Займенник як частина мови

Займенник

Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Відповідає на питання Хто? Що? Який? Чий? Скільки?

Усі займенники змінюються за відмінками, деякі – за числами та родами. Початкова форма – називний відмінок однини чоловічого роду.

У реченні найчастіше відіграють роль підмета, додатка, означення, рідше – частини присудка. Сьогодні я не піду до школи. Мама подарувала мені цукерочку. Я люблю усякі цукерки, крім м’ятних. Ця цукерка – якась ніяка.

Займенник потрібен для того, щоб уникати повторення слів. Також займенник є одним із засобів зв'язку речень у тексті.

Займенники співвідносні з іменниками. Відповідають на питання хто? що?Я, вони, щось, абихто. Змінюються за відмінками (у більшості змінюється основа)Н. я. Р. мене. Д. меніЗ. мене. О. мною. М. на мені

Займенники співвідносні з числівниками. Відповідають на питання скільки?Скільки, стільки. Змінюються за відмінками

Займенники співвідносні з прикметниками. Відповідають на питання який? чий?Кожний, всякий, увесь, твій. Змінюються за відмінками, родами, числами. Н. Кожний(е) кожна кожніР. Кожного кожної кожних. Д. Кожному кожній кожним. З. Кожного кожну кожних. О. Кожним кожною кожними. М. на кожному на кожній на кожних

Вони зустрінуться там. Галя і Віталік зустрінуться там.