10 липня о 18:00Вебінар: Мультфільм за 5 хвилин: онлайн-сервіси для створення анімації та монтажу

Заняття-тренінг Тема: Толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих.

Про матеріал

Мета: підвищення рівня поінформованості підлітків з проблем ВІЛ/СНІДу. Формувати в учнів навички безпечної поведінки і відповідальності за власні вчинки. Формувати толерантне ставлення до ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД.

Перегляд файлу

Заняття-тренінг

Тема: Толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих.

 

Мета: підвищення рівня поінформованості підлітків з проблем ВІЛ/СНІДу.

Формувати в учнів навички безпечної поведінки і відповідальності за

власні вчинки. Формувати толерантне ставлення до ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД.

 

Обладнання:  ватман, маркери, картки, розрізані на частини, аркуші із

завданнями, червоні і зелені сигнальні картки.

 

                                                    Хід заняття

1.     Вступне слово тренера. Повідомлення теми та мети:

- Діти! Сьогодні ми зібралися  нашого круглого столу обговорити проблему толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Сьогодні ми з вами пригадаємо, що  таке толерантність, як ви розумієте її значення, що необхідно знати про  ВІЛ/СНІД, щоб зберегти себе від  цієї страшної хвороби; як необхідно ставитися до ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД.

2. Вправа «Правила безпеки» (5 хв.)

- Для того, щоб розпочати наше заняття, давайте повторимо правила безпеки.

Кожен учень готує по 2 картки: червону і зелену. На ситуації, які запитує тренер, учні піднімають картки відповідного кольору, залежно від того, є чи немає ризику інфікуватися в цій ситуації.

1.     Поцілувавши ВІЛ-інфікованого, ви теж заразитесь.

2.     Ви можете заразитися ВІЛ у школі, де навчається хворий або інфікований учень.

3.     Якщо ви здорові, ви не можете заразитися ВІЛ.

4.     Можна заразитися ВІЛ через рушники, мило, при користуванні спільним посудом.

5.     Вітаючись за руку, можна заразитися ВІЛ.

6.     Вірус ВІЛ може передаватися при переливанні крові.

7.     Комахи, які смокчуть кров, переносять ВІЛ.

8.     ВІЛ передається при обіймах.

9.     Чхання і кашель поширюють ВІЛ.

10.   Проколюючи вуха чи наносячи татуаж спільною голкою, можна інфікуватися ВІЛ.

11.   Можна заразитися ВІЛ, беручись за дверні ручки разом з ВІЛ-позитивним.

12.   ВІЛ передається при народженні дитини ВІЛ-інфікованою матір’ю.

13.   Монети та паперові гроші можуть стати джерелом зараження ВІЛ.

14.   ВІЛ передається при незахищених інтимних стосунках з ВІЛ-інфікованим.

 

Тренер підбиває підсумки, разом з учнями, робить  висновки, складаючи «Правила безпеки».

 

3. Слово тренера.

         Сьогодні особливої популярності набуло слово «Толерантність», від нас вимагають толерантної поведінки, закликають бути толерантними до представників інших національностей, людей похилого віку, людей інших віросповідань, людей хворих на ВІЛ/СНІД, проте, не всі можуть чітко пояснити значення поняття толерантності і це цілком виправдано, адже воно включає безліч аспектів, крім того, розуміння толерантності в різних культурах неоднакове, оскільки залежить від історичного досвіду народів. Чи знайоме це поняття вам? Яку поведінку можна назвати  толерантною? Подумаємо над цим у процесі перегляду відеоролика.

 

Відеоролик  «Про толерантність»

 

Тренер: Тож повернемося до обговорення поняття толерантності. Як ви розумієте це поняття?

(Висловлювання дітей).

Слово тренера: Кожна з думок є слушною і розкриває певні грані толерантності. Дозвольте мені дещо уточнити ваші відповіді.

Слайди (на слайдах показуються різні визначення  толерантності).

Толерантність (англ.) – готовність і здатність бути терпимим, без протесту сприймати особистість.

Толерантність (франц.) – ставлення, яке припускає відмінну від іншого, його способу мислення, поведінки, політичних і релігійних поглядів.

Толерантність іспанською – здатність визнавати відмінний від власного світогляд.

Толерантність китайською – дозволяти приймати, бути до інших доброзичливими.

Толерантність арабською – прощення, м’якість, милосердя, співчуття, доброзичливість, терпимість.

Толерантність  перською – це терпіння, витривалість, готовність до примирення.

Толерантність  російською – здатність терпіти щось або когось.

Отже, толерантність (від лат. tolerantia – стійкість, терпимість, що допускає відхилення) – особистісна  риса людини, терпеливе ставлення до чужої думки, релігії, поведінки, повага до гідності й прав інших людей; здатність поставити себе на місце іншої людини. Це повага, прийняття й правильне розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження й прояву людської індивідуальності.

 

«Толерантність  - це та цінність, яка робить мир досяжним».

                                                                                     Херрі Холкері

«Толерантність – це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями».                                                                                 Кофі Аннан

 

«Толерантність  - це повага, сприйняття та розуміння розмаїття культур нашого світу, форми самовираження та самовиявлення людської особистості».

Стаття 1 «Декларація принципів толерантності».

 

Слово тренера:  Таким чином, толерантна поведінка може стати -  особистісною рисою, а відтак – забезпечити успіх у спілкування. Толерантні люди більше знають свої недоліки і переваги. Вони критично ставляться до себе і не звинувачують у своїх  бідах інших, не перекладають відповідальності на інших. Толерантна людина не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабким місцем – особлива риса толерантної  людини. У здатної до цього людини менша потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших.

Тож, поступово від поняття  толерантності ми переходимо до іншого поняття – толерантна особистість.

Отже, яка вона, толерантна людина?

 

4. Вправа «Толерантність».

Мета: розширити знання та уявлення учнів про толерантну поведінку.

Я пропоную вийти 7 помічників, які мені допоможуть.

Примітка.

1. Виходять 7 учнів, кожний з яких бере 2 літери слова «толерантність».

Вони стають в рядок і тримають свої літери.

2. Завдання інших учасників – по черзі називати риси толерантності людини на кожну з літер.

Т – терплячий, товариський, тактовний

О – об’єктивний, оригінальний, особливий

Л – лояльний, лагідний, легкий у спілкуванні

Е – енергійний, елегантний

Р – рівний, розсудливий, рівнозначний, рівноправний

А – активний, акуратний, авторитетний

Н – надійний, найдорожчий

Т – терплячий, толерантний

Н – необхідний людям, ніжний, незалежний

І – інтелігентний, ідеальний, ідейний

С – співчуваючий, сприймаючий свободу думок і дій іншого, співчутливий

Т – тактовний, товариський, терпимий

Ь

Слово тренера: Я вдячна своїм помічникам  і тим, хто взяв участь у виконанні цього завдання. Пам’ятайте про риси толерантної людини і не нехтуйте ними. Адже особливого значення толерантність набуває у наш час, коли існує досить складна проблема ВІЛ/СНІДу. І дуже часто інфіковані залишаються наодинці зі своєю хворобою через острах оточуючих, через нерозуміння і найчастіше через незнання.

  5. Інформаційний блок.

ВІЛ-позитивні і сьогодення.

Нині в світі щохвилини не менше десятка осіб заражаються вірусом імунодефіциту людини. Багато хто з них, дізнавшись про діагноз, усвідомлює крах свого життя і похмуро вдивляється в невизначене майбутнє. Кожної хвилини ці люди стикаються не лише з боку родичів, друзів, колег. Сучасне українське суспільство характеризується досить низьким рівнем толерантності до людей, які живуть з ВІЛ. Однак людина, незалежно від її ВІЛ-статусу, це насамперед – людина. Лише взаєморозуміння і  людяність завжди були тією основою, яка рятувала від будь-якої біди.

Доведено, що вірус імунодефіциту не передається  від хворого здоровому під час звичайних побутових контактів, через повітря або через навколишні предмети. Тому головне – не давати хворому приводу вважати, що люди, які його оточують, його бояться. Хворі на СНІД потребують особливої уваги, дбайливого або душевного ставлення друзів і родичів. Таке ставлення вкрай необхідне, бо ці люди через свій хворобливий стан часто бувають пригніченими, відчувають різні страхи. Співіснування з інфікованими ВІЛ для багатьох людей стає випробуванням справжніх людських якостей, щирості дружних почуттів. Кожній людині важливо виявляти співчуття до ВІЛ-позитивних та уміти протидіяти дискримінації і підтримувати людей, які живуть з ВІЛ.

6. Вправа «Дискусія» (7 хв.)

Тренер об’єднує учасників у дві групи: в одній групі – учасники, які добирають аргументи щодо  негативного ставлення до хворих на СНІД, в другій ті,  які мають висловлювати толерантне ставлення до ВІЛ-позитивних та хворих на СНІД.

Групам пропонується запитання:

-    Що ви відчуваєте, коли дізнаєтеся, що хтось із ваших друзів хворіє на СНІД?

-  Чи вважаєте ви, що хворій на СНІД людині потрібно залишити роботу (навчання)?Обґрунтуйте відповідь.

-    Чи всі люди, на вашу думку, повинні пройти тестування на ВІЛ?

-  Як суспільство повинно поводитися з людиною, яка одержала позитивний результат тесту?

-    Що є більшим злом – СНІД чи люди, хворі на СНІД?

Групи відповідають на запитання, наводячи аргументи, які обґрунтовують  їхню думку. Під час дискусії тренер намагається зрозуміти, на яких знаннях і цінностях ґрунтуються відповіді учнів. Після  дискусії тренер пояснює переваги толерантного ставлення суспільства до людей, хворих на СНІД.

7. Вправа «Знайди визначення поняттям»

Рухома гра «Пори року»

-  Хто народився взимку і літом?

Встаньте і поміняйтеся місцями.

-  Хто народився восени і весною?

Поміняйтеся місцями.

Об’єднаймося у дві групи «Зима – Літо» та «Осінь – Весна». Давайте знайдемо визначення двом поняттям ВІЛ і СНІД.

Перемішуємо і роздаємо картки.

Група 1.

ВІЛ – це вірус, який пригнічує імунну систему людини.

Група 2.

СНІД – це комплекс захворювань, які виникають у людини з ВІЛ на фоні низького імунітету.

Отже, ВІЛ – це вірус, СНІД – це хвороба. А які ще хвороби, викликані вірусами, інфекцією, ви знаєте?

(Учасники називають вірусні хвороби – грип, гострі вірусні інфекції, коклюш, т.і.).

Майже всі люди проходять через ці хвороби, найчастіше  в дитинстві. Так, це краснуха, скарлатина, дифтерія, грип, дизентерія, гепатит (хвороба Боткіна), малярія, віспа та інші.

Як ми ставимося до таких хворих? Дбайливо, зі співчуттям та розумінням.

А як ставитеся ви, ваші однолітки, дорослі до людей з ВІЛ-інфекцією або хворих на СНІД? А як не можна? Давайте заповнимо таблицю.

Як не можна ставитися

- Не хочу дружити, спілкуватися.

- Не наближайся до мене.

- Ти заразний.

- Наркоман.

- Покидьок суспільства.

- Не хочу жити поряд.

- Не підходь до мене.

Як потрібно ставитися

 

- Я не залишу тебе.

- Давай дружити.

- Ти ВІЛ – позитивний, ну то й що ж?

- Я поважаю твої думки.

- Ти можеш розраховувати на мою допомогу.

- Я підтримаю тебе в скрутну хвилину.

- Давай товаришувати .

- Я подаю тобі свою руку.

8. Вправа «Висловіть підтримку ВІЛ-позитивному другові» (5 хв.)

Мета: ознайомити учнів із способами дружньої підтримки та їх практичним

застосуванням.

Тренер:  Кожній людині важливо виявляти співчуття до ВІЛ-позитивних та уміти протидіяти дискримінації і підтримувати людей, які живуть  з ВІЛ. Зараз спробуємо змоделювати, як можна надати дружню підтримку ВІЛ-позитивному.

(Тренер дає учням аркуш з написаними на ньому орієнтовними варіантами поведінки стосовно ВІЛ-інфікованими).

         Учні отримують список варіантів поведінки. Учень, котрий сидить зліва, читає варіант поведінки, а той хто сидить справа, моделює його.

1.     Привітайтеся («Привіт!», «Як справи?», «Радий бачити»).

2.     Сядьте поруч («Ти не проти?»).

3.     Захистіть від образ («Можеш розраховувати на мене»).

4.     Вислухайте («Я радий, що ти довіряєш мені»).

5.     Зателефонуйте (з будь-якого приводу).

6.     Візьміть за руку (можна і мовчки).

7.     Поспілкуйтеся, але не нав’язуйтесь (про хоббі, почуття, новини).

8.     Запевніть у своїй дружбі («Я ціную твою дружбу»).

9.     Запитайте, чим ви можете допомогти («Що я можу зробити для                тебе?»)

10.   Запросіть на свято («Обов’язково приходь на День народження»).

11.   Прийдіть у гості (особливо, якщо робили це раніше («Можна, я зайду завтра в гості?»).

12.   Відсвяткуйте якусь подію («Чому б вам не відсвяткувати це, в мене є час»).

13.   Познайомити зі своїми друзями («А це мої приятелі, хочеш, познайомлю?»).

14.   Пограйте разом («У мене є чудова гра, приходь.»).

15.   Поговоріть про майбутнє («Які в тебе плани після школи?»).

9. Вправа «ВІЛ-позитивні сьогодення» (5хв)

Мета: формувати толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Слово тренера: Люди по-різному ставляться до осіб, у яких виявлено ВІЛ-інфекцію. Але ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це насамперед людина, наділена такими самими почуттями, бажаннями, надіями, що й здорова людина. Як правило, люди, дізнавшись, що вони ВІЛ-інфіковані, відчувають потребу поділитися з кимось своїми переживаннями, знайти розуміння та співчуття, відчувати себе не самотнім у боротьбі зі страшною недугою.

Тренер об'єднує учнів у 2 групи, кожна з яких отримує картку з описом ситуації і повинна дати відповіді на запитання (2хв. – на обговорення, по 1,5хв. – презентація).

Ситуація 1.

Вадим після школи продає газети. Він почув, що Олексій, який працює поруч з ним, хворіє на СНІД. Мати Вадима, дізнавшись про це, вимагає, щоб він покинув цю роботу.

-         Чи повинен він залишатися чи покинути роботу? Чому?

-         Який є ризик інфікування, працюючи разом?

Ситуація 2.

Андрієві 15 років, він ВІЛ-інфікований. Зовнішній вигляд не свідчить про хворобу, але хлопець швидко втомлюється. Він продовжує ходити до школи, але не знає, чи потрібно комусь розповідати про це.

-         Чи повинен Андрій продовжувати відвідати школу? Чому?

-         Чи повинен він розповісти комусь про хворобу? Кому? Чому?

-         Який ступінь ризику для вас, якщо Андрій сидітиме поруч у школі?

(Після виконання завдання групи презентуюсь результат своєї роботи і обговорюють відповіді).

10. Вправа «Біла ворона».

Мета: продемонструвати психологічний стан людини, яка за певними ознаками відрізняється від решти.

Учасники стають колом. Кожному учаснику прикріплюється аркуш паперу (аркуші – різних кольорів, по 2 кольорових аркуші одного кольору і один  аркуш – білого). Білий аркуш кріпиться найбільш незалежному учню, сильному і авторитетному, - для того, щоб запобігти зворотньому ефекту.

Учасники починають шукати собі пару за кольором аркуша. Після того, як всі групи сформовані «за кольорами», ведучий підходить і бере за руку «самотнього білого».

Запитання до «Самотнього білого»:

-         Що ти відчував, коли зрозумів, що ти такий один і тобі немає пари?

-         Чи потрапляв ти в подібну ситуацію в житті? Чи переживав ти схожі почуття в тій ситуації?

Запитання до учасників, які знайшли схожих на себе:

-         Якими були ваші відчуття, коли ви знайшли схожих на себе і сформували групу?

-         Що ви відчуваєте стосовно самотнього учасника?

-         Чи хотіли б ви опинитися на його місці?

Слово тренера: Отже, ви побачили, що може відчувати ВІЛ-інфікована людина, якщо від неї відвертається суспільство, оточуючі, коли вона не відчуває підтримки і почувається самотньою. В житті доволі часто так і трапляється, але жоден з нас не хотів би опинитися на місці того, хто залишився на одинці зі своїми проблемами.

Слово тренера: І на  завершення хотілося б зачитати вам цікаву притчу. Послухайте, будь-ласка.

         Притча про цвяхи.

      Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить  терпець із кимось посваритися. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи.

      Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав йому про це.Тоді батько велів синові витягти із паркана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

      Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан ніколи не буде  таким, як колись.»

      Коли ви говорите комусь щось неприємне, відвертаєтесь від когось, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те, скільки разів потім ви попросите  пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

      Не лишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи непорозуміння, жорстокості, байдужості, ворожнечі в душі людей. Будьте толерантними.

Слово тренера (висновок).

   Запам’ятайте, що ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД – такі ж люди, як і ми, які потребують підтримки і розуміння. Небезпечна ВІЛ-інфекція, а не ВІЛ-інфіковані. Отже, боротися треба з інфекцією, а не з людьми. Мені хотілося б, щоб заклик до толерантності прозвучав із вуст. Тому пропоную розучити гасло і промовити його гучно всім разом! (учні отримують картки із закликом).

Гасло: Будь толерантним всюди й завжди. Люди однакові всі на землі!»

Давайте скажемо всі разом: «Давайте разом жити і дружити, давайте будемо толерантними!»

Середня оцінка розробки
Структурованість
4.0
Оригінальність викладу
4.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
4.3
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Полякова Наталія Анатоліївна
    Дякую за корисний матеріал.
    Загальна:
    4.3
    Структурованість
    4.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
2 травня 2019
Переглядів
1461
Оцінка розробки
4.3 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку