Застосування інтерактивних методів на уроках фізики як засіб розвитку творчих здібностей
Ні від кого не залежить, якими діти народжуються, але те, щоб вони завдяки правильному вихованню і навчанню стали творчо розвинутими особистостями – це завдання учителя. У кожної дитини є свої здібності і таланти. Діти від природи допитливі і все, що потрібно для того, щоб вони могли виявляти свої дарування – це розумне керівництво з боку вчителів
Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту України
Дніпропетровська обласна державна адміністрація
Департамент освіти і науки
Відділ освіти Васильківської районної державної адміністрації
Застосування інтерактивних методів на уроках фізики як засіб розвитку творчих здібностей
Вчитель фізики :
Мормуль О.І.
Авангардська середня загальноосвітня школа
с. Вербівське
Ні від кого не залежить, якими діти народжуються, але те, щоб вони завдяки правильному вихованню і навчанню стали творчо розвинутими особистостями – це завдання учителя. У кожної дитини є свої здібності і таланти. Діти від природи допитливі і все, що потрібно для того, щоб вони могли виявляти свої дарування – це розумне керівництво з боку вчителів. Розвиток здібностей донедавна вважався побічним продуктом навчання, проблема творчого розвитку не виділялася як окреме завдання педагогіки, але сьогодні проблема розвитку творчих здібностей учнів багатоаспективна і непроста. Творчі здібності дитини називають «базальним фактором обдарованості».
Сьогодні ми можемо виділити два рівні здібностей:
а) репродуктивні;
б) творчі.
Учень, що володіє здібностями першого рівня, виявляє уміння швидко засвоювати знання й оволодівати уміннями і навичками, опановувати певним видом діяльності, здійснюючи її за зразком.
Другий рівень здібностей означає, що учень здатний за допомогою самостійної діяльності опанувати прийоми пошуку творчої діяльності. В цьому випадку творчі здібності виявляються в здатності учня продовжувати розумову діяльність за межами необхідного розв’язку задачі, що ставиться перед ним. Одним із джерел розвитку творчих здібностей учнів засобами предмета фізики є використання активних форм і методів роботи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція, класифікація, які учень здатний виконувати в процесі навчально-пізнавальної діяльності. Проблема розвитку тих властивостей особистості , що входять у поняття «творчі здібності». Вимагає цілеспрямованої роботи від учителя. Епізодичне використання творчих завдань і задач підвищеного рівня не принесе бажаного результату. Пізнавальні завдання повинні включати систему пізнавальних операцій, починаючи від дій, пов’язаних зі сприйняттям, запам’ятовуванням, осмисленням, розвитком логіки і закінчуючи операціями логічної уяви і творчого мислення.
Досвід показує, що удосконалення прийомів, методів і засобів навчання – це найкоротший шлях до підвищення якості знань учнів. Суть діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити для кожного учня ситуацію успіху. Оскільки кожна дитина має певні здібності та інтереси. То вчитель повинен побачити в кожному учневі унікальну особистість. Ставитися з повагою і вірити в неї. Розуміти причини дитячих метань і не правильної поведінки, усувати їх. Не принижуючи гідності дитини. Кожен учитель добре знає. Що від уміння розбудити інтерес до свого предмета багато в чому залежить успіх уроку. Інтерес є важливим фактором для розвитку особистості учня в цілому.
Беручи за основу концепцію «загальної обдарованості», можна розробити спеціальні прийоми для дітей з різними рівнями обдарованості.Можна диференціювати завдання для різних учнів, враховуючи при цьому потенційні можливості дитини. Нині існує три форми диференціації навчання обдарованих дітей: селективна, елективна і перехідна. Перехідна форма диференціації навчання обдарованих дітей передбачає наявність в одній паралелі класів з різними рівнем і характером навчання, тобто створення профільних класів. Елективна форма диференціації навчання передбачає навчання обдарованих дітей разом з їхніми однолітками, не виділяючи їх в окремий клас . Але про яку б форму диференціації навчання обдарованих дітей не йшлося ,важливо створити комфортні умови і відповідно скорегувати мету і характер навчання. Образно кажучи ,дитина приходить у світ із генетично визначеним бажаннями його пізнати, а ми, вчителі, хочемо навчати її вирішувати нестандартні задачі, досліджувати теоретичні проблеми, проводити синтез і аналіз. З огляду на таку двохсторонню зацікавленість,природно було б припустити,що процес навчання повинний проходити легко і продуктивно ,але в реальному житті усі відбувається зовсім не так. Чому інколи процес навчання для здібних дітей перетворюється на важку повинність,малопривабливу роботу,яку потрібно робити на уроці,але дуже не хочеться?Здавалося б,здібний учень,а він тупцює на одному місці з усім класом. Причина досить проста. Необхідно врахувати:
• індивідуальні особливості дитини;
• специфіку предмета;
• розвиток пізнавального інтересу до даного предмета;
• здійснювати особистісно-орієнтований підхід до навчання учень-суб’єкт навчальної діяльності;
• навчання повинне орієнтуватися на розвиток природних особливостей дитини, у центрі змісту освіти повинен стояти не вчитель із заздалегідь заготовленими планами і програмами навчання,а учень,сили якого мають бути виявлені,інтереси задоволені, здібності розвинуті.
Зважаючи на контингент учнів у класах, розглянемо деякі прийоми розвитку творчих здібностей, форми і методи роботи з обдарованими учнями.
→ I прийом. Розминка. Перед початком розминки вчитель дає установку, що учням буде запропонована серія запитань,але відповідати потрібно швидко. Завдання учнів полягає в тому,щоб уважно вислухати кожне запитання і якомога швидше дати на нього чітку відповідь. Після цього робота проходить у формі навчального діалогу. На уроках математики,фізики учні можуть частину відповідне записувати собі в зошит,після чого відразу проводиться перевірка. Це робиться для того, щоб дати шанс працювати кожному у своєму темпі. Кожен варіант відповіді оцінюється вчителем,при цьому звертається увага на помилки, неточності,розкриваються причини їх виникнення. Усі завдання для розминки вчитель підбирає з урахуванням рівням навчальних досягнень учнів даного класу, групи.
→ ІІ прийом. Розв’язування частково-пошукових задач на уроках математики, фізики, мови. Частково-пошукова задача містить завдання, у процесі розв’язування якого учні самостійно,без допомоги вчителя ( або за незначної допомоги) відкривають для себе нові знання. До конкретних частково-пошукових задач можна віднести завдання на визначення закономірності, на знаходження принципу розташування слів, цифр, явищ, завдання на визначення найбільш раціонального способу розв’язання задачі. Для розвитку творчих здібностей учнів величезне значення мають такі частково-пошукові завдання, що містять кілька варіантів розв’язку, при цьому розвивається розумова діяльність, логіка. Потрібно включати до завдань запитання,які вимагають висловлювань інтуїтивного характеру, висунення учнями припущень.
→ ІІІ прийом. Розв’язування творчих задач, завдань підвищеного рівня. Творчі завдання вимагають самостійності від учня, вони розраховані на пошукову діяльність, неординарний, нетрадиційний підхід і творче застосування знань. Важливого значення набувають творчі завдання на уроках закріплення набутих знань, умінь і навичок, тому що під час узагальнення матеріалу значна частина завдань спрямована на відтворюючу діяльність і створює фундамент для успішної творчої діяльності.
→ IV прийом. Пізнавальні задачі на уроках фізики, хімії, біології, інформатики. Використання пізнавальних задач на уроці – ефективний спосіб розвитку творчих здібностей. Задача – це основна , вихідна ланка пізнавального, пошукового і творчого процесу, саме вона пробуджує думку. Аналіз відвіданих уроків показує, що в навчанні на 85 % переважає монолог учителя, розрахований на передачу учням знань у готовому вигляді, на розвиток відтворюючої пам’яті учня. Навіть на тих уроках, де є діалог, його функції обмежуються найчастіше репродуктивним відтворенням вивченого матеріалу. До пізнавальних задач відносяться: розв’язування експериментальних і якісних задач на уроках фізики; виконання лабораторних робіт, постановка експерименту, створення проблемних ситуацій, висування гіпотез. Міркуючи, зіставляючи, експериментуючи, розв’язуючи задачі, учень висловлює припущення, висуває ідею, потім починає її обґрунтовувати, пов’язувати з іншими явищами і робити висновок, підтверджений фактами, законами.
