Збірка "Скоромовки та чистомовки для вдосконалення навичок швидкочитання"

                  Прислуцький навчально-виховний комплекс

        «Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дитячий садок»

 

 

 

 

 

   Скоромовки та  чистомовки         

     для вдосконалення навичок   

              швидкочитання

 

 

                                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               Боровець Леся Анатоліївна,

                                               учитель початкових класів

 

 

 

Боровець Л.А. «Скоромовки та чистомовки для вдосконалення навичок швидкочитання».

Навчально-методичний посібник. – Березне – 40с.

 

 

 

 

 

 

 

   У посібнику представлені скоромовки та чистомовки , які мають на меті розвинути швидкість читання учнів, їх дикцію, правильну артикуляцію. До того ж його можна розглядати не лише як збірник скоромовок, чистомовок, а й  як матеріал для розширення словникового запасу учнів.

     Посібник розрахований на творчих учителів, учнів, вихователів, зацікавлених батьків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  Зміст

 

Передмова_____________________________4 с.

Скоромовки____________________________5с.

Чистомовки____________________________26с.

Висновки______________________________36с.

Список використаних джерел_____________37с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Своєрідним фольклорним жанром є скоромовка – весела та віртуозна гра у швидке повторення жартівливих віршів і фраз, які складно вимовляти без належної практики. Краса скоромовки полягає у тому, що з першого разу її взагалі важко промовити, адже за правилами гри скоромовку не читають, а повторюють зі слуху, що значно важче. Гра полягає не тільки в тому, щоб дібрати важкі для вимови звукосполучення, а й у плутанині, у постійній перестановці звуків: той, хто прагне швиденько розповісти скоромовку, часто потрапляє у смішне становище, "спотикаючись" чи перекручуючи слова.

 

                              Цінність скоромовки виражається не у                    

                          смисловому навантаженні, а в такому

                          підборі і розстановці слів, вимова яких 

                          вимагає від мовця певних зусиль і сприяє  

                          виробленню швидкого читання, дикції,

                          правильної артикуляції, що підвищує й

                          підвищує культуру мовлення

 

     Організм дитини молодшого віку знаходиться в активному розвитку. Мовленнєвий аппарат не є виключенням, тому задача оточуючих дорослих якнайбільше сприяти його розвиткові. Серед ефективних засобів розвитку звукової культури чинне місце належить чистомовкам. З їх допомогою педагог має змогу налагодити промовляння дітей  певного звуку чи звукосполучення. Головне, спонукати дитину чітко їх артикулювати.

                         Скоромовки     

                            Б

 

• У бобра добра багато.

 

• Бабин біб розцвів у дощ - буде бабі біб у борщ

 

• Бобер на березі з бобренятами бублики пік

 

• Боронила борона по боронованому полю
   
• Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі
   
• Був господар, був господар, та й розгосподарився
   

 

• Був собі паламар, його діти паламаренята перепаламарилися

            Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята             

            перецебренята

 

• Бук бундючивсь перед дубом,

            Тряс над дубом бурим чубом.

 

• Бурі бобри брід перебрели,
  Забули бобри забрати торби.

 

• В будь-якого будяка

            Будячиха будь-яка.

 

• Біля броду Бусол ходить,
  Бусленя з собою водить.

 

• Бубоніла діду баба: —
  Ой не дмухай на кульбабу,
  Бо з кульбаби полетять
  Сто малих кульбабенят

 

• Біля саду, біля броду бабин виораний город.

   Барабанять по городу бараболя та горох.

 

• У садку барвінок, на барвінку втінок.

    Заберемо втінок, вирвемо барвінок.

                           В

• Варка варила вареника,

            Василь взяв вареника.

            Варка Василя варехою.

Василь Варку вареником.

 

• Вередували вереднички,

            Що не зварили вареничків.

             Не вередуйте, вередниченьки,

Ось поваряться варениченьки.

 

• Веселка вранці - на дощ.
   
• Вовк-вовцюг вівцю волік.

            Вова вовку - вила в бік.

            Як завив же вовк-вовцюг,

Миттю випустив вівцю
 

• Водовоз віз воду з водопроводу
   
• Ворона проворонила вороненя.

 

• Всім подобається це куце цуценя.

 

• Ішов хлопець із ярмарку, по колоді через воду.

            Тільки став він на колоду, бовть у воду.

 

            Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду.

            Та знов - бовть у воду.

 

• В домі Дими дим.
  Ой ходім туди, ходім.
  Рятувати Димин дім.

 

• Верх за верхом – верховина

Їде верхи дід до сина.

Їде верхи – вир минає:

Верховина виростає!

 

                            Г

• В сіренької горлички туркотливе горлечко.

 

• Голуб, голуб, голубок

            Залетів у наш садок.

 

• Через грядку гріб тхір ямку.

 

• Летів горобчик, сів на стовпчик,

            Прибіг хлопчик, утік горобчик.

 

• Галасливі ґави й галки в гусенят взяли скакалки.
  Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть.

 

• Став на горіх - упав на поріг.

 

• У ставку гуськом стоять

Гусенята й гуска.

Гусенята плюскотять,

Гуска носом плюска.

                           Д

• Дрова рубали два дроворуби.

 

• Два дельфіни десять днів

            Дивували дітлахів.

 

• Дзижчить над житом жвавий жук,
  Бо жовтий він вдягнув кожух.

 

         Одуд

            Одуд просить:
            — Ду-ду,
           Я заграю на дуду. —
           Задудніла одудиха
           На одуда того стиха:
         — Ти, одуде, не дуди,
         Маленят не побуди. —
         Кинув одуд геть
         Дуду:
         — Коли так, я спать піду.

 

• Одуде, одуде, а де дім твій буде?

• У саду на дубі! Буде, дітки любі!

 

Ж

• Жовтий жук купив жилет,
  Джемпер, джинси та жакет.

 

• На стежину,  на стіжок

            Тихо падає сніжок,

• Сніже, сніже, добрий ранок,

            Сніже, сніже, добрий день!

 

• Біжить стежина поміж ожини.

            І вже у Жені ожини жменя.

 

• Дзижчить над житом жвавий жук, 

            Бо жовтий він вдягнув кожух. 

 

• Женя з бджільми не дружив –

Завжди Женя бджіл дражнив.

Женю бджоли не жаліли

І дражнила нажалили.

 

                            З

• На возі коза, під возом лоза. 

Побачив вовк козу,
Забув про грозу.

 

• Захар заліз
  На перелаз.
  - Захарку, злізь!
  - Захарку, злазь!
  Зумів залізти -
  Знай, як злізти.

 

• Заєць зяблика зустрів:

            Зебру зжер! Зміюку з’їв!

            Зяблик зойкнув: - Значить, заєць –

            Задавака і зухвалець.

 

• Заєць зілля з'їв у Зіни, захотів заїсти сіном.

  Зіна зойкнула у сінях: - Де ж узяти зайцю сіно?

 

                       Ї

• Їжак їжака голками не зляка.

 

• Їжачок, їжаченя їздять по гриби щодня, їжачиха помагає —

Сироїжки їм збирає.

 

 

                            К

• Кіт котові каже:

           "Коте, до комори кадуб вкотили.

            В кадуб вкинеш капустину.

 

• Кіндрат купив капелюх.

              Капелюх Кіндрату до вух

 

• Кілька китичок калини"
   
• На покосі косар Кас’ян косою косить.

 

• Коваль кулю кував, кував і перековував
   

 

• Ковпак на ковпаку, під ковпаком - ковпак
   
• Копа на копі, під копою копа, а хто їх копнув?

            Копов клад Хома
 

• Король орел, орел король

 

• У Кіндрата куртка короткувата
  
  Коса косить - бруса просить,
• Косар Герасим погострив - клин окосив
  
  Кричав Архип, Архип охрип,
• Не треба Архипу кричати до хрипу
  
  Курочка - златоперочка по двору ходить,

            Писклят водить, хохол надимає, півня утішає.

 

• Їхав Прокіп мимо кіп.

            Лічив снопи по три копи: 

            Одна копа ковпаком, 

            Друга копа ковпаком, 

            Третя копа ковпаком. 

 

• Не турбуйте курку, курчаточок, кучерявих клубочаточок.
   
• Не клюй, курко, крупку, не кури, котику, люльку

 

• Ой був собі коточок,
  Украв собі клубочок
  Та й сховався в куточок.

 

• Сім братів-королів
  В королівстві кольорів.
  Кожен кольором керує
  В кольорівстві королює.

 

• Ходить квочка
  Коло кілочка,
  Водить діток
  Коло квіток.

 

• Коваль кував коня,
  Кінь коваля копитом,
  Коваль коня кнутом.

 

• Кинув кріп Прокіп в окріп.

           У окропі, окрім кропу,

           кипить короп для Прокопа.

 

• Кіт котові каже:

     «Коте, до комори кадуб      

      вкотили.

      В кадуб вкинеш    

      капустину,

 

      Кілька

      китичок калини».

 

• Серед корчів корч найкорчакуватіший.

 

• Кран обходиться без рук:

Замість рук у нього крюк.

 

• У кита синочок — китеня.

 У слона синочок — слоненя.

 В їжака синочки — їжачатка.

 Ну, а я — синочок В мого, татка.

 

 

                       Л

• Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.

 

• Летів горобець, сів на хлівець,

            А як вийшов стрілець, то утік горобець.

 

• На узліссі довелося наполохать Лесі лося.

            Лось - у ліс, а з лісу - лис.

 

• Йшов помалу лісом лось,

            В лісі лось злякавсь когось.

            Так злякався лось когось,

            Що тікати довелось!

 

• Зелен, зелен льон у полі,

Буде Лялі з льону льоля,

Білим, білим білована,

Мов лілея мальована!

                        М

• Морж у морі днями кисне,

            Море для моржа корисне.

 

• Мусію, Мусію. Муку сію, печу паляниці, кладу на полиці. Мусій, муку сій, печи паляниці, клади на полиці

 

• Їла Марина малину.

 

• Напекли млинців, назвали кравців.
  А кравець за млинці та й побіг у танець!

 

• Ти, малий, скажи малому
  Хай малий малому скаже,
  Хай малий теля прив'яже.

 

• Ой, збирала Маргаритка маргаритки на горі.

            Розгубила маргаритки Маргаритка у дворі.

 

 

• Мурлика муркоче –

            Морозива хоче.

            Мурлико руденький, -

            Замерзнеш, дурненький.

                      П

• Ніс Пилип плуг через поріг.

    Пиляв Пилип поліна з лип,

    Притупив пилку Пилип.

 

• Пилип посіяв просо,

            Просо поспіло,

            Пташки прилетіли,

            Просо поїли,

            Пилип плаче.

 

• Стоїть піп на копі,

            Копа під попом,

            Піп під ковпаком.

 

• Їхав Прокіп з Прокопихою

            Ще й з маленькими прокопенятами.

 

• Ішов Прокіп, кипів окріп,

            Прийшов Прокіп - кипить окріп,

            Як при Прокопі, так і при Прокопі

             І при Прокопенятах.

 

• На полиці в коробиці
  Півкороваю і паляниця.

 

• Не йди попри Прокопові ворота, попри прокопишині.
• Пилип прилип, прилип Пилип.
  Побіля Прокопа паляниці пекла.

 

 

• Поля поле поливає, поле й переполює.

 

• Петро полов поле, піймав перепела в полі.

            Перепілка - пурх з вівса!

          - Переполошилася.

• Пильно поле пильнували, перепелів полювали.

 

• Пиляв Пилип поліна з лип,

Притупив пилку Пилип.

 

• Пік біля кіп картоплю Прокіп.

 

• Посадив п'ять лип Пилип,

            ростуть липи біля Пилипа.

 

                        Р

• Дрова рубали два дроворуби.

 

• Надворі трава,  

На траві дрова.

Не рубай дрова,  

Бо трава здорова. 

 

• Стриб-стриб-стриб –

            Підстрибує по стерні рідня:

            Перепілка, перепел, перепеленя.

 

• У садочку барвінок,
  На барвінку втінок,
  Заберемо втінок,
  Вирвімо барвінок.

 

• Рапортував, та не дорапортував,
  а заходився дорапортовувати — зарапортувався.

 

• Рогата корівка реве - Романко травичку рве.

 

• На річці Роман спіймав руками рака.

 

• Посеред двора стоїть гора, а в тій горі є нора.

 

• Рила свиня тупорила, весь двір перерила.

 

• Орел на горі, перо на орлі.

 

• Летить орлиця - крила розкрила.

 

• Крупка дрібненька, курка рябенька, клює крупку курка.

 

• Ніс Гриць пиріг через поріг, став на горіх, впав на поріг.

 

                       С

• Вусате колосся води напилося.

• Улас у нас, Панас у нас.

 

• Як місили тісто в місті,

            Усе місто стало в тісті.

 

• Босий хлопець сіно косить,

            Роса росить ноги босі.

 

• В темних сінях день осінній

            Пахне сіном і насінням.

 

• Зеленого вуса покрутив,

            Суворо носа морщив.

 

• Хитру сороку

            Спіймати морока,

            А на сорок сорок

            Сорок морок.

 

• Спить сам собі сом:

            Спати самому солодко сому.

 

• Семен сіно віз - не довіз:
  Лишив сани - узяв віз.

 

•   Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш.

 

• Косар скосив увесь овес.

 

• Піднеси, синку, синьку, підсинить мама косинку.

 

• Сорока за сорок років сорок сорочок вишила,

     сорок сорочок на сорок сороченят одягла.

 

• Скрекоче сорока сорочці:

• А я у сорочій сорочці!

      Сорока сороці скрекоче:

• А в мене яєчко сороче!

 

• Сидів горобець на сосні,-
  Заснув - і упав уві сні.
  Якби не упав уві сні.
  Сидів би він ще на сосні.

 

• Синку, принеси синьку.
  Принеси синьку, Васильку.

 

• У сіни Мусій сіно носив.

      На покоси впали роси.
      Не бряжчать об жито коси.

 

• Має втіху Солов’їха:

       Солов’ята – всі у тата.

       Всі співучі, голосисті,

       Всі із хистом, всі артисти

                       Т

• Туман в траві стеріг отару,
  Не дасть отару на поталу.

                       Ф

• Фірма ферму будувала.
  Фірмі фарби було мало.

 

                        Х

• Кричав Архип, Архип охрип, 

            Не треба Архипу кричати до хрипу. 

 

• Хтось хитренький хитрував -
  Нашу хвіртку поламав.

 

• Чуки, чуки, сухарики!

       Кортять Насті сухарики,

       Хрумкає Настя

       Сухарі хрумчасті.

                        Ц

• Летів горобець, сів на хлівець,
  А як вийшов стрілець, то утік горобець.

 

• Всім подобається це куце цуценя.

 

• Напекли млинців, назвали кравців.

      А кравець за млинець та й побіг у танець.

 

                  Ч

• Чорний баран, рябе ярча.

 

• У чотирьох черепашок четверо черепашенят.

       Черепашці з черепашенятами
       Важко змагатися із жабенятами.

 

• Качечка кряче –

      Каченят не баче.

      Кличе качечка курчат:

- Чи не бачили качат?

 

• Женчик-женчик невеликий,

      На женчику черевики,

       І шапочка чорненька,

       І латочка червоненька.

 

• Летів горобець
  Через безверхий хлівець.
  Ніс четверик гороху
  Без червотоку,
  Без червоточини,
  Без прочервоточини.     

                       Ш

• Шишки на сосні, шашки на столі.

 

• Над шляхом Явдошка шукала волошки.

 

• Сів шпак на шпаківню,
  Заспівав шпак пісню півню:
  — Ти не вмієш так, як я,
  Так, як ти, не вмію я.

 

• Мишка мишку запитала:

      Що сьогодні поробляла?
      Відказала мишка мишці:

      Букву А шукала в книжці.

 

            Щ

•                  Щедрий дощик площу полоще.

 

• Над кущем літає хрущ, на подвір'ї зелен кущ,

            над кущем літає хрущ.

                       Я

• Лежить п'ять п'ятаків.
  На кожному п'ятаку
  Ще по п'ятаку.

 

• Посадила м’яту мати.

Пахне м’ята коло хати.

Хай росте пахуча м’ята.

 

• Шукав Яків
  На дні ятір.
  Шукав ятір,
  Знайшов якір.
  Потяг Яків
  Із дна якір,
  А за якір
  Вчепивсь ятір.

 

• Якось Яків сіяв мак так-сяк, аби як.

           Виріс ярий Яків мак, та щось коле, мов їжак.

 

       

 

 

 

   Чистомовки

Ато-ато-ато - чистомовок є багато. 
Ті-ті-ті - та найкращі будуть ті, 
Ята-ята-ята - що поможуть вам,малята, 
Ув-ув-ув - ротик щоб слухняним був!

 

Ди-ди-ди – йшли качата до води.

Иця-иця-иця - а назустріч їм лисиця. 
Ити-ити-ити - та качат не треба вчити: 

Юсь-юсь-юсь - вони з розбігу у воду - плюсь! 

Ок-ок-ок - ось колючий їжачок, 
Ми-ми-ми - приготувався до зими. 
Чок-чок-чок - повна хата грушечок. 
Ок-ок-ок - частуватиме діток. 

Із-із-із - барсучок в нору заліз. 
Ди-ди-ди – наступили холоди. 
Ить-ить-ить - барсучок тут смачно спить
Ни-ни-ни - аж до самої весни.                  
                                                                                                                             Ить-ить-ить - заєць в полі аж тремтить. 
Ем-ем-ем - він сховався за кущем.         
Уха-уха-уха - але довгі в нього вуха, 
Їх-їх-їх - не сховати зайцю їх. 

Аха-аха-аха - а де ж наша черепаха? 
Оня-оня-оня - черепаха наша - соня. 
Ів-ів-ів - до весняних теплих днів
Оню-оню-оню - не турбуйте нашу соню. 
Ям-ям-ям - важко взимку горобцям, 
Ти-ти-ти - їм зерняток не знайти. 
Ати-ати-ати - треба крихт їм накидати, 
Ать-ать-ать - щоб їм під стріхою дрімать. 
                   
Ички-ички-ички - тут же скачуть і синички, 
Ів-ів-ів - доганяють горобців. 
Ди-ди-ди- будуть довго холоди? 
Ни-ни-ни - чи діждемося весни? 
                       
Альня-альня-альня - ось на дереві їдальня. 
Сі-сі-сі - годівниці гарні всі. 
Ці-ці-ці - вам, синички й горобці, 
Їх-їх-їх - прилаштували дітки їх. 

Ги-ги-ги - ой, як біло навкруги! 
Узі-узі-узі - птахи - наші гарні друзі. 
Ді-ді-ді - допоможем їм в біді
Ди-ди-ди - в осінні й зимні холоди.

 

Ія-ія-ія - а це що за чудасія? 
Іг-іг-іг - це ж ведмежий барліг. 
Ить-ить-ить - тут ведмідь у ньому спить, 
Ни-ни-ни - бачить він медові сни. 

Сі-сі-сі - будьте впевнені усі, 
Уть-уть-уть - зимові місяці пройдуть, 
Не-не-не - засяє сонечко ясне, 
Іх-іх-іх - обігріє нас усіх. 

Ами-ами-ами - вже весна не за горами. 
Іти-іти-іти - їй зрадіють усі діти
 

Ки-ки-ки - і звірята, і пташки, 
Ля-ля-ля - зрадіє матінка-земля!                                       

А-а-а — котика нема.

Е-е-е — де наш котик, де?

У-у-у — мишку з'їв малу.

І-і-і — він,спить на печі.

И-и-и — має гарні сни.

О-о-о — не будіть його.

 І-і-і — тихо, мишки всі!

 

Ік-ік-ік — на порозі Новий рік.

Ра-ра-ра — рада святу дітвора.

Іе-іс-іс — підем дружно всі ми в ліс.

Ам-ам-ам — понесем гостинці звірятам:

Білочкам, зайчатам.

БУКВА «БЕ»

 

Би-би-би — зелені боби.                   

Бі-бі-бі — я скажу тобі.

 

Ба-ба-ба, ба-ба-ба!

Он на березі верба!

Бу-бу-бу, бу-бу-бу!

Доглядаємо вербу!

Бі-бі-бі, бі-бі-бі!

Сидить голуб на вербі.

Би-би-би, би-би-би!

Голуб полетів з верби!

Бу-бу-бу, бу-бу-бу!

Я люблю свою вербу.

 

БУКВА «ВЕ»

 

Ва-ва-ва — ми вчимо слова.

Ву-ву-ву — пісню знаємо нову.

Ви-ви-ви — котика злови.

 

Ав-ав-ав – не лови гав.
Ва-ва-ва – книжка нова.
Ву-ву-ву – вип’ємо каву.
Ув-ув-ув – новину почув.
Ві-ві-ві – здивувались паві.
Ів-ів-ів – льон зацвів.
Во-во-во – намальовано криво.
Ов-ов-ов – накололи дров.
Ив-ив-ив – я квіти полив.
Ви-ви-ви – чорні брови.

Ив-ив-ив – горобчик на світі жив.

Ув-ув-ув – дуже нерозумним був.

Ав-ав-ав – як зиму перезимував,

Ав-ав-ав – то мудрим й господарським став.

 

БУКВА «ЖЕ»

 

Жу-жу-жу — по галявині ходжу.

Жі-жі-жі — дуже гострі ножі.

Жи-жи-жи — ти мені допоможи.

Же-же-же — кішка мишку стереже.

- Я жук, жук - жу-жу,
Навколо кружу, жу-жу-жу.

 

Жа-жа-жа, жа-жа-жа —

Ми знайшли вужа.

Жі-жі-жі, жі-жі-жі —

Ну й слизькі вужі!

Жи-жи-жи, жи-жи-жи —

З нами в ліс біжи.

Жа-жа-жа, жа-жа-жа

Віднеси туди вужа.

  БУКВА «ЗЕ»

 

Зу-зу-зу — погодуй козу.

За-за-за — йди додому, коза.

Зу-зу-зу — я їй сіна привезу.

Зі-зі-зі — стрибаю на одній нозі.            

 

За-за-за - там іде коза,
зу-зу-зу - ми ведем козу,
зи-зи-зи - сіно відвези.

 

БУКВА «ЙОТ»

Ай-ай-ай — ми підемо в гай.

Ій-ій-ій — край чарівний мій.

 

БУКВА «КА»

 

Ка-ка-ка — бігла ящірка прудка.

Ку-ку-ку — я зустрів її в садку.

Ке-ке-ке — скло прозоре і крихке.

Ки-ки-ки — вишивала рушники.

 

Ка-ка-ка - нова іграшка,
ку-ку-ку - підніму руку,
ко-ко-ко - ми їмо яблуко,
ки-ки-ки - у нас іграшки.

 

Ко-ко-ко – вип’єм  молоко.
Ок-ок-ок – маленький жучок.
Ки-ки-ки – смішні малюки.
Ик-ик-ик – засміявся Петрик.
Юк-юк-юк – великий дрюк.
Ку-ку-ку – витягни цю нитку.

 

БУКВА «ЕЛ»

 

Ла-ла-ла — кицька молочко пила.

Ло-ло-ло — побіг зайчик за село.

Ле-ле-ле — котеня прийшло мале.

Ли-ли-ли — з лугу квітів принесли.

 

Ла-ла-ла - гора мала,
лу-лу-лу - маю ляльку малу,
лі-лі-лі - черевики вдже малі,
ли-ли-ли - ми водиці налили.

 

Ло-ло-ло – Солов’ятко гарно співало,

Ло-ло-ло – на світанку у сусідні ліси вирушало.

Ло-ло-ло – воно там своє мистецтво виявило,

Ло-ло-ло – тому, що голосами різних птахів співало.

 

БУКВА «ЕМ»

 

Ма-ма-ма — в мисці молочка нема.

Мо-мо-мо — зараз, зараз подамо.

Ме-ме-ме — зайченя блука саме.     

Ми-ми-ми — дочекали до зими.

 

Ма-ма-ма —  холодна зима.
Му-му-му —  молока кому?
Мо-мо-мо —  до школи йдемо.
Ми-ми-ми —  нові килими.
Мі-мі-мі —  веселій кумі.
Ме-ме-ме —  хто книжку візьме?
Ам-ам-ам —  нікому не дам.
Ом-ом-ом —  помиємо з милом.
Ем-ем-ем —  туди не підем.
Ум-ум-ум —  у класі шум.
Им-им-им —  від багаття дим.
Ім-ім-ім — збудуємо дім.

 

БУКВА «ЕН»

 

На-на-на — сіла горличка одна.

Но-но-но — сонце загляда в вікно.

Не-не-не — вранці не буди мене.

Ни-ни-ни — дочекалися весни.

Ні-ні-ні — сонце у вікні.

 

БУКВА «ПЕ»

 

Пи-пи-пи — яблука купи.

Пі-пі-пі — смітинки у крупі.

Па-па-па — є гречана в нас крупа.

Пе-пе-пе — їжачок в траві сопе.        

 

Па-па-па – розсипана крупа.
Пе-пе-пе – кошеня сліпе.
По-по-по – річка Лімпопо.
Іп-іп-іп – зеленіє кріп.
Ап-ап-ап – травку щипле цап.
Уп-уп-уп – поживний суп.
Оп-оп-оп – у річці короп.
Пу-пу-пу – по широкому степу.
Пи-пи-пи – золотаві снопи.

 

БУКВА «ЕР»

 

Ра-ра-ра — розпочалася гра.

Ру-ру-ру — ми продовжуємо гру.

Ри-ри-ри — книжечку бери.

Ре-ре-ре — ми співаєм соль, мі, ре.

Рі-рі-рі — на гілках снігурі.

 

 Ра-ра-ра – висока гора.
Ро-ро-ро – гостре перо.
Рі-рі-рі – сонце угорі.
Ру-ру-ру – не псуй кору.
Ри-ри-ри – книжку бери.
Ір-ір-ір – великий двір.
Ир-ир-ир – голландський сир.
Ря-ря-ря – ясна зоря.
Ар-ар-ар – вправний кухар.
Ер-ер-ер – молодий шофер.

 

Ра-ра-ра - весела гра,
ро-ро-ро - воронове перо,
ру-ру-ру - до рук беру,
рі-рі-рі - маленькі снігурі,
ри-ри-ри - за мною повтори.

 

Ар-ар-ар - кипить наш самовар,
ор-ор-ор - ось червоний помідор,
ир-ир-ир - мій тато командир.

 

БУКВА «ЕС»                                            

 

Са-са-са — змахнула крильцями оса.

Су-су-су — побачив я в саду осу.

Со-со-со — не кусай, осо.

Си-си-си — вже нема в саду оси.

 Сі-сі-сі — ідіть сюди усі.

 

Са-са-са - ось летить оса,
Су-су-су - ми побачили косу,
Си-си-си - прилетіли оси.

 

Ся-ся-ся – в капусті на городі народився.

Ся-ся-ся – в баби Горобчихи оселився.

Ся-ся-ся – гостроносого та голорукого не злякався.

Ся-ся-ся – він над ними насміявся.

 

БУКВА «ЧЕ»

Чу-чу-чу — всім спечу по калачу.

Ча-ча-ча — відкуси калача.

Че-че-че — здобні калачі пече.

Чи-чи-чи — дочці печиво спечи.

 

Че-че-че,
Че-че-че –
Бабуся калачі пече.

Ча-ча-ча,
Ча-ча-ча –
Дай, бабусю, калача.

Чі-чі-чі,
Чі-чі-чі –
Їж, будь ласка, калачі.

 

Ча-ча-ча - в мене немає мяча,
чі-чі-чі - у мене ключі,
іч-іч-іч - надворі ніч.

Ча-ча-ча - в мене добра вдача,
чу-чу-чу - на ракеті я лечу,

чі-чі-чі - буду їсти калачі.

    

Чи то лис, чи то ліс,                          
Чи то кинь, чи то кінь,
Чи то кит, чи то кіт –
Звуки плутати не слід.

БУКВА «ША»

 

Ша-ша-ша — Він немає ні гроша.

Шу-шу-шу — Ми нарвали споришу.

Ше-ше-ше — Говоріть тихіше.

 

Язик угору - ша-ша-ша,
Наша Маша в ліс пішла.
Язик донизу - са-са-са,
Укусила в ніс оса.
Язик угору - ши-ши-ши,
Машу в лісі ми знайшли.
Язик донизу - си-си-си,
Вуса, вуса у оси.

                                 

БУКВА «ЩА»

Ща-ща-ща — піймали ляща.

Щу-щу-щу — ложка до борщу.

Ще-ще-ще — дуже смачно, дайте ще.

Щу-щу-щу, щу-щу-щу!

Ми пішли на площу.

Ощ-ощ-ощ, ощ-ощ-ощ!

Тут якраз почався дощ.

Щу-щу-щу, щу-щу-щу!

Всі ховались від дощу.

Му-му-му, му-му-му!

Повернулися додому.

Ли-ли-ли, ли-ли-ли!

Раді дуже всі були.

 

 

                  Висновки

 Відомо, що багато учнів початкових класів не вміють під час читання регулювати своє дихання, частина з них ще погано артикулюють при вимовлянні окремих звуків, скажімо [л], [р], [к], [ш], [ч],  та їх сполучень. Тут знадобляться скоромовки.

 Робота зі скоромовками важка, хоча й цікава. Але вона завжди корисна, оскільки в ході її активно тренуються органи мовлення. Проговорювати їх треба спочатку повільно, а далі швидше й швидше – однак щоб язик не заплітався, щоб вимова була чіткою і чистою, без “проковтування” звуків. Скоромовки налагоджують ритмічність дихання. Крім того, правильній постановці дихання й розвитку артикуляції допомагають і чистомовки.

            В.Сухомлинський зазначив, що скоромовки – багатющий матеріал, який доносить до дітей загальнолюдські цінності й високу мораль.

  Список використаних джерел

 

1. Весела абетка / Упоряд. Ярешко Л. Є. — Чернігів: Десна, 1992.
2. Джежелей О. В., Коваленко О. М., ЄмецьА.А. Розвиток мовлення і навчання читання: Книга для батьків і вчителів. — X., 1995.
3. Едигей В. Вчися читати, малюк! — К.: Гранд, 1995.
4. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи / Упоряд. Стребна О. В., Соценко А. О. — X.: Вид. група «Основа», 2005.
5. Народ скаже, як зав'яже: прислів'я, приказки, загадки, скоро­мовки. — К.: Веселка, 1985.
6. Позакласне читання. 2 кл.: За підручником О. Я.

8.  Савченко О. Я. Дидактика початкової школи.

     — К.: Абрис,1997.

9.  Сучасний тлумачний словник української мови.

10. Українська абетка. — К.: Веселка, ВУТ

      «Просвіта»,

11. Шахненко В. І., Якименко С. І. Цікава  

      абетка. — К., 1997.

12. Яременко Л. Є. Весела абетка. — Чернігів,

     1992.

13. Кучинський М.В. Роль усної народної  

     творчості у розвитку молодших школярів// 

    Початкова школа. – 1993. - №11. – с. 27 – 31.