Харків, 2023

 

УДК

 

Тетяна Прокоф’єва. З теплом написані слова (вірші). – Харків: Мачулін — 2023. – 106 с.

 

 

«З теплом написані слова» — перша збірка поезії та прози письменниці з міста Покров,  що на Дніпропетровщині Тетяни Прокоф’євої. Природа, рідні люди — це саме те, що надихає авторку творити. І нехай кожен рядок лишить слід у вашім серці після прочитання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ISBN                                                               ©Прокоф’єва Т., 2023 ***

Ціную кожну мить свого життя,

Живу за покликом душі та серця

І віддаю усе своє тепло, Щоби у світі більше доброти було. Обожнюю природу в проявах її,

Вона мене так вабить й надихає Тоді, ще більше хочу жити я, Аби пізнати те чого не знаю.

 

             

Не поспішаючи, прийшла зима,

Тихенько так у двері стукотіла.

 

Покрила снігом всі поля

І ковдрою дахи прикрила.

 

Морозом ріки зупинила,

На вікнах гарний слід лишила,

 

І з вітром довго гомоніла,

Що кучугур нам наробила.

 

Тепер картинка в нас нова Чарівна, біла, снігова.

 

      

****

Все сріблиться, все іскриться

І зима на санях мчиться.

 

Нам везе з собою сніг, Щоб порадувать усіх.

 

Той сніжок мете й мете, Що не видно, що і де.

 

Ті сніжиночки кружляють Та й красою все вкривають.

 

І дерева в білому  стоять,

І ялинки одягли новий наряд.

 

      

 А що це за казка у нас вікном? 

 Дрібненькі сніжинки кружляють танком.  Солодкою пудрою землю покрило,

 Радіє малеча, дорослі і звірі.   Насипле за нічку нам снігу багато І будемо з гірки у небо злітати.  Лунатиме сміх, буде радість навколо,  Зима-чарівниця. Хіба ж не чудово?

      

За вікном лежить сніжок,

Він засипав поріжок. Прикрашає все навколо, Щоб зима була казкова.

 

Морозець й собі «не спить», Грати з дітками «біжить».

Тож вдягли ми рукавички,

Тільки мерзнуть наші щічки.

 

Он ялиночка зростає, Вгору віти підіймає. Щоб не сумно їй було Ми їй друга зліпимо.

 

Поруч буде сніговик, Він великий чарівник. Хай же мрії всі здійсняться Завжди буде мир та щастя.

 

             

Рано-рано сонце встало,

Новий день вже привітало. А проміннячко його Роздає усім тепло.

 

Морозцеві теж не спиться, Він малює, як годиться.

На віконці в одну мить, Зірочок, що не злічить.

 

А вітрисько, ген по полю Розгулявся вже у волю.

Дує й дує безупинну Розхитав тонку ялину.

 

Та й сніжечок справу знає

Білим-білим все вкриває

Дах, садок, поля й тини

Вкрились ковдрою вони.

 

             

От так диво-дивина, Місто вкрила пелена.

Все навколо білим стало, Мов хмарки порозкидало. Гілочки дерев срібляться І дахи усі іскряться. Ці дрібнесенькі сніжинки, Схожі на легкі пушинки.

На плече до нас сідають

Та, на жаль, швиденько тануть.

 

             

За вікном мороз лютує, Він мережева малює.

І на шибі в одну мить

Зірочок, що не злічить.

 

Та зима нас не злякає, Йде тепло, ми точно знаєм.

У вазоні вже розквітли,

Перші ніжні, милі квіти.

 

Ще й троянда он буяє, Нас красою звеселяє.

Так й країна оживе,

Коли знов весна прийде!

 

             

 Ти прийшла до нас тихенько, 

Принесла з собою сніг, 

 Обсипала рідну землю,  І дерева, і поріг.  Ти мережева на вікнах малювала з морозцем,  Річку льодом покривала ніби диво-кришталем.  Та прийшла пора прощатись,   Час весни, тепла прийшов.  Прощавай, Зимонько ясна,   Сніжна, біла і прекрасна!

***

А весна вже на порозі, Он шумить у верболозі. Ясним сонечком сіяє, І теплом нас зігріває. Люба весно, ти чудова, Неймовірна і казкова!

Принеси нам мир у край, Щоб тут знову був розмай! Подаруй нам щастя в дім, Щоб біди не було в нім!

 

             

Срібні намистини розсипались землею, На сонечку блищать, наче кришталь.

Від них оживає травичка зелена, Тендітну голівку крокус підійма. Все знову поринуло у світло й тепло, Щоб разом з весною нам добре було.

 

             

Кап-кап-кап,

Біжить струмок, Це наш дощик, Скік та скок.

Він земличку поливає, Квіти сріблом прикрашає,

Щоб росли вони гарненько, Підіймались височенько.

Горобці й собі радіють, Лапки, крильця вправно миють. Дощик весняний хлюпоче, Всім добра на світі хоче.

 

             

Справжні дива дарує весна, Рушник за нічку новий вишива.

Жовтий, зелений, блакитний та білий, Кожен чудовий та особливий. Має багато ниток вона, Ще не один побачить земля.

Справжня краса буде навколо,

Весна-чарівниця, і це так чудово!

 

             

Завжди він особливий Прекрасний та мінливий.

Зимою — білосніжний,

А влітку — тепло-ніжний.

Весною він бузковий,

А восени — бордовий. Мій край такий чудовий Квітково-веселковий.

 

             

Садки заквітують, ніжністю наповниться земля, У білосніжну сукню вишня одягнеться.

Нам квітень принесе тепла, І сонечко на небі усміхнеться.

Краса наповнить дивний світ,

Зникнуть печалі з вранішнім туманом, І спів пташок доноситься з вершин, Їх пісню вітер рознесе полями.

 

             

Примхлива пані Весна, Свій настрій нам показує сповна. Ранком туманом степ укрила, А вдень промінням золотила.

Надвечір сумно стало їй,

Почався дощик весняний. Та все ж Весна така чарівна, Дещо замріяна і дивна. Пробуджує все до життя, Така от у Весни мета.

 

             

Неповторна, розкішна магнолія квітне, Вона для всіх, мов сонечко привітне. Красою дивує кожного з нас, Прийшов її, нарешті, час. Ніжністю наповнені тендітні пелюстки, Вони такі чудові, прекрасні та живі.

Це деревце дарує нам радості багато,

Захоплює й чарує, бо є в нім якесь свято!

 

                     

Дивовижне творіння природи,

Неможливо очей відвести,

Він приносить усім насолоду,

Аромат цей духмяно-п’янкий. Ці рожево-лілові тона, Є у них таїна-дивина.

Рясно так уквітчалися віти, Квіточок неможливо злічити.

Ніжні грона дивують красою,

Пелюстки, наче ті зірочки,

Я шукаю п’ятірку щасливу, Щоб здійснилися мрії усі.

 

             

Вабить півонія мене, Солодким ароматом за собою веде. Красою сповнює  цей дивний світ, І робить радісною кожну мить. Червоні пелюстки горять, Такі чудові на сонечку блищать.

Ці квіти — справжнє диво весни,

Скільки в них неймовірної краси!

Хмарки рожеві на землю опустилися, І ніжні півонії розпустилися. Стоять пишаються красою, Умиті срібною росою.

Сонце ласкаво посміхнеться,

Вітер легесенько торкнеться, Метелик крильцями тріпоче, Квіти тендітні залоскоче.

Півонії безмежно я люблю,

Вони так зігрівають душу мою.

 

Квітне бузок, буяє калина,

Півонії стоять у всій красі,

Акація сережки розпустила, Радіти хочеться весні.

Навколо пахощі пʼянкі, І аромат такий медовий, Дещо терпкий, дещо квітковий.

Краса заполонила світ,

Ще трішки й літо скаже нам: «Привіт!».

             

Квіти дарувала нам весна,

Дощем омивала листочки вона,

Сонечком ясним землю зігрівала, Теплим вітерцем віти колисала.

Ніжністю наповнювала дивний світ,

Розпускала всюди оксамитовий цвіт, Кожен день раділи ми такій красі, Дякуємо весно, за щедроти всі.

Та пора прощатися знов прийшла, Не сумуй, будь ласка, веснонька-весна.

Літо на порозі вже стоїть,

З хвилини на хвилину настане його мить.

 

 

             

***

Літо зустрічаємо з трояндами,

Запашними квітами лаванди, Маками червоними у полі І дзвіночками в діброві.

Вітер теплотою обвіває

У косичку віти заплітає,

Сонечко ласкаво посміхається, Квітами земля вкривається.

 

     

 

Сонце за обрій тихенько сідає,

Пташка у небі повільно кружляє,

Вітер легенько травичку тріпоче,

І цвіркунець свою пісню бурмоче.

Все від липневої спеки втомилось.

Вечір надходить,

Життя сповільнилось.

 

             

Насолоджуватися природою, Її чарівною вродою. Відчувати ніжність і тепло, Що сонечко тобі дало.

Краса наповнює серце і душу,

Мить цю неймовірну не порушу.

 

 

***

Літня злива зачастила, Але земля така щаслива.

Квіти знову оживають, Пелюстки вже розпускають.

Зеленіє все навколо,

І хіба ж це не чудово?!

 

             

На гілочці зʼявилися жолуді маленькі, Такі ж вони є милі, такі ж уже гарненькі. Сховалися у листі ці диво-малюки, Шукаю серед зелені їх я залюбки. Дозріє капелюшок, а разом з ним і плід, І будуть звірі ласувать ще багато літ.

 

 

***

Сонце сипле промінці,

Грають іскри на руці,

А навколо жовте поле, Дивовижне й неозоре.

Цю красу вбираю серцем, Хай в душі моїй озветься.

Сонях голову схиляє, Всім вітання посилає.

 

             

Пахне літо суницею,

Смачною полуницею,

Трояндовими пелюстками, Барвистими квіточками.

Дивуюся я цій красі,

Що заховалась у росі,

А зранку сонечко зійшло, І в золото все одягло.

Духмяне літечко прийшло,

Всім радість й щастя принесло.

 

             

Квітують пишно макові поля, У віночок різнобарвний одягнулася земля. Лоскоче ніжно вітер пелюстки, О, скільки невимовної краси!

Ти — озирнись навколо, подивися, Природою насолодися. Відчуй всю магію й чарівність митті, Природу —  не можливо не любити!

 

             

Серпень справжній господар,

Вправно працює в садку, Овочі збирає на городі, Сіно косить у степу.

 

Дозрівають яблучка на гілці, Налилися медом і теплом.

Нахилились грона виноградні, Під моїм розчиненим вікном.

 

Соковиті персики достигли, Сонце зарум'янило бочки. Грушка заховалася у листі, Хоче ще побути у тіні.

 

Бджілки - трудівниці мед збирають, Вправно так над квітами літають.

Хризантеми радо зустрічають,

Пелюстки до сонця повертають.

 

А на полі зажовтіли диньки, Ой, які солодкі й запашні. Кавуни кругленькі, рябоспині Мають душі стиглі та смачні.

 

Серпень щедрий на дарунки

І на сонячні, гарячі поцілунки, Тож тепло у душу запускай, До весни його тримай.

 

             

Скільки неймовірної краси Засріблилось від роси. Вітер пелюстки тріпоче, Ніби обійняти хоче. Джміль у гості прилетів, Бо нектару захотів. Квіточки такі тендітні, І до сонечка привітні.

Які ніжні, які милі

Ці ромашки особливі.

             

А літо пахне суницею,

Смачною полуницею,

Півоніями, ромашками,

Трояндами, дзвіночками,

Солодкими нектарами, Яскравими стожарами. А літо — це яскраві кольори,

Веселий сміх малечі й дітвори, Розжарені жаринки сонця, Що заглядають у віконця.

Ласкавий, теплий вітерець,

Біжить по полю навпростець, Лоскоче золоту пшеницю, І заглядає до водиці. Хмарки малюють нам узори,

Такі вже білосніжні й неозорі,

Красою повниться цей дивний світ, Літо — це неповторна, дивна мить.

 

 

             

Я прохолоду осінню відчуваю, Хоча і серпень на календарі.

Але душа вже точно знає,

Що незабаром прийдуть сірі дні.

 

Спека тихенько піде на спочинок, Не буде чутно співів соловʼя. Квіти зберуть свою чарівну вроду, І буде сонце пломеніти звіддаля.

 

Літо заплаче срібними сльозами, Дощем проллється на поля.

Лиш павутиння буде нам нагадувать, Що ще триває літняя пора.

 

 

 

             

Походжає осінь садом, походжа дібровою

Щедро фарбами малює усе навкруги.

Он, червоне листя клена і багряний кущ калини,  Золотаве листя бука і жовті дуби.

Та й про квіти не забула, також пензликом мазнула.

І дощем рясним умила, і грибочком пригостила.

Золота пора настала!

Пишна осінь завітала!

 

             

Яка краса куди не подивись.

Навколо все в осінніх барвах.

Жовтеньке листя падає до ніг, А он стоїть червона піраканта.

Берізка «коси» вже позолотила Та й грушка «приміряє» помаранч.

Ця осінь нікого не оминула Всіх одягнула у новий «наряд».

 

             

Як добре, що осінь поступово

Наповнює красою сад і гай, Дає нам змогу попрощатись з літом, Щоб не забути його зелені розмай.

Та й недаремно, кольори такі обрала,

Бо мають вони сонячне тепло,

Щоб до холодних днів не болісно звикали,

Щоб легше нам прощатися із сонечком було.

 

             

Який терпкий, який солодкий Витає аромат у квітнику. Тут ще буяють різні квіти Не розгубили всю красу.

Жоржини пломеніють біля стежки,

Дубки рожеві з айстрами стоять, А чорнобривці підняли голівки, Щось хочуть вересу сказать.

Нехай ще трішки казка ця побуде, Вона так настрій підійма.

Дає натхнення й радість людям, Теплом їх душі зігріва.

 

             

Лягає сонце спочити За обрій промінь хова.

На небі барви яскраві, Мов хто пейзаж малював. Така краса неймовірна, Що аж захоплює дух.

Але за мить усе зникне

Бо ніч і зорі вже «йдуть».

 

 

***

Я принесу букет жоржин, Поставлю їх на підвіконня. Вони, мов, спогад літніх днів Від них так віє теплотою. Розлився терпкий аромат Заполонив усю кімнату.

Така чарівність і краса,

Що навіть слів не підібрати.

 

             

На землю вечір надходить Проміння сонце хова.

Надворі вітер тріпоче Та з клена листя зрива. Дрібненько дощик сіє Вмиває все навкруги.

І кожен подумки мріє

Про теплі, сонячні дні.

 

 

***

Квітують троянди на клумбі

Квітують в останній раз, Бо скоро вітер лютий Пелюстки зірве з вас. Лишаться лише стебельця Листочки умиє дощ. Чекатиме знову клумба, Своїх чарівних квіток.

 

 

             

Дощик дріботить легенько, Умивається земля гарненько. Намистинки срібні прикрашають віти, Будуть незабаром білосніжні квіти. Молода травичка кольору фісташки, Підростають ніжні лілії й ромашки. Набере водиці річечка широка, Стане повноводна, чиста та глибока.

Дощ весняний радо нам привіти шле, І невдовзі буде сонце золоте.

 

             

Краса вечірня зачаровує усе, Вона у вир фантазій й мрій несе. Ти зупинись на мить, не поспішай, Злотаві, теплі промінці збирай. Вдихни повітря весняне, Воно таке солодке й запашне.

Послухай дивне щебетання, Пташки співають про кохання.

Річка притихла, сонечком милується, Воно собою в ній любується.

Чудовий, неймовірний час,

Пелюсточки вишневі запрошують на вальс, Кружляють у повітрі малесенькі такі, Неначе білі хмари тендітні та легкі.

 

 

 

             

Сонечко промінцями поділилося, Кульбабки на землю опустилися.

Красуються серед зелених трав, Хвилюються, щоб ніхто їх не зірвав. Джмелики над голівками гудуть, Розмову з квітками ведуть.

Теплом зігрівають квіти ці, Злотаві та ясні.

             

А я захоплююсь природою, Її краса торує стежкою душі.

Вона чудова в будь-яку погоду, Чи сипле дощ, чи знов метуть сніги.

 

Кожна рослина сповнена життя, Квітують макові поля, Ромашки посміхаються у лузі,

Радіють сонечку тюльпани-друзі.

 

І черемшина ніжно-білий шовк вдягнула, Магнолія пелюстки розгорнула.

Дивує ясне-сонечко — форциз, Він нам тепло у світ цей теж приніс.

 

Веселка фарби розливає навкруги, Блищать краплини срібної роси.

Серце радіє кожній днині,

Природа так важлива для людини.

 

             

Українська весна — це особлива краса!

Кожен куточок серця торкає,

І в нім назавжди тепло залишає.

 

Розпустилися проліски у лісі,

Крокуси стоять рівненько в ряд, А барвінок стелиться землею, Трішки ще, і буде знов буять.

 

Соловей з синичкою співають, Піснею дзвінкою край наш звеселяють.

Ластівки додому прилетіли,

Журавлів з собою прихопили.

 

Все навколо оживає,

Сонце свою справу знає, Лиш проміння своє показало,

А вже краще нам від нього стало.

 

Кожне деревце вбрання чекає, Ніжне листя знову одягає.

Буде зеленіти у блакиті,

Мов смарагд від променів блистіти.

             

Сину

 

Моє щастя — це ти! 

 Ніжно я обійму 

 І скажу, як безмежного тебе я люблю. 

 Моя радість — це ти! 

 Сміх дзвінкий твій лунає  І мене до життя кожен день повертає. 

 Ти для мене найкращий у цілому світі,

  Любий сину, завжди хай тобі сонце світить! 

             

 Моє село

 

 Моє село — мій рідний край. 

Ти — наче диво-водограй.   Даєш життя людям навколо   І всім від того так чудово. 

 Твої степи, лани, гаї Красою сповнені вони. 

 Річки собою омивають, 

Ті береги, які всі знають. 

 А небо чисте та ясне,  Воно в полон бере тебе.   Пташки завжди пісень співають   І землю нашу звеселяють.   Кожна доріжка нам знайома,   Кожна місцина нам відома. 

Тут гарні людоньки живуть   І Батьківщину бережуть!

             

***

Любіть свою країну   Прекрасну і єдину.

 Любіть її в негоду   І в будь-яку погоду.   Любіть її природу,  Степи, лани, поля.  Любіть усе навколо,  Бо це ваша земля.

 

             

  Мова

 

Мова — перлина душі!

Ти від негоди її бережи. 

 Кожне слово і звук,   Наче серденька стук. 

 Мова — це спів солов’я   І колискова твоя. 

 Шепіт дрімучих лісів,   Шелест тонких колосків.   Мова — коріння, що міцно тримає  В кожну клітинку життя повертає.

 

             

Про мову

 

Чаруєш, вабиш, огортаєш,  Цілуєш, пестиш, обіймаєш.  Даруєш радість і надію,  Теплом і щирістю нас грієш.   Завжди пораду добру знайдеш,  Знанням і мудрістю нас вабиш. 

 Така співуча й чарівна  О, мово рідна, дивина! 

Ти мов цілюще джерело

З якого можемо напитись 

 І до життя знов відродитись.

 

             

Проліски

 

Наче й снігу вже нема,  Наче й більше не зима. 

Тільки в нашому садочку

Білий килим простелився І з весною подружився. 

Ніжні квіти забуяли,  Нас красою дивували.  Наймиліші й запашні   Диво-проліски малі.

