Комунальний заклад «Нікопольська середня

загальноосвітня школа I-III ступенів № 25 з поглибленим

трудовим і профільним навчанням»

 

 

 

 

ЗАЛЕЖНІСТЬ УСПІШНОСТІ учнів ВІД ВИБОРУ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ І ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

 

 

 

 

                                                                                                                  Підготувала:

учитель математики та інформатики

Калєйнік Юлія Микoлаївна

 

 

 

 

 

                                                      2018 p.

 

Сучасний урок вимагає від педагога оптимального поєднання індивідуальної, парної, групової і колективної форм організації навчальної діяльності учнів.

На мою думку однією з ефективних форм навчання є інтерактивне. Це форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачену мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою необхідність, зможе розкрити  свої здібності  й продемонструвати  знання з предмета, відчути впевненість у собі.

Модель спілкування в системі учитель-учень

У педагогіці розрізняють кілька моделей навчання:

1.                   пасивна – учень виступає в ролі<об'єкта>навчання (слухає й дивиться)
2.                   активна – учень виступає <суб’єктом> навчання (самостійна робота, творчі завдання)
3.                   інтерактивна – inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Під час інтерактивного навчання навчальний процес здійснюється за постійної активної участі всіх учнів. Інтерактивне навчання вимагає від кожного учня вміння спілкуватися один з одним, мислити, приймати рішення. Залежно від інтерактивних форм учень навчається опрацьовувати інформацію, робити опорні схеми, алгоритми та конспекти, передавати свої знання іншим, висловити власні думки, розв’язувати та складати різноманітні різнорівневі завдання, оцінювати самостійно роботу свою та інших  учнів.

 

Ознаки інтерактивної моделі навчання:

Позитивні:

• Розширення пізнавальних можливостей учнів;
• високий рівень засвоєння знань;
• контроль за рівнем знань;
• учитель виступає в ролі організатора, консультанта;
• між учителем і учнями в колективі відбувається співпраця.

Негативні :

• На вивчення певної інформації потрібен значний час;
• потребує інших підходів в оцінюванні знань учнів;
• учитель немає певного досвіду щодо такого виду організації навчального процесу;
• недостатньо методичних розробок  уроків з різних предметів.

Виходячи зі специфіки математики  (учень висловлює свої думки на базі основних понять та вмінь та вмінь писати рівняння,  розв’язувати задачі, складати формули, порівнювати) до досвіду роботи за інтерактивними методами, хочу зупинитися на деяких з них. Математика дуже тісно пов’язана з побутом, промисловістю, сільським господарством та будівництвом, тому дуже вдалим є метод  «асоціативний кущ». Він дозволяє сприймати науку та життя як одне ціле, що є дуже важливим для підвищення зацікавленості учнів у математиці. 

Для невеликої кількості інформації  я використовую метод «навчаючи – вчися», при чому учні діляться на групи для виконання завдання – закріплення нового матеріалу, а своєю інформацією діляться, переходячи один від одного. Для закріплення отриманої інформації можна використовувати схему – ребус, яка вимагає  від учнів уміння роботи відповідні записи (символи), аргументовано висловлювати думку групи. На цьому етапі дуже важливо, щоб участь брало якомога  більше членів групи.

Також на етапі закріплення знань учням можна запропонувати:

1.  Скласти та розв’язати альтернативні  алгоритми (схеми) перетворень виразів, розв’язування  різних типів рівнянь та нерівностей, дослідження функції, тощо. При чому частину карток – описів складає вчитель, а іншу частину – учні. Це необхідно зробити перший раз, тому що учні на уроці можуть не зрозуміти завдання, але вже на іншому уроці вони це роблять із задоволенням самостійно.

2.  Скласти план (схему) розв’язування геометричної задачі на основі опрацьованого матеріалу в групі, обмінятися цим планом з іншою групою, щоб доповнити її чи виправити, якщо не згодні. Після закінчення роботи зі планом один учень з будь-якої групи (за бажанням) пояснює їх план та вносить пропозиції щодо доповнень у плані іншої групи, а вже потім оформляється розв’язування задачі на дошці і в зошиті.

Дуже важливо, що під час заключної частини уроку учні, підбиваючи підсумки починали відповіді словами: «Я знаю…», «Я вмію…» (метод незакінчених речень). За допомогою цього методу учень може оцінити свій рівень опанування нового матеріалу та визначити складні і незрозумілі для себе моменти уроку.

