Застосування компаративної методики як засобу підвищення ефективності викладання музичного мистецтва

Управління освіти Чернівецької міської ради

Міський методичний центр

Чернівецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №14

«Застосування компаративної методики як засобу підвищення ефективності викладання музичного мистецтва»

Підготував: вчитель музичного мистецтва

спеціаліст вищої категорії

старший вчитель

Понич М.І

Чернівці - 2019

Усе досліджуйте,

доброго тримайтесь.

Апостол Павло

Завтра на урок. І знову думаєш, як зробити його яскравим і незабутнім? Які методи і прийоми для цього обрати? А головне – як зробити урок сучасним та ефективним? Переконаний, що сучасний урок музичного мистецтва вимагає переосмислення пріоритету методів, прийомів та видів навчальної діяльності, розширення їх методичної палітри.  Який учитель не  хоче провести гарний урок? Звичайно, до цього прагне кожен, хто любить свою справу, хто хоче отримувати від неї фахове задоволення.

Проблема  «Застосування компаративної методики як засобу підвищення ефективності викладання музичного мистецтва» є  найпродуктивнішої, яка можливо, не звучить так красиво, як інші, але досить актуальна, має практичне значення та інноваційну значущість.

Сьогодні компаративістику називають одним із перспективних напрямів сучасної шкільної освіти.

Компаративізм (від лат. сomparo - порівнюю ) – це порівняльне вивчення національних культурних процесів  на основі порівняльно-історичного підходу.

Метою шкільного компаративного аналізу є не тільки знаходження у музичному творі відповідностей і відмінностей, тобто здійснення порівняння заради порівняння, а й  необхідність формування гуманістичного світогляду учнів, шанобливого ставлення до музичного мистецтва.

За допомогою компаративного аналізу школярі вчаться знаходити спільне у структурі різних музичних творів, жанрів, стилів, а також специфічне, особливе, відмінне, тобто те, що не повторюється. Так виявляється не лише типологічне, схоже, а й індивідуальна особливість музичних творів.

Але, стимулюючи учнів до порівнянь, зіставлення музичних творів, потрібно намагатись дати учням матеріал для цих розумових операцій, навчити їх чути та відчувати, обирати

• порівнювані
• схожі
• аналогічні музичні факти та явища.

 Подібні уроки потрібні як учням, так і самому учителю. Користь від них обопільна, адже саме на такому матеріалі педагог має можливість відточувати свою методичну майстерність.

У чому ж полягають розвивальні можливості компаративістики? На мою думку компаративістика як метод:

                                            Компаративістика

Бачити світ, кожну його зернинку, кожен його феномен у порівнянні з іншим, вміти розрізняти несхожі явища та знаходити типологічне у схожому – саме це потрібно випускникові сучасної школи і саме цьому навчає компаративна методика.

Елементи компаративістики потрібно використовувати на уроках систематично. Найбільш ефективним вважаю прийом порівняння творів різних національних культур на рівнях ідейно-тематичного змісту музичних творів, проблематики, системи образів, сюжету, композиції.  Учні постійно здійснюють пошук музичних аналогій, порівнюють музичні образи, жанри. Наприклад під час вивчення пісні Ю. Чічкова “Мама” в 5 класі, учні слухають твір “Ave Maria” Ф.Шуберта, де вчаться порівнювати образи матері та образ Матері Божої.

Компаративна методика забезпечує реальну можливість дати учням знання про рідну українську та зарубіжну музичні культури в усьому розмаїтті їхніх взаємозв’язків та взаємовпливів.

Таке комплексне вивчення певних елементів світового музичного процесу відкриває перед учителем і учнями величезний простір для  дослідження музичних творів.

 Загальновідомо, що інтеграційні процеси, які відбуваються в сучасному світі, мистецтві, зумовлюють необхідність інтегрованого вивчення шкільних дисциплін. При цьому встановлення контактів між двома чи більше мистецькими явищами сприяє вихованню в учнів почуття національної гідності і водночас поваги до інших народів, їхньої самобутньої культури. Взаємозв’язок музики з образотворчим мистецтвом, літературою, театральним мистецтвом допомагає учням добре орієнтуватися в культурному просторі, відчувати силу  Мистецтва.

Уроки компаративного аналізу використовую і як вступний, і як підсумковий, і як урок контролю знань. Такий урок може бути підсумковим для молодшого класу та вступним – для середнього.

У чому ж полягає перевага компаративної методики? Насамперед у тому, що вона дає можливість школярам зазирнути за обрій чітко визначеного програмового матеріалу, побачити перспективу, вчить порівнювати і зіставляти, розкривати суть музичних явищ, відчувати себе “дослідниками”.

 Виділяють три основних аспекти компаративістики:

Наприклад: порівняльна характеристика проводиться під час вивчення пісень ”Гей там, на горі, Січ іде” та “Віють вітри, віють буйні”, а також під час знайомства з думою “Маруся Богуславка” та народною піснею “Ой, на горі та й женці жнуть ”.  Компаративний аналіз цих творів проводиться за схемою:

Порівняння історичних пісень та дум

Компаративний аналіз творів рекомендується проводити за таким планом:

Цей план використовується під час обговорення таких  питань:

Цікавим є урок зіставлення творів на історично-героїчну тему: Опера “Тарас Бульба”(сцена Запорізька Січ)  М. Лисенка та Арія Богдана з опери “Богдан Хмельницький ” К. Данькевича.

Використання прийомів компаративного вивчення музичного мистецтва дає можливість усвідомити цілісність світового музичного процесу.  Компаративістика як порівняльно-типологічне явище дає найбільший результат під час з’ясування національних своєрідності різний музичних культур. Водночас краще усвідомлюється національна специфіка рідної культури.

Як підсумок порівняння музичних творів, можливо використання гри “Біографічне лото”.  На окремих картонних картках записані фрагменти біографій композиторів,  тобто фактичний матеріал, який ми засвоювали на попередніх  уроках . На одній картці зазначено ім’я, на другій – прізвище, на третій – країна, далі – твори, написані композитором, характеристика його творчості.  Завдання для учнів: обрати із загальної кількості карток, ті що стосуються певного композитора, і скласти з карток  його біографію. Наприклад завдання для першої команди:

Завдання для другої команди:

 Порівняння музичних творів різних авторів допомагає простежити за еволюцією стильових  напрямів, розвитком емоційно-образної сфери музичного мистецтва  в історичній ретроспективі.

                                       Схема емоційно-змістовного аналізу музичного твору

Використання елементів компаративістики в шкільній практиці вбачається у формуванні уявлення учнів про музичну культуру, міжмистецькі зв’язки як могутній чинник духовного поступу людства, вихованні національно свідомої особистості з планетарним мисленням. Адже тільки в порівнянні свого з чужим людина усвідомлює своєрідність властивих  її етнічній спільноті елементів. 

 Особливо цікавим є порівняння музичних образів та образів образотворчого мистецтва. Інтеграція мистецтв безпосередньо впливає не тільки на розумові здібності учнів, а й на їхній внутрішній світ, емоційну сферу, вироблення ціннісних орієнтирів, осмислення свого місця у навколишньому світі. Компаративний аналіз може стосуватися не лише пошуків подібного, а й визначення протилежних ознак (але обов’язково у межах чогось спільного): наприклад різний кут зору композиторів та художників на ті самі теми, образи чи характери, авторські особливості реалізації ознак певного жанру, національну своєрідність втілення митцем подібної ідеї тощо.  

Під час ознайомлення учнів з творчістю Баха пропонуємо зіставити твори живопису з музикою композитора:

Творці художніх образів у різних видах мистецтва – письменники, поети, художники, архітектори, композитори – часто несподівано тлумачать звичайні речі, людей, природні явища. Це і є мистецький образ, уособлення бачення митцем навколишнього світу. Під час ознайомлення учнів в шостому класі  з твором видатного імпресіоніста Клода Дебюссі “Doktor gradus ad parnassum” проводжу паралель з картиною Клода Моне “Враження. Схід сонця”. З легкої руки критиків слово “враження” (з французької “impression”) дало назву мистецькому напрямку імпресіонізм.  Художники-імпресіоністи, як і композитори, вважали, що світ існує лише в русі, змінах, тому і мистецтво повинно передавати цей рух вібрації світла та повітря.

Компаративістика розширює кругозір учнів, формує цілісне світобачення. Вважаємо, що головне – працювати не над технологією заради її апробації чи використання, а організувати навчальну діяльність, спрямовану на розвиток здібностей дітей, шляхом використання інноваційних технологій. Мистецькі твори, що відносяться до однієї категорії, мають спільні якості колориту та художнього образу. Це дає право на відповідні узагальнення. Позитивний результат у практичній діяльності досягається поєднанням музичного та образотворчого мистецтва. Застосування мистецької інтеграції посилює вплив творів мистецтва на свідомість учнів та формує їх загальну культуру.

 Коли понад тридцять років тому видатний педагог і композитор Д.Кабалевський створив навчальну програму з музики для загальноосвітніх шкіл, девізом він обрав слова В. Сухомлинського “Виховання людини – це не виховання музиканта, а, насамперед, виховання людини”. Час минає, програми вдосконалюються, а на першому місці залишаться творча постать учня. Наукою вже давно доведено, що з усіх видів мистецтва саме музичне, найбільшою мірою впливає на емоційну сферу дитини, тобто на її почуття, а згодом, і на її вчинки.

 Спираючись на власний досвід, а також на досвід видатних педагогів М.Лещенко, Л.Масол, С.Мельничук, Н.Миропольська, О.Отич, О.Рудницька, Г.Тарасенко, О.Щолокова та ін.,  у стислій формі я б так сформулював головні завдання вчителя музичного мистецтва:

1. Формувати в дітей стійкий інтерес до музичної творчості, який з часом перетвориться на потребу в спілкуванні з творами мистецтва.
2. Навчити дітей слухати музику, розуміти її, творчо розмірковувати над нею.
3. Навчити учнів виразного вокально-хорового виконання, розвивати в них уміння передавати зміст і характер музичного твору.

      Структуру музичної культури школяра можна передати за допомогою такої схеми:

Об’єктивні тенденції національного відродження України вимагають особливої уваги до української музики – народної і професіональної. До того ж   твори українського професійного та народного мистецтва мусять розглядатися в контексті розвитку світової  художньої культури.  Історія музики – історія розвитку людських ідеалів, боротьби ідей, емоційних особливостей та засобів художньої виразності в музичному мистецтві. Те, що народжується і ледь помітне в одного композитора, у другого вже відкрито виявляється, а у третього стає всеосяжним. Якщо простежити за історичним розвитком емоційних і звукових елементів у творчості композиторів різних епох, музика стане тоді втіленням єдиного духовного життя, яке історично формується і розвивається.

У кожної дитини своя вершина знань, і дати можливість досягнути її – моє завдання як вчителя. Головне, щоб учень не залишився біля підніжжя цієї гори. Висловлюю думку, яку розділяю з її авторами – педагогами-новаторами ХХ століття В.Шаталовим, С. Лисенковою, Є. Ільїним, Ш. Амонашвілі. Вона реалізується в межах простої істини: здивувався – запам’ятав – навчився. А що може здивувати у процесі навчання учня? Це – самотворчість, за якою можна очікувати позитивний результат. Всі інноваційні педагогічні технології спрямовані на реалізацію творчого потенціалу особистості учня. Сучасний навчальний процес вимагає перебудови, переходу на технологічну основу навчання. На мою думку, будь-яка технологія не може обмежуватися проведенням кілько нестандартних уроків, що виглядатимуть на загальному фоні викладання предмета, як іграшки на післяноворічній ялинці, з якої обсипалась хвоя. Уведення навчальної технології передбачає на стільки зміни структури уроків (це тільки вершина айсберга), а насамперед кардинальне оновлення планування системи уроків у межах певної технології, зокрема компаративної методики. Костянтин Ушинський наголошував на тому, що передається не сам досвід, а ідея, яка виведена з досвіду. Тому так важливо ознайомитися з новітніми ідеями педагогічних технологій, щоб визначити найбільш  ефективні прийоми та методи навчання.  

У своїй роботі ми намагалися розкрити актуальність, значущість та результативність проблеми, над якою працюю. Що ж до інновацій, то вважаємо, що не слід застосовувати якийсь метод, керуючись лише педагогічною модою. Але незаперечним є  те, що урок має відповідати  вимогам сьогодення – бути сучасним, а отже цікавим, новаторським, творчим. Адже  мета сучасної освіти, яка чітко визначена в “Національній доктрині розвитку освіти” – створити умови для розвитку особистості, її творчої самореалізації.