Завдання та зразки "Твори, які написали учні на уроці"

«Зразки учнівських творів»

Творча майстерня

вчителя зарубіжної літератури

ОЗ «Засульський ліцей»

Лубенського району

Полтавської області

Ступки Ганни Олексіївни

2020 рік

Я, Ступка Ганна Олексіївна, вчитель зарубіжної літератури ОЗ «Засульський ліцей» Лубенського району,  Полтавської області працюю над темою: «Розвиток інтелектуально-творчих здібностей учнів». Незалежно, який з методів навчання панує на уроці: творчого читання, евристичної бесіди, дослідницький чи репродуктивний – час для творчого завдання є завжди. Це може бути усне малювання, обговорення іншого фіналу твору, написання своїх текстів до відомих мелодій та інше.

Пропоную зразки творчих робіт учнів 6-А класу, які діти виконували під час вивчення оповідання Джека Лондона «Жага до життя».

Завдання 1. «Творча майстерня учня».

Клас поділено на 2 групи.

Пропоную таке завдання: діти повинні скласти невеличке оповідання, в якому всі слова починаються на одну і ту ж літеру ( у творах можна вживати службові частини мови).

1 група                                                                                                                                                   

           Всі слова повинні починатися на літеру П. Учні передають той момент із твору, коли почалася одвічна  боротьба людини і звіра: хвора людина повзла, а хворий вовк шкутильгав за нею.

2 група.

Всі слова повинні починатися на літеру В. У творчій роботі діти передають почуття героя в ті моменти, коли він, покинутий товаришем, боровся серед північної пустелі за життя.

Зразки учнівських творів

Буква В

Вже вечоріло. Вдалині вили вовки. Виснажений, він вийшов до водойми. Вдарився об великий валун, вилаявся, втримався, випростався, видерся вище, вчепився за вістря. Вирішив: варто відпочити. Випив води, викинув взяте. Виголоднів, висмикнув вершки водорості. Втамував втому. Віяв вітер. Виття вовків віддалялося. Відпочив. Встав впевнено. Він відмовлявся вмирати. Він виживе. Вперед!

Буква П

Позаду почулося покашлювання. Повернувся, прочумався. Поблизу побачив понурений погляд переслідувача. Помітив: постоли з покривал потерлися, а потрібно повзти до Патечків. Провів поглядом: північна пустка. Повсюду пташенята та пічкурі. Придивився, подумав – приснилося. Попоїсти перехотілося. Пучечки ще перебували за пазухою у промащеному папері. Повітря просякло погрозою. Повільне пересування продовжувалося. Переслідувач підповз поближче. Погляд погас. Потрібно просуватися, подолати півмилі і перемогти!

Завдання 2. «Твір навпаки»

Учням пропоную переробити початок оповідання «Жага до життя».

Зразок твору

Герої йшли, кульгаючи, до річки. Обидва були стомлені, виснажені. На спині несли важкі клунки, тому були нахилені. Ось вони ступили у річку. У того, що йшов попереду, запаморочилася голова. Він посковзнувся і голосно зойкнув від болю, хвилинку стояв нерухомо, ніби щось обмірковуючи, потім гукнув:

• Агов, Білле! Я підвернув ногу!

   Білл, почувши стривожений голос друга, швидко повернувся, підбіг до товариша і тихенько заспокоїв :

• Нічого страшного, Петере, адже ми удвох, ти ж не сам, я допоможу тобі.

Він підставив своє плече другові, міцно обійняв його рукою і допоміг перейти на той берег.

•      Нам би дістатися до озерця, а там щось придумаємо. Петере, давай мені свій клунок, я віднесу речі на пагорб, а ти, опираючись на рушницю, тихенько йди за мною, - запропонував Білл.

Білл, поклавши речі на пагорбі, повернувся за товаришем.

• Мені дуже шкода, що так трапилося, - зніяковів Петер. – Може ти мене залишиш, а сам підеш до річки Макензі? Не хочу бути для тебе тягарем!
• Та як же ти міг, навіть, подумати про таке! – червоніючи від злості, прокричав Білл.

І ось вони уже на пагорбі. Білл уважно оглянув ногу товариша, відірвав кусок укривала і міцно ним перев’язав ногу.

• Ти відпочинь тут, на клунках, а  я  піду, щось уполюю, адже в мене залишився в рушниці один набій.

Білл швидко повернувся з куріпкою в руках, назбирав сухого моху, розпалив багаття. І поки Петер спав, Білл приготував смачну  юшку.

Вже вечоріло. Петер тримав в руках гарячий казанок, такого бульйону він не їв давно. По його щоках текли сльози, а губи шепотіли : « Я щаслива людина, бо маю такого вірного друга. Спасибі тобі, Білле!»

Якщо Вас зацікавила дана робота, пишіть відгуки, обов’язково продовжу публікацію.