Заняття з елементами тренінгу «Профілактика емоційного вигорання педагогів»

Заняття з елементами тренінгу  

«Профілактика емоційного вигорання педагогів»

Вправа – вітання-1  «Раз, слівце - два слівце»

Мета: створити сприятливу невимушену психологічну атмосферу в групі.

Психолог пропонує членам групи скласти загальне привітання від всіх і кожного та  всім і кожному. Учасники тренінгу в порядку черговості (починає ведучий) говорять по одному слову. Кожен наступний член групи доповнює попереднього. Психолог командує «СТОП», коли текст привітання стає завершеним.

Міні-лекція

 Профілактика емоційного вигоряння педагога

Занурившись з головою у роботу і втомившись від турбот, яким нема кінця-краю, люди втрачають інтерес до життя. Їм видається, що воно або завмерло, або крутиться по колу.
Щоб у сім'ї було все необхідне, тернопільський бізнесмен Олександр працював, наче божевільний. Чоловік виходив з дому о шостій ранку. А повертався не раніше 21.00. Від втоми мало не падав з ніг. Часто проводив в офісі і вихідні. Через декілька років у такому ритмі колись улюблена справа почала здаватися йому абсурдом, зникло бажання працювати, вдосконалюватися і займатися тим, що приносило раніше насолоду.
Психолог порадив чоловікові розкласти все «по поличках». Олександр почав записувати щоденні справи і заняття у блокнот, аби пізніше визначити, які з них найважливіші. Результати його неабияк здивували. Виявилося, що в чоловіка немає часу на сина і доньку, хоча вони для нього - головне в житті. Після того, як він розподілив свій час інакше, таких проблем більше не виникало.
Ризикують вчителі та лікарі
Синдром емоційного вигоряння - проблема XXI століття. Зараз більшість людей перебувають у стані хронічного психічного дискомфорту. Вони не впевнені в завтрашньому дні, сумніваються, чи комусь потрібні.
Синдром емоційного вигоряння - захисна реакція організму на тривалі професійні стреси. Люди стають апатичними, втрачають смак до життя, адже будь-що намагаються відсторонитися від негативу.
Головна причина виникнення цього синдрому, - душевна перевтома. У групі ризику - представники «альтруїстичних» професій: вчителі, вихователі, соціальні працівники, медичні працівники, священики і психологи.
Якщо тривалий час можливості людини не відповідають вимогам до неї, порушується рівновага. Це одразу ж позначається на роботі та особистому житті. А згодом призводить до синдрому емоційного вигоряння.
Відчуває себе не в «своїй тарілці»
Його можуть спричинити значні навантаження і нестача підтримки з боку колег та керівництва. Недостатня винагорода за роботу, неможливість впливати на прийняття рішень, постійний стрес, одноманітність і безперспективність, відсутність вихідних, відпусток та інтересів за межами роботи.
Через напружену і неспокійну атмосферу людина відчуває себе не в «своїй тарілці».
Про «синдром емоційного вигоряння» можуть свідчити близько сотні симптомів. Найчастіше люди скаржаться на втому, яка постійно прогресує, зниження працездатності, нестійкість до звичних раніше навантажень.
Вони відчувають слабкість і біль у м'язах, погано сплять, страждають від головного болю, стають забудькуватими і дратівливими. Розумова активність і здатність концентрувати увагу йдуть на спад.
Різко знижується самооцінка
Перша фаза емоційного вигоряння – напруження. Розвитку синдрому передує період підвищеної активності, коли людина занурюється з головою в роботу і забуває про інші, не менш важливі потреби.
Потім настає виснаження, з'являється відчуття втоми, яка не минає навіть після нічного сну. У вихідні, коли людина відпочине, все начебто приходить в норму. Але, як тільки вона повертається до роботи, в звичну обстановку, дискомфорт нагадує про себе знову.
Наступна фаза – резистенція. Намагаючись впоратися зі стресами на роботі, людина стає відстороненою і наче ховається у панцир. Робота її практично не хвилює. Не викликає емоцій і все те, що відбувається довкола.
Під час третьої фази - фази виснаження - в людини різко знижується самооцінка. Вона втрачає віру в себе та свої професійні навички, майже не відчуває задоволення і віддачі від роботи.
Не варто брати роботу додому
Кожна людина може по-своєму боротися з «синдромом емоційного вигоряння». Проте є декілька універсальних порад.
Насамперед треба навчитися чітко розділяти роботу та особисте життя. Не брати роботу додому, мати якесь хобі, проводити час із друзями, які з вами не працюють.
Наступне правило - зміна діяльності. Треба намагатися чергувати роботу. Тобто не тільки спілкуватися з клієнтами, а й займатися паперовою роботою або рости в професійному плані, відвідувати різні тренінги і семінари. Людина сама повинна встановити баланс між жорсткою організацією праці і спонтанністю в діях
Велику роль у формуванні синдрому емоційного вигоряння відіграє те, як людина сприймає себе як спеціаліста. Педагоги, за плечима яких є певний досвід, мають уже сформоване бачення свого професійного «я». Можливо, час змінити внутрішні переконання?
Втім, робити це варто без зайвого поспіху, щоб людина, з однієї сторони, відчувала себе хорошим спеціалістом, який дійсно приносить користь іншим, а з іншої - залишалася врівноваженою і не піддавалася стресам.
Щоб протистояти стресам, також слід змінити своє ставлення до невдач. Багато для цього не потрібно. Головне - зрозуміти, що ідеальних людей не буває. Час від часу помиляється кожен із нас, адже не помиляється той, хто не працює.
Якщо людина не залишає за собою права на помилку і картає себе за кожен промах або невдачу, в неї рано чи пізно з'явиться синдром емоційного вигоряння.
Серед жертв синдрому - діти
На перший погляд може видатися, що це - проблема людей, які довго працюють на одному місці.  Насправді це зовсім не так.
Нині від цього синдрому страждають навіть учні старших класів. Велике навантаження, швидкий темп проходження навчального матеріалу, постійна оцінка і критика, -  все це вимагає від дітей значних зусиль.
За останні 50 років тижневе навантаження в п'ятих-дев'ятих класах збільшилося майже удвічі, а надлишок інформації у 20 разів перевищує потенційні можливості учнів.
Образно-чуттєвий світ школяра змінює штучно створений світ із букв і цифр. Це виснажує дитину  і розумово, і фізично.
Дитина, яка розчарувалася в своїх можливостях, не має підтримки з боку батьків та ровесників, відчуває власну неповноцінність та напругу, - пояснює співрозмовниця. - Як наслідок настає емоційне вигоряння.
Треба навчитися радіти кожній хвилині життя
Ще в 1920 роках австрійський психіатр Віктор Франкл замислився над проблемою втрати сенсу життя.
Тоді в Австрії був період масового безробіття.  Франкл звернув увагу на те, що багато людей страждають від втрати сенсу.
Вони вважали своє життя безглуздим. Адже, втративши роботу, перестали бути корисними своїм родинам, навіть стали тягарем для близьких. Саме тоді Віктор Франкл зрозумів, що сенс і цінність життя у свідомості людей міцно пов'язані з потребою бути потрібними.
Ми - ковалі власної долі.  Потрібно навчитися радіти кожній хвилині життя, адже вона неповторна. Наприклад, послухати релаксаційну музику, провести час з дітьми, помилуватися заходом сонця або спекти яблучний пиріг.
Але в деяких ситуаціях ні те, ні інше неможливе: скажімо, людина важко хвора. Тоді Франкл радить знайти правильну внутрішню установку, щоб протистояти проблемі. І вона неодмінно поверне людині любов до життя.

 Вправа-2 «Кошик сміття»

Мета: звільнення від негативних почуттів та емоцій.

Матеріали: аркуші паперу, ручки, «відро для сміття».

  Посеред кімнати психолог ставить символічне кошик  для сміття. Учасники мають можливість поміркувати, навіщо людині відро для сміття і чому його потрібно постійно звільняти.

Психолог: Уявіть собі життя без такого відра: коли сміття поступово заповнює кімнату, стає неможливо дихати, рухатися, люди починають хворіти. Те ж відбувається і з почуттями - у кожного з нас накопичуються не завжди потрібні, деструктивні почуття, наприклад, образа, страх. Я пропоную всім викинути в сміттєве відро старі непотрібні образи, гнів, страх. Для цього на аркушах паперу напишіть ваші негативні почуття:

«Я ображаюся на ...»,

«Я серджуся на ...», тощо .

  Після цього педагоги рвуть свої папірці на дрібні шматочки і викидають їх у «кошик для сміття», де вони всі перемішуються і забираються.

Вправа-3: «На кого схожий….»

 Мета: розвиток умінь відкрито висловлювати свою думку і слухати думку інших учасників групи про себе, розвивати інтуїцію, уміння концентрувати зорову увагу

 Інструкція:  педагоги стають в коло. Один із учасників виходить за двері. Решта загадують ім’я одного з присутніх. Учасник, який виходив,  задає питання:

 «Якби ця людина була квіткою (твариною, пташкою, порою року, часом доби  та інше., то він би був….)»

Інші учасники відповідають з якою квіткою(твариною, пташкою), асоціюється загадана людина. За відповідями, учасник, що виходив, повинен вгадати ім’я

Вправа-4 «Ти молодець, тому що…»

Мета: сприяти формуванню навичок взаємопідтримки колег.

Психолог: Вам потрібно кожному із вашої групи сказати:

«Мене не люблять за те, що …» і закінчити речення.

 А партнери мають відповісти реченням: «Усе одно ти молодець, тому що …».

Потім учасники міняються ролями.

Запитання:

Що ви відчули під час виконання вправи?

Чи всім легко було відреагувати на слова партнера у запропонований спосіб?

Що ви відчували, коли вам висловлювали підтримку?

Чи часто ви отримуєте підтримку від інших людей?

Вправа- 5 «Зіпсований телефон»

Мета: згуртування колективу, зняття напруги учасників, скоротити дистанцію у спілкуванні; сприяти створенню позитивного емоційного єдності групи.

 Інструкція: учасники стають в колону по одному, провідний встає в кінці колони. Всі учасники повернені до нього спиною. Рукою по плечу він пропонує повернутися до нього обличчям учасника, що стоїть попереду. Потім він жестом показує який-небудь предмет (надувна куля, годинники, та ін.) Перший учасник повертається обличчям до другого і також рукою по плечу просить його повернутися і показує предмет, другий передає третій і так далі. Останній учасник називає предмет.

 Умови: все робиться мовчки, тільки жестами, але можна попросити повторити, учасники не повинні повертатися до тих пір, поки попередній учасниця не грюкне його по плечу.

Запитання:

Що ви відчували під час виконання вправи?

Що Вам сподобалося / запам'яталося / вийшло / в ході виконання завдання?

З якими труднощами Ви зіткнулися?

Оволодіння технікою інтонування та мімікою

 Багаторазовими дослідженнями психологів підтверджено той факт, що будь-яка інформація передається не тільки словом, а й через інтонацію, жести, позу, ходу, міміку мовця.

Мета: розвиток найпростіших навичок спілкування, вміння привернути увагу оточуючих засобами міміки, пантоміміки, передача емоційних станів.

Інструкція:

а) сказати з різними інтонаціями в голосі слова: «Доброго дня», «До побачення»

• голосно, тихо;
• коротко, розтягнуто;
• заїкаючись, переконливо, ствердно;
• захоплено, задумливо;
• зухвало, скорботно;
• ніжно, грубо;
• іронічно, жартівливо, злобно;
• тоном відповідального працівника; розчаровано урочисто і т. д.

 б) увійти як глибока старенька, артистка балету, солдат і т. д.

 в) посміхнутися як переможець; як переможений; як підлабузник, як начальнику, як начальник підлеглому, як мати немовляті.

Запитання:

• Як себе почували  під час  виконання завдання?
• Чи важко було справлятися із завданнями?
• Які емоції переживали?

 Вправа – гра -6 «Чарівний кошик»

 Наприкінці заняття - практикуму учасникам пропонується дістати по одній записці з чарівного мішечка (скриньки вази, мішечка), яка підкаже їм, що на них чекає сьогодні або що їм потрібно зробити найближчим часом.

Варіанти побажань:

• Тобі сьогодні особливо пощастить!
• Життя готує тобі приємний сюрприз!
• Настав час зробити те, що ти постійно відкладаєш!
• Люби себе такою, яка ти є, - неповторною!
• Зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш!
• Сьогодні з тобою разом радість і спокій!
• Сьогодні твій день, успіхів тобі!
• Всі твої бажання і мрії реалізуються, повір у це!

   Вправа – 7 «Побажання»

Учасники дарують один одному побажання про  здоров’я.

Додаток №1

 Рекомендації педагогам щодо «профілактики емоційного вигорання»

   1. Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні.

  2. Думайте про щось хороше, відкидайте погані думки. Позитивне мислення і оптимізм - це запорука здоров'я і благополуччя.

  3. Щоранку, піднімаючись з ліжка, думайте про щось хороше, посміхніться, нагадайте собі, що все буде добре, а ви чарівні і прекрасні, у вас чудовий настрій.

  4. Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети.

  5. Особливе місце відводите відпочинку і сну. Сон повинен бути спокійним, не менше 7-8 годин. Перед сном можна приготувати заспокійливу ванну з ароматними маслами.

  6. Використовуйте протягом дня короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.

  7. Не згущуються хмари! Не робіть з мухи слона!

  8. Керуйте своїми емоціями! Закрийте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть вгору і розведіть в сторону. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.

  9. Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми.

  10. Відпочивайте разом з сім'єю, близькими друзями, колегами.

  11. Знайдіть місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, відвідайте цирк, почитайте анекдоти.

  12. Не забувайте хвалити себе!

  13. Посміхайтеся! Навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв.).

  14. Знаходьте час для себе: прийміть розслаблюючу ванну, почитайте улюблену книгу, зробіть косметичні процедури тощо! Влаштовуйте для себе невеликі свята!

  15. Станьте ентузіастом власного життя!

  16. Докладатимете кроки для усунення причин напруги.

  17. Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати!

  18. Умійте відмовляти ввічливо, але переконливо!

  19. Якщо негативні емоції захопили вас під час спілкування, то зробіть паузу, помовчіть кілька хвилин, порахуйте до 10, вийдіть з приміщення, займіться іншим видом діяльності: приберіть папери на столі, поговоріть зі своїми колегами на нейтральні теми, підійдіть до вікна і подивіться в нього, розгляньте вуличний рух, небо, дерева, порадійте погоді, сонцю.

  20. Робіть дні "інформаційного відпочинку" від ТБ і комп'ютера. Почитайте щось.

  21. Відвідуйте музеї, виставки, театр, концерти.

  22. Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслаблюючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація.

  23. Музика - це теж психотерапія.

  24. Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, яка вас оточує (колірна гамма). Добре заспокоюють нервову систему зелений, жовто-зелений і зелено-блакитний кольори. Добре, коли вдома стіни пофарбовані в ці кольори, або ж достатньо просто подивитися на будь-яку річ, якогось із цих квітів, - і нервову напругу поступово зменшиться.

  25. Відпочивайте на природі, адже такий відпочинок чудово заспокоює нервову систему і робить людину добрішою.

  26. Позитивний вплив на нервах систему і настрій має і спілкування з тваринами.

  26. Зняти напругу також допоможе зміна діяльності, коли позитивні емоції від приємного заняття витісняють смуток.

  27. Приділяйте належну увагу власному здоров'ю!