Заняття з елементами тренінгу для батьків майбутніх першокласників
Тема: «Від дошкільника до школяра»

Мета: Підготовка батьків до майбутнього навчання дітей у школі.

Завдання:

•              Підвищення компетентності батьків;
•              Подання батькам інформації про готовність дитини до навчання у школі;
•              Знайомство, згуртування групи, налаштування на спільну роботу;
•              Навчання ефективним способам спілкування;
•              Розвиток навичок рефлексії у батьків.

Обладнання:

•              мультимедійне обладнання;
•              кольорові олівці, ручки, папір А4, серветки, шість хустинок, резинки, бланки до тесту, ватман, кольорові стікери

                                                       Хід заняття

                                     І. Вступна частина

1. Привітання 

Доброго дня, шановні батьки!

 Сьогодні  ми проведемо  нашу зустріч у формі заняття з елементами тренінгу. Тренінг - це навчання досвідом. Це чудова форма для налагодження спілкування. Ви - люди, у яких різна освіта, різний характер, різні погляди на життя, різні долі, але є одне, що об’єднує вас, це ваші діти, які можуть стати горем чи радістю. Як і що треба зробити, щоб ваша дитина стала для вас щастям, щоб колись можна було сказати собі: «Життя склалось».

Життя малюка сповнене різноманітних, складних для нього ситуацій та перешкод. І саме дорослі мають навчити знаходити вихід із них, почуватися впевнено й комфортно, бути готовими до труднощів та їх подолання. Адже родина відіграє важливу роль у підготовці до життя своєї дитини.

2. Озвучення теми батьківських зборів

Тема батьківських зборів «Від дошкільника до школяра». На початку нашого заняття пропоную перегляд мультфільму «Аlike» - 7 хв, https://www.youtube.com/watch?v=uR1-eo2ujyQ

- Ви впізнали себе?

- Який можна зробити висновок?

3. Вправа «Сніжинка»

Мета: дати усвідомити батькам унікальність кожної дитини, людини.

- У вас в руках серветка. Зараз, не задаючи запитань, чітко виконуйте мої розпорядження. Згорніть її навпіл, відірвіть куточок серветки, згорніть її знову навпіл, відірвіть ще куточок, знову згорніть навпіл і відірвіть куточок…

Розгорніть ваші серветки, подивіться, які вони всі гарні, і які всі різні. Як і ви всі різні, але кожен гарний по-своєму.

Цьому можна впевнитись на уроці. Учитель надає інформацію всім дітям однакову й одночасно, але сприймають її всі по-різному. Кожен з нас – особистість. І не треба дитину змінювати, сприймайте та любіть її таку, яка вона є!

4. Вправа «Автопортрет» ( малюнок на голові)

 Мета: знайомство, зняття емоційної напруженості, створення в групі доброзичливої атмосфери.

- Візьміть аркуш,  покладіть на голову,  намалюйте овал,  потім очі,  брови,  ніс,  рот. Не забудьте про вушка. Тепер зачіска.

- А тепер подивіться на свій шедевр.  Напишіть своє ім’я і розкажіть трішечки про себе.

5. Вправа із резинкою

Мета: дати усвідомити батькам важливість педагогіки партнерства 

- Зараз кожен із вас візьме в руки резинку і одягне її на руку так,  як я покажу (на одну руку,  на зап’ястя). Ваше завдання – без допомоги інших частин свого тіла та предметів зняти резинку з руки якомога швидше. (Це неможливо)

- Я пропоную такий спосіб: підходжу до когось і прошу: «Допоможіть мені будь ласка». Спробуйте і ви так зробити. (підходять до інших)

Отже, у житті не варто завжди розраховувати тільки на себе. Інколи допомога близьких людей просто необхідна. Це може бути і вчитель для батьків, і батьки для вчителя, і психолог. Це і є педагогіка партнерства.

- Тому  я, хочу,  щоб ми з вами стали партнерами у вихованні наших дітей, і йшли в одному напрямку,  а не в різні боки,  як Лебідь, Щука і Рак з відомої байки. І тільки так  навчання наших дітей буде ефективним і результативним.

6. Вправа «Бінго»

Мета: усвідомлення батьками позитивних сторін своїх дітей та окреслити очікування від школи

•     Виберіть аркуш паперу.
•     Методом відривання виготуйте силует дитини (хлопчика чи дівчинки – за бажанням).
•     На силуеті зазначте: «душа» - ім'я дитини;
                             «руки» – що вміє гарно робити;
                            «ноги» –  в чому вона є особливою, що вчителеві важливо знати про вашу дитину.
•     На зворотній стороні запишіть головне очікування від школи («душа»), а також те, що для Вас означає «якісна освіта» (руки та ноги).

За бажанням обговорити написане.

7. Інформаційне повідомлення  «Що означає бути готовим до школи?» презентація

8. Тест «Чи готова ваша дитина до школи?»

1. Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
2. Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
3. Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
4. Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
5. Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
6. Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
7. Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
8. Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
9. Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
10. Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
11. Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
12. Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
13. Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
14. Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
15. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
16. Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
17. Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
18. Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

   Кожна позитивна відповідь оцінюється  одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.  Отже, якщо балів:

   15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

   10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

   9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може  виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

9. Вправа «Шість хустинок»

Мета: сприяти усвідомленню батьківського досвіду особливостей повсякденного спілкування з дитиною.

Запрошується один доброволець, який буде грати роль дитини. Потім розповідається наступна історія:

Ти моя маленька дитина. Ми поспішаємо з тобою в дитячий садок. А ти дуже енергійна, допитлива, що задаєш купу питань.

•         Мама, а що там таке, подивися! - кажеш ти.
•         Дивись під ноги, вічно спотикаєшся! Що ти крутиш головою! Перестань витріщатися! - Я тобі відповідаю. (Зав’язую очі хустинкою.

Ми біжимо далі, і я зустрічаю по дорозі свою подругу і швидко обмінююся з неї останніми новинами. Ти уважно слухаєш, а потім кажеш:

•         Мама, а хто такий дядя Юра?
•         Ти що втручаєшся в дорослі розмови? І взагалі ти чого вуха розвісила, як не соромно! Закрий свої вуха! (Зав’язую хусточкою вуха)

Я прощаюся з подругою, і ми з дитиною біжимо далі.

-  Мам, а мене Машка чекає в дитячому садку, яка ...

•         Відчепись! Ти що розбазікалася, ніколи зараз, ми запізнюємося! Можеш ти помовчати! Закрий рот! (Зав’язую хусточкою рот)

Дитина вже мовчить, але починає на ходу піднімати якусь гілочку. Я кричу:

•         Що у тебе за руки, що ти їх весь час кудись сунеш, не можеш без цього! Викинь зараз же! Прибери руки! (Зав’язую руки хустинкою).

Але тут дитина починає скакати, задирати ноги. Я в жаху кричу на неї.

- Ти де цьому навчилася? Це що таке? Перестань дригати ногами! Стій струнко! (Зав’язую хусточкою ноги)

Дитина починає хникати. Я кричу на неї:

•         Чого ревеш ?! Що ти плачеш, я тебе питаю? Ганьбиш мене! Я кому сказала – перестань ревіти, ти чуєш мене! (Зав’язую хусткою серце).

Короткий підсумок і обговорення.

Запитати у «дитини» та учасників, яку хустку хочеться розв’язати в першу чергу і чому? Що відчувала і про що думала «дитина» протягом усієї дії?

Ось до якого стану ми доводимо свою дитину, переслідуючи благородні цілі виховання. Дитині нестерпно чути такі слова від мами і тата, та й від інших людей. Що тоді робити? Як себе вести?

Якщо ви бачите свою дитину в такому стані, перше, що ви можете і повинні зробити – це обійняти її, притиснути до себе і тримати біля себе стільки, скільки потрібно дитині (обійняти «дитину»). Коли їй буде досить, вона сама відійде. При цьому ні в якому разі ви не поплескуєте по спині, чи не погладжуєте, мовляв «все пройде».

Психологи рекомендують обіймати свою дитину кілька разів на день: 4 рази – необхідно просто для виживання, а для гарного самопочуття, інтелектуального розвитку – 12 разів на день.

10. Вправа «Ми – батьки»

Мета: сприяти усвідомленню відповідального батьківства

Діти – це наше майбутнє. Від часу народження ваших дітей ви мріяли, якими вони будуть, коли виростуть, ким стануть у майбутньому. Поділіться своїми мріями. А допоможе нам у цьому вправа «Ми – батьки» .

Учасники отримують по одному стікеру зеленого, синього та червоного кольорів. Їм пропонується на кожному зі стікерів продовжити речення (стосовно своєї реальної дитини):

• на зеленому стікері — «Як мати/тато я хочу бачити свою дитину…»;

• на синьому стікері — «Як мати/тато для цього я роблю…»;

• на червоному стікері — «Як мати/тато я ніколи…».

     По закінченню батьки прикріплюють стікери на ватман з написами «Я хочу…», «Я роблю…», «Я ніколи …».

- Чи легко було продовжити речення «Як мати для цього я роблю…».

- Чи завжди вдається у реальному житті виконувати ваш варіант  речення «Як мати я ніколи…»?

Буває,  батькам часто ніколи займатися своїми дітьми, АЛЕ візьміть за правило, перед сном посидьте біля ліжечка 15 хвилин і поговоріть з дитиною. Як пройшов день,  що було доброго в цей день. І потім обійміть дитину і скажіть, що ви його дуже любите і ніколи в образу не дасте. Повірте - це важливо.