Заняття " Життя іде і все без коректур... за творчістю Ліни Костенко"

Тема заходу: Життя іде і все без коректур... за творчістю Ліни Костенко
Мета заходу: розширити знання учныв  про життя та творчість видатної української поетеси Ліни Василівни Костенко; формувати розуміння того, що українська мова та література — наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови та літератури; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, бажання розмовляти рідною мовою, почуття національної гідності.
Форма проведення: літературний журнал
Обладнання: портрет Л.В. Костенко, виставка творів поетеси, мультимедійна презентація, відеозапис.

Хід заходу
І.Організаційна частина
Доброго дня, любі друзі! Сьогодні ми ближче познайомимось  з  дивовижною жінкою, видатною українською поетесою Костенко Ліною Василівною.
Сьогодні, ми з Вами погортаємо літературний журнал життя та творчості цієї видатної жінки.

ІІ. Основна частина
1. Перша сторінка
Першою сторінкою нашого журналу стане біографія поетеси.

 Вона не любить розповідати про себе. На запитання, про її життя вона говорить: «Із моїх творів можете дізнатись про мене все, що вас цікавить».
Зараз ми згадаємо основні дати та події життя Ліни Костенко.
Напровесні, коли на Київщині ще лежать сніги, але в чистому небі вже миготять вогники зірок, 19 березня 1930 року народилася Ліна Василівна Костенко в невеличкому зеленому Ржищеві, що розташоване за 80 кілометрів униз по Дніпру від Києва. Всього 6 років прожила в ньому майбутня поетеса, та воно назавжди залишилось у її пам'яті. Коли Ліні виповнилося 6 років, сім'я переїхала до Києва. Звідси однієї страшної доби  батька забрали на цілих 10 років.
Маленька Ліна тоді ще не уявляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла змиритися в душі, за що і чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка відірвали від неї й від матері.
А потім була війна. Евакуація. Страшні, сумні біженські мандри. Війну маленька Ліна сприйняла вже дорослими  очима.

МІЙ ПЕРШИЙ ВІРШ НАПИСАНИЙ В ОКОПІ
Мій перший вірш написаний в окопі,
На тій сипкій од вибухів стіні,
Коли згубили зорі в гороскопі
Моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлинулась наша переправа —
Через Дніпро — водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
Де дві сім'ї тулились кілька діб.
О, перший; біль тих недитячих вражень,
Який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
Чи не німою зробиться душа?!
Це вже було мі зайчиком, ні вовком,
Кривавий світ, обвуглена зоря! —
А я писала мало не осколком
Великі букви, щойно з букваря, —
Той перший віршик, притулив­шись скраю,
Щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав — осипалась стіна.

У післявоєнні роки почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників України. Колишні учасники студії й досі пам'ятають тендітну з розкішним хвилястим волоссям вродливу дівчину в очах якої одразу помітили талант.
Ліна Василівна Костенко, поет, філософ, безстрашна жінка, яка завжди каже праду і відчуває лукавство в словах інших людей. Нещодавно, 17 березня 2015року, Ліна Костенко відсвяткувала своє 85-річчя. Проживає нині в Києві,невтомно працює.
Але ці відомі всім факти це лиш частина того що можна розповісти про письменницю. Давайте  переглянемо відеофрагмент, де друзі письменниці розкажуть те чого б про себе не сказала Ліна Костенко.
Відео: https://www.youtube.com/watch?v=NuROxoySJck
2. Друга сторінка
На другій сторінці нашого журналу творчість Ліни Костенко.
Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.
Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій "Проміння землі". Друга збірка "Вітрила" вийшла в 1958 році, за нею – збірка "Мандрівки серця" (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність. "Зоряний інтеграл" 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім'я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала "в шухляду" та стала однією з ключоваих фігур покоління українських шістдесятників.
За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і "Берестечко", і "Маруся Чурай", і поезії, що згодом ввійшли до збірок "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". Повернутися до читачів Костенко змогли лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів "Над берегами вічної ріки", а 1979-го — історичний роман у віршах "Маруся Чурай", який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.
Після книги італійською "Інкрустації" (1994) та "Берестачка" (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу. На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Вона відмовилася від звання Героя України, а до громадського життя на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції.

