугач – 66                                          троянда – 20

пшениця – 32, 33                               фламінго – 70 

пшеничний лан – 33                         ховрах – 56, 57

равлик – 84, 85                                  хом’як – 57

рак – 85                                              хрін – 35

редиска – 33                                      хрущ – 81

редька - 33                                         цвіркун – 81

реп’ях – 17, 18                                   цибуля – 36

риба – 84, 85, 86                                чайка – 70

рись – 56                                            часник – 36   

ромашка – 18, 19                               черепаха – 86, 87 

чорниця – 20

шипшина – 10

шишкар – 70, 71

шпак – 71

щавель – 37

щука – 87

яблуко – 37

яблуня – 37

ягоди – 37

ялина – 10

ялинка – 6

ясен – 10

ячмінь – 37

ящірка –  87

 

 

 

 

 

 

                                 АВТОРИ ЗАГАДОК:

Бабенко Є., Бичко В., Білецький М., Бойко Г., Бурик Н.,Величко І., Вернигора Н., Верховень В., Голубка Л., Гороховий Г., Гринько В., Довжик В., Жупанин С., Журлива О., Наталя Забіла, Марійка Підгірянка, Кириленко В., Климчук М., Коломієць Т., Куліш-Зіньков Л.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

СВІТ РОСЛИН…………………………………………………..3

 

Дикорослі дерева і кущі…………………………………………3

 

Трави і квіти…………………………………………………….10

 

Гриби……………………………………………………………20

 

Садовина і городина……………………………………………23

 

СВІТ ТВАРИН………………………………………………….38

 

Дикі звірі…………………………………………………….......38

 

Дикі птахи……………………………………………………….57

 

Комахи і павуки………………………………………………....72

 

Риби, земноводні, плазуни та інші……………………………..82

 

Свійські тварини…………………………………………….…..88

 

Свійські птахи………………………………………………..….95

 

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………...99

 

АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК СЛІВ-ВІДГАДОК …………..100

 

АВТОРИ ЗАГАДОК …………………………………………..103

 

1

 

doc
Додано
11 березня 2018
Переглядів
15707
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку