Завдання вчителя етики у налагоджені взаємодії школи та сім’ї в процесі етичного виховання дітей

Про матеріал
Мета і завдання програмового матеріалу уроків етики тісно переплітається із виховним процесом в школі. Тому вчитель етики співпрацює із класними керівниками. Відвідує заходи, які проводяться з класним колективом, батьківські збори, проводить хвилини етикету, тижні етики. Одним із найрезультативніших видів співпраці – участь в проведенні батьківських зборів, де розглядаються питання навчання та виховання дітей, враховуючи їх вікові особливості. Цікавою формою співпраці вчителя етики і класного керівника є спільне проведення батьківських зборів у формі тренінгових занять. Заняття проводиться впродовж 1,5 години. Хочу поділитися досвідом проведення такого заняття.
Перегляд файлу

 

Завдання вчителя етики у налагоджені взаємодії школи та сім’ї в процесі етичного виховання дітей

 

Рогозняк Валентина Танасіївна,

заступник директора з виховної роботи та

вчитель етики Селятинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

В умовах сучасного суспільства, коли ламаються певні системи поглядів, здійснюється переоцінка цінностей, в тому числі і духовних, постає «вічна» проблема гуманізації людини і суспільства. Часткове вирішення цієї проблеми можливе через пізнання основних категорій етики, принципів, правил, вимог, які регулюють суспільні відносини, спрямовуючи особистість на досягнення власного і суспільного.

Виховання особистості, культурної, вихованої, гуманної розпочинається в сім’ї, продовжується в освітніх закладах: дошкільний навчальний заклад, школа, училище, університет тощо. Основна ланка виховання ,коли формується характер ,світогляд припадає на шкільний період. Одним із важливих важелів виховання є предмет етики, який викладається в 5 і 6 класах.

Мета і завдання програмового матеріалу уроків етики тісно переплітається із виховним процесом в школі. Тому вчитель етики співпрацює із класними керівниками. Відвідує заходи, які проводяться з класним колективом, батьківські збори, проводить хвилини етикету, тижні етики. Одним із найрезультативніших видів  співпраці – участь в проведенні батьківських зборів, де розглядаються питання навчання та виховання дітей, враховуючи їх вікові особливості.

Цікавою формою співпраці вчителя етики і класного керівника є спільне проведення батьківських зборів у формі тренінгових занять. Заняття проводиться впродовж 1,5 години. Хочу поділитися досвідом проведення такого заняття.

 

Тема: «Підвищення компетентності батьків з питань виховання дітей»

Мета:Поповнювати знання батьків з питань компетентності у вирішенні різних ситуацій спілкування з дитиною,розвивати партнерські взаємини з дітьми. Допомогти батькам встановлювати гуманно особистісні взаємини з дітьми  в родині.

Обладнання: плакат А4 з назвою «Наш сад», ножиці, стікери, маркери,

фломастери, таблички зі словами «Згоден», «Не згоден», «Не знаю», магнітофон, записи тихої мелодійної музики.

1. Вступ. Повідомлення теми і мети тренінгового заняття

2. Привітання. Вправа «Знайомство. Ім’я  і продовжити речення «Ми з дитиною найкраще разом робимо...»

3. Правила роботи.

4.Вправа  очікування «Наш сад» (10 хв).

Мета: мотивувати батьків до активної участі в роботі тренінгового заняття,

сприяти зацікавленості та відповідальному ставленню.

Обладнання: плакат А4 з назвою «Наш сад», ножиці, стікери, маркери,

фломастери.

Хід вправи: педагог-тренер пропонує батькам упродовж 3 хвилин визначитися з тим, що вони хотіли б побачити в своєму саду (квітку, рослину, фрукти, ягоди, траву тощо), намалювати це на стікері або на плакаті й написати, що треба зробити, для того щоб задумане справді росло в саду. Далі кожен учасник презентує групі свій доробок і причіпляє його на загальний плакат. Висновок тренера: для того щоб у нас утворився такий прекрасний сад, ми маємо... (узагальнює всі пропозиції учасників). А хіба наші діти не потребують такої ж уваги, терпіння й догляду, щоб вирости і повноцінно розквітнути? Сьогодні ми якраз і розглядаємо умови ефективного виховання, стилі батьківської поведінки, взаємини батьків і дітей.

