Застосування ігрових методів на уроках в початковій школі, як засіб формування соціальної компетентності здобувачів освіти.

В сучасній школі потрібна така діяльність, яка забезпечила б умови розвитку особистих здібностей креативного ставлення до життя кожного здобувача освіти, забезпечення різноманітних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей.

Ігри  позитивно  впливають на емоційний та розумовий розвиток кожної дитини, а також на процес фізичного, розумового і морального виховання. Коли діти захоплюються грою, вони не помічають, що навчаються, залучаються до активної діяльності навіть найпасивніші учні.

Як зазначав В О.Сухомлинський: «Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющій потік уявлень, понять про навколишнє”.

Я вважаю, що на всіх етапах розвитку особистості дитини гра сприймається як цікаве, яскраве, необхідне для життєдіяльності дитини, покращення запам'ятовування, повторення, закріплення чи засвоєння інформації. Це зумовлено особливостями  фізіологічного та психічного розвитку дитини.

В умовах нової української школи треба вміти поєднувати ігрову діяльність з навчальною, адже основна увага приділяється не механічному запам’ятовуванню знань учнями, а тому щоб дитина була зацікавлена у здобуванні потрібних знань. Тому роль ігрової діяльності в молодшій школі має особливе значення.

Доцільність гри в наш час посилюється  через те, що учні перенасичені інформацією, вони не вміють серед великого обсягу матеріалу виокремити головне, важливе саме для них. Саме дидактична гра вчить виокремлювати важливе, обирати, систематизувати, аналізувати та практично використовувати знання, отримані на уроці і в позаурочний час.

Завдяки іграм учні вчаться невимушено спілкуватися один з одним, налагоджувати стосунки з учителем та іншими дорослими. Під час гри виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, з’являється бажання вчитися. Діти пізнають нове, орієнтуються в різних ситуаціях, поглиблюють   раніше набутий досвід, порівнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію.

Протягом моєї практичної діяльності, працюючи над темою  “Використання ігрової діяльності на уроках молодших школярів як засіб формування соціальної компетентності здобувачів освіти” я постійно застосовую і використовую власні розробки різних ігор: інтелектуальних, дидактичних, ігор з віршованими завданнями, ігор - загадок, ігор - бесід, ігор - припущень на уроках і заняттях розвивального характеру.

Я стверджую, що вчитель має бути не просто вчителем, а компетентним, творчим, креативним фахівцем у шкільному житті учнів.  Адже найбільша проблема сучасної освіти  - небажання у дітей вчитися, тому роль вчителя не тільки в забезпеченні учнів знаннями, а й у їх мотивації та заохочені до навчання.

Я намагаюсь не зупинятися на досягнутому і постійно планую урок не тільки змістовим, а ще й цікавим. Для цього впроваджую ігрову діяльність, модернізуючи стандартні форми і методи навчання.

 У своїй практиці  використовую такі творчі ігри:

1. Сюжетно — рольові (сімейні, побутові, суспільні), будівельно -  конструкційні ігри за казками (інсценування);

2. Ігри за правилами: рухливі (великої, середньої, малої рухливості, ігри з предметами: з переважанням основного руху: бігу, стрибків; ігри-естафети) та дидактичні ігри (словесні, з іграшками, настільно-друковані);

3. Народні ігри (забави, рухливі, дидактичні, обрядові).
        Творчі ігри мають певні правила, так як без правил не може бути спільної діяльності, а ігри за правилами виробляють елементи творчості. У рухливих і дидактичних іграх правила встановлюють дорослі, досягаючи виховну та навчальну мету. У творчій грі їх установлюють діти. У творчих іграх і в іграх за правилами зазначається мета, самостійність дій, активна робота уяви, творчість. Різниця цих двох великих груп ігор спрямована на творчу активність дітей: творчі прогнозують реалізацію задуму, розвиток сюжету; ігри за правилами – виконання правил і вирішення завдань .
            Таким чином, коли діти переходять від одного виду гри до іншого, то це буде залежати як від віку, так і від індивідуальних уподобань. Уникаючи надмірну регламентацію я  сприяю розвитку різних видів ігрової діяльності учнів.
          Дидактичні ігри, які  ми використовуємо у своїй діяльності здійснюють різні функції: посилюють інтерес та увагу дітей, формують пізнавальні здібності, увагу, кмітливість,закріплюють знання, вміння і навички  тощо.

Коли  часто використовую цікаві дидактичні ігри, мої учні  роблять для себе відкриття: „Мені подобається міркувати, дайте мені таку вправу, щоб я поринув з головою у це”, тобто виникає інтерес до розумової праці.

 Дидактичні та рухливі  ігри розвивають у дітей відчуття, мовлення,  уміння рахувати.

Щоб урізноманітнити сучасне навчання я використовую улюблений дітьми набір цеглинок. Це сприяє вільному руху дітей під час проведення фізкультхвилинок.

Завдяки цеглинкам у дітей закріплюються кольори, формуються навички лічби (прямий та зворотній напрямок), засвоюється склад чисел, вправи на додавання і віднімання чисел без переходу через десяток та утворення двоцифрових чисел, практичні операції з ними. Також урізноманітнюємо за допомогою цеглинок LEGO ігри і змагання на  з ЯДС. 

Також дуже ефективною формою творчої діяльності учнів є використання лепбуку. Його доречно створювати для закріплення вивченого матеріалу, використання набутих знань, для розвитку самостійності, креативності, для розширення знань і світогляду.

 Лепбук – інноваційний спосіб організації освітнього процесу. Завдяки цьому способу школярі мають можливість спільно діяти,  креативно підходити до дослідження нового, а також повторювати та закріплювати вивчене. Працюючи над розробкою лепбуку разом, школярі мають змогу радитися, спілкуватися вільно, висловлювати свою думку, порівнювати, знаходити важливе, враховувати  ідеї товаришів, разом робити  висновки. Емоційне задоволення і почуття відкритості – це сприятливе  середовище для кращого засвоєння знань, розкриття  обдарованості дітей. Якщо створити умови для роботи усіх органи чуття дитини, то це буде стримким кроком до організації успішного навчання школярів.

Також активно на уроках використовую метод Ромашка Блума. Її можна застосовувати як на початку уроку, так і  у вступній частині, під час переходу до основної частини або на рефлексії уроку. У груповій роботі з дітьми при користуванні цим методом відбувається найкраща умова для розвитку словникового запасу, обміну враженнями і передбачення того, що відбуватиметься далі, вибудовується особистісна лінія розвитку кожного учня

Тож гра, її впорядкування - ключ до організації виховання. У грі формується індивідуальність школяра, його особистість, творча соціалізація.        Гра є своєрідною школою підготовки до праці. У ній виробляється кмітливість, спритність, активність. Це школа спілкування учнів.  “У шкільному віці гра не лишн  не вмирає, а проникає у відносини до дійсності. Вона має своє продовження у шкільному навчанні та праці” - писав Л.С. Вигоцький.