Заняття з елементами тренінгу «Способи врегулювання емоційних станів підлітків в сучасних соціокультурних умовах»

Заняття з елементами тренінгу

«Способи врегулювання емоційних станів підлітків в сучасних соціокультурних умовах»

Мета та завдання: формування відповідальності за власні емоційні реакції, самоконтролю поведінки та готовності до управління власними емоціями в усталених і емоційно напружених життєвих ситуаціях; розвиток компетенцій емоційної саморегуляції: корегування інтенсивності та викликання бажаних емоцій, відновлення емоційної рівноваги, опір негайним бажанням виплеснути емоції; вербалізація емоцій та почуттів; сприймання та розуміння невербальної мови тіла і рухів; вибір аутентичних і адекватних ситуації способів емоційного самовираження.

Цільова аудиторія:  9 клас

Час проведення:   2 год.

Хід заняття

1.Привітання

З гарним настроєм хто прийшов – махніть рукою,

Хто чує мене – кивніть головою,

Хто бачить мене-прошу оком моргнути,

Хто найвеселіший-ви всім усміхніться.

Хто ввічливий-сусідові злегка вклоніться

2Визначення правил роботи групи

Мета: виробити принципи роботи групи .

Для успішної співпраці  треба встановити правила роботи. Я пропоную правила роботи, якщо ви з ними погоджуєтеся плескаєте в долоні.

Хід проведення.  

- Активність;

-  Доброзичливість;

-  Я – висловлювання;

- Слухати і чути;

- Піднята рука;

- Тут і тепер;

- Діяти за правилом Я +Ти = Ми;

- Цінувати свій час і кожного;

- Принцип добровільності і активності;

- Правило відвертості і відкритості;

- Говорити лише від свого імені.

3. Інформаційна частина. 

         Перш, ніж, ми розпочнемо наше заняття, пропоную для вашої уваги

 Відеооролик «Позитивний настрій». Після його перегляду, ви зрозумієте, про що ми будем розмовляти.

        Ведучий. 

Вступне слово :

- Сьогодні ми зібрались, щоб навчитися розрізняти і контролювати свої емоції. Розвивати толерантне, позитивне ставлення до людей. Виховувати почуття поваги, розуміння, співчуття до оточуючих.

Людина не лише сприймає навколишній світ та його явища, не лише впливає на нього, а також виражає своє ставлення до усього, що відбувається, при цьому це ставлення сприймається як своєрідне переживання. Одна і та ж сама  подія в когось викличе смуток, а в когось – радість. Кожна людина щось любить, а до чогось байдужа, щось викликає в неї бурхливі відчуття, а щось – лише огиду. Можна  назвати багато різноманітних форм переживання людиною свого ставлення до явищ та предметів навколишньої дійсності. Це радість, задоволення, огида, страх, гнів, відчай тощо. Ці переживання називаються почуттями або емоціями.(Слайд 8-16)

         Почуття або емоції – це переживання людиною свого ставлення до того, що її оточує, що вона робить, до інших людей та самої себе. Тут поняття почуття та емоції використовуються як тотожні, але за змістовим навантаженням вони відрізняються одне від одного. Спочатку дамо визначення емоціям.

          Емоції – безпосередні, ситуативні переживання якогось почуття. Почуття тривають довше, ніж емоції (любов – почуття; радість, страждання, інтерес – емоції). За допомогою емоцій людина оцінює інформацію, яка надходить до мозку; це дає змогу швидко прийняти рішення, зрозуміти, наскільки «корисна» чи «небезпечна» ситуація, у якій знаходиться людина.

 Також слід відмітити, що примітивні форми емоцій (страх, гнів, радість, тощо) притаманні і тваринам з високим рівнем розвитку, але почуття властиві лише людині. Отже, емоціями ми називаємо реакції  на зовнішні та внутрішні подразники, які виражаються у формі задоволення або незадоволення, огиди, відчаю, радості тощо. Виникнення емоцій обумовлюється причинами, які узгоджуються з потребами людини. Позитивні емоції виникають тоді, коли потреби задовольняються. А якщо щось перешкоджає задоволенню потреб, то виникають негативні емоції.

Сприйняття почуттів інших людей обмежується специфічним досвідом та можливостями нашої особистості. Ці кордони, однак, можуть змінюватися і розширюватися, якщо з'являється бажання удосконалювати здатність сприйняття і розуміння емоцій інших людей.

4.Очікування учасників.

          Ведучий. Зараз кожен з вас отримає паперового метелика, розфарбуйте його олівцем вашого улюбленого кольору та напишіть на ньому власні очікування від нашого заняття: про що б хотіли більше дізнатися, чого навчитися.

(Учні пишуть, проговорюють по колу вголос очікування, прикріплюють на плакаті

( додаток 1-2 )

Висновок:  ми дізналися, що кожен із вас чекає від заняття, намагатимемося працювати так, щоб ці очікування здійснилися.

5.Гра «Відгадай емоцію».

Ведучий пропонує учасникам розглянути малюнок, на якому  схематично зображено 12 людських облич, та відгадати емоцію на кожному малюнку. Учасники фіксують свої відповіді, а потім порівнюють їх із правильними (правильними вважаються ті, котрі можуть бути синонімами  до даних визначень: 1 – байдужість, 2 – ворожість, 3 – радість, 4 – агресивність, 5 – смуток, 6 – сором’язлива радість, 7 – погане самопочуття, 8 – злість, 9 – нестримна радість, 10 – глибокий сум, 11 – скепсис, 12 – скорбота).  

Учасникам роздаються заготовлені картки, на яких відмічені емоції, і те, за допомогою яких частин тіла потрібно ці емоції виразити. Наприклад, картка «Сум. Руки.»- означає, що сум потрібно виразити за допомогою рук. Учасникам потрібно відгадати, яку емоцію виражають.

(Емоції: «Горе. Обличчя», «Радість. Губи», «Чванливість. Права рука.»«Гордість. Спина.», «Страх. Ноги.», «Відданість. Очі.», «Здивування. Очі, рот.»

Обговорення:

- Що дала ця вправа? Які почуття виникали під час виконання?

- Які емоції виконувати було приємно, а які ні ?

- Що ви відчували? Які виникали відчуття?

6. Що робити з негативними емоціями?

Мета: звернення до досвіду групи стосовно питання управління негативними емоціями,

активізація творчого ставлення до життя.

Метод: модерація.

Ресурси: дошка, фломастери, чисті картки.

Опис. Об’єднайте учасників у малі групи і запропонуйте їм написати по10 будь-яких

слів, які спадають на думку. Потім, використовуючи ці слова, придумати конструктивні (розширення набору альтернативних варіантів вирішення проблеми) та

деструктивні способи управління негативними емоціями (це той, коли сторони не хочуть враховувати інтересів одна одної і наполягають на виконанні тільки своїх умов, або коли опоненти використовують неетичні методи боротьби, утискають інтереси або принижують гідність іншої сторони.)(наприклад: журнал– порвати і викинути у смітник; олівець– зробити масаж рук; фарби– малюнок емоції, мітла– прибрати в квартирі, склянка– налити і випити води та ін.). У цій вправі заохочуються застосування власного досвіду учасників щодо управління негативними емоціями, гумор, творчість. Потім по черзі презентують результати, наклеюють картки на дошку.

Коментар. Ми вже знаємо, що для збереження емоційної рівноваги, здоров’я, добрих

стосунків потрібно звільнюватися від негативних емоцій, конструктивно їх висловлювати. Як бачите, існує чимало способів, за допомогою яких можемо дати вихід негативним емоціям, зберігати душевну рівновагу. Деякі з них екзотичні та незвичні– найголовніше, що ці методи працюють на практиці.

