"Здійснення психолого-педагогічного супроводу батьків дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти"

Здійснення психолого-педагогічного супроводу батьків дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти  

  Формування особистості будь-якої дитини, у тому числі і з відхиленнями у розвитку, відбувається в першу чергу в сім’ї, тому від характеру взаємовідносин батьків з дитиною залежить, наскільки адекватними будуть її контакти з соціальним середовищем  Тому, насамперед, при консультуванні батьків, потрібно врахувати не тільки характер захворювання  дитини та її індивідуальні особливості, але й специфіку шкільної та сімейної ситуації. Практика свідчить, що при народженні дитини з відхиленнями у розвитку її батьки стикаються з наступними проблемами:  суперечливі почуття до дитини;  відсторонення від дитини, передача відповідальності за дитину державним навчальним закладам;  в сім’ях, де крім дитини з обмеженими можливостями, є і інші, звичайні діти труднощі пов’язані з застосуванням різних методів виховання по відношенню до здорових і хворих дітей;  негативні тенденції в психічному стані батьків (матерів) проявляються в неадекватній поведінці – агресивність, роздратованість, нестриманість, недоброзичливість;  психологічна травмованість батьків, яка не дозволяє їм адекватно ставитись до проблеми народження хворої дитини. Найсуттєвіші емоційні стани:

1. Шок – перша реакція на усвідомлення горя.

  2. Заперечення – (цей етап визнають всі дослідники, він надто виразний) – віра в зцілення, помилковість діагнозу.   Психологи виокремлюють у цьому періоді переживання провини, гніву, сорому. 

 3. Депресія – почуття пригніченості – воно є завершальним у послідовній зміні станів емоційних етапів, які всі є неконструктивними, бо вони свідчать про відторження нової реальності.

4. Прийняття нової реальності (конструктивна поведінка) – це підняття на вищий щабель духовного розвитку: перед батьками відкриваються нові цінності й бачення сенсу життя.

  Важливим напрямком у роботі практичного психолога, соціального педагога є робота з батьками «особливої» дитини. Батьки мають бути залучені працівником психологічної служби до організації корекційно-виховного процесу.  Їм необхідно надавати практичні поради щодо нагляду за дітьми, пояснення та рекомендації щодо вирішення повсякденних проблем, пов’язаних з вихованням, знайомство з досвідом інших батьків. Основні форми роботи з батьками в цьому напрямку – групова: проведення семінарів, консультацій, лекцій, зборів та ін. Одночасно взаємодія може організовуватись і в індивідуальній формі (індивідуальні бесіди та індивідуальне консультування). Організація психологічного супроводу батьків при здійсненні інклюзивної освіти повинна спиратись на досвід спеціальної психології, яка пропонує роботу з батьками об’єднувати у два напрямки:

- освітньо-просвітницька робота з батьками усіх дітей;

 - психологічний супровід сімей, які виховують дітей з відхиленнями у розвитку.

    У першу чергу  треба встановити контакт, зрозуміти їхню мову і навчити своєму.  Інша важлива задача роботи з батьками - поступове формування у них розуміння того, що рано чи пізно дитина буде жити самостійно, тому наша мета зробити його максимально адаптованим.    Головне завдання психолога, соціального педагога у роботі з сім’єю полягає в тому, щоб батьки з його допомогою змогли побачити реальну перспективу розвитку своєї дитини, визначили можливі труднощі соціального розвитку, які виникають в певні вікові періоди, а також визначити свою роль в процесі психолого-педагогічного супроводу дитини.

   Форми роботи з батьками:  індивідуальні консультації,   індивідуальна психотерапія, групи спілкування батьків, групова психотерапія, ігрові батьківські групи, батьківсько-дитячі групи, спільна підготовка і проведення дитячих свят і театрально-ігрових вистав, письмові форми викладання проблеми – батьківські твори: «Моя проблема», «Мій життєвий шлях», «Історія життя моєї дитини».  батьківський кружок «Іграшка своїми руками». Всі з перерахованих форм роботи мають на меті налагодження контакту між матір'ю (батьком) і дитиною . Результатами груп спілкування є соціалізація батьків дітей з особливими потребами.  Проведення Груп батьківського спілкування з періодичністю 1 раз на місяць, спрямованих на виявлення та опрацювання страхів, агресії, пов'язаних з неприйняттям важких захворювань, соціальної ізоляції та ін.  Групи організовані за запитом батьків, які зверталися за консультаціями до психологів. У роботі використовуються наступні методи: лекції, бесіди, фольклорні ігри, гештальттерапію, тілесно-орієнтовані психотехніки. Групи батьківського спілкування працюють за темами «Страхи», «Чужий, інший», «Особливості взаємодії дітей і батьків», «Особлива дитина і суспільство», «Різні стилі виховання», «Особливості розвитку або індивідуальні риси?» і т.п. 

 Світовий досвід допомоги таким людям показує, що найбільш цілющим для них є середовище людей з такими самими проблемами. Тут вони не бояться непорозуміння, осуду, можуть виговоритися, розслабитися, відпочити, вирішувати спільні проблеми, поділитися досвідом.  У психоаналітичній концепції проводяться групи для батьків з дітьми, де практикується стратегія спостереження, невтручання фахівця в стосунки матері і дитини.  У концепції поведінкової терапії проводяться батьківсько-дитячі групи, де ініціатором всіх ігор та занять є ведучий-психолог. В процесі заняття батьки можуть взаємодіяти не тільки зі своїми дітьми, а й з іншими дітьми та дорослими. На таких групах виробляється навик продуктивної поведінки. Групова психотерапевтична робота корисна вже після того, як члени групи пройдуть індивідуальні консультації. 

В рамках консультативно-корекційної допомоги батькам у розв’язанні проблем психолог може використовувати такі форми роботи: 1. Система тренінгових вправ, спрямованих на формування та розвиток почуття батьківської любові. 2. Психокорекційна робота з матерями, які виховують дітей з відхиленнями в розвитку. 3. Групові психокорекційні заняття «Гармонізація внутрісімейних відносин».

Ознаки позитивної трансформації:

 - утворення нового кола спілкування чи вибіркове поновлення старих дружніх зв’язків;

- здатність до відкритого обговорення своїх проблем, пережитого, готовність поділитися досвідом, прийти на допомогу;

- поява інтересу до навколишнього життя, відкриття нових можливостей самореалізації;

- здатність скористатися нагодою перепочити;

 - реальна оцінка обмежень і можливостей розвитку дитини, перспектив її адаптації у соціальному оточенні, готовність їх здійснювати;

- заперечення свого життя, як мучеництва, і визначення можливостей бути щасливим.

 Психолого-педагогічна підтримка батьків є життєво необхідною, тому, що саме від батьків та їх внеску в процес виховання та навчання залежить повноцінний розвиток дітей з обмеженими можливостями. Батьки, які усвідомлюють важливість свого внеску в процес соціальної адаптації дитини, мають творчі резерви і віру, представляють собою потужну силу. Завдання фахівця полягає в тому, щоб сублімувати цю силу і спрямувати її в «правильному» напрямку.  Отже, проведення роботи з батьками необхідно розглядати як найважливіший елемент в комплексній реабілітації дітей з відхиленнями у розвитку, тому що тільки при взаємодії з сім'єю, можна допомогти дитині.

 Література:

 1. Бітянова М. Р. Психолог у школі : зміст діяльності і технології / М. Р. Бітянова. – К. : Главник, 2007. – 160 с.

2.   Інтеграція дітей з освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі / Т. Ілляшенко // Психолог, 2009. – №10. – с.14-18.

3. Нижник О. Допомога дітям з особливими потребами: Психолог. Бібліотека. – К.: Главник, 2004.

 6. Овчарова Р.В. Психологическое сопровождение родительства / Р.В. Овчарова. – М.: изд-во Института психотерапии, 2003. – 319 с.