Запорозька Січ. ЇЇ закони та звичаї. (За повістю М.Гоголя "Тарас Бульба")

 

 

 

 

                 (ЗА ПОВІСТЮ МИКОЛИ ГОГОЛЯ «ТАРАС БУЛЬБА»)

                             (урок української літератури для учнів 9 класу)

 

 

                                                                                Підготувала вчитель                                                                                                                                                                                                                

                                                                            української мови та

                                                                             літератури

                                                                             Чеховська Н.П.

                                                 

 

 

 

 

 

ТЕМА УРОКУ: Запорозька Січ. ЇЇ закони та звичаї.

                     (за повістю М.Гоголя «Тарас Бульба»)

НАВЧАЛЬНА МЕТА: ознайомитися із  законами та звичаями Запорозької Січі; їх вплив на козаків; зв’язок минулого із сьогоденням; вдосконалення навичок роботи над текстологічним аналізом твору.

РОЗВИВАЛЬНА МЕТА: вдосконалювати культуру зв ‘язного мовлення, культуру відповіді: логічність, послідовність, емоційність, образність.

ВИХОВНА МЕТА: виховувати почуття національної гордості, гідності, любові до рідного краю, до історії, поваги і шани до минулого своїх предків.

Міжпредметні зв’язки: історія, народознавство, українська література, образотворче мистецтво, інші види мистецтва.

Обладнання: мультимедійний проектор, кінофільм «Тарас Бульба», фотографії, диск «Хортиця», малюнки дітей, портрет Гоголя, картини художників, тексти творів, додаткова література.

                            

 

 

                                                  ХІД УРОКУ

                     І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Вчитель.          Діти, скажіть де ми з вами живемо?

Учень              Запоріжжя. (слайд)

Вч.                Чим славиться наша земля? (слайд)

•                      Островом Хортицею і козацтвом.
•                      А хто з вас був на Хортиці?
•                     Що вас вразило найбільше? (слайд)
•                      Що ми бачимо на екрані?
•                      А хто тут був?

Вч.          Січ сьогодні. Звичайно, це тільки далеке нагадування і відлуння про неї. Завдяки майстрам-ентузіастам, які відродили це чудо, ми можемо мати тільки візуальну уяву про Січ. Наші поети рідного краю відчули біль і красу цього місця серцем і душею. Хто з вас підготував поезії?

                      1. Вірш «Козаки в дозорі» Володимир Омельченко.

•          Автор говорить про те, що козаки в дозорі і не пропустять ворога на нашу землю

                2.Анатолій Рекубрацький «Легенда про козацьку церкву»

В поета образ церкви асоціюється з незалежною і вільною державою.

Вч.   Ми побачили Січ сьогоднішню своїми очима, очима наших поетів.

•          А цікаво, якою була Січ колись.?

Вч. Ну що ж ми можемо знову здійснити експедицію з вами в часі в історію наших предків. Для цього ми повинні визначитися з темою та метою нашої подорожі.

 (УЧИТЕЛЬ ОГОЛОШУЄ ТЕМУ, МЕТУ ) (слайди)

     В роботі будуть брати участь курені:

 

                                    ПЛАН

1. Січ – колиска волі:             (курінь істориків) №1

         а) історія виникнення Січі;

         б) роль козацького форпосту у боротьбі з іноземними   

             загарбниками.

2. Козацька вольниця очима автора та героїв: її закони та звичаї.

                 (курінь текстологів-бульбівців) №2

3. Закони та звичаї лицарів волі. (курінь народознавців) №3
4. Січ на полотнах майстрів пензля та інших видів мистецтва.

        (курінь мистецтвознавців) №4

5. Нащадки славних лицарів.

А допоможе нам у цьому знову Микола Гоголь та герої його повісті «Тарас Бульба» (слайд)

Девізом нашої експедиції стане:                                        

                                                                       Так ось вона, Січ!

                                                                      Ось те гніздо, звідки вилітають                  

                                                                       усі ті горді, як орли й дужі, як 

                                                                       леви! Ось звідки розливається    

                                                                       воля й козацтво на всю Україну!               

                                                                               М.В.Гоголь «Тарас Бульба»

Вч. Діти, як Гоголь говорить про козаків?

Уч. Горді, як орли й дужі як леви.

Вч. Що можна сказати про авторське ставлення до Січі?

Уч. Автор із захопленням, надзвичайним піднесенням говорить про Січ, яка є, на його думку, колискою волі.

Вч. Отож, у нас як на справжній Січі будуть діяти курені і хлопці, як на справжній Січі, придумали прізвиська один одному. Курінь істориків вам слово і ваш історичний коментар.

Курінь істориків. Першою Січчю була Хортицька Січ. Певні й докладні історичні відомості датуються, починаючи з 1550 року, коли Дмитро Вишневецький , знаний в народі як Байда, зібрав войовничих лицарів, які йому дуже подобались своєю відвагою і гуляли безмежними степами. А походив Байда з роду давніх князів з Волині з міста Вишнівця. Саме під його керівництвом збудували на острові Мала Хортиця, тепер острів Байди, укріплення, які стали притулком першим лицарям волі. Острів оточили валом і частоколом, а над брамами поставили гармати. Дмитро Вишневецький був обраний кошовим отаманом. І звідсіля організовував свої успішні походи на Кримське узбережжя. Перед смертю Байда заповідав:

•          Не губіть честь нашу, бережіть мову батьків своїх, пам’ять про Січ, бо жодній брехні не поховати правду про неї.

Уч. Січ відігравала особливо важливу роль в історії України  в ХVI – XV IIIст. Уже відомо всім з історії, як вічна боротьба козацтва й неспокійне їх життя врятували Європу від невпинних наскоків завойовників, що загрожували їй існуванням. Запорозька Січ була форпостом на Південному рубежі у боротьбі з кримськими татарами і турками, але не припиняла бойових дій і з поляками. Січ стала символом особистої свободи і воєнної доблесті національного духу українців. Запорожці були лицарським християнським орденом. З кінця ХVI ст.. Запорізька Січ перетворюється на політичний центр українського народу. Це була перша демократична республіка  в Європі.

Вч. Слід зазначити, що розповідь Гоголя про Січ починається уже з перших сторінок повісті. Шановні козачата, ви мабуть, пам’ятаєте, що увесь І розділ пройнятий згадками про Запорожжя. Поступово розповіді про Запорозьку республіку змінюються, стають більш повними, детальними, іноді овіяними романтикою.

-Як про Січ говорить Бульба вдома після приїзду синів з навчання?

Курінь №2

А найкраще, як я вас того ж таки тижня та одвезу на Запорожжя – от де наука, так наука! Там ваша школа: тільки там розуму й наберетесь.

Вч. Чому Тарас  так поспішає відправити синів на Січ?

Уч. Тому, що він вважав, що тільки на Січі з них вийдуть справжні козаки. Це суто чоловіче заняття.

ВЧ. Якою ж зображена Січ у І розділі повісті?

КУРІНЬ №2

Вільною козацькою республікою, «розгульним Запорожжям». Та разом з тим автор пише й інше: «Це був справді надзвичайний прояв руської сили: його викресало з народних грудей кресало лиха. Замість колишніх уділів, дрібних городків, наповнених писарями й ловчими, замість ворогуючих і торгуючих містами дрібних князів виникли грізні селища, курені й околиці, об’єднані спільною небезпекою й ненавистю проти нехристиянських хижаків». «Одне слово, руська вдача дістала тут могутній, широкий розмах, дужий вияв»

Вч. Отож, Бульба другого дня разом із синами їде на Січ.

Відеоуривок з фільму «Тарас Бульба»

-Що побачив Тарас і його сини при  в’їзді до передмістя Січі?

УЧ. Уривок з тексту . Курінь № 2

Тарас приосанился, стянул на себе покрепче пояс и гордо провел рукою по усам. Молодые сыны его тоже осмотрели себя с ног до головы с каким-то страхом и неопределенным удовольствием – и все вместе въехали в предместье, находившееся за полверсты от Сечи. При въезде их оглушили пятьдесят кузнецких молотов, ударявших в двадцати пяти кузницах, покрытых дерном и вырытых в земле. Сильные кожевники сидели под навесом крылец на улице и мяли своими дюжими руками бычачьи кожи. Крамари под ятками сидели с кучами кремней, огнивами и порохом. Армянин развесил дорогие платки. Татарин ворочал на рожнах бараньи котки с тестом. Жид, выставив вперед свою голову, цедил из бочки горелку. Но первый, кто попался им навстречу, это был запорожец, спавший на самой середине дороги, раскинув руки и ноги. Тарас  Бульба не мог не остановиться и не полюбоваться на него. Запорожец, как лев растянулся на дороге. Закинутый гордо чуб его захватывал на поларшина земли. Шаровары алого дорогого сукна были запачканы дёгтем для показания полного к ним презрения. Улица была загромождена мастеровыми, тут же отправлявшими свое ремесло, и людьми всех наций, наполнявшими это предместье Сечи, которое было похоже на ярмарку и которое одевало и кормило Сечь.

Вч. Розкажіть про систему життя на Січі.

Уч. Народознавці.  Козаки говорили:

Великий Луг- батько, Січ –мати, шабля – дружина, кінь- вірний товариш. Все життя козака пов’язувалося з атрибутами козацької вольниці.

Курінь №1

Січ мала великий майдан, де зазвичай збиралась рада. Були курені, на чолі куреня – курінний отаман. Гетьмана на Січі вибирала рада. Правила всім  виборна козацька старшина: кошовий отаман, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний обозний, генеральний хорунжий, генеральний пушкар, полковники та інші представники влади, якій запорожці довіряли вести всі воєнні  і мирні справи.

Курінь №2

 Курінь уміщував до 150 козаків. На стінах – зброя. Харчувався кожен курінь окремо. Перед їжею молились, а потім їли. Після обіду молились, дякували отаману і кухарю. Соломаха – основна їжа (зварене на воді житнє борошно, засмажене олією.) Риба була традиційним харчем. Січовики любили поласувати м’ясом, дичиною,галушками, варениками.

Вч. А як Гоголь про це пише? Курінь №2

Уч.  Нарешті вони побачили кілька розкиданих куренів, укритих дерном. Біля деяких були гармати. Скрізь по всьому полю мальовничими купами рябіли люди. З смаглявих облич видно було, що всі вони були загартовані в битвах, зазнали всяких знегод.  Січ складалася з шістдесяти з чимось  куренів, що дуже схожі були на окремі незалежні республіки. Ніхто ні про що не дбав і не тримав нічого при собі.  Все було на руках у курінного   отамана, що за це звичайно звався батьком. У нього були на руках   гроші, одежа, весь харч, саламаха і навіть паливо; йому віддавали гроші на схов.

Уч. Вся Сечь представляла необыкновенное явление. Это было какое-то беспрерывное пиршество, бал, начавшийся шумно и потерявший конец свой. Всякий приходящий сюда позабывал и бросал все, что дотоле его занимало. Эта странная республика была именно потребностию того века.

Вч. А що про це знає наш курінь народознавців?

Курінь №3

 Основна маса запорожців проживала за межами Січі: на уходах, в зимівниках, хуторах і селах; збиралися як правило з важливих оказій: на великі свята, до яких приурочували ради, під час підготовки походу чи після завершення його. Сила запорожців була не у їх кількості, а в організації. Козацька громада виробила своєрідні закони і звичаї, пристосовані до суворих умов постійної війни.