 

             

 Я дочекаюся весни

 

Я дочекаюся весни, 

 Вона мене теплом зігріє, 

 Розвіє всі мої страхи,  І серце сповниться надії. 

 Я дочекаюся весни, 

 Вона мені постука стиха 

Вишневим гіллям уночі,   Щоб більше я не знала лиха.   Я дочекаюся весни, 

 Птахи додому повернуться, 

 Пісень співати будуть нам,   Цей спів почують тут і там.   Я дочекаюся весни, 

 Розквітне мальва при дорозі,   А в чистім полі васильки,  І мак червоний, і бузки. 

 Я дочекаюся весни, 

 Щоб чути шум стрімких потоків 

І шелест листя на вербі,  І шепіт вітру при дорозі. 

 Я дочекаюся весни, 

 Проміння знов лиця торкнеться 

І буде радість навкруги,  І щастя в душі нам проллється. 

 Я дочекаюся весни,   Зелених трав, буяння квітів.

 І миру в рідній стороні, 

 Щоб знову жити в доброті.

 

Крокус

 

Срібні намистини розсипались землею,  На сонечку блищать, наче кришталь.   Від них оживає травичка зелена,  Тендітну голівку крокус підійма.   Все знову поринуло у світло й тепло,  Щоб разом з весною нам добре було.

 

             

Памʼяті бабусі

 

Я напишу листа тобі

 У нім думки та хвилювання, 

 Про те, як ти живеш собі,   Про те, як сумно тут мені.   Рядки лягають на папір,   А сльози душать до сих пір.   Тебе я маю відпустити,   Ти будеш там, а я тут жити. 

 Всім серцем я тебе люблю, 

 Душа моя завжди з тобою,   Небесний ангел тепер ти,  Який  літає наді мною.

 

 

 

             

Бабусі

 

Ти знову наснилася мені,   Твої очі веселі і ясні.

 Я за руку ніжно тебе візьму,   І міцно-міцно обійму. 

 Почую голос сповнений тепла В нім завжди була легкість й простота.

 І попрохаю пісню заспівати,   Оту щемливу, де про рідну матір. 

 Тебе не вистачає нам,   Тепер життя твоє лиш там. 

Та пам’ять у серці жива, 

 Вона весь час сплива, сплива…

 

 

             

Батьківська хата

 

 Батьківська хата — скільки в ній тепла,   Скільки сили, ніжності, добра.  Це найкраще місце на Землі,   Де дарують усмішку тобі.   Батьківська хата — рідна сторона,  Завжди з радістю тебе стрічає.  Тут душа твоя співа  І добром серденько огортає. 

 Батьківська хата — це мамині очі,  Довгі розмови зимової ночі.   Татове слово, що віру вселяє  І негаразди воно всі долає. 

 Батьківська хата — святиня святинь,  Де найдорожчі люди у світі.   Тут перші кроки робив ти в житті,  Тут для батьків ми маленькії діти. 

 Батьківську хату не забувай,   Бо час так швидко удалечінь плине. 

 В батьківську хату ти завітай 

 І нехай щастя у серце прилине.

 

 

             

Пам’яті рідних

 

 У самотині стоїть хатина,

 Не чутно більше сміху дітвори, 

 І зажурилась мальва біля тину,   Все вигляда додому господиню.  Засумували чорнобривці та майори,   Пісень веселих їм не вистачає.

 А під вікном красується калина,   Квітує білосніжна і чарівна Та радості нікому не приносить. 

 Стежка давно травою поросла,

 Навідуються птахи в гості,   Але на них, ніхто вже не чека.  Рідна хатина потопає й досі

В цвітінні груш, солодких слив,   Барвінок застеляє землю, 

 Не видно вже бабусиних слідів.

 

             

Міцніше заліза

 

Міцніше заліза, 

 Сильніш над усе, 

 Моя любов до рідних  В душі моїй живе. 

 Вони для мене сила,  Опара і життя, 

 Без них усе не миле,   Немає майбуття.

 Плече своє підставлять І руку подадуть, 

 Коли ти будеш падать  Вони вже тут, як тут.

 І в радості, і в горі, 

 Щодня і щохвилини, 

 Я знаю, що є поряд —  Моя дружня родина.

 

             

Мріяти, обов’язково потрібно мріяти  Про все, до чого прагне так душа.  Вірити, обов’язково потрібно вірити,   Що все здійсниться, тільки забажай.

 Діяти, обов’язково потрібно діяти,   Щоб рух життя не зупинявсь й на мить.   І лиш тоді, до чого прагнув ти 

«Солодкі» принесе плоди.

 

      

Айстри

 

Квітують айстри в нашому сквері: 

Червоні, жовті, білі та рожеві… 

Вони дарунком є осіннім,   Останнім подихом краси.   Малі, великі, пишні й куці  Ростуть до самої зими.   Такі прості, тендітні й ніжні,   Прекрасні, дивні, чарівні. 

 

      

На землю вечір надходить   Проміння сонце хова.

 Надворі вітер тріпоче   Та з клена листя зрива.   Дрібненько дощик сіє,  Вмиває все навкруги. 

 І кожен подумки мріє 

 Про теплі, сонячні дні.

 

      

Жоржини

 

Я принесу букет жоржин,   Поставлю їх на підвіконня.   Вони, мов, спогад літніх днів   Від них так віє теплотою.  Розлився  терпкий аромат,  Заполонив усю кімнату. 

 Така чарівність і краса, 

 Що навіть слів не підібрати.

 

      

Лягає сонце спочити  За обрій промінь хова.

 На небі барви яскраві,   Мов хто пейзаж малював.   Така краса неймовірна,   Що аж захоплює дух.

 Але за мить усе зникне, 

Бо ніч і зорі вже «йдуть». 

 

      

Тихенько річечка тече, 

Вербичка гіллячком тріпоче,  А сонце покупатись хоче.  

Промінням легко торкається,  Водицею холодною вмивається. Тиша наповнює кожен куточок,  Спокій ллється, мов струмочок. 

Красою квітів повниться земля,  Вона така прекрасна й чарівна. 

 .

 

             

Павучок ниточки сплітає,  Візерунки чудові витворяє.  Іскряться на сонечку вони,  Такі дивовижні й чарівні. 

Лапками вправно працює,  Мов художник мережева малює.  Срібні намистинки блищать,

Серед зелені на павутині горять. 

 

             

Квітують пишно макові поля, У віночок різнобарвний одягнулася земля.  Лоскоче ніжно вітер пелюстки,  О, скільки невимовної краси!

Ти — озирнись навколо, подивися,   Природою насолодися.  Відчуй всю магію й чарівність митті,  Природу —  не можливо не любити!

 

             

Королева квітів буяє,  Нас красою звеселяє. 

Трояндовий рай навколо,  І це так чудово. 

Червоні, рожеві та білі,  Такі неповторні, такі особливі.  Пелюстки гладенькі вмиті росою,  Торкаюся ніжно до них я рукою.  Медовий аромат так манить, 

Солодкими пахощами дурманить. 

             

Краса твоя захоплює щодня,  Природа надихає до життя. 

Мій рідний край — це сила й міць,  Тебе нікому не зломить.  Моя чудова Україна,  Яка ти неймовірна! 

 

             

Скільки неймовірної краси Засріблилось від роси.  Вітер пелюстки тріпоче,  Ніби обійняти хоче.  Джміль у гості прилетів,  Бо нектару захотів.  Квіточки такі тендітні,  І до сонечка привітні.

Які ніжні, які милі 

Ці ромашки особливі.

 

             

Неймовірно казкові ці лілії долин,  «Вони такі чудові!», — лунає передзвін.  Божественні конвалії дарують нам красу,  Перлини білосніжні розсипались в садку. Медовим ароматом наповниться життя,  І ніжністю шовковою укриється земля. 

             

Широкий, неосяжний степ,  Нема кінця йому і меж.  Навколо хвилі зелен-трав, Їх вітер тихо колисав. Які яскраві кольори,  Такі насичені, живі.  Видніються сокирки, льон,  І мак червоний, як вогонь. 

Блакить торкається землі, 

Біліють хмари шовковисті,  Малюють візерунки ніжні.  Повітря чисте та пʼянке,  Дещо солодке і терпке. 

Метелики в танку кружляють,  Крильця тендітні розправляють. 

Краса і спокій в місці цім, 

Душею відпочинь ти в нім. 

 

             

У садочку яблуні цвітуть,  Перламутром квіти виграють. 

Ніжні пелюстки вітер обіймає,  Соловейко пісню гарну їм співає.  Сонечко милується їхньою красою,  Ранком умиває срібною росою. 

Краса навколо невимовна, 

А мить чудова й неповторна. 

             

А весною розквітає все,  І красу з тобою нам несе.

Жовто-білі та червоні кольори,  Потопають в зелені вони.  Сонце залоскоче квіточки,  Щоб іще гарнішими були.  Дрібний дощик радо поливає,  Хай земля скоріше оживає.  Неповторний світ навколо нас,  Дивовижний кожен день і час.

Я люблю свою країну, 

Я люблю її простори, Щедрі ниви, чисті води та величні гори.  Я люблю її природу, її краєвиди,  Солов’їну пісню в небі й кетяги калини.

Садки заквітчані весною і морозні зими,   Золотаву осінь і липневу зливу.

Гаї, діброви й полонини — це моя земля! Завжди в серці моїм буде, рідна сторона!

 

     

             

Вітер ніжно обвіває,  Сонечко плечей торкає.  Колоски хвилюються,  Природою милуюся. 

Яка чудова наша Батьківщина  — Просто неймовірна!

 

             

Насолоджуватися природою,   Її чарівною вродою.   Відчувати ніжність і тепло,   Що сонечко тобі дало. 

 Краса наповнює серце і душу, 

 Мить цю неймовірну не порушу.

 

             

Дивуюся я увесь час,   Яка ж природа чудова у нас. 

 Степи, лани, поля, гаї,   Садки, діброви, квітники.   Навколо дивний світ краси,   Здається, що у казці ти.   Квітують білосніжні вишні,  Он червоніють маки пишні.   Вже й персик ніжні пелюстки,   Дарує нам всім залюбки.   Тріпоче листячко на клені,  Всі гілочки такі зелені. 

 Лунає спів, шепоче вітер,   Усе ясніше сонце світе. 

Ці неповторні, особливі миті, 

 Назавжди в памʼяті я хочу залишити. 

             

Завжди він особливий,  Прекрасний та мінливий.

 Зимою — білосніжний,   А влітку — тепло-ніжний. 

 Весною він бузковий,  А восени — бордовий.   Мій край такий чудовий,  Квітково-веселковий. 

             

Дивовижне творіння природи, 

 Неможливо очей відвести,  Він приносить усім насолоду,   Аромат цей духмяно-п’янкий.  Ці рожево-лілові тона,   Є у них таїна-дивина. 

 Рясно так уквітчалися віти,   Квіточок неможливо злічити. 

 Ніжні грона дивують красою, 

 Пелюстки, наче ті зірочки, 

Я шукаю п’ятірку щасливу,   Щоб здійснилися мрії усі.

 

             

Неймовірна краса, 

 Ще сріблиться роса,   Ніжна сакура квітне,   Така мила й привітна. 

 Пелюстки розпустила, 

 Перламутр виграє,

 Є у цьому чарівність,   І гармонія є.   Твої квіти кружляють у вальсі з вітрами,   Ти така розкішна, п’янка та духмяна.

 

             

Україно, моя Україно! 

Мила серцю і люба душі.   Маєш ти — найщедрішу природу,   Маєш ти — нескінчені степи.

 Ти тендітна і ніжна, мов квітка.   Ти, як сонечко ясне в пітьмі. 

І найкращої в світі країни, 

 Нам ніколи й ніде не знайти!

 

             

Моя Україна — це батьківське слово,   Це мамині ніжні пісні колискові.   Моя Україна — це рідна земля,   Де народились і ти, і я. 

 Моя Україна така особлива,  Скільки в ній мужності, скільки в ній сили. 

 Моя Україна найкраща у світі  І люди живуть тут добрі та світлі.   Моя Україна — колиска співоча,  Лунає над степом пісня дівоча.   Моя Україна хай квітне й буя,  Хай буде щасливою доля твоя.

             

Зимовий ліс, зелений сад,  Джерельце, річка, водоспад.

Осінній гай, квітник, поля,

Діброви, літній степ, моря.

 

Природу серцем я люблю! Природу завжди бережу! Вона натхнення додає І я їй дякую за це. 

 

             

Такий казковий — ліс зимовий, Дерева всі в сніжку стоять.

З-за горизонту сонце сходить, Своє проміння підійма. 

Блищать сніжинки на ялинці 

І хвоя в білому стоїть 

Мов, хто вдягнув на них хмаринки  Такі ж пухнасті та легкі. 

А білочка чекає в гості,

Маленьке миле совеня, 

Щоб їм не сумно було вдома  Пограти хочуть у квача.  Природа завжди нас дивує Щодня дарунки нам несе. 

О, як люблю пройтися лісом,  Коли засніжено усе. 

 

 

             

Через хуртовини й заметіль,

Через морози й дужий вітер,

Весна тихенько шле тобі привіт Через такі жовтаво-ніжні квіти. Ці пелюстки надії додають  І віри в краще, що на нас чекає. 

Бо лиш тепло нам душу зігріває,

Бо лиш добро завжди перемагає. 

 

 

***

Злотавий промінчик торкнувся землі,  Одразу квіти на ній проросли. Теплотою гріє сонечко ясне, Ніби обіймає і тебе й мене.  Стелиться барвінок у росі-красі, І співають ніжну пісню солов’ї. 

А душа радіє від краси навколо 

І скажу відверто: «Жити так чудово!»

             

Сірі хмари небо вкрили, 

Сипле з неба дрібний сніг,  Він садки усі покриє І доріжки, і поріг.  Знов земля вдягнеться в біле, Стане ніжною мов шовк. 

І сріблясті переливи 

Будуть бавить діточок.

 

             

Моя Україна — це батьківське слово,  Це мамині ніжні пісні колискові. 

 

Моя Україна — це рідна земля,  Де народились і ти, і я. 

 

Моя Україна  така особлива,

Скільки в ній мужності, скільки в ній сили. 

 

Моя Україна найкраща у світі

І люди живуть тут добрі та світлі. 

 

Моя Україна — колиска співоча, Лунає над степом пісня дівоча. 

 

Моя Україна хай квітне й буя,

Хай буде щасливою доля твоя. 

 

 

             

Як не злічити піщинок в Сахарі Так й не злічити зірок в небесах.  Вони блукають по темній пустелі  І кожна світло дарує для нас. 

Сріблясто-сірі ці диво-жаринки, 

А може жовто-злотаві вони

Такі дрібненькі маленькі сніжинки, Вогнями сяють нам з височини.  Ти — придивися уважно…

Он пада, одна тендітна чудо-зоря, Скоріш бажання таємне загадуй, Думки і серце своє відчиняй. 

 

             

Переді мною  казка ожила, Зима картину сніжну малювала.  Ця неймовірна розкіш і краса,  Мене так зранку здивувала. 

 

Дерева оксамит вдягнули, Переливаються і сяють навкруги.

Доріжки всі покрилися глазур’ю,  Дахи вдягнули білі кожухи.

 

Ялина, що була зелена, 

Вмить сукню лебедину одягла,  Стоїть тепер така гарненька,  Мов панна дивна й чарівна. 

 

З-за обрію з’явилось сонце, На небі хмари наче перламутр. 

Усе заграло барвами новими Й сніжинки хоровод ведуть. 

 

 

 

             

А синичка невеличка,

Серед гілочок літає, 

Свою пісню веселеньку  Для усіх співає. 

Жовтогруда, мила пташка 

Ніби сонечка промінчик,  Нам весну вже закликає, Бо й сама тепла чекає. 

             

Ніжні пелюстки, 

Аромат тонкий, 

Скільки в них краси  Й подих весняний. 

 

Тонке стебельце,

Стоїть у росі, 

Сонце обійме 

У свої промінці. 

 

Скільки кольорів, 

Що і не злічить, 

Купа почуттів, 

Раптом в одну мить. 

 

Я букет візьму 

Серцю дорогий, 

Так люблю весну  І тепла прибій. 

             

Золота і яскрава зоря Сонце, Щоранку нам світить у віконце.

Сонченятко люблять й дорослі, й малі Ти промінці його теплі лови.  Від нього навколо все оживає, Коли воно є, то суму немає.  Так гарно іскряться краплинки роси,  Що непорушно лежать на траві. Та раптом вони від нас позникали,  То сонечко їх до себе забрало. 

 

 

 

***

Пісня пташок рікою ллється, Хай в серці кожного озветься. Весну на крилах принесли,  Чудові й милі ластівки.

Лелека знов будує хатку,  А значить, буде все в порядку. 

Пора цвітіння і краси  Вже й перші квіти проросли.

Природа знову оживає, 

Земля цього лиш і чекає. 

 

             

«Тьох-тьох-тьох!», «Віть-віть-віть!» —  Серед гілочок звучить. 

Пташки радісно літають,  Весну красну зустрічають. 

На горбочках і стежках, 

На доріжках і полях

Зеленіє гарний килим,  Вже працює господиня. 

Кожне деревце огляне,

І за кущиком пригляне,

Квітами духмяними  Засіє всі садки,

Барвами яскравими  Малює залюбки. 

 

             

Вербичка розпускає коси, 

Вплітає ніжний зелен-цвіт, 

А соловейко придорозі,  Шле всім свій сонячний привіт.  Бузок прокинувся від сну Й чека магнолію ясну. 

Пролісок стежку уквітчав, Він цю весну найбільш чекав. 

Співи пташок теплом огортають, 

Сонце і небо наш день звеселяють. 

 

***

Небесно чарівні ці диво квіти,  Їх не можливо не любити.  Вони тендітну ніжку мають, Пелюстками всіх вітають.  Коли весна до нас приходить Свою показують нам вроду.  Прекрасні проліски блакиті І, як їх можна не любити!  

 

             

Пустеля — дивовижне творіння природи, Неймовірна краса, що захоплює дух. 

Піски огортають усе пеленою,

Вітри ці піщинки все далі несуть. 

 

Сходить сонце й проміння своє підіймає  І торкається ним золотавих вершин. Тож здається, що все у тепло поринає, Фантастична картина сягає долин. 

 

Коли ти блукаєш  морем піщаним,  Шукаєш пейзажі, що й слів не знайти. 

То повір, що у серці твоїм слід назавжди лишає Ця прекрасна Сахара — королева пісків. 

 

             

За хуртовиною й морозом, Завжди у двері стукає весна.  Вона несе святую ПЕРЕМОГУ  І МИР, що так потрібен нам. 

 

Розквітнуть квіти у садках,

Дерева листячко розпустять, 

А солов‘ї співати будуть 

Про край, що серце зігріва, 

 

І кожен з нас щасливим буде,

І будуть разом рідні люди, І наче з вирію пташки 

Повернуться в свої хатки. 

 

Проміння сонячне покриє, Теплом і ніжністю наш край. Й життя чудове, світле, тихе Заграє, ніби, водограй. 

 

             

Квітне садок біля хати, 

Вийду у нім погуляти, Чисте повітря вдихну,

Як, я природу люблю!

 

І пробіжусь по доріжці, 

Що споришем поросла 

Квіти вплету у волосся, Боже, ну що за краса!

 

Сонце промінням освітить,

Убраний пишно квітник,

Радо голівки повернуть, 

Щоб це проміння зловить. 

 

Вишня буяє красою 

В білім цвітінні уся, 

Джмелик гуде наді мною, Чутно і спів солов’я. 

 

Вітер легенько повіє, Ніжно торкне до лиця. Всі негаразди розвіє,  І поверне до життя. 

             

Кружляють птахи в небесах, Широкий роблять розмах. 

Над полем і над селом, Над містом і над мостом.

Літають навколо і скрізь

Та швидко здіймаються вниз  На гілля дерев посідають,  Пісню свою «заспівають».

І ллється вона білим світом, Радіють дорослі та діти.

І це щебетання веселе,

Хай щастя приносить в оселі. 

 

             

Тиша й спокій землю огорнули, Квіти й трави вже поснули.

На небі зіронька зійшла, Нічку в дім нам принесла. Тільки чутно вдалині,  Як цвіркун співа свої пісні. 

Десь ще в полі трактор деренчить, Хоче теж собі спочить.  Прохолода стелиться туманом, Над рікою видно білий дим.

Ясен-місяць виглянув зненацька  І красою світ цей освітив.  Я люблю свій край, його простори

Тут душа радіє і співа,  А яка чудова в нас природа,

Неповторна, гарна й чарівна. 

 

 

             

Весна прийшла, вона вже поряд з нами. 

Торкається нас пелюстками. 

Цей нестримний потік краси  У заквітчаних небом хмарах.  Сонце нижче над світом снує, Проміння  своє тепле ллє.  Спів веселих пташок про вербу, Про травичку зелену й росу.  Ніжним шовком вітер торкнеться, І в душі щира радість проллється.

             

Сторінка прози...

Присвячую рідним серцю людям  Завжди памʼятаю про вас... 

 

            Згадується дитинство. 

 Ой, які то чудові роки! Сповнені мрійливості, легкості…  Кожен день ти отримуєш нові емоції, знання, пізнаєш усе, що навколо, намагаєшся дослідити природу, відкриваєш для себе багато цікавого та й сам відкриваєшся світові. 

 Памʼятаю один із літніх днів. Сонце добряче припікало, здавалося, що ти, ніби на розпеченій пательні, от-от підрумʼяниш собі боки. Єдине місце у дворі, де була легка прохолода — це садок. Так затишно було у нім. Кожен, хто опинявся тут, назавжди карбував у серці спогад про нього.   Шелест листочків груші та абрикосів заспокоював, якщо прислухатись, можна було почути про що говорили вони між собою. Розповідали один одному про сонце і небо, про пташок, які щоранку виспівували сидячі на гілочках, про зірки, що мерехтіли над ними… 

 Чорнобривці, петунія, майори, півники — ховалися під кронами дерев, мов під зонтиками, а їх солодкий, дещо навіть медовий аромат дурманив та пʼянив. Яскраві кольори тендітних, ніжних пелюсток милували око, хотілося кожну квітку обійняти, доторкнутися своєю душею до їхньої, віддати частинку тепла їм, адже вони живі, вони все відчувають. 

 Навідувалися до садочка — бджілки. Збирали нектар, працювали завжди невтомно, перелітаючи то на одну, то на іншу квітку. При цьому дзижчали так тихесенько, мабуть, щоб не сполохати красунь. 

 Полюбляли цю місцину гарненькі сонечка 🐞. Прилітали та сідали чи то на плече, чи то на долоню. Маленькими ніжками перебирали так швидко і від того було лоскітно. А потім промовивши дитячу закличку, відпускали їх додому, вірили, що матуся чекає своїх малюків. Зовсім не сумно було проводити час, адже  навкруги скільки всього коїться. Тільки встигай…   А яка радість була, коли ти сідав на гойдалку. Усе вище та вище підіймався, намагався розгойдатися, щоб на мить відчути себе пташкою. Розправити крила і вільно летіти над землею. Вітерець - пустунець підхоплював цей мотив і собі допомагав, підштовхуючи у спину. Відчуття невагомості переповнювало. 

Зупинити цей політ, міг лише голос бабусі. Вона кликала до хати, щоб перепочити та набратися сил. 

 Ростуть і зараз у саду дерева та квіти. Лиш дитинство минуло, в нас тепер свої діти.

             

Для мене серпень — це місяць смаку. Солодкі, налиті теплом яблучка, що ховаються під зеленим листям, показуючи нам то червоний, то золотавий бочок. Зірвеш одненьке, покладеш його на долоньку, а воно виблискує, і манить скуштувати. 

 Медові кавуни, які гріються на сонечку та вбирають у себе його, щоб потім порадувати нас своєю червоною, розпеченою душею. Відріжеш скибочку, а сік так і тече по руках, відкусиш шматочок і так тобі смачно, так солодко.   Разом із кавунчиками дозрівають диньки. Такі ароматні ці промінчики сонця… Ти ще й не встиг розрізати їх, а вони вже пахнуть на все подвірʼя, приманюючи до себе бджілок - трудівниць. 

 Висять білі, чорні, червоні ґрона винограду.  Кожна намистинка наповнена, наче цукровою пудрою. Кусаєш цей круглячок, а він розтріскується у тебе в роті й струмочки насолоди розливаються.

 Не можна пройти й повз рум'яні персики та абрикоси. Ці ніжно-помаранчеві плоди так і кличуть тебе до себе. М'якенька, ніжна шкірочка ховає під собою нереальну смакоту.   А неподалік видніються сливи. Висять стиглі, звабливі камінчики, схожі на дорогоцінний аметист. Переливаються то фіолетовим, то синім кольором. 

 Апетитний, смаковий, ласий цей місяць… Не проґавте скуштувати його дари, щоб прихопити з собою в осінь, шматочок солодких спогадів. 

             

Солодкий, запашний, фруктовий, золотавий, теплий… Скільки прикметників кожен із нас може дібрати до слова — серпень. Останній місяць літа, який дає нам змогу ще хоч трішки посмакувати гарячі промені сонця, медові аромати квітів. 

 Серпень — то мов маленький соняшник, який щодня, поступово, потихеньку розкриває свої пелюстки, а потім перед нами зʼявляється  велична квітка.

 Серпневі ночі  злегка стають прохолодними, вітерець готується до осені. Він кружляє над степом, над будинками та садками, заглядає до кожного у віконце, ніби нагадує, що скоро він не буде таким палким. У такі моменти хочеться обійняти його, щоб не було сумно вітрові прощатися з літньою порою. Саме у нічний час цей місяць стиха віддаляється від нас, а вранці ми бачимо, що зʼявилися нові жовті листочки, бачимо густий туман над степом та річкою, він аж сріблиться від холоду. 

                      Тож насолоджуйтеся кожним ранком і кожним днем.

Неквапливо наливайте серпень і свої кухлики та куштуйте його, до останньої краплини.

             

Життєдайна сила є у твоєму промінні. Ти, мов клубочок золотавих ниточок. Смикнеш злегка й одразу весь світ наповниться тобою, твоїм теплом, твоїм світлом. 

 Отак щодня для кожного з нас — ти прядеш ніжну, грайливу, гарячу павутинку, яка обіймає за плечі, торкається обличчя, волосся… Твої жаринки проникають у душу, ми одразу відчуваємо бадьорість. Хочеться жити, творити, мріяти…   Сонце — це більше ніж просто зоря. Сонце — це сила. Недосяжна, далека, таємна, але  водночас, якщо витягнути руку, розкрити долоню, як у мить сонечко поряд із тобою. Як його немає ми сумуємо, чекаємо нетерпляче на появу. І щоб не говорили, коли воно добряче припікає влітку, без нього нам ніяк, без нього смуток. 

            Бажаю кожному з вас упіймати свою павутинку сонячного щастя!

             

Зміст

Ціную кожну мить свого життя......................................................................... 3

Не поспішаючи, прийшла зима ......................................................................... 4

Все сріблиться, все іскриться ............................................................................ 5

А що це за казка у нас вікном? .......................................................................... 6

За вікном лежить сніжок ................................................................................... 7

Рано-рано сонце встало ..................................................................................... 8

Оттак диво-дивина............................................................................................. 9

За вікном мороз лютує..................................................................................... 10

Ти прийшла до нас тихенько ........................................................................... 11

А весна вже на порозі ...................................................................................... 12

Срібні намистини розсипались землею........................................................... 13

Кап-кап-кап ...................................................................................................... 14

Справжні дива дарує весна .............................................................................. 15

Завжди він особливий ...................................................................................... 16

Садки заквітують, ніжністю наповниться земля ............................................. 17

Примхлива пані Весна ..................................................................................... 18

Неповторна, розкішна магнолія квітне ........................................................... 19

Дивовижне творіння природи ......................................................................... 20

Вабить півонія мене ......................................................................................... 21

Хмарки рожеві на землю опустилися .............................................................. 22

Квіти дарувала нам весна ................................................................................ 23

Літо зустрічаємо з трояндами.......................................................................... 24

Сонце за обрій тихенько сідає ......................................................................... 25 Насолоджуватися природою.................................................................................26

Літня злива зачастила ...................................................................................... 26

На гілочці зʼявилися жолуді маленькі ............................................................. 27

Сонце сипле промінці ...................................................................................... 27

Пахне літо суницею ......................................................................................... 28

Квітують пишно макові поля .......................................................................... 29

Серпень справжній господар ........................................................................... 30

Скільки неймовірної краси .............................................................................. 31

А літо пахне суницею ...................................................................................... 32

Я прохолоду осінню відчуваю......................................................................... 33

Походжає осінь садом ..................................................................................... 34

Яка краса куди не подивись. ........................................................................... 35

Як добре, що осінь поступово ......................................................................... 36

Який терпкий, який солодкий ......................................................................... 37

Лягає сонце спочити ........................................................................................ 38

Я принесу букет жоржин, ................................................................................ 38

На землю вечір надходить ............................................................................... 39

Квітують троянди на клумбі ............................................................................ 39

Дощик дріботить легенько .............................................................................. 40

Краса вечірня зачаровує усе ............................................................................ 41

Сонечко промінцями поділилося .................................................................... 42

А я захоплююсь природою .............................................................................. 43

Українська весна — це особлива краса! ......................................................... 44

Сину ................................................................................................................. 45

Моє село .......................................................................................................... 46

Любіть свою країну ......................................................................................... 47

Мова ................................................................................................................. 48

Про мову .......................................................................................................... 49

Проліски .......................................................................................................... 50

Я дочекаюся весни ........................................................................................... 51

Крокус .............................................................................................................. 52

Памʼяті бабусі .................................................................................................. 53

Бабусі ............................................................................................................... 54

Батьківська хата ............................................................................................... 55

Пам’яті рідних ................................................................................................. 56

Міцніше заліза ................................................................................................. 57

Мріяти, обов’язково потрібно мріяти ............................................................. 58

Айстри ............................................................................................................. 59

На землю вечір надходить ............................................................................... 60

Проміння сонце хова. ...................................................................................... 60

Жоржини.......................................................................................................... 61

Лягає сонце спочити ........................................................................................ 62

Тихенько річечка тече ..................................................................................... 63

Павучок ниточки сплітає ................................................................................. 64

Квітують пишно макові поля .......................................................................... 65

Королева квітів буяє ........................................................................................ 66

Краса твоя захоплює щодня ............................................................................ 67

Скільки неймовірної краси .............................................................................. 68

Неймовірно казкові ці лілії долин ................................................................... 69

Широкий, неосяжний степ .............................................................................. 70

У садочку яблуні цвітуть ................................................................................. 71

А весною розквітає все .................................................................................... 72

Вітер ніжно обвіває ......................................................................................... 73

Насолоджуватися природою ........................................................................... 74

Дивуюся я увесь час ........................................................................................ 75 Завжди він особливий ...................................................................................... 76

Дивовижне творіння природи ......................................................................... 77

Неймовірна краса............................................................................................. 78

Україно, моя Україно! ..................................................................................... 79

Моя Україна — це батьківське слово .............................................................. 80

Зимовий ліс, зелений сад ................................................................................. 81

Такий казковий — ліс зимовий ....................................................................... 82

Через хуртовини й заметіль ............................................................................. 83

Злотавий промінчик торкнувся землі .............................................................. 83

Сірі хмари небо вкрили ................................................................................... 84

Моя Україна — це батьківське слово .............................................................. 85

Як не злічити піщинок в Сахарі ...................................................................... 86

Переді мною  казка ожила ............................................................................... 87

А синичка невеличка ....................................................................................... 88

Ніжні пелюстки ............................................................................................... 89

Золота і яскрава зоря Сонце ............................................................................ 90

Пісня пташок рікою ллється ............................................................................ 90

«Тьох-тьох-тьох!» ............................................................................................ 91

Вербичка розпускає коси ................................................................................. 92

Небесно чарівні ці диво квіти.......................................................................... 92

Пустеля — дивовижне творіння природи ....................................................... 93

За хуртовиною й морозом ............................................................................... 94

Квітне садок біля хати ..................................................................................... 95

Кружляють птахи в небесах ............................................................................ 96

Тиша й спокій землю огорнули ....................................................................... 97 Весна прийшла, вона вже поряд з нами. ......................................................... 98 Сторінка прози.. ............................................................................................... 99