Це цікаво!!! У багатьох західних підприємствах є так звані «дошки емоцій», де прийнято

писати все. В Японії в організаціях встановлюють гумові манекени босів для виплеску емоцій на практиці. Користуються попитом роботи, які виконують функції «цапа відбувайла». У присутності людини, яка бурхливо виражає свій гнів, такий робот принижено кланяється і просить вибачення. Ці методи прості, ефективні, а головне безпечні.

Конструктивно управляти емоціями не означає їх«гасити» або«тримати під контролем». Насправді, це:

• зафіксувати емоцію(подумки назвати її). Важливо точно знати, що відчуваєте– гнів,

розчарування, пригніченість, сум, страх…;

• взяти відповідальність за свою емоційну реакцію. Переживати конкретну емоцію – це

власний вибір. Ніхто інший не може примусити вас переживати в такий спосіб, як ви це

робите. Воля кожного промовити щось на нашу адресу, а наша воля– прийняти це чи не прийняти. Ми не можемо контролювати реакції інших людей, лише власні реакції нам підвладні.

• Бути відповідальним– означає бути відповідальним за все, що відбувається у житті. Якщоскаржитеся на своє життя і звинувачуєте інших людей і обставини у труднощах, тим самим перекладаєте відповідальність на інших;

• зрозуміти причини виникнення емоції. Емоційний самоаналіз та усвідомлення проблемизменшують інтенсивність емоції– це психологічна закономірність;

• обрати емоційну реакцію адекватну ситуації(уміння гнучко реагувати в процесі спіл-кування);

• і лише при необхідності– стримати«емоційну бурю», погасити агресію.

Для того, щоб керувати власними емоціями, потрібно вміти робити з ними кілька речей:

усвідомлювати, управляти інтенсивністю, викликати ту або іншу емоцію, виражати, реагувати

Усвідомлення емоції. Перший і найбільш важливий крок в управлінні емоціями– навчитися їх усвідомлювати та подумки називати.

Управління інтенсивністю емоцій, передусім, уміння приглушувати досить сильні емоції.

Кожна з емоцій має спектр інтенсивності. Наприклад, низький рівень інтенсивності страху– передчуття, неспокій, тривога, а високий– паніка і жах.

Виклик бажаної емоції полягає в умінні наснажувати себе, мотивувати.

Зовнішнє вираження емоцій: вербальне(вербалізація емоцій) і невербальне(експресія).

Емоції несуть у собі енергію. Ця енергія вимагає прояву на вербальному і невербальному

рівнях. Коли розпізнаємо і називаємо емоцію, – певною мірою управляємо нею, емоційним процесом(К. Ізард).

Реагування.  Емоції– це повідомлення, сигнали. Перед тим, як емоційно реагувати на щось, варто зупинитися і зрозуміти, що відбувається. Як бурхливе висловлення емоцій, так і їх пригнічення або уникнення(«позиція страуса») через прагнення виглядати соціально схвалюваним(робити вигляд, що «усе гаразд») є малоефективними.

Отже, управління емоціями– це вміння людини вибрати серед широкого спектру можливих у конкретний момент емоційних реакцій таку, яка допоможе ефективно працювати і взаємодіяти з людьми. Емоційно компетентна людина є господарем власних емоцій: може оцінити ситуацію з різних позицій, спрогнозувати варіанти емоційних реакцій і обрати найкращий.

Емоційна поведінка вдосконалюється упродовж усього життя. Проте труднощі у тому, що

багатьом людям важко чітко й адекватно передати іншим те, що вони переживають. Попрактикуємося у цьому, виконуючи наступні вправи.

 Історія про двох друзів                 

Одного разу друзі посперечалися, і один з них дав ляпаса іншому. Останній, відчуваючи біль, написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса». Вони пішли далі, дорогою побачили оазис і вирішили поплавати. Той, який отримав ляпаса, почав тонути, і друг його врятував. Прийшовши до тями, він написав на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя». Тоді рятівник запитав: «Коли я тебе образив, ти написав на піску, а тепер пишеш на камені. Чому?». Друг відповів: – Коли хтось нас ображає, краще написати це на піску, щоб вітри могли це стерти. Коли хтось чинить добре, краще вигравіювати це на камені, щоб ніякий вітер не зміг це стерти.