5. Вправа «Родинна абетка» (10 хв).

Мета; підвищити рівень поінформованості учасників щодо проблеми. Обладнання: таблиця «Родинна абетка» (намальована на аркуші А1 або на класній дошці).

Хід вправи: педагог-тренер пропонує учасникам у довільному режимі назвати свої асоціації до слова «родина», які в них з'являться. Всі асоціації учасники

Літера слова

Асоціації учасників

Р Радість...

О Одруження...

Д Дитина...

И Іграшки...

Н Насіння...

А Активність...

 

По завершенні вправи педагог-тренер узагальнює асоціативний ряд; «Отже, для нашої групи родина – це... (перелік з таблиці). Але найголовніше для родини – продовження роду, тобто наші діти. Наступна вправа присвячена роботі щодо їх більшого розуміння».

6. Інформаційне повідомлення «Сім кроків до успіху. Виховання дітей».(15хв.)(додаток)

7.Вправа «Голосування ногами» (15 хв).

Мета: сприяти підвищенню рівня батьківської компетентності й розвитку партнерських взаємин із дітьми

Обладнання: таблички зі словами «Згоден», «Не згоден», «Не знаю», закріплені в різних кутках кімнати.

Хід вправи: педагог-тренер зачитує твердження, а учасники повинні вибрати для. себе варіант: «ні», «так» або «не знаю» – і стати у відповідний куток (в кутках попередньо розвішують написи: «Згоден», «Не згоден», «Не знаю»). Після кожного твердження відбувається обговорення, чому обрано саме такий варіант відповіді. Твердження:

• Сучасні діти – зіпсовані. Раніше діти не мали такого гарного життя.

• Ми маємо самі вирішувати за дітей, а не слухати їх.

• Думка дитини є так само важливою, як і думка дорослої людини.

• Хлопці повинні отримувати крашу освіту, ніж дівчата, оскільки вони довше працюватимуть та зароблятимуть кошти на утримання родини.

• Дітей слід виховувати під наглядом родини.

• Діти ніколи не брешуть щодо насильства, яке над ними чинили.

• Діти завжди повинні робити те, що їм скажуть дорослі.

• Діти не повинні бути тягарем для своєї родини, а відтак вони мають ставати самостійними якомога раніше.

• Діти мають доглядати за молодшими братами/ сестрами, коли батьки на роботі.

• Важливіше отримати практичні навички й піти працювати, ніж ходити до школи.

• Батьки мають право покарати дитину на свій розсуд.

• Позбавляючи дітей чогось, ми спонукаємо їх зрозуміти ціну речей. » Дитина сама винна в тому, що її права порушують.

8. Вправа «Поринь у дитинство»(10хв)

Пропонується батькам уявити, що їм по 10 років і треба згадати які проблеми, які інтереси були у дитинстві і записати на листках.

9. Вправа «Поглянь на світ очима дитини» (15 хв).

Мета: визначити ставлення учасників до поведінки дорослих під час спілкування з дітьми.

Хід вправи: учасники стають в одну лінію. Тренер зачитує твердження про поведінку дорослих під час спілкування з дітьми, а батьки роблять великий крок уперед, якщо вважають таку поведінку прийнятною для себе, середній крок – не завжди прийнятною і залишаються на місці, якщо вважають її неприйнятною. Твердження:

1. Дорослий має право повчати мене, бо він краще знає життя.

2. Дорослий має право спитати мене, чому я пізно прийшов/ла додому.

3. Дорослий може мене не пустити кудись, якщо вважає, що це буде небезпечно.

4. Дорослий може дати мені ляпаса, якщо я заслуговую на покарання.

5. Дорослий може порадити мені не товаришувати з кимось.

6. Дорослий може зайти до моєї кімнати не постукавши.

7. Дорослий може без мого відома переглядати мої речі.

8. Дорослий має право цікавитися, з ким я проводжу свій вільний час.

9. Дорослий може давати мені доручення й вимагати їх виконання.

10. Дорослий може зробити мені зауваження, наприклад про мій зовнішній вигляд.

11. Дорослий може критикувати мій музичний смак.

12. Дорослий може ставити мені когось за взірець.

13. Дорослий може заборонити мені користуватися його особистою річчю.

14. Дорослий може обурюватися, побачивши серед моїх речей презерватив.

15. Дорослий може придивлятися до мене і цікавитися, чи не вживаю я наркотиків.

16. Дорослий має право нагадати мені, скільки він для мене зробив хорошого.

17. Дорослий може попросити мене вийти за двері, якщо не хоче, щоб я щось чув.

18. Дорослий може нагадати мені, що я не заробляю грошей, щоб витрачати їх на свій розсуд.

19. Дорослий може погладити мене по голові в присутності моїх друзів.

20. Дорослий може назвати мене дурнем, тупим, якщо я щось зробив/ла не так.

Питання для обговорення:

– Які варіанти поведінки та чому ви вважаєте неприйнятними для себе Коментар для педагога.

Для проведення цієї вправи необхідно мати достатньо вільного простору. Можна представляти не всі судження. Учасників слід підвести до висновку, що неприйнятна поведінка дорослого може стати причиною конфліктних взаємин. Дітям та дорослим властиво по-різному оцінювати причини виникнення конфлікту, а це може стати джерелом для інших непорозумінь. Але варто пам'ятати, що учасники конфлікту несуть однакову відповідальність за нього, й одним з найдієвіших шляхів розв'язання будь-яких сімейних конфліктів є повага і партнерське ставлення до дитини.

10. Підсумки. Вправа «Валіза»

11. Вправа «Занедбаний сад, що став квітучим» (5 хв).

Мета: зняти емоційне напруження і втому після заняття, продемонструвати один з методів релаксації.

Обладнання: магнітофон, записи тихої мелодійної музики.

Хід вправи: педагог-тренер пропонує учасникам заплющити очі і зробити декілька глибоких вдихів та видихів. І під тиху музику проголошує такий текст: «Нашу роботу сьогодні ми починали з облаштування пишного саду. Давайте зараз повернемося до цієї аналогії. Уявіть собі, що ви ходите великим маєтком, бачите високі стіни, які поросли густим плющем. У стіні ви помічаєте старовинні дерев'яні двері, відчиняєте їх і потрапляєте у великий сад. Колись він був квітучим і доглянутим, але зараз зовсім занедбаний. Дерева та кущі троянд, жасмину розрослися в усі боки, стежки та струмок поросли високим бур'яном. Ви починаєте наводити лад у тій частині саду, яка вас оточує. Можливо, вам доведеться косити траву, виполювати бур'яни, обрізати гілки, пересаджувати рослини, поливати квіти. Тобто робити все, що, на вашу думку, необхідно для того, аби сад знову став розкішним і доглянутим. А коли ви відчуєте втому чи роздратування й вам знадобиться джерело натхнення або заспокоєння, зупиніться й погляньте на ту частину саду, яку ви вже розчистили, порівняйте її з ділянками, яких іще не торкалися. По закінченні роботи скажіть садові: «До побачення!» і з новими силами повертайтеся додому. Ви зробили цей світ трохи кращим, і тепер у вас є куто­чок, де ви зможете почуватися спокійно і розслаблено, милуючись справою своїх рук.

Бажаю вам, щоб ваші діти завжди були окрасою вашого життєвого саду».

 

Використана література:

1. Компетентністне батьківство// Завуч. Шкільний світ-2008-№12

2 Взаємодія навчального закладу сім’ї :стратегії,технології,моделі. Навчальний посібник.-Х.:Видавництво «Точка»,2007.

