Захід з нагоди Дня пам'яті жертв політичних репресій

   Ведучий:  Багатовікова історія українського народу – це насамперед літопис життя і смерті народу – великомученика, доля якого була досить лиха. Історія народу – бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він народ, має власну історію.

Дівчина

О, як же ти не вмерла, У країно,

Бо скільки ж то зловісницька мета

Звела людей, приречених безвинно, —

Й ніхто за це ні в кого не спитав.

Чому, чому, чому, чому

Гонили правду у тюрму?

Чому від голоду вмирали?

Чому церкви поруйнували?

Чому так знищили багато?

Чому не судять винуватих?

 Ведучий 1.Чому так жорстоко нищили український народ? Про це можна дізнатися із слів Льва Троцького. В українському селянинові прокинувся дух запорізьких козаків, який кипить і нуртує як грізний Дніпро  на своїх порогах”.

 Ось чого боялися! Невмирущого і грізного Духа нашої свободи. Тим то і нищилася інтелігенція,золотосяйні собори, культура,  історія, народ.

 Ведучий 2.Політичні репресії в Україні розпочалися із першої спроби встановлення радянської влади – з початку 1918 року, а закінчилися у другій половині 1980-х рр.

Якби ми з вами перегорнули підшивки газет 30-х рр. – загальносоюзних чи республіканських , - то змогли б побачити, що більшість з них  на першій рясніли матеріалами про розслідування справ або судові процеси над різними «шкідниками», «ворогами народу», «шпигунами», «терористами. Ми б були вражені тим,скільки багато в країні було таких внутрішніх ворогів; скільки злочинів вони скоїли проти радянської держави; як швидко – протягом кількох годин – відбувалися судові процеси  і негайно виконувались судові вироки ; як народ одностайно підтримував дії влади.

Отож, СРСР захопив вир репресій. Поштовхом до цього стали слова Сталіна про те, що в міру зростання успіхів побудови соціалізму його вороги будуть дедалі більше активізуватися, щоб перешкодити радянському народу просуватися у правильному напрямку. Іншими словами: хто не з нами, той про нас.

 В Україні репресії розпочалися наприкінці 20-х рр. Перший політичний процес – «шахтинська справа» - був спрямований проти старих спеціалістів вугільної промисловості Донбасу.

Терор носив цілеспрямований, організований характер, уразив практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, та найбільше вдарив по селянству.

 Ведучий:  З особливою нещадністю тоталітарна система нищила і нівечила духовну еліту нації.

     академіка Агатангела Кримського,

     поетів Миколи Вороного та його сина Марка,

     неокласиків Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича,

     арешт органами ДПУ Максима Рильського,

     10 років табірних поневірянь Остапа Вишні,

     Бориса Антоненка-Давидовича, Зінаїди Тулуб, Івана Іванова,

     переслідування Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

І це далеко не весь перелік трагічних доль української  інтелігенції.

 За оціночними даними (на підставі архівних матеріалів СБ України), від 1927 до 1990 р. в Україні було заарештовано понад мільйон осіб (з них понад 50% – українці), 545 тис. з них засуджені, у т.ч. – щонайменш 140 тис. розстріляно.  

Вшануймо пам'ять всіх,

Кого сувора доля не пригорне,

Хто не зазна ні радості, ні втіх,

За всіх, кого нещадно чавлять жорна,

Кому завмер у горлі криком сміх,

Чиї неясні дні, як ночі, чорні.

Ти, Боже, їх у темряві не кинь,

Благослови їм шлях серед пустинь.

(Хвилина мовчання. Метроном.)

 Крім того, від кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселено 2 млн. 880 тис. розкуркулених селян і членів їхніх сімей.

У 1920-1930-х рр. в СРСР запроваджено ідеологію та норми "революційної законності", на основі яких проводилися політичні репресії. "Революційна законність" базувалася на принципах "революційної доцільності" боротьби з контрреволюцією.

Упродовж 1930-1937 рр. Кримінальний кодекс УСРР був доповнений майже 60 новими статтями з тлумаченням понад 80 нових складів "контрреволюційних злочинів".

Найжорстокішою репресивна політика була протягом поч. 1930-1953 рр., коли керівництво нею здійснював безпосередньо Й.Сталін.

Доба сталінізму включала у себе придушення ідейно-політичної опозиції, опору селянства примусовій колективізації, Великий терор 1936–1938 рр. як апофеоз репресій, масові репресії в Західній Україні 1939-1941 та 1944-1953 рр. (упродовж 1944–1953 рр. за участь у русі ОУН та УПА, або за його підтримку засуджено близька 87 тис. та понад 200 тис. громадян депортовано) та інші репресивні кампанії.

Ведучий: Лісова зона поблизу с. Биківня є найбільшим в Україні похованням жертв комуністичних політичних репресій. Биківня – селище, розташоване на околиці Києва, де у 1930-х – на початку 1940-х років у таємній обстановці чинилися масові поховання осіб, репресованих і страчених у Києві органами НКВС. За даними науковців, у Биківні поховано 100 -120 тисяч репресованих.

Ведучий: Радянська влада цілковито замовчувала те, що відбувалось у Биківні. Вперше інформацію про масштабні поховання жертв комуністичних репресій у Биківнянському лісі оприлюднили представники німецької окупаційної влади у 1941 році. Радянський Союз у свою чергу проголосив, що знайдені останки належать жертвам німецьких окупантів, які цинічно використовують результати власного злочину для проведення антирадянської пропаганди. Вперше про те, що биківнянські жертви – це злочин НКВС було заявлено лише у 1989 році. Четверта Державна комісія під тиском фактів і свідчень очевидців визнала, що у Биківні поховані жертви радянських комуністичних репресій.

Ведучий: Крім того, з території України здійснювалися масові примусові депортації народів – поляків, німців, кримських татар (191 тис. осіб), а також вірмен, греків, інших народів Криму.

У донесенні Й. Сталіну від 10 травня 1944 р. нарком внутрішніх справ СРСР Л. Берія повідомляє, що заарештовано 5381 людину. У цьому ж донесенні зазначалося: «Із частин Червоної Армії в 1941 р. дезертирували понад 20 тисяч татар, які   зрадили Батьківщині, перейшли на службу до німців і зі зброєю в руках боролися проти Червоної Армії». Подібне твердження  мало явно провокаційний характер, оскільки означало, що фактично всі призвані в лави Червоної Армії кримські татари зрадили Батьківщині. Однак реальні факти свідчили про те, що більшість кримських татар чесно і мужньо виконував свій військовий обов’язок.

День 18 травня кримські татари вважають днем національного трауру. З раннього ранку під дулами автоматів десятки тисяч людей,  не завжди встигали зібратися і одягнути дітей, зганялися до місць вантаження і товарними ешелонами відправлялись етапом на схід.

До 16 години 20 травня операція по виселенню татарського народу з Криму була завершена. На її проведення потрібно було всього лише 60 годин.  

відео

Ведучий: У 1950-1980-ті роки репресії перестали були масовими і набули цілеспрямованого характеру, їх жертвами ставали учасники опозиційних дисидентських організацій чи окремі "інакодумці". 

Ярій, душе. Ярій, а не ридай. 
У білій стужі сонце України. 
А ти шукай — червону тінь калини 
на чорних водах — тінь її шукай, 
де жменька нас. Малесенька шопта 
лише для молитов і сподівання. 
Усім нам смерть судилася зарання, 
бо калинова кров — така ж крута, 
вона така ж терпка, як в наших жилах. 
У сивій завірюсі голосінь 
ці грона болю, що падуть в глибінь, 
безсмертною бідою окошились.

Ведучий: Ця трагедія ніколи не повинна повториться. Це наша історія.Ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати, яку страшну трагедію довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності.

Заступи нас і нашу державу,

Од кривавих, лютих незгод.

Всі ми — сущі, усопші, прийдешні —

Твій пшеничний, безсмертний народ!