Підготувала:

                                              вчитель Іщенко І.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Придумала мати дочкам імена,
Ось Літо і Осінь, Зима і Весна.
Приходить Весна - зеленіють ліси,
І пташині всюди дзвенять голоси.
А Літо прийшло - все під сонцем квітне,
І стиглі ягоди просяться в рот.
Нам щедра Осінь приносить плоди,
Дають врожаї поля і сади.
Зима засинає снігами поля.
Взимку відпочиває і дрімає земля.
(А. Кузнєцова)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗИМА

 

Пopa року, коли вся природа вмирає або засинає, а все живе та рухоме, захищаючись від холодів, і зберігаючи тепло для весняного воскресіння, замикається в собі, відгороджується від замороженого довкілля. Зима -то «хвороба» Землі, яка в зимову пору відпочиває-лікується, аби зі свіжими силами-соками зустріти тепло і світло Весни. На відміну від Літа та Осені, Зима дуже скупа та бідна.

Її образ - стара і товста баба з величезними зубами і кістлявими пальцями (але може бути і холодною красунею з крижаним блиском в очах). її чоловік - Дід Мороз, який виконує все, що вона йому накаже; син - Сніговій, котрий сипле снігу стільки і там, де вона велить; невістка - Завірюха, а внучка - Метелиця; є й онуки - Приморозки. З такою «зимово-морозною» сім'єю Зима може накоїти багато лиха, тому до неї слід серйозно готуватись. А підготовлена людина люту зимову облогу використає для відпочинку та збереться з силами для успішної праці з настанням весни...

Однак, і Святий Миколай, і Новий Рік. і Різдво Христове, і Богоявлення - Водохреща, і Стрітення приходять взимку, чим свідчать: Зима безсила проти всього світлого і радісного, вона неспроможна зупинити переможне сходження Сонця до Весни і Літа...

 

 

ВЕСНА

     В давнину вона була початком не лише господарського, а й календарного року  рахували рік з 1 березня, першого дня весни. Це пора торжества дня і кохання, коли над світом людей панує богиня життєвої злагоди і гармонії Лада та її донька Леля, покровителька закоханих. Весною воскресає і відроджується життєдайна сила Сонця. Тому на Весну припадають найкрасивіші та найулюбленіші народні свята - Благовіщення, Воскресіння Христове, часто Вознесіння, а інколи й Зелені свята (за умови ранньої Пасхи).Образ Весни - юна красуня з розпущеними косами та у віночку, сплетеному з зеленого барвінку та перших квітів. її птахи - ластівка, котра Весну розпочинає, бо приносить ключі, якими замикає зиму і відмикає весну-літо, і соловейко, котрий весну закінчує. Та ще жайворонок, який виспівує весну над полями. І зозуля, яка тільки весною починає «кукувати» людям літа.То весна - старт всьому живому, красивому і радісному...

ЛІТО

      Сильна, як і Зима, найвеличніша пора року, тільки її сила та велич в теплі та стиглості, а не в холоді та застиглості. Літо з Зимою схрещують свої гарячі і холодні мечі на теренах Весни, особливо, весни ранньої, коли теплі дні чередуються з морозами і сніговіями. Битва Літа і Зими розпочинається на Стрітення: впевнене у своїй перемозі, Літо виходить  в одній сорочці, а Зима, передчуваючи поразку, одягає сім кожухів. Однак, і це їй не допомагає... За давніми переказами, богиня Літо долає Бабу-Зиму неперевершеною Божественною красою букета літніх квітів - від одного погляду на них тане лід Зими, а снігопади переходять у теплі дощі.

Образ Літа - молода, щедра і багата дівчина-красуня, у вбранні та прикрасах якої все доречне і чарівне: і квіти, і трави, і плоди, і стиглі ягоди, і налиті теплом колоски.Літо - то найсприятливіша пора року, коли будь-яку справу можна і завершувати, і продовжувати, і навіть розпочинати.

На літню пору припадають давні і сучасні християнські свята: в основному, Зелені свята або Трійця, завжди - Івана Купала, Спаса, Перша Пречиста...

 

ОСІНЬ

       Якщо Весна – старша сестра Літа і захищає його від підступних ударів умираючої Зими, то Осінь - його молодша сестра, котра приймає на себе колючі крижані уколи зміцнілої і озлобленої Баби-Зими, що наближається. То Весна захищає багатства Літа від пізніх морозів-холодів, а Осінь - від ранніх.

Осінь чарівна не лише своїми щедрими дарами - саме осінньої пори кожна нива, кожен сад віддають людям все, що в них залишилося (а останній дар - то дар найщедріший!), а й своїми яскравими барвами, голубою далечінню небес, передзимовим гамором та метушнею пташини.

Її донька Мокрина завершує літні дні густими дощами - це і сумний плач залітнім теплом і сонячними днями, і животворний дар землі для осінніх посівів озимих хлібів.

Восени - і Друга Пречиста, і Свято Чесного Хреста, і Покрова, і початок Різдвяного посту...

 

 

 

Грудень

“Сумний грудень у свято й будень”

Грудень - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздити такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. В давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.

 З кожним днем вечори стають все довшими і довшими, а ночі — безкінечними. Для молоді байдуже: на вечорницях час швидко збігав, а для літніх людей — одні спогади про те, що вже не вернеться…

Грудень зиму починає: він і замостить, і зацвяшить, і саням хід дасть, бо в грудні сонце на літо, а зима на мороз”. “ Грудень око снігом радує, а за вуха скубає”. Колись місяць називали студнем”, мостовиком”. А назва місяця, мабуть, від того пішла, що зорана земля замерзає й перетворюється в брили. А, може, й від груд снігу, які дуже рідко останнім часом, але бувають взимку.

Народні прикмети

• Якщо зима не настала в грудні і січні, то вона не настане до 10 лютого
• Снігурі прилетіли в грудні - зима буде суворою. Хлібородність - перед суворою зимою.
• Зима морозяна, з великим снігом віщує гарний врожай хліба.
• Від заморозку до зими - місяць.
• На полях сніг хвилястий - будуть хліба рясні.
• Зима не настала, доки не встановиться санна дорога.
• Дощова зима - ознака неврожайного року.
• Взимку надходять хмари з півночі -потепліє.
• Зима малосніжна - літо посушливе.
• Взимку сухо й холодно - влітку сухо й жарко.
• Якщо взимку вітер подув з півночі - буде дуже холодно, зі сходу - на мороз.
• Багато снігу намете - багато хліба прибуде.
   

 

Прислів’я та приказки

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Страшна зима, як дров нема.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Грудень землю грудить і хату студить.
Січень з груднем прощається, а на лютий очі косить.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.

 

Оповідання про зиму

Зайці Автор: Євген Гуцало

— А мороз аж сміється, такий міцний, — розказував батько, вернувшись додому. — Ішов я через леваду, а заєць вискочив просто з-під ніг, і якби хоч злякався, якби дременув, а то ледь-ледь чеберяє лапами, хоч за вуха хапай. Тепер у полі все завіяно снігом, то зайці до села внадилися — на городах та в садках їм легше прогодуватися. Це ж можуть і молоді яблуні в нас пообгризати. Василько глянув крізь шибку на засніжений садок, одягнув кожушка, озув биті валянки — й надвір. Поки йшов до погреба, мороз веселенько так і співає під ногами. У погребі Василько набрав моркви, з капусти наздирав листків і побрів городом до саду. Під стовбурами молодих яблунь він клав де морквину, а де капустяне листя. І радів: уночі зайці не стануть обгризати кору на деревах, матимуть смачнішу поживу. Зосталося іще трохи моркви, то Василько перейшов до сусіднього садка. Та тут під грушею хтось уже поклав моркву. А також майстерно прилаштував дротяне сильце. Василько, гамуючи хвилювання, відв’язав мудру пастку і шпурнув її подалі в дерезу... А вранці сусід, прокидаючи від хати до воріт стежку, розказував Васильковому батькові: — Ох і зайці у нас цієї зими! І, мабуть, здорові, бо вчора зірвали у мене біля груші пастку. А слідів не лишилося. За ніч усе снігом замело. Василько прислухавсь до їхньої розмови. Він прив’язував шматочок сала на калині — для синичок — і хитро всміхався.

 

 

 

 

Січень

“Року початок — зимі середина”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Назва січень походить від слова "Січа". У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.

Загадки

Мухи білі прилітають,  На головоньки сідають, Замітають всі доріжки  І дарують діткам сніжки. Хто ж дарує жартома Білі мухи? Це …   Біле-біле покривало По землі порозстеляла,  Все укрила ним сама. Відгадайте: це …

Нова радість стала

 

 

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,             

Як чоловік пеленами, убого повився.

Ангели співають, славу й честь звіщають,

На небесі і на землі мир проповідають.

Давид виграває, в гуслі ударяє,

Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,

Із Марії рожденного смиренно благаймо:

— Просим тебе, Царю, небесний Владарю,

Даруй літа щасливії сего дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії нашій славній Україні

 

 

Щедрівка   «Ой сива зозуленька».
Ой сивая та і зозуленька, Щедрий вечір, добрий вечір,               Добрим людям на здоров’я! Усі сади та й облітала, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я! А в одному та і не бувала.                     Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я! А в тім саду три тереми. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я! У першому — красне сонце. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я. У другому — ясен місяць, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я! А в третьому — дрібні зірки. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я. Ясен місяць — пан господар. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я. Красне сонце — жона його. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я. Дрібні зірки — його діти. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я!

Лютий

“Питає лютий чи добре взутий?”

Назва лютий закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).

 

 

Аж тріщіть мороз, лютує,
Сніжна віхола танцює.
А ставок у лід закутий.
Це зимовий місяць... (Лютий)

 

Народні прикмети

• Лютий багатий снігом - квітень буде щедрий на воду.
• В лютому багато інею - влітку буде багато роси й меду.
• Ворона під крило ніс ховає - до холоду.
• Місяць мутний - піде сніг.
• Початок лютого погідливий - весну чекай ранню, ясну, погожу.
• Сонце сходить червоне і в червоній зорі - чекати хуртовини.
• Тяга сильна в печі - на мороз, слабка -на вологу погоду.
• Хуртовини часті взимку - влітку часті негоди.
• Шлях Чумацький взимку яскравий -на мороз.
• У зимовий сонячний день у горах з'являється веселка - біла дуга, то при долинах морозитиме, але недовго.
• У котрий час по зимі вітер, то в такий день він відновиться влітку.
• Якщо взимку зривається лід на річці і робить затори, то літо не буде врожайним.
• Як на дворі «молодиться» - засуває зидноколо хмарою, то буде сніг або дощ.
• Коли тин чорніє зимою - на відлигу. Іній на деревах - на мороз, туман - до
• відлиги.
• Ворона заховала свого дзьоба під крило - сильно похолодає.
• Притихли кімнатні птахи - на мороз. Буде сильний мороз, якщо в одному дуплі побачите кілька білок.
• Сонце сходить з-за хмари - на снігопад, а коли довкіл нього кільце - на вітер. Якщо в хаті без причини відчутно знижується температура - невдовзі потепліє. Якщо басок на скрипці за ніч попустився - чекай відлиги.

 

 

Чому лютий короткий Автор: Вадим Скомаровський

Чи то жарт напівзабутий, Чи одна із небилиць — Тільки чув я, ніби Лютий Довгий-довгий був колись. Він у шапці-невидимці Мандрував собі щодня По дорозі, по стежинці, По заметах навмання. Де не ступить — наче глиця Стане вмить колючий сніг, На льоту замерзне птиця І впаде йому до ніг. А дихне — ставки і ріки Лід засклить аж до весни, І поснуть, бува, навіки Судаки, лящі, лини. По горбах і кручах голих Мерзнуть кози і зайці... І забили тут на сполох Побратими-місяці. На узліссі просто неба Раду скликали мерщій. — Гріти землю швидше треба! — Загули навперебій. Ну, а Лютий не зважає, Все те байдуже йому, Не припас, мовляв, тепла я, Де ж тепер його візьму? І сказали побратими: — Це турбота не твоя, Вахту Березень нестиме Від сьогоднішнього дня. ... Чи то жарт напівзабутий, А чи й вигадка, гляди, — Тільки от говорять люди, Що відтоді місяць Лютий Став короткий назавжди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Три брати ідуть по світу -
    Від зими назустріч літу.
    Перший пройде - тане лід,
    другий пройде - всюди квіт,
    третій пройде - укрива
    землю шовкова трава!
    Нерозлучні три брати.
    Не стрічався з ними ти?

Березень

“У березні сім погод надворі”

Назва березень закріпилась за місяцем у середині минулого століття. Походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). До цього часу місяць називався март. У народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик.           

Народні прикмети

• Якщо в гніздах менше яєць, ніж звичайно, - рік буде неврожайним.
• Місяць ріжками вниз - на тепло й добрий врожай.
• Довгі бурульки - весна буде затяжною; якщо багато довгих і товстих бурульок - на врожай ярини.
• Якщо в березні лежить сніжок за видолинками - врожай на городину і ярину.
• Осика в пухнастих сережках - цього року вродить овес.
• Погляньте на останні снігові кучугури, якщо поверхня їх шерехата - на врожай, якщо гладка - хліб не вродить.
• Якщо багато довгих і товстих бурульок - на врожай ярини.
• Якщо в березні сніжок із задуванням, то буде добрий урожай.
• Марець спочатку хмарний, в середині болотний, сніп буде дуже намолот-ний.
• Закує зозуля на голе дерево - буде неврожай.
• Якщо граки прилетіли прямо на гнізда - буде рання весна.
• Грак прилетів - скоро сніг зійде.
• Граки на гнізда сіли - через три тижні можна сіяти.
• Якщо граки прилетіли до середини березня, літо буде мокре, а сніг зійде рано.
• Граки зграями над гніздами в'ються: то сядуть, то знову піднімуться -погода зміниться.

 

Українські народні ігри

                                         Веснянки

Веснянки зародилися в глибоку давнину, коли наші пращури річний відлік пов’язували з приходом весни. У них вони оспівували пробудження природи, висловлюючи надії на щедрий урожай. Як тільки пагорби звільнялись од снігу, молодь, зібравшись, заспівувала:-

- Весняночко – паняночко,
Де ти зимувала?
- Зимувала у садочку,
На кілочку пряла.
Пряла на кілочку
Горобцю сорочку.
Що виведу нитку –
Горобцю на свитку.
Що виведу другу –
Горобцю на пугу.
Що позоставались конці –
Горобцю на штанці.
Весняночко – паняночко
Весняночко – паняночко,
Де ти зимувала?
- У садочку на пеньочку
Пряла на сорочку.
А ворони оснують,
А білі лебеді
Ще побілять на воді
А лугові пташки
Пошиють сорочки
Благослови мати
Благослови, мати
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати
Зимочка в возочку,
Літечко в човночку.
Ой виходьте, дівчата.
Ой виходьте, дівчата
Та в сей вечір на вулицю.
Весну – красну стрічати,
Весну – красну вітати.
Будем весну стрічати.
Та віночки сплітати.
А віночки сплетемо,
Хороводом підемо.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Квітень

“ Квітневий день рік годує”

Квітень носить свою назву з 16 століття. Саме в цей час земля починає квітувати. В ужитку були й інші народні назви: краснець, лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає " сонячний".Квітень — пора весняного цвітіння, хліборобу ж він завдає чималих клопотів. Мабуть, через те в цьому місяці мало свят пора землю орати і зерном засівати, бо «весна ледачого не любить». У давні часи місяць по-різному називали: і «красень», і «лелечник», і «снігогін», а найчастіше «квітнем».

Народні прикмети

• У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.
• Високі пір'їсті хмари, що нерухомо висять, ніби розірвані, - така погода утримається.
• Купчасті хмари надвечір не зникають - погіршиться погода, задощить.
• Вранці хмариться, але до обіду проясніє і з'являться купчасті хмари -завтра буде сонячна погода.
• Черемха зацвітає перед останніми заморозками.
• Якщо спливе на поверхню листя нім-феї - кінець нічним приморозкам.
• Якщо дуб раніше од ясена розпуститься - на сухе літо.
• Появиться сокорух у клена та інших дерев - настане тепла погода.
• На луках чи в лісі розпустилися золотаво-жовті дзвіночки первоцвіту - настануть теплі дні.
• Туман стелеться по воді - на ясну погоду, піднімається вгору - на негоду.
• Вранці проти сонця туман - дощу не буде.
• Якщо квітневий дощ починається з великих краплин, то ненадовго.
• Перші гриби - зморшки та сморжі -виросли на пагорбі, то на дощове літо, коли ж в улоговині - на сухе.
• Горобці сидять настовбурчившись -незабаром збереться дощ.
• Ластівки почали лаштувати гнізда -настало стійке тепло.
• Копита в коней потіють - на тепло.
• В який бік лягає тварина спиною, звідти повіє вітер.
• Якщо в холодний день заспіває півень - потепліє.

 

Квітень

 

Автор: Микола Сингаївський
Квітню мій заквітчаний, місяць-квітничок, виший мені, квітеню, цвітом рушничок. Синіми барвінками, травами і ріками та зеленими гаями з червоними солов'ями.

 

Початок медоносу

 

Автор: Степан Жупанин
Медонос весняний     Розпочався нині.     І гудуть невпинно     Вулики бджолині.     А дідусь між ними     Ходить на світанку,     Слухає, як бджоли     Дзумкають веснянку.     Бджоли дідусеві     Бороду обсіли,     Думали: то перший     Цвіт весняний білий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Травень

“Прийде май — у землю дбай”

Травень — останній місяць весни, коли природа постає у всіх своїх найкращих шатах. У народі кажуть, що то травень ліси свіжу зелень одягає, літо в гості чекає. В давнину місяць називала «майником», «травником», «пролітаєм», «маєм». Слово «май» і українській мові означає зелень, гілки дерев: «І за образами май, і по гвіздочках май». Це місяць пахучих трав, місяць закоханих, і місяць молодих:

Народні прикмети

• Якщо початок травня теплий, то кінець буде холодний і навпаки.
• На початку місяця з'явилися малі гусенята - на сонячне літо, чистий місяць на небі, то це прикмета гарної погоди, а як темнуватий, то погода зміниться, може й дощ бути .
• Коли в небі миготять і блискають зірки, то це прикмета, що кілька днів буде ясно, сухо і без дощу.
• Блимання зірок - ознака погіршення погоди з посиленням вітру.
• Як бувають стовпи біля сонця в травні, то буде засуха; а як взимку - будуть люті морози, а як хрест на небі, то буде якась оказія, новина.
• Якщо коло сонця з обох боків показуються « вуха » - наче троє сонць - вранці буде погода, а коли ввечері - дощ; зимою - на відлигу.
• Мурахи, павуки чи бджоли виявляють велику активність - погода буде доброю.
• Якщо травневий дощ починається великими краплинами, то він ненадовго.
• За сухим травнем йде сухий червень; якщо в травні багато дощів, то їх обмаль буде у вересні (і навпаки).
• Як травень з частими дощами, то й літо буде мокре, але обмаль буде у вересні, і навпаки.
• Весною літає багато павутиння - на спекотне літо.
• Худоба пожадливо їсть траву, коні форкають і хропуть - погода зіпсується.

 

Травень

 

Автор: Максим Рильський
В травні трави молоді, Ніби хвилі по воді, Розливаються широко, Аж радіє наше око. В травні — праця на полях, На городах, у садках: Праця з піснею дзвінкою, Як сестра живе з сестрою...

 

Великдень (Уривок)

 

Автор: Іван Манжура
«Христос воскрес! Христос воскрес!» — Лунає в селах, і з небес Любують янгольськії очі На те, як ради цеї ночі Із піднебесної імли На землю зорі мов зійшли... Бо де не церква — там від брами її святої, як зірками, По селах вкрились вулички. То ж не зірки, а свічечки, Що люди добрі посвітили Понад пасками й освятили Той Божий дар, та це веселі Несуть до рідної оселі, Де жде мала їх дітвора... Весела, радісна пора!..

 

Сьогодні писанка стала символом Воскресіння Ісуса Христа. Але з'явилася перша писанка набагато раніше, аніж християнство прийшло на Україну.

Наші давні предки  поклонялися сонцю.

В ньому вони вбачали і відродження природи і життя. В яйці теж таїться зародок нового життя, а за формою воно - нагадує сонце. Отож і стало яйце символом відродження весняного сонця. Його і почали розписувати магічними знаками.  Так з'явилася писанка.
 

Писанка і крашанка — це не одне й те ж. Крашанка з'явилася набагато пізніше від писанки, її варять і фарбують у природніх барвниках. Крашанки їдять, діти граються ними у великодні ігри. Писанки ж ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка, їх не їдять, а дарують і зберігають як священний талісман.

В канадському місті Вергевіл за проектом художника Павла Цимбалюка створено пам'ятник українській писанці заввишки у триповерховий будинок.

В місті Коломиї, що на Івано-Франківщині, є єдиний у світі музей писанки!

 

 

 

 

                            Червень

“Червень складає сіно в копиці”

Червень походить від слова "червець". Саме в цей час з'являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її такох продавали сусіднім державам. До цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник).

Народні прикмети

• Лист на дубі розвернеться - добре ловляться щуки.
• Як цвіркун цвіркоче, а пугач кличе «пугу» - на гожу днину.
• Увечері голосно цвіркочуть коники - на добру погоду.
• Бобри перед дощем працюють цілу ніч, а жаби вилазять на берег.
• Якщо хрущі, літаючи, гудуть - на ясну, тиху і теплу погоду.
• Багато оводів - врожай на огірки.
• Комарі літають роєм - також на погоду.
• Комарі та мошки стовпом - на гарну погоду.
• Багато комарів - врожай на ягоди, а мошки - на гриби.
• Якщо мурашки лазять по землі, а мурашника поблизу немає - через добу збереться на дощ.
• На бурю сосна дзвенить, а дуб стогне.
• Якщо одсиріло в покосах сіно - на дощ.
• Якщо корови, йдучи на водопій, брикаються й фуркають - на негоду.
• Павуки швидко снують павутину - на зміну погоди.
• Перед негодою, десь за добу, риба перестає клювати.
• Риба ловить над водою мошок - на дощ.
• Риба грається на річці - вночі може пройти гроза.
• Ворони каркають - на негоду.
• Ластівки ввечері літають високо - завтра буде ясна погода, а якщо низько -хмарно.
• Горобці зранку купаються у пилюці - по обіді буде дощ.
• Якщо граки пасуться на траві - невдовзі задощить.
• Шпаки особливо голосно співають - уночі піде дощ.

 

Веселка

Автор: Людмила Кондрацька

У веселки-веселинки Запитала Василинка: —Ой райдуго-семицвітко, Чарівна небесна квітко, Звідки силу ти черпаєш? Де ти кольори збираєш? Може, в морі на просторі? Може, у високих горах? Чи в долині-скатертині? А можливо, в неба сині? Розкажи, бо хочу знати, Щоб тих фарб собі набрати! Засміялася веселка, Бо завжди вона весела: — Добре, дівчинко, скажу, Таємниць я не держу. Ніжні маки у пшениці, В лісі запашні суниці Фарб червоних назбирали І мені подарували. Де взяла жовтогарячий? На городі йди побачиш, Там дівиця-морковиця, Що сховалася в темниці, Пензлик чарівний взяла І по небу провела, А вродливі нагідки Помагали залюбки. Жовтий — соняхи дали, Що у полі зацвіли. А зелений, а зелений Звідусіль прийшов до мене: Із стежини у садочку, З поля, лугу та лісочку Із усіх земних просторів, Що злились в зелене море. Дарували небеса Голубий. Озер краса Теж влила своє відерце. Й незабудки — пам'ять серця — Пензликом попрацювали — Так я голубий придбала. У житах волошки сині Додали до мене сині. Фіолетовий, останній, Плив до мене на світанні Від фіалок та бузку, Від медунки у гайку. Ось тому така вродлива Розцвітаю всім на диво.     Липень Маківка літа. Липень - дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик. Липень  на Україні — найтепліший місяць. А назвали його так через те, що в цю пору липа зацвітає. Колись місяць називали “грозівником” за часті грози: “Липень казати звикся грозовик”. Це час, коли хлібороб пильнує кожну погожу днину. Казали: “Червень на луках з косою ходить, а липень по хлібах з серпом бігає”. Одним словом: “Танцювала б баба, та маківка літа настала”.   Народні прикмети Стовпи, кільця і хрести навколо сонця і місяця віщують швидку зміну погоди. А як бувають ото літом круги навколо сонця, то це прикмета ясної сонячної погоди чи великої спеки. Якщо зорі малопомітні, то буде буря. Якщо ж світлі, то влітку буде тепло, а взимку мороз. Якщо після дощу над землею лежить туман, це віщує погоду. Якщо після малого дощу із землі встає пара - то ще буде дощ. В усі свербить - буде дощ. Нема уранці роси - то буде дощ. Це справді давня і точна прикмета, що перед дощем ніколи не буває роси на траві, на городині. Як літом заплачуться вікна (роса на вікнах), то це прикмета, що буде дощ. Як нема на траві чи на дереві вранці роси, - це прикмета, що через день-два буде дощ. А як є на траві роса, то дощу найближчого дня не буде. Берізка польова згортає квіточки вінчиком у парасольку - на негоду. Жаркий липень, то і грудень буде морозяний. Якщо на сосні багато шишок - добре вродить ячмінь. Якщо влітку цвіте багато дикої моркви, то наступна зима буде теплою. Якщо навіть стара кішка починає гратися - перед дощем; молодий кіт заграє з курми чи вилазить високо на дерево - також перед негодою. Дощ іде, але кури не ховаються, -сподівайся затяжних опадів, навіть на кілька діб. Гуси вилежуються і брьохаються у воді, котру їм заготували, - на дощ. Корови знехотя й ліниво піднімаються вдень, коли їх вигонять у череду, - буде спека, а коли чекають попасичів - на спад температури. Худоба збивається докупи - на негоду. Корови мало п'ють води, вдень сплять - на дощ. Якщо корови ввечері пожадливо скубуть траву - назавтра збереться на дощ.

Липень Автор: Тамара Коломієць

— Липа, липа зацвіла! — Засурмила всім бджола. — Гей, злітайтеся, подруги, У гайок на край села. Там уже не видно віт, А лише пахучий цвіт. Наберем багато меду. Вирушаймо ж у політ! — Бджоли з пасіки летять, Липі крону золотять. І здається, що у липи Віти струнами бринять.

 

 Лісові балакуни

Автор: Юрій Ярмиш

Якось насварилися птахи на відомих лісових балакунів: — Хоч би хвилинку помовчали! А то Сорока цілісінький білий день скрекоче — плітки переказує, Зозуля все перераховує — та часом і помиляється. Пугач вночі лякає, спати не дає. А Болотяний Бугай у річку дзьоба пустить та й гуде собі так, що аж на тому боці чути!.. Засоромились балакуни. Зібралися докупи, кажуть: — І ми мовчати вміємо. Відтепер аж доки нас не покличете, ми ані пари з дзьобів... І коли сонечко за ліс покотилося, Сорока, Зозуля, Пугач усілися на високу сосну, а Болотяний Бугай — поблизу на березі річки, в очереті, і замовкли. Аж тут із нори під сосною вилізли руді Лисенята та й почали гратися — борюкаються, один одного наздоганяють, ще й голос вчаться подавати — гавкають тоненько, повискують, мов щенята. Пугач не втерпів, витріщив свої банькаті очі: — Пугу! Пу-гу-у! Ану геть звідси, не заважайте нам мовчати! Почувши це, Болотяний Бугай аж ревонув спересердя: — Що ти за птах, Пугачу! Одразу порушив слово. А Зозуля швидко перерахувала: — Ку-ку! Ні, не один, це ви обидва розбалакалися. Ку-ку! Тоді Сорока, що спостерігала за всім цим з вершечка сосни, аж заскрекотіла в захваті: — Лише мені одній вдалося промовчати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Серпень

“Що в серпні пожнеш — з тим і зиму проведеш”.

Серпень - від слова серп. Це знаряддя, яким жали зернові. Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха, спасівець, барильник.В народі ще й так говорили: “ Хто влітку буде співати, той взимку буде танцювати”. Або: “ Хто літом гайнує-взимку голодує ”. На порі жнива, треба косити, молотити, орати і сіяти під майбутній урожай: “ Не питає добрий жнець, чи широкий загонець”. Через це серпень називають “ приберихою-припасихою”, “густарем”, “зорієм”. Остання назва, мабуть, через те, що в серпні особливо яскраво зоріє Чумацький Шлях, безупину падають зорі.

            Народні прикмети

• У першій половині серпня погода постійна - зима буде довга.
• Якщо бджолина матка припиняє відкладати яйця у серпні (замість вересня) - зима буде рання і холодна.
• Якщо квіти білої водяної лілеї до восьмої ранку не піднімуться над поверхнею - по обіді буде дощ; коли ж зовсім не з'являться - до зливи чи похолодання.
• Якщо насіннєва «парасолька» в моркви поникла - скоро занегодить.
• Перед дощем реп'ях розкриває свої колючки.
• Перед негодою квітконіжки картоплі згинаються донизу, а квітки начебто в'януть.
• Якщо бур'яни влітку ростуть особливо високі - зима сніжна.
• Коли літньої пори в прохолодну погоду чути грім, то така погода буде довго.
• Якщо вечірня зоря з червонястим відтінком, а призахідне сонце також розчервонілося - вночі збереться на грозу.
• Два вечори поспіль немає місяця, а зорі світять - на дощ.
• Якщо ввечері зірки світять ясно - буде теплий, сонячний день; коли ж зірки тьмяні - на дощ.
• Якщо на чистому небі не видно малих зірок - бути бурі.
• Блимання зірок - ознака погіршення погоди з посиленням вітру.
• Якщо вранці трава суха - з обіду потягне хмарами.
• Відсиріло з обіду підсохле сіно - збереться на дощ.
• Комарі, мухи та інші комахи набридливі - на дощ і негоду.

В серпня місяця в господі...

 

Автор: Тамара Коломієць
В серпня місяця в господі Дозріва  плодів багато, І на полі, і в городі Спробуй все оте зібрати! Тож на ниві урожайній, Де валками хліб кладеться, Він жнивує на комбайні, Хоч усе ще серпнем зветься!

Прислів’я та приказки про літо

 

Літо селянові батько і мати.

Ластівка день починає, а соловей кінчає.

Хто про землю дбає, вона тому повертає.

Бджоли раді цвіту люди літу.

Пшениця колоситься – життя веселиться

Бур’яни знищуєш – урожай підвищуєш.

Від природи бери те, що вона дає, та й за те дякуй.

Земля – тарілка, що покладеш,те й візьмеш.

З природою живи в дружбі, то й буде вона тобі в службі.

Хліб – батько, вода – мати.

Доглядай землю плідну, як матір рідну.
До природи не неси шкоди.

Землю обдуриш раз – вона тебе сто раз.

 

 

 

 

                          

                              Осінь

                           Вересень

“Вересень літо проводжає, золоту осінь зустрічає”.

Назва вересня прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте верес - цінна медоносна рослина. Був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником.Осінь підводить підсумок всі праці хлібороба. У народі кажуть:”Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки”, “Восени і горобець багатий”, “Восени багач, а на весні прохач .”

 Прийшла дівчина до хати,

 Узялась хазяйнувати:

 Вправно скриню відімкнула,

 В жовту свитку ліс вдягнула.

                   Народні прикмети

• Врожай на горіхи - врожай хліба на майбутній рік.
• Великі і високі мурашині купи восени - на сувору зиму.
• Бджоли восени щільно віском заліплюють, залишаючи ледь помітний отвір - на холодну зиму; залишають його відкритим - до теплої зими.
• Багато ягід горобини - осінь буде дощова, мало - суха.
• Якщо під час вечірнього доїння вим'я в корови потверділо - наступного дня буде похолодання.
• Бабине літо непогідне - осінь суха.
• Миші риють нори входом на південь -      зима буде сувора.
• Кроти носять у нори багато стерні й соломи - зима буде холодна.
• Якщо в дощову ніч сова часто пугикає - бути завтра добрій погоді.
• Вересневий дощ, що почався вранці,     довго не йтиме.
• Ранком чути запах сажі - надвечір збереться велика злива.
• Якщо коло буряків багато сухої гички - осінь буде тепла й суха.
• Якщо осінь багата на гриби - зима буде тепла.
• Багато грибів - мало хліба того ж року.

 

 

Вересень     Автор: Максим Рильський    В сизому тумані, В сині димовій — Яблука рум’яні, Груші медові. Вміє надаряти Сотнями дарів Осінь, щедра мати, Всіх трудівників! Линуть птичі зграї, Шелестять гаї... Школа відчиняє Двері нам свої. Вийдуть нас зустріти Друзі-вчителі... Принесім їм квіти З рідної землі!

 

Народна гра «Лис»

Побравшись за руки, діти стають у коло, а один з гравців за вибором стає за лиса і йде у середину. Коло рухається то праворуч, то ліворуч з піснею:
Ха – ха , ха – ха, гі – гі – гі!
Лис зловився в капкані.
Качки, кури, голуб’ята,
Тіштесь, смійтесь: гі – гі – гі!
Злодій вже в капкані.
Ой, ой! Вирвавсь – утікайте!
Тепер в нього страшна злість,
Кого зловить, того з’їсть.
Коли проспівають усю пісню до кінця,

то кидаються врізнобіч, а лис ловить. Кого спіймає –,

той стає лисом і гра починається спочатку.
 

 

 

 

 

                        

 

                       Жовтень

“У жовтні гріє і не плуг, і не піч, а ціп”

Жовтень - час жовтіння листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. Місяць дістав назву за жовтогаряче вбрання дерев. Раніше його називали “зазимником”, “грязником”, “весільником” - після Покрови у селі справляли багато весіль. Початок жовтня буває переважно теплим, а в другій половині місяця погода псується7 “Жовтень березню брат: то плаче, то сміється”.

Народні прикмети

• Чим сухіший і тепліший початок жовтня, тим пізніше настане зима.
• Грім у жовтні - на безсніжну зиму.
• Як восени випадає ранній сніг (десь перед Покровою), то цей сніг зразу ж згине і ще після цього не буде снігу 40 днів.
• У котрий день (понеділок, вівторок і т.д.) впаде перший сніг восени, то в цей день треба весною садити картоплю - і тоді буде гарний урожай.
• Якщо молодик з'являється у дощовий день жовтня, то дощовим буде весь наступний місяць.
• Якщо кроти роблять входи до нори з півночі - до теплої зими, з півдня - холодної, зі сходу - сухої, а із західної - мокрої.
• Зайці рано нагуляли жиру - на холодну й сніжну зиму.
• Коли подушки гнізд у рудих лісових мурах товсті й міцно складені - зима буде морозяною, а пухкі - сирітською.
• Якщо польові мурашки витягали високі купини, то осінь і весна будуть дощовими, з буйним водопіллям.
• Якщо молодик припаде на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовим.
• Грім у жовтні - на малосніжну, м'яку й коротку зиму.
• Запаслися білки на перезимок великим припасом горіхів - на холодну зиму .

Крило Автор: Борис Олійник    (Уривок з поеми) Потяглися журавлі вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, гірко плакав З перебитим у лікті крилом. А ішов собі хлоп’як через луки. Запримітив сірому здаля. Він узяв, як дитину, на руки І додому приніс журавля. Поселив за комодом в куточку. (Звідти смішно стирчав йому ніс.) Мати вишила журавку сорочку. Батько кеди з крамниці приніс. Стало швидко крило заживати. І, коли відгуляла зима, Якось вийшов цибато із хати, Стрепенувся, злетів і — нема... Похилився хлоп’як біля ґанку. Від зажури ще більше змалів... Коли це вересневого ранку Повен двір прибуло журавлів! Вийшов з гуртку у кедах цибато І сказав хлоп’яку:—Не журись! Щовесни прилітатиму, брате, Бо крилом я до тебе приріс.   Калина.( Легенда)    Це було тоді, коли на Русь нападали орди татарські.    Одного разу в українському селі було весілля. Зібралося дуже багато вродливих дівчат. І саме в розпалі гуляння на село налетіли татари. Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата, аби не потрапити в неволю, повтікали на болота. Ординці погналися за ними і потрапили в трясовину. Там, де сконали вороги, з’явилися гнилі купини, а на тому місці, де загинули українські дівчата – зірки, виросло дуже багато кущів калини.  І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.