Загальношкільна лінійка "Цікаве про українську мову" (до Дня української писемності та мови)

1. 20 цікавих фактів про українську мову

1. В українській мові існує три форми майбутнього часу! Проста, складна і складена: піду (доконаний вид, проста форма), йтиму (недоконаний вид, складна форма), буду йти (складена форма).

2. У 448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли, (на території сучасної України) записав слова “мед” і “страва”.

3. У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

4. Українська дуже тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови

перших індоєвропейців. До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь”.

5. Вчений Василь Кобилюх припускає, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.

7. Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “воріженьки”.

8. Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера “п”; на цю літеру також починається найбільша кількість слів. Літера “ф” – найменш уживана. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків, прийшли в українську мову з інших мов.

9. Найдовшим словом в українській мові є слово “дихлордифенілтрихлорметилметан” (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками). Це слово містить у собі аж 30 літер!

10. Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це вирізняє українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний, існує тільки в граматиках латині, грецької та в санскритській граматиці.

11. В українській мові в алфавіт існує два варіанти букви «г»: це г і ґ. Букву Ґґ почали масово використовувати тільки в дев’яності роки.

12. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду: кошеня, лоша, левеня, каченя, лелеченя тощо.

13. Починаючи з 18 і до 19 століття в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма. Тому за кількістю орфографії  українська мова перевершує найскладнішу – монгольську.

14. В кінці 16 - на початку 19 століть в Україні використовувалася особлива система письма («козацький скоропис»), де написання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.

15. За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). У цьому окрузі проживає близько 5,5 мільйонів населення, до складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями. Українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даному регіоні.

16. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря — сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік ; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіє листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).

17. Найбільшу кількість синонімів має слово «говорити» — 108: мовити, казати, балакати, розмовляти, ректи, лепетати, промовляти, пащекувати, гомоніти, цвенькати, звіщати тощо.

18. Сучасна українська мова налічує (згідно зі словником Національної Академії Наук України) близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються сьогодні.

19. Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» І. Котляревського українська мова була прирівняна до літературної. Котляревського по праву вважають основоположником нової української літератури.

20. Дослідники довели, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у древньоіндійській мові.

2. Українські назви квітів

           У час, коли за вікном осінь, хочеться писати й говорити про квіти. Квітник — невід'ємна частина кожної української садиби. Проте, чи знаємо ми українські назви поширених у нас квітів? Отож! Здебільшого послуговуємося чужомовними словами. Тому ми й вирішили нагадати українські назви, що, зазвичай, мають прив'язку до квітки, яку називають.

Наприклад, усім, мабуть, відома така чудова квітка, як гладіолус. Це слово в перекладі з латинської мови означає “меч”. Проте існує й українська назва — косарик. Коса, коси, косиця, закосичувати... Власне, ця квітка має вигляд прикрашеної квітами коси, тому й отримала назву косарик.

Також промовистою є українська назва настурції — красоля, яка зумовлена яскраво-червоним кольором суцвіття, що красується. Краса, красива, красується, красоля...

Маргаритка — це стокротка. Назва, очевидно, походить від стократної кількості пелюсток.

Герань, пеларгонію українці називають ще калачиками. Листя цієї рослини й справді як калачики.

Квітка анемон пов'язана з грецькою назвою вітру. Наші предки іменували її вітряницею. Таку назву квітка отримала тому, що її тендітне стебло постійно хитається від вітру.

Примулу або первоцвіт ще називають ключиками.

Календула має українську назву — нагідки.

Отож, вживаймо українські назви квітів — косарики, калачики, ключики, нагідки, красоля, вітряниця, стокротка.

3. До гендерного питання у граматиці

         Ви ніколи не замислювалися, чому поляк – чоловік, а полька – танець, в’єтнамець – чоловік, а в’єтнамки – взуття, панамець – чоловік, а панамка – капелюх, грек – чоловік, а гречка – рослина, фін – чоловік, а фінка – ніж, кореєць – чоловік, а корейка – м’ясо, болгарин – чоловік, а болгарка – пилка, китаєць – чоловік, а китайка – тканина, американець – чоловік, а американка – гра на більярді, іспанець – чоловік, а іспанка – грип, румун – чоловік, а румунки – жіночі черевики?..

Більше того: Кравчук – теж чоловік, а кравчучка – сумка. І шибеник – усе-таки чоловік, а шибениця – пристрій, де можна того нещасного чоловіка повісити…

А з українцями все в порядку...
Є українець і українка!

4. Про розділові знаки…

        Кожна зустріч у нашому житті - розділовий знак. Одні люди лишають по собі знаки запитання, інші - ставлять наприкінці речення три крапки. З кимось тебе завжди розділятиме тире, а хтось йтиме поряд, обережно малюючи після кожної фрази акуратну кому. Остерігаймося тих, хто є тобі "другом" в лапках, і бережімо того,

 з ким хочеться жити під знаком оклику!..