→V прийом. Самостійні роботи творчого характеру. Під час їх виконання учень у своїй пізнавальній діяльності поступово звільняється від готових зразків розв’язування. На уроках математики при вивчені таких тем як «Функція», «Похідна», «Межа функцій» необхідно проводити самостійні роботи, що містять у собі пізнавальні задачі за умовами яких учням необхідно: аналізувати незвичайні для них ситуації; виявити характерні ознаки проблем, що виникають у цих ситуаціях . самостійна робот творчого характеру розраховані на учнів, у яких розвинуте логічне мислення, уява і є стійкий інтерес до вивчення предмета. Самостійні роботи проводяться звичайно на етапах актуалізації опорних знань або під час закріплення матеріалу . При проведенні самостійних робіт дослідницького характеру на уроках фізики можна використовувати ігрові елементи, наприклад: учні здійснюють уявну подорож, складають маршрут, підбирають спорядження, пишуть щоденники походу. Далі учні працюють з довідковою або спеціальною літературою і пояснюють те, що було вивчено, прочитано.
→ VI прийом. Фактор успіху, або створення ситуації успіху. Американський психолог Розенталь писав, що в ситуації, коли педагог очікує «видатних успіхів від учнів, вони дійсно починають показувати ці успіхи, навіть якщо до цього вважалися не дуже здібними». Суть цього прийому полягає в тому, що вчитель розбиває клас на групи. У кожній групі від 5 до 7 учнів. Групи одержують різні завдання, які ведуть до загального результату. Кожна група готує завдання. Після завершення роботи спікер кожної групи розповідає результати, інші учні його доповнюють.
→ VI прийом. «Злови помилку» - технологія цього прийому полягає в тому, що вчитель на уроках хімії, фізики, математики дає серію формул, перетворень, формулювань, рівнянь. Завдання групи – знайти серед них неправильні, довести, обґрунтувати їхню помилковість і замінити правильними.
→ VII прийом. «Мозковий штурм» - розв’язування творчих, евристичних задач у групах. Такі задачі розвивають творчість мислення учнів. Технологія цього прийому: клас розділяють на кілька груп, кожна група одержує своє творче завдання. У групі вибирається або призначається вчителем спікер, що розповідає класові і вчителеві про результати експерименту. Якщо різними групами будуть запропоновані однакові експерименти, то оцінка оригінально знижується. Це активна форма роботи, учні тренують уміння коротко і чітко висловлювати свої думки, напрацьовані рішення часто дають нові підходи до вивчення теми. Під час обговорення рішень учитель приймає контрольну відповідь і висловлює зауваження.
Відповідно до особливостей предмета на кожнім з етапів уроку застосовують той чи інший прийом, що сприяє розвитку пам’яті , уваги, мислення, уяви. Це дозволяє досягнути значних результатів у розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів.
Ось деякі нестандартні форми та методи проведення навчальних занять, враховуючи рівень навчальних досягнень. класу і окремих учнів: 1)Урок документальний практикум(Астрономія ) Структура уроку полягає в тому, що клас розбитий на групи, кожна група отримує чітко сформульоване завдання, потрібне довідкові й інформаційні матеріали з теми. Їхня задача – на основі вивчення матеріалів провести глибокий аналіз представлених документів, виявити помилки, невірні підходи, розробити проект нового документа і потім представник кожної групи пред’являє і захищає напрацьовані матеріали перед всім класом.
2) Захист міні творчих робот (фізика). Учитель дає завдання учням: приготувати міні творчі роботи з окремих питань (5 – 6 чоловік). Створюється рада з учнів, призначаються опоненти. Учні розповідають, використовуючи засоби наочності: схеми, таблиці, фотографії.Створюють мультимедійні презентації та готують захист. Опоненти ставлять запитання, оцінюють виступ.
3) Проблемно – навчальний залік. Цей урок проводиться на диференційованій основі. Клас поділяється на три групи. Перша група отримує завдання уважно прочитати параграф підручника. Потім учні, які сидять за однією партою, ставлять один одному запитання і відповідають на них. Кожен учень виставляє за підсумковими роботами оцінку своєму партнеру. Друга група повинна за текстом підручника підготувати якомога більше оригінальних запитань, завдань, тестів. Третя група розробляє критерії оцінювання, враховуючи те, що розповіли з параграфа, логіка та взаємозв’язок суджень, оригінальність суджень. Учитель виконує роль консультанта.
4) Урок-пошук. Урок подібного типу вимагає серйозної попередньої підготовки. Краще проводити два спарені уроки у класі, в якому учні логічно мислять, вміють аналізувати, здатність висловлювати свої думки.
На першому етапі уроку вчитель і учні повідомляють цікаві і важливі відомості з теми. Другий етап: постановка проблеми. Вчитель і учні ставлять запитання, що виникли в процесі дослідження матеріалу. На наступних етапах уроку йде пошук ідей, розв’язків, використовується при цьому групова, індивідуальна і фронтальна форми роботи. Наприкінці уроку вчитель аналізує і оцінює роботу учнів під час уроку-пошуку.
5) «Урок – ділова гра» - моделює наукову діяльність учнів на уроці. Створюється науково-дослідницька лабораторія, до складу якої входить учитель. Він виконує роль консультанта. Учні – винахідники або дослідники в залежності від завдання, яке отримали заздалегідь. Завдання не просто творче це може бути розробка якого-небудь проекту або експериментальна задача. 3 -4 учнів входять до складу приймальної комісії. Під час гри учні-винахідники опрацьовують результати, обговорюють план захисту, готують плакат і обирають спікерів, які будуть представляти результати класу. Приймальна комісія аналізує результати, і приймає рішення, підбиває підсумки роботи. Активність учнів, викликана вивченням предмету, повинна поєднуватися з активністю логічною, доповненою постановкою питань і завдань, з необхідністю виділяти головне,розвитком розумових умінь і навичок. Готуючись до уроку, учитель прагне передбачати умови,в яких буде проходити урок. Будь-які поради, рекомендації,ідеї принесуть користь тоді, коли вчитель пропустить їх через власну індивідуальність з урахування здібностей, можливостей учнів того класу,у якому працює. Працюючи зі здібними дітьми необхідно пам’ятати :творчі здібності виявляються під час розв’язування творчих задач,але оптимальною умовою, що забезпечує інтенсивний розвиток творчих здібностей учнів, виступає не епізодичне розв’язування окремих пізнавальних задач,а планомірне, цілеспрямоване застосування їх у системі,що відповідає наступним вимогам:
1) пізнавальні задачі повинні сприяти розвитку пам’яті,уваги,мислення , уяви; 2)система пізнавальних задач повинна сприяти формування наступних найважливіших характеристик творчих здібностей:гнучкий розум,оригінальність,допитливість,уміння висувати та розробляти гіпотези; 3)завдання повинні підбиратися від репродуктивних,спрямованих на актуалізацію наявних знань до частково-пошукових,орієнтованих на оволодіння узагальненими прийомами пізнавальної діяльності,потім і до творчих,що дозволяють розглядати досліджувані явища з різних сторін.
Робота в малих групах Опис Перед впровадженнями роботи в групах вчитель повинен спланувати: а)Час. Найкраща модель – розпочати з пояснення завдань всьому класу,потім-робота в групах і підбиття підсумків. б)Місце. Готуючи клас до заняття, слід взяти до уваги наступне: - що будуть робить групи; - члени групи повинні бачити й чути одне одного; - члени групи будуть користуватися матеріалами; - допоміжні навчальні матеріали повинні бути доступні. в)Письмові інструкції. Інструкції: - повинні бути написані зрозумілою для кожного учня мовою; - можуть бути написані на дошці, великому аркуші паперу,роздані на картках кожній групі або кожному учневі; - повинні чітко вказувати,яким має бути результат роботи групи; - повинні бути протестовані(зроби сам або попроси зробити це іншого вчителя). г)Вміння працювати в групі. Чим складніше завдання, тим більший обсяг роботи мають виконувати учні разом. Цілком можливо, що вчителеві необхідно присвятити багато часу для ознайомлення учнів з правилами роботи в групі. Навчання правил роботи в групі є надзвичайно важливими моментом.
ПРАВИЛА РОБОТИ В ГРУПІ 1) Бери активну участь у роботі групи. 2) Слухай своїх колег. 3) Зробити свій внесок у результат роботи групи.
4) Проси про допомогу,якщо її потребуєш.
ПОДІЛ НА ГРУПИ
1) Для короткотривалих завдань оптимальними є групи, що складаються з 4 – 5 осіб.
2) Групи повинні бути неоднорідними за статевою ознакою, за інтелектуальними показниками. Лідери класу не мусять бути керівниками груп. Робота в групах – це не система ані для винагородження кращих учнів, ані для «підтягування» слабших. Це метод, який дозволяє всім учням діяти креативно.
ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
1) Перед початком уроку підготуй матеріали, розтав столи.
2) Коротко поясни завдання.
3) Поділи учнів на групи.
4) Визнач завдання, роздаючи матеріали або записуючи інструкції на дошці.
5) Виділи групам час на ознайомлення із завданням.
6) Переконайся, що всі зрозуміли інструкцію.
7) Визнач час для виконання завдання.
8) Попроси представників груп оголосити результати роботи.
9) Проведи обговорення вправи з усім класом.
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЕВІ
1) Можеш допомагати учням, коли вони працюють у групах. Попроси учнів, щоб вони розповідали про те, що вже виконали. Намагайся підказувати дітям нові ідеї.
2) Контролюй роботу груп, але не керуй ними. Дозволь, щоб вони працювали самі, навіть, якщо допускають помилки.
3) Заохочуй учнів проводити аналіз, чому даний метод є гарним або поганим, робити висновки, спостерігаючи за власною роботою і роботою інших.
4) Проси учнів, щоб вони міркували вголос, слухали інших, робили висновки з отриманої інформації.
5) Коли учні працюють у групах, ти є спостерігачем. Зверни увагу на дітей, які володіють необхідними навичками для виконання конкретного завдання.
6) Роби коментарі в процесі робити учнів. Оцінюй їх досягнення. Не бійся надто частих, конкретних і щирих коментарів. Ти повинен це робити як під час роботи в групах, так і при підбитті підсумків.
ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИ РОБОТИ В ГРУПАХ
1) Ціле – це більше, ніж сума частин, ніхто не знає всього.
2) Учень сам визначає особистий внесок у роботу групи і тому охоче на ній концентрується.
3) Руйнується стереотипне відношення вчитель – учень.
4) Позитивна, невимушена атмосфера запобігає виникненню стресів вчителя і учнів.
5) Учні набувають впевненості в своїх сила, зміцнюють віру в себе.
6) Співпраця заохочує учнів до доброзичливості.
Приклади застосування роботи в малих групах
СТРУКТУРА ФРАГМЕНТУ УРОКУ
1) Постановка мети.
2) Вступ. Що таке вага? (Експеримент)
3) Чи можна зазнати невагомості на Землі? (Звернення до життєвого досвіду)
4) Переваги, яких зазнають люди в стані невагомості. (Звернення до літературних джерел)
5) Як усунути незручності, пов’язані зі станом невагомості. (Робота в групах, метод «мозкового штурму»)
6) Представлення результатів, обговорення роботи в групах.
