Заняття на тему : "США у міжвоєнний період"

 

Міністерство освіти і науки України

Подільський спеціальний навчально-реабілітаційний

 соціально-економічний коледж

 

 

Методична розробка

 відкритого заняття

з навчальної дисципліни «Всесвітня історія»

на тему: «США в міжвоєнний період»

 

 Підготувала викладач

                 Загалевич В.Л.

 

 

Кам’янець – Подільський

2019

Предмет:          Всесвітня історія

Тема заняття: США в міжвоєнний період

Вид заняття:   лекція з елементами бесіди

Мета заняття:

навчальна: охарактеризувати основні тенденції розвитку США у 20-ті роки, розкрити причини  та глибину Великої депресії 1929-1933 рр. з҆ясувати причини обрання Ф.Рузвельта президентом США, розкрити суть «Нового курсу» Ф.Рузвельта; закріплювати навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, вміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах;

виховна: виховувати студентів у дусі патріотизму, взаєморозуміння між народами на основі особистого усвідомлення досвіду історії

Забезпечення заняття:

Забезпечуючі предмети: новітня історія України, релігієзнавство, історична географія.

Забезпечувані предмети: всесвітня історія, культурологія, мистецтвознавство, народознавство.

Наочність:     портрети Ф. Рузрельта, В. Гардінга , К. Куліджа

Роздатковий матеріал:  таблиця «Сполучені Штати Америки»,

                                           схема «Суть «Нового курсу» 1933-1938 рр.»,

                                            словник термінів

Технічне забезпечення:

мультимедійна презентація «США у міжвоєнний період».

відеофрагмент «США у міжвоєнний період»

 

Основна література:

1. Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія новітній період (1900-1929)- Запоріжжя., 2010. С. 186-202
2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 1914-1939 рр.  Київ: Ґенеза, 2003. – Вступ. С.71-93

3.Полянський П. Всесвітня історія 1914-1939 рр. Київ: Ґенеза, 2002. - § 8-10.

 

 

Додаткова література:

4. Бердичівський Я. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 1914-1939 рр.10 кл.  Запоріжжя: Прем’єр, 2002  С.104-117.

5. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період(1914 -1939 рр.) Київ: Ніка –центр, 1999.§ 14-15.

 

 

ХІД ЗАНЯТТЯ

 

1. Організаційний момент

• Привітання
• Перевірка наявності студентів на занятті
• Перевірка готовності студентів до заняття

 

2.Актуалізація опорних знань студентів

Фронтальне опитування

Бесіда за запитаннями:

•   Яким чином відбулось повоєнне облаштування світу?
•   Коли відкрила свою роботу Паризька мирна конференція?
•   Які країни відіграли ключову роль на конференції?
•   Що Вам відомо про Версальський мирний договір?

 

Прийом «Вірю-не вірю»

1. Версальський  договір підписаний 28 червня 1919 р. (+)
2. Версальський договір був підписаний з Угорщиною.(-)
3. У тексті договору  за наполяганням Вільсона було вміщено Статут Ліги Націй(+)
4. За договором  Франції повертались її землі Ельзас і Лотарингія і передавались вугільні шахти Саару. (+)
5. Німеччина визнає повний суверенітет Бельгії над усією територією Морене. (+)
6. Данциг (Гданськ) оголошувався вiльним мiстом пiд захистом Лiги Нацiй (+)
7. Німеччині заборонялось тримати в армії більш як 100 тис. вояків. (+)
8. Німеччина не була змушена платити репарації (-)
9. Загальний обсяг репарацій було визначено в розмірі 132 млрд. золотих марок(+)
10.                    Версальський договір був справедливий (-)

 

•   Які основні положення мирних договорів із союзниками Німеччини?
•   Як було врегульовано відносини з Туреччиною?
•   Яких територіальних утрат зазнали союзники Німеччини?
•   Чи можна назвати угоди з союзниками Німеччини справедливими?
•   Що поєднує договори з Німеччиною та її союзниками?

 

 

 

 

 

Застосування елементів гри  Поле-чудес

 

 

Поле – чудес

1. Мирний договір з Угорщиною 4 червня 1920 р.

Т

р

і

а

н

о

н

с

ь

к

и

й

 

2. Паризьку мирну конференцію відкрив прем’єр – міністр Франції  Жордж _______________

К

л

е

м

а

н

с

о

 

3. Повне або часткове відшкодування державою, що розв’язала війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу

 

Р

е

п

а

р

а

ц

і

ї

 

 

Словникова робота

•   «План Шліффена»- це….
•   Верденська м’ясорубка – це…
•   Підводна війна – це…
•   Позиційна війна – це….
•   Контрибуції – це…
•   Пакт – це…

3.Мотивація навчальної діяльності

Розповідь

Підписання Версальського мирного договору заклало основу формування Версальської системи міжнародних відносин, яка визначала історію Європи до другої світової війни. Ця система не влаштовувала майже всіх її основних учасників, бо вона не розв’язувала основні проблеми , що існували  у відносинах між державами Європи, а лише заганяла їх вглиб. Як і Версальський мир, мирні договори з союзниками були несправедливими і містили в собі статті, які були вибухонебезпечними у майбутньому.

А яка була роль США у міжнародній політиці? Чи були США задоволені результатами Паризької конференції? В основу договорів з союзниками

 

Проблемні запитання:

• Доведіть, або спростуйте думку про те, що США відігравали значну роль у врівноваженні сил у Європі.
• Як вплинула перша світова війна на розвиток США? Відповідь обґрунтуйте.
• В чому полягає суть “нового курсу” Ф. Рузвельта?

 

4. Повідомлення  теми та  мети

Слово викладача

Тема: США в міжвоєнний період

ПЛАН

1.Змiна статусу США у свiтi пiсля першої свiтової війни. Особливостi “процвiтання” в США.

2. США в роки Великої депресії.

3.«Новий курс»  Ф.Рузвельта

 

Після заняття  студенти зможуть:

•     характеризувати основні тенденції розвитку США у 20-ті роки ХX ст.;
•       тлумачити і вживати терміни: проспериті, «сухий закон», ізоляціонізм, масове виробництво , масове споживання, економічна криза, велика депресія
•      аналізувати сильні та слабкі сторони зовнішньої політики США .

 

5.Вивчення нового матеріалу

Слово викладача.

Пояснення супроводжується демонстрацією мультимедійної презентації «США у міжвоєнний період».

 

1.Змiна статусу США у свiтi пiсля першої свiтової війни. Особливостi “процвiтання” в США.

 Перша свiтова війна не торкнулась Американського континенту, країна не зазнала того масового руйнування продуктивних сил, що було в Європi. Американська армiя взяла участь у бойових лише влітку 1918 р.

Людськi втрати США, порівняно з іншими країнами, були значно меншими: близько 120 тис. убитих померлих від хвороб та близько 230 тис. поранених. Війна сприяла збагаченню країни. Загальний чистий прибуток монополiй протягом 1914-1919 рр. становив 33,6 млрд доларiв. Це дозволило здiйснити значнi капiталовкладення в американську промисловiсть, створити нові робочi мiсця, зменшити безробіття.

 Позитивний вплив прослiдковувався i в сільському господарстві (розорювалися новi площi на “Дикому Заходi”, збiльшувалась врожайність, розпочалась механiзацiя сiльськогосподарського виробництва (трактори, комбайни та iнша технiка). США стали основним експортером сільгосппродукції до Європи. Промисловий рiст, що почався на цiй базі, збiльшив питому вагу США у свiтовому промисловому виробництвi.

 До 1920 р. частка Сполучених Штатiв складала близько половини свiтового видобутку кам’яного вугiлля, 3/5 виробництва чавуну i сталi, 2/3 видобуто в усьому світi нафти, 85% випуску автомобiлів.

Отже, США закрiпили за собою статус економiчно наймогутнiшої країни свiту. Сполученi Штати значно збiльшили експорт капiталу. Крiм того, за роки вiйни більш нiж удвiчi збiльшилася сума американських приватних інвестицiй за кордоном. У такий спосіб США перетворилися з боржника на найбiльшого кредитора. Зростання питомої ваги США в мiжнародних економiчних відносинах створило умови для активнiшого вторгнення Сполучених Штатiв у сферу свiтової полiтики.

Уряд демократичної партії на чолi з президентом Вудро Вiльсоном взяв у 1917 р. курс на завоювання “свiтового лiдерства”. Програму рiшучої активiзацiї зовнішньої полiтики США було викладено Вiльсоном у “14 пунктах”. Вона містила низку докорiнно нових положень, прийняття їх означало б революцiйнi змiни в міжнародних відносинах.

Для послаблення своїх суперникiв США пропонували ввести принцип «вiдкритих дверей» у всiх володiннях Нiмеччини й Турецької iмперiї, що підлягали подiловi, а також у Китаї. На здійснення цiєї програми була спрямована дiяльнiсть представникiв США на Паризькiй мирнiй конференцiї 1919 р. США прагнули не допустити надмiрного змiцнення Англії та Францiї. З цiєю метою вони виступили за збереження достатньо сильної Нiмеччини пiд впливом Сполучених Штатiв.

•       З розрахунку на утвердження домінуючого становища США виходили й американськi плани організації Лiги Нацiй. Рiшення Паризької мирної конференцiї виявилися не такими, як сподiвалась адмнiстрацiя президента В. Вiльсона. Головнi об’єкти пiслявоєнного подiлу свiту були переданi пiд управлiння Англiї, Франції та Японiї. Сполученi Штати не одержали жодної з мандатних територiй. У Лiзi Нацiй провiдне становище посiли не Сполучені Штати, а Англiя та Францiя.

Виступаючи пiд прапором iзоляцiонiзму, республiканці були проти ратифiкацiї Версальського договору, закликали вiдмовитися вiд участi США в Лiзi Націй.

 Вони вважали вступ Сполучених Штатів у союз iз європейськими державами можливим лише за тiєї умови, що там вiд початку буде забезпечено перевагу США. Республiканцi висунули гасло “свободи рук” для США, сподiваючись поступово забезпечити вйськово-полiтичну перевагу Сполучених Штатiв над європейськими державами i цим зробити важливий крок на шляху до свiтової першості. Гострi сутички мiж республіканцями (ізоляціоністи) i демократами на чолi з Вiльсоном були відображенням боротьби рiзних політичних угруповань з питання про метод завоювання світової гегемонiї.

•       У березнi 1920 р. сенат не ратифiкував Версальського договору що мiстив положення про Лiгу Нацiй. Це означало, що зовнiшньополiтичний курс, узятий урядом Вiльсона в роки першої свiтової вiйни, зазнав поразки.

Не мали успiху i всi спроби уряду Вiльсона домогтися успiхiв у боротьбi проти радянської Росiї. Поразка Вiльсона, який репрезентував реформаторське крило правлячих кiл, i водночас демократiв, на виборах мала далекосяжнi наслiдки у внутрішній політиці. У США надовго було заблоковано проведення соцiальних реформ.

Фронтальне опитування:

1.      Чи брали США участь у Першій світовій війні? (Відповідь: Так).
2.      На чиєму боці США брали участь у ПСВ (Відповідь: На боці блоку Антанти).
3.      США вступили до блоку Антанта? Чому? (Відповідь: Ні. США залишалися позаблоковою державою. Вони не зв’язували себе зобов’язаннями, щоб мати можливість після завершення війни диктувати свої умови).
4.      Назвіть основні наслідки ПСВ для США. (Відповідь: Війна не торкнулася американського континенту безпосередньо, США значно збагатилися за роки війни завдяки торгівлі).
5.      В якому документі викладена програма рішучої активізації зовнішньої політики США? (Відповідь: «14 пунктів» Вудро Вільсона, січень 1918 року, це програма облаштування післявоєнного світу).
6.      Як можна охарактеризувати підсумки Паризької мирної конференції для США? (Відповідь: Несприятливі. Через не ратифікацію Версальського договору, США не стали членом Ліги Націй, через що втратили вплив на справи в Європі).
7.      Назвіть головні причини скликання Вашингтонської конференції. (Відповідь: Загострення американо-японських відносин через посилення впливу США в Китаї плюс суперництво з Великою Британією через ВМФ; прагнення США перетворити англо-японський союз 1902 року в чотиристоронній союз США, Великої Британії, Франції та Японії).
8.      Як би ви визначили підсумки Вашингтонської конференції для США? (Відповідь: Фактично закріпили панування США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні).
9.      Як ви думаєте, яким чином змінився міжнародний статус США внаслідок ПСВ (Відповідь: США не досягли своєї головної мети – світового лідерства, але суттєво зміцнили свої позиції як однієї з наймогутніших держав світу).

Слово викладача

Влiтку 1920 р. у США вибухнула глибока економiчна криза, що зачепила всi галузi промисловостi Спричинили її скорочення воєнного виробництва i конверсія. Кiлькiсть безробітних у 1921 р. сягнула 5,7 млн. Реальна заробiтна плата знизилась у середньому на 20-25%.

Криза промисловостi переплелася з аграрною кризою. До весни 1921 р. цiни на сільськогосподарські товари у США знизилися у 3-4 рази. Це призвело не тільки до скорочення прибуткiв фермерiв, а й до розорення багатьох iз них.

Невдоволення робітникiв i фермерiв їхнiм тяжким становищем виявилося пiд час виборчої кампанії 1920 р. З цього скористалися республіканці.

На виборах 1920 р. вони здобули перемогу. Їх кандидат на посаду президента США Уоррен Гардiнг зiбрав бiльш як 16 млн голосів, тодi як кандидат демократiв Джеймс Кокс — лише 9 млн. Пiсля восьмирiчної перерви республiканська партiя доступилася до влади. Гардiнг узяв курс на повернення до довоєнних порядкiв (нормальностi, як вiн казав).

 Консервативні тенденції мали двоякий вплив на внутрiшне життя країни. З одного боку, вiдбувається небачений розвиток економiки, з iншого — йде накопичення i поява цiлої низки проблем, якi мали далекосяжнi наслідки. Ще 1919 р. республiканцi заблокували реформи у сфері трудових вiдносин, про надання права робiтникам на страйк.

• Адмiнiстрацiя Гардiнга виступала проти політики державного регулювання. Вважалося, що коли уряд зробить усе заради зростання приватного пiдприємництва, суспiльне процвiтання пошириться i на інше населення.
• Було створено всi умови для збiльшення прибуткiв великих промисловцiв, банкiрів, пiдприємцiв. у 1920 р. — залiзницi i торговельний флот були передані у приватну власнiсть. Перевезення пошти i будiвництво теж було передано приватним компанiям.
• У 1921 р. було скасовано запроваджений у перiод війни податок на надприбутки корпорацiй. Згодом були пiдвищенi мита на імпорт до США важливих промислових товарiв. Це призвело до панування американських компанiй на внутрішньому ринку i до росту цiн. Прибутки монополiй одразу пiдстрибнули. Проте це боляче вдарило по сiльському господарству, яке в 20-тi роки знаходилося в кризi.

Корупцiя державного апарату стала всеохоплюючою. У 1921-1922 рр. великi нафтопромисловцi пiдкупили мінiстра внутрiшнiх справ і незаконно одержали в оренду державнi нафтоноснi райони в Каліфорнiї та Вайомiнгу. На шлях шахрайських угод із монополiями стали мiністр юстицiї, голова федерального бюро допомоги ветеранам вiйни та iншi високi урядовцi республканської адмiнiстрацiї. Дії багатьох членiв республiканської адмiнiстрацiї, вiдомих своєю близькiстю до Гардiнга, мали настiльки скандальний характер, що це стало компрометувати самого президента. I тiльки несподiвана смерть у серпнi 1923 р. врятувала його вiд ганьби викриття.

Єдиною серйозною реформою, здiйсненою республiканцями, було надання виборчих прав жiнкам (1920 р.). Найяскравiшим проявом консервативних тенденцiй у внутрiшньому життi стала поправка до Конституцiї, що набирала чинностi у сiчнi 1920 р., за якою вводився “сухий закон”. Заборонялося виготовлення продаж горiлчаних напоїв на всiй території США.

• Як наслiдок, у країнi з’явились банди органiзованих злочинцiв (гангстери), що взяли пiд контроль весь нелегальний бiзнес горiлчаних напоїв, наркотикiв, проституцiю. Поширилась корупцiя серед правоохоронних органiв. Масовим стало таке явище, як рекет. Війни мiж бандами гангстерiв, що боролись за контроль над нелегальним бiзнесом, стали потрясати великi мiста США. Одним iз найвiдомiших тодiшніх “королiв” злочинного звіту був Аль Капоне.

Знову став процвітати Ку-Клус-Клан, який на півднi США контролював цiлi райони. Поширення набула расова сегрегація. У деяких пiвденних штатах пiд заборону потрапило викладання тих знань, що розходяться з Бiблiєю.

• Так, шкільний учитель Джон Скопс був притягнутий до суду i засуджений за викладання теорiї Дарвіна. У 20-тi роки США починають приймати цiлу низку законiв про обмеження імiграцiї (1924, 1929 рр.). Встановлюється квота — 150тис. на рiк.

У зовнішній політицi республiканськi лідери висунули такi принципи, як відмова вiд вiйськово-політичних союзiв з європейськими країнами та активiзацiя економiчної експансiї Сполучених Штатiв.