Уч. Січові козаки не були зв’язані майновими інтересами, ні сімейними клопотами. Вони мали дбати тільки про січове товариство і про оборону рідного краю. Великої сили надавала запорожцям традиція побратимства. Всякому було вільно покинути Січ, як вільно він до неї прийшов, але в такому разі він втрачав право участі у військових радах.

Вч. За своє недовге життя Остап і Андрій чули про Січ і від батька і від інших козаків. А якою ж вони її побачили по прибутті на Січ.

(уривок з фільму)

Курінь №2

Так ось вона Січ! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну! Подорожні виїхали на просторий майдан, де звичайно збиралася рада. На великій перекинутій бочці сидів запорожець без сорочки; він тримав її в руках і поволі зашивав на ній діри. Їм перегородила дорогу ціла юрба музик, в середині якої витанцьовував молодий запорожець, заламавши чортом свою шапку і піднявши руки. Він кричав:»Шпаркіше грайте, музики! Не жалій тільки, Хомо, горілки православним християнам!» Коло молодого запорожця четверо старих виробляли досить дрібно своїми ногами й били круто й міцно своїми срібними підковами твердо вбиту землю. Земля глухо гула на всю околицю, і в повітрі далеко лунали гопаки й тріпаки, вибивані дзвінкими підковами чобіт. До танцюристів приставали інші, і не можна було бачити без внутрішнього зворушення, як усе вибивало танець, найнесамовитіший, який тільки бачив коли – небудь світ і який названо козачком.

 

Уч. Остапу та Андрію здавалось надзвичайно дивним те, що коли хтось приходив на Січ, то хоч би хто-небудь запитав хто він і що. Чоловік приходив до кошового, який зазвичай говорив: (уривок з фільму)

Вч.  А які ще закони ви знаєте?

Курінь №2  Уч.  Того,хто, напозичавшись, не хотів платити, прив’язували ланцюгом до гармати, і там він сидів доти, доки хтось із товариства не зважувався його викупити, заплативши за нього борг. В повісті таким є Шило.

Курінь №3

 На Січі існував звичай – усі листи розпечатувати привселюдно на раді. Запорожжя було центром всього українського козацтва. Тут знаходилася лицарська школа козацької молоді. Існувало правило «молодики повинні були богові добре молитися, на коні реп’яхом сидіти, шаблею відбиваться, списом добре колоти і з рушниці влучно стріляти».

Вч.  Що робили Остап та Андрій на Січі?

Курінь №2

 Остап та Андрій мало цікавились військовою школою. Січ не любила завантажувати себе військовими вправами; юнацтво освідчувалося в самому розпалі битв, які через те майже не припинялися. А в перервах – хіба стрільба в ціль, та зрідка кінські перегони і гонитви за звіром по степах; весь інший час ішов на гульбу. Вся Січ становила собою незвичайне явище. Це загальне бенкетування мало в собі щось чарівниче.

Вч.  Тут, за порогами, козаки підпорядковувалися лише своїй старшині, яку самі з-поміж себе вибирали. Обираний кошовий отаман мав над січовим товариством необмежену владу. А що нам скажуть про вибори кошового текстологи?

Курінь №2

(Уривок з фільму)  Починали збір, били в литаври, це був сигнал до збору. З’являлася старшина. Кошовий з палицею в руці – знаком своєї гідності, суддя з військовою печаткою, писар з каламарем та осавул з жезлом. Кошовий та старшина знімали шапки, кланялись на всі чотири сторони козакам. Потім юрба наказувала кошовому поставити палицю. Той підчинявся, тому що розлючений натовп міг прибити на смерть. Потім називали кандидатів, і за котрого голосів було більше, той виходив на перед юрби, один із старшин брав палицю і подавав йому, той відмовлявся за звичаєм двічі, за третім разом брав у руки. Потім виступало четверо найстаріших козаків, брали в руки землю і сипали новообраному кошовому на голову, а той мусив дякувати за цю довіру.  На раді, коли виступав кошовий, то він був у шапці, всі останні, повинні зняти шапки, опустивши очі долу.