1. Постановка мети
Які можна знайти переваги у стані невагомості для людини і які незручності він спричиняє? Спробуємо винайти способи, за допомогою яких можна уникнути цих незручностей.
2. Вступ
Невагомість – це втрата ваги. Що ж таке вага тіла?
Експеримент 1. Тіло підвішене на нитці. Нитка розтягнута. Сила, з якою тягарець розтягує нитку, - його вага. Вага тіла прикладена до нитки. Обріжемо нитку. Під час падіння тіло не розтягує нитки, вага тіла дорівнює нулю.
Експеримент 2. Тіло лежить на опорі. Опора прогнулась. Вага тіла прикладена до опори. Змусимо тіло падати разом з опорою. Тіло не тисне на неї, його вага дорівнює нулю.
Експеримент 3. Всі ви маєте вагу. (Звернення до конкретної дитини)
- До чого прикладена твоя вага? Вона діє на стілець. А на підлогу? Частково.
Давайте спробуємо переносити свою вагу:
• Вся вага прикладена до стільця.
• Вага прикладена частково до стільця, частково до підлоги:
• … до стільця, до підлоги, до столу;
• … тільки до стільця і столу.
• Вся вага прикладена до підлоги
Ви відчули свою вагу і спробували її переносити. Але чи доводилось вам її втрачати?
3. Звернення до життєвого досвіду
Невагомість – стан тіла, коли воно втрачає свою вагу, тобто не тисне на опору, не розтягує підвіс. Чи перебував хтось із вас у стані невагомості?
Допомогти знайти відповідь на запитання.
• Хто швидко їхав по опуклому мості і його «підкидало» на сидінні.
• Хто на горбах підскакував на санчатах і покрикував від задоволення?
• Хто стрибав у висоту? У довжину? Просто підстрибував, зазнаючи відчуття вільного польоту?
• Хто потрапляв у повітряні ями, перебуваючи у літаку?
• Хто занурювався у воду?
• Хто стрибав з висоти?
• Хто перебував у космічному кораблі?
• Хто у сні зазнав відчуття віртуальної невагомості?
Отже, стану часткової невагомості зазнавали всі.
Невагомість – дуже приємне відчуття (цитата Юнга). Напевне, першим хотів зазнати його міфічний Ікар, який зробив собі крила (репродукція «Ікар» роботи палехівських майстрів). Сучасні Ікари – наші космонавти – довгий час перебувають у стані невагомості. Погляньте на ці світлини з космосу. Чи не видається вам, що вони почувають себе дуже комфортно в стані невагомості? (Роздати світлини). Спробуйте уявити себе на місці космонавтів. Вам легко, приємно, ви невагомі.
4. Звернення до літературних джерел
Переваги у стані невагомості для людини дуже яскраво описані К. Е. Ціолковським у фантастичному оповідання «Поза Землею».
• Легко і зручно проводити найрізноманітніші роботи. Всі частини споруди однаково доступні. Не потрібно ніяких драбин, кранів, блоків, домкратів.
• Сила потрібна, але вона може бути дуже мала; необхідно лише більше часу.
• Нема обвалів, падінь, руйнування. Де б ви не були, ви нікуди не можете впасти і розбитись.
• Жодний предмет також не може відірватись і навалитись на вас.
• Не може рухатись лавина, не обвалюються гори, люди не падають в провалля, не падають з вершин башт, не обвалюються ніякі споруди, якими б старими і нестійкими вони не були.
5. Роботи в групах
Але невагомість приносить і певні незручності. Уявіть собі, що ви приєднались до екіпажів на борту космічного корабля, світлини яких перед вами. І, звісно, там панує стан невагомості. Ви прокинулись вранці і хочете вмитися невагомою водою, потім поснідати невагомою їдою, випити невагомий чай.
Спробуйте:
• переміщатись по кабіні і користуватись невагомими речам;
• вмитись;
• поїсти;
• випити чай;
• переміститись по кабіні (звернути увагу на фото);
• зберігати речі в порядку (звернути увагу на фото).
Кожна група отримує завдання: запропонувати спосіб, як вмиватись, пити, їсти, пересуватись, зберігати речі в стані невагомості. Завдання складені на основі фрагментів, взятих з науково-фантастичних творів. « Ключові слова» пропущені.
6. Обговорення роботи в групах
Представники груп представляють варіанти вирішення проблеми в групі. Вивішуються плакати кожної групи. Вчитель підбиває підсумок, зачитує «ключові слова» .
Інструкція для груп:
1) Кожен з вас отримує фрагмент з науково-фантастичного оповідання, автор якого описує явище невагомості. У назві цього фрагменту сформульовано запитання, на яке повинна відповісти ваша група.
2) Виберіть секретаря, який буде вести запис.
3) Прочитайте уважно фрагменти і запропонуйте фразу, яка пропущена, - це буде відповідь на поставлене запитання.
4) Спробуйте запропонувати декілька варіантів відповіді на поставлене запитання.
5) Час виконання завдання – 5 хвилин.
6) Працюючи в групах використовуйте правила «мозкового штурму»:
• Пропонуй, спираючись на ідеї інших людей.
• Утримуйся критики.
• Мета – кількість.
• Дозволь «нуртувати» уяві.
Завдання для груп
У матеріалах, які роздаються дітям, виділені слова пропускаються. Кожна група працює над іншими завданнями.
1. Як вмиватися у стані невагомості?
Спочатку відсутність тяжіння створювала безліч незручностей. Вмиватися можна було тільки за допомогою губки. Вода, залишена в нещільно закритій посудині, виливалась через край, розтікалася навкруги. Її краплини збирались у радужні кульки, які плавно рухались у повітрі, неначе мильні бульбашки. Зустріч з ними не віщувала нічого хорошого: вода миттєво вбиралася одягом. Г. Бовін «Діти землі»
2. Як пити в стані невагомості?
Олена Миколаївна принесла пульверизатор – вода в цьому світі без тяжіння не виливалась сама з пляшки, її доводилося звідти виштовхувати з допомогою резинової груші. Ю. Сафронов, С. Сафронов «Онуки наших онуків»
3. Як їсти в стані невагомості?
Їжу варили з постійним ризиком обпектись, бо це відбувалося в герметично закритій посудині. Особливо важко було їсти: про тарілки довелося забути. Рідку їду висмоктували з широкогорлих пляшок через гумові соски. Тверду їжу прикривали особливими сіточками, щоб вона не розліталася в усі сторони при першому ж не обережному русі. Г. Бовін « Діти Землі»
4. Як зберігати стійку рівновагу в стані невагомості?
Головна незручність полягала в тому, що потрібно було постійно пришпилятись ремнями до сидіння. Варто було забути це зробити, і необережна людина плавно піднімалась угору і безпомічно борсалася у повітрі до тих пір, поки її не прибивало до стіни або до стелі. Така ж доля спіткала незакріплені предмети. Г. Бовін «Діти Землі»
5. Як рухатись?
До підошви наших черевиків були пригвинчені невеликі металеві пластини. Вони притягувались до електромагнітів, розташованих під підлогою. Завдяки цьому ми могли нормально пересуватись по кабіні. Г. Бовін «Діти Землі»
6. Як зберігати речі в стані невагомості?
Кімната була як сажалка з рибою; не можна було повернутись, щоб не зачепити чогось: столи, стільці, крісла, дзеркала, які стояли в повітрі, хто як хотів, робили статечні еволюції в досить немальовничому безладі, але немовби задумавшись. Книжки розкрилися, розпушились і, повертаючись, немов говорили: «Читайте нас з усіх боків…» К. Е. Ціолковський «Мрії про Землю і небо»
Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту України
Дніпропетровська обласна державна адміністрація
Департамент освіти і науки
Відділ освіти Васильківської районної державної адміністрації
Застосування інтерактивних методів на уроках фізики як засіб розвитку творчих здібностей
Вчитель фізики
Мормуль О.І.
Авангардська середня загальноосвітня школа
с. Вербівське
про публікацію авторської розробки
Додати розробку