Рiзко посилилась економiчна експансія США на далекому Сході, особливо в Китаї. Все це створювало серйозну загрозу для мiжнародних позицій Англiї, що призвело до напруження відосин мiж двома країнами. Рiзко загострилися протирiччя мiж США та Японією.

США, якi вважали себе “обдiленими” у Версалi, прагнули взяти реванш. Через два роки пiсля Паризької конференiї 1919 р. американська дипломатiя на Вашингтонськiй конференції змогла записати до свого активу першу велику перемогу. На Вашингтонськiй конференції 1921-1922 рр. делегація США, спираючись на економiчну самостійнiсть Америки, використовуючи такий важливий засiб впливу на iншi країни, як воєнні борги, домоглася значних поступок із боку Європейських держав. Були прийняті доктрина «відритих дверей» щодо Китаю, договори про обмеження морських озброєнь i про недоторканність острівних володiнь держав-учасниць у Тихому океанi, що свiдчило про пiдвищення полiтичної ваги США в системi мiжнародних вiдносин. Стосовно до радянської Росії уряд Гардiнга взяв курс на продовження полiтики економiчної блокади і дипломатичної iзоляції.

25 березня 1921 р. державний секретар США Х’юз заявив, що до здiйснення “корiнних змiн” у соціально-економічному устрої Росії про вiдновлення торгових, а надто дипломатичних вiдносин мiж США і радянською державою годi й казати. Здiйснення в СРСР полiтики непу вiдкрило шлях до американо-радянських торговельних вiдносин.

 

 Особливостi “процвiтання” в США.

Сполученi Штати ранiше вiд iнших високорозвинених країн вступили в  період стабiлiзації у 1922-1929 рр. вiдбувався бурхливий розвиток промислового виробництва. Наприкiнцi цього перiоду США виробляли 44% промислової продукцiї капiталiстичного свiту, тобто бiльше, нiж Великобританiя, Францiя, Нiмеччина, Iталiя та Японiя разом узятi.

Важливим поштовхом до зростання виробництва стало поширення конвеєрного методу масового виробництва. Вперше з найбiльшою ефективністю цi методи були використані на автомобільних заводах Генрi Форда в Детройтi. Впровадження нових технологiй привело до зростання виробництва. Окремим пiдприємцям було не пiд силу створення великих підприємств. Тому дедалi бiльшу роль почали вiдiгравати акцiонернi товариства й корпорацiї — своєрiднi форми колективного бiзнесу. Масова поява акцiй сприяла розвитку фондового ринку.

Найбiльш iнтенсивно розвивалися автомобiльна, машинобудiвна, електротехнiчна хiмiчна, авiацiйна та деякi iншi галузi. У кожній з них домiнували 3-4 найбiльщi компанiї до 1929 р. корпорацiї об’єднували майже половину фабрик i заводiв краiни. Кiлькiсть банкiв у США зменшилася за 1920-1929 рр. з 30 до 24 тис., а їхнї капiтали збiльшилися на 21 млрд доларiв.

США значно збiльшили експорт товарiв, активно наступаючи на позицiї своїх суперникiв. Перевищення експорту над iмпортом у 1921-1929 рр. сягнуло 7,7 млрд доларiв. Високi митнi тарифи захищали американську промисловiсть вiд iноземної конкуренцiї. Важливим засобом фiнансової експлуатацiї iнших країн був вивiз капiталу. Американськi капiталовкладення за кордоном з 1920 р. по 1931 р. склали 11,6 млрд доларiв, причому 40 % цiєї суми припадало на Європу, а 22% на Латинську Америку. Отримуючи величезнi вiдсотки з позичок i платежiв з воєнних боргiв, США перетворилися в державу-рантьє.

Економiчне пiднесення 20-х рр. мало ряд особливостей. Суднобудування, виробництво залiзничного обладнання, текстильна i вугiльна галузi занепадали. Виробничі потужностi в машинобудуваннi та металургiї не були повнiстю завантаженi.

Сiльське господарство переживало затяжну кризу. У країнi було 2-3 млн безробiтних. З кожним роком зростав обсяг продажу в кредит, за рахунок майбутнiх доходiв населення, що свiдчило про звуження внутрiшнього ринку та загострення проблем збуту. Хоча тодi було поширене гасло: “Реклама плюс кредит процвiтання назавжди”.

Це пояснювалося нерiвномiрнiстю розподiлу нацiонального багатства. Заробiтна плата ледь-ледь збiльшилася, тодi як прибутки великих пiдприємцiв виросли втричi. Багатi стали багатшими. Вони купували дорогi машини, будинки, яхти, але їх було мало i вони не могли замiнити масового споживача в умовах бурхливого розвитку масового виробництва. Несталою була i фiнансова система.

 У 20-тi рр. на Нью-Йоркськiй фондовiй бiржi — найбільшiй у свiтi — вiдбувався справжнiй бум, викликаний небувалим пiдвищенням курсу акцiй. Це залучило на ринок цiнних паперiв значнi фiнансові ресурси. Всi прагнули купити акцiї лише для того, щоб потiм їх продати. Коли ж цей спекулятивний бум досяг вищої точки, почалось обвальне падiння акцiй, а згодом i криза. Сталися зрушення i в полiтичному житгi кратни. На виборах 1924 р. у боротьбу вступила нова сила. Окрiм демократичної та республiканської партiй, у виборах брав участь прогресивний блок, який пiдтримував сенатора-республiканця вiд штату Вiсконсiн Р.Лафоллета. Вiн балотувався як незалежний кандидат у президенти. Його пiдтримували Американська федерація працi — АФТ, соцiалістична партiя та кiлька громадських органiзацiй. Рух на підтримку Лафоллета був найбiльшим в iсторiї США масовим народним полiтичним виступом, що вийшов за межi двопартiйної системи.

Лафоллет зiбрав на виборах 4,8 млн голосiв. Незабаром блок, що його пiдтримував, розпався. У 1924 р. вперше у виборах узяла участь компартiя, яка висунула своїм кандидатом у президенти В.Фостера.

 Президентом США було обрано Кулiджа. Новий уряд проголосив свiй девiз: “Справа Америки — бiзнес”. Вiн усiляко сприяв ростовi прибуткiв монополiй, знижуючи з року в рiк податки на корпорацiї та надаючи великим компанiям державнi субсидiї. Водночас Кулiдж двiчi вiдхиляв законопроект про допомогу фермерам. Значнi кошти витрачалися на морськi озброєння. Економiчне та полiтичне життя країни знаходилося пiд контролем сiмейств фiнансової олiгархiї — Моргана, Рокфеллера, Дюпона, Меллона, а також чиказької, бостонської та клiвлендської фiнансових груп. Найважливiшi посади в кабiнетi Кулiджа обiймали представники фiнансового капiталу. Мiнiстром фiнансiв був “алюмiнiєвий король” Ендрю Меллон, мiнiстром торгiвлi — Герберт Гувер, близький до Моргана пiдприємливий дiлок, який отримав репутацiю одного зi стовпiв “просперитi” (“процвiтання”).

Чергова перемога республiканцiв на виборах 1928 р. привела Гувера в Бiлий дім. Значну роль при цьому вiдiграли обiцянки знищити злиднi та забезпечити кожному американцевi заможне життя. Була популярн. книга Гувера про “твердий iндивiдуалiзм”.

На мiжнароднiй аренi США проводили полiтику експансiї, прикриваючи її ізоляціоністським прапором.

 США були єдиною з великих держав, яка вiдмовлялася визнати СРСР. Одначе республiканська адмінiстрацiя не перешкоджала дiловим колам США в розвитку економiчних i торговельних вiдносин з Радянським Союзом. Незважаючи на вiдсутнiсть договiрно-правової основи радянсько-американсько торгiвлi, її обсяг у другiй половинi 20-х рр. невпинно зростав. У 1930 р. США вийшли на перше мiсце з-помiж iмпортерiв товарiв до Радянського Союзу (головно машин i промислового обладнання). Нарештi, 1933 р. США СРСР установили дипломатичнi вiдносини. Це вiдбулось саме в той момент, коли сталiнський режим показав своє справжнє хижацьке лице (мiльйони людей на Українi вмирали вiд голодомору).

  Робота в групах

Завдання студентам

Опрацюйте роздатковий матеріал  «США у міжвоєнний період» та заповніть прогалини у таблиці «Особливості процвітання в США»

 

Особливості процвітання в США
1
2
3. масове використання кредиту i реклами.
4
5. переважаючий розвиток новiтнiх галузей промисловостi
6.
7.
8.

 

Особливостi “процвiтання” в США:

1. швидкi темпи економiчного розвитку. За перiод 1922-1929 рр. економiка США зросла на 70%.

2. усунення держави вiд регулювання економiчними процесами. Нестримний розвиток приватного бiзнесу.

3. переважаючий розвиток новiтнiх галузей промисловостi.

4. кризовий стан сiльського господарства i застiй традицiйних галузей.

5. масове оновлення виробництва. Широке запровадження технологiй масового виробництва.

6.посилення концентрацii виробництва, формування могутнiх монополiстичних обеднань. Найбiльшими фiрмами стали: “Форд”, “Крайслер”, “дженерал електрiк”, “дженерал моторс” та iн.

7. масове використання кредиту i реклами.

8. бум на фондовому ринку. Спекулятивний бум цiнними паперами. Цiни на акцiї зросли в 4 рази.

9. згортання соцiальних програм. Вдсутнiсть системи соцiального захисту.

10. вузькiсть внутрiшнього ринку. Вiдсутнiсть масового сгiоживання.

11.значна нерiвномiрнiсть розлодiлу нацiонального багатства. Скасування податкiв на надприбутки.

12. широка експансiя на зовнiшньому ринку.

13. домiнування консервативних тенденцiй у суспiльствi.

14. процвiтання органiзованої злочинностi.

 

Запитання на закріплення:

•       Чому 20-ті роки в СШАотримали назву «проспериті»?
•       Які основні  причини «проспериті»?
•       Які небезпеки крилися у бурхливому розвитку США 20-х років?

 

Слово викладача

2.США в роки Великої депресії.

Криза почалась з панiки на Нью-Йоркськiй бiржi 29 жовтня 1929 р. (“Чорний вiвторок”), коли за один день акцiї впали в цiнi на мiльйони доларiв. Це був крах ринку цiнних паперiв. Так неодмiнно мав завершитись спекулятивний бум i штучне завищення курсу акцiй.

Падiння їх курсу тривало до 14 листопада. За цей перiод акцiї знецiнилися на 26 млрд дол., тобто на 50-75%. Але крах на бiржi був лише зовнiшнiм проявом кризи в економіці.

За крахом фондового ринку настав спад виробництва провiдних країнах свiту падiння сягало 38%. Криза почала ламати широких прошаркiв населення. Ця криза, що охопила майже всі країни свiту, отримала назву Велика депресiя. Велика депресiя завершила iсторичну еволюцiю типу господарювання, притаманного кiнця ХIХ — початку ХХ ст.

Економiчна криза — раптове падiння, скорочення виробництва, що супроводжується розоренням значної частини пiдприємств, зростанням безробiття, падiнням заробiтної плати i курсу акцiй.

Одною з головних причин економiчної кризи, яка є неминучою i необхiдною умовою економiчного циклу, вважають невiдповiднiсть мiж виробництвом (пропозицiєю) i попитом, тобто на ринку вироблених товарiв було бiльше, нiж попиту на них.

• Це криза вiдносного перевиробництва i перенакопичення капiталу. Щоб звiльнитися вiд затоварювання, виробники пiд час кризи занижують цiни, скорочують виробництво, звiльняють робiтникiв, припиняють капiталовкладення. Коли виробництво товарiв i попит на них вирiвнюються, починається вихiд iз кризи в новий економiчний цикл. Це була типова картина другої половини ХIХ — початку ХХ ст.

Але економiчна криза 1929-1933 рр. була не звичайною. Циклічна криза перевиробництва збiглася з структурною кризою i з нижчим, щаблем так званої довгої хвилi розвитку капiталiзму. Пiд довгими хвилями маються на увазi перiодичнi коливання економiчної активностi тривалiстю 40-60 рокiв.

Такi коливання фiксуються з кiнця ХУIII ст. I на 1929-1933 рр. приходиться, як вважають економiсти, четверта хвиля в найнижчiй фазi. В цi перiоди з iнтервалом у 50 рокiв проходить змiна технiчної i технологiчної бази економiки i розширення її на всi галузi господарства.

Нова технiка i технологiї, створенi в 20-30-тi роки, могли забезпечити масове виробництво, але цей процес оновлення не міг вийти на рiвень пiднесення без забезпечення умов масового споживання. Для масового виробництва потрiбен був масовий покупець.

Iнша гостра проблема, виявлена кризою-небувало затяжний характер. Це свiдчило про те, що традиційний ринковий механізм виходу з кризи повинен бути доповнений механiзмами державного регулювання.

Криза породила також небачене безробiття (у 1932 р. в 32 країнах зареєстровано 26,4 млн безробiтних), загрозу голоду для багатьох сотень тисяч людей, небезпеку стихiйного виступу, повстання, тобто загострились соцiальнi проблеми, вирiшення яких було можливе лише пiсля змiни соцiальних функцiй держави.

• Криза 30-х рокiв, на вiдмiну вiд попереднiх, охопила вiдразу всi країни свiту, i найбiльшого удару зазнали країни, що були сировинними придатками iндустрiально розвинутих країн. Зрештою, це дало могутнiй поштовх до пошуку цими країнами шляхiв забезпечення економiчної незалежностi. Єдина країна, якiй вдалось уникнути руйнiвних наслiдкiв кризи, був СРСР, де саме в цей час розгорталась iндустрiалiзацiя.

Глибина i тривалiсть кризи визначались значною мiрою тим ударом, якого завдали свiтовому господарству свiтова вiйна i дії держав пiсля неї. Традицiйнi господарськi зв’язки були порушенi.

Свiтова економiка була перевантажена борговими зобов’язаннями. Вiйна породила безпрецедентне зростання американської економiки i перетворила США у свiтового кредитора. Американські позики дозволяли Нiмеччинi сплачувати репарацii, якi у свою чергу поверталися в США у виглядi платежiв Англiї та Францiї за воєнними боргами. Вся свiтова економiка стала залежною вiд благополуччя американської економiки, але саме цього не було.

Криза вiдбилась i на мiжнародних вiдносинах. Країни Заходу надавали перевагу дiям, якi перекладали труднощi кризи один на одного, а не пошуку спiльного шляху виходу з кризи. Митнi та торговельнi війни загострили вiдносини мiж провiдними країнами i паралiзували їх здiбнiсть пiдтримувати свiтовий порядок. Цим скористалися агресивнi держави.

• Першою з них була Японiя, яка кинула відкритий виклик Версальсько-Вашингтонськiй системi, порушила Вашингтонські домовленості щодо Китаю, захопивши Маньчжурiю.

Крах на Нью-Йоркськiй бiржi 29 жовтня 1929 р. (“чорний вiвторок”) сповiстив про початок небувалої за глибиною руйнiвною силою економiчної кризи. За один день загальна сума падiння цiни акцiй склала 10 млрд дол.

Проте це була лише вершина айсбергу. Поступово криза почала охоплювати широкі прошарки американського суспiльства. до лiта 1932 р. промислове виробництво у США скоротилося майже вдвiчi проти 1929 р., сягнувши показникiв 1912 р. добування вугiлля скоротилось на 42%, виплавка чавуну — на 79, сталi — на 76, виробництво автомобілів — на 80%. 3 297 доменних печей дiяло тiлько 46. Тисячi банків (10 тис. з 25 тисяч), промислових i торгових компанiй збанкрутували. Але великi корпорацiї, якi поглинули багато дрiбних i середнiх фірм, утрималися завдяки допомозi уряду (з 135747 фiрм, що розорилися, тiльки 1,5% оголосили про банкрутство, решта були поглиненi могутнiми корпорацiями).

• Промислова криза тiсно переплелася з аграрною. Споживання бавовни скоротилось на 32%, експорт пшеницi — на 82%, а її запаси в країнi зросли у 3,5 рази. Загалом цiни на сiльгосппродукцiю впали у 3-4 рази.

У 30-х роках штати Великої Рiвнини вразила посуха, а пиловi бурi i урагани фактично знищили сiльськогосподарське виробництво у даному регiонi. 800 тис. чоловiк залишились без засобiв до iснування.

Криза призвела до небаченого зростання безробiття. На околицях мiст виросли “гувервiлi” — селища з халуп, у яких жили безробiтнi та їхнi сiм’ї, позбавленi житла. Бiля благодiйних пунктiв за мискою юшки вишиковувалися довгi черги голодуючих.

 Сотнi тисяч людей блукали країною в безнадiйних пошуках роботи (за оцiнками Конгресу, 2 млн чол.), серед них було чимало розорених фермерiв. Вже в 1931 р. у провiдних промислових районах (Чiкаго, Детройт, Пiтсбург, Клiвлендта iн.) не можна було знайти жодного великого пiдприємства, що працює.

Розгорнувся масовий рух безробiтних, якi органiзували два “голодні походи” на Вашингтон. Вони вимагали забезпечення роботою, введення системи соцiального страхування i видачi допомоги безробiтним, припинення звiльнень, збереження заробiткiв працюючим, визнання права на органiзацiю профспiлок. Для придушення виступiв уряд застосовував вiйська i полiцiю, але рухи не припинялись. У країнi назрiвав соцiальний вибух, революцiя.

Безробiття вперше в iсторiї, сягнуло астрономiчної цифри — 17 млн осiб. Недарма криза залишилася в iсторичнiй пам’ятi американцiв символом нацiональної трагедiї. Початок i швидке розростання її дошкуляли американцям ще й тим, що, повiривши в нескiнченне “процвiтання” 20-х рр., вони виявилися морально непiдготовленими до бiди. Криза викликала спочатку не активну протидiю, а розгубленiсть. Усепроникний характер, велика тривалiсть, безпрецедентна глибина породжували паралiзуючий страх.

Становище погiршувалося через вiдсутнiсть у країнi системи соцiального забезпечення, що було результатом панування iндивiдуалiстичної моралi. Тому криза економiки стала й кризою американського iндивiдуалiзму. Погляди американцiв звернулися до держави, втручання якої здавалося єдиним засобом виживання. Характерно, що найбiльшi масовi рухи, якi з’явилися в роки кризи, вимагали державного регулювання. Безробітнi вимагали створення державної системи страхування з безробiтгя, ветерани першої світової вiйни — державної підтримки, фермери закликали Вашингтон покласти край зниженню цiн на їхню продукцiю. Криза припала майже повнiстю на час президентства республiканця Гувера. Вiн обiйняв посаду 4 березня 1929 р., за пiвроку до початку кризи i залишив Бiлий дiм рiвно через 4 роки, коли криза вже проминула свiй пiк. За iронiєю долi, Гувер був одним iз найпослiдовнiших прихильникiв iндивiдуалiзму.

• На його думку, найбiльше, на що могла пiти держава, — це стати координатором приватної iнiцiативи i незалежним арбiтром у боротьбi конкуруючих соціальних i полiтичних груп. Гувер, крiм того, вважав, що причини кризи полягають у розладi свiтового господарства пiсля вiйни, американська ж економiка цiлком здорова i не потребує сильнодiючих лiкiв.

Виходячи з цього, президент i формував свою полiтику в роки кризи. Вiн, наприклад, скликав конференцiї представникiв дiлових кiл i профспiлок для забезпечення своєрiдного соцiального перемир’я (підприємцiв закликав вкладати кошти у капiтальне будiвництво, а лiдерiв профспiлок закликав не органiзовувати страйки), закликав розширяти приватну благодiйнiсть для допомоги тим, кто й потребував.

Вiд неспокiйного свiту Америка вiдгородилася високим митним бар’єром. Створене ним федеральне фермерське управлiння почало закупiвлю надлишкiв сiльськогосподарської продукції. Було прийнято федеральну програму будiвельних робiт. Були зменшенi податки на великий капiтал. Подальше поглиблення кризи показало, що цих заходiв не досить, однак адмiнiстрацiя Гувера пiшла навiть на згортання своїх скромних програм.

Коли ж у бюджетi Федерального уряду утворився дефiцит i становище стало безвихiдним, Гувер погодився видавати державнi позички штатам i приватним корпорацiям для допомоги громадянам. І сама криза, i неспроможнiсть полiтики президента її здолати, не могли не викликати падiння впливу республiканської партiї. Їх опоненти — демократична партiя — отримали унiкальний шанс прийти до влади. У 1930 р. вони зробили перший крок до цього, завоювавши бiльшiсть у палатi представникв Конгресу.

Спробою виходу з кризи, пом’якшення соцiально напруженостi в суспiльствi, спробою, що виявилася початком глибоких реформ американського суспiльства, стала полiтика президента Франклiна Рузвельта в 1933-1941 рр., яка ввiйшла в iсторiю пiд назвою “новий курс”.

 

Випереджальне завдання студентам

Доповідь на тему: «Ф. Рузвельт- 32-й президент США»

 

Слово викладача

 

Демонстрація відеофрагменту «США у міжвоєнний період»

 

3. «Новий курс».  Ф.Рузвельта

Рузвельт, будучи з 1928 р. губернатором штату Нью-Йорк, на той час найбiльш населеного найбагатшого, здiйснив програму державної допомоги бiдним, що не мала аналогiв. Ставши кандидатом вiд демократiв на вищу державну посаду країни, вiн пiдкреслював необхщнiсть допомоги “забутiй людинi”, маючи на увазi мiльйони знедолених кризою, обiцяв американському народовi “новий курс”, пов’язаний використанням нетрадицiйних методiв боротьби з кризою. Рузвельт не мав закiнчено рограми i вважав голоэнсю метою передвиборчої кампанiї схилити на свiй бiк усiх невдоволених. Багато людей вважало, що, прийшовши на виборчi дiльницi в листопадi 1932 р., вони проголосували не за Рузвельта, а проти Гувера.

Рузвельт, крiм того, пообiцяв скасувати “сухий закон”. Так чи iнакше, республiканська партiя зазнала вiдчутної поразки.

Рузвельт отримав 22,8 млн голосiв, тодi як Гувер — лише 15,8 млн. демократи, до того ж, завоювали бiльшiсть в обох палатах Конгресу. Критикуючи напередоднi виборiв полiтику республiканцiв,

Рузвельт, який балотувався від Демократичної партiї, обiцяв виборцям широку програму реформ, яку вiн назвав “New”, “Deal”. Цей вислiв частiше всього перекладають як “новий курс”, хоча насправді вiн означає «нова угода», “новий контракт”. Суть цiєї угоди полягає в тому, що в обмiн на пiдтримку з боку населення влада зобов’язується вимусити великих капіталiв подiлитися доходами з простими людьми, що були знедоленi кризою.

 В основу нового курсу була покладена економічна теорiя Кейнса. Основні положення  його теорiї були сформульовані у його працi “Загальна теорія зайнятостi, вiдсотка i грошей”.

• Кейнс вважав, що капiталiстична система є найбiльш оптимальною для людської природи, але визнавав, що вона потребує лікування. В умовах, коли ринкові механізми регуляцiї не в змозі справитися з кризовими явищами, виникав “життєва необхiднiсть створення централізованого контролю у питаннях, якi на теперiшнiй час належать приватнiй iнiцiативі”.
•  “Держава повинна буде здiйснювати свiй керiвний вплив на споживання частково шляхом вiдповідної системи податкiв, частково фiксуванням норми вiдсотка можливо, iншими способами”, держава не може надалi виконувати лише функцiю “нiчного сторожа”, вона повинна ефективно втручатися у виробництво, стати постійним фактором економiчного життя. Слiд націоналiзувати збиткові, але необхiднi для економiки країни пiдприємства, частину виробничої i соцiальної iнфраструктури (транспорт, зв’язок, освіта, охорона здоров’я тощо), контролювати нові, галузi, запроваджув ати державне прогнозування планування (не директивн).

  Робота в групах

Завдання студентам

Опрацюйте роздатковий матеріал  «Новий курс» Ф. Рузвельта» та складіть схему  «Новий курс» Ф. Рузвельта»

«Новий курс» Ф. Рузвельта»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Узагальнююче запитання:

Що змогла б  використати Україна та інші країни з досвіду проведення “нового курсу” президента  Рузвельта?

 

6. Узагальнення і систематизація знань

Прийом «Незавершене речення»

•    “Чорний вівторок” -  це…
•    “Сухий закон” існував у період…
•    “Гувервілі” – це…
•    Чи були США членом Ліги Націй?
•    Що стало початком Великої депресії?
•    “Проспериті” – це…
•    “Велика депресія” – це…

Метод «прес»

Сьогодні на занятті я …

• Дізнався
• Зрозумів
• Замислився

7. Підсумки заняття

Слово викладача

Новий курс був своєрідним зламом в історії  США ХХ ст.. Розпочаті президентом Рузвельтом перетворення були спрямовані на вихід з кризи та на піднесення економіки. Повністю цієї мети так і не було досягнуто Економіка країни власне знаходилась у стані застою впродовж 30-х років. Вперше в сторії США держава взяла на себе роль гаранта соціальної захищеності американців. Було зроблено вирішальний крок до процвітання. Функції держави значно розширилися.

8. Домашнє завдання

Опрацюйте текст за підручниками

•                Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія новітній період (1900-1929)- Запоріжжя., 2010. С. 186-202.
•                Ладиченко Т. Всесвітня історія. 1914-1939 рр.  Київ: Ґенеза, 2003. 65-75.
•                Полянський П. Всесвітня історія 1914-1939 рр. Київ: Ґенеза, 2002. § 8-10.
•                Бердичівський Я. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 1914-1939 рр.10 кл.  Запоріжжя: Прем’єр, 2002 С.104-117.

Написати твір - роздум на тему: " Що змогла б  використати Україна та інші країни з досвіду проведення “нового курсу” президента  Рузвельта?"

 

 

Завдання студентам

Опрацюйте роздатковий матеріал  «США у міжвоєнний період» та заповніть прогалини у таблиці «Особливості процвітання в США»

 

 

Особливості процвітання в США
1
2
масове використання кредиту i реклами.
4
5. переважаючий розвиток новiтнiх галузей промисловостi
6.
7.
8.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання студентам

Опрацюйте роздатковий матеріал  «Новий курс» Ф. Рузвельта» та Складіть схему  «Новий курс» Ф. Рузвельта»

 

«Новий курс» Ф. Рузвельта»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Словник  термінів

•            Проспериті (від англ. prosperity – процвітання) – період в історії США 1922-1929 рр., епоха економічного піднесення.
•            Ізоляціонізм – курс зовнішньої політики США в 20-30-х роках, спрямований на усунення від втручання в європейські справи.
•            Конверсія – політика держави, спрямована на переведення економіки на потреби мирного часу.
•            Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на обмеження імпорту і захист власного товаровиробника шляхом встановлення високих митних бар’єрів.
•            «Сухий закон» (англ. prohibition) – закон про заборону виробництва і продажу спиртних напоїв.
•            Гангстери – член злочинного співтовариства, головним чином термін використовується по відношенню до членів злочинних організацій в США, пов’язаних із «сухим законом» або з американською віткою італійської мафії.
•            Расова сегрегація в США – різновид расової дискримінації, який полягає у фактичному чи юридичному відокремленні в межах одного суспільства тих суспільних груп, які вирізняються за расовими та релігійними ознаками, та подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав; відокремлення білого населення США від інших етнічних груп (головним чином чорношкірих та індіанців), здійснювалось через різні соціальні перепони: окреме навчання і виховання, розмежування посадкових місць в громадському транспорті (білі сидять попереду) і т.д. Офіційно існувала з 1865 по 1941 рр., неофіційно існує і сьогодні.
•            «Новий курс» Ф. Рузвельта – комплекс заходів уряду президента Ф. Рузвельта у 1933-1939 рр.,  спрямованих на створення системи державного регулювання економіки й соціально-економічних процесів, ліквідацію наслідків світової економічної кризи, зміцнення наявного устрою.
•            Економiчна криза — раптове падiння, скорочення виробництва, що супроводжується розоренням значної частини пiдприємств, зростанням безробiття, падiнням заробiтної плати i курсу акцiй.
•            Велика депресія – світова економічна 1929-1933 рр., яка виявилася найсильнішою, найтяжчою і найбільш руйнівною в історії індустріального  суспільства.

 

«Справа Америки – бізнес!» 

 

Калвін Кулідж 

 

 

 

 

 

“Реклама плюс кредит

- процвiтання назавжди”.