Заняття в ЗДО Без верби й калини нема України

Тема заняття: “Без верби й калини нема України”

Мета: ознайомлювати дітей з рослинами-оберегами на українському подвір’ї: калиною – символом вірності, нескореності; вербою – символом рідної: домівки, близьких людей, закріпити та розширити знання про рослини та дерева даної місцевості, пояснити, яку користь приносять верба та калина людям, розвивати вміння бачити красу рідної землі, збагати словник дітей образними народними порівняннями, пов’язаними з природничою символікою, виховувати бережливе ставлення до об’єктів природи.

Матеріал: грона калини, гілочки верби, вироби з верби або ілюстрації з їх зображеннями.

                                                                 Хід  заняття

І. Організаційний момент

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма,

Без калини нема України

Без народу Вкраїни нема.

  - Діти, калина росте біля криниці, на подвір’ях  українських  родин. Про шанобливе ставлення до калини  свідчать назви населених пунктів (Калинівка,Калинове,Калина…).

   - Ось послухайте «Легенду про калину»

   То було дуже давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Звали її  Калинкою. Люди любили її за добре серце. Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося , Калинка носила воду від своєї хати з криниці і поливала. Деревце прийнялося, і розрісся великий кущ.  Іде якось шляхом подорожній. Втомився та й сів під кущем перепочити…Усміхнувся, спасибі тим роботящим рукам, що його посадили!

    Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк – і враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться подорожній. Що воно далі буде ? Осипався цвіт, замість нього – ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво – в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.

   Прийшла Калина до свого улюбленого місця і здивувалась зерняткам, а кущ нахилився до неї і шепоче : « Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй нам ім’я своє, Калино…»

- Діти , хто знає вірш про калину ? (Читають вірш про калину)

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою червона калина.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою,

Хлюпочуться качаточка,

Поміж осокою.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

- Хто написав цей  вірш  про калину ?  (Відповіді  дітей. Пояснення вихователя.)

Розглядання ілюстрації із зображеннями вербових котиків та верби.

• Що це?

З особливою любов’ю народ опоетизував і вербу. Про вербу, нашу

скромну вербу, написано чимало. Навіть важко уявити українське село без верби.

Вербняком обсаджували дороги і городи, греблі й ставки, піщані пагорби та береги річок, левади чи видолинки, верболозом засаджувались плавні й болота.

Верба росла всюди. Густа крона верб захищала від пекучого сонця чи зливи, оберігала від заметів.

Розглядання виробів, які виготовлялися з верби (кошики, тарілки, меблі,

огорожі, сувеніри та ін.).

Прислів’я

•    Пишна та красива, як червона калина.
•    Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
•    Щоки червоні, як кетяги калинові.
•    Милуйся калиною, як цвіте, а дитиною, як росте.
•    І не дівчина, а червоні стрічки має.

- Як ви  гадаєте, яку користь калина, як лікарська рослина, приносить людям?

. Підсумок заняття

• З якими народними символами України ми сьогодні познайомилися?

Хочу я, діти, щоб для вас, коли станете дорослими, дорогою була рідна домівка, щоб полюбили ви рідний край, його природу, народні звичаї, українську мову калинову. Щоб садили й доглядали калинові гаї, вербу, прикрашали нашу землю своїми руками. Дякуємо тобі, Калинко, за допомогу.