Мати-берегиня нашого дому.

Виховна година на тему: «Мати – берегиня дому нашого».

Мета: виховувати почуття любові й щирої поваги дітей до своїх матерів, відповідальність за свої вчинки.

Вчитель. Як чудово, що в Україні стало доброю традицією відзначати в другу неділю травня день Матері, берегині сім'ї, духовної опори роду. Вона береже звичаї своїх попередниць, встановлює власні родинні традиції, творить неписане законодавство стосунків у своїй маленькій державі, ім'я якій - родина. До матері прислухаються, її поважають. Де вона в пошані, там лад і спокій. Споконвічні закони народної моралі українців возвели жінку на п'єдестал і водночас поклали на неї найвищу відповідальність - за родину, рід, народ, його незнищенність.

Ведучий. Мама... Це найпрекрасніше слово на землі перше слово, яке промовляє людина. Воно звучить всіх мовах однаково ніжно.

У мами самі добрі і ласкаві руки, вони все вміють мами саме вірне і чуйне серце — в ньому ніколи не згаса любов. І скільки б не було тобі років — п'ять чи п'ятдесят — тобі завжди потрібна мама, її ласка, її увага, її погляд. І чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Мужнієм ми, всьому  приходить час

Та з юних літ і до самого оконання

Із биттям серця вічно б'ється в нас

Народжене любов'ю слово «мама».

Воно горить, як добра зірка

Із тисяч слів — особливе слово...

Його не старять, не дрібнять літа

Воно завжди і трепетне і нове.

Ведуча. Мама — найдорожча і найближча людина. І зараз, і коли ми станемо дорослими.

Мати, Матуся, Мама — незгасна наша зірка. Мадонна. Любов. Доброта від неї— краса людська.

Без сонця не цвітуть квіти,

Без любові немає щастя,

Без жінки немає любові

Без матері немає ні поета, ні героя.

Учень (читає). Слово "мама" росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так само тихо воно приходить на уста — промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня слово "м-а-м-о", мовлене устами янголятка.

Ведучий. Материнські руки гойдали нас в колисці, коли ми були ще  маленькими. Це мама зігрівала нас своїм диханням і заколисувала піснею. (Звучить колискова пісня).

Кожна моя дорога —

Зморшка нова у нені.

Кожна моя тривога —

Пасемце сиве у нені.

Яснота нездоланна!

О, мамо рідненька,

Пресвяті твої сльози,

Піт і труд, спів і сміх.

Руки ласкаві цілую...

Скільки з них випито сили!

Ткали вони і косили,

Прали, і тісто місили...

Скільки з них випито сили!

Руки красиві цілую,

Здолала все й заспівала дзвінко.

Лиш ти, рідна мамо, Вкраїнська жінко!

Учитель. Своїм лагідним словом, колисковою піснею засіває мати в наші душі любов до людей, до землі, до природи. Без материнської любові не виріс жоден поет чи композитор, учений чи державний діяч, воїн чи хлібороб.

А подумайте, чи не забуваєте ви іноді про вдячність за те все добро, яке робить вам найрідніша людина? Чи вмієте оберігати її так, як вона вас?

"Що ми можемо? Ми ще малі," — мабуть, подумає дехто з вас. Багато можете!

Якщо матінка ніколи не буде заплакана чи зажурена через вашу неслухняність, необачність, нерозважливість, якщо буде пишатись вами, якщо буде чути від усіх про вашу ввічливість, вихованість, так і знайте: ви надовго продовжите її вік, збережете красу, здоров'я і саме життя.

Поміркуємо разом, що значить шанувати матір свою, у чому це має виявитись. (Міркування учнів.)

 Ведуча. В народі живе багато хороших, ласкавих слів про маму. Ми не знаємо, ким вони сказані вперше, але вони дуже часто повторюються в житті і переходять з покоління в покоління.

 - При сонечку світло, при матусі тепло.

 - Немає миліше дружка, аніж рідна матінка.

Ведучий. Мудрість народу слово мати поставила поруч з іншим великим словом — Батьківщина. Серце матері — невичерпне джерело нашої сили, розуміння.

Мати слідкує за нашою життєвою дорогою, намагаючись вчасно застерегти від невірного кроку чи негідного вчинку. Будьмо чуйними і уважними до неї, і якщо іноді вона буває сувора, зрозуміймо її правильно: це тому, що вона бажає нам добра.

Ти всіх святіша, ненька!

Моя ти квіточка біленька,

Моя миленька й неозора,

Моя і втіха, і опора,

Моя весела і сумна,

Моя небесна і земна,

Моя стежина й Батьківщина,

Моя, як білий світ, єдина,

Як білий світ, як білий квіт

З якого створюється світ.

(Звучить пісня «Росте черешня в мами на го­роді»).

Учениця.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

...Тепер їй любо, любо жити.

Вона серед ночі встає

І стереже добро своє,

І дожидає того світу,

Щоб знов на його надивитись,

Наговоритись. — Це моє!

Моє! — І дивиться на його,

І молиться за його Богу,

І йде на вулицю гулять

Гордіше самої цариці,

Щоб людям, бачте, показать

Своє добро. — А подивіться!

Моє найкраще над всіма! —

І ненароком інший гляне.

Весела, рада, Боже мій!

Несе додому свого Йвана.

І їй здається, все село

Весь день дивилося на його,

Що тілько й дива там було,

А більше не було нічого.

Щасливая!.. (Т. Шевченко).

Ведучий.

Можна у світі чимало зробити.

Перетворити зиму на літо.

 Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами —

В світі усе починається з мами.

Учитель. На цій урочистій ноті закінчимо нашу нинішню розмову. Передавайте моє щире вітання вашим матерям.