 

 

Додаток

У світі, сповненому згубного впливу, чимало батьків непокояться вихованням дітей. Тут може допомогти така порада: «Навчай малого на добру путь, якою він має йти, і коли він постаріє  не зверне з неї» . Підростаючи, діти потребують знати «путь»  звід норм. Дедалі більше фахівців усвідомлюють, наскільки важливо встановлювати для дітей корисні правила. Мудрі батьківські норми дають дітям почуття безпеки. Крім того, «різка й докір надають мудрости, дитина ж, лишена напризволяще, соромить матір» . «Різка» стосується батьківської влади, яку потрібно застосовувати з любов’ю, щоб не дати дітям збитися з пуття. Така влада не має нічого спільного з будь-яким знущанням над дітьми. Батькам дається така порада: «Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» 

Підвалиною щасливої сім’ї є добрі стосунки між чоловіком і дружиною. Що потрібно для таких стосунків? «Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає чоловіка» . Любов і повага діють, немов мастила в механізмі сім’ї. Щоб ця порада була ефективною, важливим є також спілкування, бо «ламаються задуми з браку поради». Щоб мати сердечне спілкування, ми повинні намагатися зрозуміти свого партнера, заохочуючи його або її вільно говорити про свої почуття. Також мудро пам’ятати, що «рада в серці людини  глибока вода, і розумна людина її повичерпує».

Багато людей похилого віку почуваються на старості літ дуже самотньо, бо їх покидають діти. Це відбувається навіть у тих країнах, де пошана з боку дітей колись була нормою. Проте їхнім дітям добре б узяти до уваги такі мудрі слова: «Шануй батька та матір» . «Не гордуй, як постаріла мати твоя» . «Хто батька грабує, хто матір жене?  Це син, що застиджує та осоромлює» . А стареньким батькам потрібно мати позитивний спосіб мислення та першими шукати сердечних стосунків. «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради» .

Пропонуємо вашій увазі сім кроків до успіху у вихованні дітей.

Крок 1.Шукайте добрих порад

Чому це необхідно? Часто батьків, які вперше беруть на руки своє новонароджене немовля, переповнюють суперечливі почуття. Бретт, молодий батько, котрий живе у Великобританії, каже: «Я був у захопленні і відчував глибоку радість. Але разом з тим я усвідомлював, наскільки це велика відповідальність бути батьком, і мені здавалось, що я зовсім до цього не готовий». Моніка, мати з Аргентини, говорить: «Я непокоїлась, чи зможу задовольняти потреби моєї донечки. Мене турбувало, чи вдасться мені виховати її порядною людиною?»

Чи вам знайомі такі почуття? Авжеж, виховання дітей  одне з тих завдань, котре приносить як радість, так і розчарування, вимагає величезних зусиль, але водночас дає незрівнянне почуття задоволення. Як висловився один батько, «виховуючи дитину, ти не маєш права на промах». Безперечно, батьки справляють величезний вплив на здоров’я і благополуччя своїх дітей. Розуміючи це, ви, мабуть, прагнете знайти надійні поради щодо того, як бути добрими батьками.

Чому це нелегко? Здається, кожен має якісь ідеї стосовно виховання дітей. У минулому молоді батьки брали приклад зі своїх батьків або керувалися власними переконаннями. Однак тепер у багатьох країнах сімейний устрій занепадає. Як наслідок, батьки звертаються за порадами до педагогів. Деякі з їхніх порад досить розумні. Проте часто ці фахівці дають суперечливі й непрактичні поради.

Що робити? Шукайте добрих порад.

Крок 2.Створіть сімейний затишок

Чому це необхідно? Діти в’януть без любові. У 1950-х роках антрополог Ашлі Монтеґю написав: «Любов  це один з найнеобхідніших чинників, які сприяють нормальному розвитку дитячого організму. Здоров’я дитини майже повністю залежить від того, чи відчуває вона на собі любов, особливо протягом перших шести років життя». Сучасні дослідники погоджуються з висновком Монтеґю, який сказав: «Діти зазнаю́ть серйозної шкоди, якщо не отримують достатньо любові».

