Засідання методичного об’єднання вчителів початкових класів «Адаптаційний період учнів 6-річного віку»

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НІКОПОЛЬСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №5»

Засідання методичного об’єднання вчителів початкових класів

«Адаптаційний період учнів

6-річного віку»

Підготувала: керівник МО вчителів початкових класів

Олексієнко Л.Д.

м. Нікополь

НАПРЯМИ:

1. Мотиваційний – розвиток особистості вчителя на підставі вдосконалення роботи методичного об’єднання.
2. Діагностичний – вивчення погляду вчителя щодо пристосувань дитини до вимог школи й умов шкільного навчання.
3. Інформаційний – надання інформації з питань особливості шкільної адаптації першокласників, озброєння вчителів знаннями психологічної теорії, педагогічної практики, педагогічної творчості.
4. Проектування – поширення позитивного досвіду по пристосуванню першокласників до шкільного навчання і життя.
5. Організаційний – діяльність щодо організації роботи з підвищення рівня професійної майстерності.

1. Засідання методичного об’єднання за темою: «Адаптаційний період учнів  6-річного віку». (СЛАЙД 1)

Перед тим, як перейти до плану роботи, пропоную вам скласти вислови Ш. Амоношвілі, К. Ушинського, В,Сухомлинського.

І група: Зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися надокучити учням, але пам’ятайте, що не ви можете бути цікавим у навчанні.

ІІ група: Урок – провідна форма життя дітей, а не тільки процесу навчання, що вбирає все урок-дружба, урок-творчість, урок-праця, урок-життя.

(Вчителі зачитують, вислови – на дошку).

ІІІ група: Учитель готується до хорошого уроку все життя… Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учню іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла.

2. Перед вами лежать анкети, визначить, будь ласка, за допомогою балів від 1 до 5 балів, що на вашу думку більше впливає на якість проведення уроку.

(Після виконання роботи СЛАЙД №2)

• Біля якого фактору ви поставили найбільше балів?
• Дійсно, підготовка вчителя до уроку є найголовнішим, що забезпечить якість знань учнів на кожному уроці.
• І як важко працювати вчителю, щоб зацікавити 6-ти річок, так як…

3. Читання статті.

Доповідь «Адаптаційний період для шестирічних учнів»

З приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра. Всі види діяльності (гра, посильна праця, творчість) підпорядковуються навчанню. І потрібно, щоб у першому класі цей перехід від ігрової до навчальної діяльності був поступовим.

 Робота з шестирічними дітьми передбачає обов’язкове урахування їх фізіологічних і психологічних особливостей. Маленькі шестирічки прагнуть визнання з боку дорослого, вчителя і намагаються гарними вчинками заслужити це визнання. Тому школярі набагато швидше відгукуються на прохання педагога, ніж на тверді вимоги.

 У першому класі необхідно сформувати в дитині внутрішню позицію школяра, а саме: відмова від дошкільного – ігрового способу існування, позитивне ставлення до навчального процесу і нового типу стосунків з дорослим як з учителем.

 Одним з основних завдань вчителів і психологів, що працюють у першому класі чотирирічної початкової школи, є створення умов для успішної адаптації дітей до шкільного життя.

  тривалість адаптаційного періоду у шестирічок збільшується з трьох місяців до півроку.

 Норми дошкільної поведінки краще пропонувати спочатку у формі гри за шкільними правилами. Часто зазнають труднощів шестирічки у процесі взаємодії з однолітками. Вони емоційно переносять власні невдачі, але люблять критикувати своїх ровесників. .

 Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був дитиною, тепер став школярем; змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширяє права і обов’язки дитини, її зв’язки з навколишнім середовищем. Першокласник – це початок суспільного життя людини як суб’єкта діяльності. Зі вступом до першого класу змінюється життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільними справам.

 Адаптація дитина до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Тільки через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкішими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність. Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

 Безперечно першокласники, що відвідували дошкільні навчальні заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж ті діти, які перебували вдома, не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, певного сталого режиму. Легше проходить період пристосування адаптації до школи і краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти, але, на жаль, сьогодні лише 30% дітей ідуть до школи здоровими. Решта має різноманітні порушення в стані здоров’я. Тож зрозуміло, чому процес адаптації проходить з певними ускладненнями й затягується на триваліший термін.

 Починаючи з перших тижнів навчання у 1 класі, діти поступово віддаляються від батьків, хоча постійно відчувають потребу в підтримці та допомозі дорослої людини.

 Стосунки з батьками, склад сім’ї та взаємини між її членами мають значний вплив на учня. Зі вступом дитини до першого класу в батьків з’являється новий статус – батьки першокласника, а відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з дитиною, і ті радощі успіху, що переживаються спільно. Часто в розмові з батьками учнів 1 класу доводиться чути: «Ми пішли до першого класу…», «Нам задавали вивчити вірш…», «Ми не встигли зробити домашнє завдання…» тощо. Вживання займенників «ми», «нам» свідчить про те, що всі питання шкільного життя є для батьків спільними.

 . У психолого-педагогічних дослідженнях визначаються та характеризуються три рівні адаптації. З метою визначення того рівня, на якому перебуває ваша дитина, подаємо їх зміст і основні показники.

 (СЛАЙД 3) Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом, розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

(СЛАЙД 4) Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

  (СЛАЙД 5) Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників

Щоб учню 1 класу легше навчалося, а Вам легше було допомагати в цьому, пропонуємо поради для батьків

 Адаптаційний період дитині потрібний, бо в неї багато є труднощів, які треба подолати. Серед них є неуважність, яка сповільнює засвоєння матеріалу. У деяких дітей переважає ігрова мотивація навчання. Тому в цей період багато використовується на перших уроках ігор. Потрібно сформувати довільну увагу у образотворчій діяльності, сюжетно – рольових іграх, конструювання, виразній мові педагога. Також є діти непосидючі і їх треба завжди контролювати, наштовхувати вміло на навчальний процес. А цього потребує дитині допомога психолога, вчителя, слушна підтримка дітей.

 Під час адаптаційного періоду вчитель працює над розвитком пам’яті, над сформуванням уваги учнів, над дисципліною колективу, вчить працювати колективно, формує колектив учнів. У дитини треба формувати впевненість у собі, підвищувати самооцінку. В ігровій формі потрібно навчати дітей розуміти результативність кожної дії, навчати передбачуваності, відповідальності. Тоді дитина матиме добрі знання. Коли вона не матиме проблем у мові, не буде в неї стресів, проблем в сім’ї.

  (СЛАЙД 6) У період адаптації треба звертати увагу на імпульсивність дітей, бо вони часто починають відповідати, не дослухавши запитання, часто перебивають відповіді інших, не контролюють свої дії. Поведінка таких дітей слабо керована. Такі учні при виконанні завдань поводяться по-різному.

 Для таких дітей потрібно:

(СЛАЙД 7) Рекомендації

 Постійні окрики, зауваження, погрози, покарання не поліпшують поведінку гіперактивної дитини.

 Працюючи з гіперактивною дитиною, потрібно:

 1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

 2. Зменшити робоче навантаження дитини.

 3. Поділяти роботу на короткі періоди, які часто повторюються.

 4. Використовувати фізкультхвилинки.

 5. Бути драматичним, експресивним педагогом.

 6. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформулювати почуття успіху.

 7. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

 8. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).

 9. Домовлятися з дитиною про певні дії заздалегідь.

 10. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

 11. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

 12. Заохочувати дитину одразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

 13. Давати дитині можливість вибору.

 14.Залишатися спокійним. Немає холоднокровності — немає переваги! Дитині необхідна допомога психолога.

(СЛАЙД 8) Авторитарний стиль батьківського виховання в родині, авторитарний стиль роботи вчителя породжує тривожність учня. Така дитина дуже напружена ,скована під час виконання завдань,бентежиться частіше за інших,як правило червоніє в незнайомій обстановці.

(СЛАЙД 9) Працюючи з тривожною дитиною:

1. Уникайте змагань і видів робіт, що передбачають швидкість;
2. Не порівнюйте дитину з оточуючими;
3. Частіше використовуйте тілесний контакт,вправи на релаксацію;
4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини,частіше хваліть її,але так ,щоб вона знала за що;
5. Частіше звертайтеся до дитини по імені;
6. Демонструйте зв’язки впевненої поведінки,будьте в усьому прикладом для дитини
7. Не висувайте до дитини завищених вимог;
8. Будьте послідовні у вихованні ;
9. Намагайтеся робити якнайменше зауважень;
10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках;
11. Не принижуйте дитину,караючи її.

Дитині потрібна допомога психолога.

(СЛАЙД 10) У колективах дітей бувають і агресивні діти, які можливо мали погане виховання в сім’ї або причиною їхньої агресивності є соматичні захворювання чи захворювання головного мозку.

 А також впливає на дитячу агресію часті батьківські покарання.

 Такі діти часто втрачають контроль над собою, відмовляються працювати правильно навмисно дратують інших, часто інших звинувачують у своїх помилках, сердяться. Вони заздрісні та мстиві.

Критерії

 Дитина

 1. Часто втрачає контроль над собою.

 2. Часто сперечається, лається з дорослими.

 3. Часто відмовляється виконувати правила.

 4. Часто навмисно дратує людей.

 5. Часто звинувачує інших у своїх помилках.

 6. Часто сердиться і відмовляється зробити щось.

 7. Часто заздрісна, мстива.

 8. Чуттєва, дуже швидко реагує на оточення (дітей і дорослих), що нерідко дратують її.

(СЛАЙД 11) Рекомендації

 Працюючи з агресивною дитиною, потрібно:

 1. Бути уважною до потреб дитини.

 2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

 3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

 4. Покарання не повинні принижувати дитину.

 5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

 6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.

 7. Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан оточення.

 8. Розвивати здатність до емпатії.

 9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

 10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.

 11. Учити брати відповідальність на себе. Дитині необхідна допомога психолога. 

   навчання дітей з 6-ти років   має базуватися на індивідуальному підході до кожної дитини, враховувати весь комплекс гігієнічних, психологічних і педагогічних умов, необхідних для розвитку дітей цього віку.

Успішній адаптації першокласника до школи сприяє правильна організація навчального-виховного процесу:

 - наявність матеріальної бази (класна та ігрова кімнати, спальня, окреме приміщення для рухливих ігор, роздягальня, туалет, умивальня, окрема їдальня). Таких умов, як правило, школа не має, тому для першокласників - шестирічок варто використовувати базу дитячого садка;

 - чітке дотримання режиму дня (рухова активність, денний сон, загартовуючи процедури, прогулянки, ігри, відсутність домашніх завдань). Цей режим дня дещо схожий на той, який був у дитячому садку, до якого діти звикли;

 - забезпечення оптимального гігієнічного мікроклімату навчальних кімнат (температура, світловий коефіцієнт, вологість повітря, відсутність стороннього шуму), що запобігає стомлюваності та захворюваності дітей;

 - врахування в навчальній роботі вікових особливостей шестирічок, зокрема, їх здатність до активного довільного сприймання не більше ніж 15 хвилин, потім розслаблення і зміна діяльності;

 - врахування рівня розвитку і стану здоров'я кожної дитини для забезпечення індивідуальної роботи;

 - створення в класах шести річок особливо комфортного психологічного мікроклімату, який сприятиме позитивному емоційному стану дитини

 В адаптаційний період треба правильно працювати із батьками, провівши батьківські збори, заповнивши деякі анкети. Лише по даних анкетах можна зрозуміти про контингент класу, завдання для навчально - виховного процесу.

4. Виступи вчителів 1-х класів.

1-А (СЛАЙД 12)

1-Б  (СЛАЙД 13)

1-В (СЛАЙД 14)

5. Виступ психолога.
6. – Щоб уроки були плідні, необхідно, щоб і вчитель почував себе матеріально, психічно і духовно задоволеним.

Давайте розподілимо складові успіхи за цими трьома сферами.

Складові успіху: матеріальна, психічна, духовна (СЛАЙД 15) Спокій і здоров’я. Тільки в гармонії з власним переконанням і цінностями можливе досягнення спокою в душі.

• Стосунки з тими, кого ви любите, з людьми, які вас люблять і турбуються.
• Фінансова свобода, адже більшість неприємностей пов’язані з турботою про гроші.
• Самопізнання і свідомість, поєднанні з внутрішнім щастям і внутрішніми досягненнями.
• Відчуття самореалізації або того, що ви стаєте тим, ким хочете стати.

7. Лише успішний учитель може виховати успішну особистість. Слушною буде думка І. Кулагіної (СЛАЙД 16)

« Адаптація – це не тільки пристосування до успішного функціонування в даному середовищі, а й здатність до подальшого психологічного, особистісного і соціального розвитку».

8. Ми плідно працювали. У вас з’явилися нові ідеї, тому прошу вчителів 1-х і 4-х класів поділитися своїми думками.

Запишіть їх на червоних аркушах і приготуйтеся озвучити.

(На червоних аркушах написано записано:

• Сьогодні я навчився…
• У своїй роботі я буду…
• Я зрозуміла, що …
• Я впевнилася, що …

(прикріплюю папір до дошки, із частинок паперу складається серце).

Зачитую вірш:

Сьогодні ми чогось навчились,

А,може, повторили те, що знали

Та головне, що хочеться сказати:

Велике серце Вчитель має мати,

Щоб віддавати його дітям без останку.

Тоді й уроки, й виховання – все в порядку!

Бо серце – головне в роботі нашій.

Воно важливіше усіх методик у світі.

Своїм серденьком наше серце чують діти.

А зараз давайте продивимось 13 ознак того, що ми - вчителі (СЛАЙД 17-32)