19 серпня о 18:00Вебінар: Ментальна арифметика: розвиваємо обидві півкулі головного мозку

Заняття зі спортивного орієгтування. "Практичне заняття. Орієнтування за азимутами"

Про матеріал

Мета: ознайомити з особливостями орієнтування за азимутами, навчити визначати азимути, розвивати логічне мислення, уміння працювати з картою, компасом, виховувати навички взаємодії в команді.

Перегляд файлу

Тема: Практичне заняття. Орієнтування за азимутами.

Мета: ознайомити з особливостями орієнтування за азимутами, навчити визначати азимути, розвивати логічне мислення, уміння працювати з картою, компасом, виховувати навички взаємодії в команді.

 

Хід заняття

  1. Організаційний етап.
  2. Основна частина (тезово).

 

Компас – найпростіший магнітний вимірювальний прилад, який використовується для орієнтування за сторонами горизонту й для приблизного вимірювання магнітних азимутів напрямів. Компас з’явився в Європі в кінці ХІІ століття і мав вигляд магнітної голки закріпленої на коркові, який плавав в посудині з водою.

Магнітний компас складається з магнітної стрілки, яка вільно повертається в горизонтальній площині під дією земного магнетизму й встановлюється вздовж магнітного меридіану. Властивість магнітної стрілки постійно зберігати певний напрямок на північ і використовується під час орієнтування.

Компас не рекомендується використовувати під час бурі, коли під її впливом магнітна стрілка може зразу відхилитися на кілька градусів (більше 2). Не можна користуватися ним в місцях, де знаходяться великі поклади магнітного залізняка, тяжіння якого переважає вплив магнітного поля Землі.

Зараз є багато видів компасів: повітряні, рідинні деякі з них обладнані дзеркалом. Більш досконалими є різноманітні гірокомпаси і гірополукомпаси. Проте, в туристській практиці найбільше використовується рідинний компас «Спорт-3».

Розглянемо його будову.

Картинки по запросу жидкостный компас спорт 3Цей компас складається з:

  • магнітної стрілки,
  • резервуара з рідиною («колба»),
  • масштабної шкали,
  • направляючих ліній,
  • лімбу, підписаного в градусах,
  • лінії для визначення напрямку руху,
  • міліметрової шкали,
  • збільшувального скла,
  • шайби - крокометру.

Для того щоб визначити сторони горизонту за допомогою компасу потрібно:

  • розмістити компас в руці в горизонтальному положенні;
  • сумістити лінії, які знаходяться на основі коробочки, з лініями, які вказують напрямок руху на планці компасу;
  • встановити північний кінець стрілки компасу між двома смужками, що визначають напрямок руху.

Компасом користуються в тих випадках, коли при орієнтуванні за початковий напрямок приймають магнітний меридіан. Ним визначають любий напрямок на місцевості за допомогою вимірювання азимута.

Азимут – горизонтальний кут утворений магнітним меридіаном і напрямком на орієнтир. При користуванні компасом слід пам’ятати, що у вільно підвішеному стані магнітна стрілка своїми кінцями буде направлена на північ і на південь. Але це приблизно. Стрілка розташовується не по напрямку істинного (географічного) меридіану, а по напрямку магнітного меридіану. Напрямок істинного меридіану для любої точки земної поверхні визначається астрономічними спостереженнями або геодезичними вимірами. Кут між істинним меридіаном і магнітним називається магнітним схиленням. Воно для кожної місцевості різне і може бути східним (із знаком +) або західним (із знаком –). Магнітне схилення можна визначити на місцевості за сходом і заходом сонця або по карті. На туристичних маршрутах та змаганнях по орієнтуванню найчастіше застосовуються карти, на яких вказаний не географічний а магнітний меридіан.

Для визначення азимута за допомогою рідинного компаса потрібно:

  • розмістити компас на карті так, щоб його боковий край з’єднував вихідну і кінцеву точку руху ;
  • повернути частину корпуса так, щоб смужки на його дні стали паралельні магнітному меридіану на карті. При цьому велику увагу потрібно звернути на те, щоб подвійна смужка на рухливій частині корпусу була повернута на північ. В протилежному випадку ви направитесь в протилежний бік;
  • забрати карту і, тримаючи компас горизонтально, повернутися так, щоб північний кінець стрілки зупинився між подвійною смужкою на корпусі компасу. Осьова лінія пластини вкаже напрямок руху.

 На практиці пересування на місцевості частіше всього виникає необхідність рухатись за азимутом в досить густому лісі, коли пройти по прямій лінії практично не можливо: на шляху постійно трапляються природні перешкоди.

  1. Підведення підсумків заняття.

Для закріплення знань про будову компасу проводиться наступна гра. Група ділиться на дві команди. Учасники кожної з них почергово отримують завдання: назвати і пояснити призначення тої чи іншої деталі компасу. За правильну відповідь команда отримує 2 бали, за помилку – 0. Команда переможниця визначається за більшою сумою балів.

Для закріплення поняття про азимут та відпрацювання руху за азимутом проводяться наступні вправи.

Вправа 1. Учасники повинні визначити азимут до видимих предметів. Керівник стоїть в центрі великої поляни і, називаючи кілька орієнтирів, пропонує учасникам вирахувати азимут на кожний з них. Записавши результати вимірів, учасники показують їх керівникові.

Вправа 2. На відстані 50-200 метрів від старту встановлюються контрольні пункти, позначені табличкою з паролем. На старті учасникам видається картка, де вказані номера КП, азимути і відстані. Учасники повинні найти всі КП, вписати їх паролі в картку і здати її тренеру. При чому після відвідання кожного КП гуртківці повинні обов’язково повертатися на старт. Перемагає той, хто швидше всіх виконає завдання.

Цю вправу можна провести у виді естафети, розділивши всіх учасників на кілька команд.

Вправа 3. Пройти по ламаній лінії, яка задана азимутами і відстанями. Тренер розробляє декілька маршрутів, проходить їх сам і в кінці кожної дистанції ставить кілок. Маршрути плануються так, щоб вони проходили лісом, а старт і фініш знаходились на одній поляні. Для того, щоб учасники працювали самостійно, на місці фінішу ставиться кілька помилкових кілків. Кожен із учасників отримує картку зі своїм прізвищем і завданням.

Виконавши завдання, учасник відмічає свій фініш кілком, на якому закріплює свою картку. Перемагає учасник, який має найменшу похибку. Інтерес до гри підвищиться, якщо враховувати час проходження маршруту. При цьому за помилку 1 м нараховується штраф 30 с. Переможець визначається за найменшою сумою часу проходження дистанції плюс штрафний час.

  1. Домашнє завдання.

Повторити знаки топографічних карт.

 

Спосок використаної літератури:

 

  1. Ганопольський В. Уроки туризму / В. Ганополдьський. – Київ : «Редакція загально педагогічних газет», 2004 рік.
  2. Меньчуков А.Е. В мире ориентиров / Меньчуков А.Е. – М. : Недра, 1973. – 320 с.
  3. Сокол Т.Г. Основи туристичної діяльності: підручник / Сокол Т.Г. К. : Грамота, 2006. 264 с.

 

docx
Додано
1 липня 2018
Переглядів
246
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку