Залози внутрішньої секреції

Урок 62 Залози внутрішньої секреції

Залози внутрішньої секреції — це маленькі органи, які виділяють гормони безпосередньо в рідини внутрішнього середовища. Ці залози мають щільну сітку капілярів і нервів. Їхня загальна маса становить близько 100 г. Усі залози внутрішньої секреції розташовані в різних ділянках тіла, але функціонально взаємопов’язані й становлять єдину ендокринну систему.

Гіпофіз — невелика (0,35– 0,65 г), але дуже важлива багатофункціональна залоза внутрішньої секреції, яка розташована в порожнині черепа біля основи мозку під гіпоталамусом та зв’язана з головним мозком гіпофізною ніжкою

Гормон росту (соматотропін) визначає ріст організму в молодому віці. Виділяється соматотропін гіпофізом. При надмірній чи недостатній функції гіпофізу розвивається гігантизм або карликовість відповідно.

Інші гормони передньої частки гіпофіза (так звані тропні гормони) регулюють та координують роботу залоз внутрішньої секреції (щитоподібної, надниркових і статевих). Тому гіпофіз називають диригентом ендокринної системи.

Задня частка гіпофіза виділяє гормони, які виробляються в гіпоталамусі проміжного мозку. Антидіуретичний гормон (вазопресин) посилює процеси реабсорбції води в канальцях нефронів нирок, зменшуючи виділення сечі. За гіпофункції розвивається так званий нецукровий діабет.

Інший гормон задньої частки гіпофіза — окситоцин — спричинює скорочення гладеньких м’язів статевих органів (особливо матки), тим самим впливаючи на виконання статевих функцій.

Щитоподібна залоза - це одна з найбільших (близько 40 г) залоз внутрішньої секреції. Вона розташована спереду по обидва боки від гортані та верхньої частини трахеї, нижче щитоподібного хряща. Складається з двох часток, з’єднаних тонким перешийком.

Щитоподібна залоза продукує йодовмісні гормони, зокрема тироксин. Він сприяє процесам окиснення в клітинах; регулює обмін речовин, ріст та розвиток. Крім цього, гормони щитоподібної залози впливають на функції центральної нервової системи та поведінку людини. Нестача гормонів щитоподібної залози в дитячому віці призводить до затримки росту, психічного й статевого розвитку (кретинізм).

За гіперфункції щитоподібної залози розвивається базедова хвороба, яка характеризується інтенсивним обміном речовин, збільшенням частоти серцевих скорочень, підвищеною температурою, збудливістю нервової системи, зменшенням маси тіла, вирячкуватістю очей. Щитоподібна залоза збільшується й виступає на шиї у вигляді зоба.

Надниркові залози, або наднирники, — невеликі парні органи (близько 15 г), що розташовані в черевній порожнині на верхніх полюсах нирок, що й спричинило їх назву. Вони складаються з двох шарів: зовнішнього — кіркового і внутрішнього — мозкового.

У кірковому шарі наднирників синтезуються гормони — кортикостероїди, зокрема кортизон. Вони регулюють водносольовий обмін, обмін органічних речовин та виділення статевих гормонів. Кортикостероїди відповідають за стійкість організму до інфекційних хвороб, пристосування до стресових ситуацій.

Мозковий шар наднирників тісно взаємодіє з нервами. Нервові імпульси спричиняють виділення гормонів — адреналіну та норадреналіну, які підсилюють роботу нервової системи. Ці гормони мобілізують ресурси організму, перерозподіляють функції органів, спрямованих на підвищення м’язової працездатності й виживання організму в умовах стресу.

Епіфіз, або шишкоподібне тіло, — маленька залоза, що міститься в головному мозку. В епіфізі виробляється гормон мелатонін, який контролює біоритми тіла (сон і неспання), гальмує передчасний розвиток й активність статевих залоз.