Навчіться писати образи на піску і гравіювати радощі на камені.

7.Портрет емоційно-компетентної людини                    

Мета: створення спільно з учасниками образу емоційно компетентної людини; ідентифікація поняття «емоційна компетентність»; усвідомлення впливу емоційної компетентності на життєздійснення; налаштування учасників на підвищення власної емоційної компетентності у тренінговій діяльності з метою подальшого перенесення цього досвіду в життєвий простір.

Метод: фасилітація.

Ресурси: картки з мудрими думками, маркери, дошка.

Опис. Для більш поглибленого розуміння обговорюваної теми та пошуку якостей емоційно компетентних людей, звернемося до народної мудрості.

Афоризми коротко і ясно передають накопичену століттями мудрість, пояснюють людям причини багатьох життєвих явищ. Кожному учаснику пропонується вибрати одну чи декілька карток з написаними на них думками, прочитати й дати короткий коментар в контексті обговорюваної теми. Перелік рекомендованих мудрих висловів наведений у таблиці. Під час виконання вправи ведучий виконує роль фасилітатора, тобто спрямовує, активізує думку, ставить запитання, підказує, коментує, а також допомагає уточнювати якості та вміння емоційно компетентної людини. Усі думки записуються на фліпчарті.

Обговорення.

Для чого потрібно вміти управляти емоціями?

Чи кожна людина може бути емоційно компетентною?

Які з вказаних умінь можете опанувати, якщо захочете?

Коментар. Раніше поняття «управління собою» вважалося синонімом самоконтролю і

пригнічення власних емоцій. Насправді, управління собою – це уміння людини вибрати серед широкого спектру можливих у конкретний момент емоцій ту, яка допоможе їй ефективно працювати і взаємодіяти з людьми. Емоційно компетентна людина уміє управляти власними емоціями, тобто може оцінити ситуацію з різних позицій, побачити варіанти реакцій на неї, обрати найкращий. Тому з нею комфортно і легко, вона не ускладнює ситуацію, а вирішує; охоче допомогає; уміє вибачатися за свої помилки та пробачати іншим; розуміє, що не ідеальна і багато вчиться самостійно і в інших людей.      

8.Сила емоцій і почуттів                

Мета: формування готовності до емоційно розумної поведінки у напружених життєвих

ситуаціях; ознайомлення з техніками управління інтенсивними емоціями, розвиток гнучкості в процесі сприйняття реальності.

Метод: практичні вправи.

Напевно у вас траплялися такі ситуації, коли були охоплені сильними емоціями і діяли

під їхнім впливом. Інтенсивні емоції погіршують здатність думати та аналізувати дії, які

здійснюємо. Тому потім шкодуємо про зроблене чи сказане. Як це не парадоксально, але

для психіки шкідливі будь-які інтенсивні емоції, як негативні так і позитивні. Використання запропонованих технік і прийомів допомагатиме зменшувати інтенсивність емоцій, відновлювати емоційну рівновагу.

  Опис. Робота проводиться в парах. В ході роботи учасники в парах міняються в позиціях. Один з учасників проговорює емоційно негативно вислів. Ведучий допомагає у доборі висловів, які б не несли образу особистості (наприклад: «ти чому зі мною не привітався?», «ти чого на мене так дивишся?» тощо).

Техніка «Витримати паузу». «Головне – вчасно зупинитися». Незалежно від того, що вам хотілося б сказати в момент, коли емоції переповнюють, зупиніться і витримайте паузу. Повільно порахуйте про себе до тридцяти, після чого можна знайти розумніше рішення, ніж просто виговоритися і виплеснути свої емоції назовні. Повільна лічба фактично відтерміновує реакцію, яка пов’язана з напруженням м’язів. Розслаблення м’язів зменшує інтенсивність негативної емоції.

Техніка «Зроби крок назад. Подивись на ситуацію з іншого боку»

Емоційно компетентні люди перетворюють емоційні проблеми в інтелектуальні завдання і вирішують їх. Емоційна проблема заважає та докучає, а інтелектуальні задачки розв’язувати цікавіше.

       У напруженій ситуації взаємодії, в той момент, коли почали переживати емоцію, скажіть собі «Стоп» та зробіть крок назад подумки або фізично (краще зробити справжній маленький крок назад). Зробити крок назад – означає віддалитися на деяку відстань від того, чим ви в даний момент зайняті, і відокремитися від можливих неконструктивних дій, емоцій і міркувань. Відступити, щоб зібратися з думками.

Техніка зменшення інтенсивності негативних емоцій «Мінус – плюс».

Мета:навчитись контролювати емоції та знімати напругу.

Вступне слово: Коли ми кимось ображені чи злі на когось в пориві агресії не можемо контролювати свої емоції та вчинки. Тому  часто робимо те, про що згодом жалкуємо. Тому ми зараз навчимося знімати напругу і контролювати свої емоції.

Дихання заспокоює нервову систему, допомагає вирівняти емоції. Коли ми глибоко дихаємо, то позбуваємося думок, які нас хвилюють, відчуваємо, що можна контролювати свої думки, а не підкорятися їм.

Глибоко вдихніть носом, порахуйте до 8, потім повільно випускайте повітря через рот, при цьому рахуйте до 16. Відчуйте, як зникає напруга.

Висновок: я думаю, що цей простий прийом допоможе вам в певній ситуації контролювати свій емоційний стан.

Моя мрія

Вірогідність виграти в лотерею трохи збільшується,якщо купити собі лотерейний квиток.

Закон Елліна

Мета: усвідомлення мотивувального впливу цілей.

Метод: творча праця.

Ресурси: чисті аркуші паперу, кольорові олівці, фарби, фломастери.

Опис. Попросіть учасників виразити свою мрію мовою малюнку. Потім учасники за бажанням розповідають про свій малюнок.

Обговорення.

Що відбудеться, коли мрія здійсниться? Які емоції переживатимете?

Що можете зробити сьогодні, щоб мрія здійснилася?

Резюме. Емоції, які супроводжують бажання, мрії, є енергією, внутрішньою силою для їх здійснення. Яскравий образ бажаного перетворює мрію, заряджену емоціями, на реальність.

Весь світ– одне ціле. Тому, коли чогось зажадали, увесь Всесвіт змовляється, щоб вам допомогти

(П. Коельо).

Бажання– здійснюються!!! (Р. Бах).

Вправа «Чарівна зірка»

Мета:розвивати у дітей бажання робити добро, сприяти згуртуванню колективу.

Вступне слово: зараз я прочитаю вам притчу про Зірку.

 Колись дуже давно жила на світі Зірка. Їй було прикро, що на неї ніхто не звертає уваги, і вона вирішила піти до мудреця. Прийшовши, Зірка запитала: «Чому мене не помічають?». Мудрець відповів, що світло зірок гасне, коли поряд є сонце, і запропонував їй жити на небі, з’являючись лише вночі. Він також попередив, що там холодно і страшно.

Але Зірка нічого не злякалась, і мудрець за її хоробрість і бажання дарувати людям світло зробив подарунок. Зірка стала жити на небі не одна, там з’явилось багато-багато нових зірок, аби їй не було самотньо. А щоб навіки зберегти пам’ять про Зірку, мудрець подарував кожній людині ї дочку – маленьку зірочку.

Тому мені б хотілося, щоб ви підійшли сюди і створили одну велику зірку. Станьте в коло. Зробіть його таким тісним, щоб, коли кожен із вас протягне руку до середини кола, утворилася зірка. Ця зірка дуже тепла, тому що вона готова дарувати своє світло, зігріваючи теплом усіх навкруги. Кожен із вас має власне особливе світло, але приймає і світло інших. Усі разом ви склали одну велику зірку, світло якої набагато яскравіше, ніж кожного окремо.

А тепер покажіть мені, як ваша чудова велика зірка повільно рухається на небі.

(Діти рухаються під музику).

Висновок: коли ми всі разом, дружні, щирі наше світло здатне подолати будь-яку темряву.

               8. Вправа «Розфарбована емоція».     

          Дія кольору і специфіка його внутрішнього значення не залежить від ставлення людини до нього. Колір може подобатися чи не подобатися, але характер його впливу на психіку залишається незмінними, незалежним від стану організму на момент впливу. Важливе значення для характеристики людини та її психологічного стану має вибір нею того чи іншого кольору.

         Психологи у таких випадках використовують колірний тест, складений швейцарським психотерапевтом М. Люшером наприкінці 40-х рр. ХХ ст. Люшер розробив основи функціональної психології кольоросприйняття. Його колірний тест спрямований на вивчення ситуативного емоційного стану особистості та її адаптації до різних соціально-психологічних ситуацій. В основі тесту лежать фундаментальні закономірні зв’язки між різноякісними колірними енергіями та певними психічними процесами, станами та явищами.

       Значення кольорів:

Червоний – улюблений колір демонстративних  людей, часто емоційних та агресивних. Червоний колір символізує енергію, виражає життєву силу, активну діяльність, прагнення до успіху, лідерства. Невизнання червоного означатиме фізіологічне та нервове виснаження.

Жовтий – людям, що віддають перевагу цьому кольору, властива висока самооцінка, упевненість у собі, вони люблять, щоб ними захоплювалися. Цей колір символізує інтуїцію та кмітливість.

Сірий – люди, що віддають перевагу цьому кольору, не вірять, що емоції можуть щось вирішити, не вірять у щирість емоційних переживань. Це колір мудрості, консерватизму.

Синій – люди, які віддають перевагу цьому кольору, намагаються все впорядкувати, систематизувати, вони завжди мають власну точку зору, віддані тому, що роблять. Це колір сталості, завзятості, наполегливості, відданості.

Зелений – колір виражає ставлення людини до самої себе. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, привітні, але потайливі, у них є свій власний світ, у який вони нікого не пускають. Надання переваги зеленому також свідчить про точність, критичний аналіз, відстоювання своїх позицій.

Фіолетовий – цей колір обирають люди з підвищеною тривожністю. Це колір ідеалізму, що виявляє нереальність бажань та намагання вражати інших.

Коричневий – люди, які віддають перевагу цьому кольору, прагнуть до фізичного відпочинку, спокою. У випадку фізичного дискомфорту або захворювання він стає домінуючим. Це колір стабільності, відданості.

Чорний – вказує на ту чи іншу форму екстремальної поведінки, протест людини проти існуючої ситуації та готовність діяти нерозумно та безрозсудно. Люди, які обирають цей колір, часто замкнені, незалежні, уперті, можливо, знаходяться у стані депресії. Цей колір пов’язаний із цікавістю, він, з одного боку, вабить до себе, а з іншого – лякає.

      Коли учасники дізнаються про значення кольорів, ведучий пропонує їм подивитися на розфарбованих і прикріплених на плакаті метеликів та відповісти, чи відповідає обраний колір внутрішньому емоційному стану, котрий був у них на початку заняття. 

Пропоную покращити свій емоційний стан за допомогою перегляду відео

Вправа   « Відкритий мікрофон».

Висловіть думки про те, що ви думаєте з приводу ролі і значення емоцій для кожного. Чи потрібні людині емоції?  Які емоції корисніші?..

Хочу всім подякувати за участь, і завершити наше заняття оплесками один для одного.(Всі аплодують).

До побачення. Всього хорошого.