Засідання літературної читальні "Шануймо слово Кобзаря"

Засідання літературної читальні

Тема. Шануймо слово Кобзаря

Мета. Глибше познайомити учнів з життям і творчістю великого українського поета Т.Г. Шевченка, вчити сприймати зміст поезії на слух, відображати його в малюнках, викликати бажання розповідати вивчені вірші й слухати нові, показати барвистість, красу рідної мови, її мелодійність; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, поповнювати словниковий запас учнів; виховувати милосердя, доброту, любов до рідного краю, до української мови, до творчості великого Кобзаря.

Обладнання. Портрети Т.Г.Шевченка, виставка творів Шевченка, ілюстрації до творів Т.Г.Шевченка, аудіозапис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», «Зацвіла в долині…» та вірша «Заповіт».

Хід заходу

І. Організаційний момент.

1.1.  Вступне слово вчителя

- Доброго дня, шановні діти, батьки, гості. Сьогодні ми проводимо засідання літературної читальні, на якому глибше познайомимося з життям та творчістю великого українського поета Т.Г.Шевченка, з творами, які він написав.

- Почнемо наш захід із прослуховування аудиозапису. Послухайте уривок пісні і скажіть як вона називається? (Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» - 1 куплет)

- Діти, що це за пісня? Хто написав слова цієї пісні?

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Щороку все людство відзначає день народження Т.Г.Шевченка. В цьому році ми відзначатимемо 200 років від  дня народження великого поета.

ІІ.Основна частина

- На дошці ви бачите портрет великого Кобзаря. Завжди ми пам’ятаємо його обличчя. А ось він у молоді роки, це автопортрет, його намалював сам Т.Г.Шевченко. завжди уважно, лагідно і сумно дивиться він на нас.

Діти, з якими творами Т.Г.Шевченка ми знайомилися на уроках українського читання? Так, це він написав «Село! І серце одпочине!..», «Тече вода із- за гаю…», «І досі сниться….».

1.        Виставка книжок

Вчитель. Діти, подивіться на дошку. Як багато книжок можна там побачити! І всі вони з творами Т.Г.Шевченка. В них є вірші про красу природи, про тяжке життя людей, про щасливе майбутнє України і людей.

2.        Біографічний довідник

• Діти, що ви знаєте про Т.Г.Шевченка? ( Народився 9 березня 1814 р., дуже любив свою неньку, написав багато віршів, його твори знають і читають не тільки на Україні, а й за кордоном). Більш детальніше розкажуть Вам мої помічники.

1. У селі Моринцях,

У сільській хатині,

Уродився він на славу

Цілій Україні.

Народився Т.Г.Шевченко 9 березня 1814р. в селі моринці, в бідній сім’ї кріпака. Коли стало йому 9 років, померла мати, а згодом через 2 роки помер і батько. (Вчитель пропонує подивитися уривок з кінофільму «Тарас Шевченко. Заповіт»).  Тяжко було жити сиротою,  в наймах. Ким він тільки не був і пастухом, і нянькою, і воду носив школярам. Але малому Тарасу дуже хотілося вчитися. Він пішов до вчителя – дяка. Та дяк більше знущався з нього, ніж учив. Втік від нього Тарас. Через деякий час він пішов знову в інше село до одного вчителя, і той погодився взяти його в учні.  

Про своє нелегке дитинство Тарас Шевченко згадує у своїх віршах: «І золотої, і дорогої», «Мені 13 минало», «Не називаю її раєм».

• Діти, хто із них вивчив ці вірші. Давайте послухаємо. (Діти розповідають вірші про нелегке дитинство Т.Г.Шевченка)

***

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога ......
Уже покликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
 

***

Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою,
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії!
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!

***

І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої:
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя.
Мені здається, що ніколи
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки. Що так
Даремне, марне пролетять
Його найкращії літа,
Що він не знатиме, де дітись
На сім широкім вольнім світі,
І піде в найми, і колись,
Щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він де-небудь прихиливсь,
То оддадуть у москалі.

 

 

 

• Тарас ще змалку любив слухати народні пісні, сам любив співати. І тому багато його віршів було покладено на музику. На початку уроку ми слухали уривок з поеми «Причина», який став піснею «Реве та стогне Дніпр широкий», і таких віршів, покладених на музику дуже багато. Одну з них «Зацвіла в долині…» ви дуже гарно знаєте. В ній змальовано зворушливу картину краси рідного краю і людського щастя. Давайте цю пісню ми з вами заспіваємо. (Діти співають пісню).

Зацвіла  в  долині  
Червона  калина,  
Ніби  засміялась  
Дівчина-дитина.  
Любо,  любо  стало,  
Пташечка  зраділа  
І  защебетала.  
 

Вчитель. Молодці! А зараз давайте послухаємо пісню «Садок вишневий коло хати» у виконанні Міхеєва Сілва Андре.

***

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

 

• Надамо слово помічникам і дізнаємося як склалося далі життя Т.Г.Шевченка?

2. Посміхнулася доля Т.Г.Шевченку у 1838 році. Було йому 24 роки. Благородні друзі викупили його з рабства, продавши портрет Жуковського, який написав Карл Брюлов. (показує портрет) за волю Т.Г.Шевченка вони заплатили 2500 карбованців. На цій ілюстрації ви бачите як друзі вручають Кобзареві грамоту, в якій написано, що він вільний. (Показує ілюстрацію) Ставши вільним, Шевченко вступив до академії мистецтв. За час навчання одержав 3 срібні медалі за свої художні роботи. Подивіться ось на ці репродукції, вони створені руками Шевченка.

Навчався він у Петербурзі,

     Художником вже справжнім став,

     Та не забув  про Україну,

     Вірші про неї все писав.

 Дуже любив поет свою Батьківщину – Україну. Для нього вона була другою ненькою.

 Україно! Україно!

 Серце моє, ненько!

Як згадаю твою долю

Заплаче серденько.

Т.Г.Шевченко мріяв бачити Україну вільною, а людей – веселими і щасливими, і про це він розповідав у своїх віршах.

Вчитель. Надамо слово дітям. Які вірші про Україну ви вивчили? (Діти читають вірші)

***

Україно, Україно!

 Серце моє, ненько!

  Як згадаю твою долю,

  Заплаче серденько!

  Де подiлось козачество,

  Червонi жупани?

  Де подiлась доля-воля,

  Бунчуки,гетьмани?

  Де подiлися? Згорiло

  А чи затопило

  Сине море твої гори,

  Високi могили?

  Мовчать гори, грає море,

  Могили сумують,

  А над дiтьми козацькими

  Поганцi панують.

  Грай же, море, мовчiть, гори,

  Гуляй, буйний, полем!

  Плачте, дiти козацькiї,-

  Така ваша доля!

 

***

І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
Аж бачу, там тільки добро,
Де нас нема.
В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село...
У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б'ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
її дитину..

 

Вчитель. Свої твори великий Кобзар писав чарівною, барвистою українською мовою, тому їх легко читати і запам’ятовувати. Ніжно, ласкаво описує він природу України. Вітер. Сонце, зорі, дерева – все описує у своїх віршах Т.Г.Шевченко.

• Які вірші про природу ви вивчили? Розкажіть їх нам. («Тече вода з під явора», «Зоре моя вечірняя», «Стала весна)

***

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,

 

***

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;

 

***

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила:
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають…

•  Правда ж гарні вірші, приємні, ніжні? Ось яка красива і багата наша мова, ось як чудово писав Т.Шевченко.
• Подивіться уважно на малюнки, в них діти  відобразили  те, що

вони уявляли, коли читали вірші Т.Г.Шевченка. Діти, відгадайте, до яких творів намальовані ці малюнки.

3.        Хвилинка – відпочинку.

Слово надається бібліотекарю Толстій О.І.

• А зараз, щоб перевірити ваші знання проведемо вікторину.

 

         Вікторина "Чи знаєш ти твори Шевченка?"

 

           Поклала мати коло хати

           Маленьких діточок своїх,

           Сама заснула коло їх.

           Заснуло все, тільки дівчата,

           Та соловейко не затих.

                                               (Садок вишневий коло хати)

 

           Чого так весело було?

           Господнє небо, і село,

           Ягня, здається, веселилось!

           І сонце гріло, не пекло!

                                               ( Мені 13 минало)

 

           Ще треті півні не співали,

           Ніхто ніде не гомонів,

           Сичі в гаю перекликались,

           Та ясен раз у раз скрипів.

                                               (Реве та стогне Дніпр широкий)

           А качечка випливає

           З качуром за ними,

           Ловить ряску, розмовляє

           З дітками своїми.

                                        (Тече вода з-під явора)

 

Загадки "Чи знаєте ви твори Т.Шевченка?"

 

1. Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце...   (зустрічає)

 

2. Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у… (гаї)

 

3. Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона … (калина)

 

4. Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи… (дівчата)

 

Бліц – турнір

 

1. Назвати псевдонім Шевченка? (Кобзар)

2. Коли народився Т.Г.Шевченко? (9 березня 1814р.)

3. Де народився Т.Г.Шевченко? (У с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині)

4. Що означає ім’я Тарас? (Тарас у перекладі з грецької – бунтівник, непокірний, безстрашний)

5. Як називається перша книжечка віршів поета? (Кобзар)

6. Хто такі кобзарі? (Колись кобзарями називали сліпих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України)

7. У якому селі проходило  дитинство Т.Г.Шевченка? (У с. Кирилівці)

8. Де похований Т.Г.Шевченко? (У Каневі, на високій горі, яка називається Тарасовою)

9. Скільки років прожив Т.Г.Шевченко? (47 років)

 

Вчитель. Надамо знову слово помічникам.

3. А були ще у Т.Г.Шевченка такі вірші, в яких він закликав народ до боротьби з панами. Ось, наприклад,

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте,

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Такі слова не подобалися панам та царю, тому Т.Г.Шевченка заарештовують. 10 років заслання підірвали здоров’я  поета. Поет вирішив повернутися на Україну, але не пустили його, наказали виїхати до Петербурга. Він мусив виконати цей наказ. 10 березня 1861 року Т.Г.Шевченко помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Але люди не забули і виконали заповіт великого поета. А в ньому йдеться про те, що

 Як умру то поховайте,

 Мене на могилі

 Серед степу широкого

 На Вкраїні милій.

Тому у травні того ж року його прах перевезли в Україну.  Поховали його на Чернечій горі, в місті Каневі. Щоб було видно і красень Дніпро, і чудову нашу квітучу землю.

Вчитель. Давайте послухаємо аудіозапис вірша  «Заповіт».

(Звучить аудіозапис вірша «Заповіт»)

Ім’я Т.Г.Шевченка відомо в усьому світі, пропоную подивитися вам про це наступний відеоматеріал. («Пам’ять про Шевченка»). А зараз слово надається почесному краєзнавцю селища Безруковій Т.М.

ІІІ. Підсумок заходу

3.1.Слово вчителя

Т.Г.Шевченко сподівався, що його народ колись буде вільним, незалежним, щасливим. І його сподівання здійснилися. А тепер, діти, уявіть таку ситуацію: просто зараз до нас зайшов Т.Г.Шевченко. про що б ви йому розповіли?

4.2.  Декламування віршів учнями

1. Я б розповів про рідну Україну,

І він зрадів би, що вона жива,

Що недаремно він про неї мріяв,

Їй найкращі присвятив слова.

2. Я б розказала, що Вкраїна – незалежна,

На ноги, хоч повільно, та встає,

І хоч буває нині в нас сутужно

Та все ж майбутнє в Україні є!

3. Що ми з народу Президента вибираєм!

Що прагне жити краще весь народ,

І що ми віримо, що все лихе минеться

І ми позбудемось усіх-усіх незгод.

4. Я б розказала, що живу я добре.

У нас будинок гарний, пишний сад,

Що й нині солов’ї дзвінкі весною

Співають в нас пісень великих влад.

Вчитель. Діти, щиро дякую вам за цікавий та повчальний літературний захід. Сподіваюся, що слово Великого Кобзаря завжди лунатиме в наших родинах, селищі, на Україні та за кордоном.