Загальношкільна лінійка "Небесна Сотня - герої нашого часу"

«НЕБЕСНА СОТНЯ — ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ»

(загальношкільна лінійка)

 

Цілі: ознайомити старшокласників із подіями революції гідності; вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні; розвивати бажання стати гідними громадянами України; формувати активну життєву та громадянську позиції; прищеплювати любов до Батьківщини.

Обладнання: кінопроектор; мікрофони; музичні записи.

ХІД ЗАХОДУ

Ведучий

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани,

Та тільки одна на землі Україна,

А ми — її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть,

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть!

Ведуча.Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу й кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою й рідною, тому її захист — це найперший обов’язок кожного народу. Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров’ю сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас рідну солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею, співучістю, працьовитістю та високою мораллю. Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами. Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не прибульці, наші предки землю ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі й маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

Виходить Україна та учень.

Україна

Століттями здригався мій народ

Від ярм, від зрад, кривавих заворушень,

І мову, як духовності оплот,

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар,

І все одно щось гірко труїть воду…

Учень. Здавалося, усе скінчилося, давно минуло й більше ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалося, як уже сталося. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?

Україна.У вогні та диму страждають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль своєї влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів.

«Небесна Сотня»… Юнаки, батьки…

Їх імена мені ніколи не забути —

Вони ж за мене полягли,

Так, як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу,

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

Учень

На тебе боляче дивитись,

Нам залишається молитись,

Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем

Добитися свобод!

Ведуча.21 листопада 2013 року заява влади призупинити підготовку до підписання угоди про Євроінтеграцію сколихнула народ України. По містах почали збиратися студентські протестні акції.

Ведучий.30 листопада в Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції та у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох із них невідома й до сьогодні.

Ведуча.Шоковані замахом на основоположні права й свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Ведучий.Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, використовуючи водомети, бронетранспортери й вогнепальну зброю.

Ведуча.Постріл, другий, розірвалася тиша, і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки…

Ведучий.Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18–20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна!

Ведучий.Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною й житимеш у вільній державі.

Ведуча.На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, узяли в щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні. Увесь світ був вражений тим, як Майдан згуртував український народ у єдиному пориві. І навіть незважаючи на холод, виконання Державного гімну України тисячами людей свідчило про перемогу українського народу над планами знищити нас як націю, притоптати нашу гідність.

Ведуча.Проти мирних мітингувальників кинули внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Ведучий.Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали й добивали поранених…

Ведуча.На це мітингувальники «відповіли» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були тільки саморобні дерев’яні щити, дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів, та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України — Київ.

 

 

1-й учень

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи,

там на межі-передовій

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері:

і там, і там їхні солдати…

Там у шоломі зі щитом

стоїть з Франківщини хлопчина,

з червоним на грудях хрестом

поранених несе дівчина.

Стоїть із Харкова Андрій,

Сашко тримає оборону,

він тут вже 48 днів,

як сам приїхав з Краснодону.

Ведуча. Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них — науковці, викладачі, студенти, учителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий.Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли в небеса, але вони вічно житимуть у народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!».

1-й учень

…І мовчки сотня непокорених героїв

Відходила у чисті небеса,

І погляди знесилених мільйонів

Дивились вслід братам, батькам, синам…

Вони загинули за нас з тобою,

Віддали все, що було в їхньому житті,

І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів!....

Ведуча.Ці люди — справжні герої. Вони загинули, як герої, і проводжають їх як героїв. У кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, у дощ і холод, зі сльозами на очах віддають останню шану героям.

Ведучий

І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

Син (учень читає виразно збоку)аудіозапис

Мамо, не плач. Я повернусь весною,

У шибку пташинкою вдарюсь Твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду й попрошуся в сон твій тихенько,

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає,

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває, —

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну.

Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведуча.Але герої не вмирають! Вони завжди будуть у наших серцях! По країні вже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану.

Ведучий.Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслися на Майдан. Оживає Майдан — оживає Україна.

1-й учень

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі!

До суду тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Ведучий.Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв Небесної Сотні в наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю й жалю… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

Хвилина мовчання. «Свічка – як кадр. І в ведучих в руках»

Україна

Нехай пам’ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття!

Ведуча

Ми ще не раз згадаємо цю безодню,

І ці події, і цей кривавий шлях,

І закарбуєм у серцях Небесну Сотню,

Яка тепер на небесах!