Засідання дискусійного клубу "Жінки в політиці: за і проти."

Про матеріал

Підібраний матеріал допоможе з’ясувати історичну закономірність участі жінок у політичних та державних справах, обґрунтувати необхідність дотримання Україною принципів гендерної рівності в сфері діяльності законодавчої влади; визначити рівень демократичності сучасного українського суспільства на основі аналізу можливостей доступу українських жінок до участі в діяльності вищих органів державної влади, розвивати критичне мислення учнів та їхнє вміння формувати і відстоювати власну світоглядну позицію, аналізувати й оцінювати ідеї, інформацію, судження, відбирати найбільш продуктивні з них, робити власні висновки, формулювати і відстоювати власну точку зору, власні позиції щодо соціальних процесів, удосконалювати навички ведення дискусії в процесі толерантного спілкування.

Перегляд файлу

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ЗАСІДАННЯ ДИСКУСІЙНОГО КЛУБУ

ЖІНКИ В ПОЛІТИЦІ: ЗА І ПРОТИ

Розробила вчитель історії та правознавства

Нетішинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Комарецька Галина Євгеніївна

Нетішин-2019

ЗАСІДАННЯ ДИСКУСІЙНОГО КЛУБУ «ДІАЛОГ»

Тема. ЖІНКИ В ПОЛІТИЦІ: ЗА І ПРОТИ…

Мета. З’ясувати історичну закономірність участі жінок у політичних та державних справах, обґрунтувати необхідність дотримання Україною принципів гендерної рівності в сфері діяльності законодавчої влади; визначити рівень демократичності сучасного українського суспільства на основі аналізу можливостей доступу українських жінок до участі в діяльності вищих органів державної влади, розвивати критичне мислення учнів та їхнє вміння формувати і відстоювати власну світоглядну позицію, аналізувати й оцінювати ідеї, інформацію, судження, відбирати найбільш продуктивні з них, робити власні висновки, формулювати і відстоювати власну точку зору, власні позиції щодо соціальних процесів, удосконалювати навички ведення дискусії, толерантного спілкування.

Очікувані результати. Формування активної життєвої позиції учасників заходу, розвиток життєвих компетенцій, одержання практичного досвіду у визначенні і поясненні ідей, інтересів і цінностей зв`язаних із предметом дискусії.

Час проведення. Від 45 до 90 хвилин.

Віковий склад учасників. Учні 9-11 класів.

Обладнання. Мультимедійний комплекс, презентації, ноутбук, плакати з цитатами: "Демократія Без Повноцінної Участі Жінок У Суспільному Житті - Це Нонсенс". Хіларі Клінтон;
"Будь-яка жінка, яка розуміє проблеми в управлінні домашнім господарством, зрозуміє проблеми і в управлінні країною". Маргарет Тетчер

"Чоловіки створюють закони, а жінки створюють звичаї". Франсуа Гібер

Хід проведення.

І. Вступне слово ведучого (учителя).

Існує така притча. Два воїни ніяк не могли вирішити, хто з них сильніший, чия має бути влада, і запитали вони старого відлюдника: «Чия рука має володарювати?». Той подивився на них і сказав: «Та, що колише колиску...». Притча - стара, як світ, а мораль залишається тією ж: суть влади - володіння майбутнім поколінням. Проте тут же і закладений жіночо-чоловічий конфлікт, конфлікт з приводу влади. Влада - одне з понять, які сьогодні можна доволі часто чути на вулиці, на наукових конференціях, з екрана телебачення. Влада олігархії, влада демократії, влада чоловіків і влада жінок… Саме останнім часом це поняття ототожнюють з керівництвом глобальними світовими процесами, визначальними поглядами та думками, діями та стимулами людей. Проте можна з упевненістю стверджувати, що сьогодні гостро протистоять між собою такі поняття, як гендер та влада. Саме це протистояння і стало причиною для проведення нашої дискусії, актуальність якої неможливо недооцінювати, адже у ХХІ столітті гучними фразами про рівність прав жінок і чоловіків, про справедливу гендерну політику та гендерну систему нікого не здивуєш. Тому метою даної дискусії і є дослідити зв'язок між такими поняттями як гендер і влада, а також розглянути два погляди на дані поняття.

Фемінізм має багато значень - рух за рівність статей; залучення жінок до всіх галузей науки та суспільства; жінка як категорія сама в собі. Проте насамперед він виник із усвідомлення існування самостійності названої жінкою та її права на caмовизначення. У США І феміністкою вважають Абіґейл Сміт Адамс («Ми не почнемо підкорятися законам, у прийнятті яких ми не брали участь, і владі, яка не представляє наших інтересів»); у Франції - Олімпію де Гуж («Якщо жінка гідна зійти на ешафот, то вона гідна увійти і до парламенту»).

Без гендерного підходу, тобто без з’ясування ролі жінки й чоловіка в сучасному житті, тих специфічних внесків, які кожний з них робить у розвиток суспільства, неможливо сьогодні уявити будь-яке серйозне психологічне, політологічне чи інше наукове дослідження. Сьогодні вам, одинадцятикласникам, випадає чудова можливість поміркувати про проблеми політики через призму актуальних проблем сучасності: демократизму, рівності можливостей, толерантності, гендерної рівності. Сьогодні ми поміркуємо над тим чи потрібні жінки в політиці взагалі і в українській політиці зокрема.

Впродовж 1,5 місяців кожна з груп: «Соціологи», «Історики» «Політологи» збирали та опрацьовували матеріал відповідно до заданої тематики.

Завдання групі «Соціологи»:

Що таке гендер? Що таке гендерні стереотипи?
Які визначення суті жінок давали вчені античності та середньовіччя?
Які риси характеру притаманні чоловічій статі, а які - жіночій?
Якими суспільство бачить традиційні ролі чоловіка й жінки?
Як ви вважаєте, чи піддаються українські жінки дискримінації?

Завдання групі «Історики »:

З’ясуйте, коли жінки вперше очолили соціальну спільноту?
Які приклади перебування жінок при владі відомі в стародавні часи?
Хто з слов’янок та українок презентував себе впливовими державними діячами?
Які жінки-політики одержали звання перших в історії своїх держав?
Яку роль у знищенні дискримінації жінок відіграють феміністичні організації та рухи?

Завдання групі «Політологи»:

Який документ проголосив принципи загальної рівності всіх жителів планети?
Які правові акти України закріпили рівність прав чоловіків і жінок?
Як визначає статус українських жінок індекс гендерної рівності ?
Скільки відсотків представництва жінок від складу парламенту визначає квота згідно закону про вибори?
Як українки презентують себе у сучасній політиці?
Як керівництво жінок-політиків впливає на розвиток сучасних розвинутих держав?

Спочатку пригадаємо, що ж таке гендерна рівність, визначимо, як впливають існуючі стереотипи на визначення соціальних ролей представників обох статей,проаналізуємо як закріплені права жінок і створені реальні можливості для їх реалізації у різних країнах світу та у нашій державі, які перспективи «жіночого буму» в політиці …

Група «Соціологи». Отож, пригадаємо, що таке гендер.

Вперше термін «ґендер» був запропонований американським психоаналітиком Р. Столлером у праці "Стать і ґендер: про розвиток мужності та жіночності" (1968).

Ґендер означає соціальну стать (на відміну від біологічної) з притаманними їй особливостями поведінки, мислення, що в цілому визначають соціально-рольовий статус людини, який визначає індивідуальні можливості у сфері освіти, у професійній діяльності, можливості доступу до влади, сімейну роль, репродуктивну поведінку. Гендер у сучасному розумінні - це свобода індивіда реалізовувати свої людські якості. Проте суспільство часто приписує чоловіку та жінці свої ролі.

Історично такі ролі склалися в домодерну епоху і базуються на розподілі праці за особливостями біологічної статі. Сутність патріархальних гендерних стереотипів полягає в тому, що чоловік сприймається як діюча, самостійна, самодостатня особистість, тоді як жінка - пасивна, несамостійна, залежна. Так, в соціальному житті XVIII-XIXст., людина означала фактично чоловік. Історично - це чоловік як «політична тварина» (Арістотель), «політична істота» (Гоббс), «раціональна істота» (І. Кант), «істота, яка володіє вільною волею» (Й.Г.Фіхте). В цей час сутність жінки визначалась рядом негативних характеристик: залежність, обмеженість, слабкість, неповноцінність. Зокрема жінку називали - «ребром чоловіка» (Августин), «воротами пекла» (Тертулліан),«невдалим чоловіком» (Тома Аквінський). Роль жінки обмежується народжуванням дітей і піклуванням про сім'ю. Життєвий світ жінки - замкнутий на чоловікові та родині. Тоді як життєвий світ чоловіка - це весь світ.

Отже, гендер, на відміну від поняття статі, стосується не суто біологічних чи анатомічних властивостей, за якими відрізняються чоловіки й жінки, а соціально сформованих рис “жіночості” та “мужності”. Тобто поняття гендер означає психологічну, соціальну та культурну відмінність між чоловіками й жінками.

З’ясовуючи сутність гендерного підходу, варто розрізняти поняття: рівність статей, рівність прав та рівність можливостей. При цьому “рівність статей” ні в якому разі не передбачає уподібнення статей, ігнорування статевих психологічних відмінностей. “Рівність прав” означає наділення відповідними правовими гарантіями осіб жіночої та чоловічої статі в усіх сферах людського буття. Питання про рівність прав повинне враховувати специфіку чоловіків і жінок, їх статеві особливості, потреби, інтереси й уподобання. Кожна стать має право на інакшість, відмінність, особливість. Впродовж століть склалося уявлення про чоловічі і жіночі риси : чоловічі - агресивний, активний, амбітний, безпристрасний, владний, грубий, зухвалий, домінуючий, жорстокий, винахідливий, ініціативний, майстерний, міцний, ледачий, мудрий, мужній, напористий, недобрий, незалежний, неорганізований, необережний, раціональний, реалістичний, самовпевнений, серйозний, сильний, схильний до ризику, суворий, впевнений, хвалькуватий, хоробрий; жіночі - боязка, добра, манірна, жіночна, залежна, соромлива, лагідна, цікава, мрійлива, м’яка, сердечна, ніжна, чарівна, покірна, приваблива, приємна, балакуча, чутлива, сексуальна, сентиментальна, слабка, спокійна, забобонна, тривожна, емоційна.

Історично склалося так, що ролі чоловіка і жінки в сімейній, соціальній і політичній галузях істотно розрізняються. У всі часи чоловіки займалися важкою фізичною працею, заробітком, політикою. Жінки брали на себе виховання дітей, домашні клопоти, облаштування побуту. Чи завжди було саме так?

Група «Історики»

Історія не завжди підтверджувала саме такі ролі. Вашій увазі пропонується невеличкий екскурс в історію і місце жінки в ній. Перші родові спільноти періоду пізнього палеоліту та мезоліту очолювали саме жінки. Період той називали матріархатом, тобто владою матері. Тривалий час виживання роду залежало саме від жінок, тому ще з тих часів зародився особливий статус жінки-берегині, першооснови життя.

Перша згадка світовій історії про жінку в політиці, яке дійшло до наших днів, відноситься до далекого п’ятнадцятого століття до нашої ери. Першою жінкою політиком була єгипетська цариця Хатшепсут. Період правління цариці характеризується небувалим економічним, соціальним і культурним підйомом. Хатшепсут спорудила безліч пам’ятників, на території всієї країни активно велося будівництво, відновлювалися зруйновані завойовниками храми. Згідно стародавньої єгипетської релігії, правитель — це небесний Бог, зійшла на землю. Єгипетський народ сприймав тільки чоловіка як правителя державою. Через це Хатшепсут доводилося одягатися тільки в чоловічі шати (навіть причіплювати традиційну для чоловіків-фараонів борідку). Ця тендітна жінка відіграла важливу роль у політиці держави, але заради цього їй довелося пожертвувати особистим життям. Пізніше, жінки на чолі держав зустрічаються все частіше — цариці, імператриці, королеви, княгині.

Нефертіті ще одна знаменита жінка стародавнього Єгипту. Вона не лише еталон жіночої вроди, а й була головною царською дружиною єгипетського фараона XVIII династії - Ехнатона. Нефертіті недовгий час по смерті чоловіка одноосібно керувала державою.

Клеопатра, непередбачувана і найскандальніша красуня, що була царицею Єгипту, з династії Птолемеїв, донька Птолемея XII, остання з царських правителів Стародавнього Єгипту. Її правління тривало 21 рік (51 до н. е. — 48 до н. е. і 47 до н. е. — 30 до н. е.).

Княгиня Ольга. Правила Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава (до 954). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади, сприяла поширенню християнства, зміцнювала авторитет держави та владу не мечем, а розумом. 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним.

Жанна д’Арк, національна героїня, католицька свята Франції. Жанна, селянська дівчина зі сходу Франції, стверджувала, що мала видіння від Бога, у котрих їй було доручено врятувати Францію від англійського панування наприкінці Сторічної війни. Саме їй французи завдячували перемозі у війні, саме їй поставили найбільше пам`ятників.

Настя Лісовська(Роксолана), бранка з України, що стала дружиною Сулеймана І Пишного, султана Османської імперії. Мати султана Селіма II.

Жінкам двадцять першого століття, на відміну від стародавніх правительок, не потрібно докладати стільки зусиль заради участі в управлінні державою. Якщо в стародавні часи цариці Хатшепсут доводилося приховувати свою стать, то в сучасному суспільстві нерідко зустрічаються жінки депутати, мери, прем’єр-міністри і навіть президенти. Незважаючи на демократію і боротьбу за рівність у правах з чоловіками, сучасним жінкам політикам доводиться нелегко. У багатьох поява жінок в політиці викликає недовіру. Тому представницям прекрасної статі потрібно докласти багато зусиль, щоб довести свої можливості і свою компетенцію.

Першою жінкою, якій вдалося домогтися поста прем’єр міністра була Сірімаво Бандаранаїке. Здобувши перемогу на виборах в 1960 році на острові Шрі-Ланка, Сірімаво отримала підтримку і визнання у багатьох жінок. За роки правління Бандаранаїке в країні були проведені значні соціально-економічні реформи. Ця жінка політик приходила до влади кілька разів і остаточно пішла у відставку в 2000 році у віці 84 років. До речі, пост прем'єр-міністра Сірівамо займала тричі в 1960-1965. 1970-1977 і 1994- 2000 роках. Втретє вона стала прем'єр-міністром у період, коли президентом Шрі-Ланки була її дочка Чандріка Кумаратунге.

В 1966 році, через шість років після Цейлону (Шрі-Ланки), перша жінка прем'єр-міністр з'явилася і в Індії. Це була Індіра Ганді, якій цей пост дістався «у спадщину» - як представниці потужного політичного клану.

Першою жінкою, що очолила кабінет міністрів в 1969 році і при цьому не мала родичів чоловічої статі, котрі б володіли великою політичною владою, стала уродженка Києва, громадянка держави Ізраїль Голда Мейєр. Якщо ж говорити про жінку-політика, котра вперше зайняла пост прем'єр-міністра в результаті перемоги на виборах, то це Маргарет Тетчер, яка очолювала уряд Великої Британії з 1979 по 1990 рік. Жінки займали пост прем'єр-міністра в наступних державах: Бангладеш, Болгарія, Бурунді, Гаїті, Гайана, Домініка, Канада, Південна Корея, Литва, Македонія, Мозамбік. Монголія, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Перу, Польща, Португалія, Руанда, Сенегал, Туреччина, Фінляндія, Франція, Центрально-Африканська Республіка. А у 1999 році в Швеції було встановлено черговий рекорд жіночої влади - у кабінеті міністрів більшість портфелів (11 з 20) дісталося представницям прекрасної статі.

Першою жінкою-президентом у світовій історії стала в 1974 році аргентинка Марія Есгела Мартінес де Перон, більше відома як Ізабель Перон.

Першою жінкою, вибраної президентом на прямих виборах, стала Вігдіс Финнбогадотір (Ісландія, 1980 рік). Крім Аргентини й Ісландії, жінки були президентами або виконуючими обов'язки президента у наступних країнах: Болівії, Гаїті, Гайана, Гвінея-Бісау, Грузія, Індонезія, Ірландія, Латвія, Панама, Філіппін Швейцарі Шрі-Ланка. Еквадор. І сьогодні жінки знаходяться при владі в декількох десятках країн світу.

У світі, в 21 столітті є жінки - президенти: президент Литви – Даля Грибаускайте, президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга (2003-2007 рр.), президент Фінляндії (2000-2012 рр.) Тарья Халонен, президент Ірландії Мері Мак-Еліс (1997-2011рр.), президент Філіппін Глорія Макапагал-Арройо (2001 – 2010 рр.). А в 2006 році у Чилі першим президентом - жінкою стала Вероніка Мічель Бачелет і вона була на цьому посту двічі: 2006-2010 рр. та 2014-2018 рр . При цьому в Чилі був сформований кабінет міністрів з рівною кількістю міністрів: 10 жінок і 10 чоловіків. Урядами керували жінки в таких країнах: Бангладеш – Халіда Зія. Мозамбік – Луїза Діаш Діого, Нова Зеландія – Елен Кларк, Сан-Томе і Прінсіпі – Маріо да Карма Сілвейра. Діючими політиками сьогодення є президенти: Литви – Даля Грибаускайте, Китаю – Цай Інвень, Естонії – Керсті Кальюлайд, Маршалових островів – Хільда Хай, Сінгапуру – Халіма Якоб, прем`єр-міністри: Великої Британії – Тереза Мей, Ангела Меркель, канцлер Німеччини, рекордсмен на посаді з 2005 року . Сьогодні в світі на найвищих державних посадах перебуває більше двадцяти жінок.

Ведучий(вчитель): Світовий парадокс: щоб розбити штучно складений, вихований поколіннями стереотип, перевершити чоловіка у кар’єрі, жінка має бути професійною, “підкованою” вдвічі більше. Однак, ми живемо у 21 ст. і гарантія рівності прав жінки – норма закріплена в міжнародних документах. А чи гарантована рівність українській жінці? Які нормативно-правові акти її закріплюють?

Група «Політологи»

Біблія та добіблійні джерела містили положення про цінність людського життя, недоторканість приватної власності, про заборону посягання на честь і гідність приватної власності. Реформація принесла ідеї віротерпимості і свободи віросповідання. У ХVII ст.. була розроблена теорія природних прав людини – на життя, безпеку, свободу, власність, які знайшли відображення у ХVIIІ ст.. у багатьох конституціях. ХІХ ст. принесло доповнення політичних і громадянських прав правами економічними. У ХХ ст. було прийнято близько десятка основних міжнародних документів в галузі прав людини.

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

Загальна декларація прав людини (грудень, 1948)
Конвенція про політичні права жінок (грудень, 1952)
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (грудень, 1979)
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (01.01.2006)
Закон України «Про політичні партії» від 14.10.2014 р.

Закон України «Про політичні партії» доповнився реченням про те, що має бути не менше 30% кандидатів іншої статі у виборчих списках партій, що подаються у Центральну виборчу комісію. Це мало би виглядати як існуюча квота. Проте, в реальності це навіть не демонстрація політичної волі до зміни status qwo, а швидше формальність, щоб було що показати, якщо спитають. Одне дуже загальне речення, без деталізації, принципів організації чи механізмів контролю. Інакше кажучи, це швидше символ, але такий, що зовсім не сприяє досягненню змін.

Більш того, партії про цей принцип часто не знають, ігнорують його, або виконують на власний розсуд. У виборчих бюлетенях партії зазначають біля 200-225 кандидатів, але у більшості учасників перегонів серед перших 50 кандидатів у списку – тільки декілька жінок, тоді як у останній 50-ці можна побачити багато жіночих прізвищ. Іншими словами, їх включення до партійних списків має скоріше символічну, суто технічну роль.

Вчитель(ведучий) В Цілях Розвитку Тисячоліття, підписаних 189 країнами, у Пекінській декларації від 15 вересня 1995 року, Україна задекларувала, що до 2015 року представництво жінок в парламенті становитиме 30% та, відповідно, взяла на себе зобов’язання створювати сприятливі умови для цього. Але чи досягла Україна цієї мети, і чи бачимо ми у Верховній Раді нового скликання щонайменше 135 жіночих облич?

Група «Соціологи»

Щорічний рейтинг гендерної рівності підтверджує: в Україні жінки освіченіші за чоловіків, але в політику їм – зась.

Позиції української жінки в суспільстві кращі, ніж в Росії, але гірші, ніж в Білорусії. Про це свідчать дані щорічного звіту Всесвітнього економічного форуму (Global Gender Gap Index 2014), оприлюдненого у жовтні 2014 року. Україна посіла 56 місце за індексом гендерної рівності серед 142 країн світу.

У 2014 році Україна значно покращила свій результат порівняно з минулими роками. Якщо останні шість років наша держава посідала 61-64 місця серед 132 країн світу, то цьогоріч за показниками рівноправності українських жінок та чоловіків у різних сферах життя ми трошки «прорвалися» вперед.

Звіт по індексу гендерної рівності у кожній країні складався за багатьма показниками. Таких, зокрема, як рівень заробітної плати чоловіків та жінок, співвідношення чоловіків та жінок на керівних посадах та в підприємництві, рівень грамотності, середня тривалість життя, представництво жінок та чоловіків у державній політиці тощо. Індекси по кожній категорії позначалися балами від 0 (повна нерівність жінок щодо чоловіків) та 1 (повна гендерна рівність).

Отож, щодо індексу економічних можливостей. Українські жінки «програють» чоловікам, як за рівнем зарплатні за однакову роботу і за загальним трудовим доходом, так і за кількістю вищих керівних посад. Єдине, де жінки випереджають, так це серед технічних працівників. Тут українки «обігнали» чоловіків у півтора рази! З чого виходить, що в українському суспільстві, на жаль, жінкам знаходиться місце лише на посадах нижчої кваліфікації. Згідно з звітом Всесвітнього економічного форуму, рівень здатності жінки в Україні піднятися кар’єрними сходинками на підприємстві – 4,7 (коли 7 балів – найкращий показник). Фірм в Україні, які очолюють жінки, – 19% від загальної кількості. Фірм, що мають у співвласниках жінок, – 31%.

І це незважаючи на те, що за індексом «Рівень освіти» жінки нічим не поступаються чоловікам: ні за рівнем грамотності, ні за показниками зарахування до системи початкової та середньої освіти. А щодо вищої освіти – то й взагалі «перемагають»! Так само, як лідирують українські жінки і за індексом «Здоров’я та виживання».

Якщо працездатними українські чоловіки вважаються до 59 років, то жінки – аж до 67 (!) років. Українські жінки, як виявилося, значно здоровіші та витриваліші за чоловіків. За даними звіту серед наших жінок вдвічі менша смертність через судинні захворювання, рак шкіри, ВІЛ-інфекції, а через туберкульоз та респіраторні захворювання в Україні вмирає ледь не в десяток разів більше чоловіків, ніж жінок.

Більше того, українки не відстають і у освоєнню Інтернет-технологій! Жіноча доросла аудиторія мережі в Україні становить 33%, чоловіча – 38%.

Втім, всі ці «жіночі переваги» в Україні чомусь категорично не враховуються, коли мова йде про… політику. Індекс політичних прав в Україні ледь-ледь набирає позначки 0,101 (нагадаємо, що 0 – це повна нерівність чоловіків та жінок). Такі показники аналізу, як «Жінки в парламенті» та «Жінки в міністерствах» – практично не перевищують позначки 0. Серед 144 країн за кількістю жінок в парламенті Україна посідає 116 (!) місце.

Безперечним лідером за індексом гендерної рівності вже шість років є Ісландія. І, як свідчать дані звіту, неухильно тримає курс для покращення показників по всіх параметрах. Особливо – індексу політичних прав. Врешті, Ісландія – одна з країн, яка ввела в дію добровільні політичні партійні квоти на кількість жінок, що стимулює ісландок брати активнішу участь у політичному житті країни. Ісландія входить в першу десятку країн по здатності жінок піднятися по посадових позиціях на підприємстві, також має один з найвищих відсотків (52%) зайнятих в несільськогосподарському секторі жінок.

"У країнах, в чиїх урядах жінки присутні в рівних пропорціях з чоловіками, економіка більш ефективна і стійка, а суспільство більше прагне до миру і стабільності", – заявив в одному з коментарів Пан Гі Мун, генсек ООН.

Натомість в Україні реалізується рекомендація Маргарет Тетчер: "Хочеш представництва - візьми чоловіка, хочеш реальної роботи - візьми жінку". Серед найманих працівникiв показником дискримiнацiї є рiвень заробiтної плати, адже рiвень жiночої заробiтної плати складає 2/3 чоловiчої. До того ж в Україні домінує образ „працюючої матері", що передбачає обов'язковість суспільно-корисної праці й одночасного виконання функцій матері, як природного образу жінки.

Ще у 2000 році офіційний Київ приєднався до програми Цілі розвитку тисячоліття, згідно з якою у 2015 році жінки в представницьких органах влади повинні становити 30-70%. Поки що до реалізації цього надзавдання Україні далеко.

"Врешті-решт, як країна може розвиватися і йти вперед, залишивши добру половину свого населення на задвірках?".

Виникає закономірне запитання: - Чому українських жінок так мало у органах влади? Відомий соціологічними опитуваннями центр Разумкова провів дослідження і виявив такі цікаві факти:46% українських чоловіків та 62% українських жінок погодилися з твердженням, що саме чоловіки найбільше заважають українкам займатися політикою. Майже половина українців вважає, що кількість жінок, які обіймають виборні посади, недостатня. Однак зізналися, що радше віддадуть голос за кандидата чоловічої статі, ніж жіночої. На їх думку,чоловіки мають перевагу, коли йдеться про силу, жорсткість та рішучість.

Бажання голосувати за кандидатів жіночої статі більш виражене серед жінок, хоча таких жінок все одно менше ніж тих, які віддають перевагу кандидатам-чоловікам. Лише 12% чоловіків віддають перевагу кандидатам-жінкам. Також опитування засвідчило, що найбільшу перевагу кандидатам жіночої статі надають люди старшого віку, які проживають на заході України.

Українці вважають жінок більш душевними, приємними, чесними, етичними, об'єктивними та справедливими. Виборці надають жінкам – кандидаткам перевагу, бо вважають їх менш відірваними від життя, здатними співпрацювати з іншими та правильно розставляти пріоритети.

Чоловіки – політики, на думку виборців, завжди ворогують один з одним, відірвані від простих людей, прийшли в політику заради власної вигоди, занадто пов'язані з олігархами, корумповані.

Перевагою жінок - політиків є те, що вони більше переймаються питаннями захисту дітей, охорони здоров'я, освіти та боротьби з гендерною дискримінацією. Жінки також більше переймаються питаннями пенсійного і соціального захисту, реформування політичної культури.

Серед перешкод, які заважають жінкам брати участь у політиці, українці називають центральну роль жінки у сім'ї, ймовірну відсутність у неї вільного часу та доступу до грошей і зв'язків, а також переконання, що чоловіки просто мають кращі шанси на перемогу.

Група «Політологи»

Безсумнівно, жінкам важче у політиці, аніж чоловікам. Адже хлопчиків з самого дитинства готують до лідерства, великих справ, здобутків, успішної кар’єри. Від дівчаток чекають іншого: освіта, сім’я, діти, робота. Саме тому коли жінка починає будувати політичну кар’єру, увага до неї більш прискіплива, аніж до чоловіка. І вимоги також. Часто вона просто не має права на помилку, адже це може покласти край її кар’єрі. Але як показує досвід, усі ці бар’єри можна і слід долати, вони загартовують, а гарний результат додає впевненості і сил для подальшої роботи. На мою думку, дискримінаційні висловлювання та поведінка – це ознака інтелектуальної неспроможності або ж просто непрофесіоналізму людини, у якої просто немає аргументів. Зважаючи на те, що викликів у жінки, яка вирішила робити політичну кар’єру, значно більше, аніж у чоловіка, їй потрібно більше підтримки та розуміння з боку родини, суспільства, ЗМІ, держави.

Ведучий (Вчитель): Жінка-політик, жінка-лідер - проблема, яка викликає завжди гострі дискусії у суспільстві. Імідж жінки-політики не відрізняється за своїм внутрішнім змістом від іміджу чоловіка, бо це визначається інтересами суспільства, політикою держави, а також суперечностями, які виникають на певних етапах розвитку суспільства. Сутнісну різницю потрібно шукати, насамперед, у психологічних відмінностях чоловіків і жінок, що увійшли в політику.

Самі лідери-жінки і лідери-чоловіки запозичують один у одного ефективні поведінкові моделі, що ускладнює можливість їх розрізнення, гендерної типологізації, а отже, знову підштовхує до висновку про відсутність істотних відмінностей між цими моделями.

Однак головною перешкодою на шляху жінок у велику політику є небажання самих жінок брати участь у політичному житті, але при цьому їхнє небажання ґрунтується більшою мірою на устояних ціннісних орієнтаціях гендерних стереотипів.

Переглядаючи історію, ми відзначаємо, що не посідаючи високих посад українська жінка вміла впливати на державну політику, економіку, господарський розвиток країни, народжувала й виховувала дітей, була берегинею роду й захисницею рідної землі. На кого варто покласти відповідальність за такий низький показник рівня присутності українських жінок у владних структурах ?

Чоловіки заявляють про пасивність жінок, відсутність у них лідерських якостей і рис характеру. На нинішньому етапі розвитку нашого суспільства спостерігаємо політизацію жіночої свідомості. Участь жінок у політичному житті виявляється в їхній електоральній поведінці, представництві у різних політичних партіях і фракціях Верховної Ради України. Зросла громадська активність жінок, про що свідчить збільшення чисельності жіночих громадських організацій. Сьогодні в Україні діє більше 30 всеукраїнських жіночих організацій, 5 жіночих партій. В областях та районах створено більше тисячі жіночих об’єднань. Однією з найгостріших проблем в Україні є низький рівень представництва жінок в органах державного управління та в політичних структурах усіх рівнів. Зі 172 країн світу Україна посідає 152-е місце за представництвом жінок в парламенті. Жіночий рух України не є абсолютно новим соціальним явищем в українському соціумі. Правильніше було б говорити про відродження жіночого руху. Українське суспільство має історичний досвід існування жіночого руху в другій половині XIX - початку XX століття. Говорячи про участь жінок у політичних процесах, необхідно визнати, що українські жінки стають дедалі активнішими як учасниці виборчого процесу: беруть участь у голосуваннях, у веденні виборчої компанії, в роботі виборчих комісій. Можемо порівняти: в 1998 р. в окружних виборчих комісіях приймало участь 33,5% жінок, у 2002 р. - вже 44, 42%, у 2006 р. - 54, 93% .

Жіноче політичне лідерство сьогодення - реальність. Сучасну українську політику важко уявити без імен Юлії Тимошенко. Олени Бондаренко. Лілії Григорович. Людмили Супрун. Наталії Вітренко, Лариси Скорик. Олександри Кужель. Ірини Синявської. Надії Дєєвої, Інни Богословської, Катерини Самойлик. Раїси Богатирьової, Валентини Семенюк та багатьох інших активних українських діячок. Це - яскраві, непересічні особистості.

За всю двадцятирічну історію незалежної України лише одна Ю. Тимошенко спромоглася зайняти крісло прем'єр-міністра.

Світова практика показує, що ділові якості жінки цілком дозволяють їй скласти конкуренцію практично будь-якому чоловікові-політикові. Швидше за все, у цій ситуації, все залежить аж ніяк не від статевої приналежності, а, скоріше, від особистих якостей - інтелекту, лідерських здатностей, твердої управлінської хватки. Але чомусь тільки на Заході поки до кінця усвідомили, що цими позитивними властивостями жінки чоловікам не поступаються.

А українські жінки, котрі вирішили «прорватися» у велику політику, ще, зважаючи на все, надовго приречені зіштовхуватися з іронічним чоловічим ставленням до власних здібностей і можливостей.

Верховна Рада VIII скликання має найбільше жінок-народних депутатів за всю історію незалежної України. Про це свідчать результати виборчих кампаній, повідомляють у Комітеті виборців України. Цього року до парламенту обрано 47 жінок, або 11,1% загального складу.

«Для порівняння, у Верховній Раді попереднього скликання було 9,9% жінок (44 особи), а у ВР першого скликання – лише 2,3% (11 осіб). В цьому плані можна сказати, український парламент стає більш збалансованим. Втім, до світової практики ще далеко – в середньому, в парламентах світу 22% жінок, а в Європі цей показник сягає 25%», — йдеться у повідомленні організації.

«Можна однозначно стверджувати, що мажоритарна складова виборчої системи, з її жорсткою конкурентною боротьбою, яка подекуди переростає в різноманітні зловживання і порушення закону, не сприяє обранню жінок до парламенту. З 47 жінок, обраних до парламенту, тільки 2 отримали мандат в мажоритарних округах. Обидві обрані у Львівській області», — зазначають у КВУ. За даними КВУ, мажоритарна складова привела до парламенту тільки 1% відсоток жінок (2 з 198 нардепів), а партійні списки – 20% (45 з 225). Подібна ситуація спостерігалась і у 2012 році. Проаналізуємо дані таблиці (http://www.chesno.org/infographics/87/).

Жінка-депутат в Україні — заможна та непублічна. До Міжнародного жіночого дня рух ЧЕСНО вирішив дослідити прекрасну половину Верховної Ради та з’ясувати, яка ж вона – українська депутатка. Виявилося, що у чинному парламенті втричі менше жінок, ніж того вимагає ООН. Чинні парламентарки не дуже полюбляють виступати у сесійній залі і писати депутатські запити. Вони гарно забезпечені, а 7 з них — офіційні мільйонерки. Доброчесність парламентарок важко передбачити, чи буде поведінка чинних депутаток більш доброчесною, аніж їх колег-чоловіків. За підсумками дослідження народних депутатів попереднього скликання жінки були такими ж порушницями критеріїв ЧЕСНО, як і чоловіки.
Проте, якими б не були чинні депутатки, їх все одно не вистачає. За даними Держкомстату, жінки складають 54% усього населення України, їх залучення до політичного процесу є вкрай важливим, вже не кажучи про те, що це - їх фундаментальне право.

Проте, у чинному парламенті жінок менше 12%. І це найкращий результат порівняно із попередніми скликаннями. Наприклад, на початку дев’яностих депутаток було втричі менше – усього 13.

Через гендерну нерівність у парламенті Українська держава не зможе виконати і зобов’язання перед ООН взяті у 2000 році— забезпечити 30% жіноцтва у представницьких органах влади до 2015 року (в усякому разі - щодо парламенту, оскільки наступні вибори до ВРУ відбудуться пізніше зазначеного строку).
Згідно з рейтингом Міжпарламентського союзу, станом на 1 лютого 2013 року Україна займала третє з кінця місце серед європейських країн за жіночим представництвом у парламенті. Нижчу позицію мають тільки Угорщина (8,8%) та Мальта(8,7%). Загалом в Європі за жіночим представництвом лідирують скандинавські країни, а саме Швеція(44,7%), Фінляндія (42,5%), Ісландія (39,7%), Норвегія (39,6%) та Данія (39,1%). Жодна з цих країн не користується системою зарезервованих для жінок місць у парламенті, існують лише добровільні партійні квоти(дані QuotaProject).
Не виключено, що незабаром ситуація із гендерним балансом в українській владі все ж таки почне змінюватися. Учасниці міжфракційного об’єднання “Рівні можливості” повідомляли, що наразі пріоритетом їх діяльності є “відстоювання ґендерної рівності, активізація залучення жінок до суспільно-політичного життя, збільшення їх присутності у владі і політичних партіях, а також боротьба із будь-якими формами дискримінації”.

Утім, в питаннях зарплат для депутатів гендерна рівність настала давно, а врівноважити треба перш за все законотворчу діяльність депутаток і депутатів.

Жінки змагаються одна з одною висотою підборів й актуальністю сумочки, в той час як чоловіки більш пафосні, претензійні і схильні до агресії. Гендерний баланс дозволив би зробити Раду більш конструктивною і менш дратівливою для українців", – констатує експерт

Проблеми українських політдіячок лежать не тільки в площині ворожості. У чоловічому світі їм доводиться постійно доводити свою спроможність.

На думку експертів, , причини "нежіночності" ВР слід шукати в національних особливостях менталітету. Чоловіки на всіх рівнях – починаючи від керівника партії і закінчуючи рядовим виборцем, вбачають у жінці хранительку вогнища, а не громадського діяча.

Світовий парадокс: щоб розбити штучно складений, вихований поколіннями стереотип, перевершити чоловіка у кар’єрі, жінка має бути професійною, “підкованою” вдвічі більше.

Які позитивні наслідки діяльності жінок – політиків?

Так, відзначається різниця між стилями роботи жінки-політика та політика-чоловіка. Помітною є тенденція запровадження свого “жіночого стилю”. Це означає, що починає змінюватись сам стиль ділових стосунків, вони стають гнучкішими, багато правильних рішень приймаються виважено, з урахуванням інтуїції, властивої, як правило, жінкам.

На керівних державних посадах, а також у масових громадсько-політичних організаціях, партіях в основному перебувають чоловіки, які й формують політику держави в її власне “чоловічому вбранні”. Проте логічно припустити, що жінка-політик зможе більш компетентно оцінити проблеми жінок, що вона буде більш розумно, більш чутливо, більш адекватно представляти жіночу частину населення. Так само політику чоловічої статі простіше і зрозуміліше репрезентувати інтереси чоловіків як природно близької йому біо-психо-соціальної групи.

Конструктивне поєднання гендерних ролей в політичній діяльності, пропорційна представленість в ній лідерів від жінок і чоловіків суттєво збагачує суспільство, стимулює його творчу енергію, оптимізує процес прийняття рішень. Необхідно також брати до уваги, що інтереси тієї чи іншої соціальної групи можуть бути належно враховані, якщо їх представники становитимуть не менше як 30 відсотків від загальної чисельності осіб, які причетні до прийняття політичних рішень. У країнах із високим рівнем жіночого представництва у структурах влади (Фінляндія – 39,0 %, Норвегія – 35,8 %, Швеція – 33,5 %, Данія – 33,0 %) краще, ніж деінде, вирішуються проблеми екології, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, досягається злагода у суспільному організмі. При цьому від жінок-політиків очікують не тільки захисту соціальних інтересів населення, конструктивного і активного вирішення специфічно жіночих проблем, а й іншого, відмінного від чоловіків, стилю роботи, способів розв’язання проблем.

Наголошується, що жінки більш терпимі в спілкуванні з іншими, прагнуть в більшій мірі досягти гармонії і тому надають перевагу компромісу, а не конфронтації, колегіальному, а не ієрархічному способу прийняття рішень. У жінок більш прагматичний підхід, порівняно з чоловіками (“її змушує життя бути більш практичною, доводити справу до кінця”). У жінок, порівняно з чоловіками, більше розвинене почуття обов’язку стосовно роботи, рідше відсутні на сесіях та засіданнях.

Відмічаються відмінності в проблемах, які політики-жінки та їх колеги-чоловіки визнають найбільш актуальними. Наприклад, жінки більше переймаються соціальними проблемами та більш активно підштовхують уряд до їх вирішення. Крім того, вони менше впевнені у завтрашньому дні та більш обачні, ніж чоловіки, і тому більше уваги приділяють таким питанням, як податок на охорону здоров’я, дитячі установи та пенсії. Тобто ефект, якого прагнуть досягти жінки-політики – “олюднити” інтереси.

Жінки бачать сенс політики в допомозі конкретним людям. Це специфічний “жіночий” елемент, який відповідає ролі жінки-матері, сенс якої визначається піклуванням про інших. Якщо вона не виконує цю вимогу, то нею опановує почуття невиконаного боргу. Видається, що жінки сильніше, ніж чоловіки, відчувають особисту відповідальність, навіть якщо вони з тих чи інших причин не можуть вплинути на стан речей. Нерідко фрустрація провокується необхідністю виступу перед аудиторією, яка в більшості випадків упереджено ставиться до жінки-політика. Жінка, згідно рольовим стереотипам суспільства, має бути м’якою, стриманою. Ці якості скоріше заважають більшості жінок бути успішними в політиці, побудованій за чоловічим сценарієм.

Ще одна особливість жінок-політиків полягає в тому, що вони прагнуть робити моральну політику. Під моральною політикою розуміється наступне: відповідність засобів і способів тим високим цілям, які декларуються в програмних документах; діяльність не заради кар’єри, власного просування по службі, а заради ідеї; мета – не завоювання влади, а вироблення механізмів народовладдя; протистояння злу в усіх його проявах; захист несправедливо скривджених і т.ін.

Відмінності, що існують між чоловіками й жінками, відмічені у дослідженні гендерних аспектів мовлення парламентарів ФРГ . Авторка робить висновок, що жінки-політики надають перевагу гармонійній комунікації, мета якої – акцентувати спільність позицій, поглядів, виявляти солідарність та надавати підтримку. Конфліктні емоції у них виявляються переважно для самозахисту та підтримки товариша по партії, а не для ствердження власного іміджу. Чоловіки більш схильні до конфліктної комунікації, вони значно частіше, ніж жінки, намагаються перевести конфлікт з ділового на міжособистісний рівень. Жінки в конфліктній комунікації надають перевагу диспуту, в ході якого йде пошук істини, або переговорам, в яких намічається план дії. Тобто вони практикують більш діловий, продуктивний підхід, який сприяє успішному розв’язанню спорів. Їх мовна “поведінка” пряміша і відкритіша, як і має бути в діалозі рівних за статусом. Чоловіки, як правило, персоніфікують політичні протиріччя, йдуть шляхом ескалації конфлікту, розпалювання ворожнечі, що перешкоджає успішному розв’язанню проблем .

Вважається, що жінка-політик має більш складний імідж, ніж політик-чоловік. Вона повинна мати в своєму іміджовому портреті певні “чоловічі” риси (звідси – "залізна леді" Маргарет Тетчер, або "стальна леді" Мадлен Олбрайт). Але на загал у неї повинні переважати суто жіночі риси. Можливо, що такий "пульсуючий" імідж створює ускладнення для жінки-політика і заважає аудиторії пристосуватися до неї: тільки аудиторія починає звикати до “чоловічої” поведінки жінки-політика, раптом починає діяти жіноча іміджова модель. В результаті, не виникає необхідного рівня звикання, розпізнавання і передбачуваності.

20 років тому 189 країн прийняли план досягнення гендерної рівності, підписавши Пекінську декларацію та платформу дій. І через два десятиліття в жодній з країн світу так і не досягли гендерної рівності. Про це у березні 2015 року заявила голова «ООН-Жінки» Фумзіле Мламбо-Нгкука. Але певний прогрес є: за кілька останніх років проблеми гендерної нерівності стали озвучуватись у світі набагато частіше.

У цілому по світу жінки займають лише 7% міністерських посад, при цьому загальна частка жінок-міністрів, які займаються соціальними питаннями, включаючи освіту, здоров'я, сім'ю, становить у світі в середньому 14%, в той час як на політичних міністерських посадах жінок - 3%, на економічних - 4%.
Жінки в світовій політиці! Вони правлять світом, вони викликають повагу і захоплення, у них є все, тому що вони - найвпливовіші жінки світу. Сьогодні багато хто з найважливіших економічних, політичних і культурних рішень у світі приймаються жінками. Необов'язково звертатися до журналів Forbes або People, щоб дізнатися їхні імена (хоча в цих списках найвпливовіших людей світу наші видатні дами також присутні). Враховуючи внесок і вплив цих жінок у відповідних сферах, ми перерахуємо їх імена і трохи розповімо про них самих.

Група «Політологи»

Прийнято вважати, що влада в цілому світі належить чоловікам. Але як виявилося, стереотипи, що чоловіки кращі лідери та керівники, всього лише стереотипи. Насправді найбагатшими країнами світу, які мають розвинуту економіку, правлять жінки. Скажете випадковість? В історії не буває випадковостей, там є лише закономірність.

Ми проаналізували, кому належить влада у найсильніших країнах Європи.

1.Англія. Єлизавета II – королева Великобританії вже 65 років перебуває на троні. Вона також Верховний Головнокомандувач Збройних Сил країни. Формально Єлизавета ІІ — наймогутніший монарх світу.

Англія відома ще однією жінкою, яка зробила чималий внесок в історію країни: Маргарет Тетчер. Коли у 1979 р. Маргарет Тетчер було обрано першою жінкою прем’єр-міністром, у британському парламенті було всього 19 жінок із 635 членів парламенту.

Невдовзі правлячі партії Великобританії ввели гендерне квотування. Зокрема, Партія лейбористів встановила чіткі правила відбору кандидатів для того, щоб позбавити жінок будь-якої дискримінації під час виборів. Ліберально-демократична партія застосувує систему «жінка-чоловік, жінка-чоловік» для списків кандидатів на вибори до парламенту. Приблизно 50 % всіх місць у парламенті, які вони виграють, займають жінки.

2.Данія. Королева Маргрете II вже понад 40 років править державою. В минулому королева була рекрутом жіночого відділення Повітряної ескадрильї, де вивчала різні аспекти військової справи. Королева Маргрете II є також Верховним Головнокомандувачем збройних сил Данії. До речі, уряд Данії також очолювала в 2011-2015рр. жінка – Хелле Торнінг-Шмідт. Законопроект про гендерне квотування – 40% представництво жінок в партійних списках прийнятий ще в 1988 р. Данія належить до високорозвинутих країн світу і відіграє важливу роль у світовій економіці.

Законодавство Данії щодо гендерної рівності вимагає, щоби підприємства мали врівноважене число чоловіків і жінок у своїх керівних органах. В Данії діє Рада щодо статусу чоловіків і жінок, яка контролює, аби чоловіки і жінки мали рівну заробітну плату, могли скористатися відпустками по доляду за дітьми тощо.

Статистика Данії – 22% жінок на керівних посадах, не задовольняє громадськість, з цього приводу жінки висловлюють відверте невдоволення.

3. Нідерланди.

Королева Нідерландів Беатрикс керувала країною з 1980 до 2013року, тобто понад тридцять років. Її профіль прикрашає монети євро Нідерландів та міститься на всіх нідерландських гульденах.

Цікаво, що цією країною жінки правили більше 100 років, навіть існує Національне свято - День Королеви, яке відзначають особливо урочисто. Дивовижно, але Нідерланди у 60–70-х роках минулого століття мали слаборозвинуте законодавство у сфері гендерної рівності, а в 1990 р. вийшли в лідери за кількістю жінок на керівних посадах. Цьому сприяли низка занодавчих ініціатив, а також активна співпраця жіночих організацій з парламентом та державними чиновниками. Була створена Рада з емансипації, яка контролювала політику рівності статей. Жінок - парламентарів у Нідерландах не менше 40%.

Країна має процвітаючу і відкриту економіку. Для неї характерні стабільні промислові зв’язки, незначна інфляція, значний профіцит зовнішньоторговельного балансу. Сучасні Нідерланди посідають чотирнадцяте місце у світовому господарстві за обсягом ВВП і восьме за експортом.

4.Ірландія. Президентом Ірландії двічі обиралася Мері Патрісія Макеліс. До речі, на другий термін Мері була обрана через відсутність опонентів. До цього вона була професором Дублінського університету.У 2009 р. "Форбс" включив Мері Патрісія Макеліс у список 100 найвпливовіших жінок у світі. Ірландія – одна з небагатьох країн, судові органи яких були наділені спеціальними повноваженнями з ліквідації проявів гендерної дискримінації. Крім того, в країні було створено потужну систему стимулювання роботодавців, які прагнуть упроваджувати принцип гендерної рівності.

Ірландія потрапляє до групи країн з найбільш розвинутою системою судочинства у справах забезпечення гендерної рівності. А також це країна з високим рівнем добробуту населення. Одна із небагатьох країн, де дозволили усиновлення для гомосексуальних неодружених пар.

5. Німеччина. Ангела Маркель - федеральний канцлер Німеччини, але спочатку вона була міністром у справах жінок та молоді. Саме тому Ангела Меркель, яка до слова не має власних дітей, багато турбується про матерів.

Нещодавно Правоцентристська коаліція Анґели Меркель ухвалила рішення виплачувати допомогу батькам, які не водять дитину до державного дитячого садка у розмірі 150 євро на місяць. У Німеччині також діє гендерне квотування на виборах. Залежно від партії це може бути – як 40%, так і 50% місць для жінок. Також Верхня палата німецького парламенту схвалила закон, що зобов’язує великі компанії впровадити 40% квоту для жінок у раді директорів.

Журнал «Форбс» вважає Анґелу Меркель найвпливовішою жінкою сучасності. Німеччина належить до економічно високорозвинутих країн «великої сімки».

6.Швейцарія. Президент Швейцарії у 2012 році Евелін Відмер була також главою уряду. Цікаво, що президент у Швейцарії обирається строком на один рік і більше не має права обіймати цю посаду. До цього президентами були вже п’ятеро жінок.

Муніципалітет Берн став першим у Швейцарії, що узаконив квоти для жінок. Швейцарія - одна з найбагатших країн світу, що має найнижчий рівень корумпованості. В парламентах та органах держуправління цієї країни частка жінок складає 30-45%.

У складі парламенту Швейцарії, жінок ніколи не було менше чим 25%. Цікаво, що виборчі права жінкам у Швейцарії були надані чи не найпізніше у світі - 1971 р.

7.Фінляндія. Тар'я Кааріна Галонен — 11- ий президент Фінляндії, що перебувала на цій посаді двічі. Термін президентських повноважень Тар'ї закінчився у березні 2012р., але вона досі відіграє ключову роль в політичному житті Фінляндії.

Фінляндія одна з найперших країн світу, в якій узаконили виборчі права жінок. Це трапилося ще в 1906р., а вже через рік у парламенті з'явилася перша жінка -депутат.

Сьогодні відсоток жінок у фінському парламенті складає близько 40. Але представників жіночих організацій не задовольняє таке співвідношення, вони прагнуть мати 50 на 50. Цікаво, що У Фінляндії знайшла силу політика, яка підкреслює схожість чоловіка та жінки, а гендерна відмінність отримує негативне тлумачення. Також питаннями гендерної рівності у Фінляндії займаються чимало спеціально - створених підрозділів: Омбудсмен з питань рівності, Рада з питань рівності, Підрозділ з питань рівності тощо.

8.Швеція. З 1973 року на престолі править король Карл XVI Густаф. Утім, переважній більшості відома його дружина - королева Сільвія. Саме вона є засновницею Всесвітнього дитячого фонду, який надає допомогу дітям у всьому світі. Під патронатом королеви Швеції Сільвії діє безліч проектів щодо підтримки жінок в різних куточках світу, зокрема й в Україні.

Жінки - парламентарі у Швеції (47 %) мають істотній вплив на державну політику і соціальні технології, сприяючи добробуту жіночого населення. У Швеції зареєстровано найвищий рівень зайнятості жіночого населення - 80%.

Швеція має найвищий рівень реалізації гендерної політики рівності у світі. Міністр з питань рівноправ'я статей контролює роботу всього уряду Швеції з питань гендерної політики.

Швеція - модель країни, яка передбачає значне фінансування сфери соціального страхування і відпусток у зв’язку з вагітністю, пологами та доглядом за дітьми. Приміром, у Швеції створені такі умови, що навіть жінка з немовлям на руках може бути обраною до парламенту. При ньому функціонує садочок, де депутатка може залишити дитину, або спальна дитяча кімната. Таку підтримку жінці має надавати держава, щоб жінка у дітородному віці мала рівні можливості.

Швеція - одна з найбагатших країн світу, що має стабільну економіку і рівень добробуту населення, а також країна рівних можливостей.

9. Литва. Президент Литви Даля Грибаускайте впевнено виграла вибори у 2009 р. Політичний курс країни президент Литви перш за все спрямовує на Європу "бо там приймаються важливі для нашої країни рішення."

Даля Грибаускайте - приклад впевненої та сильної жінки, яка знає багато мов світу та має чорний пояс з карате. Також вона ніколи не була одружена.

У Литві запроваджена служба Контролера з рівних можливостей жінок і чоловіків, яка суворо контролює дискримінаційні прояви у суспільстві. Приміром, за рекламу, яка зображує жінок чи чоловіків у негативному світлі, власникам реклами і тим, хто її розмістив, доведеться викласти чималий штраф.

Також у Литві успішно діє ряд громадських жіночих організацій, які допомагають жінкам "просуватися" у політику та бізнес. Президент Литви неодноразово підкреслювала, що вона підтримує жіноче лідерство і навіть запропонувала створити інтернет - карту прав людини, що відображала б гендерну нерівність. Президент Даля Грибаускайте заявила, що у 2013 р. Литва буде головувати у Європейському Союзі, і контролювати рішеня гендерних питань в Європі - основна її мета.

10. Австрія. В історії Австрії ще ніколи жодній жінці не вдавалося стати президентом чи прем'єр - міністром. Але це не тому що серед них не має талановитих політиків. Скоріше навпаки.

Австрійські жінки обрали для себе тактику "сірих кардиналів", які вміють чинити тиск на державні рішення. Нещодавно вони домоглися змінити слова державного гімну, що на їх думку був дискримінаційним: словосполучення «Вітчизна синів великих» замінене на «Вітчизна дочок і синів великих». А замість вислову «хором братів» в тексті написали «хором радісним».

За гендерним квотуванням, що діє законодавчо в країні, до парламенту Австрії обирається не менше 30% жінок. В уряді Австрії більше 30% жінок.Також в країні діє ряд феменістичних організацій, що співпрацюють з владою.

У 2007 році в Австрії було створено Міністерство у справах жінок. Австрія з року в рік покращує показники за рівнем представленості жінок у бізнесі та на керівних посадах. Не має сумнівів, що у найближчі часи, австрійки зроблять все для того, аби президентом країни була жінка.

Група «Соціологи»

Низький рівень проникнення представниць слабкої статі це не тільки проблема рівності. Жінки у владі – це соціальне добро: чим більше їх серед вищих чиновників, тим краще захищені жителі країни. Гендерний баланс дозволив би зробити Раду більш конструктивною і менш дратівливою для українців.

Чоловіки на всіх рівнях – починаючи від керівника партії і закінчуючи рядовим виборцем, вбачають у жінці хранительку вогнища, а не громадського діяча. Однак про яку б політсилу не йшла мова, за словами експертів, у них є одне спільне: навіть якщо кандидатки потрапляють в їхні списки, дякувати за це вони
повинні не стільки своїм професійним якостям, скільки знайомствам і родинним зв'язкам.

Водночас європейський і світовий досвід вчить, що жінки своєю присутністю у вищих кабінетах законодавчої і виконавчої влади роблять значний позитивний вплив на внутрішні справи в країні. Особливо благотворний вплив вони здійснюють на соціальну сферу.

Наприклад, у Фінляндії, де представниці прекрасної статі складають трохи більше 40% всіх парламентарів, безробіття перебуває на рівні 3%. А скандинавські країни, де гендерні пропорції відповідають фінським, славляться високим рівнем держпідтримки малозабезпечених і досить рівним розподілом матеріальних благ серед населення.

Група «Політологи»

Століттями склалося так, що жінки, виконуючи відведену їм роль, відповідно виконують домашню роботу і не мають доступу до економічних ресурсів. Чоловіки ж традиційно виконують професійну відповідальну роботу з високим рівнем оплати, заробляючи гроші на утримання сімей, та закріплюючи за собою значнішу соціальну владу. Різні соціальні позиції чоловіків та жінок призводять до соціальних нерівностей та владних відносин між жінками та чоловіками.

Суть проблеми: створити такі умови суспільного життя, щоб жінка і чоловік справді були спроможні реалізувати себе повноцінно як у громадському, професійному, так і в особистому житті. Рівність прав таким чином передбачає рівність можливостей біологічної, психологічної, особистісної, соціальної актуалізації сутнісних сил жінки і чоловіка

Напевно це – погляд із майбутнього, своєрідна мрія про соціальне партнерство чоловіків і жінок, про той час, коли чоловіче і жіноче не будуть нівелюватися, а як єдність протилежностей будуть сприяти розвитку людської природи і розвитку нашого суспільства.

Жінка-політик, жінка-лідер - проблема, яка викликає завжди гострі дискусії у суспільстві. Імідж жінки-політики не відрізняється за своїм внутрішнім змістом від іміджу чоловіка, бо це визначається інтересами суспільства, політикою держави, а також суперечностями, які виникають на певних етапах розвитку суспільства. Сутнісну різницю потрібно шукати, насамперед, у психологічних відмінностях чоловіків і жінок, що увійшли в політику.

Та все ж таки часи жорстокого патріархального суспільства уже давно минули, уже не є актуальним тотальне диктування чоловічої влади, уже не можна пригнічувати права жінок, адже суспільство і світ перш за все вимагають від нас компромісу, пошуку, співпраці та результативності, і тут зовсім недоречна конкурентна боротьба між жінкою та чоловіком, адже вони є основою нового життя. І влада жінки - це не заперечення влади чоловіка чи ущемлення його прав, це її вимога, потреба самореалізуватися і знайти себе, яка дає значні результати. Тому гендерна рівність і в соціальній сфері, і на ринку праці, і в доступі до влади - в інтересах не лише самих жінок, але й всього суспільства в цілому.

"Врешті-решт, як країна може розвиватися і йти вперед, залишивши добру половину свого населення на задвірках?" – обурюється Вервеєр.

Крім того, політика держави, що не допускає до влади представників обох статей, призводить до формування у значної частини жінок психології соціальних утриманців, політичної пасивності, позбавляє їх досвіду боротьби за свої права. Коли жінки відсторонені від прийняття відповідальних рішень, коли їх здібності не затребувані суспільством, виникає соціальна апатія, байдужість, розчарування. Тому тільки активна участь жінок у владі нарівні з чоловіками забезпечує формування особистості жінки як вільного громадянина, що володіє правом вибору життєвого шляху без оглядки на оцінки чоловіків і будь-якого примусу, і в кінцевому підсумку сприяє справжньої самореалізації жінки.

Думки чоловіків презентував американський соціолог Т. Парсонс. Він стверджував, що чоловік приходить в політику переважно в цілях своєї кар'єри. У цій сфері так само, як сім'ї, він спеціалізується на «інструментальних» функціях, орієнтуючись на зовнішні завдання системи. Жінки-політики набагато меншою мірою орієнтуються на кар'єру, вони спеціалізуються на «експресивних» функціях, внутрішніх завданнях системи, забезпечуючи інтеграцію її членів, гармонізацію політичного простору.
Жінки часто приходять у політику зі сфер освіти та охорони здоров'я, володіючи меншим політичним досвідом, ніж чоловіки. Більше того, економічний статус жінок зазвичай нижче економічного статусу чоловіків, що в свою чергу позначається на їх фінансових можливостях для організації своєї передвиборчої кампанії. В останні роки, однак, ситуація змінюється: зростає кількість жінок-юристів і бізнесменів, що мають великий політичний потенціал.
Ситуаційні (біографічні) чинники. Вони пов'язані з особливостями життєвого шляху жінки в сучасному суспільстві. До цих пір в більшості своїй жінки несуть відповідальність за ведення домашнього господарства та виховання дітей, і саме тому вони не мають достатньо часу та енергії для індивідуального зростання та набуття досвіду, необхідного для політичної діяльності, наприклад, для підвищення освіти, кар'єрного зростання або участі в громадських організаціях. Не випадково жінки, як правило, приходять в політику в більш пізньому віці в порівнянні з чоловіками, коли їх діти вже виросли і не так потребують материнської турботи, а серед «жіночої політичної еліти» частіше зустрічаються самотні і бездітні жінки, розведені, вдови. Це не означає, що чоловіки не відчувають конфлікту між політичною кар'єрою і сімейним життям. Проте чоловіки займаються політикою, незважаючи на такий конфлікт, а жінки через такого конфлікту схильні відмовлятися від політичної кар'єри. За даними деяких досліджень, жінки набагато рідше, ніж чоловіки задовольняють свої політичні наміри.

Таким чином, гендерний підхід пояснює явище диспропорції представленості чоловіків і жінок у політичній сфері, акцентуючи увагу на ролі політичної соціалізації, гендерних стереотипів і культурних норм, які і визначають гендерну ідентичність і очікування, які пред'являються суспільством жінкам і чоловікам. Також, відповідно до цього підходу, політичної участі жінок перешкоджає складена структура суспільства, в якій закладено гендерна нерівність у розподілі ресурсів, і «подвійне навантаження» на жінку, пов'язана з її відповідальністю за виховання дітей і ведення домашнього господарства.
Перед жінками, орієнтованими на просування на вершини соціальної піраміди, стоять чималі труднощі, оскільки вони змушені стверджувати і відстоювати не тільки свою гідність як професіонала, але і як представника дискримінованої групи. Оскільки роль політика і управлінця сприймається в суспільстві як чоловіча, жінці важко повною мірою задовольнити рольові очікування. Найчастіше вона змушена грати за чоловічими правилами, засвоювати чоловічий стиль поведінки, відмовляючись від жіночих рис характеру.
У результаті жінка-лідер відчуває неминучу напруженість. Руйнування стереотипів, у тому числі і гендерних - нелегка справа, яка потребує чималих зусиль і з боку жінок, і з боку суспільства, яке сприймає і оцінює їх діяльність.
При цьому важливо помітити, що повноцінна участь жінок у владі нарівні з чоловіками - необхідний елемент громадянського та демократичного суспільства. Низька представництво жінок на всіх рівнях влади не дозволяє їм реально впливати ні на формування політики, ні на прийняття рішень, що враховують інтереси всього суспільства (а не тільки чоловічий його частини), і, зрозуміло, що поліпшують їх власне становище, а також захищають інтереси сім'ї та дитини. Чоловікократичний характер системи влади відбивається не тільки в засиллі чоловіків на всіх рівнях прийняття рішень та управління, а й - це принципово важливо - у визначенні пріоритетів, цілей, виборі засобів і методів. Держава, в якій влада належить тільки чоловікам, найчастіше прагне до політичного, економічного і військового домінування, а не до соціального благополуччя в країні, і досягає своїх цілей командно-адміністративними, силовими методами.

Важко не погодитися з думками Українського жіночого фонду, які вважають, що «Ґендерні перетворення у політико-правовій системі і в суспільстві загалом є довготривалим та складним процесом. Ґендерні стереотипи, так само, як і ґендерна нерівність, формувалися в суспільстві протягом тривалого часу, тому і дії, спрямовані на її подолання, мають бути стратегічними і послідовними…для досягнення прогресу необхідні узгоджені дії всіх ключових гравців: парламенту, Президента та уряду, політичних партій, громадських організацій, медіа та громадськості… мають бути запроваджені конкретні позитивні заходи для досягнення «дійсної рівності», що складається з рівності можливостей, рівності в доступі до можливостей та рівноцінності результатів.».

Використані джерела

1.https://24tv.ua/ukrayina_tag1119

2.https://24tv.ua/zhinki_u_radi_tag3445/ 3.https://24tv.ua/genderna_rivnist_chi_isnuye_vona_v_ukrayini_ta_dlya_chogo_vona_potribna_n1027434

4.http://www.legislationline.org/topics/country/52/topic/7. 17.

5. ru.wikipedia.org/wiki/Список_женщин_—_глав_государств_и_правительств

6.http:// www. legislationline.org/documents/action/popup/id/7110

7. http://www.chesno.org/infographics/87/

8. https://www.slovoidilo.ua/2018/03/08/infografika/polityka/skilky-zhinok-sered-nardepiv-ministriv-meriv-ta-holiv-silrad

9. Галустян Ю., Герасименко Г., Макарова О., Ґендерна статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями удосконалення. – Проект «Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні»: Київ, 2009. – C. 44

10. Ґендерна арифметика влади. Український жіночий фонд, Київ, 2010

11. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»:

12. Закон України «Про політичні партії в Україні»:

13. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок http://legislationline.org/documents/action/popup/id/7707

14. Український жіночий фонд Участь жінок у політиці та процесі прийняття рішень в Українi. Стратегії впливу, Київ, 2011