1. Вправа  “Посварилися  два  півні”.

Мета: уміння підкорятися певним правилам, розвиток сміливості, впевненості в собі.

Двоє  учнів  закладають  руки  за  спину, стають  на  одну  ногу і, підстрибуючи,  намагаються  вдарити  один  одного  плечима, роблячи  ними  різкі  рухи  вперед.

Запитання: 1) Через що могли  посваритися  півники?

2) Чи  добре  півникам, які  бються?

3) Як  їм  помиритися?

Ця  гра  загального  характеру  вчить  підкорятися  певним  правилам, які  організують, дисциплінують  і  згуртовують  гравців.

2. Вправа  “ Міміка  і  стан  людини”.

Мета: навчити  виражати  свій  внутрішній  стан  мімікою  та  розуміти  її.

  Насамперед  варто  зупинитися  на  тому, що  рухи  мязів  обличчя, які  виражають  внутрішній  душевний  стан, називають  мімікою. Міміка – важливий  елемент  спілкування  людей.

   Далі  пропонують  зобразити  мімікою  такі  емоції:

-         гнів;

-         презирство, прагнення  йти  на  контакт;

-         страждання, байдужість;

-         страх, іронія;

-         подив, тріумф;

-         спокій, стримане  роздратування;

-         радість.

А  тепер  вправи  у  парах. Один  із  учасників  виражає  згоду  або  протест, вимовляючи  подумки  тільки  “так”  чи  “ні”. А  партнер  повинен  найшвидше  визначити, яке  саме  слово  з  двох  було  вимовлено  подумки. Виграє  той, кого  правильно  зрозуміли, і  той, хто  вгадав.

  Визначити, що подумки  каже  партнер ( “так” чи “ні”), нескладно. Коли  ми  кажемо  “так”, то  “так”  говорить  усе  наше  тіло. Воно  розслаблюється, що  видно з  рухів  мязів  обличчя  і  рук.

3. Гра  “Плутанина”.

Мета: Підтримання групової єдності.

За  допомогою  лічилки  обирається  той, хто  водить. Він  виходить  із  кімнати. Інші  діти  беруться  за  руки  й  утворюють  коло. Не  розчіпляючи  рук, вони  починають  заплутуватися – хто як  уміє. Коли  створилася  плутанина, той, хто  водить, заходить  у  кімнату  й  розплутує  дітей, також  не  розчіпляючи  їхніх  рук.

4. Вправа  “Продовж  речення”.

Мета: збирання  додаткової  діагностичної  інформації  і  матеріалу  для  корекційно-формуючої  роботи.

  Учням  пропонується  продовжити  речення  першими  фразами, що  спадають  на  думку. На  аркуші  паперу  вони  записують  тільки  продовження  фраз: Більше  за  все  я  боюся… Мене  засмучує…  Я  сержусь, коли…

  З  відповідей  можна  судити  про  здатності  школяра  до  рефлексії  власних переживань. Відповідь  “Не  знаю”  свідчить  про  недостатній  розвиток  цієї  здатності  або, можливо,  про  високу  її  значущість, або  про  проблему, яка  викликає  страх.

5. Рухлива гра “Жучок”.

Мета: діагностика ієрархії групових взаємин рівня самооцінки; розвиток стриманості, самоконтролю.

  Школярі вишикувалися, утворивши невеличке півколо. У центрі, спиною до інших учасників, стоїть ведучий, обхопивши руками свої плечі,  і виставивши одну руку долонею до учасників. Хтось із учасників торкається долоні ведучого, який повертається і намагається відгадати, хто доторкався до його руки. Якщо ведучий вгадав, той, хто торкався його руки, стає ведучим.

  Психолог звертає увагу школярів і ведучого на невербальні ознаки, що можуть видати людину, яка доторкнулася до руки ведучого. Людина може бути надто напруженою, або, навпаки, робити вигляд, що їй все байдуже.

6. Вправа  “Аплодисменти  по  колу”.

Мета: сприяти створенню позитивного настрою.

-         Ми  добре  сьогодні  попрацювали. Давайте  пограємо  в  гру, під  час  якої  аплодисменти звучать  спочатку  тихенько, а  потім  стають  усе  сильнішими  і  сильнішими.

Ведучий  починає  плескати  в  долоні, дивлячись  на   одного  з  учасників  і  поступово  підходячи  до  нього. Потім  цей  учасник  вибирає  із  групи  наступного, кому вони  аплодують  удвох. Третій  вибирає  четвертого  і т.д. Останньому  учаснику  аплодує  вже  вся  група.