Курінь №3

 На Січі, часто можна було побачити вже немічних дідів, оточених увагою і повагою козаків. Небагатьом щастило уцілити в битвах і походах і дожити до глибокої старості, а хто вже дожив і не пішов за звичаєм у монастир, як здебільшого робили запорожці у цьому віці, а лишався на Січі, той був тут у становищі особливому, і ніхто ніколи на докоряв старого, що «той даром хліб їсть». Без них не обходилася жодна козацька рада, до їхнього слова прислухалися найбільше. Часом саме воно й ставало вирішальним.

Вч.  Кого змальовує Гоголь в цьому образі?

Курінь №2

 В повісті це – старий козак Бовдюг, до якого дослухалися всі; він також говорить про закони і звичаї січового братства.

«Перший обов’язок і перша честь козака – це дотриматись товариства. Скільки живу я на віку, не чув я , пани-браття, щоб козак покинув десь чи продав як-небудь свого товариша»

Вч. А який ще звичай був у козаків?

Курінь №3

У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і , звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизано все життя Січі. (Картина І.Рєпіна Запорожці пишуть листа турецькому султану»)

   Відомий дослідник козацтва Дмитро Яворницький писав:» З природних якостей, властивих справжньому українцеві, запорожці відзначались умінням майстерно розповідати, вміли підмічати смішні риси в інших і передавати їх у жартівливому, але ні для кого не образливому тоні» «звичаї у запорожців дивні, вчинки хитрі, а мова й вигадки гості і переважно схожі на глузування.»

Цією рисою запорозьких козаків частково пояснюється й ті дивні прізвиська, котрі вони давали новачкам, що приходили на Січ. А ще було правило у козаків: прийшов на Січ, залиш вдома прізвище, а тут тільки прізвисько. От і М. Гоголь подає нам прізвиська героїв:

 Курінь №2

Печериця, Козолуб, Долото, Кирдяга, Густий, Ремінь, Касіян, Бородавка, Колопер, Підсішок, Товкач, Кукубенко, Шило, Бородатий, Хліб, Голокопитенко, Попович, Паливода, Бовдюг,Перекотиполе, Леміш, Невеличкий, Вертихвіст, Вовтузенко, Черевиченко, Гуска, Метелиця, Закрутигуба, Писаренко.

Курінь №3.

Запорожець умів посміятися з ворога, з себе, завжди охоче кепкував з товариша. І це був сміх вільної людини, бо, як відомо, раби й пригноблені не вельми охочі до сміху.

 (слайд « Церква на Січі»)

Але були речі, до яких козаки ставилися дуже серйозно і ніколи не брали на глузи. Це - віра християнська. На Січі були свої церкви, священики (запорожці справляли всі свята, хоча постів не завжди дотримувалися). У запорозького товариства був звичай не страчувати злочинців перед великим  постом , починати кожну важливу справу після молитви. Козаки входили в церкву зі зброєю – існував культ зброї. Найбільшою повагою користувалась ікона «Покрова Пресвятої Богородиці». (слайд)

 В день Богоявлення (18 січня) збиралися навіть ті козаки, які мешкали по зимівниках. Приносили щедрі пожертвування на Божі храми.

На Січі тримали музикантів та співців, для співу в церкві та возвеличення і хвали запорозьких битв.

Запорожці повинні були вправно володіти зброєю. Вони говорили: «Той не козак, коли в нього погана зброя»

ВЧ. НА перший погляд закони на Січі були не складні. , їх дотримувались всі. Чому їх ніхто не порушував.?

Уч. Тому що існували більщ жорстокі і суворіші закони, за якими карали на смерть. Жодна жіноча нога ніколи не ступала на землю Січі за все її існування. Навіть цариця Катерина ІІ не змогла туди потрапити. Якби хтось його порушив і привів жінку, його скарали б на смерть. Те, що дозволялося козакові поза Січчю, не дозволялося тут.

КУРІНЬ №2. Якщо козак прокрався, поцупив якусь абищицю, це вважалося ганьбою всьому козацтву: його як безчесника прив’язували до стовпа, що стояв на майдані і клали біля нього кия, що ним кожен перехожий мусив почастувати його по щирості, поки таким чином не забивали його на смерть.

Але найбільше враження на Андрія зробила страшна кара за душогубство. Тут-таки, на його очах, викопали яму, опустили туди живого вбивцю, а на нього поставили труну з тілом ним убитого, і обох засипали землею. Довго йому після цього ввижався цей страшний звичай. (Відеоуривок з фільму)

 Курінь №2.

Для Тараса Січ була –все.  Зрада була одним із смертних гріхів. І тому за зраду карали на смерть, незважаючи на те, хто кому ким доводився. Закон був один для всіх. Тому й скарав старий козак свого сина за зраду, хоч як йому не було важко.

ВЧ. Раз і назавжди встановлені товариством правила, за якими слідкували старші,  лишалися незмінними впродовж усього існування Січі. Який же висновок ми можемо зробити ?

Уч. Знайомлячи нас з побутом, законами і звичаями Запорозької Січі, зображуючи картини бою, Гоголь ніби запевняє нас, що незважаючи на розгульне життя, що всі вони сильні духом, мужні, відважні, непримиренні до ворогів, віддані православ’ю і здатні пожертвувати собою задля блага товариства і Батьківщини. Усі вони перевірені Січчю.

Вч.  Ми повертаємось знову у нашу сьогоднішню Січ..Пройшов час. Катерина зруйнувала Січ. Немає тих козаків. Загинув Тарас, загинули всі ті, славні, відчайдушні лицарі волі, кого ми побачили в повісті і, які  свято дотримувались отих законів і звичаїв. Але завжди Січ приваблювала людей мистецтва.

Курінь №4.

Особливо це стосується живописців, людей кіно, театру, літератури, скульпторів, композиторів. Серед них Ілля Рєпін, Є. Кибрик, М.Лисенко, Михайло Дерегус, Віктор Невінчаний та інші. (слайди картин художників)

Але найяскравішою ілюстрацією запорозького духу є картина І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

•          На картині впізнаємо образ Тараса Бульби, в центрі бачимо самого Івана Сірка ( до речі, сам історик Дмитро Яворницький позував для цього образу Іллі Рєпіну). Тут ми можемо побачити і Шила, і старого Бовдюга і багатьох інших героїв повісті.

Яскраві колоритні постаті вражають своєю довершеністю, завзятістю, мужністю.

Вч. А люди все-одно повертаються до Січі, до її звичаїв. Чому?

Та тому, що козаки були патріотами, оборонцями і захисниками  слабких, символом незламності свободи духу.

Січ жива і живе від Миколи Гоголя, художника   Іллі Рєпіна до режисера Володимира Бортка (кадри з фільму якого ви бачили і в зйомках якого брали участь наші земляки. Багато кадрів з фільму було знято на нашій Запорозькій Січі)

Дух Січі продовжує жити. Продовжує жити сміх вільної людини. Як любили козаки жартувати, так і жартують донині.

        ГУМОРЕСКА

І в цьому допоміг нам наш козак –гуморист Петро Ребро і його гумореска «Пропала Січ»

Продовжують  звичаї козаків –  Міжнародний клуб козаків «Запорозька Січ», клуб бойових мистецтв «Спас», «Школа джур», січовий колегіум на О. Хортиця, козацький хор, квартет «Пірнач»., а також і ми з вами.

 Пісня «Гей, шуми Великий Луже» (слайд)

 Підсумок  експедиції.

Домашнє завдання. 

І курінь. Скласти кросворд за повістю М.Гоголя «Тарас Бульба»

2 курінь. Гра  «Угадай героя» (дібрати цитати)

3 курінь. Характеристика образу Остапа.

4 курінь. Характеристика образу Андрія.