Заняття. "СЛР. Непрямий масаж серця, як спосіб відновлення діяльності серцево-судинної системи, методика його виконання. Застосування автоматичного зовнішнього дефібрилятору"

Про матеріал
Розширити та збагатити знання студентів про основні способи реанімації. Ознайомити з особливостями непрямого масажу серця, методику його проведення, значенням. Сформувати в студентів поняття про алгоритм реанімації. Сформувати навички проведення непрямого масажу серця. Розвивати мовлення, спостережливість, вміння за ознаками розпізнавати хвороби. Виховувати санітарно-гігієнічні навики та бережливе ставлення до свого здоров'я. Виховувати активну громадянську позицію, співчуття.
Перегляд файлу

Заняття №

ТЕМА. СЛР. Непрямий масаж серця, як спосіб відновлення діяльності серцево-судинної системи, методика його виконання. Застосування автоматичного зовнішнього дефібрилятору.

Ignorantia non est argumentum 

Незнання – не доказ

   Мета. Розширити та збагатити знання студентів про основні способи реанімації.

Ознайомити з особливостями непрямого масажу серця, методику його проведення, значенням. Сформувати в студентів поняття про  алгоритм реанімації. Сформувати навички проведення непрямого масажу серця.

 Розвивати мовлення, спостережливість, вміння за ознаками розпізнавати хвороби.

 Виховувати санітарно-гігієнічні навики та бережливе ставлення до свого здоров'я.

Виховувати активну громадянську позицію, співчуття.

 Обладнання. Таблиці " Штучна вентиляція легень",  "Закритий  масаж серця".

 Література:  1. Гудима А.А., Пашко К.О. Захист Вітчизни: Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. -Харків "Синиця", 2012.- с. 280.

   2. Маруненко І.М., Неведомська Є.О. Бабрицька В.І.  Анатомія

       і вікова фізіологія з основ шкільної гігієни - К. - 2004. с.114.

  3. Коденко Я.В. Основи медичних знань 10-11 - К.- 2007. с.73.

 

Тип заняття: засвоєння знань, умінь та навичок.

Хід заняття 

  І. Організаційний етап
 II. Перевірка раніше набутих знань

Самостійна робота за варіантами.

  1. Алгоритм проведення ШВЛ способом" із рота в рот".
  2. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Сільвестра-Брошу.
  3. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Холгера-Нільсена.

 

III. Актуалізація опорних знань  студентів і контроль вихідного рівня знань

  • Принципи надання першої медичної допомоги.
  • Розкажіть про клінічну та біологічну смерть.
  • Які тести на виявлення ознак життя вам відомі?
  • Послідовність огляду постраждалого.
  • Оцінювання стану критичних систем організму людини.

ІV. Мотивація навчальної діяльності студента

Чи була у вашому житті  ситуація, коли ви спостерігали надання першої медичної допомоги? Ким і як надавалася перша медична допомога в цьому випадку?

 

V. Повідомлення теми,  мети та завдань  заняття

 Отже, тема заняття   " СЛР. Непрямий масаж серця, як спосіб відновлення діяльності серцево-судинної системи ".

План

  1. Штучна вентиляція  легень.
  2. Непрямий масаж серця.
  3. Застосування дефібрилятора.
  4. Алгоритм реанімаційних заходів.

 

VІ. Основна частина. Сприйняття та усвідомлення студентами нового матеріалу

 

 

1. Реанімація при зупинці дихання

Необхідність у штучному диханні, або штучній вентиляції легень, виникає при асфіксії у зв'язку із закупоркою дихальних шляхів сторонніми предметами, утопленні, ураженні електричним струмом, отруєнні різними токсичними речовинами або лікарськими засобами, крововиливі у мозок, травматичному шоці. Штучне дихання є єдиним методом лікування станів, при яких самостійне дихання хворого не може забезпечити достатнє насичення крові киснем.

Гостра дихальна недостатність може виникнути вдруге внаслідок порушення кровообігу.

Гостра дихальна недостатність та її крайній ступінь — зупинка дихання — незалежно від причини призводять до зниження кисню в організмі (гіпоксія) та надмірного накопичення у крові та тканинах двоокису вуглецю (гіперкапнія). Внаслідок гіпоксії та гіперкапнії в організмі розвиваються тяжкі порушення функцій усіх органів, які можна усунути лише своєчасною реанімацією штучною вентиляцією легень.

   Існують різні методи штучної вентиляції легень. У наш час способи Сільвестра та Шефера застосовують дуже рідко. Вони менш ефективні, ніж штучне дихання, засноване на принципі вдування у легені, та застосовуються до осіб з пошкодженим обличчям. Методи Сільвестра та Шефера протипоказані при травмах грудної клітки. Метод Сільвестра не можна застосовувати при непрохідності дихальних шляхів у зв'язку з утопленням.

Штучне дихання шляхом вдування повітря може бути здійснене декількома способами. Найпростіший з них — штучна вентиляція легень рот в рот або рот в ніс. Розроблені ручні апарати для штучного дихання у вигляді гумового мішечка з маскою. Ці мішки-респіратори повинні бути у будь-якому медичному закладі, у медпункті, фельдшерсько-акушерському пункті. У лікарні для штучної вентиляції легень використовують спеціальні складні апарати, так звані респіратори. Портативними респіраторами оснащені машини швидкої допомоги, рятувальні станції на пляжах.

  • Техніка штучної вентиляції легень рот до рота або рот до носу

   Для проведення штучного дихання необхідно покласти хворого на спину, розстебнути стискаючий грудну клітку одяг та забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів. Якщо у ротовій порожнині або глотці є якийсь вміст, його потрібно швидко видалити пальцем, серветкою, хусткою або за допомогою будь-якого відсосу. З цією метою можна використати гумову спринцівку, відрізавши спочатку її тонкий кінчик. Для звільнення дихальних шляхів голову постраждалого слід відвести назад. Потрібно пам'ятати, що надмірне відведення голови може призвести до звуження дихальних шляхів. Для повнішого відкриття дихальних шляхів необхідно висунути нижню щелепу вперед. Якщо під рукою є один з видів повітроводів, то його слід ввести у глотку для попередження западання язика. При відсутності повітроводу під час проведення штучного дихання слід притримувати голову у відведеному положенні рукою, зміщуючи нижню щелепу вперед, проводити реанімацію потрібно з розрахунком 2:30, 2 вдихи і 30 разів масаж серця.


   При проведенні дихання рот у рот голову постраждалого притримують у певному положенні. Людина, що проводить реанімацію, зробивши глибокий вдих та щільно притиснувши свій рот до рота хворого, вдуває до його легенів повітря. При цьому рукою, що знаходиться у лоба постраждалого, необхідно затиснути ніс. Видих здійснюється пасивно, за рахунок еластичних сил грудної клітки. Число видихів у хвилину повинно бути не менше 16-20. Вдування потрібно проводити швидко та різко (у дітей менш різко), щоб тривалість вдиху була у 2 рази менше часу видиху.

Необхідно слідкувати, щоб повітря, що вдихається, не призвело до надмірного розтягнення шлунка. У цьому випадку з'являється небезпека виділення харчових мас зі шлунку та потрапляння їх у бронхи. Зрозуміло, дихання рот у рот створює значні гігієнічні незручності. Уникнути безпосереднього доторкання до рота хворого можливо, вдуваючи повітря через марлеву серветку, хустку або будь-яку іншу нещільну матерію. При цьому методі вентиляції легень можна застосовувати повітроводи.

  При використанні методу дихання рот у ніс вдування повітря відбувається через ніс. При цьому рот постраждалого повинен бути закритий рукою, якою одночасно зміщують щелепу доверху для попередження западання язика.

Штучна вентиляція легень за допомогою ручних респіраторів

Спочатку необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та ввести повітровід. На ніс та рот хворого щільно накладають маску. Стискаючи мішок, роблять вдих, видих здійснюється через клапан мішка, при цьому тривалість видиху у 2 рази більша, ніж тривалість вдиху.

При усіх способах штучної вентиляції легень необхідно оцінювати її ефективність за екскурсією грудної клітки.

    Тривала вентиляція легень слугує лише для надання першої допомоги та допомоги під час транспортування. Тому, не припиняючи реанімації — масажу серця та штучного дихання, слід зробити все можливе, щоб викликати швидку допомогу або перевезти хворого у лікувальний заклад для надання кваліфікованої допомоги.

   Штучна вентиляція легень за допомогою спеціальних апаратів

При тривалій штучній вентиляції легень обов'язково роблять інтубацію трахеї, вводячи до неї за допомогою ларингоскопу ендотрахеальну трубку. Інтубація трахеї є найкращим способом підтримки вільної прохідності дихальних шляхів. При цьому виключена небезпека западання язика та потрапляння до легенів блювотиння. Через ендотрахеальну трубку можна робити як штучне дихання — рот у трубку, так і вентиляцію за допомогою респіраторів. Ці апарати дозволяють проводити штучну вентиляцію легень протягом багатьох днів і навіть місяців. При необхідності штучного дихання впродовж 3-4 днів та більше роблять трахеостомію. Машини швидкої допомоги оснащені усім необхідним для інтубації трахеї та проведення апаратного штучного дихання.

Трахеостомія — екстрена операція, яка полягає у введенні спеціальної трубки у трахею через розріз на передній поверхні шиї. Трахеостомія може застосовуватись також при асфіксіях, викликаних дифтерійним та несправжнім крупом, сторонніми предметами у гортані, пошкодженням гортані. При відсутності трахеостомічної трубки у екстрених випадках може бути використана будь-яка трубка (носик чайника, котушка, металева трубка).

2. Реанімація при зупинці кровообігу

   Припинення діяльності серця може виникнути під впливом найрізноманітніших причин (утоплення, удушення, отруєння газами, ураження електричним струмом та блискавкою, крововилив у мозок, інфаркт міокарда та інші захворювання серця, тепловий удар, крововтрати, сильний прямий удар у ділянку серця, опіки, замерзання та ін.) та у будь-якій обстановці — у лікарні, стоматологічному кабінеті, вдома, на вулиці, виробництві. У будь-яких з цих випадків у розпорядженні особи, що робить реанімацію, є лише 3-4 хвилини для постановки діагнозу та відновлення кровопостачання мозку.

  Основними симптомами зупинки серця, які дозволяють швидко поставити діагноз, є:

  1. втрата свідомості;
  2. відсутність пульсу, у тому числі на сонних та стегнових артеріях;
  3. відсутність серцевих тонів;
  4. зупинка дихання;
  5. блідість або синюшність шкіри та слизових оболонок;
  6. розширення зіниць;
  7. судоми, які можуть з'явитися у момент втрати свідомості та бути першим помітним оточуючим симптомом зупинки серця.

Ці симптоми настільки переконливо свідчать про зупинку кровообігу та про те, що не можна втрачати ані секунди на додаткове обстеження (вимірювання артеріального тиску, визначення частоти пульсу) або пошуки лікаря, а необхідно негайно розпочати реанімацію масаж серця та штучне дихання. Слід пам'ятати про те, що масаж серця завжди повинен проводитися одночасно зі штучним диханням, у результаті якого циркулююча кров збагачується киснем. В іншому випадку у реанімації немає сенсу.

   Застосовують два типи масажу серця: відкритий або прямий — під час операцій на органах грудної порожнини, та непрямий, що проводиться як один з елементів серцево-судинної церебральної реанімації.

  Техніка непрямого масажу серця

Непрямий масаж є ритмічним стисканням серця між грудиною та хребтом. При цьому кров виганяється з лівого шлуночка у аорту та надходить до головного мозку, а з правого шлуночка — до легень, де збагачується киснем. Після того, як тиск на передню грудну стінку припиняється, порожнини серця знову заповнюються кров'ю.

При проведенні непрямого масажу серця хворого вкладають на спину на тверду поверхню (підлога, земля). Масаж на матраці або м'якій поверхні робити не можна. Реаніматор стає збоку від хворого та кистями, покладеними одна на одну, надавлює на грудину з такою силою, щоб прогнути її за напрямком до хребта на 5–6 см. Частота стискань 100—120 у хвилину. Руки повинні лежати на нижній третині грудини.

У дітей масаж серця слід проводити лише однією рукою, а дітей грудного віку — кінчиками двох пальців з частотою 100—120 натискань у хвилину. Точка прикладання пальців у дітей до 1 року — у нижнього кінця грудини.

При проведенні масажу дорослим необхідно застосовувати не тільки силу рук, потрібно натискати усім корпусом. Такий масаж потребує значного фізичного напруження та досить втомливий.

Якщо реанімацію виконує одна людина, то через кожні 30 стискань грудини з інтервалом у 1 секунду вона повинна, припинивши масаж, зробити 2 вдиха за методом рот у рот, рот у ніс або спеціальним ручним респіратором. При участі у реанімації двох осіб слід робити 2 роздування легень після кожних 30 стискань грудини.

Ефективність масажу серця оцінюють за такими ознаками:

  1. поява пульсу на сонних, стегнових та променевих артеріях;
  2. підвищення артеріального тиску до 60-80 мм рт. ст.;
  3. звуження зіниць та поява реакції їх на світло;
  4. зникнення синюшного забарвлення та «смертельної» блідості;
  5. подальше відновлення самостійного дихання.

Слід пам'ятати, що грубе проведення зовнішнього масажу серця може призвести до тяжких ускладнень — переломів ребер, що може призвести до пошкодження органів грудної порожнини (наприклад, легенів і серця). При сильному тиску також може статися розрив шлунка або печінки. Особливу обережність слід виявляти при проведенні масажу в дітей та людей похилого віку.

Якщо через 30-40 хвилин від початку масажу серця, штучного дихання та медикаментозної терапії серцева діяльність не відновлюється, зіниці залишаються широкими, без реакції на світло, можна вважати, що в організмі почалися незворотні зміни та загибель мозку, і реанімацію доцільно припинити. При появі явних ознак смерті реанімація можна припиняти раніше.

 При деяких тяжких захворювань та травматичних пошкодженнях (злоякісні пухлини з метастазами, тяжка травма черепа з розміжченням головного мозку) реанімація не буде мати сенсу та її не слід розпочинати. У інших випадках раптової смерті завжди залишається надія на оживлення хворого та для цього повинні бути прийняті усі можливі заходи.

 Транспортування хворого із зупинкою дихання та серцевих скорочень може бути здійснене лише після відновлення серцевої діяльності та дихання або у спеціальній машині швидкої допомоги, у якій можна продовжувати реанімаційні заходи.

 

 

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь студентів

Тест

  1. Як правильно проводити штучну вентиляцію легенів?
  2. У яких випадках штучну вентиляцію легенів методом «з рота в рот» застосовувати не можна?
  3. Як здійснити непрямий масаж серця дітям, літнім людям?


   VI. Підведення підсумків заняття.

 

   VIІ. Видача завдань для самостійної роботи: 

  • опрацювати § 7- 8 ;
  • складіть алгоритм СЛР.

СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА РЕАНІМАЦІЯ

1.                                             2.

 

1

 

docx
До підручника
Захист Вітчизни (рівень стандарту, Основи медичних знань) 10 клас (Пашко К.О., Герасимів І.М., Щирба Ю.П., Фука М.М.)
Додано
29 жовтня
Переглядів
65
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку