Заняття з елементами тренінгу "Соромно бути жадібним"

КЗ «Світловодська санаторна школа-інтернат І – ІІ ступенів № 2»

Заняття з елементами тренінгу

 «Соромно бути жадібним»

для учнів початкових класів

Класний керівник

Тетяна ШЕВЧЕНКО

Заняття з елементами тренінгу

 «Соромно бути жадібним»

для учнів початкових класів

Мета. Дати розуміння учням, що з жадібною людиною спілкуватися неприємно,  через практичні дії розкрити механізми щедрості, бажання ділитися з іншими.

Матеріали: пакунок м’яких іграшок для учасників тренінгу, презентація

І Діалогічне спілкування з залом

1.               Привітання. Слайд 1

– Доброго дня! Покажіть, що день дійсно добрий.

– Які гарні у вас посмішки!

 2. Створення проблемної ситуації

– Підніміть руку, хто любить казки.

– А хто коли-небудь складав казку сам? Слайд 2

– Пропоную вам почати складати казку всім разом. Складатимемо разом, але говоритиме той, хто підніме руку. Домовились?

– Що потрібно зробити, коли захочеш щось сказати? (Якщо учні відповідають хором, задаємо це питання ще раз, і ще раз, поки хтось не підніме руку і дасть відповідь).

– Давайте почнемо. Як зазвичай починаються казки?

– І ми почнемо з таких слів: «Жили-були дві…» Слайд 3

                                                      Одну звали …, а другу … .

                                                      Вони були … . Слайд 4

                                                      Стася і Вероніка завжди … . Слайд 5

                                                      Вони ніколи … . Слайд 6

                                                      Але одного разу їх дуже засмутили… . Слайд 7

– Хто їх засмутив? Подивіться на екран, що відбувається? Слайд 8

3.               Програвання ситуації з іграшкою. (ПС)

– Давайте розіграємо цю ситуацію. Є актори? Уявіть, що в руках у вас теж є іграшка. (Вчитель підходить до учня в залі і починає діалог з прохання дати погратись іграшкою, на що учень відповідає відмовою. Учні, які вступають в діалог з вчителем по черзі займають перший ряд в залі)

4.               Робота з прислів’ям  Слайд 9

–  Подивіться на малюнок. Яка перед нами дівчинка?

– Давайте подумаємо, до чого призводить небажання ділитися? Що говорить народна мудрість про це? Які слова ви запропонуєте вставити в це прислів’я?

(ПС) Вчитель: Дай , будь ласка, погратися з іграшкою. (Вчитель звертається до всіх дітей, які раніше відповідали відмовою)

5.               Вивчення вірша  Слайди 10, 11

Якщо я буду жадібним, дружить ніхто не буде.

Якщо відкриюсь людям я – і світ щасливим буде.

Якщо я буду жадібним, то гратимусь один.

Якщо я поділюся з кимсь, то добре буде всім.

(ПС) Вчитель: Дай , будь ласка, погратися з іграшкою. (Вчитель звертається до всіх дітей, які раніше відповідали відмовою)

ІІ Перегляд театралізованої вистави «Жадібна ворона» Слайд 12

Дійові особи: Ведучий 1, 2, Зайчик, Ворона, Білочки, Лиска, Мишка, Вовк, Їжачок, Ведмідь.

ХІД ВИСТАВИ

     На передньому плані два пеньки, більший править за стіл, менший за стілець. На пні стоїть велике дзеркало, розкладені прикраси.

Ведучий 1. Білий сніг, дрімучий ліс – він на щастя усім зріс,         Слайд 13

                      Чарівний та казковий, пишний та чудовий.

У барлозі спить ведмідь, у дуплі сова сидить,

Їжачок сопе в норі, а на вітах снігурі.

                      На ялинку випав сніг, від морозу уберіг

                      Ви заходьте в ліс, будь ласка, вас чекає дивна казка…

Ведучий 2.

До нашої теплої хати приходила казочка спати.

Чи спала вона, чи не спала, колиханочку колихала.

Тому – зайчик-стрибайчик, тому – котик-воркотик,

А найменшому Іванку дала казка вишиванку.

Цілий день ворона дбала про оперення барвисте.

Розчесала, розпушила, одягла своє намисто.

Ворона.

Як вдягнуся я в неділю у вишивану сорочку

У червону спідничку, ще в корали на шнурочку.

Заплету я свої коси на  шнурочку. Та візьму віночок рути,

А на плечі кину хустку – хто від мене кращий буде?

Лисичка.

Я лисичка, я сестричка, дуже добра  в мене вдача.

Хутро маю я руденьке й білу грудку на додачу.

(звертається до ворони)

От мені б таку пір’їну – прикрасити капелюшок!

Хоч одну, одну-єдину подаруй мені, подружко!

Ворона. (спочатку хоче дати, але потім передумує)

Ні, не дам тобі пір’їнки – ще від мене станеш краща!

Вовк. (з лісу вибігає)

А я сірий вовчок по лісах гуляю

Та на тих овечок пильно поглядаю.

А яка з них дурна, не слухає чабана,

Ту я зараз за чуприну, та покараю.

Побачив лиску, звертається до неї.

Чого ти, сестричко, ридаєш, слізьми себе заливаєш?

Лисичка.

Ой, як мені не плакати, брате,

Ворона жадібна не хоче пір’їнку дати!

Вовк. А ти, сестричко, не журись, веселенько усміхнись.

Вовк та Лисичка  (співають)

Та навіщо ті прикраси, краще будемо співать, у цім лісі танцювать! (танцюють)

Ведмідь. В хащах маю я садибу, їм малину, ловлю рибу,

Люблю мед, не люблю бджіл і собак із ближніх сіл.

Маю шубу, люблю спати. Ледве землю білі шати

Вкриють щільно до весни, я солодкі бачу сни. (звертається до Ворони)

Дай мені хоча б пір’їнку – буду лапи лоскотати

Чи зроблю собі перинку, щоб було м’якенько спати.

Ворона. І тобі не дам нічого, щоб у тебе було краще?

Ведмідь. Ой, ти жадібна, ворона, не дала мені нічого.

Зайчик. Білий зайчик, куций хвіст, залюбки капусту їм.

Одним вухом чую спів миші під копицею,

Другим чую, як іде дядечко з рушницею.

 (до Ворони) Ти, сестричко не журись, своїм пірям поділись.

Хочу я м’якенько спати і тебе добром згадати. (стає вбік, вибігають білочки)

Білочки. Хвіст трубою, спритні ніжки, плиг із гілки на сучок.

Носим ми завжди горішки, і ховаєм в сундучок.

Очі в нас немов вуглинки, кожушинки хутряні,

Гострі вушка, руді спинки, любим ми співать пісні.

Стають позаду ворони. Біжить Мишка.

Ведучий 2.  Мишка-модниця біжить, сукня з шовку шелестить.

От так-так! Ну й дивина! Перша модниця вона!

Мишка виходить і стає позаду Зайчика і Білочок. Всі разом співають.

У кущах зачмихало: - Ток, ток, ток.

Мишка. Добрий день вам, любий пане Їжачок!

Ви чого насуплені, мовчазні, ви куди прямуєте день при дні?

Часом не по яблука в наш садок ідете ви, пане Їжачок?

Їжачок. Я, Їжак, у ліс пішов, і грибочок там знайшов,

Несу його не в торбині, не в відерці, а на спині.

Всі дійові особи стають півколом біля Ворони, звертаються до неї.

Білочки, Мишка, Їжачок. Дай і нам пір’їнку, ми прикрасимо хатинку.

Мишка і Зайчик. Ти пір’їнок не жалій, дай і нам хоч по одній!

Їжачок.  Дай мені оцю красу – я додому понесу.

Ворона. Ну, віддам я, а сама залишуся гола й боса.

Ні, не дам, не дам, нема!

Ведучий 1. Та лиш слово те сказала, налетів холодний вітер,

Враз у лісі стало темно, до землі схилились віти.

 А коли те все скінчилось, оніміло все подвір’я:

У барвистої ворони почорніло усе пір’я.

І тепер ворони наші від хвоста до голови

Чорні, чорні, наче в сажі, поміркуйте, друзі й ви!

Ведучий 2. Казку ми свою скінчили і, нарешті, зрозуміли:

Той, хто щедру душу має, як сонечко усім сяє.

Світ яскравий і барвистий гріє сонце променисте.

Добрий щиру вдачу має, усіх любить  і вітає.

Висновок. Чи добре бути жадібним?  Слайд 14

ІІІ Підсумок роботи

–                    Підніміть руки, хто хоче бути щедрим? Що для цього потрібно?

 (ПС) Вчитель: Дай , будь ласка, погратися з іграшкою. (Вчитель звертається до всіх дітей, які раніше відповідали відмовою)

В кінці заняття всі діти поділилися іграшкою

Використана література:

 Початкова школа. — 2013. — № 9. — С. 63. Угрюмова Л. Жадібна ворона : музична п'єса-казка для шкільного театру /