Стаття "Явище «булінг» як проблема сьогодення"

Явище «булінг» як проблема сьогодення

Школа – це один із перших і найбільш важливих інститутів соціалізації для кожної людини. Саме тому таким важливим є забезпечення навчальним закладом належних умов не лише щодо навчання, а й щодо інших соціальних чинників, що впливають на школярів.

Одним з вагомих зовнішніх подразників, які існують під час навчання, є агресивне переслідування одними дітьми інших. Проблема насильства в шкільному середовищі отримала в міжнародній термінології назву «булінг». Цей термін пішов від англійського слова «bully» – хуліган, забіяка, насильник. Існує декілька визначень цього поняття, проте найбільш повне дав Девід А. Лейн: булінг – це тривале фізичне або психічне насильство з боку одного індивіда або групи щодо іншого індивіда, який не здатний захистити себе в даній ситуації.

Вчені описують структуру булінгу як своєрідну соціальну систему, що включає переслідувачів, їх жертв і спостерігачів – як дітей, так і дорослих. При цьому особливу увагу дослідників привертає позиція мимовільних свідків того, що відбувається, які не піддаються безпосередній агресії і при цьому відчувають власне безсилля. Такі діти є так званими периферійними жертвами, які займають позицію «добре, що постраждав не я». Причини булінгу різноманітні і в їх розкритті слід виходити як з особистісних характеристик так званого переслідувача, так і з якостей жертви. Тут має місце «скетч-теорія» («sketch theory») Олвеуса – теорія булінгу, заснована на існуванні типових характеристик жертви і переслідувача. Крім цього причинами є зовнішні чинники, до яких перш за все відноситься реакція оточуючих.

До причин заняття булінгом відносять також помилкове уявлення про те, що агресивна поведінка є допустимою; прагнення завоювати авторитет в очах однолітків; нудьга; компенсації за невдачі в навчанні чи громадському житті; через тиск батьків, їх жорстоке поводження та відсутність їхньої уваги до дитини. Часто діти вважають знущання способом керувати та мати вплив на інших, змусити їх боятися. Інші ж заздрять тим дітям, над якими знущаються, а деякі просто не усвідомлюють почуттів жертви та обсяг шкоди від власної поведінки.

Жертвами булінгу, як правило, стають діти, яким властиві крайня невпевненість в собі, особлива чутливість до життєвих стресів, нездатність чинити опір насильству, невміння постояти за себе і схильність до підпорядкування. Так би мовити діти із підвищеною «булінговою» віктимністю. Безпосередніми приводами до цькування таких школярів стають їх будь-які відмінності від загальної маси однолітків. Такими особливостями виступають зовнішній вигляд (занадто худі, товсті, високі, низькі, з родимими плямами тощо), імідж (одягнені в старомодні речі (переважно внаслідок бідності), неохайні діти та ін.), манера мови і поведінки (шепелявість, заїкання, замкнутість і т.д.), результати шкільних досягнень (слабкий учень, двієчник і навпаки – «ботанік», улюбленець вчителів, «стукач» і т.п.), етнокультурні особливості (інше віросповідання, раса), наявність функціональних недоліків: істерик, страхів, затяжних планів, слабкого зору («очкарик»). Крім цих особливостей причинами булінгу є і відмінність в соціальному походженні агресора і жертви: багач – бідняк, з благополучної сім'ї або неблагополучної, з повної сім'ї – від матері-одиночки, сімейна дитина – сирота тощо.

Щодо зовнішніх факторів, які виступають причинами існування явища булінгу, то тут необхідно звернути увагу на замкнутість освітніх установ. Позитивні результати протидії булінгу досягаються лише у тих випадках, коли адміністрація та весь педагогічний колектив при активній підтримці батьків співпрацюють. Проте, на жаль, більшість вчителів ігнорують такі явища цькування, а тому переслідувач не отримує покарання за свої дії і продовжує цикл насильства.

Причини такого ігнорування різні: від необізнаності до впевненості, що подібні явища є своєрідним етапом набуття необхідного досвіду. Подібна логіка властива і певній частині батьків. Так, частіше саме батьки хлопців сприймають булінг як явище «загартовування», підготовки до майбутніх життєвих труднощів. Інші школярі також виступають лише пасивними спостерігачами, адже у дітей загострюється почуття самозбереження – вони не хочуть опинитися на місці жертви. Відсутність своєчасного втручання дорослих у розв’язання описаної проблеми призводить до страшних наслідків для жертви булінгу у вигляді шкоди психічному, фізичному здоров’ю чи навіть вбивства або самогубства. Шкода психічному здоров’ю здається доволі примарною небезпекою, проте психологічні наслідки шкільного цькування тривають десятки років.

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний феномен.

Необхідно пам’ятати, що значну роль у виникненні булінгу відіграє сім’я: батьки як агресорів, так і жертв відрізняються неконструктивними стилями вирішення конфліктів, проблемами в комунікації.

Стиль батьківського виховання, якого дотримуються деякі батьки не є ідеальним, і не є авторитетно-демократичним. Діти-агресори досить часто спостерігають ситуації насильства в сім’ї, а також зазнають тілесних покарань. Виникає так зване «коло насильства»: дитина бачить насильство в сім’ї, відтворює його в навчальному закладі, а потім у власній родині, і цикл повторюється у наступному поколінні. У групі однолітків має місце ситуація соціального навчання: перший епізод насильницьких дій, що не отримав негативної оцінки з боку дорослих, стає «пусковим гачком» для поширення подібних ситуацій у групі. Необхідно підкреслити, що до роботи з профілактики та подолання такого негативного явища як булінг повинні бути залучені всі учасники навчально-виховного процесу – батьки, адміністрація навчального закладу, учні, педагоги.

У так званих агресорів треба формувати вміння аналізувати свої почуття і почуття інших людей, а також вчити ставитися з розумінням до індивідуальних відмінностей у різних людей, виробляти навички справлятися з міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом.

Від конфлікту це явище відрізняється нерівністю сил учасників. При цьому жертва слабкіша за агресора, а терор носить тривалий характер.

Психологами виділяється декілька видів булінга:

•              фізичний (удари, стусани, поштовхи, нанесення тілесних ушкоджень);
•              поведінковий булінг із застосуванням тактики ізоляції, припускаючий, що когось не допускають до спільного проведення часу групи;
•              кібербулінг (поширення неправдивих пліток за допомогою смс, електронної пошти, повідомлень в соціальних мережах);
•              вербальна агресія (кепкування, словесне знущання, зневага, окрики або залякування жорстокими словами).

19 січня 2019 року в Україні набув чинності Закон щодо протидії булінгу № 2657-VIII, зокрема, за моральне, або фізичне насильство, агресію, у будь-якій формі каратимуть штрафами.

Законом визначено, що булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Однак, варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування.

Список використаних джерел

1. Бердішев И.С., Нечаева М. Г. Медико-психологічні наслідки жорстокого поводження в дитячому середовищі. Питання діагностики і профілактики: Практичний посібник / Під ред. Л. П.Рубінной – 2005;
2. Губко А.А. Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету.
3. Харламова І. Насильство та жорстокість у школі. Реалії сучасності. Методичні рекомендації щодо роботи з дітьми // Соціальний педагог. – 2007.
4. Стельмах С. Булінг у школі та його наслідки // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць
5. Стельмах С. С. Обдаровані діти як об’єкт булінгу / С.С. Стельмах // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія і практика
6. Система захисту дітей від жорстокого поводження: навчально-методичний посібник / Л. Волинець,              Т. Дорошок, М. Євсюкова та ін.; [ред.: К. Левченко,   І. Трубавіна]; Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді.
7. Ожийова О.М. Шкільне насильство: сутність, види, профілактика
8.   Лушпай Л.І. Шкільний булінг як різновид суспільної агресії

9. Савельев Ю.Б. Виключення та насильство: чи існує булінг в українській школі / Ю.Б. Савельев // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська Академія"