Чому це нелегко? У нинішньому егоїстичному світі досить складно зберігати міцні сімейні узи. Фінансові та емоційні затрати, котрих вимагає виховання дітей, ще більше загострюють проблеми в подружжі. Скажімо, напруження може зростати, коли батьки мають різні погляди щодо того, як дисциплінувати дітей або винагороджувати їх за добру поведінку.

Що робити? Намагайтесь регулярно проводити час разом усією сім’єю. Подружні партнери повинні теж виділяти час для себе. Дорожіть безцінними хвилинами, які з’являються у вас, коли діти йдуть спати, і не марнуйте їх на перегляд телепередач. Підтримуйте між собою романтичні почуття, виявляючи ніжність один до одного. Замість того щоб постійно шукати помилок, старайтесь щодня хвалити свого подружнього партнера.

Говоріть своїм дітям, що ви їх любите. Флек, який живе в Австрії, говорить: «Дітей можна порівняти до квітів. Подібно до цих рослинок, які повертають свої голівки до сонця, щоб отримати світло і тепло, діти тягнуться до своїх батьків, оскільки потребують любові та запевнення в тому, що вони  цінні члени сім’ї».

Ви можете створити сімейний затишок незалежно від того, виховуєте ви дитину самі чи з подружнім партнером. Для цього необхідно розвивати любов один до одного і до Бога.

Крок 3.Використовуйте дану вам владу

Чому це необхідно? Згідно з одним вивченням, «діти, яких батьки виховували з любов’ю і розумінням, ставлячи їм розсудливі вимоги й чіткі рамки, краще вчаться, ліпше знаходять спільну мову з іншими, почуваються впевненішими і щасливішими, ніж діти, чиї батьки або надто поблажливі, або надто суворі» (журнал «Батьки», англ.).

Чому це нелегко? З раннього дитинства до підліткового віку діти зазвичай противитимуться вашим вимогам. «Якщо батьки надто поступливі і бояться виявляти свою владу, діти швидко це помічають, пише Джон Роузмонд у книжці про виховання дітей. І коли  виникне питання: „Хто в домі господар?“ а батьки не візьмуть влади у свої руки, то це обов’язково зроблять діти».

Що робити? Не бійтеся виявляти над дітьми свою владу і не хвилюйтесь, що це відштовхне або пригнітить їх. Бог, заснувавши сім’ю, не мав наміру, щоб у ній керували діти. Владою він наділив батьків, а дітям наказав: «Будьте слухняні своїм батькам».

Як навчитись правильно використовувати дану вам владу? Що потрібно, аби зрівноважено виявляти батьківську владу? Треба усвідомити, що, живучи згідно з  моральними нормами, ви та ваші діти отримаєте найбільшу користь .

Розгляньмо, як батьки можуть застосовувати свою владу?

Крок 4.Визначте конкретні правила і дисциплінарні заходи

Чому це необхідно? За словами Рональда Саймонса, соціолога  з університету в штаті Джорджія (США), «діти почуваються значно краще, коли перед ними ставлять чіткі вимоги і послідовно карають за їх порушення. Без цього діти стають самолюбними, егоцентричними і нещасними. Вони теж завдають прикрощів усім довкола». Боже слово прямо говорить: «Хто ж кохає його [сина], той шукає для нього картання» (Приповістей 13:24).

Чому це нелегко? Щоб встановити розумні обмеження і неухильно впроваджувати їх у життя, потрібно часу, зусиль та наполегливості. Діти ж, здається, схильні постійно порушувати правила. Ось що говорять Майк і Соня, котрі виховують двох доньок: «Це маленькі особистості, які мають власні погляди і бажання, а також вроджену схильність до гріха». Майк і Соня дуже люблять своїх дівчаток, однак визнають: «Іноді діти бувають надзвичайно впертими та егоїстичними».

Що робити? Тож чому не скласти список домашніх правил, яких, на вашу думку, повинні дотримуватись діти. Деякі батьки радять не робити цей список надто довгим, а включити в нього 5 або 6 добре продуманих правил. Тоді їх буде легше запам’ятовувати і виконувати. Поряд з правилами запишіть наслідки їх порушення. Міри покарання мають бути розсудливими, і діти повинні розуміти, що їх не уникнути. Регулярно переглядайте ці правила, аби всі, у тому числі мама і тато, точно знали, що від них очікується.

Якщо дитина порушує правила, не вагайтесь застосовувати покарання. Але робіть це спокійно та рішуче і завжди будьте послідовними. Якщо ви роздратовані, то спочатку заспокойтеся, а потім карайте дитину. Не зволікайте і не вступайте в дискусії, інакше дитина думатиме, що встановлені вами правила неважливі. Подібна думка міститься в Біблії: «Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе» (Екклезіяста 8:11).

Як ще батьки можуть застосовувати свою владу?

 «Нехай ваше слово „так“ означає „так“, а „ні“„ні“» (Матвія 5:37).

Крок 5.Встановіть чіткий розпорядок і дотримуйтесь його

Чому це необхідно? Планування є невід’ємною частиною дорослого життя. На роботу, поклоніння і навіть на відпочинок зазвичай відводиться чітко визначений час. Батьки, які не вчать своїх дітей дотримуватись розкладу та бути організованими, завдають їм великої шкоди. І навпаки, «як показали дослідження, коли в сім’ї існує заведений порядок, діти почуваються більш впевненими й захищеними, а також вчаться самовладання і самостійності», говорить професор психології Лоренс Штайнберґ.

Чому це нелегко? Сьогодні ритм життя став надзвичайно швидким. Часто батькам доводиться багато працювати, і тому їм бракує часу на спілкування з дітьми. Щоб мати в сім’ї чіткий розпорядок і дотримуватись його, потрібна самодисципліна. Необхідно також рішучості, оскільки на початку діти можуть противитися встановленим правилам.

Що робити? Застосовуйте принцип «Нехай усе відбувається пристойно й організовано». Наприклад, батьки мудро роблять, коли привчають своїх малих дітей йти спати о тій самій годині. Але важливо при цьому створити приємну атмосферу. Тетяна, мати двох дівчат, говорить: «Коли діти вже в ліжку, я голублю їх і розповідаю, що їхня матуся робила протягом дня. Потім запитую, що було цікавого в школі. У такій невимушеній атмосфері діти часто відкривають мені свої серця».

Костя, чоловік Тетяни, часто читає дівчатам перед сном. Він каже: «Вони люблять обговорювати те, що їм сподобалося, і нерідко починають ділитись особистими переживаннями. Коли ж я їх прямо розпитую, вони не схильні розповідати мені про свої тривоги». Звичайно, у міру того, як діти дорослішатимуть, вони лягатимуть спати пізніше. І, якщо підтримувати чіткий режим, у них і далі залишатиметься звичка виливати вам свої почуття перед сном.

Крім того, було б добре, якби ціла сім’я принаймні раз на день збиралася за столом. Це вимагає гнучкості. Чарлз, батько двох дівчат, говорить: «Іноді я затримуюсь на роботі. І тоді, щоб дівчата не були надто голодні, дружина дає їм дещо перекусити. Але вона завжди чекає на мене, аби вся сім’я вечеряла разом. Ми обговорюємо проблеми, розповідаємо, що сталося за день, розглядаємо щоденний біблійний вірш і багато сміємось. Така звичка надзвичайно сильно сприяє щастю нашої сім’ї».

Щоб підтримувати в сім’ї заведений порядок, пильнуйте, аби цьому не перешкоджали матеріалістичні цілі. І намагайтесь «визначати, які речі є важливішими».

Що ще батьки можуть зробити, аби покращити спілкування зі своїми дітьми?

Крок 6.Серйозно ставтеся до почуттів дитини

Чому це необхідно? Дитина прагне і потребує, аби найважливіші для неї люди  її батьки  знали, що вона відчуває. Коли ж батьки не сприймають серйозно почуття своєї дитини, то з часом вона перестане їм відкриватися. Згодом це може негативно вплинути на самооцінку дитини.

Чому це нелегко? Діти схильні перебільшувати свої почуття. Іноді їхні слова лякають батьків. Наприклад, спересердя дитина може вигукнути: «Я не хочу жити!» Батьки ж автоматично заперечують: «Що ти таке говориш!» Часто батьки бояться, що, визнавши негативні почуття дитини, вони тим самим виправдають їх.

Що робити? Застосовуйте пораду, що «кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова, повільною на гнів». Тож наступного разу, коли вам кортітиме сказати дитині: «Не говори дурниць», згадайте золоте правило Ісуса: «Що тільки хочете, аби робили вам люди, те саме робіть їм і ви» (Луки 6:31). Уявіть, що з вами несправедливо повелися на роботі або ж ви розчаровані через власну помилку. Ви ділитеся своїми почуттями з близьким другом, говорячи, що кинете роботу. Чого ви очікуєте від свого друга? Аби він сказав вам, що ви перебільшуєте і що самі у всьому винні? Чи все таки вам би хотілося, щоб друг виявив розуміння і сказав: «Розумію, що тобі нелегко. Ти, мабуть, мав тяжкий день».

Діти, як і дорослі, швидше приймуть пораду, якщо той, хто її дає, добре розуміє їх та їхні труднощі. У Божому Слові говориться: «Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його додає навчання»

Що слід робити, аби діти приймали ваші поради?

[Примітка]

Не ігноруйте будь-які погрози дитини покінчити життя самогубством.

 

Крок 7.Будьте добрим прикладом

Чому це необхідно? Діла мають більшу силу, ніж слова. Адже слова  це лише інформація. Наприклад, батьки можуть заохочувати своїх дітей виявляти повагу до інших і бути чесними. Проте якщо самі вони кричать один на одного і на дітей або вдаються до обману, то діти поводитимуться так само. Діти наслідують своїх батьків, і це «один з найдієвіших методів навчання», говорить д-р Сел Севір.

Чому це нелегко? Батьки недосконалі. Крім того, діти схильні постійно випробовувати батьківське терпіння. «Я дивуюся, наскільки легко мої діти можуть вивести мене із себе»,каже Леррі, батько двох дівчат, який зазвичай є спокійною і стриманою людиною.

Що робити? Не старайтесь досягти досконалості у всьому, просто будьте хорошим прикладом. Використовуйте свої промахи, щоб навчити дітей важливого уроку. Кріс, який виховує двох дітей, говорить: «Якщо я зриваюся або приймаю рішення, яке погано впливає на моїх дівчат, я завжди визнаю свою помилку і вибачаюсь. Це вчить їх, що батьки також помиляються і що всім нам потрібно покращуватись». Костя, згаданий раніше, каже: «Коли я втрачаю самовладання, а потім прошу за це пробачення, дівчатка вчаться вибачатись за свої помилки».

Дітей дратує, коли дорослі кажуть одне, а роблять інше. Це дратує їх навіть більше, ніж дорослих, яким не подобається, коли так чинять ті, хто має владу. Тож чому б вам не спитати себе в кінці кожного дня: якби я сьогодні не сказав жодного слова, то чого б навчили дітей мої вчинки? Чи не розходяться вони з моїми словами?

 «Чому ж, навчаючи іншого, ти не навчаєш самого себе?»

Коли батьки вибачаються, діти наслідують їхній приклад.

Діти подібні до молодих рослин, які ростуть і розвиваються лише тоді, коли за ними з любов’ю доглядають. Вода і сонячне світло необхідні для повноцінного росту молодих рослин. Так само й діти, які постійно отримують від батьків запевнення у любові на словах і на ділі, виростуть врівноваженими, розумово й емоційно здоровими людьми.

docx
Пов’язані теми
Етика, Матеріали для друку
Додано
9 квітня 2019
Переглядів
1026
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку