Збірка "Вірші, віршован іправила на уроках української мови"

Про матеріал

Збірка "Вірші, віршовані правила на уроках української мови" стане в пригоді вчителеві, який хоче зробити урок цікавим, захоплюючим. За допомогою віршів учні краще і швидше запам'ятають навчальний матеріал.

Перегляд файлу

 

 

 

Вірші, віршовані правила  на уроках української мови

(Упорядник Здрилюк ІваннаМихайлівна)

 

 

 

 

 

 

 

Мстишин – 2018

 

ПЕРЕДМОВА

 

«Слово допомагає глибше відчути найтонші відтінки краси, а краса ніби зміцнює у свідомості емоційне забарвлення слова, доносить до розуму і серця його мелодію і аромат» - так писав відомий український педагог    В. О. Сухомлинський. Саме слово виховує людину, підносить настрій, налаштовує. Виховання дітей на уроках української мови відбувається не лише через прозу, але й через вірші. Тому у цій збірочці пропонує найцікавіші вірші та віршовані правила з української мови.

Досвід педагогів показав, що дитина на уроці краще і швидше засвоїть навчальний матеріал, коли ці правила будуть у формі або гри, або вірша. Через вірш активізується учнівська увага, навчальний процес стає жвавішим, це ніби гра для дітей, а вони це люблять. Учні повинні зрозуміти і вивчити ту правила, що в підручнику, а саме вірш допоможе осмислити їм ці правила. Найважливіше має бути те, щоб  учні отримали задоволення від вивчення української мови. Учитель має творчо підходити до вибору віршованих правил, адже чим цікавіші будуть вірші, тим краще учні запам’ятають матеріал, тому що основне завдання педагога  - зацікавити учня на уроці, щоб він працював, брав активну участь у навчальному процесі.

 

 

 

 

 

 

Українська абетка


Абеткову пісеньку

Весело співають.

Абеткову пісеньку

Треба добре знать.

А, Бе, Ве

Коник у траві живе,

Ге, Ґе, Де, Е

Мама донечку веде,

Є, Же, Зе

По стежині жук повзе,

И, І, Ї і Й

Гріється на сонці змій,

Ка, еЛ, еМ

Лисенятко під кущем,

еН, О, Пе

песик носиком сопе,

еР, еС, Те

в полі житечко росте,

У, еФ, Ха

Я сміюся – ха-ха-ха!

Це, Ча, Ша

Кіт в дорогу вируша,

Ща, Ю, Я

Гарна пісенька моя,

Знак м’який Ь

Помічник він мовчазний,

Не мовчи, а абеточку учи.


 


Вірш про приголосні звуки

Приголосні звуки згідні:

Шелестіти, шепотіти і свистіти,

Навіть фиркати й шипіти,

Та не хочуть нам співати –

Це усі повинні знати.

 

Лічилка з апострофом

В’юн, хом’як, пір’їна, в’ється,

Знак апострофом зветься.

П’ять цукерок з’їв хом’як –

Дуже симпатичний знак.

О. Кононенко

 

Вірші про мову

  • Вивчайте мову українську –

дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

прекрасну, милу і чудову,

як материнську пісню колискову.

А. Каніщенко

 

  • Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.

В. Забаштанський

 

  • Люби, шануй, піднось до зір

Цю українську мову.

Нема солодшої – повір,

За неї пречудову.

І тихо мовляться слова,

І шепче зірка вечорова,

І чути, як засина трава

У колисковій рідній мові.

 

  • О, рідне слово! Шум дерев,

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів ланів широких,

Дніпра між ними левиний рев.

Олександр Олесь

 

  • Мово українська, мово моя мила,

Ти уся із співу весняних дібров.

Ясна, як усмішка, чиста – як сльозинка.

Ти моє найбільше щастя і любов.

Я до тебе, мово, так горнуся щиро,

У слова вслухаюсь рідні і прості.

Мово моя, мово – найдивніше диво –

Ти моя молитва в радості й журбі.

Л. Лужецька

 


  •             …Мова, наша мова, –

Мова калинова.

Я без тебе, мово,

Без зерна полова.

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва…

Тож вивчимо мову українську,

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.


                                                                                      Б. Рибчинський

 

  • Учись, мій хлопче, відмінником будь,

Люби і поля, і діброви!

І де б ти не був, де би жив, не забудь

Своєї вкраїнської мови.

В .Сосюра

 

Вірші про книгу

 


  • Книги – морська глибина:

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

                        Іван Франко

 

 

  • Вчіться, діти! Мудра книжка

Скаже вам чогось багато

З того, що колись було

І посіяно, й пожато.

                       Яків Щоголів

 


Не бруднити книжки

 


Це була чистенька книжка,

А тепер брудна вже стала.

Може, киця, може,

Мишка уночі її читала?

Чуєш, кицю? Чуєш, мишко?

Не годиться так робити!

Як читати хочеш книжку,

Спершу лапки слід помити.


                                                                                      Г. Чорнобицька

 

Вірші про слова ввічливості

  • Сію дитині в серденько ласку.

Сійся-родися ніжне «будь ласка»,

вдячне «спасибі», «вибач» тремтливе –

слово у серці, як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!», «Світлої днини!» –

щедро даруй ти людям, дитино!

Мова барвиста, мова багата,

рідна і тепла, як батьківська хата.

В. Гринько

 


  •    Я слова чарівні знаю,

Вивчила охоче!

І в розмові їх вживаю

З ранку і до ночі!

«Доброго здоров’я, Галю!»

«Добрий день, Олен6ко!»

Ти до мене, я до тебе

Звернемось гарненько!

З добрим ранком всіх вітаю,

Як іду із хати.

І кажу всім «на добраніч»,

Як лягаю спати.

І «спасибі», й «дуже прошу»,

«Вдячна вам», «будь ласка!»

Словом радість всім приношу,

Світ стає, як казка!

«Всім привіт!», «Іди здорова!»,

«Дякую красненько!» –

Ось така чарівна мова

Радує серденько.

«До побачення вам, люди»,

«Будьте всі здорові!» –

Ці слова чарівні всюди

Ви вживайте в мові!


 


Вірш про крапку

Я крапка ледь помітна,

Та дуже я потрібна.

Переді мною ти голос занижуй,

А після мене підвищуй.


 

 


Вірш І. Січовика

Невидимий вітер, немов футболіст,

Ганяв по дорозі березовий лист.

Я слідом ішов через площу і міст,

На пошту відправити братові лист.

 

Вірш А. Свашенко

Косу дівчина плете,

На косі трава росте,

Пляж найкращий на косі.

Поки ще трава в росі,

Із косою йде на косу

Хлопець той, що трави косить.


 

Вірші про однозвучні слова

     * Ну й охочий брат мій Ігор

До усяких жвавих ігор.

 

 

 

          * Де яка у світі гра є,

            Залюбки у неї грає.


      Граючись, Ігор побачив…

У стоніжок по сто ніжок.

             Всі сто милися,

             Всі стомилися (Г. Бойко)


 


 


      * Песик з поля волошку ніс

       І поранив собі ніс.


 

         * Я візьму легенький прут,

Пожену гусят на Прут

   Хоч купатиму не в милі,

   Стануть чисті всі та милі.

 

* І сказала гордо мати:

Добре таку доньку мати:

і піде зі мною в поле,

а грядочку сама поле,

вміє і пісні співати,

пісні млинці випікати;

дуже любить, як я шию,

обніме мене за шию,

просить на хвилиночку

дати голку їй і ниточку.

– Я, мамочко, добре шию,

Я й сама усе зашию.

Коли візьмеш голку в руки,

ти пальчики не коли.

 

 * Досить руку мені жати!

Іди в поле жито жати!

Коли вижнеш, повертайся,

от тоді і привітайся.

 


* Дударику, нас  води

до джерельної води,

в полонину заведи,

танок, пісню заведи,

на сопілочці заграй

про Карпати – рідний край.

 

* Прийшов на берег. Раптом став:

думав море, а то став.

Став дивитись, роздивлятись,

куди ж тепер йому податись?

Чи на Місяць через місяць,

чи на зорі на зорі?


Вірші

 

  • Знайдіть слова в переносному значенні.

Якось вітер ніс листок

І прикульгував щокрок,

І щокрок відпочивав,

І листок на землю клав.

Так сердешний занеміг,

Ніби ніс він збіжжя міх,

Важко дихав і сопів,

Аж упав нарешті в рів.

Зринув хитрий вітрюган,

Свиснув, крикнув з-під небес,

І листок у хмарі щез.

                               (Д. Павличко)


 

*У великій книзі на столі

Прочитала по складах Марина:

«Найдорожча всюди на землі

золота хвилина».

Ось Марина в матері питає:

– Що таке хвилина золота?

М. Чепурна

 


* Шумлять, хвилюються жита.

Поглянь лише навколо –

Пшениця стигла, золота

Додолу хилить колос.

                                  Н. Забіла

 

 * Буду я навчатись мови золотої

 У трави-веснянки, у гори крутої,

 В потічка веселого, що постане річкою,

 В пагінця зеленого, що зросте       смерічкою.

                                  А. Малишко


 


Два брати


 

Два брати жили на світі.

Був один з них працьовитий,

А другий – ледачий дуже.

Слухай казку про них, друже,

Той хоробрий і правдивий,

Той брехливий, полохливий,

Той розумний, той дурний,

той великий, той малий.

День і ніч брати сварились

І ніколи не мирились.

Все, що перший будував,

Другий миттю руйнував.

Кожен рать повів свою,

Стрілись вороги в бою.

 

 

 

Із високим стрівсь низький,

На товстого йшов тонкий.

Стрів білявого чорнявий,

Огрядного – худорлявий,

На сумного йшов веселий,

На тендітного дебелий.

Ця кривавая війна –

Нині сива давнина.

Хоч брати вже помирились,

Після них слова лишились,

Дуже горді, незалежні,

Абсолютно протилежні.

В мові ці слова живуть,

Їх антонімами звуть.   А. Свашенко


Віршовані правила

 


Не за синіми морями,

Не за дальніми лісами,

А в Словарику-країні

 Жили-були поживали

 Старий Корінь сивуватий,

 Суфікс – добрий молодець,

Й Закінчення на кінець.

Були всі вони сусіди.

Жили мирно, не тужили.

І в Словарії, звичайно,

Поважали їх й любили.

Один одному служили

І слова нові творили.

Стануть – тільки подивись –

І читаємо ми: по-сад-ка,

Або, може, то за-ряд-ка,

Або - …, Або - …

Чудо, що не говори!


б) Закінчення слова

Якщо змінюєш ти слово,

То незмінна там основа.

Ту частину, що міняли,

Ми закінченням назвали.

Корінь


У дерева могутнього,

У лагідної квітки

Обов’язково корінь є.

Запам’ятайте, дітки.

Та якщо корінь відірвати,

Чи шкоду з ним зробити,

Не буде дерево стояти,

Не зможе квітка жити.

Не тільки корінь у рослини –

у слові теж він є…

через слова, через віки

несе він значення своє.

Батько, батьків, Батьківщина.

Діти, діточки, дитина.

Ось росте, зрости, зростав.

Веселився, звеселив…


Вірш про суфікс

Суфікс всім нам допоможе.

І повинен знати кожен:

Після кореня стоїть

І нові слова творить.


Вірш про префікс

Я схожий на прийменник,

але із ним іменник,

а мене в гості корінь

до себе запросив,

щоб я із ним  з’єднався,

щоб я із ним здружився

і нові слова творив.

 

Вірш «Як чергуються голосні»


В переливах слів ми раді

Відтінити тут одне:

Там, де і в закритім складі,

У відкритім – О та Е.

У закритім складі кінь,

У відкритому – коня.

Поміркуй над цим, прикинь –

Не поїдем навмання.

У закритім складі гість,

У відкритім – гостя жди.

У закритім складі шість,

У відкритому – шести.

Не кінець тут прикладам, –

ще раз вам викладем:

Лебідь – лебедя; обід – обода,

Невід – невода, чобіт – чобота…

А є й виняток: хобот – хобота.

Й ще сучасніший: робот – робота

(Д. Білоус)

 

Віршоване правило на чергування звуків

Наш пан Кухоль чухає

за вухом – вушком, ще й у вусі.

Ще й танцює він

ногами, ніжками, на нозі.

Вгору руку, рученьку підіймає,

у руці підказочку тримає.

 

 

Вірш «Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в коренях»

 


Яку писати літеру: Е чи И?

Все важливе в нашій мові.

Ось, приміром, річ така:

«Е» чи «И» писати в слові –

Часто сумнів виника:

сЕло чи сИло?

Якщо ясно, та не дуже –

Щоб уникнуть зайвих мук,

Ти під наголос, мій друже,

зразу став сумнівний звук:

сЕло – сЕла.

Звук виразно зазвучить,

Як писать тебе навчить.

                        Д. Білоус


 

Вірш «Правопис префіксів роз-, без-, з- (с-)»

Префікс роз- і префікс без-

Ти пиши без букви «ес».

Тільки «зе», ти добре знай,

Роз- і без-, запам’ятай.

 


«Зе» чи «ес» не поспішай.

Правило скоріше згадай:

Якщо х, п, т, ф, к

Після префікса стоїть,

То нехай твоя рука

Префікс «ес» напише вмить.

А якщо там їх нема,

«Зе» - вагатися дарма.


 

 

Вірші «Апостроф після префіксів».


Якщо префікс у кінці

Має звук не голосний,

Перед я, ю, є, та ї

Став апостроф та мерщій.


 


                                             Добре знаємо дотепер:

«бе», «пе», «ве», «ем», «еф» та «ер»

твердо вимовити слід,

бо апостроф там стоїть.

Далі я, ю, є та ї

(тягнуть звуки два свої).

 

Вірші «Частини мови»


 


Іменник

Є в світі слів багато,

Але дорожчі всіх

Іменник: син, мати,

Оселя, дім, поріг,

А ще – слова «родина»

І ненька – Україна –

Не забуваймо їх.

 

Прикметник

*Мово, моя мово!

Мово кольорова!

Ой, яке барвисте

Кожне твоє слово.

Синій, червоненький,

любий, дорогенький,

Щирий, добрий, золотий –

Ось прикметник – я який!

 

* Прикметник – це частина мови,

Без неї нам не обійтись.

Ти вслухайсь в слово пречудове,

Йому, як другові всміхнись.

Земля – ласкава, люба, рідна,

А сонце – щире, золоте,

А небо – лагідне й погідне,

Життя – прекрасне, золоте.

А очі в мами – добрі, ніжні,

А голос – чистий і дзвінкий,

А руки – теплі і надійні,

А погляд – сонячний ясний.

Усі ознаки називає

Прикметник як частина мови

І жодної не обминають

Слова ці, справді пречудові.

В. Лужецька


 

Вірш Дмитра Білоуса

Іменник! Він узяв собі на плечі

велике діло – визначати речі…

                                           Ну а візьмімо назву – дієслово?

                                           Само підказує, що діє слово!

Прикметник дасть іменнику – предмету –

якусь його ознаку чи прикмет.

Числівник може визначить тобі

число речей, порядок при лічбі.

А поспитай звичайного займенника

За кого він у мові? За іменника!

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

Ознаки різні виражати при слові.

Сполучник каже: скромну роль я маю,

Але слова я в мові сполучаю.

Вірш «Рід іменників»

– Слова: ім'я, вікно, узлісся і село

Замінимо займенником воно.

Галя, річка, група і зима –

Замінимо займенником вона.

Слова ж всі: вітер, світ, Вітя, стіл

Замінить займенник він.

Нам все про рід іменників

Потрібно добре знати,

Тож спробуємо правило

У схему записати

 

Вірш про прикметник

Що прикметник означає?                  і про місяць, і про сонце,                      

Він прикмети називає –                       ще й загляне у віконце.

всі ознаки визначає.                             Всі ознаки добре знає,

Розуміється на всьому:                        слово точне добирає –

на великому й малому,                         їх багато дуже має.

який смак в кого буває,                        Коли хтось про щось спитає,

і за кольором впізнає,                           тут же він відповідає:

і за розміром, і віком,                           - Яка мама? – Добра, щира,

яким саме чоловіком,                           і привітна, співчутлива…

почуття він розпізнає,                          - Який тато? – Сильний, мужній, 

про характер думку має,                       гарний, чуйний, дужий…

про красу і про вроду,                           Всіх ознак не перелічиш.

про навколишню природу,                   Перевір, якщо лиш хочеш.

 


Вірші «Дієслово»

Дієслово – слово діє:

Ходить, робить, носить, сіє,

Слово плаче і радіє,

Усміхається і мріє.

Дієслово – слово діє:

Вірить, любить і жаліє,

Не злословить, не лукавить,

Серця ближнього не ранить.

Дієслово – слово діє:

Народилось і зоріє,

Розвивається і квітне,

Слово любе, слово рідне Л. Лужицький

 

* Людям всім давно відоме           Треба з ним завжди дружити,

Дивне слово – дієслово.                 З ним нам веселіше жити.

Дію виконати може                         Все, що хочеш, – в дієслові.

І в роботі допоможе.                       Це найкраще в нашій мові.

                                                                                         Т. Рило

Вірш з часткою не

Не знаєш – не кажи.

Не вмієш – не роби.

«Не» з дієсловами –

окремо ти пиши!

Вірш про займенник

                                             Вивчимо цю частину мови,

                                             Вивчимо обов’язково,

                                             Бо вона потрібна дуже

                      І мені, й тобі, мій друже.     (В. Лужецька)

 


                                           * Є добрий друг в іменника,

                                           А звуть його займенник.

                                           Як втомляться іменники

                                           У реченнях стояти,

                                           До себе звуть займенників

                                             Від втоми рятувати.

 

Вірш про числівник

Число числівник нам назве,

У світ лічби нас поведе,

Ми навчимося рахувати,

Додавати, віднімати.

Одна на світі Батьківщина,

І матір теж одна-єдина,

Над нами сонечко одне,

Проміння шле нам золоте.

Земля одна, планет – багато,

На небі – тисячі зірок.

Шість буднів тижня, одне свято,

І безліч у полях квіток.

Число числівник називає,

І всяк школяр це добре знає.

Один, два, три, чотири, п’ять

Учімось, друзі, рахувать.

Л. Лужецька


 

Вірш про прислівник

Ознаку дії називає,

А також місце, час, причину

Цієї дії визначає,

І кожен цю частину знає.

Бо це прислівник – всім відомий.

Незміна ця частина мови.

На запитання як? коли?

Готова всім відповісти.

Сміється сонце як? – ласкаво,

Мандрує небом величаво,

А небо голубіє дивно,

Пливуть хмарини тихо, мрійно.

Дзвенить кохана мова чиста,

А кожне слово – урочисто;

Земля стрічає нас святково,

Сміються зорі загадково.

Сади цвітуть коли? – весною,

Улітку трав моря шовкові,

А восени врожай збирають,

Узимку снігу всі чекають.

Прислівників багато в мові,

Всі яскраві, всі чудові!

Щоб здобути знань основи,

Вивчіть цю частину мови!

Л. Лужецька


 

1

 

doc
Додано
9 липня 2018
Переглядів
5977
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку