Тема: Закономірності впливу екологічних чинників на організми та їх угруповання.
Мета:
навчальна: розібрати комплексну дію факторів, обмежуючий фактор;
розвиваюча: продовжити формувати вміння використовувати екологічну термінологію, глибше розібратися в екологічних законах;
Виховна: продовжувати формувати екологічне мислення та екологічну свідомість.
Очікувані результати навчальнопізванальної діяльності:
оперує термінами та поняттями: екологія, екологічні чинники, обмежувальні чинники, толерантність, екологічна взаємодія, популяція, екосистема, біогеохімічні цикли, біосфера, ноосфера, закон взаємодії екологічних факторів; закон оптимуму; зона оптимуму; зона песимуму; валентність виду; вид; евритермні, еврибатні, еврибіонтні організми; обмежуючий фактор; екологічна ніша; ареал.
називає: екологічні закони і їхнє значення;
наводить приклади: екологічних чинників та їхньої взаємодії; закономірностей формування екосистем;
характеризує: процеси і явища у популяціях, екосистемах та біосфері; дію екологічних чинників; принципи застосування екологічних закономірностей в практичній діяльності людини та їхні прояви в природі;
встановлює:
- елементарні причинно-наслідкові зв'язки між екологічними процесами та явищами;
пояснює: дію в природі законів оптимуму, взаємокомпенсації екологічних факторів; механізми дії екологічних чинників;
Ціннісний компонент
висловлює судження щодо: ролі та значення екології у сучасному світі.
Обладнання та матеріали: «Схема дії екологічного фактора».
Комбінований урок.
І. Перевірка засвоєння попереднього матеріалу.
(усне опитування – для ІІ варіанту)
(Самостійна робота – для І варіанту)
1.Екологічні фактори це: (виберіть одну найбільш правильну відповідь):
а) умови навколишнього середовища, що мають вплив на функціонування живих організмів;
б) умови зовнішнього і внутрішнього середовища, що мають вплив на живий організм;
в) чинники віртуальної реальності, що не мають вплив на організм:
г) чинники навколишнього середовища, що ніяким чином не впливають а організм.
2. До абіотичних чинників не належать:
а) температура; б) вологість;
в) тиск; г) конкуренція;
3. До біотичних чинників належить:
а) температура; б) вологість;
в) тиск; г) конкуренція;
4. Виберіть приклад антропогенного фактора:
а) створення Канівського водосховища;
б) рух тиктанічних плит в Італії;
в) низький врожай зернових в 2020 році;
г) висока схвильованість в людських спільнотах.
5. Запишіть відповідність:
А. Абіотичні 1. Компоненти та властивості неживої природи: температура, освітлення, вологість, тиск…
Б. Біотичні 2. Свідоме та несвідоме втручання людини в природні
процеси.
В. Антропогенні; 3. Різні форми взаємодії між особинами в популяціях та
між популяціями в угрупуваннях.
4. Існування двох видів, подібних за своїми адаптаціями.
Відповіді: 1а; 2г; 3г;4а; 5 А-1, Б-3, В-2. (7 балів)
ІІ. Актуалізація.
Організми пристосовуються до впливу екологічних факторів. Пристосувальні реакції організмів залежать від періодичності впливу на них екологічних факторів. За цією ознакою виділяють первинні періодичні, вторинні періодичні та неперіодичні фактори. До перших відносяться фактори пов’язані з обертанням Землі (зміна пори року, добова зміна освітлення тощо). Цим факторам характерна встановлена періодичність, вона була ще до виникнення життя на Землі. Організми, що виникали, змушені були відразу адаптуватися до них. Вторинні періодичні фактори (вологість температура, опади) є наслідком первинних. Неперіодичні фактори (ще їх називають циклічними) – це різні стихійні явища. До неперіодичних відносять і антропогенні фактори, оскільки вони виявляються раптово і не регулярно.
Екологічні фактори можуть впливати на організми: як подразники, зумовлюючи пристосувальні зміни функцій організму; як обмежувачі – унеможливлюючи існування їх за даних умов; як сигнали про зміни інших факторів середовища.
У впливі факторів середовища на організми та реакціях останніх на цей вплив існують певні закономірності.
ІІ. Засвоєння нового матеріалу.
