Легенда про пролісок. Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім’я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка. Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима уходитиме, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця. Так з'явилася квітка Пролісок.
Легенда про первоцвіт. Ця історія сталася. У назвi рослини є вiдголосок давньогрецької легенди, за якою квiтки первоцвiту - це ключі богинi весни Фреї. Фрея мала прекрасне багатобарвне намисто - райдугу. Коли вона нахилялася, намисто торкалося землi ключиками, і земля відкривалася, розквiтала весняними квiтами. А з тих золотих ключикiв, що падали в родючий грунт, проростали жовтi квiтки первоцвiту зимою.
Міф про Горицвіт. Давньогрецький мiф розповiдає, що красуня Мирра перетворена богами в дерево, народила небаченої краси юнака - Адонiса. Афродiта дуже любила юнака i вiддала його на виховання володарцi пiдземного царства Персефонi. Персефона прив'язалась до Адонiса i нiзащо не хотiла повернути його назад Афродiтi. Суперечку богинь змушений був вирiшувати сам Зевс, який прийняв компромiсне рiшення: Адонiс мав бути третину року був у Персефони, третину - в Афродiти i третину проводив за власним бажанням. Одного разу Адонiс вибрався на полювання. Собаки натрапили на слiд дикого кабана. Хлопець радiв з цього i не передчував лиха. Він уже приготувався вбити списом кабана, коли той кинувся i своїми гострими iклами смертельно поранив юнака. Довiдавшись про смерть Адоніса Афродiта пiшла в гори шукати його тiло. За її велінням краплини кровi Адоніса проросли чудовими квiтами, якi i назвали на честь юнака - адонiс весняний.
Легенда про Мати й мачуху Жила собі сім’я. Та через деякий час тяжко захворіла мати й невдовзі померла. Залишилися дочка й батько вдвох, але батько дівчини швидко знайшов собі нову жінку, а для дочки мачуху. Мачуха була злою до чоловікової дочки: весь час карала її за різні дрібниці. Дівчина сумувала за своєю рідною ненькою і часто плакала. Аж ось на її городі виросла дивна квітка, при якій не було листочків. Та квітка нагадувала дівчині матір, і вона часто плакала, над нею сидячи. Незабаром з’явилися листочки. Сльози образи капали на поверхню листка і робили її та холодною. А сльози суму за мамою котилися під низ, там була тепла поверхня, вкрита м’якими ніжними ворсинками. З того часу й досі, коли візьмемо листок мати-й-мачухи і прикладемо до лиця, то відчуємо на дотик, що одна сторона листочка холодна й шершава (то мачуха), а інша — м’якенька й тепла. То мама…
Легенда про Підсніжник Згідно з легендою, підсніжик отримав свої білі шати від богині Флори, щоб одягтися для весняного карнавалу. Сніг, який теж хотів піти на свято, ніякого вбрання не отримав. І ніхто з квітів, окрім підсніжника, не захотів поділитися зі снігом своїми шатами. А підсніжник укрив сніг своєю білою мантією і вони веселилися на святі разом. З тих пір сніг, із вдячності, захищає підсніжники від останніх зимових морозів. Існує ще одна легенда ,яка розповідає про те, що підсніжники – не тільки перші весняні квіти, а й взагалі перші квіти на Землі: коли Бог прогнав Адама і Єву з Раю, то на землі панувала зима. Жінка замерзла, стала гірко плакати. Деякі сніжинки пошкодували її і перетворилися в первоцвіти. Побачивши це, пара повірила, що надія на прощення є, і з тих пір підсніжники стали символом надії.
Ще можливі віхоли, нічні заморозки, холоднеча, але квітка сон-трава цього не боїться, вона завбачливо "утеплилась" щільним шаром м'якеньких срібних волосків, наче закуталась в хутряну шубку. Назву свою - сон-трава - рослина дістала через те, що її квітки в негоду і холод закриті, наче сплять, або через те, що використовували це зілля в народній медицині як снотворний засіб. СОН - ТРАВА
Легенда про Сон - траву Колись у незапам'ятні часи за широкими листям цієї рослини переховувався біс. Переслідуючий його Архангел Михайло пустив у нього стрілу блискавки, яка і "прострелила" рослину, після цього листя перетворилися в вузькі смужки. З тієї самої хвилини вся нечисть не сміє і наблизитися до сон-трави. А саму рослину стали вважати не тільки оберегом від усякого чаклунства і лихого ока, але і символом переможного зброї. Його соком навіть обробляли списи, щоб відігнати темну силу
Легенда про Крокус ( шафран) Легенда розповідає про те, що житель Олімпу бог Гермес якось раз, змагаючись зі своїм другом Кроком, випадково вбив його. Оплакуючи, Гермес перетворив краплі його крові в прекрасні квіти Крокуси – такі ж красиві, яким був його друг. Згідно з іншою версією, Крокус був закоханий у німфу, і вони ніколи не розлучалися. Коли богам набридло спостерігати за ними, вони перетворили німфу в кущ, а юнака – в прекрасну рослину, яке згодом стало називатися шафраном