закони Кеплера. презентація

Закони Кеплера

Наприкінці XVI ст. датський астроном І. Кеплер, вивчаючи рух планет, відкрив три закони їхнього руху. І. Ньютон вивів формулу для закону всесвітнього тяжіння. Він отримав три узагальнені закони Кеплера.

Перший закон Кеплера. Під дією сили тяжіння одне небесне тіло рухається в полі тяжіння іншого небесного тіла по одному з конічних перерізів-кола, еліпсу, параболі або гіперболі. Найближча до Сонця точка орбіти називається перигелієм, найдальша-афелієм. Лінія, що з'єднує якусь точку еліпса з фокусом, називається радіус-вектором. Відношення відстані між фокусами до великої осі (до найбільшого діаметру) називається ексцентриситетом е.

Другий закон Кеплера. Кожна планета рухається отже радіус-вектор планети за рівні проміжки часу описує рівні площі. Планета рухається найшвидше в перигелії, а повільніше всього коли знаходиться на найбільшому видаленні (в афелії). Таким чином, другий закон Кеплера визначає швидкість руху планети.

Третій закон Кеплера. Куб великої півосі орбіти тіла, поділений на квадрат періоду його обігу і суму мас тіл, є величина стала.а^3/[T^2(M1+M2)]=G/4 П^2 де, Т-період звернення одного тіла навколо іншого тіла на середній відстані а. Третій узагальнений закон Кеплера дозволяє визначати маси планет щодо руху їх супутників, а маса подвійних зірок за елементами їх орбіт.

Узагальнення. Третій закон Кеплера. Другий закон Кеплера. Перший закон Кеплера. Радіус-вектор планети за рівні проміжки часу описує рівні площі. Квадрати сидеричних періодів обертів двох планет відносяться як куби великих півосей їх орбіт: Кожна планета рухається еліпсом, в одному з фокусів якого знаходиться Сонце.

Висновок. Рух планет та інших небесних тіл навколо Сонця під дією сили тяжіння відбувається за трьома законами Кеплера. Ці закони дозволяють розраховувати положення планет і визначати їх маси руху супутників навколо них

Дякую за увагу!