Застосування епістолярного жанру
в роботі з важковиховуваними учнями
Виступ на ТМО практичних психологів
Підготувала:
практичний психолог
Тесленко В.А
Епістолярна психотерапія (листи до дитини або підлітка)- надзвичайно ефективна. Написане переконує та зворушує сильніше, ніж сказане.
У листi завжди присутні символіка та якась магія. Лист читають, залишившись на самоті ,він діє подібно до навіювання у стані аутогенної релаксації . Лист здатен впливати й на рівні переконання, як при гіпнозі. Адресат сам вибирає час, коли його читати і сприймати. Це роблять без поспіху, на дечому затримуючись, до чогось знову та знову повертаються листа беруть із собою в дорогу, зберігають та перечитують.
Напучування в листах практикували віками. Усім відомі листи Сенеки до Луцилія, настанови Жан-Жака Руссо й Мішеля Монтеня.
Ми практикуємо листування з дітьми молодшого шкільного віку, схильними до правопорушень та бродяжництва, аби утримувати їх від шкідливих звичок, проводити соціальну реабілітацію й адаптацію. У листах була не тільки повчальна розповідь, але й запитання: як чинити у певній ситуації. Допомога референтної для дитини особи (вихователя, психолога, вчителя, матері чи батька) була доцільною в цій ситуації.
П’ятнадцятирічному слід писати серйозно, не спрощувати думок і не адаптувати текст. Ніщо так не ображає підлітка , як не довіра до його інтелекту. Він скоріше пробачить ускладнене, ніж спрощене ставлення до нього . Серйозний та мудрий лист він візьме із собою і у своєму майбутнє , перечитуючи його й у 25-35 років. За основу сюжетів наших листів до дітей, підлітків та учнів старшого шкільного віку ми брали відомі притчі та байки.
Молодший шкільний вік
Лист від Вовчика-Братика
Добрий день, дорогий друже!
Одного разу влітку я купив собі кожуха. Думав, прийде люта й холодна зима, я вдягну нового кожуха та й грітимусь. Іду я задоволений, несу кожуха, а назустріч Лисичка-Сестричка. Сподобався їй , мабуть, мій кожушок, вона й каже : «Віддай мені, Вовчику-Братику, свого кожушка по-доброму, бо інакше силою заберу!».
Друже, допоможи мені й підкажи: чи мала право Лисичка-Сестричка забирати мого кожушка?
Вовчик-Братик
Лист від Попелюшки
Добрий день, дорогий друже!
Пишу я тобі з далекого минулого. Дуже хочу, щоб ти мене підтримав і порадив ,що робити. Мабуть, ти читав казку «Попелюшка» і знаєш, як я люблю свою сім’ю: батька, мачуху,сестер . Але от сумніваюсь: чи люблять вони мене так, як я їх? Як ти вважаєш? Чому я маю вночі,коли мої сестри сплять і бачать солодкі сни,шити їм вбрання на бал? Чому моя мачуха основну хатню роботу перекладає на мої плечі? Хіба це правильно? Інколи мені дуже хочеться відпочити, але я не маю права,бо треба все встигнути. Уже закінчую писати свого листа , бо скоро мачуха прокинеться й покарає за те ,що я байдикую. Нетерпляче чекаю на твої поради.
З повагою Попелюшка.
Лист від Ведмежати
Добрий день, дорогий друже!
Пише тобі Ведмежа з казки «Три ведмеді». Я так само, як і ти, вчуся у школі, але в лісовій. Знаєш, і математика в нас є, і маловання. Але ніхто нам ще не розповідaв, що є якісь там права. Дуже соромно, але я своїх прав не знаю. Ось, наприклад, якщо ти пам'ятаєш, у казці Маша прийшла до нас додому, попоїла з моєї мисочки, поспала в моєму ліжечку, пом'яла його і навіть «дякую» не сказала. Будь ласка, любий друже, дай мені відповідь: чи Маша мала право без запрошення й дозволу зайти в чужий дім та корисуватися чужими речами? Чекатиму на твого листа. Запрошую тебе в гості у нашу лісову школу.
До зустрічі !
Ведмежа
Лист вiд Вовка
Привiт, любий друже!
Пише тобi Вовк iз казки "Колобок". Я впевнений, що ти цю казку любиш. Менi вона й самому дуже подобається: яка природа , якi чудовi героï! Так, щось я дуже гарними словами заговорив. А пишу тобi тому, що обурений поведiнкою Колобка. Вiн котився собi стежкою, аж тут я на нього й натрапив. Колобок був дуже апетитний, i я захотiв його з'ïcти, але вiн заспiвав менi пiceньку та покотився далi. Хiба ж можна так зi мною чинити? Любий друже, а може, Колобок правий?
Вовк
Лист від Ведмедя
Добрий день, дорогий друже!
Одного теплого літнього ранку йшов я лісом, та раптом бачу вулик! Я туди лапу свою й запустив. Думаю: «Покуштую трішки меду!». Тут бджоли повилітали, всього мене й покусали. Ну все, думаю, вмираю! Ти уявляєш, я міг померти: ні казок про мене, ні віршів тоді не було б. Чому вони всі такі невиховані, ці бджоли? А як ти оцінюєш їхню поведінку?
Ведмідь