Найбільших результатів у засвоєнні нового матеріалу досягають учні при використанні на уроках групової форми роботи, під час якої слабкі учні збагачуються новою інформацією і мають можливість одержати додаткове пояснення. Завдяки контролю сильних учнів вони роблять менше помилок. Групова робота корисна і для сильних учнів – допомагаючи товаришам засвоювати навчальний матеріал, вони перевіряють і зміцнюють свої знання.

Взаємний контакт учнів сприяє встановленню дружніх стосунків, формує почуття обов’язку і відповідальності за спільну працю, що матиме велике значення для майбутньої трудової діяльності. Групова робота привчає вислухати думку інших, довести правильність власних відповідей, приймати колективне рішення.

Для проведення тематичного оцінювання краще складати картки, які містять завдання 4-х рівнів. При виконанні тематичної роботи кожен учень сам вибирає той рівень, завдання якого йому  під силу. Такий підхід привчає учнів до самооцінювання і прагнення до підвищення рівня навчальних досягнень і, відповідно, до активної розумової діяльності .

Використання групової форми роботи, індивідуального підходу на уроках дає позитивні результати. У цифрах – це незначні досягнення. Але якщо бачити, що учень, який, маючи початковий рівень знань, не міг вибрати необхідну формулу, а через певний проміжок часу може це зробити – це і є результативність роботи.

      Алгоритм роботи вчителя при проведенні інтерактивного уроку:

•         визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;

•         ретельний відбір та аналіз навчального матеріалу, у тому числі й додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп тощо);

•         планування уроку -  етапи, хронометраж,  орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;

•         вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;

•         мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів тощо;

•         забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності та формування очікуваних результатів під час оголошення, представлення теми;

•         надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;

•         забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи (на вибір учителя);

•         рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах - індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків тощо.

Інтерактивні технології навчання – це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь – в колективному, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.

Кожна людина має дві потреби: потреба росту й бути в безпеці, прилучивши до групи людей. При колективному способі навчання досягається спільна діяльність заради досягнення загальних цілей. В учнів з'являється впевненість у собі, вони пишаються навчальними успіхами один одного. Колективне навчання може існувати не тільки в групах, але й у парах. Окремої уваги вимагає організація роботи в малих групах. Коли потрібно вирішити складні проблеми колективним розумом.

Ось приклади деяких конкретних методик роботи в малих групах:

«Діалог» - його суть полягає в тім, що групи шукають погоджене рішення, а результат роботи повинен бути відображений у вигляді схеми, перерахування ознак, кінцевому тексті, що потім записується в зошит. Ця методика включає протистояння й критику позицій тієї або іншої групи, а вся увага зосереджена па сильних моментах позиції інших. Експерти фіксують загальні погляди і під завершення роботи дають узагальнену відповідь на завдання, що записується всіма.

«Синтез думок» - схожий на попередній метод, з тією різницею, що учні не ведуть записи на дошці, а всі записи роблять на аркуші, які потім передають наступній підгрупі. У цьому аркуші підкреслюються думки, з якими дана підгрупа не згодна. Експерти обробляють ці аркуші, зіставляючи написане, роблять загальний звіт, що потім обговорює ціла група.

«Спільний проект» - у цьому випадку підгрупи одержують завдання різного змісту, які висвітлюють проблему з різних боків. При завершенні роботи кожна підгрупа робить звіт і робить свої записи на дошці. Із цих записів ніби складається спільний проект, що доповнюється групою.

«Пошук інформації» - метод застосовується,якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тім, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявний (поданий вчителем матеріал або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для підгруп розробляються питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздаткому матеріалі. Завжди визначається час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.

Правила організації  інтерактивної  роботи  учнів на уроці:
1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.
     2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів.

3. Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.
     4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватись під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.
5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.
     6. Уважно ставитись до учнів під час формування груп.
7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних види роботи.
     8. Під час підготовки запитань учителю необхідно продумувати варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

У процесі застосування інтерактивних методів постійно виникають різні проблеми та труднощі:

• Головна проблема: учень часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: “В нас рідко запитують власну думку”, “Чи цінна моя думка?”, “А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?”, “Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмету” тощо.
• Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.
• Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.
• Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.
• Труднощі в малих групах: лідери намагаються “тягнути” групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель бачить спілкування в системі викладач-учень, наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов’язкових. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, при яких усі учні активно взаємодіють між собою. Важливо тільки вміло направити її для досягнення поставлених навчальних цілей.