А от літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010 року: письменниця видала свій перший прозовий твір "Записки українського самашедшого", що викликав великий ажіотаж. У січні 2011 року поетеса вирушила в тур-презентацію свого першого роману, але 9 лютого вона перервала свій тур через особисту образу.
Крайня книги Ліни Костенко з'явилася в лютому 2011 року – до поетичної збірки "Річка Геракліта" ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій. Відтоді письменниця знову замовкла, хоча й зізнавалася, що практично написала роман-продовження "Записок" від імені жінки. Поки що невідомо, коли чекати нових творів письменниці.
Як бачимо творчий та життєвий шлях поетеси важкий зі злетами та падіннями, як часто каже письменниця, : “Бо важкий час – це завжди мій час. А легкий час - то я не розумію.”
3. Третя сторінка
Цікаві факти про Ліну Костенко
1.У 1963 році вона спільно з Аркадієм Добровольським написала сценарій до фільму "Перевірте свої годинники". Стрічка розповідала про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли 1964 року, але на екрани він так і не вийшов. Остаточний варіант "Хто повернеться – долюбить" був так змінений, що Костенко відмовилася від авторства сценарію.
2. Ліна Костенко вміє відмовляти не тільки колегам: вона відмовилася і від премії "Золотий письменник України", не пояснивши нічого жодним словом, і від звання Героя України, яке хотів їй вручити Ющенко, а фраза "Політичної біжутерії не ношу" стала мало не афоризмом.
3. У 2005 році Ліна Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони. Письменниця активно працювала нарівні з усіма вченими, рятуючи предмети побуту і артефакти народної культури від знищення і забуття.
4. Дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська теж стала письменниця, вона живе з матір'ю у Києві. А от син поетеси працює програмістом у Штатах. Внучка ж Костенко Ярослава-Франческа Барб'єрі вивчає філософію у Римському університеті "Ля Сап'єнца", де її мама завідує кафедрою україністики.
5. Ліна Костенко має чимало регалій, хоча вони для неї нічого не значать. Вона – почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1987, за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність"); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

4. Четверта сторінка
Творчість цієї жінки захоплювала мільйони, тож четверта  сторінка буде про твір “Маруся Чурай”
історичний роман у віршах «Маруся Чурай». Твір написано в роки вимушеного мовчання поетеси, надрукувати його вдалося тільки 1979 р.
Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.
Тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, багатопроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко).
Прослухаємо уривок з цього твору: https://www.youtube.com/watch?v=ydQb5uuEWmA
5. П'ята сторінка
Наступний твір який стане 5 сторінкою це перший прозовий твір "Записки українського самашедшого".
Вперше вийшов у світ в грудні 2010 року. Роман практично зразу ж став українським бестселером. Перший тираж становив 10 тисяч і вже за півмісяця був розкуплений, що встановило своєрідний рекорд для українських видань. Брак книг на ринку призвела до появи піратських передруків книги. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч.
У видавничій анотації сказано:

Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.
У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.
За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.
Прослухаємо уривок з цього твору:
https://www.youtube.com/watch?v=VuRCbSp3REw
6. Шоста сторінка
Наступна книга про яку ми поговоримо це ЛІНА. 300 поезій. "Українська Поетична Антологія" 2012 року випуску.
До книги Ліни Костенко – улюбленої української поетеси кінця другого-початку третього тисячоліття – увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості, від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це – найповніша збірка вибраного поетеси за часів Незалежності.
Книжка у зручному "кишеньковому" форматі.
Зараз творчі студенти декламуватимуть свої улюблені вірші з цієї збірки
1 учень:
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

2 учень:
Напитись голосу твого
Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузі безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.
3 учень:
Ти знов прийшла, моя печальна музо..."
Ти  знов  прийшла,  моя  печальна  музо.
Не  бійся,  як  не  покладаю  рук.
Пливе  над  світом  осінь,  як  медуза,
і  мокре  листя  падає  на  брук.
А  ти  прийшла  в  легесеньких  сандаликах,
твій  плащик  ледь  прип'ятий  на  плечі.
О,  як  ти  йшла  в  таку  негоду,  здалеку,
така  одна-однісінька  вночі!
Ти  де  була,  у  Всесвіті  чи  в  Спарті?
Яким  вікам  світилася  вві  млі?
І  по  якій  несповідимій  карті
знаходиш  ти  поетів  на  землі?
Ти  їм  диктуєш  долю,  а  не  вірші.
Твоє  чоло  шляхетне  і  ясне.
Поети  ж  є  і  кращі,  й  щасливіші.
Спасибі,  що  ти  вибрала  мене.
ІІІ. Заключна частина
Сьогодні ми говорили про людину, яка для багатьох уособлює альтернативну, тобто справжню Україну. Той вимір і ту систему координат, від яких, на жаль, чимала (і це прикро) частина суспільства відходить. Про яскраву представницю незабутнього й ще не до кінця усвідомленого «феномена шістдесятництва». Проникливу, наділену пророчим даром, сучасницю Ліну Василівну Костенко.
А зараз давайте уявимо, що Ви зустріли Ліну Костенко щоб Ви хотіли в неї спитати
Мені хотілося б спитати у Ліни Костенко…
Ми сьогодні гарно попрацювали, поглибили знання про життя і творчість поетеси, почули її вірші та прозові твори.

Дякую кожному з Вас за увагу. До побачення! До нових зустрічей!