У впливі факторів середовища на організми та реакціях останніх на цей вплив існують певні закономірності.
1. Закон оптимуму: кожен екологічний фактор впливає на живі організми лише у певних межах. Сприятливу силу впливу фактора, тобто таку, що забезпечує найкращі (оптимальні) умови життєдіяльності особин, називають зоною оптимуму екологічного фактора.
Будь – які відхилення від оптимуму негативно позначаються на розвитку організмів. Чим більші ці відхилення, тим сильніше пригнічується їх життєдіяльність (зона песимуму). Значення інтенсивності дії екологічного фактора, за якими існування організмів стає неможливим, називають верхньою та нижньою межею витривалості (критичні точки максимуму та мінімуму).Відстані між межами витривалості називають екологічною валентністю певного виду стосовно того чи іншого чинника. Отже екологічна валентність – це діапазон інтенсивності дії екологічного фактора, в якому можливе існування певного виду.(закон екологічної валентності)
Широку екологічну валентність особин певного виду щодо конкретного екологічного фактора позначають префіксом «еври-». Так, песці відносяться до евритермних тварин, оскільки витримують значні коливання температури ( у межах 80оС). Деякі безхребетні (губки. Кільчики. Голкошкірі) належать до еврибатних організмів, бо оселяються від прибережної зони до великих глибин, витримуючи значні коливання тиску. Види, які можуть жити в широкому діапазоні коливань різноманітних екологічних факторів, називають еврибіонтами.
Вузька екологічна валентність, тобто нездатність витримувати значні зміни певного екологічного фактора, називають префіксом «стено-» (наприклад, стенотермні, стенобатні, стенобіонтні тощо)
2.Закономірності впливу екологічних факторів
- закон сукупної дії екологічних чинників ( закон ефективності чинників) – закон О.Мінчерліха,1909р – у природі один екологічний чинник може впливати на інший, тому успіх виду в довкіллі залежить від взаємодії чинників;
- закон взаємокомпенсації екологічних чинників – закор Е. Рюбеля.1930р – відсутність або нестача деяких екологічних чинників можуть бути компенсовані іншими близькими чинниками
- закон обмежувального чинника – (закон мінімуму) закон Ю. Лібіха,
1840р – найбільшу лімітуючу дію на організм, популяцію або угрупування справляють ті життєво важливі чинники зовнішнього середовища. Кількість (концентрація) яких близька до мінімально критичного рівня.
- закон оптимуму – кожен чинник позитивно впливаю на організм лише в певних межах.
- закон толерантності – закон Шефлорда, 1913рік – лімітуючим чинником процвітання будь-якого організму (виду) в певній місцевості може бути як мінімум так і максимум екологічного чинники, діапазон між якими визначає витривалість ( толерантність) організму до даного чинника.
- закон взаємодії екологічних факторів - зона оптимуму і критичні межі витривалості істот стосовно якогось екологічного фактора можуть змінюватися залежно від того, з якою силою і в якому поєднанні діють одночасно інші фактори
Сильний мороз легше витримати у безвітряну погоду. Взаємодія факторів виявляється також у їх частковій взаємозамінності. Так, в’яненню рослин при високій температурі можна запобігти підвищеною вологістю.
Проте взаємна компенсація дії факторів не може бути безмежною, і повністю замінити один з них на інших неможливо.
Врахування взаємодії у сільськогосподарському виробництві дає змогу створити оптимальні умови для життєдіяльності культурних рослин і свійських тварин.
!!! Таким чином, присутність та процвітання певного виду в даному середовищі зумовлене його взаємодією з цілим комплексом екологічних факторів. Недостатня чи надмірна інтенсивність дії будь-якого з них унеможливлює процвітання та саме існування окремих видів.
Сукупність усіх факторів (умов) і ресурсів (поживи) середовища. В межах якої може існувати вид у природі, називають екологічною нішею.
Якщо поняття «місце існування» (ареал) означає «адресу», де живе організм, то термін «екологічна ніша» - роль «професія», яку організм відіграє в екологічній системі.
ІУ. Узагальнення.
На сьогодні люди по-різному переносять COVID. Використайте розуміння екологічних законів для пояснення такої реакції людського організму.
У. Домашнє завдання:
- опрацювати ;
- вивчити екологічні закони і вміти їх пояснювати на прикладах.