ЗАНЯТТЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК: "Населення українських земель раннього залізного віку"

Про матеріал

Заняття секції "Історія України" (1 рік навчання). Залучаються до занять учні 8-9 класів. Під час його проведення викладач може використовувати презентацію, відеоматеріали, ігрові завдання. Викладач може використовувати залишкові знання слухачів з історії України (6 клас). За результатами роботи слухачі секції заповнюють порівняльну таблицю.

Матеріали заняття можуть бути використані для підготовки учнів до складання ЗНО з історії України.

Перегляд файлу

Тернопільське обласне комунальне відділення МАН України

Заліщицька філія Тернопільського обласного відділення МАН України

Заліщицька державна гімназія

 

Археологія України / Археология Украины 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НАСЕЛЕННЯ

УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ      РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ

 

(Кіммерійці, скіфи, сармати,

чорноліська археологічна культура)

 

Заняття першого року навчання у секції «Історія України» підготував та провів спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, «вчитель-методист» Василь Дяків

 

 

 

 

 

 

м. Заліщики, 2018

 


Мета заняття: на основі аналізу різних джерел інформації про населення українських земель раннього залізного віку удосконалювати історичні та загальнонаукові компетентності слухачів.

Завдання:

  1.                удосконалювати навички аналізу різних типів джерел, які стосуються життя та занять племен раннього залізного віку;
  2.                аргументувати власні позиції щодо різних сторін життя, враховуючи різні наукові підходи;
  3.                формувати та розвивати критичне  (аналітико-синтетичне) мислення;
  4.                продовжувати формувати лінійно-концентричні підходи  до розуміння історичних процесів;
  5.                визначати концептуальні проблеми взаємин кочових та осілих племен на порубіжні протягом раннього залізного віку.

 

Очікувані результати:

слухачі повинні:

1) називати хронологічні межі існування кіммерійців, скіфів, сарматів, представників чорноліської археологічної культури;

2) показувати на карті території племен та найвидатніші археологічні памятки;

3) аналізувати причинно-наслідкові зв’язки міграції племен у Північному Причорномор’ї протягом І тисячоліття до н.е.

4) давати оцінку основних напрямків (занять) діяльності кіммерійців, скіфів, сарматів, представників чорноліської археологічної культури: соціально-економічної, військово-політичної, культурно-релігійної, їх спільні та відмінні риси;

5) описувати найвизначніші події історії племен та їх взаємодія з іншими племенами та цивілізацією;

6) аргументовано вести дискусію щодо місця та ролі племен у формуванні праслов'янських племен.

 

Актуалізація опорних знань:

  1. Повторення вивченого з 6-го класу (КРОСВОРД).

Підручник ( 6 клас)

  1.     Основний матеріал для виготовлення знарядь праці у І тис. до н.е. (залізо).
  2.     Тварина, яка стала символом кочівників (кінь).
  3.     Основне удосконалення кочових племен (збруя) Що належало до збруї? (вуздечка, стремено, сідло, вудила).
  4.     Основні місце проживання кочових племен (степ).
  5.     Одне з головних занять кочівників (скотарство).
  6.     Правитель – цар
  7.     Найвідоміший скіфський цар – Атей.
  8.     Основний ворог Великої Скіфії у VI ст. – перси.
  9.     Могили кіммерійців, скіфів, сарматів – курган.
  10. Захисний елемент грудей (часто золотий, який  був символом царської влади) Пектораль.

Оголошення теми та мети заняття. Очікувані результати.

Словничок:

  1.                Археологічна культура –
  2.                Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
  3.                Псалії - древнє приладдя вудив — пара вертикальних стрижнів, що прикріплялися перпендикулярно до кінців вудив. П. з кісті, бронзи, пізніше — із заліза застосовувалися повсюдно з тих пір, як кінь став використовуватися для верхової їзди. На території СРСР знайдені кістяні П., такі, що відносяться до 1-го тис. до н.е.(наша ера) (у лісостеповій смузі), бронзові П. (у Південному Сибіру і на Кавказі), залізні П. скіфів і сармат. З початку 2-го тис. н. е.(наша ера) у зв'язку із збільшенням розміру уздечних кілець, винаходом мундштуків і трензелей П. поступово вийшли з вживання.

 

  1. Періодизація залізного віку (І тис до н.е. ).

Місце розташування

Північне Причорномор’я   Зона лісостепу (Наддінпрянщина)

Хронологія

ІХ ст. – ІІІ ст.. н.е.      ІХ ст. – ІІІ ст.. н.е.

Політична організація

Союз племен       союз племен

Спосіб ведення господарства

Кочове(скотарство)     осіле (землеробство)  

Спосіб керівництва:

Цар (рабовласницька держава)   Рада старійшин

Спосіб контакту з навколишнім світом:

Агресія (інтервенція, завоювання)   Захист, оборона

 

Опрацювання різних джерел для поглибленого вивчення теми:

2.1. Кіммерійці (загальна характеристика): чому ми говорив напевне про кіммерійців (основні заняття, памятки, соціальна структура тощо) – фільм - 3хв.30с. аналіз презентації згідно плану;

2.1. Чорноліська культура (загальна характеристика)

Питання до вивченого:

1) Хто такі кіммерійці? Звідки вони взялися? Як до них ставилися греки та ассирійці? Яким чином археологами проводилися дослідження життя кіммерійці? Які знаряддя знайдені в курганах? Що означає в перекладі «кіммерійці»? Чому в VII ст.. до н.е. відбулися зміни в Північному Причорномор’ї?  Чи було соціальне розшарування серед кіммерійців? Чому ви так вважаєте? Що про це свідчить? Навіщо насипали кургани і ставили камяні баби? Як ви їх можете потрактувати?  Наскільки, на вашу думку, кіммерійці належать до іракомовних племен? Чому ви так вважаєте?

 

Кіммерійці: (археологи О.І. Тереножкін та О.О. Ієссен)

Основний археологічний матеріал: поховання (прямокутні чи овальні ями, перекриті курганним насипом)

Спосіб існування: війна

Найтиповіші знахідки для чоловічих поховань  зброя (меч, лук, стріли, нагрудник, щит, булава, молот тощо) вузда(збруя), бойові коні; для жінок – ліпна кераміка (с. 94)

Провідна галузь господарства: конярство (молокоїди).

Основний вид війська: кіннота та легкоозброєна піхота.

Вплив на племена, які вони захопили.

Соціальний розвиток та мистецтво. Соціальне розшарування. Різна наповненість гробниць.

Імена царів: Теушпа, Тугдамме (Лигдаміс – Геродот), Шандакшатра.

Мистецтво мало прикладний характер (орнаменти на руківях кинджалів, вузди, посуд – геометричний

 

 Чорноліська культура (археолог О.І. Тереножкін)

Територія: Дніпровське Правобережжя лісостепу, межиріччя Дніпра та Дністра і частина Лівобережжя.

Хронологія існування: IXVII ст. до н.е.

Попередня культура: білогрудівська.

Спосіб існування: орне землеробство (орнамент заштриховані геометричні фігури), осіле скотарство.

Ремесло: металообробне (Суботівське городище – 200 ливарних форм, тиглів)

Населені пункти: городища, обнесені ровами та валами, прирічні (природні) миси. Городище с. Чорноліське – найскладніше за своїм плануванням.

Зброя: кістяні наконечники стріл, бронзові списів, кинджали, мечі, форма запозичена у кіммерійців.

Військо: піхота та кіннота.

 

Проблемне питання: Як вживалися дві культури? Що вони запозичили одна в одної? Що заставили змінити в умовах існування?

 

2.3. Скіфи. Причини їх переселення. Проблема виникнення.

- Військово-політична організація;

- Військо і його атрибути (виховання, зброя, декоративність) як необхідна умова життя скіфів;

- Похід Дарія  на Скіфію.

Проблемні питання: рівень співжиття з племенами Лісостепу. Куди і чому ділися скіфи?

  •                      Мистецтво скіфів.
  1. Які видатні знахідки скіфської епохи знайшли археологи? Про що вони свідчать?
  2. Що зображено на скіфських предметах? Як називається стиль, поширений у скіфському мистецтві?
  3. Хто за племінною приналежністю були майстри, що виготовляли шедеври? Чому ви так вважаєте?
  4. Що, зображене на пам’ятках, може сьогодні нас вразити ? Чому?
  5. Що з роками змінювалося у мистецтві скіфів? Чому?

 

Скіфи: (VII – ІІІ ст..до.н.е.)

Тип існування: кочовики

Територія перебування Передня Азія (ассирійське царство, лідійські племена), Північний Кавказ. (кургани Келермеські, Ульські, Ставропольські) – царство Ішкуза.


Скіфи-орачі, Скіфи-землероби  Скіфи-кочівники, царські скіфи

Лісостеп       Північне Причорноморя

Орне землеробство     кочове скотарство

Торгівля між Українським Лісостепом та античним світом.

Кількість худоби визначав майновий стан

Б.О. Рибаков (археолог та історик) – одна з назв Ольвії було «Торжище Борисфенідів».

        Транзитна торгівля (утримання

        торгівельних комунікацій)

ПЕРСЬКО-СКІФСЬКА ВІЙНА

1. Іданфірс (цар скіфів) відповів посланцям перського царя «… Я й раніше не бігав у переляку ні від кого з людей, і зараз від тебе не біжу; і я не роблю нічого нового тепер порівняно з тим, що звик робити в мирний час… У нас нема ні міст, ні обробленої землі, і побоювання, що вони будуть захоплені і сплюндровані не змушує нас скоріше стати до бою з вами…» (Геродот, І, с.127)

 

Що підтверджують ці слова скіфського царя? Який стиль життя вели скіфи?

 

2. Дари скіфів персам: жаба, миша, птах та пять стріл

Тлумачення Дарія: скіфи, мовляв, віддають йому свою воєнну могутність, свою землю, води, небо.

Тлумачення радника Гобрія: «Якщо ви, перси не полинете в небо, обернувшись на птахів, не сховаєтесь у землі ставши мишами, чи не скочите в болото, обернувшись на жаб, - ви не повернетесь назад, уражені цими стрілами» (Геродот, IV, 132).


Що ж трапилося з військом Дарія?

 

3. « У Скіфії, - оскільки вона має чотирикутну форму, в дві сторони доходять до моря, - усі сторони рівні за своїми розмірами: й та що протягається всередину, й та, що протягається уздовж моря. Бо від Істра до Борисфена – десять днів дороги, від Борисфена до Меотійського озера – ще десять, і від моря вглиб країни, до меланхленів, які живуть  вище скіфів, - двадцять днів дороги» (Геродот, IV, 132).

 

4. Лист Атея до м. Візантії, на березі Боспорської протоки: «Цар скіфський Атей демосові візантійців: не перешкоджайте моїм прибуткам, щоб мої кобилиці не пили вашої води». (Клемент Олександрійський)

 

5. «Скіфський цар, коли йому судилося вступати в бій з більшими силами, наказав жінкам та дітям й усій нестройовій юрбі підігнати до ворожого тилу віслюків і волів та нести при цьому попереду здійняті списи; потім він ширив чутки, що в нього нібито йдуть підкріплення від більш віддалених скіфів; цим він спонукав ворогів відступити» (римський автор Фронтін)

 

Проблема характеру взаємодії степовиків і землеробів Лісостепу. Чи входили тодішні племена до складу Скіфії?

У різних районах Лісостепу різною була й міра політичної залежності місцевого населення від іракомовних кочовиків, - ця міра зумовлювалася конкретно-історичною обстановкою й реальним співвідношенням сил на якийсь певний момент. Сфера впливу скіфів у північні території.

Експансія царя Атея на Подунав’я з метою прямих зв’язків з територіальною Грецією без посередництва міст Північного Причорномор’я.

2) Культура та побут скіфів. Де ховали скіфів? Чому насипали кургани? Що траплялося з курганами протягом віків? Що можна було знайти в похованнях? Коли почали досліджувати скіфські кургани? Яке і чому протистояння існувало між археологами та селянами під час розкопок та досліджень курганів?

Що допомогло дізнатися про зовнішність скіфів та їх одяг, озброєння, взуття? Ким ставали скіфи, потрапивши в полон? Чому? Що намагалися зробити зі скіфами греки? Чому? Які особливості мистецьких творів скіфів?

3) Чому виникли проблеми з Великою Скіфією? Які племена та держави претендували на її територію? Що трапилося з Великою Скіфією?

4) Знайдіть відмінності в економічному, політичному, військовому, культурно-релігійному житті представників чорноліської культури, скіфів-орачів, скіфів-землеробів  та кочових племен?

 

 «Підкорення» Скіфії

Довго існувала думка, що у III столітті до н. е. скіфів зі степів витиснули більш войовничі сармати. Але у результаті уважнішого вивчення знахідок, а також поглибленого дослідження інших обставин початку сарматської епохи було зроблено несподівані висновки. Облік знахідок у курганах показав, що власне занепад Скіфії й поширення на більшій частині її території сарматів виявилися періодом тривалістю майже у сотню років. На захід від Дону не було знайдено жодного сарматського могильника III ст. до н. е. Сучасні дослідники вважають, що клімат впродовж цих ста років тут встановився цілком сибірський — дев'ять місяців зима, решта — літо. Скіфи залишили степи, дехто взагалі змінив вид господарської діяльності. Коли ж кліматичні умови нормалізувалися, у степи прийшли нові господарі — сармати.

Агресивна войовничість молодих союзів сарматів збіглася за часом з послабленням Скіфського царства. У відомій розповіді грецького письменника Лукіана (бл. 120—180 рр. н. е.) «Токсаріс або дружба» скіфи Дан-даміс і Амізок випробовують свою вірність дружбі у важкі часи сарматського нашестя. «Зненацька напали на нашу землю савромати в числі десяти тисяч вершників, — розповідає скіф Токсаріс, — а піших, говорять, з'явилося втричі більш того. А, оскільки, їхній напад був непередбачений, то вони всіх обертають до втечі, багатьох сміливців вбивають, інших відводять живими… Негайно ж савромати почали зганяти здобич, збирати натовпом полонених, грабувати шатри, заволоділи великим числом возів зі всіма, хто в них знаходився». Постійні набіги і поступове захоплення сарматами скіфської території завершилися масовим переселенням племен сарматів в Європейську Скіфію. Починаючи з II століття до н. е. сармати вже впевнено облаштувалися в Північному Причорномор'ї. В кінці III — на початку II ст. до н. е. цариця сарматів Амага, захищаючи Херсонес від ворожих скіфів, вільно розпоряджається владою в Скіфії, що послабшала. Інший сарматський цар на ім'я Гатал став відомим як учасник міжнародного союзу, що був утворений в 179 р. до н. е. державами Малої Азії і Північного Причорномор'я.

У II—I ст. до н. е. Скіфія почала називатися Сарматією. Річка Танаїс (Дон) вважалася межею між Європейською Сарматією (Східна Європа) і Азіатською Сарматією, до якої належали і кавказькі землі. Скіфські племена ввійшли до складу союзів сарматів.

В ранньосарматський час Північне Причорномор'я населяли язиги та роксолани, яких відносять до західних сарматів, в середньосарматський — язиги з Північно-Західного Причорномор'я відкочували на Угорську рівнину, а їхню територію зайняли прийдешні з Поволжя — Подоння аорси, східні сармати. На сході Лівобережжя в другій половині I — на початку II ст. н. е. мешкала аланська орда.

Військова справа

Спосіб життя та побут сарматів на території України не надто відрізнявся від побуту їх попередників — кіммерійців і скіфів.

Римський географ, Помпоній Мела, відзначав, що «Сармати не живуть в містах і навіть не мають постійних місць проживання. Вони вічно живуть табором, перевозячи майно і багатство туди, куди приваблюють їх кращі пасовища або примушують вороги, які відступають чи переслідують». Під час зміни пасовищ сармати перевозили своїх дітей, старих, жінок і майно в кибитках.

Кочове скотарство, яке було економічною основою сарматського суспільства не могло повністю задовольнити усі його потреби. Природним доповненням до випасання коней і овець залишалася відпрацьована століттями військово-грабіжницька економіка.

Перелік її «галузей» також не змінився: збір данини (під ширмою «заступництва», «протекторату»), пограбування, работоргівля, контроль над товаропотоками, найманство.

Певна річ, сарматське суспільство було цілком воєнізованим.

Воїнами були і чоловіки, і жінки. За свідченням Корнелія Тацита «…у сарматів має значення не лише голос вождя: вони всі підбурюють один одного не допускати в битві метання стріл, а попередити ворога сміливим натиском і вступити в рукопашну». Але родоплемінний лад сарматів знаходився на стадії розкладу, в соціальному житті сармати були ранньокласовим суспільством з пануванням військово-племінної верхівки. Про це свідчать сарматські кургани, що надто відрізняються один від одного за багатством поховального інвентаря.

Головним типом військ причорноморських сарматів була легка кіннота. Сармати, які були вправними вершниками, мали на озброєнні не лише лук та стріли, але і мечі, кинджали та важкі списи. Знать складала важку кінноту. За Тацитом у «ватажків та всієї знаті» сарматів, які напали 69 р. н. е. на Нижню Мезію, були панцирі «з залізних пластин або дуже товстої шкіри». Сармати рідко поставали перед ворогами пішими. Вони завжди були на конях.

«Дивовижно, що вся доблесть сарматів лежить ніби поза ними самими. Вони вкрай боязкі в пішому бою; але, коли з'являються кінними загонами, навряд чи який стрій може їм опиратися» (Тацит).

У цілому сарматський період в історії військової справи — це час, коли зростає значення важкоозброєної кінноти і прийомів ближнього бою. Основу війська ранніх сарматів складали легкоозброєні кінні стрільці, одягнені в шкіряні лати і шоломи. Але вже в середньосарматський період військова перевага була забезпечена дружинами важкоозброєнних вершників. Чисельність таких загонів і їхня роль у війську сарматів постійно зростали. Захищений панцирем з металевих або рогових пластинок і конічним шоломом, знатний воїн сарматів перекидав супротивника списом і добивав його довгим мечем вершника. Своїх коней «лицарі» сарматів теж одягали в спеціальну збрую. Довгі мечі сармати носили на лівому боці, а на правому — короткі кинджали, схожі на скіфський акінак. У сагайдаках з поховань сарматів археологи іноді знаходять по декілька сотень вістер стріл. Помпоній Мела писав про сарматів: «Плем'я войовниче, вільне, непокірне і до того жорстоке і люте, що навіть жінки беруть участь у війнах нарівні з чоловіками».

Сарматські жінки

Своєрідною особливістю суспільного ладу сарматів, особливо в ранній, савроматський період, було високе становище жінок в родині та суспільстві. Вони були не лише хранительками вогнищ і вихователями дітей, але і воїнами нарівні з чоловіками. Знатні жінки нерідко виконували почесні жрецькі функції. Показово, що в могилу померлої жінки, навіть дівчинки, нерідко клали, окрім прикрас, і предмети озброєння. Родове кладовище, зазвичай, формувалося навколо більш раннього поховання знатної жінки — проводирки або жриці, яку родичі вшановували як праматір.

Як уже згадувалося, легенда про походження скіфів, викладена Геродотом, свідчила, що сармати починають свій рід від амазонок, що виходили заміж за скіфських хлопців. Згідно з цією ж легендою степові красуні так і не змогли остаточно опанувати мову своїх чоловіків, «тому савромати говорять скіфською мовою, але спрадавна спотвореній». Також грецький історик зазначав, що їхні жінки «їздять верхи на полювання з чоловіками і без них, виходять на війну і носять однаковий з чоловіками одяг… жодна дівчина не виходить заміж, поки не вб'є ворога». Псевдо-Гіппократ (470—356 рр. до н. е.), також повідомляв, що сарматки їздять верхи, стріляють з лука і кидають дротики, і додавав: «Вони не виходять заміж, поки не вб'ють трьох ворогів», але після заміжжя «припиняють їздити верхи, доки не з'явиться необхідність у загальному поході». Він надає і таку дивовижну деталь: «у дівчат нерідко видаляли праві груди, аби вся сила і життєві соки перейшли в праве плече і руку і зробили б жінку сильною нарівні з чоловіком». Найімовірніше, автор приписував сарматським жінкам деякі особливості міфічних амазонок, але і звичаї сарматів, безумовно, послужили основою багатьох легенд. Античних письменників вражало почесне становище сарматських жінок, їхня участь в суспільному житті і війнах. В основі легенди про царицю сарматів, Амагу, яку записав грекомовний письменник II ст. н. е. Полієн, лежать реальні історичні події на межі III—II ст. до н. е., які також є свідченням войовничості сарматських жінок. Чоловік Амаги, цар Медосак, був схильним до вживання хмільного меду, через що занедбав державні справи. Амага «сама розставляла по всій країні гарнізони, відбивала напади ворогів та допомагала сусідам, яких ображали». Коли скіфське військо оточило Херсонес, і херсонесити звернулися за допомогою до Амаги, вона, спільно з 120 добірними воїнами, кожен з яких отримав трьох коней в своє розпорядження, за добу подолала майже 200 км і раптово з'явилася в ставці скіфів. Амага вбила скіфського царя, а владу передала його синові, наказавши правити справедливо і не ображати сусідів.

ІV . Обговорення проблемних питань.

1. Які проблеми виникали на українських землях в період раннього залізного віку? Що ставало причиною цього?

* боротьба між кочовими та осілими племенами

* боротьба кочівників між собою.

2. Що запозичив  «варварський» та «цивілізований світ» один в одного?

Наскільки ефективним «корисним» був взаємообмін? Відповідь обґрунтуйте.

  1. Що було подібне та чим відрізнялося життя кочових племен в українських землях?

V. Підсумок. Знайди відповідність.

VI. Оцінювання . Аргументація оцінки.

1. Рефлексія. « В яку епоху, ким і чому ви б хотіли жити?»

2. Що б хотіли змінити в занятті? Чому?


Заповнити таблицю

п/п

Назва племені (союзу племен)

Період існування

Територія розселення

Основні заняття

Суспільний устрій

Етнічний склад

Військова справа

Релігія та мистецтво

Відомі памятки

 

Кіммерійці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чорноліська культура

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Скіфи-царські

Скіфи-кочові

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Скіфи-землероби

Скіфи-орачі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сармати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблемні запитання:

  • походження кіммерійців, скіфів;
  • розвиток суспільних відносин;
  • вплив північних міст Причорноморя на культуру і суспільні відносини.
  • соціальне та територіальне розшарування.
  • Культура кочових племен – набута чи рідна.

1

 

doc
Додано
30 липня 2018
Переглядів
286
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку