УДК

ЗБІРНИК

ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ

ЗАНЯТЬ ГУРТКА ВІЙСЬКОВО-ПРИКЛАДНОГО НАПРЯМУ 

СТРІЛЕЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ

О.І.ЛИТВИН, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист, керівник гуртка військово-прикладного напряму «Юний снайпер», методист навчального

відділу Військового ліцею Державної прикордонної служби України, litvakadet@gmail.com

Анотація: Дидактичні матеріали складаються з 8 розділів, в яких автор намагався розкрито зміст матеріалу для проведення занять в гуртку військовопатріотичного спрямування з прикладним стрілецьким напрямком. 

У першому розіді «Історія стрілецької зброї та розвитку стрілецького спорту» розкрито зміст стрілецької підготовки, дане визначення стрілецької зброї, описано віхи зародження та розвитку стрілецької та вогнепальної зброї. Наведено озброєння Українського війська часів козацької доби. Ознайомлено з етапами розвитку стрілецького спорту в Україні та світу. 

У другому розділі «Правила догляду та безпечного користування зброєю. Безпека при проведенні стрільб» розкрито зміст і вимоги основних вимог заходів безпеки під час проведення стрілецьких занять, під час проведення стрільб у стрілецькому тирі, на стрільбищі, правила поводження зі зброєю та догляду за нею.  

У третьому розділі «Стрілецька зброя та її класифікація» розкрито загальне поняття «стрілецька зброя», види і будова напоїв до неї, розглянуто загальну класифікацію та характеристики стрілецької зброї. 

У четвертому розділі «Сучасні зразки стрілецької зброї. Матеріальна частина стрілецької зброї. Вправи зі зброєю та набоями» викладено матеріал про основні сучасні зразки стрілецької зброї, що перебувають на озброєнні сектору безпеки та оборони України. Навчальні вправи зі зброєю та набоями і порядок їх виконання.  

У п’ятому розділі «Балістика: як стріляє зброя» викладено матеріал що саме відбувається, коли стрілець натискає на спусковий гачок, які саме процеси стоять за цими діями, які сили впливають на кулю та спрямовують її політ в ціль, як саме зброя стріляє.  

У шостому розділі «Загальні відомості про пневматичну зброю» викладено матеріал про поняття пневматична зброя,  її призначення, будова та тактико-технічні характеристики.  

У сьомому розділі «Теоретичні основи техніки стрільби» викладено матеріал теоретичні основи техніки стрільби: визначення дальності до цілі, способи прицілювання, техніка спуску.

У восьмому розділі «Підготовка до стрільби з пневматичної гвинтівки» викладено матеріал про положення які займає стрілець під час стрільби, правила стрільби з різних положень, техніку стрільби із пневматичної гвинтівки, умови виконання та вправи з пневматичної гвинтівки.

Частина 1. Історія стрілецької зброї та розвитку стрілецького спорту

Стрілецька підготовка є розділом загально-військової військової підготовки, який постійно розвивається, та його розвиток тісно пов'язаний з розвитком вогнепальної зброї, бойової техніки та військового мистецтва. При чому між розвитком зброї та техніки і розвитком військового мистецтва існує органічний, взаємообумовлений зв'язок. Виникнення і подальший розвиток вогнепальної зброї безпосереднім чином впливало на розвиток тактики і змін характеру бойових дій. В свою чергу, розвиток і вдосконалення тактики висувало нові вимоги до інструкцій бойових якостей зброї. Іншими словами поява більш ефективних чи нових видів зброї, пов'язаних з відкриттям нових фізичних законів і джерел енергії розвиває значні, а іноді і корінні зміни в способах і формах ведення бойових дій і організації військ, а це, в свою чергу, висуває вимоги по вдосконаленню характеристик існуючої зброї і створення її нових видів.

Стрілецька зброя це сукупність ствольної метальної зброї для стрільби кулями або іншими вражаючими елементами. [2]

Зародження вогнепальної стрілецької зброї

Виникнення вогнепальної зброї стало корінним поворотом в історії розвитку зброї, але спочатку не внесло істотних змін до військового мистецтва. Лише пізніше (приблизно з поч. XVI ст.), коли застосування вогнепальної зброї набуло масового характеру і стало суттєво впливати на хід та результат бою. Корінним чином змінилася тактика і організація військ.

Вогнепальна зброя виникла, скоріше всього, на початку другого тисячоліття нашої ери і його виникнення пов'язана з винаходом пороху. По існуючим даним порох був винайдений в Китаї або Індії, а, звідти, потрапив до Арабії. Перший з відомих в даний час зразків вогнепальної зброї (Модофа, з інших джерел Ммадора) був у арабів і з'явився не пізніше XII ст.  

У 1320 році німецький монах з Фрейбурга Бертольд Шварц обстежив метальну силу пороху. Згодом легенда приписала Шварцу винахід пороху.

Офіційною датою виникнення вогнепальної зброї, принаймні серед європейських народів, вважається XIV століття. На Русі вперше про неї згадує «Софійський временник» у 1382 р. під час оборони Москви від татар та «Галицький часопис» у 1389 р.

У XIV столітті стрілецькою зброєю були гармати, зменшені настільки, що можна було стріляти з руки, їх називали ручницями або гаківницями: знизу виступав гак. Тоді ж з'явилися рушниці з ґнотовим замком: на Заході — аркебузи, на Русі — ручні пищалі На початку XVІ ст. в арміях європейських держав стали використовувати досконаліші ґнотові рушниці-мушкети. [4]

Велике значення для розвитку стрілецької зброї мав перехід від ґнотових та кременевих до колісцевих замків. Ця гладкоствольна дульнозарядна зброя проіснувала до XIX ст. Перші зразки нарізної зброї були створені ще у XVI ст., але через складність виготовлення на озброєння вони потрапили тільки у 60-х роках XIX ст.

В        подальшому своєму      розвитку вогнепальна   зброя пройшла     цілий      ряд етапів, найбільш суттєвими з котрих є:

розробка і застосування гнітного (XV ст.) і кремнієвого (кін. XV ст.)

замка; виникнення штика (XVII ст.);

винахід ударного складу і капсульного замка (поч XIX ст.); виникнення нарізної зброї (сер XIX ст.); створення унітарного патрону з металевою гільзою і нарізної зброї

(друга пол. XIX ст.); виникнення магазинної зброї (кін XIX ст.).

Винахід у першій половині XIX ст. ударного замка і капсуля як засобу

запалення метального заряду, паперового (у 60-х роках — металевого) унітарного патрона, удосконалення замків і створення затворів дали змогу під час Мілютінської військової реформи переозброїти армію нарізними казеннозарядними

карабінами і гвинтівками (гвинтівка Мосіна).  

Важливим етапом у розвитку стрілецької зброї було створення автоматичної зброї. Вона з'явилась наприкінці XIX ст. Першість у серійному виготовленні і практичному застосуванні належить Росії. У 1913 р. В. Г. Федоров запропонував свій автомат, яким була озброєна рота 189-го Ізмаїльського полку під час першої світової війни.

Бурхливий розвиток автоматичної зброї відбувся у роки другої світової війни. Створено велику кількість пістолетівкулеметів, автоматів. Найбільше

розповсюдження мав пістолет-кулемет Шпагіна.

Основними етапами розвитку стрілецької зброї були розробка і застосування гнотового, а потім кременеві замку (XV століття), паперового патрона (XVI століття), ударного складу і капсуля (початок XIX століття), нарізної зброї (середина XIX століття), унітарного патрона з металевою гільзою і казнозаряднимі зброї (друга половина XIX століття), автоматичної стрілецької зброї (кінець XIX століття), яке вже у Першій світовій війні отримало широке застосування. [1]

Озброєння Українського війська козацької доби

Українське козацтво збагатило вітчизну та її світову військову практику самобутнім озброєнням. Як і в усіх арміях світу того часу, основна роль належала холодній зброї, застосування якої диктувалося недосконалістю зброї вогнепальної. На озброєнні у козаків були чекани, списи, ножі, кинджали. На початку визвольної війни, тобто до 1648 р. основною зброєю козаків стала шабля, що була символом волі та бойового побратимства і разом з тим, найефективнішою на той час зброєю. На озброєнні козацтва були шаблі різноманітного походження. Найбільш поширеною була шабля Львівського цеху мечників. На озброєнні козаків були також турецькі, перські, польські, молдовські шаблі.

Помітну роль в озброєнні козаків відігравав спис, який використовувався як піхотою, так і кіннотою. Простота конструкції та технології виготовлення, можливість вражати ворога на відстані робили його дуже популярним видом зброї не тільки серед козацтва, а й серед повсталих селян. Козаки використовували спис і в індивідуальних зіткненнях, але найчастіше – під час атаки у зімкнутому кінному строю.

Чекан – ударна зброя у вигляді гострокінцевого молотка на короткому ратищі застосовувався для пробивання панцира. Володіння ним вимагало неабиякої вправності та швидкості рухів, тому він зустрічається рідко і вийшов з ужитку в другій половині XVII ст.

Також на озброєнні окремих козаків були турецькі ятагани та керначі – ударна зброя на короткому ратищі з голівкою, що складалася з 6-7 загострених пластин – кер.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. козаками починає широко застосовуватись вогнепальна зброя. Широко застосовувались самопали, аркебузи, мушкети, пістолі та рушниці.

Як і холодна зброя, вогнепальна зброя у козаків також була в основному трофейною. Використовувалися важкі турецькі рушниці з масивними нарізними стволами і кремінно-ударними замками іспанського типу, а поряд із ними – стройові армійські рушниці різних країн з кремінно-ударними замками французького батарейного типу і навіть легкі мисливські.

Слід згадати про ще один вид озброєння козаків – лук, який мало чим поступався в ефективності вогнепальній зброї, вигідно відрізняючись від неї скорострільністю і надійністю. Добрий лук в ті часи майже не поступався в далекобійності рушницям, не кажучи про влучність. [4] Історія стрілецького спорту

Стрілецький спорт в широкому значенні це спортивна стрільба з вогнепальної і пневматичної зброї, нарізної (кульової) і гладкоствольної (стендової), а також з лука.

В спортивній термінології до стрілецького спорту відносять: кульову стрільбу, стендову стрільбу, спортинг та практичну стрільбу.

Стрілецький спорт на українських землях

Початки стрілецького спорту в Україні сягають середньовіччя: у містах Західної України існували т.зв. «куркові братства» міщан, які щороку змагалися у стрілянні (переможець ставав т.зв. «курковим королем»).

Малокаліброві стріляння й змагання відбувалися з 1900-х pp. у Галичині (у «Соколі»), як також у деяких містах Центральної і Східної України.

Стрілецький спорт в УРСР

В УРСР перші Всесоюзні Стрілецькі Змагання відбулися 21 серпня 1927 у Харкові, хоч уже від 1925 відбувалися змагання у Запоріжжі,

Артемівському й ін. У змаганнях беруть участь чоловіки й жінки.

З 1952 стрільці з УРСР беруть участь у міжнародних змаганнях і в олімпійських іграх. У них золоті медалі здобули: Г.Купко, Д.Добрук, М.Прозоровський, В.Романенко, Н.Калениченко, Й.Желізняк, В.Земенко,

С.Тягній та ін.

З 1960 відбувається чемпіонат УРСР зі стрільби із лука.

Змагання зі стрільби відбуваються згідно з правилами, які встановлює Міжнародна Федерація стрілецького спорту (англ. International Shooting Sport Federation (ISSF)), а на рівні національних чемпіонатів національні спортивні стрілецькі федерації. В Україні таким органом є Федерація стрільби України.

Стрілецький спорт має три основних види, які поділяються на категорії:

Кульова стрільба - стрільба втирі зі спеціальної спортивної зброї (нарізної або пневматичної) по спеціальних мішенях на влучність.

Стрільба з гвинтівки

Стрільба з пістолета

Стрільба по рухомих мішенях

Стендова стрільба - стрільба з гладкоствольної (але не пневматичної) зброї шротом по спеціальних рухомих мішенях (тарілках),  

Спортинг - різновид стендової стрільби, котрий радше є її спортивномисливським варіантом і включає стріляння як по мішенях, що летять у повітрі, так і таких, що рухаються по поверхні.

Останні здобутки стрільців незалежної України

На Олімпіаді-2024 стрілець Сергій Куліш здобув "срібло" у стрільбі з гвинтівки. Нагороду він здобув у фіналі стрільби з трьох положень на дистанції 50 метрів.  

Куліш став першим українським стрільцем, що подолав кваліфікацію на Олімпіаді-2024 у стрільбі. У відборі він показав третій результат, причому у положеннях на коліні та стоячи вибивав 199 з 200 очок.

Це друга олімпійська медаль у кар'єрі для Сергія, на Олімпійських іграх у Ріо в 2016 році він став віцечемпіоном у стрільбі з пневматичної гвинтівки на 10 м.

На Євро-2024 Українські спортсмени завоювала з кульової стрільби на дистанції 10 метрів сім нагород: два "золота", чотири "срібла" та одну "бронзу":

"Золото": Олена Костевич, Олег Омельчук (пневматичний пістолет, змішані команди); Сергій Куліш, Олег Царьков, Святослав

Гудзій (пневматична гвинтівка, команди-тріо).

"Срібло": Олена Костевич, Юлія Ісаченко, Вілєна Бевз (пневматичний пістолет, жіночі команди); Сергій Куліш, Олег Царьков, Святослав Гудзій (пневматична гвинтівка, чоловічі команди); Олена Костевич, Юлія Ісаченко, Вілєна Бевз (пневматичний пістолет, команди-тріо); Віктор Банькін, Павло Коростильов, Олег Омельчук (пневматичний пістолет, команди-тріо).

                        "Бронза": Віктор         Банькін,         Павло         Коростильов,           Олег

Омельчук (пневматичний пістолет, чоловічі команди).

У медальному заліку Євро-2024 з кульової стрільби з 10 метрів Україна посіла третє місце, поступившись лише господарю змагань Угорщині та Німеччині.

Цікаве

Стійка навичка ефективного володіння зброєю у більшості стрільців виробляється після тренувань загальною тривалістю 50 годин і не менше 1000 пострілів.

У програмі сучасних Олімпійських ігор 17 видів стрілецької програми, в тому числі 11 в кульовій стрільбі і 6 у стендовій (з гладкоствольних рушниць).

Психологи вважають, що стрільба - це генетично обумовлений інстинкт самозбереження і самореалізації. Людина почала стріляти, коли треба було добути їжу, щоб захистити своє життя і життя близьких.  

У середині XIX століття найпопулярнішою мішенню серед стрільців були голуби.

У змаганнях зі стрільби переможець визначається за найбільшою кількістю уражених мішеней. У 1963 на Спартакіаді народів СРСР був прецедент, коли двом стрільцям для визначення чемпіона на круглому стенді довелося в перестрілці стріляти 75 разів. Той випадок і сьогодні вважається унікальним.

Одноразова втрата у вазі у окремих стрільців в залежності від

виконуваного на змаганнях стрілецької вправи в середньому становить            23 кг.

За 35-річну історію спорту IPSC у світі не відбулося жодного нещасного випадку, пов'язаного з вогнепальною зброєю. З цього факту за рівнем безпеки цей спорт можна порівняти з шахами.

Частина 2. Правила догляду та безпечного користування зброєю.

Безпека при проведенні стрільб 

1. Загальні заходи безпеки під час проведення занять 

Безпека під час проведення занять забезпечується їх чіткою організацією, суворим дотриманням заходів безпеки, які визначаються статутами, курсом стрільб, відповідними керівництвами та настановами.  

2.Заходи безпеки під час проведення стрільб у стрілецькому тир

До навчальних стрільб у стрілецькому тирі допускаються ліцеїсти, які пройшли інструктаж з вимог безпеки під час стрільб та склали заліки, результати яких зафіксовано у журналі, знають матеріальну частину зброї та можуть нею користуватися.  

Під час навчальних стрільб у стрілецькому тирі потрібно дотримуватись наступних правил поведінки та вимог безпеки:  

-          без дозволу керівника ліцеїсти не повинні: заходити до приміщення тиру; брати до рук зброю; виносити боєприпаси та зброю з приміщення тиру; заряджати та розряджати зброю; проводити підготовку до стрільби (прицілюватися); проводити стрільбу.

Забороняється:  

-          перебування ліцеїстів у приміщенні стрілецького  тиру без викладача

предмета або керівника стрілецького гуртка (далі— керівник);  - спрямовувати зброю в сторону від мішеней, наводити її на людей; - брати зброю чи підходити до неї без команди.  

3. Заходи безпеки перед початком навчальних стрільб у стрілецькому тирі

Перед початком навчальних стрільб керівник повинен перевірити:

-   знання ліцеїстами вимог безпеки при стрільбі;

-   справність зброї, наявність боєприпасів та мішеней;

-   стан приміщення стрілецького тиру, стан освітлення та обладнання.

Керівник повинен забезпечити належну поведінку і безпеку ліцеїстів на вихідному рубежі та безпечне проведення стрільб на вогневому рубежі.

4.Заходи безпеки під час проведення навчальних стрільб

У приміщенні стрілецького тиру можуть знаходитися тільки ліцеїсти, зазначені у списку допущених до стрільб.

На вихідному рубежі керівник роздає ліцеїстам визначену кількість набоїв. Ліцеїсти доповідають керівникові про їх отримання та чекають подальших команд. Ліцеїсти підходять до зброї тільки після команди керівника «На вогневий рубіж кроком руш». Після команди керівника «Заряджай» ліцеїсти самостійно заряджають зброю та доповідають керівникові про свою готовність. Ліцеїсти проводять стрільбу тільки після команди керівника «По мішенях — вогонь». Після закінчення стрільб ліцеїсти самостійно розряджають зброю і доповідають керівнику про їх закінчення. Керівник повинен оглянути зброю кожного ліцеїста, який закінчив стрільбу. Тільки після того, як усі ліцеїсти повідомлять про закінчення стрільб, керівник дає команду «До мішеней кроком — руш» та разом з ліцеїстам підходить до мішеней, де проводиться аналіз результатів стрільби кожного ліцеїста.

5. Заходи безпеки під час проведення стрільб на військовому стрільбищі

Безпека під час стрільби досягається чіткою організацією стрільб, точним дотриманням правил та вимог безпеки, високою дисциплінованістю всіх учасників навчального процесу.

На кожній директрисі (військовому стрільбищі) з урахуванням особливостей та місцевих умов розробляється і вивішується на командному пункті та на дільничних пунктах управління інструкція з вимог безпеки, яку повинен твердо знати особовий склад підрозділів, що виводяться на стрільбу.

Ліцеїсти, які не засвоїли правила та заходи безпеки, до стрільби та її обслуговування не допускаються.

Кожний ліцеїст повинен беззаперечно та точно виконувати всі правила та заходи безпеки під час стрільби.

Викладачі предмета відповідають за точне виконання встановлених правил та вимог безпеки підпорядкованими ліцеїстами.

Для забезпечення безпеки перед кожною стрільбою виставляється оточення.

Пересування на полігоні дозволяється лише по дорогах та в районах, які позначені начальником полігона.

Забороняється заходити (заїжджати) на ділянки, де є снаряди, міни, бомби, вибухові речовини. Ці ділянки є забороненими зонами з відповідними попереджувальними  написами.

Забороняється торкатися снарядів, мін, бомб, вибухових речовин, які не розірвалися, та предметів імітаційного обладнання. Кожний снаряд, міну, бомбу, заряд вибухової речовини, що не розірвалися, відразу ж після виявлення необхідно позначити покажчиком з попереджувальним написом та повідомити начальника  полігону.

З метою контролю за безпекою стрільби та діями ліцеїстів, що стріляють, а також своєчасного попередження про появу людей, тварин і транспортних засобів на мішеневих полях або у небезпечних зонах місцевості, виявлення вибухів і місць падіння снарядів, що не розірвалися, організовується спостереження. Спостерігачі забезпечуються оптичними приладами (біноклями, стереотрубами) та планшетами. Кількість спостерігачів визначається керівником стрільби на ділянці для надійного забезпечення спостереження.   

Дозвіл на відкриття вогню на директрисі (військовому стрільбищі, вогневому містечку) дає старший керівник стрільби. Ведення вогню дозволяється тільки після підняття на всіх ділянках та командному пункті червоних прапорів ВСП.

Стрільба негайно припиняється за командою керівника або самостійно кожним стріляючим у  разі:

появи людей, тварин і машин на мішеневому полі, вертольотів над

районом стрільби;

падіння снарядів (гранат) за межами безпечної зони або поблизу

бліндажа, у якому перебувають люди, та втрати зв’язку з бліндажем; доповіді або подання встановленого сигналу з поста оточення про

небезпеку продовження стрільби; підняття білого прапора (ВСП, ліхтарів) на  командному пункті; виникнення пожежі на мішеневому полі та на території полігона; втрати орієнтування тими, хто стріляє;

Для негайного припинення вогню тими, хто стріляє подається сигнал «Відбій», а також подається команда: «Стій! Припинити вогонь» та виставляється білий прапор (ВСП, ліхтар) замість червоного. За командою «Стій! Припинити вогонь» ті, хто стріляє, припиняють вогонь. Зброю розряджають. Зброю дозволяється заряджати тільки на рубежі відкриття вогню. У вихідне положення  стріляючі повертаються тільки за командою керівника.

6.     Категорично забороняється:

заряджати зброю бойовими та холостими набоями, а також бойовими та інертними гранатами до сигналу «Вогонь» (команди керівника, командира);

направляти зброю на людей, у бік або в тил стрільбища незалежно від

того, заряджена вона чи ні; відкривати та вести вогонь: з несправної зброї, несправними боєприпасами або боєприпасами, які не передбачені таблицями стрільби для цієї системи; за межі небезпечних напрямків стрільби; при піднятому білому прапорі на командному (дільничному) пункті та укриттях (бліндажах): по бліндажах, незалежно від того, перебувають у них люди чи ні, а також по інших спорудах (вишках, тригонометричних пунктах та декоративному обладнанню);  у разі втрати зв’язку з керівником стрільби;  залишати де б то не було заряджену зброю або  передавати її іншим особам; залишати на вогневій позиції (місці для стрільби) індивідуальну зброю без команди  керівника стрільби.

7.     Як поводитися зі зброєю:

перегляньте відео за посиланням https://youtu.be/5U3tMNfsSIs, щоб

дізнатися базові правила безпеки. Автор пояснює їх на прикладі АК-74.          

Зафіксуємо декілька важливих моментів, про які йшлося у відео.

1.   Зброю треба завжди вважати зарядженою.

2.   Зброю треба направляти тільки в ту сторону, куди плануєте стріляти. 

3.   Завжди перевіряйте, що знаходиться за мішенню.

4.   Поки не готові стріляти, тримайте палець подалі від спускового гачка.  

8. Окремо зазначимо правила безпеки під час навчання стрільбі:

•       Перед початком занять перевірте, чи не заряджена зброя.

•       Оглядаючи зброю, спорядження та розрядку магазина, проявіть обережність, дотримуйтесь послідовності дій. 

•       Перед спуском курка ударно-спускового механізму з бойового взведення додається кут піднесення. Категорично заборонено скеровувати зброю на людей, незалежно від того, заряджений він чи ні. 

•       Після занять зброю ставлять на запобіжник. 

•       Під час спорядження магазина навчальними патронами потрібно переконатися, чи немає серед них бойових. 

•       Не допускайте ударів по капсулю патрона. 

•       Заборонено використовувати патрони з осічкою з навчальною метою.

ВАЖЛИВО: перевіряти, щоби патрони по діаметру підходили до магазина зброї, тобто щоби калібр був відповідний. [4]

_o Догляд за зброєю

Декілька правил, які допоможуть тримати зброю готовою до бою.

•    Розбирайте і збирайте зброю на чистій поверхні.

•    Розкладайте елементи в логічній послідовності.

•    Для чистки використовуйте чисті ганчірки, паперові салфетки, туалетний папір.

•    Використовуйте мастило чистки для зброї або будь-яке доступне мастило, наприклад Балістол. 

•    При сильному забрудненні можна використовувати мийні речовини на зразок WD-40. 

•    Витирайте надлишки мастила, воно не має стікати зі зброї.  

Частина 3. Стрілецька зброя та її класифікація   

1. Стрілецька зброя  

Стрілецька зброя — це ствольна зброя для стрільби кулями та іншими видами патронів, наймасовіша з усіх видів сучасної зброї.

Сюди відносять таку табельну та нетабельну зброю: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивну та навчальну зброю та зброю спеціального призначення.

Чим стріляє стрілецька зброя. 

Боєприпасами стрілецької зброї є унітарні патрони (набої). Вони називаються унітарними, бо в них куля, пороховий заряд і капсуль з'єднані в єдине ціле за допомогою гільзи.

Вигляд і будова патрона

А — загальний вигляд;  Б — у розрізі: 

1   - куля, 

2   - гільза, 

3   - пороховий ЗАРЯД,              4 – капсуль.

2. Класифікація стрілецької зброї

Розглянемо загальну класифікацію та характеристики стрілецької зброї.

Ця класифікація не є фінальною та може розширюватися разом із появою нових зразків зброї. 

Тепер більш детально погляньмо на нашу схему та розберімо окремі характеристики стрілецької зброї.

За призначенням. 

В умовах бойових дій ви, звісно, матимете справу з бойовою зброєю, а під час практичних занять  - із навчальною, призначеною для вивчення будови та способів застосування, але з якої не можна стріляти насправді.   За калібром. 

Калібр — це вимір діаметру ствола зброї. 

За цим параметром стрілецька зброя поділяється на такі категорії: 

§ малокаліберна: калібр зброї до 6,5 мм;  §    середнього калібру: від 6,5 мм до 9 мм; §     крупнокаліберна: понад 9 мм. 

За конструкцією ствола  

• Нарізна зброя має в каналі ствола гвинтову нарізку, що надає кулі під час польоту обертового руху. 

Гладкоствольна — це  зброя, у якої відсутня нарізка в каналі ствола. 

За ступенем автоматизації  

Неавтоматича: перезарядження здійснюється вручну. 

Автоматична:         зброя          з        повною       автоматизацією перезарядження та  здійснення пострілу. 

Самозарядна: автоматична зброя для поодинокої стрільби. Перезарядження переважно відбувається за рахунок енергії порохових газів заряду, стрілець здійснює тільки спуск.  За джерелом енергії 

На схемі ви бачили три типи зброї, але в ЗСУ використовують саме вогнепальну. 

Вогнепальна зброя— це такий вид стрілецької зброї, у якому для метання боєприпасу використовується енергія газів, що утворюються внаслідок згоряння порохового заряду.  

За кількістю осіб, які обслуговують зброю.

Індивідуальна — стрілецька зброя, яку обслуговує один стрілець (пістолети, револьвери, гладкоствольні рушниці, карабіни, автомати, пістолет-кулемети). 

Групова — стрілецька зброя, яка обслуговується стрілецьким розрахунком або екіпажем (ручні, станкові, крупнокаліберні кулемети).  

За бойовими можливостями.

Пістолет є особистою короткоствольною вогнепальною зброєю, призначеною для поразки супротивника на відстані до 50-70 м (окремі зразки — до 200 м), керує одна рука. 

Пістолет-кулемет — це індивідуальна вогнепальна автоматична зброя, що використовує для стрільби пістолетні патрони. 

Автомат (автоматична гвинтівка, автоматичний карабін, автомат системи Калашникова) — це індивідуальна ствольна автоматична стрілецька зброя для стрільби кулями, якою керують обидві руки з упором прикладу в плече. Сучасні автомати мають калібр - 5,45-7,62 мм, масу - 2,5-4,5 кг, темп стрільби - 600 постр./хв і більше, дальність дії вогню - до 400-600м, прицільну дальність - до 1000-1200 м.

Рушниця — довгоствольна стрілецька зброя, гладкоствольна, нарізна або комбінована, у конструкції якої передбачена стрільба з використанням двох рук та упором у плече.

Гвинтівка — одноствольна нарізна рушниця з гвинтовими нарізами для стрільби кулями. Довжина ствола приблизно дорівнює 70 калібрам (50-60 см).  Карабін — полегшена гвинтівка зі вкороченим стволом. Довжина ствола приблизно дорівнює 40-50 калібрам (30-40 см).

                Кулемет    —    довгоствольна    автоматична    стрілецька    зброя    для

безпосередньої стрільби кулями з опори і є як індивідуальна так колективною стрілецькою зброєю в залежності від модифікації. [7]

Частина 4. Сучасні зразки стрілецької зброї. Матеріальна частина стрілецької зброї.  Вправи зі зброєю та набоями.

1. Автомат Калашникова 

У цьому сімействі зброї є декілька різновидів автоматів. 

АК-47 та його наступник АКМ мають калібр 7,62 мм. Найсвіжіша версія Калашникова, що є на озброєнні нашої армії, — це АК-74 з калібром 5,45 мм. Як саме виглядають ці автомати, ви можете бачити нижче.   АК

АКМ

2.   Призначення та будова автомата Калашникова

З яких саме елементів складається ця зброя ви дізнаєтеся з відео.

https://youtu.be/yqtwM3Tb2UI

2.1.   Призначення автомата Калашникова 

2.2.   Будова автомата Калашникова

2.3.   Тактико-технічні характеристики АК

3.   Снайперська гвинтівка Драгунова (СВД)

             Снайперська    гвинтівка    Драгунова    (СВД)     калібру    7,62    мм        є

індивідуальною зброєю снайперів, призначена для ураження живої сили противника. Магазин гвинтівки розрахований на 10 патронів. https://youtu.be/pYk4gWfO4PQ

За допомогою СВД можна вразити противника, що знаходиться вже на дальшій відстані. Максимальна відстань, на якій зберігається убивча дія кулі,

— 3800 м. Нагадаємо для порівняння, що в АК — це максимум 1500 м. 

4. Кулемети: РПК та ПКМ

РПК (від. рос «ручной пулемёт Калашникова») та ПКМ (від рос. «пулемёт Калашникова модернизированный») — це кулемети радянського зразка, які досі стоять на озброєнні як наших збройних сил, так і ворожих. Ними можна вражати живу силу та вогневі засоби противника. 

4.1. Кулемети РПК

5,45-ММ РУЧНИЙ КУЛЕМЕТ КАЛАШНИКОВА  

РПК розроблений на базі АК та буває двох калібрів: 5,45 мм та 7,62 мм. Як і АК, цей кулемет є індивідуальною зброєю. На відміну від автомата, кулемет має більшу початкову швидкість кулі завдяки подовженому стволу. Також кулемет має більшу ємність магазина: на 45 набоїв (коробчатий) та на 75 набоїв (барабанний). Прицільна дальність вогню в нього — 1000 м.

4. Кулемет ПКМ

Кулемет Калашникова модернізований

ПКМ має калібр 7,62 мм і  прицільну дальність 1500 м.

На відміну від РПК, тут набої подаються не з магазина, а зі стрічки, яка поміщається в короб і переноситься окремо від зброї. Враховуючи це, для роботи на одиниці зброї треба 2 людини: кулеметник, який веде вогонь, і  помічник. Помічник допомагає переносити боєкомплект, заряджати кулемет, слідкує, щоби правильно подавалася стрічка тощо. Тобто цей кулемет є колективною зброєю. [5-6]

5.  Новітні зразки стрілецької зброї Українського виробництва.

6.  Вправи зі зброєю та набоями.

6.1. Порядок неповного розбирання та складання АК-74

Розбирання автомата може бути повним і неповним. Повне розбирання автомата здійснюється для чищення його при значному забрудненні, після

перебування його під дощем, у піску чи снігу, при переході на інше мастило і для ремонту. У всіх інших випадках виконується неповне розбирання.

Розбирається і складається автомат на столі або на чистій підстилці. Частини і механізми складають у порядку розбирання. Поводитися з ними слід обережно, не класти одну частину на іншу, не прикладати зайвих зусиль, не робити різких ударів.

Неповне розбирання автомата виконується так:  

1.      Відокремити магазин. Утримуючи автомат за шийку приклада чи цівку, правою рукою охопити магазин, великим пальцем натиснути на засувку, подати нижню частину магазина вперед і відокремити його. Після цього перевірити, чи не залишився патрон у патроннику, для чого перевести запобіжник донизу, відвести рукоятку затворної рами назад, оглянути патронник, відпустити рукоятку затворної рами і спустити курок з бойового зводу. 

2.      Вийняти пенал з приладдям. Притиснути пальцем правої руки кришку гнізда приклада так, щоб пенал під дією

пружини вийшов з гнізда; розкрити пенал і вийняти з нього протирку, йоржик, викрутку, вибивач і шпильку. Якщо автомат зі складаним прикладом, то пенал знаходиться в кишені сумки для магазинів.

3.      Відокремити шомпол. Відтягнути кінець шомпола так, щоб його головка вийшла зпід упора на основі мушки, і витягти шомпол догори.

4.      Відокремити

дуловий гальмокомпенсатор.

5.      Відокремити кришку ствольної коробки. Лівою рукою охопити шийку приклада, великим пальцем цієї ж руки натиснути на виступ напрямного стержня

поворотного

механізму; правою рукою підняти вгору задню частину кришки ствольної коробки і відокремити кришку. 

6.      Відокремити зворотній механізм. Утримуючи автомат лівою рукою за шийку приклада, великим пальцем цієї ж руки натиснути на виступ напрямного стержня зворотнього механізму до виходу його п'ятки з повздовжнього паза ствольної

коробки, підняти задній кінець напрямного стержня і вийняти зворотній механізм з каналу затворної рами.

7.      Відокремити затворну раму із затвором.

Продовжуючи утримувати автомат лівою рукою, правою відвести раму назад до упора, підняти її разом із затвором і відокремити від ствольної коробки.

8.      Відокремити затвор від затворної рами. Взяти затворну раму у ліву руку затвором догори, правою рукою відвести затвор назад, прокрутити його так, щоб' головний виступ затвора вийшов з фігурного вирізу затворної рами, і висунути затвор уперед.

9.      Відокремити газову

трубку зі ствольною  накладкою. Утримуючи автомат лівою рукою, правою надіти пенал для приладдя прямокутним отвором на виступ замикача газової трубки, повернути замикач від себе до вертикального положення і зняти газову трубку газової камери. [3-4]

6.2. Спорядження магазина патронами

Для спорядження магазина патронами потрібно взяти магазин у ліву руку горловиною вгору і випуклою стороною від себе, а у праву руку — патрони кулями до мізинця так, щоб дно гільзи було трохи вище рівня великого і вказівного пальців. Утримуючи магазин з невеликим нахилом донизу, слід вкладати патрони по одному на подавач (попередній патрон) дном гільзи до задньої стінки магазина та натисканням великого пальця лівої руки заводити їх під загини бокових стінок і просувати до задньої стінки магазина.

36

Частина 5. Балістика: як стріляє зброя

                                                  1.       Що таке балістика та якою вона буває

Ви вже знаєте, що стрілецька зброя стріляє унітарними патронами. А тепер на прикладі автомата Калашникова розгляньмо, що саме відбувається, коли стрілець натискає на спусковий гачок.   https://youtu.be/CtEe1SQAw-4

Які саме процеси стоять за діями, що ви бачили у відео, і вивчає балістика. 

Балістика — це наука про рух снарядів. Вона поділяється на внутрішню, зовнішню та термінальну.  

Термінальна балістика вивчає, що відбувається, коли снаряд потрапляє в ціль. Оскільки на процеси термінальної балістики стрілець не має безпосереднього впливу, тому детально про неї ми не будемо говорити. Тож далі йтиметься тільки про внутрішню та зовнішню балістику.  

                                                                           2.      Внутрішня балістика

Внутрішня балістика вивчає процеси, які відбуваються під час пострілу, тобто поки на снаряд діє енергія газів, що утворюються внаслідок горіння порохового заряду.  Щоби ви розуміли загальну картину цих процесів, розглянемо етапи пострілу. 

2.1. Процес пострілу поділяють на 4 етапи

Попередній період: від початку горіння порохового заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола. 

Перший, або основний: від початку руху кулі до моменту повного згорання порохового заряду. 

Другий період: від моменту повного згорання порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. 

Третій період, або період післядії газів: триває від моменту вильоту кулі з каналу ствола до моменту закінчення дії порохових газів на кулю. Дія порохових газів на снаряд закінчується на відстані декількох десятків сантиметрів (до 20 см) від дулового зрізу ствола.  

Все, що відбувається далі, — предмет зовнішньої балістики. 

Отже, що ми бачимо? Чим ближче куля до виходу зі ствола, тим вищою стає її швидкість. І тут варто звернути увагу на параметр Vд — вихідну (початкову) швидкість кулі.

Початкова швидкість кулі є однією з головних тактико-технічних характеристик (ТТХ) зброї. Чим більша початкова швидкість, тим більша дальність польоту кулі та сильніша її пробивна й убивча дія.  

Як ви впливаєте на процеси внутрішньої балістики

Може здатися, що ви ніяк не впливаєте на процеси всередині зброї:

натиснули на спусковий гачок, а далі все залежить від самої зброї. Та це не зовсім так. 

Стан зброї та боєприпасів — серед факторів, що безпосередньо впливають на швидкість і якість пострілу. І обидва ці моменти певною мірою залежать від вас. 

Потрібно пам’ятати, що зі збільшенням вологості порох горить повільніше, через це й тиск порохових газів у каналі ствола зростає повільніше. Якщо пороховий заряд відсирів, можливий затяжний постріл, під час якого між ударом бойка по капсулю і появою звуку пострілу проходить помітний проміжок часу. Якщо після спуску курка постріл не відбувся, не потрібно спішити перезаряджати зброю, варто почекати деякий час, щоби не відбувся вибух порохового заряду при відкритому затворі.

Іноді після удару бойка по капсулю постріл може взагалі не відбутися. Таке явище називається осічкою. Її причиною найчастіше буває сирість ударного вмісту капсуля або порохового заряду, а також слабкий удар бойка по капсулю.

Отже, щоби постріл відбувся, треба оберігати боєприпаси від вологи і тримати зброю в справному стані.  

                                                                              3.      Зовнішня балістика

Зовнішня балістика вивчає все, що відбувається зі снарядом після вильоту зі ствола й до моменту влучення в ціль. 

Траєкторія. Головний предмет вивчення в зовнішній балістиці — траєкторія, тобто шлях, яким куля летить до цілі. 

Траєкторія бере початок у точці вильоту снаряду зі ствола. Куля вилітає з певною початковою швидкістю і спочатку рухається по прямій лінії, яка називається лінією кидання. 

Лінія кидання — це лінія каналу ствола гвинтівки або шлях кулі, на яку не діє сила тяжіння. Однак після вильоту на кулю починає діяти і сила тяжіння, і сила опору повітря. І під дією цих двох сил початкова швидкість кулі починає знижуватися, а траєкторія — викривлятися.  

Окрім сили тяжіння та опору повітря, на формування траєкторії впливає обертання снаряду довкола своєї осі. Обертальний рух кулі надають поля та нарізи у стволі, і він змушує снаряд відхилятися в  напрямку обертання (зазвичай — праворуч). Таке відхилення називається деривацією.

Хороші знання зовнішньої балістики потрібні снайперам і артилеристам, бо вони допоможуть прогнозувати траєкторію снаряду, на яку, як ви знаєте, діють різні сили. І чим далі летить снаряд, тим сильніший вплив цих сил. Для стрільців, які користуються автоматами, глибокі знання в балістиці не потрібні. Тому ми оглядово пройдемося по всіх факторах, які впливають на траєкторію.

Проте  при стрільбі на невеликі дистанції ці ефекти впливають мінімально.

                                                                              4.       Ефекти траєкторії

Опір повітря. Опір повітря — ефект уповільнення, який атмосфера чинить на кулю. Цей ефект зменшує швидкість кулі через властивості повітря - тобто, чим менш щільне повітря, тим менше його опір, і навпаки. Факторами, що впливають на опір/щільність повітря, є: температура, висота/атмосферний тиск, вологість, ефективність форми кулі та вітер.

Температура. Чим вище температура, тим менш щільне повітря. Якщо стрілець встановив приціл за 16 градусів Цельсія, а стріляє за 25 градусів Цельсія, повітря буде менш щільним, то це призведе до збільшення дульної швидкості і змістить точку влучення. 

Висота/атмосферний тиск. Оскільки тиск повітря із збільшенням висоти зменшується, повітря стає менш щільним. Тому у зв'язку з меншим опором повітря куля потрапить вище за точку прицілювання.

Вологість повітря. Вологість змінюється залежно від висоти та температури. Проблеми можуть початися, якщо вологість у районі операції різко зміниться. Так, якщо вологість підвищується, точка влучення зміщується вниз; якщо вологість знижується, точка потрапляння зміщується вгору. 

Вітер. Ступінь впливу вітру на кулю зростає із збільшенням дальності. Головно це пов'язано зі зменшенням швидкості кулі зі збільшенням часу її польоту. Це дозволяє вітру зі збільшенням дальності більше впливати на кулю. Результатом є втрата стійкості. Вітер також впливає на снайпера. Чим сильніший вітер, тим складніше йому тримати гвинтівку нерухомою. [3] Частина 6. Загальні відомості про пневматичну зброю

1. Типи пневматичних гвинтівок

Пневматичною зброєю називають різновид стрілецької, у якому для добутку пострілу використається газ, що перебуває під тиском. «Пневматичний» – слово грецького походження й позначає «подих», «вітер».

Пневматична гвинтівка — це зброя, призначена для ураження цілі на віддалі кулею, що приводиться в рух енергією стиснутих газів або повітрям.

Пневматична зброя на сьогоднішній день в основному застосовується для розважальної й спортивної стрілянини, а також для полювання на дрібних звірів і птахів, так що його потужність невелика. Хоча, у теорії, меж потужності в пневматичної зброї немає. Пневматична зброя відомо з давніх часів, приміром, пневматичні гвинтівки використовувались людством ще з одинадцятого століття. Причому в ті часи вважалися бойовою зброєю. І по сьогоднішній день серед всіх аматорів стрілянини цей вид зброї користується великою популярністю.

Найпоширенішою пневматичні гвинтівки калібру 4,5 мм, до того ж, в Україні згідно законодавства, для придбання цих гвинтівок не потрібні спеціальний дозвіл і реєстрація. В основному, них купляють для розважальної стрілянини й тренувань.

Типи пневматичних гвинтівок:

газобалонного типу– вони стріляють за рахунок балонів з вуглекислим газом (CO2). Такий вид зброї найбільше підходять аматорами стрілянини для розваги й полювання.

пружинно-поршневігвинтівки – в неї є потужна пружина, що розтискається при пострілі й виштовхує повітря, що надає руху кулі.

мультикомпресіонні гвинтівки – у яких треба зробити трохи качків

важелем для накачування повітря в балон перед пострілом.

компресійні гвинтівки PCP( накачують попередньо насосом високого тиску). Із всіх видів вони вважаються найбільш підходящими для полювання. Правда, вартість їх висока.

Мультикомпресіонні гвинтівки можна розбити на два додаткових підкласи, які варіюються в залежності від того, чи є в гвинтівці регулятори тиску, які дозволяють рівномірно і економічно витрачати запас повітря, роблячи все постріли однаковими по потужності. У разі якщо такого регулятора немає, то постріли,які йдуть останніми, будуть трохи слабше перше, що так чи інакше негативно позначиться на дальності і точності стрілянини.

По своєму призначенню пневматичні гвинтівки ділять на:

гвинтівки для розваг і тренувань; спортивні гвинтівки; зброя для полювання.

Гвинтівки першої групи гарні тим, що по своїй потужності вони не можуть заподіяти серйозного збитку людському здоров'ю, тому їх можна здобувати всім аматорам постріляти в дружній компанії. Коштують вони порівняно недорого.

До гвинтівок для занять професійним спортом пред'являється більше вимог, тому вони відповідно, потужнішій коштують дорожче.

Пневматичні гвинтівки, призначені для полювання на дрібну дичину, можуть мати калібр до 6, 35 мм. Причому для їхнього придбання вже потрібно дозвіл або спеціальна ліцензія. Правда, дійсні аматори полювання все-таки, як правило, віддають перевагу вогнепальній зброї.

Сьогодні вибір пневматичної зброї в нашій країні досить велика і його популярність росте. Тому є кілька причин. Основна з них – це можливість вправи в стрілянині при відсутності спеціального тиру продовж року.

Пневматична гвинтівка пружинно-компресійного типу, належить до наймасовіших моделей: до сьогодні випущено близько 2,2 млн одиниць.

Відрізняється простотою й високою надійністю.

Класичним представником такої гвинтівки є однозарядна пружиннопоршнева гвинтівка моделі ІЖ-38 обладнана нарізним сталевим стволом. Для стрільби з неї використовуються лише свинцеві кулі. Гвинтівка ІЖ38 призначена для початкового навчання із стрільби та тренування стрільців.

Пневматична гвинтівка ІЖ-38 (загальний вигляд)

Відкритий приціл — з мікрометричним регулюванням за горизонталлю й вертикаллю і змінюваною довжиною прицільної лінії. Є автоматичний запобіжник, блокувальний спусковий гачок. Мушка закрита (нерухома), положення цілика регулюється за вертикаллю й горизонталлю мікрометричними гвинтами. Регулюється довжина прицільної лінії.

2              Загальна будова пневматичної гвинтівки, призначення основних механізмів і деталей та тактико технічні характеристики.

2.1. Загальна будова пневматичної гвинтівки.

1 - ствол; 2 - приціл; 3 - вісь ствола; 4 - прокладка ствола; 5 - ствольна коробка; 6 - поршень; 7 - бойова пружина; 8 - колодка спускового механизму; 9 - штіфт колодки; 10 - ложа; 11 - гвинт ложи задній; 12 - гачок спусковий; 13 - шептало; 14 -- важель блокировки;15 - важель взводу; 17 - манжета; 18 - шарнир; 19 - клин; 20 - ригель; 21 -- пружина ригеля; 22 - вісь шарнира; 23

- мушка.

2.2. Призначення основних механізмів і деталей Ствол – призначений для спрямування польоту кулі.

Ствольна коробка– призначена для розміщення пневматичного насосу і спускового механізму.

Спусковим механізмом – здійснюють спуск пружини з бойового зводу. Прицільний пристрій – служить для спрямування гвинтівки в ціль і надання їй потрібного кута прицілювання.

Ложе – з'єднує усі частини гвинтівки, слугує для зручності при стрільбі:

має приклад, шийку, цівку.

2.3. Тактико технічні характеристики пневматичних гвинтівок

Тактико технічні характеристики  ІЖ-60

3.Будоа набоїв (кулі) та порядок заряджання пневматичної гвинтівки.  Для стрільби з пневматичної гвинтівки використовуються свинцеві кулі калібру 4,5 мм.

За конструкцією вони бувають:

«Гостроносими» – у них найбільш полога траєкторія, завдяки малому коефіцієнту лобового опору, гарна проникність і зупинний ефект. Пулька всередині порожня, зроблена з м'якого свинцю, завдяки чому добре плющится і всю кінетичну енергію віддає цілі, а не забирає із собою, пройшовши навиліт.

Сферичні із залитим носиком – вони більш точні. Точність у них трохи вище, але плющаться вони гірше «гостроносих» і, як наслідок, зупиняюча сила у них менше.

Коли в процесі тривалої та інтенсивної експлуатації гвинтівки потужність починає знижуватися (на жаль, цей процес неминучий, адже навіть алмаз і той з часом стирається), то треба міняти не тільки пружину, але і манжету.

Заряджання пневматичної гвинтівки виконують так:

Зведення здійснюється «переломом» ствола, рухом донизу-назад-упереддогори;

При зведенні відкривається казенний зріз ствола для ручного заряджання кулі;

Має блокування від випадкового пострілу в момент зведення при не повністю замкненому каналі ствола.

Необхідно пам'ятати, що зброю можна заряджати тільки на лінії вогню після команди керівника «Заряджай!». Кульки видаються за розпорядженням керівника стрільби лише на лінії вогню. Якщо результати влучання перевіряються після кожного пострілу, то видають лише по одній кульки.

Частина 7. Теоретичні основи техніки стрільби

1.Сутність рішення вогневого завдання

Успішне виконання вогневих завдань залежить від правильно організованого  спостереження за полем бою, вміння вибирати найбільш важливу та небезпечну ціль, швидкої та правильної підготовки вихідних установок для стрільби по цілях, вмілого ведення вогню по всіх можливих цілях в обмежені строки та різних умовах бойової обстановки, коректування вогню та спостереження за його результатами, витрати боєприпасів та своєчасного їх поповнення.

_o                                                       Рішення вогневого завдання з любого виду зброї звичайно включає:

підготовку стрільби; пристрілку; стрільбу на ураження.

Підготовка  стрільби  має  завдання  забезпечити  в  найкоротший  строк  готовність  вогневих  засобів  до ведення  вогню. Підготовка  стрільби  включає  в себе попередню та  безпосередню підготовку (підготовку вихідних установок).

Попередня  підготовка  включає  в  себе: підготовка  до  стрільби  зброї  та  патронів; вивчення  місцевості; улаштування  вогневих  позицій;

визначення  вихідних  установок  для  стрільби  по  ділянкам  та  рубежам 

ймовірної  появи  противника.

Вихідними  даними  для  вибору  прицілу  і  точки  прицілювання  є  дальність  до  цілі  або  рубежу,  по  якому  намічено  ведення  вогню.  Тому,  для  успішного  виконання  бойового  завдання,  розрахунків  всіх  вогневих  засобів  повинні  прагнути  найбільш  вірно  визначати  відстань  до  цілі.

Дальність  до  цілі  визначається:

далекоміром; окомірно;   

по  кутовій  величині  цілі;

по  карті;   

проміром  відстані  кроками;   

з  використанням  прицільних  пристосувань  зброї; по  часу  між  спалахами  і  звуками  пострілів.   

Основним  способом  визначення  дальності  при  стрільбі  зі  стрілецької  зброї  вважається  визначення  дальності  окомірно,  який  основується  на  зоровій  пам’яті  людини,  його  життєвому  досвіду.

2. Прицілювання з гвинтівки

Прицілювання за допомогою відкритих прицільних пристосувань полягає в утриманні так званої "рівної мушки". При прицілюванні гвинтівка утримується таким чином, щоб мушка розташовувалася точно посередині прорізу цілика, а верхній край мушки був на одному рівні з верхнім зрізом цілика.  

Стрільба з гвинтівки через близьке розташування цілика до ока стрільця вимагає, щоб увага стрільця концентрувалася на мушці, тобто мушка повинна бути видною чіткіше ніж при стрільбі з пістолета. Мішень повинна бути видною нечітко, розпливчасто (рис. 2).  

Окрім того, довга прицільна лінія в гвинтівки значно підвищує точність прицілювання.

мал. 1. Правила прицілювання з гвинтівки

3. Типові помилки при прицілюванні

На початковому етапі навчання при стрільбі з правої руки цілитися потрібно правим оком, а ліве заплющувати і навпаки, при стрільбі з лівої руки цілитися потрібно лівим оком, а праве заплющувати. При бойовій стрільбі рекомендується стріляти з обома розплющеними очима.

Якщо стрільба ведеться по декількох мішенях, які розташовані по фронту, то послідовність обстрілу повинна відбуватися (для правши) зправа наліво для того, щоб кисть руки і зброя не закривали ще не поцілені мішені.

 мал. 2. Типові помилки при прицілюванні

Дуже великою помилкою є завалювання гвинтівки (г), тобто під час прицілювання мушка правильно встановлена щодо прицілу і до точки прицілювання, але з певним нахилом гвинтівки в будь-який бік. Стрільціпочатківці здебільшого «завалюють» гвинтівку праворуч.

Помітки прицілювання під час стрільби з відкритим прицілом: 

а — правильне прицілювання;  

б — «дрібна» мушка — кулі потраплять нижче;  в — «велика» мушка — кулі потраплять вище цілі;  

г — гвинтівка «завалена» праворуч — кулі потраплять правіше і нижче;  д — мушка лівіше центру прорізу прицілу — кулі потратять лівіше цілі;  е — мушка правіше центру прорізу прицілу — кулі потраплять правіше

цілі; 

ж — великий «зазор» — тлі потраплять нижче цілі;  з — мушка в «яблучко» — кулі потраплять вище цілі

4. Техніка спуску гачка

Перш ніж обговорювати техніку спуску необхідно помітити, що навчання техніці спуску виконується тільки з бойового зводу, тобто з попереднім зведенням курка. Це зв'язано з тим, що зусилля спуску в цьому випадку набагато нижче (до 3 кг), чим при стрільбі самозводом (5-10 кг). Крім того, у самозарядній і автоматичній зброї тільки перший постріл виконується самозводом (і то не завжди), а для інших пострілів курок зводиться автоматично при перезарядженні.

У будь-якому випадку не можна починати навчання стрільбі з пневматичної зброї, яка має тільки самозвідний ударно-спусковий механізм (УСМ). Це може закріпити неправильні навички опрацювання спуску.

На жаль, занадто багато моделей пневматичної зброї мають винятково самовзводні УСМ із великим зусиллям спуску.

У стрілецькій зброї розрізняють два типи ударно- спускових механізмів: без випередження і з випередженням.

В УСМ без випередження при натисканні на спусковий гачок зусилля зростає поступово доти, поки не відбудеться зрив курка з бойового зводу. Спуск без випередження реалізований у всіх мисливських гладкоствольних рушницях, автоматі Калашникова. В УСМ із випередженням спочатку при натисканні на спуск зусилля дуже мале – це вибирається так названий "вільний" хід – потім зусилля зростає аж до зриву курка з бойового зводу. Спуск із випередженням є в пістолеті Макарова, СВД.

Для правильного відпрацьовування спуску, а відповідно забезпечення влучної стрільби, завжди потрібно враховувати, який тип УСМ встановлений у конкретній зброї.

При натисканні на спусковий гачок необхідно, щоб рух був спрямований у поздовжній площині зброї, паралельно до ствола. У стрілецькій зброї найбільшого поширення набув спуск у виді деталі, що обертається навколо осі – спусковий гачок. Спуск у виді деталі, що рухається паралельно до ствола, не показав ніяких переваг у підвищенні точності стрільби в порівнянні з обертовим спуском.

Навчання правильному спуску полягає в тому, щоб рух вказівного пальця не викликав скорочення м'язів інших пальців, кисті, руки і тулуба і не збивав наведення. Тренування в основному (до 90% часу) повинно проводитися вхолосту, без використання набоїв, тому що віддача від пострілу ховає "смикання" пістолета при неправильному натисканні на спусковий гачок. Стрілець ще при  піднятті  пістолета  на  лінію  прицілювання  вибирає вільний хід (якщо він є), а потім повільно, плавно і постійно нарощує зусилля на спусковому гачку доти, поки не відбудеться зрив курка з бойового зводу. Постріл для стрільця повинен бути несподіваним. Не можна ловити момент, коли мушка проходить через центр мішені і різко натискати на спуск. Не можна чекати пострілу – це приведе до напруження і мимовільного скорочення м'язів.

На початковій стадії навчання не потрібно стежити за взаємним розташуванням мушки, цілика і мішені – головне, щоб при спуску положення мушки в прорізі цілика не змінилося.

Зведення курка для наступного пострілу повинно відбуватись рукою, яка не задіяна для безпосереднього виконання пострілу.

Зазначимо, що оскільки початкова швидкість куль у пневматичної зброї в 3-4 рази менша, ніж у вогнепальної, стрільцю з використанням пневматичної зброї доводиться довше утримувати її нерухомо після пострілу до моменту вильоту кулі зі ствола. На практиці доведено, що – за інших рівних умов – стрілець із пневматичної зброї, взявши в руки вогнепальну зброю, досягне кращих результатів у влучності стрільби, ніж стрілець, що навчався стрільбі тільки з вогнепальної зброї.

Натискання вказівним пальцем на спусковий гачок

Плавність зусилля спуску зброї важлива на завершальному відрізку ходу спускового гачка, у той час як початкову частину спуску потрібно проводити швидко і рішуче.

Для появи відчуття спускового гачка певного виду пістолета,  рекомендується  проводити  окремі  тренування:

3-4 рази спочатку при незначних місцевих зусиллях до зриву курка з бойового зводу. Потім в цілому здійснювати спуск, перевіряючи правильність відчуття. В подальшому цикл повторюється. Дану вправу необхідно проводити в три етапи: (1) сидячи, тримаючи пістолет на колінах; (2) стоячи в стійці, але без утримання "рівної мушки"; (3) стоячи в стійці, з утриманням "рівної мушки".

Частина 8. Техніка стрільби із пневматичної гвинтівки

                                                            1.       Положення для стрільби

Стрільбу з пневматичної гвинтівки (ВП, типу ІЖ-38, ІЖ-60, МР-512, ІЖ32, МР- 532, MLG, DIANA) проводять з положення сидячи або стоячи з опорою ліктями об стіл або опору (підставку), з положення стоячи та положення лежачи з опорою ліктями на дистанцію 10 м по мішені № 8.

1.2. Правила стрільби сидячи за столом з опорою ліктями об стіл

Ця вправа є найпростішою і зручною для початкового навчання кульовій стрільбі. Положення тіла стрілка звичайне, не потрібно майже ніякої напруги, стійкість гвинтівки і рук найбільша, а заряджання гвинтівки найзручніше.

Стрілець сідає за стіл або стає близько стійки, вибираючи найбільш зручну для себе позу. Усе тіло трошки повернуто праворуч від лінії прицілювання. Рекомендують під час стрільби злегка притулятися грудьми до ребра столу, але при цьому зберігати вільну позу з мінімальною напругою м’язів.

Гвинтівку треба взяти пальцями правої руки за шийку ложа так, щоб великий палець обхопив шийку ложа зліва, а решта чотири пальці — справа. Долонею лівої руки взяти цівку ложа знизу так, щоб великий палець охоплював лівий бік цівки, а решта чотири пальці охоплювали цівку з правого боку. Гвинтівка повинна лежати не на пальцях, а на долоні. Потім нахилитися над столом і спертися ліктями на стіл або, якщо стрільба стоячи біля стійки, спертися ліктями на стійку. При цьому лівий лікоть і плече повинні бути висунуті вперед якнайдалі, а лівий лікоть — точно під гвинтівкою. Правий лікоть підібрати ближче до себе. Гвинтівку треба вставити затильником у виїмку правого плеча і притиснути до нього. Голову опустити на гребінь приклада. Ноги стрілець ставить так, як йому зручно. Положення тіла має бути спокійним і стійким.

Самоперевірка прийнятого положення полягає в тому, що після прийняття положення стрілець заплющує очі на кілька секунд, потім їх розплющує і перевіряє суміщення точок наведення гвинтівки і прицілювання.

Поза для стрільби сидячи за столом з опорою ліктями об стіл; вид:  а — збоку; б — спереду

                                            1.3.      Техніка стрільби в положенні лежачи

.  

Поза для стрільби лежачи з руки

На першому навчально-тренувальному занятті з початківця- ми тренер демонструє, як правильно взяти гвинтівку в праву руку за підцiвник i зайняти положення перед стрілецьким килимком на лінії вогневого рубежу; стати на ліве коліно, встановити довжину i надіти на ліву руку ремінь, лягаючи на стрілецький килимок, опи- раючись на лікоть лівої руки, i лягти з нахилом на лівий бік; узяти лівою рукою гвинтівку за підцiвник, щоб гвинтівка лежала на долоні ближче до великого пальця; ліву руку висунути вперед, повернутися i лягти на живіт; правою рукою вперти приклад у плече біля ключицi; правий лікоть вільно опустити на стрілецький килимок, пальцями охопити руків’я гвинтівки; не напружуючи м’язи шиї, торкнутися щокою до гребеня прикладу, щоб око було навпроти діоптричного прицілу. Водночас у стрільця повинно бути відчуття злиття голови i прикладу в одне ціле. Одна з важливих умов у стрільбі з положення лежачи – це положення тіла, рук та ніг на стрілецькому килимку. Тулуб слід розташувати так, щоб було відчуття зручності, точніше від переднього правого кута до заднього лівого кута, тобто по діа- гоналі. Випрямлені ліва рука та ліва нога повинні утворювати одну лінію. Права рука розслаблена і розташована на руків’ї, лікоть зафік- совано на стрілецькому килимку, але так, щоб вільно здійснювати заряджання гвинтівки. Розташування правої ноги буде відрізнятися передусім відповідно до статі спортсмена: у чоловіків права нога, зігнута у коліні, відставлена у бік та незначно може бути підтягнута вперед.

Стійку відпрацьовують послідовно, еле- мент за елементом доти, поки спортсмени не засвоять прийняття правильної стрілецької стійки для стрільби в положенні лежачи

1.4. Техніка стрільби з малокаліберної гвинтівки в положенні стоячи

                                       Стійка для стрільби в положенні стоячи

Стійка для стрільби в положенні стоячи відрізняється тим, що центр маси гвинтівки та всієї системи «стрiлець – зброя» розміщений набагато вище вiд точки опори стрільця (поверхні підлоги) порівняно із стрільбою з інших положень (рис. 3.4). Тож в процесі утримання зброї бере участь велика кiлькiсть рухомих частин опорно-рухового апарату людини, що зумовлює найбільшу складність стійки для стрільби в цьому положенні, її мобільність та меншу стiйкiсть усієї системи «стрiлець – зброя – мiшень». У зв’язку з меншою стiйкiстю стійки для стрільби з гвинтівки в положенні стоячи, стрілець витра- чає більше часу на виконання якісного пострілу, тому у разі недостат- нього рiвня тренованості виникає дефіцит часу, незважаючи на збіль- шений загальний час для стрільби в положенні стоячи.

Стійка спортсмена для стрільби в положенні стоячи (спереду)

Високе просторове положення гвинтівки зумовлює збільшене статичне навантаження на опорно-руховий апарат, а більш довгі за- тримки дихання в циклі виконання пострілу та ускладнена коорди- наційна діяльність під час натискання пальцем на спусковий гачок є причиною підвищеної психічної напруженості під час стрільби в по- ложенні стоячи.

Розташування ніг. Стопи ніг розташовують так, щоб відстань між ними приблизно відповідала ширині плечей, можливо, ширше, усе залежить від кожного спортсмена, від зручності. Фіксують гомілко- востопний та кульшовий суглоби в певному положенні, закріплюють. Ноги спортсмена є прямими та повинні утримуватися в такому по- ложенні завдяки тонусу м’язів. Спортсмен повинен відчувати на за- дній частині гомілки та стегна легке м’язове розтягування. З погляду біомеханіки ноги виконують функцію колон.

Положення тулуба. Найрухомішими частинами тулуба є ті ча- стини, які поєднуються кульшовим суглобом, хребтом та плечовим поясом. Фіксація у кульшових суглобах відбувається завдяки нахи- лу тулуба назад та ліворуч, тоді розтягуються зв’язки та м’язи лівої та передньої поверхні таза, ніг і тулуба, а також напружуються м’язи протилежної сторони. Окрім того, у практиці використовують за- кручування, тобто розвертання тулуба в горизонтальній площині ліворуч відносно ніг, отримуючи жорсткіше закріплення системи «стрiлець – зброя».

Положення правої руки. Руків’я (рукоятку) беруть зап’ястям із зу- силлям, забезпечуючи автономну роботу вказівного пальця. Зусилля спрямовують не на утримання гвинтівки в плечі, а так, як для забез- печення роботи вказівного пальця, тобто на натискання на спусковий гачок. Лікоть правої руки має бути не піднятим, а опущеним і роз- слабленим.

Положення лівої руки. Ліва рука стрільця відіграє надзвичай- но важливу роль в утриманні гвинтівки під час стрільби. Зап’ястя лівої руки може розташовуватися по-різному, є декілька варіантів утримання гвинтівки: перший – зброя розташована на кулаку, щоб ліва рука і зап’ястя утворювали одну пряму лінію, тоді гвинтівка не нахилятиметься ліворуч або праворуч; другий – зброя утриму- ється на внутрішній стороні зап’ястя (у долоні), ліва рука швидше втомлюватиметься і гвинтівка дещо відхилятиметься ліворуч, але цей варіант є ефективнішим для стійкого утримання зброї. М’язи лівої руки повинні бути розслабленими, тому що вони не беруть участі в утриманні гвинтівки, але забезпечують стійке положення.

Положення голови. Голова має розташовуватися так, коли щока є на верхів’ї прикладу вона давала змогу оку бачити через діоптр мі- шень, але так, щоб шия не напружувалася. Якщо м’язи шиї будуть напруженими, то вони погіршать стійкість зброї під час прицілюван- ня. Спортсмен повинен фіксувати з певним зусиллям щоку на верхів’ї прикладу для стійкості прицілювання.

Для підвищення ефективності стрільби спортсмени використову- ють додаткові засоби для ефективного відновлення та відпочинку під час виконання пострілу, серії та вправи вцілому: стійку для утриман- ня зброї, полегшення роботи ока (монокль, фільтри різної здатності), здійснюють регулювання сили натягу спускового гачка (у найсучасні- ших видів зброї електронні спускові гачки), збільшують-зменшують діоптричний отвір, відстань від намушника відносно діоптричного прицілу, розмір мушки, більш ретельно підганяють стрілецьку курт- ку, штани та черевики.

                                                                                    2.      Прицілювання

Правильне прицілювання — найважливіший елемент точності стрільби.

Прицілювання (складається з двох елементів:  

а) установки прицільного пристосування на задану дистанцію;  

б) наведення гвинтівки на ціль за допомогою прицільного пристрою.

Схема прицілювання в разі перевищення середньої точки прицілювання: 

1   — середина прорізу прицілу:  

2   — верхній край мушки;  

3   — лінія прицілювання;  

4   — середня траєкторія куль;  

5   — середня точка влучення — центр мішені;  

6   — мішень;

7   — точка прицілювання;  

8   — ствол гвинтівки

Установка прицілу на задану дистанцію відпрацьовується окремо в вертикальній і горизонтальній площинах. У пневматичні гвинтівки ІЖ-38 (ІЖ22) це досягається регулюванням висоти прицілу за допомогою гвинта прицілу і зміни положення основи прицілу в поперечному пазу казенної частини ствола. Установку прицілу пневматичної гвинтівки забезпечують заздалегідь, під час приведення гвинтівки до нормального бою на задану відстань стрільби.

Рекомендують прицілювання розбити на два етапи — попередній і основний.

Попередній етап займає понад половину всього часу прицілювання, повинен бути використаний для перевірки правильності прикладання.

Основний етап використовують для точнішого наведення гвинтівки і підготовки до натискання на спусковий гачок. Таке поетапне прицілювання зменшить втому зорової системи і підвищить точність стрільби. Кожен постріл потрібно здійснювати по можливості швидко, а паузи між пострілами робити досить тривалими, щоб очі встигали відпочити.

                                                     3.      Заряджання пневматичної гвинтівки

Тримаючи гвинтівку в правій руці за шийку ложі, великим пальцем лівої руки натиснути на важіль, а правою рукою натиснути на передню частину ствола, переломлюючи його на осі ствольній коробки. При цьому важіль зведення, подолавши опір пружини поршня, виводить поршень в заднє положення і ставить його на бойовий взвод.

Потім вставити кулю в канал ствола таким чином, щоб вона повністю ввійшла  в нього, і повернути ствол у початкове положення. Гвинтівка заряджена. При натисненні на спусковий гачок відбувається постріл. Проводити постріл «в холосту» без кулі  не рекомендується. Забороняється також застосовувати для стрільби замість куль інші предмети. Все це призводить  до швидкого пошкодження зброї.

                                                 4.      Умови навчальних тренувальних стрільб

Вправа: стрільба з пневматичної гвинтівки  

Стрільбу проводять з пневматичної гвинтівки. Пострілів: 3 пробних, 5 залікових; час на стрільбу — 10 хв, на підготовку — 3 хв.

Результат не зараховується, якщо без команди зарядили зброю або зробили постріл. Виконання стрільби, сидячи за столом  

Ціль: № 8  Дистанція: 10 м.

Вправи для стрільби з гвинтівки

Мішень для стрільби з пневматичної гвинтівки на 10 м (N 8):

1) зображення та габарити мішені:

чорне коло від габариту "4" до "9" діаметром 30,5 мм (± 0,1 мм); "десятка" позначається білою крапкою = 0,5 мм (± 0,1 мм); товщина габаритних ліній: від 0,1 до 0,2 мм; мінімальна видима величина бланка мішені: 80 х 80 мм; Бібліографічний запис джерел

1             Навчальний посібник Основи влучної стрільби.  Козяр М.М., Виноградський Б.А., Ковальчук А.М.  Львів. «Сполом». 2008. – 55 с. 

2             Навчальний посібник Теорія і методика спортивної стрільби з гвинтівки.  Виноградський Б. – Львів : ЛДУФК ім. Івана Боберського,

2021. – 168 с.

3             Підручник „Вогнева підготовка”. Гриньков В. В. Тробюк В. І. ЮРЧУК Ю. Г. – Хмельницький. НАДПСУ. 2007. – 263 с.

4             Посібник Захист Вітчизни . Свідлов Ю. І., Литвин О.І. – Суми. «Сум.ДПУ». 2018. – 593 с.

5             Підручник Захист Вітчизни. – К.: «Вежа». 2008. – 448 с.

6             Підручник Захист Вітчизни. – Тернопіль: Астон. 2018. – 280 с.

7             Курс: Сучасна військова підготовка. Прметеус. 2023.  https://prometheus.org.ua/course/coursev1:Prometheus+GMT101+2022_T3 8 Організація і проведення вогневої підготовки – Суми. «Сум.ДУ». 2007. 319 с.

9             Історія Українського війська – К.: «Варта». 1994. – 375 с.

10        Сайт для викладачів та здобувачів освіти з предмету "Захист України".

https://sites.google.com/site/zahist56/.

11        Положення про військовий (військово-морський, військовоспортивний) ліцей, ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою”. – К. 2021.

12        Порядок організації та здійснення загальновійськової підготовки громадян України до національного спротиву. – К. 2021 13 Концепція безпеки закладів освіти. – К. 2023.

14        Стандарт спеціалізованої освіти військового спрямування для військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв, ліцеїв із посиленою військово-фізичною підготовкою. – К. 2021.

15        Навчальна програма курсу за вибором «Початкова військова підготовка» для закладів спеціалізованої загальної середньої освіти військового спрямування (8-9 класи) (автор ЛИТВИН Олександр, гриф ДНУ "Інститут модернізації змісту освіти" № 21/10-510 від 13.07.2023).

16        Навчальної програми  позашкільної освіти військово-патріотичного виховання  «Гурток військово-прикладного напряму «ЮНИЙ СНАЙПЕР» (стрілецький)» для закладів спеціалізованої загальної середньої освіти військового профілю (початковий рівень, 1 рік навчання). Литвин О.І. – Хмельницький. 2024.

17        Навчальна програма «Початкова військова підготовка» для кадетських корпусів і військових ліцеїв з чотирирічним терміном навчання. Свідлов Ю. І., Литвин О.І. – Суми. 2014.